Жи­т­тя пі­сля То­мо­су

Для об’єд­на­н­ня укра­їн­сько­го пра­во­слав’я по­трі­бна ін­те­ле­кту­аль­на і ду­хов­на ро­бо­та. Про це, зокре­ма кни­га «Дня» — «По­вер­не­н­ня в Цар­го­род», ви­да­на 2015 ро­ку...

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, «День»

«Все бу­де до­бре», — ска­зав ар­хі­єпис­коп Пам­філь­ський і За­хі­дної єпар­хії УПЦ у США Да­ни­їл пе­ред уча­стю в Си­но­ді Все­лен­сько­го патріархату. Ра­зом із єпис­ко­пом Едмон­тон­ським і За­хі­дної єпар­хії УПЦ у Ка­на­ді Іла­ріо­ном во­ни ма­ли про­зві­ту­ва­ти на за­сі­дан­ні Си­но­ду за ре­зуль­та­та­ми ві­зи­ту в Укра­ї­ну. В Ки­є­ві ек­зар­хи Все­лен­сько­го патріархату пе­ре­бу­ва­ли в ме­жах під­го­тов­ки до на­да­н­ня ав­то­ке­фа­лії пра­во­слав­ній цер­кві в Укра­ї­ні. Очі­ку­є­ться, що Си­нод 9 — 11 жов­тня роз­гля­не звіт та ухва­лить рі­ше­н­ня про на­да­н­ня То­мо­су.

■ Остан­ні пів­ро­ку те­ма ав­то­ке­фа­лії для пра­во­слав­ної церкви в Укра­ї­ні — одна з клю­чо­вих у по­ряд­ку ден­но­му. При­чо­му не ли­ше в на­шій кра­ї­ні, а й у всьо­му сві­то­во­му пра­во­слав’ї. Са­мо­го рі­ше­н­ня укра­їн­ці очі­ку­ють уже сто­лі­т­тя­ми — пі­сля то­го як на по­ча­тку XIV сто­лі­т­тя пре­стол Ки­їв­ської ми­тро­по­лії бу­ло пе­ре­не­се­но без ка­но­ні­чно­го до­зво­лу Ма­те­рі-Церкви до Мо­скви, по­тім 1686 ро­ку Москва не­за­кон­но під­по­ряд­ку­ва­ла со­бі Ки­їв­ську ме­тро­по­лію, а на по­та­чку 1990-х роз­ко­ло­ла укра­їн­ське пра­во­слав’я.

■ Рі­ше­н­ня Кон­стан­ти­но­по­ля про ав­то­ке­фа­лію пра­во­слав­ній цер­кві в Укра­ї­ні з подаль­шим об’єд­на­н­ням укра­їн­ських пра­во­слав­них цер­ков ма­ти­ме істо­ри­чне й ци­ві­лі­за­цій­не зна­че­н­ня не ли­ше для на­шої кра­ї­ни, а й для Мо­скви. Адже пі­сля цьо­го по­зи­ції Ро­сій­ської пра­во­слав­ної церкви в сві­то­во­му пра­во­слав’ї сут­тє­во по­хи­тну­ться. Не ка­жу­чи про те, що Москва втра­тить шту­чно при­єд­на­ні до сво­єї іден­ти­чно­сті ко­рі­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі. Тоб­то на­да­н­ня То­мо­су ста­не сер­йо­зним уда­ром по Ро­сії. Звід­ти й та­кий ша­ле­ний спро­тив.

■ По­трі­бна ве­ли­ка ду­хов­на і ін­те­ле­кту­аль­на ро­бо­та з укра­їн­ським су­спіль­ством. На­ше ви­да­н­ня цю ро­бо­ту зро­би­ло на­пе­ред, ви­дав­ши в рам­ках Бі­блі­о­те­ки «Дня» ще в 2005-му кни­гу «Апо­кри­фи Кла­ри Ґу­дзик » ( про хри­сти­ян­ство, цер­кву, су­спіль­ну мо­раль, люд­ські сто­сун­ки, мов­ні про­бле­ми...), в 2011-му «Си­ла м’яко­го зна­ка» (про гли­би­ну і мо­гу­тність на­шо­го істо­ри­чно­го і дер­жав­но­го ко­рі­н­ня - Ки­їв­ську Русь), в 2015- му « По­вер­не­н­ня в Цар­го­род» (про те, що у Ві­зан­тії ко­ре­ні на­шо­го хри­сти­ян­ства і куль­ту­ри).

■ Ко­ли го­ту­вав­ся но­мер ще не бу­ло офі­цій­ної ін­фор­ма­ції про ре­зуль­та­ти за­сі­да­н­ня Си­но­ду Все­лен­сько­го патріархату. Але бу­де рі­ше­н­ня про на­да­н­ня То­мо­су за­раз чи на на­сту­пних за­сі­да­н­нях Си­но­ду — це вже пи­та­н­ня ча­су. В Кон­стан­ти­но­по­лі не­о­дно­ра­зо­во на­го­ло­шу­ва­ли, що рі­ше­н­ня прийня­то — да­лі ва­жли­во пра­виль­но йо­го офор­ми­ти. А те­пер да­вай­те за­гля­не­мо на крок упе­ред і зу­пи­ни­мо­ся на пи­та­н­нях — що бу­де пі­сля на­да­н­ня То­мо­су? Чи го­то­ві українські пра­во­слав­ні церкви до об’єд­на­н­ня?

■ «Укра­їн­ська цер­ква є одні­єю з най­біль­ших пра­во­слав­них Цер­ков і має по­над ти­ся­чо­лі­тню істо­рію хри­сти­ян­ства, — ка­же в ін­терв’ю censor.net.ua Ар­хи­єпис­коп Укра­їн­ської пра­во­слав­ної церкви Ки­їв­сько­го патріархату Єв­стра­тій (Зо­ря). — Ми го­во­ри­мо про утво­ре­н­ня на під­ста­ві на­да­н­ня То­мо­су одні­єї Церкви — єди­ної по­мі­сної Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Церкви. Від­по­від­но до ка­но­нів, по­мі­сна Цер­ква — це одна-єди­на Цер­ква. То­му Цер­ква Московського Патріархату по­вин­на но­си­ти ту на­зву, яку їй ви­зна­че­но, — Ро­сій­ська Пра­во­слав­на Цер­ква в Укра­ї­ні. По­мі­сна Цер­ква бу­де скла­да­ти­ся з усіх тих, хто звер­нув­ся до Все­лен­сько­го Па­трі­ар­ха з про­ха­н­ням по ав­то­ке­фа­лію. Це іє­рар­хи Ки­їв­сько­го патріархату, Укра­їн­ської Ав­то­ке­фаль­ної Пра­во­слав­ної Церкви і ча­сти­на з Московського патріархату. Всі во­ни є пред­став­ни­ки Укра­їн­ської Церкви, по­ки по­ді­ле­ної, і пі­сля отри­ма­н­ня То­мо­су об’єд­на­ю­ться в єди­ну Укра­їн­ську Пра­во­слав­ну Цер­кву, а вже во­на отри­має То­мос фі­зи­чно. Тоб­то не мо­жна ска­за­ти, що ні­звід­ки з’яви­ться но­ва стру­кту­ра, але й не мо­жна ска­за­ти, що якась одна з існу­ю­чих Цер­ков отри­має То­мос. Про об’єд­на­н­ня Церкви бу­де ого­ло­ше­но на Со­бо­рі так са­мо, як і про­ве­де­но ви­бо­ри пред­сто­я­те­ля. А з то­чки зо­ру цер­ков­но­го ке­рів­ни­цтва і з то­чки зо­ру жит­тє­во­го до­сві­ду кра­щої кан­ди­да­ту­ри не­має. То­му ми від УПЦ КП ви­су­ва­ти­ме­мо Па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та як пред­сто­я­те­ля єди­ної Церкви. Якщо бу­дуть ін­ші кан­ди­да­ту­ри, то во­ни мо­жуть бу­ти вне­се­ні на роз­гляд Со­бо­ру, і якщо бу­де під­трим­ка ар­хі­є­ре­їв, то ці кан­ди­да­ту­ри бу­дуть ви­не­се­ні на го­ло­су­ва­н­ня. По­ки ні­хто не за­яв­ляв про ін­шу кан­ди­да­ту­ру».

■ «Спра­ва істо­ри­чна. У цій спра­ві слід від­ки­ну­ти всі ам­бі­ції..., — ка­же в ін­терв’ю espreso.tv гла­ва Укра­їн­ської Ав­то­ке­фаль­ної Пра­во­слав­ної Церкви ми­тро­по­лит Ма­ка­рій. — Ко­ли бу­де рі­ше­н­ня (про на­да­н­ня То­мо­су. — Ред.), то­ді Свя­щен­ний Си­нод і Все­свя­тій­ший Па­трі­арх да­дуть по­ра­ду, що нам ро­би­ти. І дай Бо­же, що­би тої по­ра­ди всі по­слу­ха­ли­ся. Що­до УАПЦ я мо­жу да­ва­ти га­ран­тію, ми кіль­ка ра­зів звер­та­ли­ся до Все­лен­сько­го Па­трі­ар­ха про­тя­гом трьох ро­ків, що я очо­люю цер­кву — ми згі­дні. Якщо бу­де рі­ше­н­ня Все­лен­сько­го Па­трі­ар­ха з па­трі­ар­шим устро­єм, це би бу­ло чу­до­во. Але якщо не бу­де, то ми го­то­ві й на ми­тро­по­лію. От Па­трі­арх Фі­ла­рет хо­че па­трі­ар­ший устрій. Ми не ма­є­мо па­трі­ар­ха, нам не тре­ба зні­ма­ти ні­ко­му ку­коль, — за­для то­го, що­би Укра­ї­на ста­ва­ла ду­хов­но са­мо­стій­ною, я згі­дний на все. І за­раз ме­не не ці­ка­вить, хто бу­де її очо­лю­ва­ти! Я пе­ре­жи­ваю, що­би не бу­ло кон­флі­ктів між ду­хо­вен­ством. Щоб ми не ді­ли­ли мі­сця, щоб ми не кон­флі­кту­ва­ли один з ін­шим. Якщо все бу­де мир­но, ко­ли бу­де То­мос, і в Хри­сті і єд­нан­ні з Все­лен­ським Па­трі­ар­хом, то всі мир­но по­тя­гну­ться, і Москва тут бу­де без­си­ла, я пе­ре­ко­на­ний. Пра­во­слав­на цер­ква на чо­лі з Ону­фрі­єм має зро­би­ти за­яву й ві­ді­йти від Мо­скви. Але перш за все слід ві­ді­йти від Мо­скви. Я ка­зав ко­лись ми­тро­по­ли­ту Ону­фрію: «Знай­діть в со­бі си­ли, знай­діть».

■ «Ви­да­н­ня То­мо­су про ав­то­ке­фа­лію на­дає для укра­їн­сько­го пра­во­слав’я уні­каль­ну істо­ри­чну мо­жли­вість — від­но­ви­ти цер­ков­ну єд­ність у ло­ні єди­ної по­мі­сної Церкви, — пи­ше в «ФБ» ми­тро­по­лит Пе­ре­я­слав-Хмель­ни­цький і Ви­шнев­ський Укра­їн­ської пра­во­слав­ної церкви Московського патріархату Оле­ксандр (Дра­бин­ко). — Але чи не змар­ну­є­мо ми цей шанс? Ска­жу від­вер­то. На мою дум­ку, ри­зи­ки втра­ти­ти мо­жли­вість від­но­ви­ти цер­ков­ну єд­ність на ба­зі То­мо­су про ав­то­ке­фа­лію сьо­го­дні до­сить ве­ли­кі. Я не при­хо­ву­вав і не при­хо­вую, що є при­хиль­ни­ком ав­то­ке­фа­лії Укра­їн­ської Церкви і не ба­чу сьо­го­дні ін­шо­го спосо­бу її (ав­то­ке­фа­лії) вста­нов­ле­н­ня, ніж ви­да­н­ня від­по­від­но­го То­мо­су. Але рі­ше­н­ня про участь у кон­кре­тних об’єд­нав­чих за­хо­дах я на сьо­го­дні ще не прийняв. Об’єд­на­н­ня не­мо­жли­ве без про­ще­н­ня та за­ми­ре­н­ня. Укра­їн­ська Пра­во­слав­на Цер­ква та Ки­їв­ський Па­трі­ар­хат мо­жуть з Бо­жою до­по­мо­гою об’єд­на­ти­ся в єди­ну Цер­кву. Але шлях до цьо­го об’єд­на­н­ня не мо­же про­ля­га­ти че­рез тиск або лу­кав­ство. До єд­но­сті мо­же при­ве­сти ли­ше хри­сти­ян­ська лю­бов. Ми ма­є­мо за­бу­ти про мо­ву не­на­ви­сті. Мо­ву, де вір­ні Ки­їв­сько­го Патріархату ви­зна­ча- ються як «фі­ла­ре­тів­ські роз­коль­ни­ки», а вір­ні УПЦ — як «роз­коль­ни­ки хар­ків­ські». Но­ві­тня цер­ков­на істо­рія свід­чить — бо­роть­ба за ав­то­ке­фа­лію Укра­їн­ської Церкви бу­ла б не­мо­жли­вою без Па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та. Але з но­ві­тньої цер­ков­ної істо­рії не­мо­жли­во ви­кре­сли­ти й ім’я Бла­жен­ні­шо­го Ми­тро­по­ли­та Во­ло­ди­ми­ра. Від­да­ва­ти «своє» — це важ- ко. Ви­зна­ча­ти та ви­прав­ля­ти свої по­мил­ки — це важ­ко. Про­си­ти про­ще­н­ня — це важ­ко... Про­ща­ти — це важ­ко... Але ін­шо­го шля­ху до справ­жньої цер­ков­ної єд­но­сті в нас про­сто не­має».

■ Це ба­че­н­ня ме­ха­ні­змів об’єд­на­н­ня пред­став­ни­ків рі­зних пра­во­слав­них цер­ков. А те­пер на­сту­пне за­пи­та­н­ня — чи про­ве­де­на по­пе­ре­дня вну­трі­шня ро­бо­та, чи узго­ди­ли ці пи­та­н­ня за­зда­ле­гідь? І ще — на­скіль­ки в Укра­ї­ні під­го­ту­ва­ли­ся до ро­сій­ських про­во­ка­цій, адже в Мо­скві вже за­яв­ля­ють про май­бу­тні «кон­флі­кти»?

«НАСТУПИТЬ ІНДИВІДУАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОЖНОГО ЄПИСКОПА ЩО­ДО ОБ’ЄД­НА­Н­НЯ» Оле­ксандр САГАН,

до­ктор фі­ло­соф­ських на­ук, про­від­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник від­ді­ле­н­ня ре­лі­гі­є­знав­ства Iн­сти­ту­ту фі­ло­со­фії ім.Г.С.Ско­во­ро­ди НАН Укра­ї­ни:

— Від­кри­тим за­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня — пі­сля на­да­н­ня То­мо­су бу­де Ар­хі­єрей­ський чи По­мі­сний со­бор? Ви­зна­че­но­сті на­ра­зі не­має. В ці­ло­му ж, наступить індивідуальна відповідальність кожного єпископа за рі­ше­н­ня, яке він прийме, то­му що в нас об’єд­ну­ю­ться не церкви, а єрар­хи і вір­ні. Ба­га­то чо­го за­ле­жа­ти­ме від то­го, яка кан­ди­да­ту­ра ви­грає ви­бо­ри пред­сто­я­те­ля май­бут- ньої єди­ної по­мі­сної пра­во­слав­ної церкви. За ба­га­то ро­ків на­ко­пи­чи­ло­ся чи­ма­ло осо­би­стих вза­єм­них пре­тен­зій і не­с­прийня­т­тя між іє­рар­ха­ми. То­му тут по­трі­бна індивідуальна ро­бо­та, щоб на­ко­пи­че­ні обра­зи бу­ли зня­ті. Я не ду­маю, що це є за­над­то скла­дна про­бле­ма, бу­ла б до­бра во­ля і ба­жа­н­ня усіх. Зре­штою, по­рів­ню­ю­чи суть про­бле­ми і тим, що по­трі­бно зро­би­ти, осо­би­сті обра­зи по­вин­ні ві­ді­йти на за­дній план.

Я опти­мі­сти­чно див­люсь на про­ве­де­н­ня со­бо­ру й утво­ре­н­ня по­мі­сної церкви. Отри­ма­н­ня То­мо­су вве­де укра­їн­ське пра­во­слав’я в сві­то­ве пра­во­слав­не то­ва­ри­ство єв­ха­ри­стій­но ви­зна­них цер­ков. То­мос мо­же ви­рі­ши­ти ба­га­то про­блем цер­ков­но­го й на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу. Та­кож я очі­кую які­сну змі­ну са­мо­го пра­во­слав’я.

Я не знаю ви­пад­ків, щоб пред­став­ни­ки трьох пра­во­слав­них укра­їн­ських цер­ков зби­ра­ли­ся для обго­во­ре­н­ня пи­тань май­бу­тньо­го об’єд­на­н­ня. Ду­маю, це якраз бу­ло зав­да­н­ням ек­зар­хів Все­лен­сько­го патріархату — зу­стрі­ти­ся з пред­став­ни­ка­ми УПЦ КП, УПЦ МП і УАПЦ. При­найм­ні це ма­ло від­бу­ти­ся з ти­ми єрар­ха­ми, хто під­пи­сав звер­не­н­ня до Кон­стан­ти­но­по­ля. Ду­маю, під час цих зу­стрі­чей бу­ла ви­ро­бле­на стра­те­гія подаль­шої ро­бо­ти. Так ма­ло бу­ти. На мою дум­ку, ко­ли бу­де То­мос, об’єд­нав­чі про­це­си ма­ють від­бу­ти­ся до­сить швид­ко — зна­йде­н­ня по­ро­зу­мі­н­ня пе­ред ве­ли­кою ме­тою.

За­ли­ша­є­ться від­кри­тим ін­ше пи­та­н­ня — чи мо­жуть при­йти на спіль­ний со­бор ті ар­хі­єпис­ко­пи, які не під­пи­са­ли звер­не­н­ня до Все­лен­сько­го Па­трі­ар­ха, тоб­то пред­став­ни­ки Московського патріархату? Ду­маю, це пи­та­н­ня та­кож ма­ло бу­ти вре­гу­льо­ва­но Кон­стан­ти­но­поль­ським па­трі­ар­ха­том. Си­ту­а­ція, яка скла­да­є­ться на сьо­го­дні, по­ля­гає в то­му, що во­ни мо­жуть при­йти, але го­ло­су­ва­ти не змо­жуть. При­найм­ні про це ми чу­є­мо в за­явах очіль­ни­ків Ки­їв­сько­го патріархату та ін­ших екс­пер­тів. Ско­рі­ше, оста­то­чне рі­ше­н­ня бу­де прийня­то на са­мо­му об’єд­нав­чо­му со­бо­рі. Зви­чай­но, цих лю­дей від­ки­да­ти не мо­жна в жо­дно­му ра­зі. Їх по­трі­бно за­лу­ча­ти до про­це­су, бо сто­їть ве­ли­ка ме­та.

Що сто­су­є­ться си­ло­вих сце­на­рі­їв і за­хо­пле­н­ня не­ру­хо­мо­сті, то про це го­во­рить ви­клю­чно Мо­сков­ський па­трі­ар­хат і РПЦ. Ні Ки­їв­ський па­трі­ар­хат, ні ав­то­ке­фаль­на цер­ква жо­дної за­яви що­до цьо­го не ро­би­ли. Бу­ла ли­ше за­ява Па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та, що українські свя­ти­ні (церкви, лав­ри) бу­дуть у по­мі­сній цер­кві, але не го­во­ри­ло­ся що це ста­не­ться не­гай­но. Йшло­ся про пер­спе­кти­ву. Зре­штою церкви і лав­ри на­ле­жать лю­дям і якщо во­ни ви­рі­шать змі­ни­ти юрис­ди­кцію, це їхнє пра­во, хто їм мо­же за­бо­ро­ни­ти. Ду­маю, з бо­ку УПЦ КП та УАПЦ жо­дних ра­ди­каль­них акцій не пла­ну­є­ться.

Ко­ли пред­став­ни­ки Московського патріархату ка­жуть про кон­флі­кти, то скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що во­ни вже зна­ють яки­ми бу­дуть ці сце­на­рії, ко­ли шту­чно ор­га­ні­зо­ву­ю­ться си­ло­ві акції, а по­тім йде зви­ну­ва­че­н­ня дер­жа­ви й опо­нен­тів, що, мов­ляв, во­ни не до­три­му­ю­ться норм сво­бо­ди со­ві­сті. Зре­штою ви­хо­дить див­на си­ту­а­ція, адже якщо роз­гля­да­ти по­зи­цію хри­сти­я­ни­на, пра­во­слав­но­го, то тих, хто на їхню дум­ку, пе­ре­бу­ва­ли в «роз­ко­лі» і хо­чуть ви­йти з ньо­го, мо­жна ли­ше ві­та­ти. А в нас Мо­сков­ський па­трі­ар­хат по­дає це як якусь тра­ге­дію. Їм по­трі­бно пе­ре­гля­ну­ти свою по­зи­цію. Якщо во­ни пра­во­слав­ні, то як во­ни мо­жуть ро­би­ти з та­кої си­ту­а­ції про­бле­му?

Я ві­рю, що в нас на сьо­го­дні до­ста­тньо тве­ре­зо­ми­сля­чих лю­дей, які не допу­стять шту­чної еска­ла­ції си­ту­а­ції.

ФО­ТО ВЯЧЕСЛАВА МАДІЄВСЬКОГО

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Гар­ні но­ви­ни з Си­но­ду, — на­пи­сав у се­бе в «ФБ» Ар­хи­єпис­коп Укра­їн­ської пра­во­слав­ної церкви Ки­їв­сько­го патріархату Єв­стра­тій (Зо­ря). — Ві­дра­зу з кіль­кох дже­рел на­ді­йшла ін­фор­ма­ція про два очі­ку­ва­них рі­ше­н­ня Си­но­ду Все­лен­сько­го Патріархату. 1. Про за­до­во­ле­н­ня апе­ля­ції Па­трі­ар­ха Фі­ла­ре­та (а та­кож апе­ля­ції ми­тро­по­ли­та Ма­ка­рія). 2. Про ви­зна­н­ня не­за­кон­но­ю­а­не­ксі­ю­Ки­їв­ської Ми­тро­по­лії Ро­сій­сько­ю­Цер­кво­юв 1686 р.»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.