Iшов кіт че­рез ліс

В Укра­ї­ні лі­со­вий кіт за­не­се­ний до Чер­во­ної кни­ги. Він тра­пля­є­ться в Кар­пат­сько­му ре­гіо­ні й на По­діл­лі, зрід­ка — в плав­нях Ду­наю і Дні­стра

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Лю­дми­ла СТУПЧУК, фото на­да­ла Ма­ри­на ШКВИРЯ

Лі­со­вий кіт — це Пан Ко­цький, — пе­ре­ко­ну­ва­ли ме­не ді­ти. Не впев­не­на, але чо­му б і ні? По­ду­май­те са­мі: йо­го бо­я­ться всі зві­рі, по­ва­жає на­віть хи­тра ли­си­ця. Хі­ба б ста­ви­ли­ся во­ни так до зви­чай­но­го ко­та? Що вже йо­го ро­дич, то то­чно. Лі­со­вий кіт са­ме та­кий, яким зо­бра­жа­ють і Па­на Ко­цько­го: де­що біль­ший за до­ма­шньо­го, до­сить опе­цьку­ва­тий, із ве­ли­ки­ми ла­па­ми, тов­стим ко­ро­тким хво­стом. А ще в лі­со­во­го ко­та на хво­сті — чо­ти­ри або п’ять тем­них кі­лець, на гор­лі — сві­тла пля­ма. Й ви­ра­же­ний тем­ний па­сок по лі­нії хреб­та, сі­ро-ру­де ху­тро з мар­му­ро­вим ма­люн­ком.

КІТ, ЯКИЙ ХОДИТЬ САМ ПО СО­БІ

Зви­чай­ній лю­ди­ні ж так про­сто з лі­со­вим ко­том не зу­стрі­ти­ся, та це й до­бре для обох. Про­те ми­слив­ці роз­по­від­а­ють, що в ду­же хо­ло­дні ча­си лі­со­ві ко­ти, бу­ває, се­ля­ться ближ­че до лю­ди­ни. В осо­бли­во су­во­рі ба­га­то­сні­жні зи­ми звір, втра­ча­ю­чи зви­чай­ну обе­ре­жність, за­бі­гає на фер­ми на­віть удень у пошуках хоч яко­їсь їжі й те­пла. Не­по­да­лік ху­то­рів і сіл, у ра­зі по­тре­би, він мо­же впо­лю­ва­ти свій­ську кур­ку чи гу­ску. То­му лю­ди, зві­сно, не в за­хва­ті від та­ко­го су­сід­ства. Але й ко­ти — від них теж.

На від­мі­ну від сво­го до­ма­шньо­го ро­ди­ча, хар­ча­ми лі­со­вий кіт осо­бли­во не пе­ре­би­рає, хар­чу­є­ться всім, що вда­є­ться спі­йма­ти. Оскіль­ки він не мо­же на­здо­гна­ти зай­ця або пта­шку на від­кри­то­му про­сто­рі, то­му спо­ча­тку ви­сте­жує їх, під­кра­да­є­ться яко­мо­га ближ­че, а по­тім ро­бить мит­тє­вий стри­бок — і здо­бич спі­йма­но. Або ча­тує не­о­ба­чну дрі­бно­ту по­бли­зу нір­ки. В при­бе­ре­жних кра­ях він по­лює ще й ри­бу. Ко­жен лі­со­вий кіт має у сво­є­му во­ло­дін­ні при­бли­зно де­сять ква­дра­тних кі­ло­ме­трів те­ри­то­рії, яку по­зна­чає па­ху­чим се­кре­том, що озна­чає для ін­ших тва­рин: тут є ха­зя­їн.

Із при­ро­дних во­ро­гів у ньо­го — вов­ки, ли­си й ша­ка­ли. Однак хво­ста­тий не є до­сту­пною здо­бич­чю, оскіль­ки мо­же з лег­кі­стю схо­ва­ти­ся в кро­ні де­рев. Ли­шень від­чує не­зна­йо­мий за­пах, ше­лест, звук, одра­зу но­ро­вить вте­кти чи за­хо­ва­ти­ся. До ньо­го не під­сту­пи­ти­ся ані лю­ди­ні, ані тва­ри­ні. На­віть рись більш під­да­тли­ва в цьо­му пла­ні, аніж лі­со­вий кіт, — вва­жа­ють до­слі­дни­ки. То­му й сфо­то­гра­фу­ва­ти цю тва­ри­ну ой як не­про­сто.

Лі­со­вий кіт во­ди­ться в лі­сах Се­ре­дньої та Пів­ден­ної Єв­ро­пи, Ма­лої Азії та Кав­ка­зу, їх є п’ ять ви­дів. В Укра­ї­ні єв­ро­пей­ський лі­со­вий кіт тра­пля­є­ться в Кар­пат­сько­му ре­гіо­ні ( біль­шість облі­ко­ва­них тва­рин при цьо­му при­па­дає на За­кар­пат­ську область) й на По­діл­лі, в окре­мих ра­йо­нах Він­ни­цької, Кі­ро­во­град­ської та Оде­ської обла­стей. Хо­ча ще в XVIII сто­літ­ті з ним мо­жна бу­ло зу­стрі­ти­ся й на Во­ли­ні і Сум­щи­ні, — роз­по­від­ає Ма­ри­на ШКВИРЯ, кан­ди­дат біо­ло­гі­чних на­ук, за­ві­ду­ва­чка від­ді­лу на­у­ко­вої ро­бо­ти та між­на­ро­дно­го спів­ро­біт-

ни­цтва Ки­їв­сько­го зоо­ло­гі­чно­го пар­ку.

Лі­со­ві ко­ти — ін­ди­ві­ду­а­лі­сти і ве­дуть пе­ре­ва­жно ні­чний спо­сіб жи­т­тя. На по­лю­ва­н­ня во­ни ви­хо­дять по­о­дин­ці, за дві го­ди­ни до за­хо­ду сон­ця й за дві го­ди­ни пе­ред сві­тан­ком. То­ді й най­імо­вір­ні­ше зу­стрі­ти­ся з ко­том у го­ри­стій мі­сце­во­сті чи уздовж лі­со­вих рік. Звір від­дає пе­ре­ва­гу не над­то хо­ло­дній мі­сце­во­сті, то­му що ве­ли­ка кіль­кість сні­гу за­ва­жає йо­му віль­но пе­ре­су­ва­ти­ся — в ньо­го до­сить ко­ро­ткі ла­пи. Пе­ре­ва­жно кіт уни­кає те­ри­то­рій із ви­со­ким ри­хлим сні­го­вим по­кри­вом.

Свої жи­тла лі­со­ві ко­ти­ки обла­што­ву­ють у ча­гар­ни­ках, ко­ре­не­ви­щах де­рев, ста­рих но­рах ін­ших тва­рин, у ду­плах ста­рих де­рев, роз­ко­ли­нах скель, за­ло­мах оче­ре­ту, тра­пля­є­ться, на­віть на зва­ли­щах хми­зу. Усе­ре­ди­ні лі­гво ви­сти­ла­ють тра­вою, ли­стям, пу­хом пта­хів, щоб бу­ло зру­чно й са­мій кі­шці, і ко­ше­ня­там. На­ро­джу­ють лі­со­ві кі­шки за­зви­чай у кін­ці кві­тня — на по­ча­тку трав­ня, най­ча­сті­ше трьох-чо­ти­рьох гар­нень­ких ко­ше­нят. Во­ни май­же не від­рі­зня­ю­ться від до­ма­шніх, і за кіль­ка мі­ся­ців при­єд­ну­ю­ться до ма­ми­них роз­ві­док.

НА ЗМЕНШЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ЛІ­СО­ВИХ КО­ТІВ ВПЛИ­ВАЄ ЛЮ­ДИ­НА

При­чи­на­ми змі­ни чисельності лі­со­вих ко­тів на­у­ков­ці вва­жа­ють ін­тен­сив­не ви­ру­бу­ва­н­ня лі­су, ско­ро­че­н­ня площ ста­рих ді­бров, ство­ре­н­ня шту­чних лі­со­вих на­са­джень і на­віть актив­не ре­кре­а­цій­не ви­ко­ри­ста­н­ня лі­сів. Не­га­тив­но від­обра­жа­є­ться на по­пу­ля­ції лі­со­вих ко­тів і зни­ще­н­ня осо­бин під час по­лю­ва­н­ня, за­сто­су­ва­н­ня ка­пка­нів, не­до­ста­тній кон­троль за утри­ма­н­ням ми­слив­ських псів. Се­ред не­спри­я­тли­вих клі­ма­ти­чних чин­ни­ків ва­жли­ве зна­че­н­ня має гли­би­на сні­го­во­го по­кри­ву. Одні­єю з най­сер­йо­зні­ших за­гроз для збе­ре­же­н­ня по­пу­ля­ції лі­со­во­го ко­та уче­ні вва­жа­ють та­кож ймо­вір­не йо­го схре­ще­н­ня зі свій­ським, тоб­то гі­бри­ди­за­ція ви­ду.

Не так дав­но в за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції бу­ло опу­блі­ко­ва­не фото лі­со­во­го ко­та, зро­бле­не за до­по­мо­гою фо­то­пас­тки в Бі­ло­ру­сі. Фа­хів­ці ви­яви­ли тва­ри­ну в По­лі­сько­му дер­жав­но­му ра­ді­а­цій­но-еко­ло­гі­чно­му за­по­від­ни­ку, на те­ри­то­рії се­ла, ева­ку­йо­ва­но­го пі­сля ава­рії на Чор­но­биль­ській АЕС. Лі­со­вий кіт вва­жав­ся в Бі­ло­ру­сії ви­мер­лим уже 90 ро­ків. «От як по­зи­тив­но впли­ває на при­ро­ду від­су­тність лю­ди­ни!», — зро­би­ли ви­сно­вок при­ро­до­лю­би.

В Укра­ї­ні ж лі­со­ві ко­ти, хоч і збе­ре­гли­ся, про­те є рід­кі­сни­ми, як і в біль­шо­сті єв­ро­пей­ських кра­їн, і по­тре­бу­ють охо­ро­ни. Во­ни за­не­се­ні до Чер­во­ної кни­ги Укра­ї­ни, Чер­во­но­го спи­ску Між­на­ро­дно­го со­ю­зу охо­ро­ни при­ро­ди, і як вид, що під­ля­гає осо­бли­вій охо­ро­ні, до Берн­ської кон­вен­ції.

Спри­я­ти­муть їхньо­му по­ши­рен­ню, на дум­ку науковців, і ство­ре­н­ня за­ка­зни­ків у мі­сцях роз­мно­же­н­ня ви­ду. На­ра­зі кіт лі­со­вий охо­ро­ня­є­ться, зокре­ма, в Кар­пат­сько­му біо­сфер­но­му та Ду­най­сько­му біо­сфер­но­му за­по­від­ни­ках, при­ро­дно­му за­по­від­ни­ку Ґор­ґа­ни, Кар­пат­сько­му на­ціо­наль­но­му при­ро­дно­му пар­ку.

Про­бле­ма та­кож у то­му, що в нас не­має облі­ку, на­ла­го­дже­но­го мо­ні­то­рин­гу й ро­зу­мі­н­ня, що від­бу­ва­є­ться з по­пу­ля­ці­єю лі­со­вих ко­тів у ці­ло­му, — вва­жає Ма­ри­на Шквиря. — Є ли­ше окре­мі да­ні уче­них по рі­зних ре­гіо­нах. Ра­зом з тим цей вид над­зви­чай­но вра­зли­вий: до бра­ко­ньєр­ства, со­бак, яких не кон­тро­лю­ють ми­слив­ці, ви­ру­бок ста­рих лі­сів. Сум­но, але се­ред остан­ніх зна­хі­док лі­со­во­го ко­та чи­ма­ло — це тва­ри­ни, що за­ги­ну­ли — за­стре­ле­ні ми­слив­ця­ми, які прийня­ли їх за бро­дя­чих, по­ні­ве­че­ні со­ба­ка­ми, за­ду­ше­ні в ка­пка­нах.

СИЛЬВЕСТР ЧЕ­КАЄ НА ВАС У КИ­ЇВ­СЬКО­МУ ЗООПАРКУ

Єди­ний зоо­парк в Укра­ї­ні, де є лі­со­вий кіт, — Ки­їв­ський, — ка­же Ма­ри­на Шквиря. — Цей сим­па­ти­чний звір кіль­ка ро­ків то­му вря­то­ва­ний від бра­ко­ньє­рів і при­ве­зе­ний до нас із Він­ни­цької обла­сті. Зо­вуть йо­го Силь­ве­стром і він лю­бить пе­ре­пе­ли­ні яй­ця. В пла­нах зоопарку сфор­му­ва­ти па­ру, роз­мно­жу­ва­ти цих рід­кі­сних зві­рів та до­по­мог­ти по­вер­ну­ти їх у ди­ку при­ро­ду (та­кі про­гра­ми ді­ють у низ­ці єв­ро­пей­ських кра­їн). Сильвестр уже вне­се­ний до Пле­мін­ної єв­ро­пей­ської кни­ги і че­кає на свою по­дру­гу, яку обі­ця­ють при­вез­ти йо­му най­ближ­чим ча­сом із Швей­ца­рії. А по­ки що ви мо­же­те про­від­а­ти йо­го в Ки­їв­сько­му зоопарку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.