Дім-ко­ра­бель, «Ста­ра Ми­за», «ма­лий Гданськ», ясе­ни...

Про це та ба­га­то ін­шо­го ді­зна­ю­ться чи­та­чі з «Абе­тки Усти­лу­га». Ко­шти на неї учні мі­сце­вої шко­ли за­ро­би­ли уча­стю в кон­кур­сі істо­ри­чних про­е­ктів для мо­ло­ді «Істо­рія мо­єї гро­ма­ди: ми­ну­ле для спіль­но­го май­бу­тньо­го»

Den (Ukrainian) - - Суспільство - На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

«ТАМ, ДЕ РІЧКА ЛУГА УПАДАЄ В БУГ...»

Міс теч ко Усти луг на Во ли ні по сі дає особ ли ве міс це. Во но пе - ре­ва­жно зав­жди бу­ло на кор­до­ні дер­жав, є й сьо­го­дні «во­рі­тьми в Єв­ро­пу», пер­шим на­се­ле­ним пунк том, який ба чать ті, що в’ їж д - жа­ють в Укра­ї­ну з бо­ку Поль­щі. Але ві­до­ме пе­ре­ва­жно ли­ше тим, що йо го « райсь ким ку точ ком » на­зи­вав зна­ме­ни­тий ком­по­зи­тор Ігор Стра­вин­ський, му­зей-са­ди­ба яко­го ни­ні є най­більш від­ві­ду­ва­ним ту­ри­сти­чним об’єктом, а сам Усти луг — міс цем про ве ден ня фес ти ва лю « Стра винсь кий і Ук - ра­ї­на». Га­зе­та «День», до ре­чі, в про­е­кті «Укра­ї­на Incognita» пре­зен ту ва ла вір ту аль ну ек скур сію цим му зе єм ( http:// incog - nita.day.kiev.ua/museums/ stravinskoho/).

А ви яв ля єть ся, що на - віть для во ли нян іс то рія Усти­лу­га, йо­го мі­сце на ма­пі сві­ту бу­де ба­га­то в чо­му від­кри­т­тям і пе­ре­ста­не бу­ти «ба­тьків­щи­ною одно­го ком по зи то ра » , ко ли во ни озна­йом­ля­ться з «Абе­ткою Усти лу га » . Бро шу ра міс - тить 34 сто рін ки тек с ту з чис лен ни ми фо то ілюс т ра - ці­я­ми, і ви­да­ли її якраз на­пе­ре­до­дні дня на­ро­дже­н­ня мі­ста. Адже са­ме 23 жов­тня 1758 ро­ку ко­ро­лем Ав­гус том ІІІ був на да ний при­ві­лей, у яко­му чи­та­є­мо: «...охо­че по­го­ди­ли­ся ми на те, щоб се­ло у Во­ло­ди­мир­сько­му по ві ті Во линсь ко го во є вод ст ва, на­зва­не ко­лись Усти­лу­гом і та­ке, що є вла­сні­стю Ро­за­лії По­це­йо­вої, пе рей ме ну ва ти в міс то з на звою Ро жям поль ( ни ні Усти луг). І за - твер ди ли Гер бом міс та Зо ло ту Тро ян ду в бла кит но му по лі » . Отож мі­сту — 260 ро­ків.

«А ви зна­є­те, що там, де річка Лу га впа дає в Буг, є ма лень ке міс то, що зветь ся Усти луг? » , — са­ме ци­ми сло­ва­ми роз­по­чи­на­ла­ся пре зен та ція кон кур с ної ро бо - ти «Абе­тка Усти­лу­га», яку предс тав ля ли в чер в ні цьо го ро ку в На ці о наль но му му зеї іс то рії Укра­ї­ни то­ді ще во­сьми­кла­сни­ки ( а ни ні вже дев’ яти клас ни ки) Усти лузь кої шко ли. Ко ман да у скла ді Дмит ра Ва си лен ка, Ан ни Гусь, Іва­на Ла­фе­ти, Ана­ста­сії Ле­бедь та Оле­ксан­дри Но­ва­ков­ської упо ряд ку ва ла « Абет ку Усти лу - га » , де в ал фа віт но му по ряд ку від­обра­зи­ла най­зна­ме­ни­ті­ші ві­хи ми ну ло го і су час но го міс та. На весь світ про сла вив йо го Ігор Стра­вин­ський, але в Усти­лу­зі на­ро­див­ся і друг Вру­бе­ля ху­до­жник Пет ро Бро мирсь кий, міс то бу ло ко­ли­скою для на­ро­дно­го ар­ти­ста Олек сія Омель чу ка, ака де мі ка ме дич них на ук Оле ни Хо хол, пуб лі цис та, ав то ра іс то рич них на­ри­сів про єв­ре­їв Ма­рок­ко Ро­зма ри на Ага ро на. До сі вра жа ють мо но лі том бе тон ні спо ру ди ДОТів, бу ди нок- ко ра бель Гри го - рія Бе­лян­кі­на, цер­кви та ко­стел. Є пе­ре­ка­зи, що сам На­по­ле­он но­чу­вав у ту­те­шній Пе­тро­пав­лів­ській цер к ві, ві до мо, що в Хел мі (те­пер Поль­ща) є Усти­лузь­ка бра­ма, по­бу­до­ва­на 1616 ро­ку, пер­ша мит ни ця в Усти лу зі бу ла ще 1797- го, а по ля ки Усти­луг на зи­ва ли « ма лим Гдансь ком » , бо це бу ло пор то ве міс то з суд но плав - ним Бу­гом.

ЛОКАЛЬНА ІСТО­РІЯ ЯК КЛЮЧ ДО ПІЗНАННЯ СЕ­БЕ

Ке­рів­ни­ком учнів­ської ко­ман­ди, яка під го ту ва ла « Азбу ку Усти лу га » , є вчи тель ка Те тя на Ва­си­лен­ко. Во­на — не істо­рик, а вчи­тель мо­лод­ших кла­сів, але ко­рін­на усти­лу­жан­ка, тоб­то істо­рія рі­дно­го мі­ста їй ці­ка­ва. Ко­лись в Усти лу зі ді яв му зей при кор дон - ної сла ви, в яко му во на бу ла ек - скур со во дом. При во зи ла в ньо го на віть од но кур с ни ків із пе ду чи - ли ща. Та нас тав час, ко ли та ка екс по зи ція ста ла, мож на ска за - ти, не мод ною, му зей роз фор му - ва­ли, щось пе­ре­да­ли в мі­сце­ву бі­бліо­те­ку, щось у шко­лу. А те­пер, ко ли ді ти за ро би ли — як пе ре - мож­ці Все­укра­їн­сько­го кон­кур­су іс то рич них до слід жень « Істо рія мо­єї гро ма ди » ( по сі ли дру ге міс - це, а участь бра ло, між ін шим, 288 уч нівсь ких ко манд, ли - ше12 за про си ли для пре зен та ції в Ки їв) — то от ри ма ли сер ти фі - кат та 11 ти сяч гри вень, за які й ви да ли свою « Азбу ку » . І ще 4800 гри вень ви тра тять на стен - ди в шко лі.

« Абет ку Усти лу га » ми на пи - са ли не за вдя ки ін тер не ту, він був, як ка­жуть, остан­нім тут на­шим по­мі­чни­ком, — ка­же Те­тя­на Ва­си­лен­ко. — Ми йшли до усти­лу жан і роз пи ту ва ли їх, ці ус ні роз по ві ді су мі ща ли з до ку мен - таль ни ми ма те рі а ла ми. І від шу - ка­ли ба­га­то де­та­лей, які зро­би­ли на шу іс то рію і де тек тив ні шою, і зна чи мі шою. Ло каль на іс то рія вза га лі ці ка ва, бо че рез неї ми фор­му­є­мо се­бе, пі­зна­є­мо се­бе».

Отож пе ре гор не мо сто рін ки «Абе­тки Усти­лу­га», аби ді­зна­ти­ся, чим же ці­ка­ве це мі­сте­чко на кор­до­ні Укра­ї­ни й ЄС.

... Особ ли вою род зин кою Ус - ти лу га є ли по ва і кле но ва алеї, які ве дуть до « Ста рої Ми зи » і кру то го бе ре га річ ки Лу ги. У да - ле ких 1906— 1907 ро ках їх за - кла ли бра ти Ігор і Гу рій Стра - винсь кі. До бу дин ку, в яко му те - пер му зей Іго ря Стра винсь ко го, ве де ка рет на алея, за вдов ж ки 200 ме­трів, і на­лі­чує во­на 60 лип. Па ра лель но до неї роз та шо ва на пі­шо­хі­дна кле­но­ва алея (300 ме­трів), яку утво рю ють 76 де рев. Кож ної по ри ро ку во ни вра жа - ють сво­єю кра сою і та єм ни чіс тю.

... На за хід ній око ли ці міс та, кру­то­му бе­ре­зі Лу­ги, « при­швар­ту вав ся » бу ди нок- ко ра бель Гри - го рія Пав ло ви ча Бі лян кі на, ви - пу­скни­ка Фі­ла­дель­фій­сько­го су­дно­бу­дів­но­го уні­вер­си­те­ту, ка­пі­та­на I ран гу, який був шваг ром Стра винсь ко го. Дво по вер хо вий бу­ди­нок із те­ра­сою-па­лу­бою збе­ріг­ся до сьо­го­дні як при­клад про­він цій но го мо дер ну. Ни ні бу ди - нок- ко ра бель рес тав рує один із під при єм ців, праг ну чи збе рег ти спо­ру­ду в пер­во­з­дан­но­сті.

.... До сьо год ні на кру то му бе - ре зі За хід но го Бу гу збе рег ло ся п’ яти кут не зам чи ще ( ІХ— ХІІІ стст.), ото че не на сип ни ми ва ла ми з би тої гли ни. На міс ці зам­ку 20 ро­ків фун­кціо­ну­вав Му­зей при кор дон ної сла ви, а 1995 ро ку в зв’ яз ку з тим, що при мі - щен ня му зею по тра пи ло в ре - жим ну зо ну між на род но го пе ре - хо ду Усти луг — Зо сін, що ви - клю чає до ньо го ма со вий до ступ від ві ду ва чів, про ве ли йо го де - мон таж. Від то ді ва ла ми мо жуть ми лу ва ти ся ли ше ту рис ти, які пе ре ти на ють ук ра їнсь ко- поль сь - кий кор­дон че­рез ми­тний пе­ре­хід «Усти­луг — Зо­сін».

... « Ма лим Гдансь ком » на зи - ва­ли мі­сто по­ля­ки. Від Усти­лу­га Буг стає су­дно­плав­ним. Лі­то­пи­сці свід чать, що са ме звід си в 1041 ро­ці по­чав Яро­слав по­хід ло­ді я ми на ма зов шан на до по мо гу шва­гро­ві Ка­зи­мі­ру, одру­же­но­му з йо го сес т рою Доб ро ні гою. А з по­ча­тку ХІІ сто­лі­т­тя до Гдансь ка рі­чка­ми Бу­гом і Ві­слою ске­ро­ву­ва­ла­ся пів­ні­чна гіл­ка тор­го­вель - но го шля ху з Ру сі до рин ків За - хі­дної Єв­ро­пи.

... В Encyklopedyji pow szec h - nej від 1867 ро­ку пи­са­ло­ся: «Мі­стеч ко... ма ло ко лись оздо бу з пре крас но го па ла цу ді ди чів » , тоб­то па­ла­цу Лю­бо­мир­ських. Він був роз­та­шо­ва­ний над кру­тим бе­ре гом Лу ги, пе ред па ла цом був роз би тий пів круг лий квіт ник, а сам бу ди нок сті ною ото чу вав ква те ро вий сад і ан г лійсь кий парк. У па ла ці меш ка ла донь ка Ро за лії та Ан­то нія По це їв — Лю­дві­ка Го­но­ра­та (1726—1786), яка 1740 ро­ку одру­жи­ла­ся з кня­зем Ста ні сла­вом Лю бо мирсь ким ( 1704— 1793). Княж на Лю бо - мирсь ка ві ді гра ла знач ну роль у роз вит ку міс та: від бу ду ва ла при мо нас ти рі цер к ву, яка зго рі ла, тут же 1768 ро ку по бу ду ва ла де - рев’ яну лі кар ню.

... Гав ри ло Тро хи мо вич Но - сен ко — ві до мий ки ївсь кий юрист, що мав ве­ли­кий ма­є­ток в Ус ти лу зі. Йо го пер ша доч ка Люд ми ла Гав ри лів на бу ла дру - жи ною Гри го рія Бі лян кі на, а дру га доч ка Ка те ри на Гав ри лів - на, в май­бу­тньо­му дру­жи­на ком - по зи то ра Іго ря Стра винсь ко го, за сну ва ла лі кар ню й за про си ла на ро­бо­ту лі­ка­ря Ста­ні­сла­ва Ба­хниць ко го, на да ла зем лю під об - щин не кла до ви ще. В при мі щен - ні лі кар ні над ко ри до ром бу ла скля­на сте­ля. В лі­кар­ні був по­ло­го вий зал, па ла та для жі нок, ди - тя­ча па­ла­та й опе­ра­цій­на. До сьо­год ні в бу дин ку, по бу до ва но му на по чат ку ХХ сто літ тя, пра цює Усти лузь ка діль нич на лі кар ня.

... Одні­єю з пер ших в Укра ї ні утво ри ла ся Усти лузь ка об’ єд на - на мі­ська те­ри­то­рі­аль­на гро­ма­да.

... « Ста ра Ми за » — бу ди нок, спо руд же ний у 1906 ро ці за про - ектом Іго­ря Стра­вин­сько­го в сти­лі швей царсь ко го ша ле на міс ці са­до­во-пар­ко­во­го ан­сам­блю ма­є­тку кня зів Лю бо мирсь ких. Бу дів - ни­цтво про­ва­див Бер­штейн. Це­глу з за во ду під во зи ли на вузь ко - ко лій ці. Сті ни утеп лю ва ли про - шар­ка­ми вов­ни. Бу­ди­нок мав два ка­мі­ни з ди­ма­ря­ми і бал­ко­ном у бік річ ки. Са ме тут на пи сав ком - по зи тор 17 най кра щих сво їх тво­рів. Са ме тут що лі та жив з сім’ єю і чер пав на тхнен ня в «рай­сько­му ку­то­чку для твор­чо­сті » . З по чат ком Пер шої сві то вої вій ни сім’ я зму ше на бу ла за ли - ши ти міс то. Це був остан ній ві - зит Стра винсь ко го в Усти луг. Влас ни ка ми бу дів лі бу ли різ ні лю ди, бу ди нок за знав ба га то пе - ре бу дов ( 1958 ро ку до бу до ва но дру гий по верх). З 1982 ро ку — му зич на шко ла, де на пер шо му по вер сі в лі во му кри лі роз мі щу - єть ся му зей ком по зи то ра, від - кри тий 1990 ро ку. 29 ве рес ня 2013 ро­ку від­кри­то ре­став­ро­ва­ну му зей- са ди бу ком по зи то ра.

Му зей — « Пам’ ят ка іс то рії на­ціо­наль­но­го зна­че­н­ня».

... Шкіль ниц т во в Усти лу зі має слав­ну істо­рію. Пер­ша шко­ла бу ла від кри та при кос те лі ка пу - ци нів, як од но клас не учи ли ще з поль­ською мо­вою ви­кла­да­н­ня. Єв­рей­ські ді­ти від­ві­ду­ва­ли шко­ли при си­на­го­зі. У 1916—1918 ро­ках у мі­сті фун­кціо­ну­ва­ла сі­чо­ва шко­ла — пер­ша укра­їн­ська шко­ла, якій 3 кві­тня 1917 ро­ку бу­ло при­сво­є­но ім’я Іва­на Фран­ка.

...Най­по­пу­ляр­ні­шою стра­вою усти­лузь­ких го­спо­динь і ри­ба­лок бу­ла та є ри­бна юшка. Адже ще за ча­сів во­ло­ді­н­ня Усти­лу­гом Ро­же­ни По цей о вої й Люд ві ги Лю бо - мирсь кої до їхньої ру ко пис ної Ку­лі­нар­ної кни­ги Zbior dla kuchmistrza jak potraw jako ciast robienia бу­ло за­пи­са­но най­біль­ше ри­бних страв, зокре­ма ри­бних со­усів — jucha (ети­мо­ло­гі­чно близь­ка до неї укра­їн­ська юшка).

... Ясе ни — ві ко ві де ре ва, які май­же два сто­лі­т­тя зу­стрі­ча­ють і про вод жа ють усіх по до рож ніх. Пе ре ка зи свід чать про те, що вздовж Во­ло­ди­мир­сько­го шля­ху 1861 ро­ку бу­ли ви­са­дже­ні ясе­ни. Одні твер дять: « На честь ска су - ва­н­ня крі­по­сно­го пра­ва». А ін­ші: « На честь Го ро дель сь кої унії » .

Ли ше ці мо гут ні кра се ні зна - ють прав­ду, яка є на­шою істо­рі­єю.

ФОТО НАДАНО АВ­ТО­РОМ

Ясе­ни — ві­ко­ві де­ре­ва, які по­над пів­то­ра сто­лі­т­тя зу­стрі­ча­ють і про­во­джа­ють усіх по­до­ро­жніх. Пе­ре­ка­зи свід­чать про те, що їх бу­ло ви­са­дже­но вздовж Во­ло­ди­мир­сько­го шля­ху 1861 ро­ку

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.