Па­ра­лель­ні сві­ти

Те­ле­ка­на­ли і га­зе­ти мо­жуть го­во­ри­ти і пи­са­ти все, що во­ни хо­чуть, а по­лі­ти­ки мо­жуть ро­би­ти все, що во­ни хо­чуть

Den (Ukrainian) - - ПРЕС-КЛУБ «Дня» - Ігор ЛОСЄВ

По­лі­ти­ка у нас існує са­ма по со­бі, гро­мад­ська дум­ка — окре­мо і пре­са — окре­мо. Ні­хто ні­ко­му не за­ва­жає. Мир­не спів­існу­ва­н­ня. Ко­лись у «сов­де­пії» був та­кий іде­о­ло­гі­чний кри­те­рій: «ді­є­вість ви­сту­пів пре­си». У су­ча­сній Укра­ї­ні про це го­во­ри­ти вза­га­лі зай­ве. Утім, пре­са Укра­ї­ни все ж та­ки ді­є­ві­ша, ніж її су­до­ва си­сте­ма, яку ви­со­ко­по­са­до­ві зло­дії, зра­дни­ки Ба­тьків­щи­ни і ко­ру­пціо­не­ри змо­жуть зов­сім не бо­я­ти­ся. З усіх ві­до­мих фі­гу­ран­тів кри­мі­наль­них скан­да­лів ні­хто не є і не бу­де за ґра­та­ми. Усі ці су­ди — фі­кція. На пев­но­му рів­ні вла­ди і впли­ву пра­во в Укра­ї­ні пра­цю­ва­ти пе­ре­стає, а справ­жнім і по-сво­є­му ефе­ктив­ним су­дом ви­сту­пає йо­го ве­ли­чність «до­го­вор­няк». Ну, а для плеб­су, для про­сто­го лю­ду якісь су­ди за­ли­ши­ли, хо­ча там теж скла­дно роз­ра­хо­ву­ва­ти на спра­ве­дли­вість.

На­пло­ди­ли ве­ли­ку кіль­кість слід­чих стру­ктур (НАБУ, НАЗК, САП, ДБР то­що), ко­ристь від яких геть ну­льо­ва, а ви­тра­ти на них ве­ли­че­зні. Ре­зуль­тат — ціл­ко­ви­та про­фа­на­ція. Те­пер ось ще хо­чуть ство­ри­ти «ан­ти­ко­ру­пцій­ний суд». Тут осо­бли­во ста­ра­ю­ться «єв­ро­опти­міс- ти-ан­ти­кор­ру­пціо­не­ри», всі ці Ша­бу­ні­ни і Ле­щен­ки. Во­ни жа­да­ють чер­го­вої па­ра­зи­ти­чної си­не­ку­ри? На те­ле­ка­на­лі з пре­тен­зій­ною на­звою «Прав­да тут» ко­ли­шній про­ку­рор Сер­гій Іва­нов роз­по­вів про зв’яз­ки нар­де­па Ле­щен­ка з ко­ли­шнім за­кон­ни­ком Яну­ко­ви­ча Ан­дрі­єм Пор­тно­вим.

■ А, окрім то­го, про­зву­ча­ла ці­ка­ва ін­фор­ма­ція про те, що у прес-слу­жбі НАБУ пра­цює 18 осіб, зар­пла­ти в ко­жно­го — 60 ти­сяч (офі­цер на фрон­ті, що по­стій­но ри­зи­кує жи­т­тям і здо­ров’ ям, отри­мує на­ба­га­то мен­ше). І де ж ве­ли­кі звер­ше­н­ня цих ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­них фа­хів­ців? У су­до­во- про­ку­рор­ській сфе­рі ре­форм не­має, а в пра­во­охо­рон­ній во­ни про­ва­ли­ли­ся. За­га­лом, си­ту­а­ція тут по­хму­ра, без­ра­ді­сна.

■ А на « Пря­мо­му » Є. Ки­се­льов вла­шту­вав чер­го­вий фе­сти­валь ка­пі­ту­лян­тів. Ек­спер­ти, яких він зі­брав, в осо­бі П. Ка­за­рі­на, Ю. Ро­ма­нен­ка, А. Ха­ри і С. Щер­би­ни ви­ко­ну­ва­ли обри­длу сум­ну пі­сню — «Ро­сія — ве­ли­ка і силь­на, а Укра­ї­на — ма­лень­ка й слаб­ка». Це во­ни так ко­мен­ту­ва­ли по­дії на Азов­сько­му мо­рі.

■ Ю. Ро­ма­нен­ко хва­лив­ся спів­пра­цею зро­сій­ським екс­пер­том Не­кра­со­вим, який йо­му до­вів, що РФ має ве­ли­че­зний за­пас мі­цно­сті й про­ти­сто­я­ти їй ні­би­то без­глу­здо.

■ Бі­да Укра­ї­ни аж нійк не в слаб­ко­сті по­тен­ці­а­лу, а у від­су­тно­сті па­трі­о­ти­чно­го й енер­гій­но­го ке­рів­ни­цтва, яке б мо­бі­лі­зу­ва­ло всі си­ли на від­січ агре­сії, ря­ту­ва­ло б кра­ї­ну, а не гра­ло­ся у ви­бо­ри під час вій­ни. Зро­зумі­ло, що жо­дні сан­кції нам пе­ре­мо­ги не по­да­ру­ють. Так, в Азов­сько­му мо­рі РФ вже має 120 бо­йо­вих ко­ра­блів про­ти на­ших чо­ти­рьох. Та це роз­пла­та за ма­ло­гра­мо­тну по­лі­ти­ку всіх(!!!) укра­їн­ських пре­зи­ден­тів, які ні­як не мо­гли зро­зу­мі­ти, на­ві­що Укра­ї­ні по­трі­бен флот. Хай хоч те­пер вча­ться. Утім, вчи­ти­ся во­ни не спро­мо­жні, су­дя­чи зто­го, що і як ро­би­ться. Але все ж та­ки під­став для ка­пі­ту­лянт­ських на­стро­їв не­має. На Азові є і мо­жли­во­сті для Укра­ї­ни. Азов­ське мо­ре ду­же ма­лень­ке й міл­ке, що ускла­днює ма­нев­ру­ва­н­ня ро­сій­ським ко­ра­блям. Во­но все вздовж і впо­пе­рек мо­же про­стрі­лю­ва­ти­ся про­ти­ко­ра­бель­ни­ми ра­ке­та­ми, які пе­ре­тво­рять во­ро­жі ко­ра­блі в « ка­лю­жі » Азов­сько­го мо­ря на мі­ше­ні.

■ А за ба­жа­н­ня укра­їн­ської вла­ди Укра­ї­на спро­мо­жна ви­го­тов­ля­ти та­кі ра­ке­ти у ве­ли­кій кіль­ко­сті. Ду­же ко­ри­сні бе­ре­го­ві ба­та­реї з ве­ли­ко­ка­лі­бер­ною ар­ти­ле­рі­єю. Є ще й та­ка тра­ди­цій­на фор­ма бо­роть­би на мо­рі, як вста­нов­ле­ня мор­ських мін. Та й «мо­скі­тний флот» зда­тен на ба­га­то що, якщо це, зви­чай­но, бу­дуть справ­жні «мо­скі­тні ко­ра­блі», ви­со­ко­швид­кі­сні, ма­нев­ро­ві, озбро­є­ні ра­ке­та­ми, а не ка­те­ри ти­пу «Гюр­за», що ви­го­тов­ля­ю­ться в нас, швид­кість яких на кіль­ка ву­злів ниж­ча, ніж в аме­ри­кан­сько­го важ­ко­го авіа­но­сця.

■ Ек­спер­ти Є.Ки­се­льо­ва яв­но не зна­ють сві­то­вої вій­сько­вої істо­рії, а там є ба­га­то ко­ри­сних при­кла­дів, які свід­чать, що кіль­кі­сна і на­віть які­сна пе­ре­ва­га да­ле­ко не зав­жди га­ран­тує успіх силь­ні­шій сто­ро­ні. Під час Пер­шої сві­то­вї вій­ни за уча­стю пер­шо­го лор­да адмі­рал­тей­ства Бри­тан­ської ім­пе­рії Він­сто­на Чер­чі­л­ля бу­ло підготовлено опе­ра­цію зпро­ри­ву бри­тан­сько­го фло­ту до Дар­да­нелл і Бо­сфо­ру зме­тою ви­ве­сти Ту­реч­чи­ну звій­ни на бо­ці Ні­меч­чи­ни та Ав­стро-Угор­щи­ни. Для цьо­го по­трі­бно бу­ло за­хо­пи­ти пів­острів Гал­лі­по­лі. Зро­зумі­ло, най­кра­щий у сві­ті бри­тан­ський флот (на той час) яв­но пе­ре­вер­шу­вав ту­ре­цький. Але тур­ки (у спів­пра­ці зні­ме­цьки­ми офі­це­ра­ми) зумі­ли пра­виль­но ско­ри­ста­ти­ся зпри­ро­дних умов Гал­лі­по­лі, гра­мо­тно ор­га­ні­зу­ва­ли во­гонь бе­ре­го­вих ба­та­рей і вста­нов­ле­н­ня мін. У ре­зуль­та­ті « во­ло­дар­ка мо­рів » фа­кти­чно за­зна­ла по­раз­ки в цій би­тві від вель­ми «не­рей­тин­го­во­го» фло­ту та ар­мії Осман­ської ім­пе­рії. У тих бо­ях чу­до­во за­ре­ко­мен­ду­вав се­бе мо­ло­дий і пер­спе­ктив­ний ту­ре­цький ге­не­рал Му­ста­фа Ке­маль. Про­те, як­би ре­зуль­тат ці­єї би­тви ви­зна­ча­ли сво­ї­ми по­ра­да­ми чле­ни екс­пер­тно­го «аре­о­па­гу» Єв­ге­на Ки­се­ле­ва, тур­кам слід бу­ло б про­сто ка­пі­ту­лю­ва­ти, аж над­то не­пре­зен­та­бель­ний во­ни ви­гляд ма­ли на тлі пер­шої мор­ської дер­жа­ви сві­ту...

■ До ре­чі, на ра­діо « НВ » екс­ко­ман­ду­вач ВМС Укра­ї­ни ві­це-адмі­рал Сер­гій Гай­дук про­ци­ту­вав ві­до­мо­го фло­то­вод­ця Го­ра­ціо Нель­со­на: «Жо­дну вій­ну не мо­жна ви­гра­ти че­ка­н­ням » . А в нас це, з огля­ду на все, осно­ва стра­те­гії: пе­ре­си­ді­ти Ро­сію, Пу­ті­на, чо­гось ді­жда­ти­ся. Ну, тут ще за­пи­та­н­ня, хто ко­го пе­ре­си­дить. На ка­на­лі «24» у про­гра­мі «На­ші гро­ші» по­ка­за­ли ча­сті за­сі­да­н­ня елі­ти ко­ли­шніх(?) ре­гіо­на­лів у офі­сі па­на

Ме­двед­чу­ка. Ці­ка­во, що сто­сов­но Ві­кто­ра Ме­двед­чу­ка, за твер­дже­н­ням те­ле­ка­на­лу, ого­ло­ше­но сан­кції у США ( з а те ж са­ме, з а що й сто­сов­но ба­га­тьох ро­сій­ських ді­я­чів). Про­те в Укра­ї­ні па­на По­ро­шен­ка Ме­двед­чу­ку за­без­пе­че­но «зе­ле­ну ву­ли­цю». «24» про­де­мон­стру­вав ві­део, де пре­зи­дент РФ Пу­тін пу­блі­чно на­зи­ває Ме­двед­чу­ка «дру­гом сво­їм і Ро­сії». Ко­лись ми, пев­но, ді­зна­є­мо­ся про при­чи­ни та­кої по­лі­ти­ки па­на По­ро­шен­ка.

Нев­же на цих зу­стрі­чах ре­гіо­на­лів обго­во­рю­є­ться пи­та­н­ня про те, як і да­лі збе­рі­га­ти По­ро­шен­ка при вла­ді? Чи там обго­во­рю­ють щось ін­ше, про ін­ше до­мов­ля­ю­ться та ін­ше пла­ну­ють?

Те­му Азов­сько­го мо­ря про­дов­жи­ли у про­гра­мі «Свобода сло­ва» на ICTV. Ге­не­рал Ігор Смешко роз­по­від­ав про те, як зу­пи­ни­ли Ро­сію на остро­ві Ту­зла на по­ча­тку 2000-х ро­ків. То­ді, на дум­ку ге­не­ра­ла, ви­ще ке­рів­ни­цтво ді­я­ло швид­ко й рі­шу­че. І то­ді Ро­сія від­сту­пи­ла. Як ска­зав Смешко, сьо­го­дні ми ді­є­мо та­кти­чно, а не стра­те­гі­чно. Він ви­сту­пав за ска­су­ва­н­ня до­го­во­ру 2003 ро­ку про ста­тус Азов­сько­го мо­ря, який до­зво­ляє Ро­сії ро­би­ти там усе, що їй за­ма­не­ться, і по­слав­ся на бри­тан­сько­го екс­пер­та Глен­на Гран­та, який вва­жає, що те, що сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться на Азові, це ре­аль­на вій­на. Бри­та­нець ди­ву­є­ться, чо­му, ма­ю­чи по­ту­жні вер­фі в Ми­ко­ла­є­ві, Укра­ї­на не бу­дує вій­сько­вий флот. То­му, що в нас та­кий спе­ци­фі­чний прав­ля­чий клас, який жи­ве ін­те­ре­са­ми сво­єї ки­ше­ні, а не кра­ї­ни.

Та і є у нас « на­гля­дач » за Ми­ко­ла­їв­ськи­ми вер­фя­ми. Ка­жуть, що це один пан, який вель­ми пе­ре­йма­є­ться до­лею «ка­но­ні­чно­го пра­во­слав’я» в Укра­ї­ні.

Смешко ска­зав, що РФ є чле­ном Ду­най­ської ко­мі­сії, бу­ду­чи кра­ї­ною, яка не має жо­дно­го ме­тра ду­най­сько­го бе­ре­га. Ось би де на­шо­му МЗС по­пра­цю­ва­ти. Ро­сі­я­ни ство­рю­ють про­бле­ми на­шо­му су­дно­плав­ству на Азові, а їм мо­жна ство­ри­ти про­бле­ми на Ду­наї. Та й не за­ва­ди­ло б ви­ма­га­ти від США і Єв­ро­со­ю­зу сан­кцій про­ти РФ на Бо­сфо­рі і Дар­да­нел­лах і пе­ре­гля­ду зїх до­по­мо­гою кон­вен­ції Мон­тре. За­сту­пник мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Оле­на Зер­каль ду­же за­хи­ща­ла до­го­вір 2003 ро­ку. Мов­ляв, якщо ми цей до­го­вір ро­зір­ве­мо, то РФ ви­су­не нам но­ві те­ри­то­рі­аль­ні пре­тен­зії. Пи­та­н­ня: чо­му нас ма­ють ля­ка­ти но­ві пре­тен­зії з бо­ку Ро­сії, якщо во­на вже ве­де про­ти нас вій­ну? Ро­сія за­хо­пи­ла Крим, не ви­су­ва­ю­чи нам жо­дних пре­тен­зій, за­хо­пи­ла ча­сти­ну Дон­ба­су теж без пре­тен­зій. Бу­дуть пре­тен­зії з бо­ку Мо­скви, не бу­де — це не має жо­дно­го зна­че­н­ня. Зна­че­н­ня ма­ють її пра­кти­чні кро­ки. А пре­тен­зії во­на за­днім чи­слом ви­га­дає будь-які.

По­ки в МЗС гра­ю­ться в сло­ва і ар­гу­мен­ти, Ро­сія без­жо­дних ди­пло­ма­ти­чних ре­ве­ран­сів крок за кро­ком за­хо­плю­ва­ти­ме укра­їн­ські бе­ре­ги Азов­сько­го мо­ря. Мав ра­цію ра­ні­ше роз­кри­ти­ко­ва­ний мною екс­перт Оле­ксандр Ха­ра, ска­зав­ши, що ви­снов­ків з гір­ко­го до­сві­ду Кри­му не зро­бле­но, з та­кою по­лі­ти­кою ми втра­ти­мо і Азов­ське мо­ре.

Та­рас Ка­чка, якій пред­ста­вив­ся ра­дни­ком па­на Клім­кі­на, на­ма­гав­ся де­за­ву­ю­ва­ти ви­ступ ге­не­ра­ла Сме­шка і за­хи­сти­ти до­го­вір 2003 ро­ку. Це про­зву­ча­ло вкрай не­пе­ре­кон­ли­во і вель­ми без­глу­здо. Ге­не­рал сар­ка­сти­чно за­ува­жив, що те­пер ро­зу­міє, чо­му на­ша ди­пло­ма­тія по­стій­но про­грає. Я ду­же низь­ко оці­ню­вав на­ше ни­ні­шнє МЗС, але пі­сля ви­сту­пу ду­е­ту Зер­ка­льКа­чка зро­зу­мів, що оці­ню­вав йо­го над­то ком­плі­мен­тар­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.