Па­ні­ка п’ятої ко­ло­ни

Ро­сій­ські під­рив­ні стру­кту­ри осо­бли­во актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють дві ма­ски: «віль­ної жур­на­лі­сти­ки» і «за­хи­сту прав лю­ди­ни»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Пе­ти­ція про « при­ве­де­н­ня до тя­ми » не­аби­як зна­ха­бні­лих ру­по­рів Крем­ля в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі Укра­ї­ни на­бра­ла по­трі­бну кіль­кість під­пи­сів, і пар­ла­мент був ви­му­ше­ний від­ре­а­гу­ва­ти. Йо­го ре­а­кція ви­кли­ка­ла змі­ша­ні по­чу­т­тя на від­по­від­них те­ле­ка­на­лах: страх і агре­сію, де­мон­стра­тив­не на­хаб­ство і збен­те­же­н­ня (адже зви­кли до ціл­ко­ви­тої без­кар­но­сті!), спро­би мо­бі­лі­зу­ва­ти сво­їх при­бі­чни­ків се­ред по­лі­ти­ків, нар­де­пів і жур­на­лі­стів та істе­ри­чні за­кли­ки у бік між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій, мов­ляв, за­хи­стіть «сво­бо­ду сло­ва». Справ­ді, сьо­го­дні ро­сій­ські під­рив­ні стру­кту­ри осо­бли­во актив­но ви­ко­ри­сто­ву­ють дві ма­ски: ма­ску «віль­ної жур­на­лі­сти­ки» і ма­ску « за­хи­сту прав лю­ди­ни » . Спец­слу­жби агре­со­ра ко­ри­сту­ю­ться тим, що будь-яка гру­па лю­дей мо­же ого­ло­си­ти се­бе «пра­во­за­хи­сни­ка­ми» і ор­га­ні­зу­ва­ти про­во­ка­ції про­ти Укра­ї­ни як усе­ре­ди­ні кра­ї­ни, так і за її ме­жа­ми. А крем­лів­ські « фа­хів­ці » мо­жуть на­пло­ди­ти та­ких « пра­во­за­хи­сни­ків » в будь-якій по­трі­бній кіль­ко­сті. Не менш ефе­ктив­но фі­нан­су­ва­ти на те­ри­то­рії Укра­ї­ни те­ле­ка­на­ли, ра­діо­стан­ції, га­зе­ти і жур­на­ли, ін­тер­не­тре­сур­си то­що, яки­ми лег­ко ма­ні­пу­лю­ва­ти. Усі во­ни си­стем­но дис­кре­ди­ту­ють обо­рон­ні зу­си­л­ля Укра­ї­ни, за­хо­ди що­до за­хи­сту дер­жав­ної без­пе­ки, по­пу­ля­ри­зу­ють всі­ля­ких сум­нів­них ді­я­чів, не гре­бу­ють фей­ка­ми, про­во­ка­ці­я­ми, злі­сни­ми ви­па­да­ми про­ти укра­їн­ських цін­но­стей, зну­ща­н­ня­ми з укра­їн­сько­го па­трі­о­ти­зму. Я ви­му­ше­ний вже кіль­ка ро­ків мо­ні­то­ри­ти ці ЗМІ і на­си­лу ви­три­мую по­то­ки отру­ти, що л’ються з екра­ну на на­шу кра­ї­ну. Та­кі ЗМІ в Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції на­зи­ва­ють «ін­фор­ма­цій­ни­ми вій­ська­ми». І во­ни ро­блять свій вне­сок у вій­ну про­ти Укра­ї­ни. Ду­же сум­ні­ва­ю­ся, що РНБО ухва­лить смі­ли­ве і прин­ци­по­ве рі­ше­н­ня. Най­імо­вір­ні­ше, як за­ве­де­но в ла­вах чин­ної вла­ди, все спу­стить на галь­мах, а ін­фор­ма­цій­на аген- ту­ра, яка вко­тре уни­кну­ла від­по­від­аль­но­сті, зна­ха­бніє вкрай і по­си­лить штурм Укра­їн­ської дер­жа­ви. Обго­во­ре­н­ня пе­ти­ції у Вер­хов­ній Ра­ді ма­ло все ж та­ки один не­за­пе­ре­чно по­зи­тив­ний сенс: ще раз бу­ло ски­ну­то ма­шка­ру і по­ка­за­но справжні облич­чя. Зві­сно, не го­ло­су­ва­ли за звер­не­н­ня до РНБО «під­го­до­ва­ні» нар­де­пи, які зви­кли по­стій­но ко­ри­сту­ва­ти­ся ме­діа — по­слу­га­ми одіо­зних ін­форм­ре­сур­сів, не звер­та­ю­чи ува­ги на їхні про­па­ган­дист­ські осо­бли­во­сті. Але де­що зди­ву­ва­ло і збен­те­жи­ло те, що одним із най­актив­ні­ших за­хи­сни­ків спе­ци­фі­чних те­ле­ка­на­лів ви­сту­пив ко­ли­шній шеф СБУ Ва­лен­тин На­ли­вай­чен­ко. То це та­кі уяв­ле­н­ня про дер­жав­ну без­пе­ку? Сьо­го­дні ми ба­чи­мо, як су­про­ти Укра­ї­ни з ме­тою її зни­ще­н­ня ма­со­ва­но за­сто­со­ву­ю­ться де­мо­кра­ти­чні ме­ха­ні­зми, осо­бли­во «сво­бо­да сло­ва», яку пе­ре­тво­рю­ють на сво­бо­ду під­рив­ної про­па­ган­ди і ді­є­вий чин­ник ін­фор­ма­цій­ної вій­ни. Аген­ту­ра спец­служб пра­гне ді­я­ти під при­кри­т­тям: ни­ні в Укра­ї­ні са­ме « сво­бо­да сло­ва » ста­ла для неї при­кри­т­тям, шир­мою, ма­ску­ва­н­ням. До ре­чі, як так ви­йшло, що під час вій­ни в Укра­ї­ні вла­сни­ком « укра­їн­ських » те­ле­ка­на­лів став най­ближ­чий спів­ро­бі­тник і до­ві­ре­на осо­ба пре­зи­ден­та во­ро­жої кра­ї­ни? За­пи­та­н­ня до пре­зи­ден­та і вер­хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча Укра­ї­ни.

Де рі­шу­чі дії, де силь­ні кро­ки? Без­си­л­ля і без­по­ра­дність вла­ди мо­раль­но при­гні­чу­ють. На жаль, пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті олі­гар­хі­чна си­сте­ма з її по­стій­ни­ми «до­го­вор­ня­ка­ми » , що шко­дять дер­жа­ві, не­пу­блі­чним, за­ку­лі­сним управ­лі­н­ням ку­пки осіб, що не бе­руть на се­бе жо­дної від­по­від­аль­но­сті, зов­сім не по­стра­жда­ла, рад­ше на­віть по­си­ли­ла­ся. Олі­гар­хи оку­пу­ва­ли Укра­ї­ну і став­ля­ться до неї як жор­сто­кі по­не­во­лю­ва­чі. Це справ­жнє олі­гар­хі­чне яр­мо.

Без звіль­не­н­ня від ці­єї си­сте­ми жо­дні ре­фор­ми не ма­ють шан­сів на успіх, жо­дна

бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю ні­чо­го не дає, бу­ду­чи без­на­дій­ною і без­глу­здою. І сьо­го­дні нам за­мість одні­єї гру­пи олі­гар­хі­чних ді­я­чів під­со­ву­ють ін­шу. Але ці ін­ші у ба­га­то ра­зів гір­ші й не­без­пе­чні­ші, ніж ті, ко­го во­ни спра­ве­дли­во кри­ти­ку­ють. То­му що ті, хто по­дає се­бе як аль­тер­на­ти­ву, — но­сії най­ре­а­кцій­ні­ших і ди­ких олі­гар­хі­чних ме­то­дів, що орі­єн­ту­ю­ться на вар­вар­ські гео­по­лі­ти­чні цен­три. Цим «опо­зи­цій­ним» олі­гар­хам Укра­ї­на вза­га­лі як суб’єкт сві­то­вої по­лі­ти­ки не по­трі­бна. Їх ціл­ком вла­штує роль мі­сце­вих ме­не­дже­рів стар­шо­го гео­по­лі­ти­чно­го «бра­та», роз­по­ря­дни­ків йо­го ма­ло­ру­ською «фа­зен­дою».

Ді­яль­ність ни­ні­шньої вер­хів­ки по­ста­ви­ла Укра­ї­ну в украй тяж­ке ста­но­ви­ще. До то­го ж вла­да, не на­ва­жу­ю­чись на по­трі­бні ра­ди­каль­ні дії, хо­ва­є­ться за спи­ну на­ро­ду, за всі­ля­кі со­ціо­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня, яких ни­ні ду­же ба­га­то, і зав­жди мо­жна зна­йти від­по­від­не: мов­ляв, на­род не хо­че, на­род не під­три­мує то­що. Тоб­то на­род сам у всьо­му ви­нен, не тих обрав. На жаль, на­ша на­ція не має справ­жньо­го на­ро­дно­го лі­де­ра, який би за­ймав­ся не по­лі­ти­кан­ством на ко­ристь збе­ре­же­н­ня осо­би­стої вла­ди, а ре­а­лі­зо­ву­вав на­галь­ні по­тре­би су­спіль­ства. Сво­го ча­су Да­вид Бен Гу­ріон, за­сту­па­ю­чи на по­са­ду прем’ єр- мі­ні­стра Ізра­ї­лю, ска­зав: «Я ро­би­ти­му не те, що хо­че ізра­їль­ський на­род, а те, що йо­му по­трі­бно » . Зга­да­ний по­лі­тик, дер­жав­ний ді­яч то­чно не був по­пу­лі­стом, оскіль­ки не хо­вав­ся за спи­ну сво­го на­ро­ду, а брав на се­бе осо­би­сту відповідальність. В Укра­ї­ні — ко­ло­саль­ний де­фі­цит та­ких ді­я­чів, але во­ни бу­ли і ще є.

За­галь­ну си­ту­а­цію в на­шій кра­ї­ні мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти так: за­гро­жу­ю­ча ка­та­стро­фа і як з нею бо­ро­ти­ся.

Шко­да, але на за­гроз­ли­ве ста­но­ви­ще в ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі ін­ші те­ле­ка­на­ли від­ре­а­гу­ва­ли вель­ми мля­во. Хо­ча окре­мі спі­ке­ри ви­слов­лю­ва­ли­ся то­чно і влу­чно. На­при­клад, на « Пря­мо­му » Ай­дер Му­жда­ба­єв за­я­вив: три­ває оку­па­ція ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру Укра­ї­ни ( мо­жна ска­за­ти, що на на­шо­му ТБ з’яви­ли­ся те­ле­ві­зій­ні «зе­ле­ні чо­ло­ві­чки » ) , оку­па­ція вже охо­пи­ла по­над 50% ін­фор­ма­цій­но­го по­ля. Якщо не вжи­ти над­зви­чай­них за­хо­дів, у нас бу­де не­укра­їн­ська вла­да і ми втра­ти­мо Укра­ї­ну.

Ай­дер на­віть ска­зав: «Я не хо­чу під­па­сти під Ро­сій­ську Фе­де­ра­цію».

Про­те сво­бо­ді­вець і екснар­деп Ігор Мі­ро­шни­чен­ко на ка­на­лі «112» за­гра­вав і за­по­бі­гав пе­ред йо­го ве­ду­чи­ми, ма­ло не ви­ба­ча­ю­чись за те, що «Сво­бо­да» про­го­ло­су­ва­ла за рі­ше­н­ня ВР під­три­ма­ти пе­ти­цію і пе­ре­да­ти її до РНБО. Ди- ви­ти­ся на цю див­ну по­ве­дін­ку «ге­ро­ї­чних по­лі­ти­чних бор­ців» бу­ло вкрай не­при­єм­но.

На «5-му» по­лі­то­лог Ва­ле­рій Ди­мов, який на ме­не справ­ляє вра­же­н­ня че­сної і прин­ци­по­вої лю­ди­ни, слу­шно за­зна­чав, що без де­о­ку­па­ції ін­форм­про­сто­ру Укра­ї­ни ми не змо­же­мо ви­сто­я­ти в цій вій­ні. Час ро­зі­бра­ти­ся з про­па­ган­дист­ськи­ми ру­по­ра­ми Крем­ля. На дум­ку Ди­мо­ва, всі, хто захищає ін­те­ре­си РФ в Укра­ї­ні, ма­ють ре­є­стру­ва­ти­ся як іно­зем­ні аген­ти. Ме­ні зда­є­ться, що це де­що на­їв­но. Аген­ти Крем­ля в Укра­ї­ні ре­є­стру­ва­ти­ся не по­бі­жать. Усі ці пи­та­н­ня мо­жна ви­рі­ши­ти в умо­вах вій­сько­во­го ста­но­ви­ща. І не в су­дах (ми зна­є­мо, які у нас су­ди), а в ор­га­нах, що про­ва­дять вій­сько­ве ста­но­ви­ще.

До­сить за­кри­ти два-три ан­ти­укра­їн­ські те­ле­ка­на­ли, як си­ту­а­ція в ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі Укра­ї­ни по­мі­тно оздо­ро­ви­ться. Зви­чай­но, по­трі­бні но­ві за­ко­ни, які б за­хи­сти­ли Укра­ї­ну від ро­сій­ської ін­фор­ма­цій­ної аген­ту­ри, що пра­цює усе­ре­ди­ні кра­ї­ни. І та­кі за­ко­ни слід ухва­лю­ва­ти не­гай­но. А пра­во по­збав­ля­ти лі­цен­зії на ЗМІ тре­ба ві­ді­бра­ти в су­дів і пе­ре­да­ти дер­жав­ним ор­га­нам.

За­га­лом, Укра­ї­ні по­трі­бні за­ко­ни во­єн­но­го ча­су і по­лі­ти­ка во­єн­но­го ча­су. Іна­кше Укра­ї­ни в нас не бу­де. Утім у рі­зних кра­ї­нах, ко­ли опи­ня­ю­ться у форс-ма­жор­ній си­ту­а­ції, ря­ту­ю­ться по-рі­зно­му. За­раз чи­таю книж­ку істо­ри­ка Бал­кан ХХ ст. Бар­ба­ри Єла­чіч. Зна­йшов там ці­ка­вий текст звер­не­н­ня до на­ції прем’єр-мі­ні­стра Гре­ції Ко­стян­ти­на Ко­лі­а­са у кві­тні 1967 ро­ку, ко­ли вла­ду взя­ли вій­сько­ви­ки: «...не­скін­чен­на і без­со­ром­на тор­гів­ля між пар­ті­я­ми, не­дбаль­ство в ро­бо­ті ве­ли­кої ча­сти­ни пре­си, на­пад­ки на всі вла­дні ін­сти­ту­ції і їхній по­сту­по­вий роз­клад, дис­кре­ди­та­ція пар­ла­мен­ту, на­клеп на ро­бо­ту і па­ра­ліч дер­жав­но­го апа­ра­ту, ціл­ко­ви­тий брак ро­зу­мі­н­ня на­галь­них по­треб на­шої мо­ло­ді, роз­тлі­н­ня сту­дент­ства, мо­раль­ний за­не­пад, плу­та­ни­на і всі­ля­кі ви­крив­ле­н­ня, та­єм­на і від­кри­та під­рив­на ді­яль­ність і, на­ре­шті, по­стій­не роз­ма­ху­ва­н­ня без­від­по­від­аль­но­сті га­сла­ми і без­прин­ци­пна де­ма­го­гія — усе це зни­щи­ло спо­кій у на­шій кра­ї­ні, спри­я­ло по­ши­рен­ню анар­хії та ха­о­су, сі­я­ло не­на­висть і кон­флі­кти, при­ве­ло нас на ме­жу на­ціо­наль­ної ка­та­стро­фи. Ін­шо­го спосо­бу по­ря­тун­ку, окрім втру­ча­н­ня на­шої ар­мії, про­сто не бу­ло!». Але ж у Гре­ції 1967 ро­ку не бу­ло зброй­ної іно­зем­ної агре­сії. Ці­ка­во, в цьо­му спи­ску на­ціо­наль­них бід, на­ве­де­но­му Ко­стян­ти­ном Ко­лі­а­сом, є щось та­ке, чо­го б не бу­ло на­ра­зі у нас в Укра­ї­ні? Мо­жна, зви­чай­но, на від­мі­ну від гре­ків, від­ре­а­гу­ва­ти і якось іна­кше. Аби ли­шень успі­шно й ефе­ктив­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.