Про про­бле­ми вузь­ко­ко­лі­йок – крізь кі­но­кадр

До­ку­мен­таль­ний укра­їн­сько­швей­цар­ський фільм по­ча­ла зні­ма­ти кі­но­ком­па­нія «Прайм Сто­рі Пі­кчерс»

Den (Ukrainian) - - Економіка - Ві­кто­рія ЖУЙКО, Ужго­род

За 25 ро­бо­чих днів зні­маль­на гру­па пла­нує зі­бра­ти ві­део­ма­те­рі­ал у чо­ти­рьох обла­стях Укра­ї­ни й у Швей­ца­рії. Роз­по­ча­ли зйом­ки до­ку­мен­таль­ної стрі­чки про істо­рію та сьо­го­де­н­ня вузь­ко­ко­лі­йок двох кра­їн в Ужго­ро­ді. Са­ме тут роз­та­шо­ва­на най­ко­ро­тша в Укра­ї­ні вузь­ко­ко­лій­ка — ди­тя­ча за­лі­зни­ця. Во­на ся­гає зав­довж­ки усьо­го 1200 ме­трів, а по­ча­ли бу­ду­ва­ти за­лі­зни­цю ще 1945 ро­ку. Сьо­го­дні на її ба­зі діє гур­ток, де шко­ля­рі мо­жуть ста­ти юни­ми за­лі­зни­чни­ка­ми. До них у го­сті й за­ві­тав го­лов­ний ге­рой філь­му, сту­дент Олег ГУДЗЕЛЯК. Юнак (до ре­чі, уча­сник ми­ну­ло­рі­чно­го фо­то­кон­кур­су «Дня») по­до­ро­жує за­лі­зни­цею ду­же ча­сто і не­аби­як пе­ре­йма­є­ться до­лею вузь­ко­ко­лі­йок, адже пе­ре­ко­на­ний, що їх по­трі­бно не ли­ше збе­рег­ти, а й від­но­ви­ти.

«За­лі­зни­цею ці­кав­лю­ся з ди­тин­ства, це та­ке со­бі жит­тє­ве хо­бі. Вла­сне, то­му ча­сто по­до­ро­жую, зна­йом­лю­ся з ве­ли­кою кіль­кі­стю лю­дей, ви­вчаю істо­рію, ре­а­лії, які ма­є­мо на за­лі­зни­ці. На­справ­ді за­лі­зни­ця — це зов­сім не про­від­ник чи ва­гон­ник на стан­ції. Це ве­ли­че­зна та по­ту­жна стру­кту­ра, що без­пе­ре­бій­но фун­кціо­нує 24 го­ди­ни на до­бу й сім днів на ти­ждень уже по­над 150 ро­ків, і з цим ду­же ті­сно пов’яза­ні люд­ські до­лі, істо­рії, вза­га­лі жи­т­тя. Осо­бли­во у менш за­се­ле­них мі­сце­во­стях. Вузь­ко­ко­лій­ки є та­кою со­бі змен­ше­ною ко­пі­єю «ве­ли­кої» за­лі­зни­ці, їх за­ли­ши­лось ду­же ма­ло. За остан­ні два де­ся­тки ро­ків бу­ло лі­кві­до­ва­но по­над 1000 км вузь­ко­ко­лі­йок, і ми не мо­же­мо до­зво­ли­ти со­бі спо­кій­но спо­гля­да­ти за цим про­це­сом. Вла­сне, ця стрі­чка яв­ля­ти­ме один із шан­сів при­вер­ну­ти ува­гу до про­блем вузь­ко­ко­лі­йок в Укра­ї­ні, ви­ве­сти дис­ку­сію що­до їхньо­го май­бу­тньо­го на які­сно ін­ший рі­вень і спіль­но з гро­мад­ським се­кто­ром, ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди на­пра­цьо­ву­ва­ти рі­ше­н­ня, які да­дуть вузь­ко­ко­лій­кам дру­ге жи­т­тя», — роз­по­вів «Дню» Олег Гудзеляк. За сце­на­рі­єм, хло­пець по­до­ро­жу­ва­ти­ме укра­їн­ськи­ми вузь­ко­ко­лій­ка­ми в чо­ти- рьох обла­стях: За­кар­пат­ській, Рів­нен­ській, Кі­ро­во­град­ській та Іва­но-Фран­ків­ській. А по­тім він по­зна­йо­ми­ться із за­лі­зни­чни­ком­ре­став­ра­то­ром Крі­сто­фом Ба­хма­ном, який вла­сним ко­штом від­но­вив уні­каль­ний по­їзд XIX сто­лі­т­тя. Ра­зом во­ни по­їдуть до Швей­ца­рії, де змо­жуть по­ба­чи­ти, як там сьо­го­дні фун­кціо­нує вузь­ко­ко­лій­ний рух.

Як роз­по­вів ав­тор ідеї, ко­про­дю­сер та ре­жи­сер стрі­чки Оле­ксандр НЕДБАЄВ, це бу­де фільм не тіль­ки про те­хні­ку, а й про до­лі лю­дей, їхнє жи­т­тя. Зокре­ма, в Укра­ї­ні вузь­ко­ко­лій­ки — це по­де­ку­ди єди­ний транс­порт, яким за не­го­ди мо­жна ді­ста­ти­ся до від­да­ле­них сіл.

Ге­не­раль­ний про­дю­сер стрі­чки — Пав­ло Су­шко, спів­ре­жи­сер — Олів’ є Ко­лер ( Olivier Kohler), про­дю­сер — Фі­ліп Ч’ям­пі ( Philippe Ciampi, Nouvelle Vague Factory). Про­ект здій­сню­є­ться за під­трим­ки Укра­їн­сько­го куль­тур­но­го фон­ду, швей­цар­сько­го гро­мад­сько­го мов­ни­ка RTS, За­кар­пат­ської та Іва­но­Фран­ків­ської фільм­ко­мі­сій.

ФОТО АВТОРА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.