Шість «па­лат по­е­зії»

«Ре­бу­си» но­вої збір­ки Ал­ли Ми­ко­ла­єн­ко «Бе­длам»

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - Ал­ла МИ­КО­ЛА­ЄН­КО

Без­со­н­ня ма­лює хною пта­хів на її ру­ці, і кар­тин­ка все­ляє ві­ру у від­нов­ле­ний ра­нок...

«Бе­длам» — це вже тре­тя збір­ка вір­шів по­е­те­си Ал­ли Ми­ко­ла­єн­ко. П’ять ро­ків то­му з-під її пе­ра ви­йшли збір­ки «Ко­ре­кція зо­ру» і «На­пер­сток для відьми». Ав­тор­ська «ме­та­фо­ра» бе­дла­му, пов’яза­на не з ха­о­сом чи без­ла­дом, а з Bethelem Royal Hospital (один з ре­бу­сів, який ви ма­є­те розв’яза­ти), на­дасть чи­та­че­ві мо­жли­вість роз­ди­ви­ти­ся дрі­бні­ші еле­мен­ти на­шо­го по­стмо­дер­но­го сві­ту. Ба біль­ше, ман­дру­ю­чи ші­стьма «по­е­ти­чни­ми па­ла­та­ми» (ще один ре­бус), десь в одній із них ви обов’яз­ко­во на­тра­пи­те на фра­гмент вла­сно­го порт­ре­та.

СЛО­ВА НА­ЧЕ ПЕРЕТВОРЮЮТЬСЯ НА ЖИВИХ ІСТОТ

Перш ніж роз­гор­ну­ти книж­ку, чи­тач не оми­не за­гад­ко­ві две­рі ко­льо­ру ні­чно­го не­ба, зо­бра­же­ні на об­кла­дин­ці, які не­мов­би ви­зи­ра­ють з-під улам­ків ста­рої шту­ка­тур­ки. Зда­є­ться, ні­би це ди­во­ви­жним чи­ном зна­йде­ний малюнок на фа­са­ді ста­ро­вин­но­го бу­дин­ку. Або, мо­жли­во, отвір у сті­ні, що від­ді­ляє нас від не­зба­гнен­но­го, ір­ре­аль­но­го... Не маю сум­ні­ву, біль­шість по­ба­чить на об­кла­дин­ці ві­таль­ний знак, своє­рі­дне за­про­ше­н­ня зро­би­ти крок на­зу­стріч не­ві­до­мо­му, за­клик прой­ти крізь про­би­ту ді­ру в сті­ні. Сво­го ча­су я на­ва­жи­ла­ся на це і не шко­дую. Ви­ру­шай­мо ра­зом.

По­е­те­са вір­ту­о­зно «жон­глює» сло­ва­ми, і в її спри­тних ру­ках во­ни на­че перетворюються на живих істот. На сто­рін­ках «Бе­дла­му» пер­со­ні­фі­ку­ю­ться люд­ські по­чу­т­тя, аб­стра­ктні по­ня­т­тя, а не­жи­ва при­ро­да й по­бу­то­ві пре­дме­ти на­бу­ва­ють зда­тно­сті ді­я­ти і го­во­ри­ти. Це спо­ну­кає чи­та­ча до по­шу­ку су­тно­стей, до роз­ду­мів про зв’яз­ки між окре­ми­ми еле­мен­та­ми цьо­го сві­ту, про мі­сію кожного з нас.

«УРБАНІЗОВАНИЙ МІ­СЯЦЬ» ТА ІН­ШІ ОБРА­ЗИ ПОЕЗІЙ

Аби про­ілю­стру­ва­ти, на­ве­ду ряд­ки з вір­ша «За­тем­не­н­ня во­ди» («Па­ла­та №3, або кон­тур­ні кар­ти»): «Зем­ля ви­штов­хує спо­кій як ре­актив із про­бір­ки / до­ки істо­рія з ма­ку­ла­ту­ри ви­тя­гує ржа­ві ско­би / і ту­лить на люд­ські до­лі чер­во­ні бір­ки».

Осо­бли­ву роль Ал­ла Ми­ко­ла­єн­ко від­во­дить не­бе­сним сві­ти­лам. У ба­га­тьох вір­шах на­тра­пля­є­мо на пер­со­ні­фі­ко­ва­ні обра­зи сон­ця й мі­ся­ця: «А ніч ви­хлю­пне мі­сяць, як ди­тя з ло­на, пря­мі­сінь­ко до ніг ні­мої кра­ї­ни», «і за ро­зу­мі­н­ня мі­ся­цю хо­че­ться під­мор­гну­ти» («Па­ла­та №4, або від­би­тки паль­ців»). В ін­шо­му текс­ті мі­сяць по­рів­ню­є­ться з до­ро­жнім знаком, так би мо­ви­ти, «ур­ба­ні­зу­є­ться»: «А мі­сяць над озе­ром на­че до­ро­жній знак».

Не­зва­жа­ю­чи на по­стмо­дер­ність «Бе­дла­му», на­ва­жу­ся ска­за­ти про від­лу­н­ня у вір­шах Ал­ли Ми­ко­ла­єн­ко рис мо­дер­ні­зму, осо­бли­во на рів­ні ме­та­фо­ри­ки. По­ді­бні по­рів­ня­н­ня не­ося­жно­го, не­до­тор­кан­но­го з по- бу­то­ви­ми ре­ча­ми, пер­со­ні­фі­ка­ція, а та­кож опре­дме­тне­н­ня не­бе­сних сві­тил — ви­зна­чаль­на ри­са твор­чо­сті укра­їн­сько­го по­е­та-мо­дер­ні­ста Бо­г­да­на-Іго­ря Ан­то­ни­ча. Це дає всі під­ста­ви го­во­ри­ти про мі­сце тра­ди­ції в по­е­зії мо­ло­дої по­е­те­си.

ШАНС ЗНА­ЙТИ СВІЙ СКАРБ

Му­шу по­пе­ре­ди­ти про ще де­що: опи­нив­шись по той бік сті­ни, за си­ні­ми две­ри­ма, чи­тач має бу­ти го­то­вий до змі­ни тем­пе­ра­ту­ри й ти­ску. Ті­ле­сність, ме­та­фо­ри­за­ція фі­зи­чних від­чут­тів — ще один із ху­до­жніх при­йо­мів, які ви­зна­ча­ють са­мо­бу­тність сти­лю ав­тор­ки «Бе­дла­му». Ал­ла Ми­ко­ла­єн­ко ма­лює ті­ло пе­ред­усім як про­стір ви­зрі­ва­н­ня і на­ро­дже­н­ня ідей, май­бу­тніх по­е­ти­чних обра­зів: «У то­бі за­сти­га­ють ряд­ки не на­пи­са­ні до­сі / і від­би­ва­ють на шкі­рі не­зро­зумі­лі по­сла­н­ня» («Де­ре­ва», «Па­ла­та №1, або пла­це­бо»).

На­о­ста­нок на­ве­ду ряд­ки зі сво­го улю­бле­но­го вір­ша збір­ки — «Про Лі­зу»: «І світ зу­пи­ня­є­ться на вер­ши­ні пі­ра­мі­ди / на вер­ши­ні пер­шо­го пе­ре­сту­пу / пер­шо­го та­бу / і пер­шо­го скар­бу». Ко­жно­му, хто опи­ни­ться пе­ред за­гад­ко­ви­ми си­ні­ми две­ри­ма, які ве­дуть у «Бе­длам» Ал­ли Ми­ко­ла­єн­ко, до­ве­де­ться зро­би­ти ви­бір: пе­ре­сту­пи­ти по­ріг чи ні. Хто знає, мо­жли­во, десь там, між сто­рін­ка­ми, ви зна­йде­те свій скарб?

Юлія ЯНКОВЕЦЬКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.