Те­атр і Тур­ге­нєв сьо­го­дні

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Єли­за­ве­та КХАН

■ Ні­я­ких пи­шних тор­жеств із цьо­го при­во­ду не на­мі­ча­є­ться, а мар­но, адже ба­га­то чо­го три­ва­лий час Іва­на Сер­гі­йо­ви­ча пов’язу­ва­ло з Укра­ї­ною — дру­жні сто­сун­ки з Та­ра­сом Гри­го­ро­ви­чем Шев­чен­ком, у Тур­ге­нє­ва був бур­хли­вий ро­ман з Мар­ко Вов­чок. На афі­шах на­ших те­а­трів ще збе­рі­га­є­ться йо­го ім’я. Ча­стень­ко ре­жи­се­ри звер­та­ю­ться до тур­ге­нєв­ської п’єси «Мі­сяць на се­лі». А, на­при­клад, ху­до­жній ке­рів­ник На­ціо­наль­но­го те­а­тру ро­сій­ської дра­ми ім. Ле­сі Укра­їн­ки Ми­хай­ло Рє­зни­ко­вич пі­шов ін­шим шля­хом. Він ви­брав для по­ста­нов­ки п’єсу «На­хлі­бник» — і не по­ми­лив­ся. Трі­ум­фаль­ні га­стро­лі ці­єї ви­ста­ви про­йшли в Лон­до­ні, по­зи­тив­ні від­гу­ки в ан­глій­ській пре­сі, і це ще раз до­ве­ло акту­аль­ність тур­ге­нєв­ської дра­ма­тур­гії. Уже п’ять ро­ків ви­ста­ва «На­хлі­бник» ко­ри­сту­є­ться гля­да­цьким успі­хом не ли­ше в на­шій сто­ли­ці, Льво­ві, Чер­ка­сах, Кам’ян­ці, а й у Ве­ли­ко­бри­та­нії (Лон­до­ні) та Ли­тві (Віль­ню­сі), де успі­шно га­стро­лю­ва­ли ки­я­ни.

■ Тон­ко від­чу­ва­ю­чи зв’язок ча­сів та акту­аль­ність кла­си­ки сьо­го­дні, Ми­хай­ло Рє­зни­ко­вич ви­бу­до­вує су­ча­сну істо­рію в есте­ти­ці тур­ге­нєв­сько­го ча­су. Ви­бра­на фор­ма вті­ле­н­ня то­чно дає змо­гу гля­да­че­ві по­гля­ну­ти на люд­ські сто­сун­ки крізь ін­шу опти­ку. Із ча­сів Іва­на Сер­гі­йо­ви­ча про­бле­ми не змі­ни­ли­ся, а змі­ни­ли­ся за­со­би та спосо­би їх розв’яза­н­ня.

■ Твор­чість Іва­на Тур­ге­нє­ва пов’яза­на з ро­ман­ти­змом і лі­ри­змом. Не­да­рем­но в ужи­тку су­ча­сної лю­ди­ни фі­гу­рує ви­зна­че­н­ня «тур­ге­нєв­ська пан­но­чка». Це пев­ний тип ге­ро­ї­ні, за­мкну­тої, і во­на все ду­же тон­ко від­чу­ває. Не­по­га­но бу­ло б вве­сти в су­ча­сну ле­кси­ку ще й по­ня­т­тя «Тур­ге­нєв­ський гля­дач » . То­му що сьо­го­дні те­атр тя­жіє до бру­таль­ні­шої дра­ма­тур­гії, різ­кої та від­вер­тої. Бо­нус кла­си­ки — в мо­жли­во­сті ко­ри­сту­ва­ти­ся «езо­по­вою мо­вою». Але до та­кої роз­мо­ви гля­дач має бу­ти го­то­вим — ін­те­ле­кту­аль­но, емо­цій­но й куль­тур­но.

■ Хтось ска­зав: «Акту­аль­ність — смерть для те­а­тру», то­му звер­та­ю­чись до кла­си­чних тво­рів, зокре­ма до п’єс І.Тур­ге­нє­ва, су­ча­сний те­атр має мо­жли­вість ви­тон­че­ною мо­вою го­во­ри­ти про по­бу­то­ві про­бле­ми. До ре­чі, в одно­му з лон­дон­ських ви­дань ре­цен­зент на­пи­сав про ки­їв­ську по­ста­нов­ку «На­хлі­бни­ка»: «У по­ста­нов­ці ви по­ба­чи­те щи­ру ду­шу, пов­ні­стю від­кри­ту пе­ред на­ми».

■ На ща­стя, «тур­ге­нєв­ський гля­дач» існує — і то­му він при­йде 8 і 9 ли­сто­па­да до Те­а­тру ім. Ле­сі Укра­їн­ки, щоб­по­ди­ви­ти­ся сце­ні­чну вер­сію «На­хлі­бни­ка», в якій го­лов­ну роль Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча Ку­зов­кі­на ви­ко­нає Ві­ктор Ал­до­шин ( на фото), а та­кож зга­дає автора сум­ної ко­ме­дії — Іва­на Сер­гі­йо­ви­ча Тур­ге­нє­ва, яко­му ви­пов­ни­ло­ся б200 ро­ків.

ФОТО ІРИНИ СОМОВОЇ

99 лл ии сстт оо пп аад аа кк ллаа сс ии кк оо ввіі ввиипп оовв нн ии лл оо ссяя бб 22 00 00 рроо кк іі вв .. Д оо ю вв іілл еею пп ии сс ьь м ее нннн ии кк аа лл ее сс іі нн кк іі вв цц іі пп оо кк аа ж уу тт ьь сс цц ее нн іі ччнн уу ввее ррсс іію « Н аа хх лл іі бб нн ии кк аа» »

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.