Фолк від Virsky та каз­ка від На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни

Два українські ко­ле­кти­ви за­про­ше­ні на гран­дга­стро­лі до Па­ри­жа

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Угру­дні-сі­чні своє ми­сте­цтво у сто­ли­ці Фран­ції де­мон­стру­ва­ти­муть На­ціо­наль­ний за­слу­же­ний ака­де­мі­чний ан­самбль тан­цю Укра­ї­ни іме­ні Пав­ла Вір­сько­го (який не­що­дав­но змі­нив свій ло­го­тип і ни­ні ви­сту­пає під брен­дом Virsky) і Ба­ле­тна тру­па На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни. Ве­ли­кі га­стро­лі (за спри­я­н­ня По­соль­ства Фран­ції в Укра­ї­ні та Institut franзais d’Ukraine) на­ших май­стрів ор­га­ні­зо­вує про­дю­сер Ва­ле­рі Ко­лен, який на ми­ну­ло­му ти­жні спе­ці­аль­но при­лі­тав до Ки­є­ва, щоб осо­би­сто озна­йо­мив­ся з ре­пер­ту­а­ром сла­ве­тних ко­ле­кти­вів та зір­ко­ви­ми тан­ців­ни­ка­ми. До ре­чі, з ним при­бу­ла й гру­па пред­став­ни­ків рі­зних ЗМІ, які на­жи­во по­ба­чи­ли, як вір­ту­о­зно ви­сту­па­ють українські ар­ти­сти, щоб у сво­їх ви­да­н­нях про­а­нон­су­ва­ти гранд— тур­не, яке охо­пить Рі­здвя­но-Но­во­рі­чний пе­рі­од. Уже го­ту­ю­ться афі­ші, де за­зна­че­но, що Ан­самбль Virsky ви­сту­па­ти­ме в Па­ла­ці кон­гре­сів (Palais de congrиs) у за­лі на 3700 місць, а ба­лет «Лу­скун­чик» пред­став­лять тан­ців­ни­ки На­ціо­наль­ної опе­ри в Те­а­трі Єли­сей­ських По­лів (Thй­вtre des Champs Elysйes) — зал на 1900 місць. Ор­ке­стран­тів не ве­зуть. Ар­ти­сти бу­дуть ви­сту­па­ти під му­зи­чні фо­но­гра­ми. Пе­ре­літ від­бу­ва­ти­ме­ться чар­тер­ним рей­сом Ки­їв — Па­риж, а де­ко­ра­ції і ко­стю­ми від­прав­лять ав­то­фу­ра­ми.

ПІД ЗНАКОМ «ЛУСКУНЧИКА»

— Наш ко­ле­ктив упер­ше ви­сту­па­ти­ме на сце­ні Те­а­тру Єли­сей­ських По­лів, — роз­ка­за­ла «Дню» Ані­ко РЕХВІАШВІЛІ, ху­до­жній ке­рів­ник ба­ле­ту На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни. — Га­стро­лі в Па­ри­жі роз­по­чнуть із 20 гру­дня, а за­кін­ча­ться 7 сі­чня. Нас за­про­сив про­дю­сер Ва­ле­рі Ко­лен по­ка­за­ти одну з ле­ген­дар­них ви­став — «Лу­скун­чик». Цей ба­лет- фе­є­рія на му­зи­ку П.Чай­ков­сько­го (лі­бре­то М.Пе­ті­па за мо­ти­ва­ми одно­ймен­ної каз­ки Е.Го­фма­на) у по­ста­нов­ці В.Ков­ту­на при­кра­шає на­шу те­а­траль­ну афі­шу з 1986 ро­ку (це був де­бют зна­но­го тан­ців­ни­ка як хо­ре­о­гра­фа. — Т.П.). Кіль­ка по­ко­лінь ми­тців ви­ро­сли на цій ви­ста­ві. Ме­сьє Ко­лен ко­ли по­ба­чив на­шо­го «Лускунчика», то був вра­же­ний і за­про­по­ну­вав по­ка­за­ти цей ба­ле­тний ше­девр у сто­ли­ці Фран­ції. Сим­во­лі­чно, що Рі­здвя­ну каз­ку по­ка­зу­ва­ти­муть са­ме на Но­во­рі­чні свя­та. До ре­чі, про цьо­го про­дю­се­ра ми чу­ли ба­га­то хорошого, як про су­пер­про­фі, ко­ли бу­ли на га­стро­лях у Ка­на­ді. Хо­ча зі­зна­ю­ся, що є не­ве­ли­чке хви­лю­ва­н­ня — як спри­ймуть па­ри­жа­ни наш ба­лет? Бо ві­до­мі те­а­три де­мон­стру­ва­ли в Па­ри­жі свої вер­сії цьо­го ба­ле­тно­го ше­дев­ру, але впев­не­на, що все бу­де до­бре, бо на­шо­му «Лу­скун­чи­ку» апло­ду­ва­ли гля­да­чі ба­га­тьох кра­їн сві­ту, а по­ста­нов­ка Ва­ле­рія Пе­тро­ви­ча впро­довж по­над трьох де­ся­ти­літь є ви­зи­тів­кою

На­ціо­наль­ної опе­ри. Ков­тун ство­рив лі­ри­ко-ро­ман­ти­чну ви­ста­ву про кра­си­ву і чи­сту ду­шу юної ге­ро­ї­ні Кла­ри, про ве­ли­ку все­пе­ре­ма­га­ю­чу лю­бов та сві­тлі мрії, які до­по­ма­га­ють спри­йма­ти світ, де зав­жди є мі­сце тор­же­ству до­бра та ща­стя... Го­лов­ні пар­тії ви­ко­на­ють со­лі­сти — Юлія Мо­ска­лен­ко, Ста­ні­слав Оль­шан­ський, Те­тя­на Льо­зо­ва та Ми­ки­та Су­хо­ру­ков. До ре­чі, одно­ча­сно в Но­во­рі­чно-Рі­здвя­ний пе­рі­од ча­сти­на ба­ле­тної тру­пи ви­сту­па­ти­ме в Япо­нії (со­лі­сти — Ян Ва­ня, Де­нис Не­дак, Оле­на Фі­ліп’єва, Ган­на Му­ром­це­ва, Ка­те­ри­на Ко­за­чен­ко). Але про сво­їх гля­да­чів ми теж не за­бу­де­мо. Ми ма­є­мо до­да­тко­ві де­ко­ра­ції і вже до­ши­ва­є­ться ком­плект ко­стю­мів. То­му без каз­ко­во­го «Лускунчика» ки­я­ни не за­ли­ша­ться!

«ЩО­РА­ЗУ АР­ТИ­СТИ ПО­ВИН­НІ ДИ­ВУ­ВА­ТИ ПУБЛІКУ»

Якщо для Ки­їв­сько­го ба­ле­ту це бу­де де­бют у Па­ри­жі, то для Ан­сам­блю ім. П. Вір­сько­го ни­ні­шні га­стро­лі ста­нуть ще одні­єю зу­стріч­чю з фран­цузь­кою пу­блі­кою. На­га­да­є­мо, сла­ве­тний ко­ле­ктив ба­га­то га­стро­лює сві­том. Він від­лі­чує свою істо­рію з 1937 ро­ку, за­снов­ни­ка­ми бу­ли Пав­ло Вір­ський та Ми­ко­ла Бо­ло­тов. З 1980 р. І до ни­ні Ан­самбль очо­лює Ми­ро­слав Ван­тух. Під йо­го ке­рів­ни­цтвом ство­ре­но но­ві ми­сте­цькі но­ме­ри й ком­по­зи­ції, що уві­йшли до « зо­ло­тої скар­бни­ці » укра­їн­ської на­ро­дної хо­ре­о­гра­фії.

— Ми­ну­ло­річ ми від­зна­чи­ли юві­лей — 80-річ­чя в па­ла­ці «Укра­ї­на», — на­га­дав ху­до­жній ке­рів­ник Ан­сам­блю Virsky Ми­ро­слав ВАН­ТУХ. — Але як ка­жуть; «Па­риж є Па­риж»! Я впер­ше по­бу­вав у цьо­му мі­сті ще 1967 ро­ку. Па­риж вра­зив усім — ар­хі­те­кту­рою, му­зе­я­ми, те­а­тра­ми, істо­ри­чни­ми мі­сця­ми, за­па­хом ка­ви, при­ві­тни­ми лю­дьми, з осо­бли­вим шар­мом... То­ді я пра­цю­вав у Льво­ві й ди­вив­ся на сто­ли­цю Фран­ції ши­ро­ко роз­кри­ти­ми очи­ма. А вза­га­лі, вже з Ан­сам­блем ім.П.Вір­сько­го гаст- ро­лю­вав там 30 ра­зів! Ми ви­сту­па­ли всі­єю кра­ї­ною, а в Па­ри­жі сце­на Па­ла­цу кон­гре­сів нам до­бре ві­до­ма, бо ро­ків із де­сять ми що­рі­чно да­ва­ли від 14 до 16 ви­сту­пів по­спіль, і всі во­ни від­бу­ва­ли­ся з ан­шла­га­ми. Ні одно­го пу­сто­го крі­сла! А в фі­на­лі, сто­я­чи, пу­блі­ка апло­ду­ва­ла, одно­го ра­зу за­ві­су пі­ді­йма­ли 11 ра­зів! Це від­кла­ло­ся в ду­ші. Зна­є­те, я по­бу­вав із на­шим ко­ле­кти­вом у 82 кра­ї­нах, але ко­ли йде­ться про Па­риж, то сер­це ще­мить... При­га­дую, як нас по­пе­ре­див ім­пре­са­ріо, що на один із кон­цер­тів при­йшов кри­тик про­від­ної фран­цузь­кої га­зе­ти Le Figaro, який про­сла­вив­ся тим, що мав ду­же го­стре пе­ро і ні­ко­ли не писав по­зи­тив­них ре­цен­зій! І от на­сту­пно­го дня ку­пу­є­мо га­зе­ту і зі зди­ву­ва­н­ням чи­та­є­мо... хва­ле­бну оду! Ма­буть, упер­ше в жит­ті він на­пи­сав чу­до­ву ста­т­тю, яку на­звав «Ося­я­на мрія», в якій за­зна­чив, «та­ку іде­аль­ну в усьо­му ви­ста­ву, як по­ка­зує Ан­самбль ім.П.Вір­сько­го, мо­жна по­ба­чи­ти один раз на де­сять або двад­цять ро­ків»... Той кри­тик ду­же де­таль­но про­ана­лі­зу­вав ко­жну ком­по­зи­цію, ко­жен наш но­мер... До ре­чі, ко­ли га­строль­не тур­не за­кін­чи­ло­ся він на­віть при­йшов за ла­штун­ки, щоб осо­би­сто по­зна­йо­ми­тись, щи­ро дя­ку­ю­чи всім ар­ти­стам за свя­то тан­цю, яке ми по­да­ру­ва­ли. І від­то­ді той кри­тик не про­пу­скав на­ші ви­сту­пи, на­віть мо­жна ска­за­ти, що став фа­ном Ан­сам­блю ім.П.Вір­сько­го... Сьо­го­дні він на пен­сії, але на­ших кон­цер­тів не про­пу­скає.

Цьо­го ра­зу в Па­риж їдуть 75 лю­дей. По­ве­зе­мо най­більш ре­зо­нан­сні но­ме­ри. Бу­дуть й но­вин­ки. Всі ком­по­зи­ції до­стой­ні ува­ги. На ге­не­раль­ній ре­пе­ти­ції ра­зом із про­дю­се­ром тур­не про­гра­му по­ди­ви­ли­ся фран­цузь­кі жур­на­лі­сти з рі­зних га­зет і жур­на­лів, і во­ни пі­сля кожного но­ме­ра жва­во апло­ду­ва­ли. Зна­є­те, ме­ні ду­же шко­да, що га­строль­ний ко­што­рис не пе­ред­ба­чає ви­ступ під жи­вий ор­кестр, а під фо­но­гра­му. Бу­дуть тан­цю­валь­ні ро­дзин­ки, ство­ре­ні за­снов­ни­ком ан­сам­блю Пав­лом Па­вло­ви­чем Вір­ським і мої по­ста­нов­ки. Роз­по­чне­мо ви­ступ ком­по- зи­ці­єю «Укра­ї­но, моя, Укра­ї­но», де пред­став­ле­ні тан­ці всіх ре­гіо­нів на­шої кра­ї­ни. Обов’яз­ко­во по­ка­же­мо «Го­пак», «Ой під ви­шнею», «За­по­рож­ці», «Ви­ши­валь­ни­ці», «В’юнець», «Вер­бунк», «Ко­за­чок», «Кар­па­ти» то­що.

Не­що­дав­но ми оно­ви­ли сайт ко­ле­кти­ву, змі­ни­ли ло­го­тип на Virsky, бо по сві­ту їзди­мо, гля­да­чі по­ба­чать афі­шу й усім ві­дра­зу стає зро­зумі­ло хто пе­ред ни­ми ви­сту­пає. Нас зна­ють на рі­зних кон­ти­нен­тах, але що­ра­зу ар­ти­сти по­вин­ні ди­ву­ва­ти публіку, за­хо­плю­ва­ти сво­ї­ми ви­сту­па­ми. Дя­ку­ва­ти Бо­гу, в нас ста­біль­ний ко­ле­ктив. Я пра­цюю в Ан­сам­блі вже 38 ро­ків, і за цей час за кор­до­ном ли­ши­ло­ся ли­ше двоє ар­ти­стів. Пра­цю­ва­ти в нас пре­сти­жно. Ни­ні в шта­ті ма­є­мо 120 ар­ти­стів ба­ле­ту та 30 му­зи­кан­тів ор­ке­стру. Ми са­мі го­ту­є­мо со­бі змі­ну. До ре­чі, на­ша Ди­тя­ча хо­ре­о­гра­фі­чна шко­ла при Ан­сам­блі теж актив­но га­стро­лює, й юні тан­ців­ни­ки вже ви­сту­па­ли в 35 кра­ї­нах, за­во­ю­ва­ли ві­сім гран-прі на пре­сти­жних фо­ру­мах.

Ми­сте­цтво тан­цю — ми­сте­цтво мо­ло­дих. А то­му ще 27 ро­ків ми то­му за­по­ча­тку­ва­ли Ди­тя­чу хо­ре­о­гра­фі­чну шко­лу при Ан­сам­блі. При­йма­є­мо учнів за кон­кур­сом із ше­сти ро­ків. Во­ни в нас на­вча­ю­ться 10 ро­ків (сьо­го­дні на­вча­ю­ться 270 ді­тей), по­тім шко­ля­рі по­сту­па­ють у сту­дію, яку бу­ло ство­ре­но ще Пав­лом Вір­ським, і на­вча­ю­ться ще два ро­ки, як сту­ден­ти, і ли­ше пі­сля цьо­го всту­па­ють до Ан­сам­блю. Ми пра­кти­чно ство­ри­ли три­сту­пе­не­ву си­сте­му хо­ре­о­гра­фі­чної осві­ти: шко­ла — сту­дія — ан­самбль, де до­три­му­ю­ться за­галь­ні осно­ви про­фе­сій­но­го нав­ча­н­ня. То­му рі­вень на­ших тан­ців­ни­ків ду­же ви­со­кий. Ана­ло­гів та­ко­го нав­ча­н­ня у сві­ті не­має! Мо­жна ска­за­ти, що Virsky — це хо­ре­о­гра­фі­чна «фа­бри­ка», яка «ви­ко­хує» ка­дри з ран­ку до но­чі що­ден­но. Впев­не­ний, що са­ме це до­зво­ляє нам про­дов­жу­ва­ти тра­ди­ції укра­їн­сько­го тан­цю. Пи­ша­ю­ся на­шим ко­ле­кти­вом, адже на­віть за­кор­дон­ні ЗМІ на­зи­ва­ють наш ан­самбль пер­шим у сві­ті!

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.