Укра­їн­ська «гирь­ка»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - На­тал­ка ПІСНЯ (ТСН)

Зйом­ку мо­жна бу­ло вва­жа­ти про­валь­ною, і на­сту­пно­го дня ми пі­шли під Смі­тсо­нів­ські му­зеї, роз­ра­хо­ву­ю­чи, що лю­ди, які хо­дять ту­ди, ма­ють бу­ти ро­зум­ні­ши­ми або більш по­ін­фор­мо­ва­ни­ми за ре­шту.

Пер­ша ж аме­ри­кан­ська жін­ка, яку ми спи­та­ли про Укра­ї­ну, роз­смі­я­ла­ся і ска­за­ла: «Ма­на­форт, ко­ру­пція! Тіль­ки не зні­май­те ме­не, я на Дер­ждеп пра­цюю».

Во­на бу­ла та­ка чи не одна. Про Укра­ї­ну в по­лі­ти­чно­му кон­текс­ті в ці дні го­во­рять до­бре обі­зна­на ту­сов­ка ін­те­ле­кту­а­лів, па­ра со­тень екс­пер­тів, по­лі­ти­ки, їхніх стаф­фе­ри та жур­на­лі­сти. Про укра­їн­ське пи­та­н­ня жва­во, без за­пин­ки і під­ка­зок го­во­рить ре­чник дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту Марк То­нер, — він знає на­зви оку­по­ва­них на­се­ле­них пун­ктів, іме­на по­лі­ти­ків та пар­тій. Про Укра­ї­ну і її жур­на­лі­стів пи­ше впли­во­ве ви­да­н­ня для ін­те­ле­кту­а­лів The New Yorker, але ма­ло обі­зна­ні пе­ре­сі­чні аме­ри­кан­ці. Осо­бли­во ті, що жи­вуть за дві го­ди­ни їзди від ве­ли­ких міст. Ті, що, зре­штою, при­йдуть на ви­бор­чі діль­ни­ці 8 ли­сто­па­да і до­ру­чать де­ле­га­там від­да­ти свій го­лос за ре­спу­блі­кан­сько­го чи де­мо­кра­ти­чно­го кан­ди­да­та, — пря­мо­го го­ло­су­ва­н­ня за кон­кре­тну лю­ди­ну у США не­має. А са­мо­ви­су­ван­ці ще ні­ко­ли не пе­ре­ма­га­ли у пре­зи­дент­ських пе­ре­го­нах.

З дум­кою ко­жно­го кан­ди­да­та що­до укра­їн­сько­го пи­та­н­ня до­бре обі­зна­на ді­а­спо­ра — чи­слен­на і тра­ди­цій­но ре­спу­блі­кан­ська, пе­ред­усім у зв’яз­ку з між­на­ро­дною по­лі­ти­кою Адмі­ні­стра­ції Оба­ми в кон­текс­ті Укра­ї­ни (про­сті­ше ка­жу­чи — не­на­да­н­ня Ки­є­ву ле­таль­ної зброї) те­пер до­во­лі роз­гу­бле­на. При­чи­на: одно­зна­чні за­яви Трам­па про лю­бов і по­ва­гу до Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на, йо­го від­вер­те ба­жа­н­ня зня­ти сан­кції про­ти Ро­сії і ви­зна­ти за­кон­ною ане­ксію Кри­му. З ре­спу­блі­кан­ської пар­тій­ної пла­тфор­ми вже зни­кла вій­сько­ва під­трим­ка Укра­ї­ни — на­то­мість з’яви­ла­ся «від­по­від­на». І весь цей на­бір чин­ни­ків не міг не обу­ри­ти аме­ри­кан­ських ви­бор­ців Ога­йо, Пен­силь­ва­нії, Іл­лі­ной­су та Ка­лі­фор­нії укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня.

Те­пер для біль­шо­сті з них про­го­ло­су­ва­ти за Трам­па — зра­ди­ти тра­ди­цій­ні ре­спу­блі­кан­ські цін­но­сті, та й са­мо­го ни­ні­шньо­го кан­ди­да­та від «ста­рої до­брої пар­тії» на­вряд чи мо­жна на­зва­ти ре­спу­блі­кан­цем за пе­ре­ко­на­н­ня­ми, іде­о­ло­гі­єю та від­да­ні­стю тра­ди­цій­ним пар­тій­ним цін­но­стям.

Трамп, утім, за них не во­ює, — йо­го ко­ман­да зо­се­ре­дже­на не на пе­ре­ко­ну­ван­ні чу­жих ви­бор­ців або тих, що ва­га­ю­ться, а на впев­не­но­сті, що свої при­йдуть і про­го­ло­су­ють. «Свої» — крім стро­ка­тої аме­ри­кан­ської пу­блі­ки з ма­лень­ких та ве­ли­ких міст, ще й чи­слен­ні ви­хід­ці з ко­ли­шньо­го Ра­дян­сько­го со­ю­зу, які ви­їха­ли звід­ти, але він із них — ні. Всі про­ро­сій­ські ме­се­джі ре­спу­блі­кан­сько­го кан­ди­да­та — на­сам­пе­ред не для во­ло­да­ря Крем­ля. Во­ни для ро­сій­сько­мов­них аме­ри­кан­ців, біль­шість яких за ро­ки, про­ве­де­ні у США, так і не спро­мо­гла­ся під­тя­гну­ти ан­глій­ську.

За го­ло­си укра­їн­ців, на­то­мість, зма­га­є­ться ко­ман­да Гіл­ла­рі — ймо­вір­но­го про­дов­жу­ва­ча по­лі­ти­ки Оба­ми в пи­тан­ні Укра­ї­ни, хо­ча й із більш жорс­ткою по­зи­ці­єю що­до Ро­сії. Втім, за ін­фор­ма­ці­єю на­ших дже­рел у шта­бі де­мо­кра­ти­чної кан­ди­да­тки, во­на не пе­ре­ста­не роз­гля­да­ти Мо­скву як стра­те­гі­чно­го пар­тне­ра у си­рій­сько­му пи­тан­ні та бо­роть­бі з ІДІЛ.

Укра­їн­ське пи­та­н­ня впли­ває на пе­ре­біг кам­па­нії по до­ти­чній, — во­но всти­гло за­че­пи­ти шта­би обох кан­ди­да­тів.

Пер­шою ла­стів­кою був Пол Ма­на­форт, який, за ін­фор­ма­ці­єю The Guardian і The New York Times, по­чав кон­суль­ту­ва­ти Пар­тію ре­гіо­нів і, зокре­ма, її лі­де­ра, Ві­кто­ра Яну­ко­ви­ча, ще у 2005 р., на осо­би­сте про­ха­н­ня Рі­на­та Ахме­то­ва.

А 2006-го вже ор­га­ні­зо­ву­вав ан­ти­на­тов­ські акції в Кри­му: на­тов­пи не­на­ви­сни­ків Пів­ні­чно-атлан­ти­чно­го Альян­су схо­ди­ли пі­ною на мі­тин­гах і зро­би­ли все мо­жли­ве, що­би зі­рва­ти аме­ри­кан­сько-укра­їн­ські на­вча­н­ня «Сі бриз». То­ді­шні ме­се­джі про­те­сту­валь­ни­ків бу­ли сти­слі, зу­хва­лі й по­пу­ліст­ські, на кшталт «НАТО з’їсть на­ших ді­тей». Ни­ні­шні ме­се­джі Трам­па ма­ло від­рі­зня­ю­ться від крим­ських — «ме­кси­кан­ці від­би­ра­ють ва­шу ро­бо­ту», «афро­а­ме­ри­кан­ські хло­пці гвал­ту­ють бі­лих жі­нок». Зда­ва­ло­ся б, спі­ке­ри рі­зні, але по­черк, чи то го­лос із під­каж­чи­ка, — той са­мий, і на­ле­жить він По­ло­ві Ма­на­фор­ту.

Дер­ждеп ни­ні не на жарт обу­ре­ний не­ви­ко­на­н­ням по­літ­те­хно­ло­гом за­галь­но­го і до­во­лі су­во­ро­го аме­ри­кан­сько­го пра­ви­ла: той не по­ві­до­мив, що пла­нує пра­цю­ва­ти на по­лі­ти­чну пар­тію, а зго­дом й на уряд іно­зем­ної дер­жа­ви. Крім то­го, як свід­чить бух­гал­тер­ська книж­ка Пар­тії ре­гіо­нів, Ма­на­форт отри­мав 12,9 млн дол. го­тів­кою, і є всі під­ста­ви вва­жа­ти, що по­да­тків із них не за­пла­тив.

Ма­на­фор­та, зва­жа­ю­чи на схиль­ність До­наль­да Трам­па до різ­ких і гу­чних же­стів, звіль­ни­ли май­же ти­хо: йо­го пра­це­да­вець офі­цій­но прийняв від­став­ку го­лов­но­го ра­дни­ка, по­дя­ку­вав за спів­пра­цю і на кіль­ка на­сту­пних ти­жнів тро­хи пом’якшив тон ви­слов­лю­вань. Але, за да­ни­ми з кіль­кох дже­рел, по­про­ща­ти­ся з цін­ним спів­ро­бі­тни­ком Трамп не зміг і, вла­сне, й не пла­ну­вав. Він змі­нив офі­цій­не облич­чя кам­па­нії, але Ма­на­форт про­дов­жує ке­ру­ва­ти спра­ва­ми — що­прав­да, з тем­но­го ку­тка.

Істо­рія з го­тів­кою від «ре­гіо­на­лів» за­че­пи­ла і де­мо­кра­тів — у до­во­лі не­по­ти­чний спо­сіб. Рі­дний брат Джо­на По­де­сти, ві­до­мо­го ва­шинг­тон­сько­го ло­бі­ста, який вхо­дить до ви­бор­чо­го шта­бу Клін­тон, теж пра­цю­вав на Ма­на­фор­та і Яну­ко­ви­ча. То­ні По­де­сту сво­го ча­су найняв Рі­чард Гейтс, пра­ва ру­ка Ма­на­фор­та. За офі­цій­ною вер­сі­єю, він пра­цю­вав на ство­ре­ний Пар­ті­єю ре­гіо­нів «Єв­ро­пей­ський центр Су­ча­сної Укра­ї­ни», який від­ми­вав імідж ко­ли­шньо­го укра­їн­сько­го пре­зи­ден­та на За­хо­ді пі­сля аре­шту Юлії Ти­мо­шен­ко. Пі­сля по­ча­тку скан­да­лу По­де­ста-груп за­яви­ла, бу­цім має роз­пи­ску від ЄЦСУ про те, що ні­яка ді­яль­ність цен­тру не кон­тро­лю­є­ться й не фі­нан­су­є­ться уря­дом або іно­зем­ною по­лі­ти­чною пар­ті­єю, і по­обі­ця­ла про­ве­сти вну­трі­шнє роз­слі­ду­ва­н­ня сто­сов­но то­го, чи вве­ли її в ома­ну, а в ра­зі під­твер­дже­н­ня — на­віть су­ди­ти­ся. Пи­та­н­ня тіль­ки в то­му, хто са­ме бу­де від­по­від­а­чем у цій спра­ві.

Ще одним під­твер­дже­н­ням фор­маль­но­сті звіль­не­н­ня Ма­на­фор­та з по­са­ди го­лов­но­го ра­дни­ка Трам­па про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся на­по­ле­гли­вість ре­спу­блі­кан­сько­го кан­ди­да­та у пи­тан­ні зня­т­тя з Ро­сії сан­кцій. Це був один із клю­чо­вих на­пря­мів по­літ­те­хно­ло­га, і він не пе­ре­стає актив­но ним опі­ку­ва­ти­ся.

На­сту­пні два мі­ся­ці Спо­лу­че­ні Шта­ти за­ли­ша­ти­му­ться, за ве­ли­ким ра­хун­ком, га­ран­том і го­лов­ною на­ді­єю Укра­ї­ни на те, що їх най­ближ­чим ча­сом не зні­муть єв­ро­пей­ці.

Ідею «не­ефе­ктив­но­сті» сан­кцій не­о­дно­ра­зо­во озву­чу­вав Франк-валь­тер Штайн­майєр, її актив­но під­три­мує іта­лій­ський прем’єр Ма­тео Рен­ці. Дру­жба з Ро­сі­єю ви­да­є­ться ло­гі­чною всім при­бі­чни­кам Фран­суа Сар­ко­зі та Ма­рін Ле­пен, — ви­бо­ри у Фран­ції на­сту­пно­го ро­ку, і пі­сля низ­ки не­дав­ніх те­ра­ктів лі­ві на­строї там як ні­ко­ли силь­ні. В Ав­стрії, Гре­ції, Че­хії, Мол­до­ві вплив Ро­сії та від­по­від­ні на­строї на збли­же­н­ня з нею більш ніж оче­ви­дні.

Оба­ма в остан­ні дні пре­зи­дент­ства про­дов­жує гну­ти свою лі­нію: жо­дної зброї, тіль­ки ди­пло­ма­тія і сан­кції. OFAC (спе­ці­аль­ний під­роз­діл Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів під про­мо­ви­стою на­звою, ме­та яко­го — кон­тро­лю­ва­ти іно­зем­ні акти­ви) за­про­ва­див сан­кції про­ти бу­ді­вель­них ком­па­ній, від­по­від­аль­них за спо­ру­дже­н­ня Кер­чен­ської пе­ре­пра­ви, низ­ки фі­нан­со­вих ін­сти­ту­цій, близь­ких до «Газ­про­му», і п’яти юри­ди­чних ком­па­ній Кри­му. Цей крок у пе­ред­день не­дав­ньо­го са­мі­ту в Ки­таї був ло­гі­чним про­дов­же­н­ням кур­су, взя­то­го два ро­ки то­му. Про­те за два мі­ся­ці си­ту­а­ція мо­же ви­гля­да­ти геть іна­кшою.

За ін­фор­ма­ці­єю Politico, ко­ли­шній ди­ре­ктор Мі­жна­ро­дно­го ре­спу­блі­кан­сько­го ін­сти­ту­ту Ко­стян­тин Ки­лим­ник, від­по­від­аль­ний за ко­му­ні­ка­цію між Крем­лем, «Опо­бло­ком» та ва­шинг­тон­ським офі­сом у пи­тан­ні зня­т­тя сан­кцій, про­дов­жує ста­ран­но кур­су­ва­ти між трьо­ма кра­ї­на­ми й на­по­ле­гли­во ро­бить свою спра­ву — в Ки­є­ві, Мо­скві і Ва­шинг­то­ні. Якщо Трамп та­ки ста­не пре­зи­ден­том, від­но­си­ни США з Крем­лем від­чу­тно по­те­плі­ша­ють. А це, за ве­ли­ким ра­хун­ком, озна­ча­ти­ме вста­нов­ле­н­ня но­во­го сві­то­во­го по­ряд­ку, вна­слі­док чо­го Укра­ї­на за­ли­ши­ться на­о­дин­ці з вій­ною, зга­ри­щем за­мість Дон­ба­су та оста­то­чно від­тя­тим Кри­мом. Свої від­но­си­ни з Ро­сі­єю до­ве­де­ться ви­рі­шу­ва­ти без зов­ні­шньої під­трим­ки, — про зброю та сто­рон­ній еко­но­мі­чний вплив уже не йти­ме­ться.

У ра­зі пе­ре­мо­ги Клін­тон си­ту­а­ція ви­да­є­ться тро­хи опти­мі­сти­чні­шою: на по­са­ду кер­ма­ни­ча Пен­та­го­ну впер­ше в істо­рії мо­же при­йти жін­ка, Мі­шель Флур­ной — про­укра­їн­ськи на­ла­што­ва­на 56-рі­чна аме­ри­кан­ка фран­цузь­ко­го по­хо­дже­н­ня, яка сво­го ча­су пра­цю­ва­ла з Лео Па­нет­тою та Ро­бер­том Гей­тсом. У шир­шо­му, між­дер­жав­но­му ро­зу­мін­ні мо­жуть да­ти­ся взна­ки скла­дні сто­сун­ки між Вла­ді­мі­ром Пу­ті­ним і Гіл­ла­рі Клін­тон, що бе­руть свій по­ча­ток ще з ча­сів ро­бо­ти остан­ньої на по­са­ді держ­се­кре­та­ря. П’ять ро­ків то­му оцін­ка Клін­тон ро­сій­ських по­дій при­зве­ла до різ­кої ата­ки го­спо­да­ря Крем­ля на Дер­жав­ний де­пар­та­мент і йо­го кер­ма­ни­ча. Клін­тон, сво­єю чер­гою, не ду­же стри­му­ва­ла се­бе у ви­сло­вах і по­рів­ня­ла ане­ксію Кри­му з гі­тле­рів­ським ан­шлю­сом Ав­стрії у 1938-му. «Ко­ли­шні аме­ри­кан­ські чи­нов­ни­ки, ко­трі спіль­но з па­ні Клін­тон роз­ро­бля­ли курс що­до Ро­сії, ствер­джу­ють, що Пу­тін був осо­би­сто за­ско­че­ний тим, що в гру­дні 2011 р. Клін­тон за­су­ди­ла пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в Ро­сії… Не ви­клю­че­но, що Пу­тін пра­гне пом­сти­ти­ся… За ін­фор­ма­ці­єю дже­рел, Пу­тін вва­жає па­ні Клін­тон впли­во­вою при­хиль­ни­цею по­лі­ти­ки «змі­ни кур­су», в якій ро­сій­ський лі­дер вба­чає сер­йо­зну за­гро­зу сво­є­му ре­жи­мо­ві», — пи­ше Politico.

Ба, на­віть біль­ше — аме­ри­кан­ська роз­від­ка не­о­дно­ра­зо­во під­твер­джу­ва­ла: за гу­чним зла­мом сер­ве­ра Де­мо­кра­ти­чної пар­тії, вна­слі­док яко­го ши­ро­ка спіль­но­та ді­зна­ла­ся про вну­трі­шні чва­ри та під­ки­лим­ні ігри де­мо­кра­тів про­ти Бер­ні Сан­дер­са, сто­ять ро­сій­ські ха­ке­ри. До то­го ж — це не остан­ній скан­дал, пов’яза­ний із Клін­тон: за ін­фор­ма­ці­єю кіль­кох на­ших дже­рел, мен­ше ніж за мі­сяць вар­то че­ка­ти ще одно­го ан­ти­гіл­ла­рів­сько­го зли­ву.

І це по­при те, що істо­рія сто­сун­ків Крем­ля з ро­ди­ною Клін­тон пев­ною мі­рою не­о­дно­зна­чна. По­за­як у США не за­бу­ли ні про те, що Uranium One (фір­ма, без­по­се­ре­дньо пов’яза­на з «Ро­са­то­мом») са­ме в ча­си держ­се­кре­тар­ства ни­ні­шньої кан­ди­да­тки в пре­зи­ден­ти від Дем­пар­тії отри­ма­ла до­звіл на ба­га­то­мі­льяр­дний кон­тракт ви­до­бу­тку ура­ну по всьо­му сві­ту; ні про пів­міль­йо­на, отри­ма­ні Біл­лом Клін­то­ном за свій 30-хви­лин­ний ви­ступ у Мо­скві. По­хо­дже­н­ня гро­шей, які то­ді над­хо­ди­ли у Фонд Клін­то­нів, — одне з най­слаб­ших місць де­мо­кра­ти­чної кан­ди­да­тки.

Ба, біль­ше: кер­ма­нич її фон­ду, донь­ка Гіл­ла­рі та Біл­ла Чел­сі, ні­ко­ли не при­хо­ву­ва­ла сво­єї дру­жби з донь­кою ре­спу­блі­кан­сько­го кан­ди­да­та Іван­кою Трамп. Оста­н­ня сво­го ча­су жер­тву­ва­ла чи­ма­лі су­ми у фонд ба­тьків по­дру­ги — на кам­па­нію Клін­тон, ко­ли та зма­га­ла­ся за крі­сло се­на­то­ра шта­ту Нью-йорк. До по­ча­тку пре­зи­дент­ської кам­па­нії Трам­пи й Клін­то­ни де­мон­стру­ва­ли при­язнь, — Білл і Гіл­ла­рі у ро­лі по­че­сних го­стей бу­ли при­су­тні на ве­сіл­лі До­наль­да й Ме­ла­нії. Ро­ди­на Трам­пів зав­жди роз­кла­да­ла яй­ця в рі­зні фі­нан­со­ві ко­ши­ки.

За да­ни­ми ек­зит-по­лів CNN/ORC, Гіл­ла­рі і Трамп ма­ють май­же одна­ко­ву до­ві­ру, що­прав­да остан­ні­ми дня­ми во­на — на ко­ристь ре­спу­блі­кан­ця: 43% і, від­по­від­но, 45%. Хо­ча впро­довж остан­ніх двох мі­ся­ців кан­ди­да­тка від де­мо­кра­тів від­чу­тно ви­пе­ре­джа­ла кон­ку­рен­та. Жін­ки, за да­ни­ми до­слі­дже­н­ня, від­да­ють пе­ре­ва­гу Клін­тон — 53% про­ти 38% за Трам­па, бі­лі чо­ло­ві­ки де­да­лі біль­ше під­три­му­ють Трам­па — 54% і 32%.

За Клін­тон охо­че го­ло­су­ва­ти­ме мо­лодь — 54% про­ти 29%, за Трам­па — лю­ди за 45. За де­мо­кра­тку — 71% не­бі­лих аме­ри­кан­ців, її ви­бор­ці зде­біль­шо­го з ви­щою осві­тою, то­ді як за Трам­па охо­че го­ло­су­ва­ти­муть лю­ди з пов­ною шкіль­ною.

Утім, істо­рія сто­сун­ків цих двох на­стіль­ки за­плу­та­на, що во­се­ни ви­бор­ці зде­біль­шо­го го­ло­су­ва­ти­муть не за Гіл­ла­рі, а про­ти Трам­па, і нав­па­ки. У ве­ли­кій кра­ї­ні, за ве­ли­ким ра­хун­ком, за­ли­ши­ло­ся кіль­ка шта­тів, що ва­га­ю­ться, — се­ред них Ога­йо з ко­лись одно­стай­ною про­ре­спу­блі­кан­ською укра­їн­ською ді­а­спо­рою.

Тож не ви­клю­че­но, що подаль­шу до­лю сві­ту, як і до­лю Укра­ї­ни, ви­зна­ча­ти­муть аме­ри­кан­ські укра­їн­ці.

Під Бі­лим до­мом лі­ни­во ру­ха­ли­ся гру­пи аме­ри­кан­ських ту­ри­стів. По­хму­ро­го во­ло­го­го і ду­же спе­ко­тно­го сер­пне­во­го дня ми пи­са­ли ко­ро­ткі ін­терв’ю на те­му асо­ці­а­цій аме­ри­кан­ської пу­блі­ки з Укра­ї­ною. Біль­шість її тіль­ки зни­зу­ва­ла пле­чи­ма.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.