«Спад­щи­на» для май­бу­тньо­го пре­зи­ден­та

Вер­хов­на Ра­да про­лон­гу­ва­ла за­кон про «осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су», однак про­бле­ма за­ли­ша­є­ться

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, фо­то Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

За­кон «Про осо­бли­вий по­ря­док мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей» ді­я­ти­ме до 31 гру­дня 2019 ро­ку. За та­ке рі­ше­н­ня в че­твер про­го­ло­су­ва­ли 245 на­ро­дних де­пу­та­тів. І як­би не го­ло­си «Опо­зи­цій­но­го бло­ку», то вла­дним пар­ті­ям «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка» та «На­ро­дний фронт» про­лон­гу­ва­ти за­кон не вда­ло­ся б. Адже фра­кції «Са­мо­по­міч», Ра­ди­каль­на пар­тія, «Ба­тьків­щи­на» ви­сту­пи­ли ка­те­го­ри­чно про­ти.

«БПП — 107, НФ — 62, Опо­зи­цій­ний блок — 37, «Во­ля На­ро­ду» — 10, «Від­ро­дже­н­ня» — 15. Ко­му ж по­трі­бен цей За­кон, по­ясніть ме­ні, ша­нов­ні?, — пи­ше у ФБ на­ро­дний де­пу­тат від «Ба­тьків­щи­ни» Альо­на ШКРУМ. — Ме­двед­чу­ку у Мін­ську та РФ, Бой­ку, Му­ра­є­ву, Ахме­то­ву та йо­го бі­знес-пар­тне­ру По­ро­шен­ку чи укра­їн­ським хло­пцям на фрон­ті? Де­кіль­ка ста­тей із За­ко­ну: стат­ті про ам­ні­стію від кри­мі­наль­но­го та адмі­ні­стра­тив­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня; осо­бли­вий по­ря­док при­зна­че­н­ня ке­рів­ни­ків ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри і су­дів на Дон­ба­сі; осо­бли­вий по­ря­док транскор­дон­но­го спів­ро­бі­тни­цтва цих обла­стей з Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю (!); утво­ре­н­ня за­го­нів на­ро­дної мі­лі­ції в цих обла­стях. Про­ци­то­ва­ні стат­ті по­чнуть ді­я­ти з по­за­чер­го­вих мі­сце­вих ви­бо­рів в До­не­цькій та Лу­ган­ській обла­сті, які за Мін­ськи­ми «уго­да­ми» ма­ють прой­ти ДО (?!) вста­нов­ле­н­ня кон­тро­лю Укра­ї­ни над на­шим кор­до­ном».

Пред­став­ни­ки вла­ди на­во­ди­ли свої ар­гу­мен­ти. «Це те­хні­чний за­ко­но­про­ект, який жо­дним чи­ном не сто­су­є­ться змі­стів, ви­клю­чно тер­мі­ну дії, — за­яви­ла пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди Іри­на ГЕ­РА­ЩЕН­КО. — За­кон ва­жли­вий для на­ших ди­пло­ма­тів і пар­тне­рів в ЄС, він по­си­лить пе­ре­го­вор­ні по­зи­ції укра­їн­сько­го ди­пкор­пу­су для про­лон­га­ції сан­кцій про­ти РФ. Якщо ми не про­го­ло­су­є­мо цей за­кон, ми да­мо при­від на­шим ко­ле­гам на За­хо­ді ска­су­ва­ти сан­кції про­ти Ро­сії. Рік то­му кри­ти­ки за­ко­ну ля­ка­ли кра­ї­ну вся­ки­ми жа­хі­т­тя­ми, що гі­ві-мо­то­ро­ла­ми-за­хар­чен­ки бу­дуть за­сі­да­ти в ВР. Якщо в пе­клі є пар­ла­мент, то во­ни там за­сі­да­ють і че­ка­ють сво­го «по­дель­ни­ка» Пу­ті­на. І це не прав­да, що бу­де ам­ні­стія зло­чин­цям. Той, хто вби­вав, ґвал­ту­вав і зну­щав­ся над на­ши­ми хло­пця­ми, бу­дуть від­по­від­а­ти за свої зло­чи­ни. Хо­чу, щоб всі зро­зумі­ли, що за­кон не бу­де ді­я­ти, по­ки не бу­де де­о­ку­па­ція і де­мі­лі­та­ри­за­ція цьо­го ре­гіо­ну. А це скла­дно зро­би­ти без вве­де­н­ня ми­ро­твор­чої мі­сії ООН. Ро­сія жо­дно­го дня не ви­ко­ну­ва­ла Мін­ські уго­ди. Але Мін­ські уго­ди да­ли нам мо­жли­вість при­пи­ни­ти ши­ро­ко­мас­шта­бну вій­ну Ро­сії про­ти Укра­ї­ни і сьо­го­дні на­ші хло­пці зна­хо­дя­ться на схо­ді по кон­тра­кту, а не че­рез ма­со­ву мо­бі­лі­за­цію на вій­ну».

На­справ­ді, ця істо­рія ви­ни­кла не сьо­го­дні. У чин­ної вла­ди, мо­жна ска­за­ти, ви­бо­ру не бу­ло, бо про­лон­гу­ва­ти за­кон ви­ма­гав За­хід, і аме­ри­кан­ці, і єв­ро­пей­ці, щоб не да­ти при­від Ро­сії «зі­ско­чи­ти» з Мін­ських угод і сан­кцій. Ось тут і кри­є­ться го­лов­на про­бле­ма. Ще в лю­то­му 2015-го, одра­зу пі­сля під­пи­са­н­ня Мін­ська-2, «День» пи­сав про «Ди­пло­ма­ти­чний «ко­тел» (№34 за 27 лю­то­го 2018 р.).

«Цей апрі­о­рі про­гра­шний фор­мат для на­шої кра­ї­ни, на який по­го­див­ся Ки­їв, від­мо­вив­шись від «же­нев­сько­го фор­ма­ту», фак- ти­чно став ча­сти­ною спе­цо­пе­ра­ції Крем­ля про­ти Укра­ї­ни, — пи­са­ли ми то­ді. — Не­зва­жа­ю­чи на за­яви укра­їн­ської вла­ди, що так зва­не пе­ре­мир’я да­ло нам мо­жли­вість «по­бу­ду­ва­ти ар­мію», від тим­ча­со­во­го «за­тиш­шя» біль­ше ви­гра­ла Ро­сія. Во­на «на­фар­ши­ру­ва­ла» Дон­бас сво­ї­ми вій­сько­ви­ми та те­хні­кою і вда­ри­ла з но­вою си­лою, «від­ку­сив­ши» но­ві укра­їн­ські зем­лі».

Це бу­ла пас­тка, в яку Укра­ї­ну за­гна­ли. І про це ще то­ді у зга­да­но­му ма­те­рі­а­лі ка­зав юрист-між­на­ро­дник Во­ло­ди­мир ВА­СИ­ЛЕН­КО: «За­га­лом, «мін­ський фор­мат» — це пас­тка, в яку по­тра­пи­ла Укра­ї­на. Са­ме він при­звів до то­го, що вже в лю­то­му в но­ві мін­ські до­мов­ле­но­сті бу­ло вклю­че­но та­кі пун­кти, які ще біль­ше шко­дять на­шим на­ціо­наль­ним ін­те­ре­сам. Для ме­не є не­зро­зумі­лим, чо­му ми пе­ре­йшли на «мін­ський фор­мат». Це по­мил­ка, якої не мо­жна бу­ло при­пу­ска­ти­ся. У «же­нев­сько­му фор­ма­ті» Ро­сія ви­сту­па­ла сто­ро­ною пе­ре­го­во­рів, і це по­при те, що во­на на­ха­бно за­пе­ре­чує свою участь у зброй­но­му кон­флі­кті на Дон­ба­сі. Та­ким чи­ном, ви­зна­ва­ло­ся, що во­на є сто­ро­ною зброй­но­го про­ти­сто­я­н­ня і то­му бе­ре на се­бе пев­ні зо­бов’яза­н­ня, які по­вин­на ви­ко­ну­ва­ти. Змі­на ж фор­ма­ту на «мін­ський» да­ла РФ мо­жли­вість го­во­ри­ти, що во­на ні­би­то не є сто­ро­ною кон­флі­кту і до­мов­ле­но­стей. По-дру­ге, це зро­би­ло суб’єктом пе­ре­го­во­рів те­ро­ри­сти­чні ор­га­ні­за­ції «ДНРЛНР», а то­му Ро­сія отри­ма­ла під­ста­ви го­во­ри­ти, щоб Укра­ї­на до­мов­ля­ла­ся з ни­ми са­ма, адже це на­чеб­то «вну­трі­шній кон­флікт у дер­жа­ві».

Так і від­бу­ло­ся. Ро­сія всі ці ро­ки по­вто­рю­ва­ла і по­вто­рює, що «це гро­ма­дян­ський кон­флікт», кон­сер­ву­ю­чи си­ту­а­цію. Вла­сне, про­лон­гу­вав­ши за­кон, Вер­хов­на Ра­да про­го­ло­су­ва­ла за те, щоб за­ли­ши­ти все як є. Тоб­то про­грес мо­жли­вий, але він за­ле­жа­ти­ме від Крем­ля, який взяв курс на де­мон­таж уста­ле­них між­на­ро­дних пра­вил. За­ле­жа­ти­ме від За­хо­ду, зокре­ма США, які ма­ють ва­же­лі аби на­ти­сну­ти на Ро­сію. Ну, і зви­чай­но від Укра­ї­ни, яка не по­вин­на хо­ча б до­пу­ска­ти тих по­ми­лок, яких во­на вже допу­сти­ла. Як мо­же роз­ви­ва­ти­ся си­ту­а­ція да­лі?

«Про­грес у пе­ре­го­во­рах мо­жли­вий, ко­ли всі сто­ро­ни йо­го пра­гнуть. Ко­ли хо­ча б одна зі сто­рін не хо­че цьо­го — очі­ку­ва­ти по­зив­ної ди­на­мі­ки мар­но, — за­явив у вчо­ра­шньо­му ін­терв’ю «Дню» адмі­рал, екс­перт з пи­тань обо­ро­ни та без­пе­ки Ігор КАБАНЕНКО. — Ра­зом з тим, Єв­ро­па як за­снов­ник кон­це­пцій кра­їн-на­цій, су­ве­ре­ні­те­ту і рів­но­ва­ги сил і да­лі, ско­рі­ше всьо­го, бу­де за­лу­ча­ти­ся до уре­гу­лю­ва­н­ня. Але, ба­га­то бу­де за­ле­жа­ти від по­лі­ти­ки США. Що ж до вве­де­н­ня ми­ро­твор­ців, то на сьо­го­дні не­зро­зумі­лі го­лов­ні пи­та­н­ня — який мо­жли­вий ман­дат мі­сії, хто бу­де на­ці­є­ю­лі­де­ром мі­сії та ін. Тоб­то, по су­ті, роз­гор­та­н­ня мі­сії ще да­ле­ко від ви­ко­нав­чої фа­зи. Во­дно­час, зро­зумі­лим є пра­гне­н­ня ро­сій­ської сто­ро­ни отри­ма­ти клю­чо­ві ва­же­лі впли­ву на май­бу­тню ми­ро­твор­чу мі­сію. В істо­ри­чній ре­тро­спе­кти­ві Мо­сква до­сить ча­сто від­да­ва­ла пе­ре­ва­гу по­раз­ці, ніж ком­про­мі­су, тоб­то, ско­рі­ше за все, швид­ко­го фі­на­лу ці­єї си­ту­а­ції не слід очі­ку­ва­ти. Ін­шим аспе­ктом є те, що ми­ро­твор­ці ні­ко­ли не розв’язу­ва­ли кри­зу, ли­ше ство­рю­ва­ли умо­ви для цьо­го. Тоб­то все одно ве­ли­че­зну до­ма­шню ро­бо­ту по­трі­бно бу­де ви­ко­ну­ва­ти нам».

Хто ві­зьме­ться? Пе­ред май­бу­тні­ми кан­ди­да­та­ми в пре­зи­ден­ти сто­їть два стра­те­гі­чні пи­та­н­ня. Пер­ший ви­клик — як за­вер­ши­ти вій­ну і ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня оку­по­ва­них те­ри­то­рій? Дру­гий ви­клик — як по­збу­ти­ся «ку­чмі­зму», який і при­звів до тра­ге­дії в Укра­ї­ні?

Вер­хов­на Ра­да про­лон­гу­ва­ла за­кон про «осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су», однак про­бле­ма за­ли­ша­є­ться

ФО­ТО ОЛЕ­КСАН­ДРА КЛИМЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.