Від «су­пе­рор­га­ну» до ефе­ктив­ної си­сте­ми

Яку роль у ре­фор­му­ван­ні про­ку­ра­ту­ри ві­ді­гра­ють но­ві кон­сти­ту­цій­ні змі­ни?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ма­рія СЕМЕНЧЕНКО

(Центр ін­фор­ма­ції про пра­ва лю­ди­ни) 30 ве­ре­сня на­бе­ре чин­но­сті За­кон Укра­ї­ни від 02.06.2016 №1401-VIII «Про вне­се­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни що­до пра­во­су­д­дя». Зокре­ма, змі­ни очі­ку­ють і на си­сте­му про­ку­ра­ту­ри, що є ва­жли­вим кро­ком у кон­текс­ті ба­га­то­рі­чної по­віль­ної і гро­мі­зд­кої ре­фор­ми цьо­го дер­жав­но­го ор­га­ну.

Най­пер­ше — з Кон­сти­ту­ції при­бе­руть роз­діл «Про­ку­ра­ту­ра».

По-дру­ге, пі­сля на­бра­н­ня змі­на­ми до Кон­сти­ту­ції чин­но­сті у про­ку­ра­ту­ри з п’яти основ­них фун­кцій за­ли­ша­ться три:

1) під­три­ма­н­ня пу­блі­чно­го обви­ну­ва­че­н­ня в су­ді;

2) ор­га­ні­за­ція і про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво до­су­до­вим роз­слі­ду­ва­н­ням, ви­рі­ше­н­ня від­по­від­но до за­ко­ну ін­ших пи­тань під час кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, на­гляд за не­гла­сни­ми та ін­ши­ми слід­чи­ми і роз­шу­ко­ви­ми ді­я­ми ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку;

3) пред­став­ни­цтво ін­те­ре­сів дер­жа­ви в су­ді у ви­ня­тко­вих ви­пад­ках і в по­ряд­ку, що ви­зна­че­ні за­ко­ном.

Однак про­ку­ра­ту­ра по­ки що про­дов­жу­ва­ти­ме ви­ко­ну­ва­ти фун­кцію до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня (до по­ча­тку фун­кціо­ну­ва­н­ня Дер­жав­но­го бю­ро роз­слі­ду­вань, яко­му бу­де пе­ре­да­но ці фун­кції) і фун­кцію на­гля­ду за до­дер­жа­н­ням за­ко­нів при ви­ко­нан­ні су­до­вих рі­шень у кри­мі­наль­них спра­вах, при за­сто­су­ван­ні ін­ших за­хо­дів при­му­со­во­го ха­ра­кте­ру, пов’яза­них з обме­же­н­ням осо­би­стої сво­бо­ди гро­ма­дян (до на­бра­н­ня чин­но­сті за­ко­ном про ство­ре­н­ня по­двій­ної си­сте­ми ре­гу­ляр­них пе­ні­тен­ці­ар­них ін­спе­кцій). За­га­лом же, згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни, про­ку­ра­ту­ра бу­ла по­збав­ле­на цих двох фун­кцій іще в 1996 р., про­те до­сі їх ви­ко­нує на під­ста­ві пе­ре­хі­дних по­ло­жень Основ­но­го За­ко­ну. Те­пер же, згі­дно зі змі­на­ми, во­на втра­тить ці фун­кції оста­то­чно.

Змі­ни­ться й ме­ха­нізм при­зна­че­н­ня і звіль­не­н­ня ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра — те­пер це ро­би­ти­ме пре­зи­дент. А та­кож строк пов­но­ва­жень ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра — з п’яти ро­ків до ше­сти.

Чи мо­жна зга­да­ні змі­ни на­зва­ти ре­аль­ним по­штов­хом у ре­фор­му­ван­ні про­ку­ра­ту­ри? Яким чи­ном но­во­вве­де­н­ня змі­нять ро­бо­ту си­сте­ми про­ку­ра­ту­ри на пра­кти­ці і чи змі­нять її у прин­ци­пі? Про плю­си і мі­ну­си кон­сти­ту­цій­них змін у си­сте­мі про­ку­ра­ту­ри го­во­ри­мо з екс­пер­та­ми. При­во­ди для опти­мі­зму «Якщо ко­ро­тко ха­ра­кте­ри­зу­ва­ти змі­ни в Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни що­до ста­ту­су про­ку­ра­ту­ри, то мо­же­мо від­зна­чи­ти кіль­ка ва­жли­вих мо­мен­тів. По­пер­ше, ра­ні­ше був окре­мий роз­діл у Кон­сти­ту­ції під на­звою «Про­ку­ра­ту­ра», те­пер йо­го не­має. Це пев­ним чи­ном, мо­жна ска­за­ти пси­хо­ло­гі­чно, зрів­нює ста­тус про­ку­ра­ту­ри з ін­ши­ми уча­сни­ка­ми про­це­су, зокре­ма кри­мі­наль­но­го. На­при­клад з адво­ка­ту­рою. У Кон­сти­ту­ції впер­ше з’яви­ла­ся ста­т­тя, яка сто­су­є­ться су­то адво­ка­ту­ри, а ста­тус про­ку­ра­ту­ри те­пер ви­пи­са­но в одній стат­ті», — по­яснює екс­перт Цен­тру по­лі­ти­ко-пра­во­вих ре­форм, до­ктор юри­ди­чних на­ук Бо­рис Ма­ли­шев.

Що ж до урі­за­н­ня де­яких фун­кцій про­ку­ра­ту­ри, то тут Ма­ли­шев вба­чає ли­ше по­зи­тив: «Ми ру­ха­є­мо­ся в на­прям­ку єв­ро­пей­ських стан­дар­тів, де про­ку­ра­ту­ра спри­йма­є­ться як щось на кшталт адво­ка­тів, що пред­став­ля­ють ін­те­ре­си су­спіль­ства і дер­жа­ви в кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях. Тоб­то ді­ють на сто­ро­ні дер­жа­ви, на сто­ро­ні обви­ну­ва­че­н­ня, але не є яки­мись осо­бли­ви­ми за сво­їм ста­ту­сом. Ци­ми змі­на­ми тро­хи змен­шу­є­ться ста­тус про­ку­ра­ту­ри. Бо за­раз ма­є­мо та­кий со­бі «су­пе­рор­ган із су­пер­пов­но­ва­же­н­ня­ми», який і роз­слі­дує, і сам під­три­мує обви­ну­ва­че­н­ня, від­кри­ває про­ва­дже­н­ня і за­кри­ває йо­го, здій­снює ку­пу фун­кцій зав­дя­ки тим­ча­со­вим по­ло­же­н­ням Кон­сти­ту­ції 1996 ро­ку... На­ра­зі ж ми ба­чи­мо, що основ­ною фун­кці­єю про­ку­ра­ту­ри бу­де під­три­ма­н­ня пу­блі­чно­го обви­ну­ва­че­н­ня в су­ді, а та­кож ке­ру­ва­н­ня до­су­до­вим роз­слі­ду­ва­н­ням», — ка­же екс­перт.

Гро­ма­дян про­ку­ра­ту­ра уже не змо­же пред­став­ля­ти на­віть у ви­ня­тко­вих ви­пад­ках — у Кон­сти­ту­ції не про­пи­са­но біль­ше та­ких фун­кцій. Ін­те­ре­си гро­ма­дян пред­став­ля­ти­ме або си­сте­ма без­опла­тної пра­во­вої до­по­мо­ги адво­ка­ту­ри, або упов­но­ва­же­ний Вер­хов­ної Ра­ди з прав лю­ди­ни.

«Ни­ні про­ку­рор іще мо­же пред­став­ля­ти ін­те­ре­си гро­ма­дян у су­ді. Але в цьо­му пов­но­ва­жен­ні за­кла­де­но ко­лі­зію, бо мо­же ви­ни­кну­ти за­пи­та­н­ня: а в чи­їх ін­те­ре­сах пра­цює про­ку­рор — ска­жі­мо, в ін­те­ре­сах пен­сіо­не­ра чи в ін­те­ре­сах Дер­жав­но­го пен­сій­но­го фон­ду? Вла­сне, цей кон­флікт те­пер бу­де зня­то зав­дя­ки змі­нам у Кон­сти­ту­ції, то­му що в ін­те­ре­сах гро­ма­дян ді­я­ти­ме си­сте­ма без­опла­тної пра­во­вої до­по­мо­ги, її вже ство­ре­но. І пов­но­ва­же­н­ня, по­ді­бні до тих, що мав про­ку­рор, має ом­буд­смен. Єди­не, що за­ли­шив­ся та­кож на­гляд про­ку­ро­рів за пе­ні­тен­ці­ар­ни­ми уста­но­ва­ми. По­ки що, без яки­хось за­ко­нів, не зов­сім зро­зумі­ло про що са­ме йде­ться», — ана­лі­зує Ро­ман Куй­бі­да, екс­перт гру­пи Ре­а­ні­ма­цій­но­го па­ке­та ре­форм з пи­тань су­до­вої ре­фор­ми.

Втім, ка­жуть екс­пер­ти, тре­ба ро­зу­мі­ти, що са­мі ли­ше про­пи­са­ні змі­ни ні­чо­го не змі­нять без три­ва­лої ро­бо­ти у пра­кти­чній пло­щи­ні. Без цьо­го ре­фор­ма про­ку­ра­ту­ри не бу­де успі­шною.

«Три­ва­лою про­бле­мою, за­крі­пле­ною кон­сти­ту­цій­но, бу­ло те, що кон­сти­ту­цій­ний ста­тус про­ку­ра­ту­ри бу­ло від­окрем­ле­но від си­сте­ми пра­во­су­д­дя. Остан­ні змі­ни в Кон­сти­ту­ції спря­мо­ва­ні на те, щоб лі­кві­ду­ва­ти цей роз­рив, щоб про­ку­ра­ту­ра роз­гля­да­ла­ся як пов­но­цін­на скла­до­ва си­сте­ми пра­во­су­д­дя, — ка­же стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту дер­жа­ви і пра­ва Ми­ко­ла Сі­рий. — Іде­ться про те, щоб юри­ди­чна си­сте­ма в ці­ло­му ма­ла ви­со­кий рі­вень від­окрем­ле­но­сті і не­за­ле­жно­сті, ма­є­ться на ува­зі са­мо­стій­ність і не­за­ле­жність у ро­бо­ті про­ку­ра­ту­ри, в ро­бо­ті адво­кат­сько­го кор­пу­су, в ро­бо­ті си­сте­ми пра­во­су­д­дя за­га­лом. Та­ке спря­му­ва­н­ня за­да­не Кон­сти­ту­ці­єю і зо­рі­єн­то­ва­не на те, щоб по­до­ла­ти три­ва­лу про­бле­му на­дмір­но­го впли­ву на про­ку­ра­ту­ру з бо­ку по­лі­ти­ків, ви­ко­нав­чої вла­ди, про­бле­му опе­ра­цій­но­го що­ден­но­го впли­ву. Якщо змо­же­мо до­сяг­ти змін у цій ча­сти­ні — мо­жна бу­де го­во­ри­ти про успі­шність ре­фор­му­ва­н­ня».

За­га­лом же екс­пер­ти, хоч і ха­ра­кте­ри­зу­ють зга­да­ні ви­ще змі­ни рад­ше як по­зи­тив­ні, про­ри­вом у ре­фор­му­ван­ні про­ку­ра­ту­ри їх не вва­жа­ють.

«Якщо бра­ти вза­га­лі про­цес ре­фор­му­ва­н­ня — від по­ча­тку до по­то­чно­го мо­мен­ту, то ці змі­ни є кро­ком упе­ред. Але во­дно­час, якщо від­штов­ху­ва­ти­ся від на­ших ре­а­лій, для ре­фор­му­ва­н­ня ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри по­трі­бні рі­шу­чі­ші дії, які ма­ли би ви­хо­ди­ти від ген­про­ку­ро­ра. Са­ме він мав би за­по­ча­тку­ва­ти і «нор­маль­ну» бо­роть­бу зі зло­вжи­ва­н­ня­ми все­ре­ди­ні ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри, і бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю, зокре­ма че­рез за­про­ва­дже­н­ня ши­ро­ких кон­кур­сних за­сад на зайня­т­тя по­са­ди про­ку­ро­ра. Мав би ло­бі­ю­ва­ти та­кож нор­му за­ко­ну про про­ку­ра­ту­ру, яка є ще з 2014 ро­ку, але до­сі не діє, — про нор­маль­ну за­ро­бі­тну пла­ту про­ку­ро­ра. То­му ми й ве­де­мо мо­ву про те, що ре­фор­му­ва­н­ня ор­га­нів про­ку­ра­ту­ри про­су­ва­є­ться по­віль­но», — ка­же Бо­рис Ма­ли­шев. Слаб­кі сто­ро­ни Да­ле­ко не всі спри­йма­ють змі­ни в Кон­сти­ту­ції що­до про­ку­ра­ту­ри опти­мі­сти­чно, вва­жа­ю­чи їх не­ефе­ктив­ни­ми і та­ки­ми, що да­ють си­сте­мі мо­жли­во­сті для са­мо­збе­ре­же­н­ня.

«Про­ку­ра­ту­ра — це ор­ган, що ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для по­лі­ти­чних впли­вів. І ці змі­ни жо­дним чи­ном не мо­жна на­зва­ти стриб­ком у ре­фор­мі про­ку­ра­ту­ри. Во­ни не мо­жуть по­вер­ну­ти до­ві­ру су­спіль­ства до про­ку­ра­ту­ри і ні­чо­го прин­ци­по­во не по­лі­пшу­ють у її ді­яль­но­сті. Що­до ді­яль­но­сті су­дів — так, хо­ча і там ду­же ба­га­то пи­тань. Ці змі­ни ро­блять про­ку­ра­ту­ру і суд­дів­ську си­сте­ми ще більш за­ле­жни­ми від ви­ко­нав­чої вла­ди і від адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та, — вва­жає ди­ре­ктор Хар­ків­ської пра­во­за­хи­сної гру­пи Єв­ген За­ха­ров. — За­ли­ши­ло­ся ба­га­то за­ко­но­дав­чо не­ви­рі­ше­них пи­тань. Зокре­ма, ска­за­но, що про­ку­ра­ту­ра здій­сню­ва­ти­ме ре­а­лі­за­цію про­це­су­аль­но­го ке­рів­ни­цтва до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, а да­лі — від­по­від­но до за­ко­ну — ви­рі­шу­ва­ти­ме ін­ші пи­та­н­ня під час кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня. Тоб­то бу­де за­кон, а що в ньо­му на­пи­шуть — не­ві­до­мо. Та­ким чи­ном мо­жна бу­де про­тя­гну­ти ба­га­то фун­кцій, які не ви­пи­са­ні в Кон­сти­ту­ції, — че­рез за­кон. І про­ку­ра­ту­ра й на­да­лі ви­ко­ну­ва­ти­ме ті фун­кції, які ви­ко­нує сьо­го­дні, ви­ко­нує не­ефе­ктив­но».

Се­ред мі­ну­сів екс­пер­ти на­зи­ва­ють та­кож ча­со­ву не­ви­зна­че­ність, яку ство­рю­ють для но­во­вве­день пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня Кон­сти­ту­ції.

«У пе­ре­хі­дних по­ло­же­н­нях Кон­сти­ту­ції за­зна­че­но, що, на­при­клад, до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ра про­дов­жує здій­сню­ва­ти до по­ча­тку ді­яль­но­сті Дер­жав­но­го бю­ро роз­слі­ду­вань. Хо­ча та­кої фун­кції во­на біль­ше не має. Цей про­цес мо­же бу­ти до­сить три­ва­лим. У КПК за­зна­че­но, що бю­ро має за­пра­цю­ва­ти не пі­зні­ше ли­сто­па­да 2017 ро­ку, але мо­жуть бу­ти вне­се­ні рі­зні змі­ни й до КПК, і цей строк мо­жна бу­де від­тя­гну­ти ще», — по­яснює Бо­рис Ма­ли­шев.

Крім то­го, се­ред слаб­ких сто­рін екс­пер­ти на­зи­ва­ють змі­ну ме­ха­ні­зму при­зна­че­н­ня і звіль­не­н­ня ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра.

«На­скіль­ки я ро­зу­мію, — про­дов­жує Ма­ли­шев, — Вер­хов­на Ра­да з вла­сної іні­ці­а­ти­ви не змо­же зня­ти ген­про­ку­ро­ра з по­са­ди. Це ро­би­ти­ме пре­зи­дент. З одно­го бо­ку, це змен­шує по­лі­ти­чні ри­зи­ки що­до по­са­ди ген­про­ку­ро­ра, бо ВР — це осе­ре­док рі­зних по­лі­ти­чних впли­вів. Адже мо­же­мо уяви­ти со­бі та­ку си­ту­а­цію: про­ку­ра­ту­ра по­ча­ла ду­же актив­но пред­став­ля­ти в су­дах спра­ви що­до зло­чи­нів де­пу­та­тів або на­бли­же­них до них осіб, і до­сі ВР мо­гла, за Кон­сти­ту­ці­єю, зі­ні­ці­ю­ва­ти — без пре­зи­ден­та — від­став­ку ген­про­ку­ро­ра. Пі­сля 30 ве­ре­сня та­ко­го вже не бу­де. І це до­бре. Але, з ін­шо­го бо­ку, — зно­ву ж та­ки — ви­хо­дить, що ген­про­ку­рор стає ще більш за­ле­жним від пре­зи­ден­та.

Ще один мі­нус змін у Кон­сти­ту­ції в то­му, що в них на­віть на­тя­ку не­має на те, щоб пре­зи­дент про­по­ну­вав кан­ди­да­ту­ру но­во­го ген­про­ку­ро­ра не про­сто так, а за ре­зуль­та­та­ми яко­гось кон­кур­су, від­бо­ру, хо­ча та­кі нор­ми про­по­ну­ва­ли­ся. Тоб­то пре­зи­дент сам оби­рає кан­ди­да­ту­ру, на яких за­са­дах — не­ві­до­мо, і по­дає. В за­ко­ні про про­ку­ра­ту­ру, зві­сно, все це мо­жна про­пи­са­ти, але на­скіль­ки це бу­де кон­сти­ту­цій­но — ве­ли­ке пи­та­н­ня. Тут, як на ме­не, тре­ба бу­ло б вста­но­ви­ти хо­ча б, щоб пре­зи­дент не пов­ні­стю на свій роз­суд по­да­вав кан­ди­да­ту­ру на по­са­ду про­ку­ро­ра, а все ж та­ки ви­би­рав її на яки­хось кон­кур­сних за­са­дах, які по­тім ви­пи­са­ти в за­ко­ні на під­ста­ві ці­єї нор­ми в Кон­сти­ту­ції. Та­ким чи­ном пре­зи­ден­то­ві по­да­ва­ли б кіль­ка кан­ди­да­тур, а він би ви­би­рав з них одну. А до кон­кур­сної ко­мі­сії вклю­чи­ти пред­став­ни­ків і за­ко­но­дав­чої вла­ди, і пре­зи­ден­та, і гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Ця про­це­ду­ра бу­ла б від­кри­тою, про­зо­рою, кон­кур­сною, а не так, що: раз — і з ки­ше­ні ви­йма­є­ться кан­ди­да­ту­ра, вно­си­ться і —да­вай­те го­ло­су­ва­ти».

Про це са­ме ка­же й Ро­ман Куй­бі­да: «Ці змі­ни збе­рі­га­ють про­ку­ра­ту­ру як цен­тра­лі­зо­ва­ний ор­ган, на чо­лі яко­го сто­їть по­лі­ти­чно при­зна­че­ний ген­про­ку­рор. Це озна­чає, що пре­зи­дент за зго­дою пар­ла­мен­ту при­зна­чає і звіль­няє ген­про­ку­ро­ра. Та­ким чи­ном ген­про­ку­рор мо­же бу­ти ін­стру­мен­том в ру­ках по­лі­ти­ків».

А Ми­ко­ла Сі­рий на­го­ло­шує, що спро­ба зна­йти ме­ха­нізм не­за­ле­жно­сті ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра за но­вим кон­сти­ту­цій­ним по­ряд­ком усе ж та­ки бу­ла. Але, на йо­го дум­ку, так і за­ли­ши­ла­ся спро­бою. «Тоб­то кон­стру­кція, яка є, по­ки що збе­рі­гає по­лі­ти­чні впли­ви на ген­про­ку­ро­ра. І ми їх ба­чи­мо остан­нім ча­сом. Від­по­від­но, вже на рів­ні за­ко­но­дав­ства, по­трі­бно про­це­дур­но про­пи­су­ва­ти та­кі за­хи­сні га­ран­тії, щоб ма­кси­маль­но змен­ши­ти по­лі­ти­чні впли­ви на ген­про­ку­ро­ра і ви­ще ке­рів­ни­цтво ген­про­ку­ра­ту­ри. Тоб­то в цій ча­сти­ні до­ве­де­ться ще ба­га­то по­пра­цю­ва­ти в пла­ні ре­фор­ми», — ка­же екс­перт.

За­га­лом же, як вва­жає Бо­рис Ма­ли­шев, ду­же ба­га­то за­ле­жить від за­ко­ну про про­ку­ра­ту­ру: «Він є, йо­го ухва­ле­но. Але по­стій­но змі­ню­ю­ться йо­го по­ло­же­н­ня, і я би не ска­зав, що на кра­ще. На­при­клад, нор­ми про про­ку­рор­ські са­мов­ря­ду­ва­н­ня бу­ло від­стро­че­но. Або, ска­жі­мо, про­це­ду­ра кон­кур­сно­го від­бо­ру на по­са­ди ке­рів­ни­ків мі­сце­вих про­ку­ра­тур, яка пе­ред­ба­ча­ла­ся за­ко­ном, бу­ла здій­сне­на так — на підза­кон­но­му рів­ні, — що зов­ні­шніх кан­ди­да­тів бу­ло при­зна­че­но на по­са­ди мен­ше 4%. Хо­ча ідея кон­кур­су по­ля­га­ла якраз у то­му, щоб ві­ді­бра­ти яко­мо­га біль­ше лю­дей не з си­сте­ми про­ку­ра­ту­ри, і щоб во­ни за­по­ча­тку­ва­ли но­вий кор­по­ра­тив­ний дух. На­то­мість 90% тих, хто при­йшов, — ті ж та­ки пра­ців­ни­ки про­ку­ра­ту­ри. Це при­клад то­го, як нор­маль­на за­ко­но­дав­ча нор­ма на рів­ні вті­ле­н­ня підза­кон­но­го акта пе­ре­тво­ри­ла­ся на імі­та­цію ре­фор­ми».

«Ми та­ким за­галь­ним штри­хом го­во­ри­мо про те, що ре­фор­му­ва­н­ня — це від­окрем­ле­н­ня юри­ди­чної ро­бо­ти від по­лі­ти­ки, але до­сяг­ти ці­єї ме­ти мо­жна ли­ше то­ді, ко­ли в ро­бо­ті по­си­ля­ться пра­во­ві скла­до­ві, тоб­то ін­стру­мен­ти пра­ва. Хо­ті­ло­ся б ба­чи­ти рух у цьо­му пла­ні, щоб ре­фор­ма в ча­сти­ні по­си­ле­н­ня пра­во­вої скла­до­вої в ді­яль­но­сті про­ку­ра­ту­ри бу­ла більш ви­ра­зною. Ко­ли ми го­во­ри­мо про по­си­ле­н­ня пра­во­вої скла­до­вої, то йде­ться про те, щоб ор­га­ни про­ку­ра­ту­ри не вклю­ча­ли­ся в ро­бо­ту у ви­пад­ках, ко­ли для цьо­го не­має пра­во­вих під­став», — ка­же Ми­ко­ла Сі­рий. По­вер­ну­ти до­ві­ру Ще одні­єю ме­тою ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри є по­вер­не­н­ня до неї до­ві­ри су­спіль­ства. Ста­ном на сьо­го­дні рі­вень ці­єї до­ві­ри ся­гнув дна. Зокре­ма, про це свід­чать да­ні со­ціо­ло­гі­чно­го опи­ту­ва­н­ня, про­ве­де­но­го Фон­дом «Де­мо­кра­ти­чні іні­ці­а­ти­ви» іме­ні Іль­ка Ку­че­рі­ва і Цен­тром Ра­зум­ко­ва 11—16 трав­ня 2016 р. За йо­го ре­зуль­та­та­ми лі­де­ра­ми су­спіль­ної не­до­ві­ри се­ред ін­сти­ту­цій Укра­ї­ни за­ли­ша­ю­ться су­ди і про­ку­ра­ту­ра.

«Не ду­маю, що си­ту­а­ція змі­ни­ли­ся. Чи­слен­ні ко­ру­пцій­ні скан­да­ли, бо­роть­ба між Ген­про­ку­ра­ту­рою і НАБУ то­що не спри­я­ють зро­стан­ню до­ві­ри. Що ж до кон­сти­ту­цій­них змін, то, на мою дум­ку, во­ни жо­дним чи­ном не впли­нуть на зро­ста­н­ня до­ві­ри су­спіль­ства до про­ку­ра­ту­ри, бо, вла­сне, во­ни ні­чо­го та­ко­го не пе­ред­ба­ча­ли, щоб це змі­ни­ти, на від­мі­ну від кон­сти­ту­цій­них змін що­до су­дів, — ка­же Ро­ман Куй­бі­да. — Рей­тин­ги до­ві­ри фор­му­ю­ться на осно­ві си­гна­лів, які дер­жав­ні ор­га­ни да­ють су­спіль­ству. Якщо си­гна­ли йдуть про ко­ру­пцію, якщо лю­ди ба­чать, що про­ку­ро­ри жи­вуть да­ле­ко не від­по­від­но до сво­їх ста­тків, то, зви­чай­но, до­ві­ри до цьо­го ор­га­ну не бу­де. Як­би ж він де­мон­стру­вав ефе­ктив­ну про­ти­дію ко­ру­пції і на всі скан­да­ли ре­а­гу­вав до­сить жорс­тко, то був би шанс... Але, на жаль, у нас уза­га­лі рі­вень до­ві­ри до пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми низь­кий са­ме че­рез ко­ру­пцію, що її вра­зи­ла»

У свою чер­гу Ми­ко­ла Сі­рий вва­жає, що діа­лог між про­ку­ра­ту­рою і су­спіль­ством все ж та­ки є, а от­же, і пев­ний рі­вень до­ві­ри та­кож.

«Те, що про­ку­ра­ту­ра до­сить актив­но про­во­дить прес-кон­фе­рен­ції, ви­хо­дить на діа­лог із су­спіль­ством, свід­чить, що є за­пит. І той за­пит су­спіль­ства час­тко­во за­до­воль­ня­є­ться ци­ми ін­стру­мен­та­ми. Але річ у то­му, що за­пит з бо­ку су­спіль­ства де­що ви­крив­ле­ний, а від­так це від­кри­ває мо­жли­во­сті для по­пу­лі­зму і де­ко­ли на­дмір­но­го пі­а­ру. Та­кі ін­стру­мен­ти ді­ють не на ве­ли­кий ча­со­вий від­рі­зок, во­ни ду­же фра­гмен­тар­ні, пі­ар­но за­барв­ле­ні і ма­ють вплив на ти­ждень, два, мі­сяць, а по­тім цей вплив зни­кає. Ви­хо­дить, що сьо­го­дні про­ку­ра­ту­ра час­тко­во за­до­воль­няє ко­му­ні­ка­цію із су­спіль­ством, а час­тко­во руй­нує її. Має бу­ти єди­ний фун­да­мент чі­тко­го ро­зу­мі­н­ня пра­во­по­ряд­ку і роз­ви­тку си­сте­ми. А в нас ни­ні та­ка ускла­дне­на кон­стру­кція фор­му­ва­н­ня до­ві­ри, ко­ли є мо­жли­вість під­ня­ти­ся з мі­ні­му­му, але не­має мо­жли­во­сті для зро­ста­н­ня, бо ін­стру­мен­ти не ті, що по­трі­бні», — під­су­мо­вує Ми­ко­ла Сі­рий.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.