Пре­зи­дент на при­ва­тно-дер­жав­ній роз­тяж­ці

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Юлія САМАЄВА

Ро­змо­ви про мо­жли­ву на­ціо­на­лі­за­цію При­ват­бан­ку то­ча­ться без ма­ло­го рік.

Ще ми­ну­лої осе­ні го­ло­ва НБУ пу­блі­чно за­яви­ла, що не ви­клю­чає та­ко­го сце­на­рію, і за­пев­ни­ла, що ре­гу­ля­тор го­то­вий до ви­ко­на­н­ня цьо­го не­про­сто­го зав­да­н­ня, хо­ча всіх без ви­ня­тку ля­кає пер­спе­кти­ва бу­дья­ких ма­ні­пу­ля­цій із най­біль­шою си­стем­ною фі­н­уста­но­вою кра­ї­ни.

На ти­жні, що ми­нає, «пи­та­н­ня «При­ва­ту» зно­ву спли­ло на по­верх­ню — у ви­со­кі по­лі­тко­ла, а по­тім і в ЗМІ про­со­чи­ла­ся ін­фор­ма­ція про пе­ре­го­во­ри між одним із вла­сни­ків Ігор Ко­ло­мой­ський про на­ціо­на­лі­за­цію При­ват­бан­ку бан­ку Іго­рем Ко­ло­мой­ським і пре­зи­ден­том Пе­тром По­ро­шен­ком про про­даж остан­ньо­му в роз­стро­чку 50% те­ле­ка­на­лу «1+1» за по­пе­ре­дньою ці­ною в 250 млн дол. При­чо­му обмін­ним ло­том у тор­гах ви­сту­пає, ні ба­га­то ні ма­ло, подаль­ша до­ля са­мо­го оща­дно­го бан­ку Укра­ї­ни. От ли­ше ви­слов­лю­ва­ні при цьо­му вер­сії рі­зни­ли­ся кар­ди­наль­но. За одні­єю з них, Ігор Ва­ле­рі­йо­вич ні­би­то по­сту­па­є­ться по­ло­ви­ною «Плю­сів» в обмін на не­на­ціо­на­лі­за­цію, а за ін­шою, нав­па­ки, — на на­ціо­на­лі­за­цію При­ват­бан­ку, але на ви­гі­дних для се­бе умо­вах.

Сто­ро­ни пе­ре­го­вор­но­го про­це­су, зві­сно, по­спі­ши­ли все спро­сту­ва­ти. Однак дже­ре­ла DT.UA ін­фор­ма­цію про пе­ре­го­во­ри не ли­ше під­твер­джу­ють, а й уто­чню­ють: остан­ній ра­унд від­був­ся на остро­ві Ка­прі осо­би­сто між га­ран­том і олі­гар­хом. Ню­ан­са­ми схе­ми, ні­би­то, за­йма­ю­ться Оле­ксандр Гра­нов­ський та Ігор Ко­но­нен­ко. Що­до під­сум­ків — до­мо­ви­ли­ся чи, нав­па­ки, по­сва­ри­ли­ся — рі­зні дже­ре­ла ви­су­ва­ють про­ти­ле­жні вер­сії. При­чо­му оби­дві з них мо­жуть бу­ти вір­ни­ми. Адже сто­ро­ни пе­ре­го­во­рів — ві­до­мі го­спо­да­рі сво­го сло­ва, тож як да­ти йо­го, так і за­бра­ти ко­жна з них мо­же лег­ко.

Хай там як, на­ціо­на­лі­за­ція на прийня­тних для сто­рін умо­вах справ­ді є одним із роз­гля­ну­тих ва­рі­ан­тів. Пи­та­н­ня про до­лю «При­ва­ту» і сту­пінь за­до­во­ле­н­ня ін­те­ре­сів уча­сни­ків пе­ре­го­во­рів — це фа­ктор не тіль­ки фі­нан­со­во­го, а й по­лі­ти­чно­го, со­ці­аль­но­го впли­ву. От тіль­ки на­скіль­ки ймо­вір­ним є те, що в ра­зі ре­а­лі­за­ції на­сам­пе­ред вра­хо­ву­ва­ти­му­ться ін­те­ре­си дер­жа­ви і пла­тни­ків по­да­тків? Ко­му во­но тре­ба? Зро­зумі­ло, на­ві­що отри­ма­н­ня кон­тро­лю над одним із най­рей­тин­го­ві­ших те­ле­ка­на­лів по­трі­бно пре­зи­ден­ту, зві­сно, який зби­ра­є­ться на дру­гий тер­мін, але стрім­ко втра­чає еле­кто­раль­ну під­трим­ку. За да­ни­ми DT.UA, ін­те­рес Бан­ко­вої на­ба­га­то шир­ше «плю­сів», там шу­ка­ють мо­жли­во­сті отри­ма­ти ста­біль­ний вплив на «кар­тин­ку» ще ря­ду те­ле­ка­на­лів — від «Ери» до Newsone — для ство­ре­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го щи­та пре­зи­ден­та.

Однак не зов­сім ясно, на­ві­що це по­трі­бно Ко­ло­мой­сько­му, адже усту­пка 50% у вла­сно­сті те­ле­ка­на­лу обрі­зає йо­го 75-від­со­тко­ву час­тку (ре­шта на­ле­жить Г.сур­кі­су і В.ме­двед­чу­ку) до ли­ше 25%. І має озна­ча­ти фа­кти­чну втра­ту кон­тро­лю над при­ці­лом йо­го най­по­ту­жні­шої ме­діа-зброї. Тоб­то або втра­та бан­ку, — опор­ної стру­кту­ри всі­єї при­ва­тів­ській бі­знес-ім­пе­рії, — ще бо­лю­чі­ша і зна­чно ка­та­стро­фі­чні­ша, або олі­гарх упев­не­ний, що на­віть із чвер­тю «плю­сів», що за­ли­ши­ться, не втра­тить сво­го впли­ву на ме­діа-ре­сурс. Істо­рія з ме­не­джмен­том мі­но­ри­та­рія «Укр­на­фти» під­крі­плює цю ві­ру. Та й по­тім, як то ка­жуть, пар­тне­рів у Ко­ло­мой­сько­го не бу­ває, ли­ше за­ру­чни­ки.

При цьо­му, не­зва­жа­ю­чи на жорс­тку по­зи­цію за­хі­дних фун­кціо­не­рів, які став­ля­ться до Ко­ло­мой­сько­го вкрай не­до­вір­ли­во і з остра­хом, при­чо­му на­стіль­ки, що пи­та­н­ня най­си­стем­ні­шо­го бан­ку в Укра­ї­ні на­віть про­пи­са­но в спе­ці­аль­но­му роз­ді­лі ді­ю­чої про­гра­ми МВФ, ні­ко­му не слід пле­ка­ти ілю­зій, що олі­гар­ха вже за­гна­но в глу­хий кут або йо­го «ве­дуть на пра­пор­ці». Більш то­го, це ще пи­та­н­ня — хто, ко­го і ку­ди ве­де, адже про­сто­ру для ма­нев­ру у Іго­ря Ва­ле­рі­йо­ви­ча по­ки все ще біль­ше, ніж у Пе­тра Оле­ксі­йо­ви­ча.

По-пер­ше, са­ме не­пе­ре­дба­чу­ва­ність «ма­нев­рів» — не­лі­ній­на ре­а­кція на ви­ни­ка­ю­чі про­бле­ми та ци­ні­чна кре­а­тив­ність у по­шу­ку ва­рі­ан­тів їх ви­рі­ше­н­ня — ро­блять Ко­ло­мой­сько­го не­по­то­плю­ва­ним от уже при яко­му по­спіль пре­зи­ден­то­ві. По-дру­ге, сла­ви­ться Ко­ло­мой­ський зда­тні­стю ви­ко­на­ти і здій­сни­ти будь-які по­гро­зи і на­мі­ри, що, до сло­ва, на по­ча­тку вій­ни і бу­ло най­сер­йо­зні­шим ар­гу­мен­том у при­му­сі до по­слу­ху за­пе­клих кри­мі­наль­них ав­то­ри­те­тів, при­чо­му да­ле­ко не ли­ше Дні­про­пе­тров­ської обла­сті, а й Оде­ської, За­по­різь­кої, Хар­ків­ської. По-тре­тє, в чи­слі йо­го ни­ні­шніх со­ю­зни­ків Ар­сен Ава­ков (за­раз ре­аль­но дру­га лю­ди­на в кра­ї­ні), і Ар­се­ній Яце­нюк зі сво­їм впли­вом на фра­кцію, що фор­мує ко­а­лі­цію, і зна­чною мі­рою Оле­ксандр Тур­чи­нов, не ка­жу­чи вже про ба­га­тьох ін­ших пер­со­на­жів укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го па­но­пти­ку­му.

Той факт, що в ру­ках Ко­ло­мой­сько­го пе­ре­бу­ває най­біль­ший си­стем­ний банк кра­ї­ни, ля­кає ба­га­тьох, у то­му чи­слі й МВФ. Йо­му як го­лов­но­му кре­ди­то­ру ха­ос в Укра­ї­ні то­чно не по­трі­бен. І той факт, що акціо­не­ри При­ват­бан­ку по­ки зов­ні бла­го­при­стой­но (про око фун­кціо­не­рів МВФ) і на­чеб­то сум­лін­но ви­ко­ну­ють за­твер­дже­ну для бан­ку про­гра­му ка­пі­та­лі­за­ції, слу­гує до­да­тко­вим ар­гу­мен­том на йо­го за­хист. У то­му чи­слі і в су­дах, «ар­се­нал» і «пор­тфо­ліо» ро­бо­ти з яки­ми у Ко­ло­мой­сько­го і Ко теж ду­же зна­чні та від­чу­тні. Ці­на пи­та­н­ня Як­би мас­штаб існу­ю­чої про­бле­ми обме­жу­вав­ся тіль­ки При­ват­бан­ком, то кра­ще за все бу­ло б спів­від­не­сти її з об­ся­га­ми зо­се­ре­дже­них у бан­ку де­по­зи­тів на­се­ле­н­ня (ну, там, еле­кто­рат, по­тен­цій­ні со­ці­аль­ні ви­бу­хи і все та­ке). За да­ни­ми НБУ, їх у При­ват­бан­ку ста­ном на 1 ли­пня 2016 р. бу­ло зо­се­ре­дже­но по­над 148 млрд грн (або 36,3% за­галь­ної ма­си по кра­ї­ні). Для по­рів­ня­н­ня, у най­ближ­чо­го пе­ре­слі­ду­ва­ча — Оща­дбан­ку — в 2,5 ра­зу мен­ше (58 млрд). Са­ме «При­ват» дав­но став го­лов­ною оща­дною уста­но­вою для укра­їн­ців, що, з одно­го бо­ку, за­без­пе­чує йо­го від­но­сну не­до­тор­кан­ність, а з ін­шо­го — збіль­шує ри­зи­ки як для дер­жа­ви, так і для вкла­дни­ків.

«Щоб уни­кну­ти па­ні­ки се­ред клі­єн­тів «При­ва­ту» дер­жа­ві до­ве­де­ться га­ран­ту­ва­ти в пов­но­му об­ся­зі ви­ко­на­н­ня всіх зо­бов’язань бан­ку як що­до по­вер­не­н­ня за­лу­че­них де­по­зи­тів, так і за по­то­чни­ми пла­те­жа­ми, які здій­сню­ю­ться за ра­ху­нок ко­штів на роз­ра­хун­ко­вих ра­хун­ках клі­єн­тів, — по­яснив DT.UA екс­перт Еко­но­мі­чно­го дис­ку­сій­но­го клу­бу Єв­ген Олей­ні­ков. — З огля­ду на те, що над­хо­дже­н­ня бан­ку при цьо­му бу­дуть мі­ні­маль­ни­ми (адже клі­єн­ти пе­ре­ста­нуть за­во­ди­ти ко­шти в банк і, нав­па­ки, спро­бу­ють їх із ньо­го ви­ве­сти), не­об­хі­дно бу­де за­без­пе­чи­ти аку­му­ля­цію від­по­від­них ко­штів за ра­ху­нок вла­сних дже­рел кра­ї­ни. Та­ким чи­ном, для на­ціо­на­лі­за­ції «При­ва­ту», щоб не ви­кли­ка­ти обва­лу на­ціо­наль­ної бан­ків­ської си­сте­ми, по­трі­бні ко­шти в су­мі, яку мо­жна по­рів­ня­ти з су­мою зо­бов’язань бан­ку». Тоб­то близь­ко 230 млрд грн.

За сло­ва­ми екс­пер­та, якщо дер­жа­ва ско­ри­ста­є­ться стра­те­гі­єю, яка за­сто­со­ву­ва­ла­ся при по­пе­ре­дніх на­ціо­на­лі­за­ці­ях бан­ків, тоб­то за­мо­ро­зить і ре­стру­кту­рує ви­пла­ти, не­га­тив­ні на­слід­ки бу­дуть ще мас­шта­бні­ши­ми. І не тіль­ки без­по­се­ре­дньо для вла­сни­ків де­по­зи­тів, а й для під­при­єм­ни­цько­го се­ре­до­ви­ща в ці­ло­му. «При­ват» об­слу­го­вує ве­ли­че­зну кіль­кість по­то­чних опе­ра­цій укра­їн­сько­го бі­зне­су. Не­об­хі­дність шу­ка­ти но­ві спосо­би роз­ра­хун­ків і роз­ру­лю­ва­ти кри­зу не­пла­те­жів че­рез за­мо­ро­же­ні ко­шти — це не по­бо­ри зби­ра­ти, і укра­їн­ським чи­нов­ни­кам та­ке на­вряд чи під си­лу. Зда­ва­ло­ся б, про­сті­ше При­ват­банк уза­га­лі не чі­па­ти, але й за­ли­ши­ти все як є на­вряд чи ви­йде. Най-най При­ват­банк у лі­де­рах не тіль­ки за об­ся­гом де­по­зи­тів та акти­вів, а й за об­ся­га­ми отри­ма­но­го ре­фі­нан­су­ва­н­ня НБУ, а та­кож кре­ди­тної за­бор­го­ва­но­сті в порт­фе­лі. При­чо­му час­тка «ін­сай­дер­ських» кре­ди­тів (на­да­них ком­па­ні­ям, пов’яза­ним з вла­сни­ка­ми) на­віть за офі­цій­ни­ми да­ни­ми пе­ре­ви­щує 25%, за не­о­фі­цій­ни­ми — на­ба­га­то біль­ша.

У пер­ших чи­слах сер­пня При­ват­банк ви­пла­тив ку­пон у роз­мі­рі 12,1 млн дол. за су­бор­ди­но­ва­ним бор­гом на су­му 220 млн дол., який у ли­сто­па­ді 2015-го бу­ло ре­стру­кту­ро­ва­но, а ви­пла­ти по­дов­же­но до 2021-го.

Не по­спі­шає «При­ват» роз­ра­хо­ву­ва­тись і з НБУ — за­галь­ний об­сяг отри­ма­но­го ним з по­ча­тку 2014-го ре­фі­нан­су ста­но­вить 26,8 млрд грн, і борг цей теж бу­ло ре­стру­кту­ро­ва­но. Факт ре­стру­кту­ри­за­ції у НБУ не за­пе­ре­чу­ють, про­те її по­дро­би­ці під при­во­дом бан­ків­ської та­єм­ни­ці не роз­го­ло­шу­ю­ться. Дже­ре­ла в Нац­бан­ку го­во­ри­ли про якусь по­ста­но­ву ре­гу­ля­то­ра (№103/БТ від 23 бе­ре­зня 2016 г.), яка пе­ре­но­сить ви­пла­ту основ­ної су­ми за­бор­го­ва­но­сті (18,7 млрд грн) на 2017 р.

Ще в бе­ре­зні При­ват­банк до­міг­ся су­до­во­го рі­ше­н­ня, що за­бо­ро­няє Дер­жав­ній ви­ко­нав­чій слу­жбі та бу­дья­ким її пра­во­на­сту­пни­кам, у то­му чи­слі й НБУ, будь-які дії, що сто­су­ю­ться аре­шту ра­хун­ків бан­ку, а та­кож бу­дья­ке при­му­со­ве спи­са­н­ня ко­штів з йо­го ко­ре­спон­дент­ських ра­хун­ків у НБУ. Тоб­то, якщо банк при­пи­нить ви­ко­ну­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня пе­ред ре­гу­ля­то­ром, остан­ній не змо­же за­сто­су­ва­ти до ньо­го жо­дних сан­кцій. Юри­сти «При­ва­ту» за­пев­ни­ли, що це рі­ше­н­ня ні­як не впли­не на від­но­си­ни між бан­ком і ре­гу­ля­то­ром, однак у НБУ рі­ше­н­ня Дні­пров­сько­го су­ду все ж вва­жа­ли не­пра­во­мір­ним і по­обі­ця­ли йо­го опро­те­сту­ва­ти, прав­да, до­ни­ні не до­ся­гли успі­ху. А якщо вже ре­гу­ля­то­ру по­вер­не­н­ня сво­їх гро­шей не по зу­бах, то що то­ді го­во­ри­ти про про­стих вкла­дни­ків? Утім, як і про не­про­стих, з яких ба­га­то хто, спо­ку­сив­шись на вкрай ви­гі­дні умо­ви кі­пр­ської фі­лії «При­ва­ту» (єди­ної, до ре­чі, для всі­єї си­сте­ми), по­тім за­знав чи­ма­лих про­блем із по­вер­не­н­ням вкла­де­но­го.

За об­ся­га­ми кре­ди­тних за­бор­го­ва­но­стей «При­ват» та­кож у лі­де­рах по си­сте­мі — 166 млрд грн по­зик, з яких 142 млрд — кре­ди­ти юро­сіб, під зне­ці­не­н­ня яких банк за­ре­зер­ву­вав тро­хи біль­ше 19 млрд (ли­ше 13,4%). Але про­бле­ма не ли­ше в об­ся­гах і ре­зер­вах, але ще біль­ше — у за­ста­вах.

«Усі ро­зу­мі­ють, що кре­ди­ту­ва­н­ня бі­зне­су, пов’яза­но­го з вла­сни­ком бан­ку, в «При­ва­ті» пе­ре­ви­щує всі ро­зум­ні ме­жі. На­віть зі зві­тно­сті бан­ку ви­дно, що всі се­кто­ри, з яки­ми він спів­пра­цює, ду­же близь­кі до гру­пи «При­ват» (див. та­бли­цю), і бу­ло б на­їв­ним при­пу­сти­ти, що банк кре­ди­тує не пов’яза­ні стру­кту­ри, а їх кон­ку­рен­тів. Са­му по со­бі про­бле­му ін­сай­дер­сько­го кре­ди­ту­ва­н­ня, на мою дум­ку, мо­жна ви­рі­ши­ти, і банк взяв на се­бе пев­ні зо­бов’яза­н­ня пе­ред ре­гу­ля­то­ром. Пи­та­н­ня в ін­шо­му, чи ви­ко­ну­ю­ться во­ни і як? — за­зна­чає ке­рів­ник ана­лі­ти­чно­го від­ді­лу Concorde Capital Оле­ксандр Па­ра­щій. — Зі зві­тно­сті бан­ку ми зна­є­мо, що до 1 ве­ре­сня ц.р. він мав ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня із за­ста­ва­ми за кре­ди­та­ми. Оче­ви­дно, ті за­ста­ви, які у них є за­раз, не від­по­від­а­ють но­вим ви­мо­гам НБУ. Тоб­то за­ста­ва­ми, су­дя­чи з усьо­го, ви­сту­па­ють май­но­ві чи кор­по­ра­тив­ні пра­ва, а не са­ме май­но. Але якщо аб­стра­ктно по­гля­ну­ти на си­ту­а­цію, то чи є сенс вла­сни­ку змі­ню­ва­ти за­ста­ви на ре­аль­ні, з ура­ху­ва­н­ням си­ту­а­ції у кра­ї­ні, від­но­син йо­го з вла­дою і по­стій­них роз­мов про на­ціо­на­лі­за­цію на­ле­жної йо­му фі­н­уста­но­ви?».

Пи­та­н­ня спра­ве­дли­ве. На­ві­що по­ка­зу­ва­ти те, що по­тім мо­жуть ві­ді­бра­ти? Зі ста­ти­сти­ки бан­ку ми ба­чи­мо, що з гру­дня ми­ну­ло­го ро­ку йо­го кре­ди­тний порт­фель не ду­же змі­нив­ся, най­біль­ши­ми ре­ци­пі­єн­та­ми ко­штів усе ще за­ли­ша­ю­ться га­лу­зі, в яких актив­ним грав­цем є про­ми­сло­ва гру­па «При­ват». При цьо­му якість кре­ди­тно­го порт­фе­ля бан­ку по­гір­шу­є­ться, зокре­ма об­сяг про­стро­че­них по­зик з гру­дня ми­ну­ло­го ро­ку зріс на 10 млрд грн.

Ці кре­ди­ти з усі­ма про­стро­че­н­ня­ми, за­без­пе­че­ні сум­нів­ни­ми за­ста­ва­ми, мо­жуть ста­ти го­лов­ним бо­лем дер­жа­ви. Де ви­хід? Най­про­сті­ший і на­йопти­маль­ні­ший для всіх ва­рі­ант — це до­мо­ви­ти­ся про те, що банк за кіль­ка ро­ків по­сту­по­во ви­йде на ви­ко­на­н­ня всіх нор­ма­тив­них ви­мог ре­гу­ля­то­ра. Са­ме та­кий ре­цепт бу­ло узго­дже­но з МВФ і ви­пи­са­но При­ват­бан­ку, який отри­мав три ро­ки на при­ве­де­н­ня ді­яль­но­сті в по­ря­док і ско­ро­че­н­ня час­тки ін­сай­де­рів у кре­ди­тно­му порт­фе­лі (а там, ди­ви­ся, і АМКУ на­ре­шті «роз­че­хли­ться»). Усе б до­бре, як­би хо­ча б одна зі сто­рін щи­ро ві­ри­ла, що «па­ці­єнт» бу­де «лі­ку­ва­ти­ся» сум­лін­но. Та й про свою зда­тність за­без­пе­чи­ти на­ле­жний до­гляд (чи­тай — на­гляд) за та­ким-то «па­руб’ягою» в Нац­бан­ку за­пев­ня­ють ли­ше на лю­дях. А в сті­нах бу­дів­лі на Ін­сти­тут­ській під­ле­глі Рож­ко­вої (в.о. за­сту­пни­ка го­ло­ви НБУ, що ку­ри­рує бан­ків­ський на­гляд), по­дей­ку­ють, під будь-яким при­во­дом від­мов­ля­ю­ться бра­ти участь у йо­го пе­ре­вір­ках — над­то кло­пі­тно ста­ло.

На­віть бу­кво­їди МВФ, за ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, не ві­рять в успіх оздо­ров­чо­го пла­ну НБУ. За по­пе­ре­дні­ми до­мов­ле­но­стя­ми, якщо банк бо­дай на крок від­сту­пить від ви­ко­на­н­ня ін­стру­кцій ре­гу­ля­то­ра, йо­го на­ціо­на­лі­за­ція має роз­по­ча­ти­ся не­гай­но. За офі­цій­ною вер­сі­єю цен­тро­бан­ку, «в та­ко­му ра­зі фі­нан­со­ві втра­ти клі­єн­тів бан­ку від­су­тні». Але всі ро­зу­мі­ють, що це не так. За ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, чи­нов­ни­ки МВФ по­обі­ця­ли укра­їн­ській сто­ро­ні, що в ра­зі на­ціо­на­лі­за­ції бу­дуть осо­би­сто ве­сти пе­ре­го­во­ри з Ко­ло­мой­ським і по­ясню­ва­ти йо­му, вла­сни­ку не тіль­ки «При­ва­ту», а й ін­ших чи­слен­них акти­вів за кор­до­ном, чо­му не вар­то роз­гой­ду­ва­ти си­ту­а­цію і чим для ньо­го осо­би­сто за­гро­жу­ва­ти­ме мо­жли­вий ко­лапс укра­їн­ської фін­си­сте­ми. Лю­ди­на ро­зум­на все зро­зумі­ла б, але ар­хі­ри­зи­ко­вий гра­вець, яким є Ко­ло­мой­ський, мо­же й не до­слу­ха­ти­ся до по­пе­ре­джень. Тим біль­ше, що і в ру­ка­вах Іго­ря Ва­ле­рі­йо­ви­ча чи­ма­ло ко­зи­рів.

«Про­бле­ма на­ціо­на­лі­за­ції не так у кре­ди­тах і вкла­дни­ках, як у пла­ті­жних си­сте­мах бан­ку. Че­рез «При­ват» здій­сню­є­ться по­над 50% усіх пла­те­жів і кар­тко­вих пе­ре­ка­зів. За­йшов­ши в будь-який ре­сто­ран або ма­га­зин, ви з ймо­вір­ні­стю 50/50 ко­ри­сту­є­те­ся тер­мі­на­лом «При­ва­ту». Спів­ро­бі­тни­ки НБУ са­ме в цьо­му вба­ча­ють основ­ний ри­зик, оскіль­ки банк у ра­зі на­ціо­на­лі­за­ції мо­же па­ра­лі­зу­ва­ти пла­те­жі в кра­ї­ні. Хі­ба не жарт, НБУ не знав, на­при­клад, де фі­зи­чно роз­та­шо­ва­ні сер­ве­ри бан­ку, — по­яснює член пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту з пи­тань фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки та бан­ків­ської ді­яль­но­сті Пав­ло Рі­за­нен­ко. — За­раз, за мо­ї­ми да­ни­ми, на­віть те­хні­чні пи­та­н­ня мо­жна ви­рі­ши­ти, але га­ран­ту­ва­ти, що все пі­де глад­ко, ні­хто не ві­зьме­ться. У те­о­рії все про­сто — при­йма­є­ться рі­ше­н­ня, НБУ за­хо­дить у «При­ват» і ме­не­джмент бан­ку по­чи­нає ви­ко­ну­ва­ти їхні вка­зів­ки. На пра­кти­ці є ве­ли­кі сум­ні­ви в то­му, що ме­не­джмент дій­сно бу­де ке­ро­ва­ний НБУ».

Те, що на­ціо­на­лі­за­ція При­ват­бан­ку спри­чи­нить па­ні­ку на рин­ку, ро­зу­мі­ють усі. На­віть якщо про­цес прой­де без су­чка й за­дир­ки (що ма­ло­ймо­вір­но), фі­н­уста­но­ва на пев­ний час при­зу­пи­нить свою ро­бо­ту, пла­те­жі за ра­хун­ка­ми в цей час здій­сню­ва­ти­ся не бу­дуть, ти­ся­чі юри­ди­чних осіб ста­нуть за­ру­чни­ка­ми об­ста­вин, за­бло­ку­ють і ра­хун­ки фі­зи­чних осіб. На­віть якщо фа­хів­ці НБУ, які до цьо­го сце­на­рію на­пев­но го­ту­ва­ли­ся, спра­цю­ють на від­мін­но, па­ні­ка не ми­не без­слі­дно для еко­но­мі­ки. Але що бу­де по­тім, чи змо­же дер­жа­ва ефе­ктив­но управ­ля­ти най­біль­шим бан­ком?

«Якщо пиль­ні­ше по­гля­ну­ти на ті три бан­ки, які бу­ло на­ціо­на­лі­зо­ва­но під час кри­зи 2008–2009 рр., що ми по­ба­чи­мо на сьо­го­дні? З трій­ки — «Ро­до­во­ду», «Ки­є­ва» і Укр­га­збан­ку — ли­ше остан­ній ви­йшов на більш-менш нор­маль­ні по­ка­зни­ки і ли­ше то­му, що він від са­мо­го по­ча­тку був най­менш про­блем­ним, — ко­мен­тує для DT.UA еко­но­міст Мі­жна­ро­дно­го цен­тру пер­спе­ктив­них до­слі­джень Оле­ксандр Жо­лудь. — Успіх дер­жа­ви в управ­лін­ні дво­ма ін­ши­ми бан­ка­ми був мі­ні­маль­ним, і по фа­кту кра­ї­на на їх на­ціо­на­лі­за­цію ви­тра­ти­ла біль­ше гро­шей, ніж втра­ти­ла б, допу­стив­ши їх бан­крут­ство».

Акти­ви «При­ва­ту» мо­жна по­рів­ня­ти з су­мою акти­вів усіх тих бан­ків, які за остан­ні два ро­ки бу­ло ви­ве­де­но з рин­ку. Уя­віть мас­штаб, один «При­ват» — це та тре­ти­на бан­ків­ської си­сте­ми, яка пі­шла з рин­ку. Він та­кий ве­ли­кий, що будь-які ма­ні­пу­ля­ції з ним — це без­умов­ний вплив на бан­ків­ську си­сте­му, по­рів­нян­ний з тим, що від­бу­ва­ло­ся під час Гон­та­рев­сько­го очи­ще­н­ня. З ті­єю ли­ше рі­зни­цею, що очи­ще­н­ня про­хо­ди­ло все ж та­ки два ро­ки, а не одно­мо­мен­тно.

Але кра­ще жа­хли­вий кі­нець, ніж жах без кін­ця. Ко­ло­мой­ський — єди­ний, ко­му ви­гі­дний три­ва­лий і роз­тя­гну­тий у ча­сі пе­ре­го­вор­ний про­цес про до­лю бан­ку. Та­ка со­бі гра в ві­рю-не­ві­рю на­ціо­наль­но­го мас­шта­бу, що до­зво­ляє йо­му без про­блем фі­нан­су­ва­ти свій бі­знес ко­шта­ми вкла­дни­ків, імі­ту­ю­чи ви­ко­на­н­ня ви­мог ре­гу­ля­то­ра, шан­та­жу­ю­чи вла­ду обва­лом фін­се­кто­ра і за­тя­гу­ю­чи час, а там, як то ка­жуть, чи ішак, чи па­ди­шах.

За ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, під­ки­лим­но обго­во­рю­ва­ний ва­рі­ант на­ціо­на­лі­за­ції (пе­ре­да­чі дер­жа­ві акти­вів) «При­ва­ту» мо­же су­про­во­джу­ва­ти­ся мас­шта­бною за­спо­кій­ли­вою Pr-акці­єю для вкла­дни­ків, МВФ і пла­тни­ків по­да­тків, з чи­ї­ми ін­те­ре­са­ми він, най­імо­вір­ні­ше, ро­зій­де­ться. Адже в ра­зі на­ціо­на­лі­за­ції з уста­но­ви бу­де ви­ве­де­но кар­тко­вий порт­фель (тоб­то пра­цю­ю­чі кар­тко­ві кре­ди­ти, що фор­му­ють до­хі­дну ча­сти­ну бан­ку) і від­по­від­ні про­це­син­ги. Ві­дбу­де­ться це не­гла­сно (якщо ще до) або гла­сно (якщо вже пі­сля — че­рез про­даж ці­єї ча­сти­ни бі­зне­су), не має зна­че­н­ня. Го­лов­не, при­бу­тко­ва і фун­кціо­наль­на ча­сти­на цьо­го бі­зне­су в ре­зуль­та­ті має опи­ни­ти­ся під­кон­троль­ною ни­ні­шнім вла­сни­кам, а дер­жа­ві — за­ли­ши­ти­ся тіль­ки ви­ві­ска, про­блем­ні акти­ви і бор­го­ві зо­бов’яза­н­ня. Що, зі зро­зумі­лих при­чин, ви­л­лє­ться для пла­тни­ків по­да­тків у ба­га­то­мі­льяр­дну су­му. Чи ро­зу­міє це пре­зи­дент? Так. Чи го­то­вий він на це пі­ти? Не зов­сім. Але у ньо­го скла­дне зав­да­н­ня: ви­рва­ти жа­ло, не вжа­ли­ти­ся й мед­ку ха­пну­ти.

«У цьо­му ра­зі йти­ме­ться про вхо­дже­н­ня дер­жа­ви в ка­пі­тал бан­ку. Згі­дно з за­ко­но­дав­ством, це мо­жли­во або шля­хом при­дба­н­ня акцій при їх до­да­тко­во­му роз­мі­щен­ні в обмін на дер­жо­блі­га­ції, або у ви­гля­ді на­да­н­ня по­зи­ки ти­ми ж дер­жо­блі­га­ці­я­ми Укра­ї­ни, — по­ясни­ла DT.UA екс­перт з пи­тань фі­нан­со­вої по­лі­ти­ки Ін­сти­ту­ту су­спіль­но-еко­но­мі­чних до­слі­джень Ан­то­ні­на Де­шко. — Бю­джет цьо­го ро­ку дає та­ку змо­гу Ка­бмі­ну, але прийня­т­тя рі­ше­н­ня про ка­пі­та­лі­за­цію «При­ва­ту» дер­жа­вою як мі­ні­мум при­зве­де до до­да­тко­во­го зро­ста­н­ня об­ся­гу дер­жав­но­го бор­гу, який за під­сум­ка­ми ми­ну­ло­го ро­ку вже ста­но­вив май­же 80% ВВП при за­ко­но­дав­чо вста­нов­ле­но­му гра­ни­чно­му рів­ні в 60%».

При­ро­дно, з ура­ху­ва­н­ням усіх цих фа­кто­рів ми ро­зу­мі­є­мо, з якою хи­тро­му­дрою за­да­чкою на­ма­га­є­ться за­раз упо­ра­ти­ся пре­зи­дент. Зро­зумі­ло, що рі­ше­н­ня та­ко­го пи­та­н­ня не бу­де про­стим, оскіль­ки від­по­від­аль­ність ко­ло­саль­на, а на­слід­ки — не­пе­ре­дба­чу­ва­ні.

Чи по­ви­нен пе­ре­го­вор­ний про­цес про­хо­ди­ти пу­блі­чно? На­вряд чи. Оскіль­ки від­по­віді на «при­ва­тне за­пи­та­н­ня» має ко­жен, але жо­дна з них не бу­де пра­виль­ною, а без­ліч ду­мок і стра­хів тіль­ки зби­ва­ти­муть з пан­те­ли­ку клі­єн­тів бан­ку і сі­я­ти­муть па­ні­ку се­ред вкла­дни­ків.

Чи по­вин­на са­ма на­ціо­на­лі­за­ція бу­ти про­зо­рою? Одно­зна­чно так. Щоб усім і ко­жно­му бу­ло зро­зумі­ло, що в ре­зуль­та­ті отри­мує дер­жа­ва, і як са­ме во­на роз­по­ря­джа­ти­ме­ться отри­ма­ним. Адже якщо на­ціо­на­лі­за­ція ві­дбу­де­ться, во­на в будь-яко­му ра­зі прой­де за ра­ху­нок нас — пла­тни­ків по­да­тків. По­ки що про­зо­рої та зро­зумі­лої по­лі­ти­ки дер­жа­ви що­до При­ват­бан­ку і йо­го вла­сни­ка не­має (втім, як і аде­ква­тної фі­нан­со­вої та еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки в ці­ло­му). Є ро­бо­чі гру­пи, схе­ми, пе­ре­го­во­ри і тра­ди­ція пе­ре­кре­слю­ва­ти осо­би­сти­ми ін­те­ре­са­ми ро­зум­ні на­пра­цю­ва­н­ня екс­пер­тів. Але пи­та­н­ня зріє, і що швид­ше оста­то­чне рі­ше­н­ня що­до «При­ва­та» бу­де прийня­то, то кра­ще. А що сто­су­є­ться modus operandi, то ко­ли один шан­та­жист не знає, як вчи­ни­ти з ін­шим шан­та­жи­стом, най­кра­ще ді­я­ти за за­ко­ном. Юлія Самаєва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.