Дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій: до­ле­но­сна ре­фор­ма чи по­лі­ти­чна ко­сме­ти­ка?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

участь у ви­бо­рах як «пар­тії», «об’єд­на­н­ня» або «бло­ки». При цьо­му во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють (за­ле­жно від си­ту­а­ції) те чи ін­ше іде­о­ло­гі­чне га­сло — від «лі­бе­ра­лі­зму» і «со­ці­а­лі­зму» до «па­трі­о­ти­зму» і «кон­се­рва­ти­зму». Про­йшов­ши до на­ціо­наль­но­го пар­ла­мен­ту, ре­гіо­наль­них і мі­сце­вих рад, без­ліч укра­їн­ських де­пу­та­тів рі­зних рів­нів за­йма­є­ться зде­біль­шо­го про­су­ва­н­ням вузь­ких ін­те­ре­сів «олі­гар­хів» у за­ко­но­дав­чо­му про­це­сі. Де­пу­та­ти­на­йман­ці актив­но про­су­ва­ють не­гла­сних пред­став­ни­ків сво­їх спон­со­рів на клю­чо­ві по­зи­ції в рі­зних гіл­ках вла­ди й у дер­жав­них ком­па­ні­ях.

У ре­зуль­та­ті ба­га­то за­ко­нів ухва­лю­є­ться не в ін­те­ре­сах су­спіль­ства, а на бла­го укра­їн­ських ма­гна­тів. При­зна­че­н­ня на по­са­ди в мі­ні­стер­ствах і держ­слу­жбі здій­сню­ю­ться не так за кри­те­рі­я­ми про­фе­сіо­на­лі­зму й по­лі­ти­чних пе­ре­ко­нань, як осо­би­стої від­да­но­сті або про­сто ку­мів­ства. І цен­траль­ний уряд, і обла­сні або мі­сце­ві адмі­ні­стра­ції Укра­ї­ни сфор­мо­ва­ні не як ко­а­лі­ції пар­тій з рі­зни­ми сві­то­гля­да­ми, а на осно­ві тим­ча­со­вих до­мов­ле­но­стей між рі­зни­ми фі­нан­со­во-олі­гар­хі­чни­ми гру­па­ми. Олі­гар­хи опла­чу­ють ти­ся­чі пар­тій­них фун­кціо­не­рів, слу­хня­них по­лі­ти­ків, ко­рум­по­ва­них чи­нов­ни­ків, псев­до­жур­на­лі­стів, «по­літ­те­хно­ло­гів», фі­ктив­них акти­ві­стів та уда­ва­них екс­пер­тів по всій кра­ї­ні, щоб збе­рег­ти цю си­сте­му і від­тво­ри­ти її при змі­ні умов усе­ре­ди­ні кра­ї­ни і за кор­до­ном.

Хи­мер­ним ефе­ктом цьо­го ´ан­джу по­лі­ти­чної си­сте­ми Укра­ї­ни є по­стій­ні зле­ти й па­ді­н­ня пар­тій, які най­ча­сті­ше, став­ши по­пу­ляр­ни­ми і впли­во­ви­ми в одно­му, двох або трьох ви­бор­чих ци­клах, пов­ні­стю зни­ка­ють у на­сту­пно­му (КПУ бу­ла єди­ним ви­ня­тком з цьо­го пра­ви­ла в пер­ші два де­ся­ти­лі­т­тя пост­ра­дян­ської істо­рії Укра­ї­ни). Цю па­то­ло­гію ще раз під­твер­ди­ли остан­ні пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в Укра­ї­ні, що від­бу­ли­ся в жов­тні 2014-го. Ли­ше одна з більш-менш сфор­мо­ва­них пар­тій з хоч яко­юсь ре­гіо­наль­ною стру­кту­рою — Все­укра­їн­ське об’єд­на­н­ня «Ба­тьків­щи­на» Юлії Ти­мо­шен­ко — про­йшла до Вер­хов­ної Ра­ди. Усі ін­ші «пар­тії» і «бло­ки», що по­до­ла­ли 5-від­со­тко­вий бар’єр, бу­ли пов­ні­стю або від­но­сно но­ви­ми по­лі­ти­чни­ми про­е­кта­ми.

Во­ни бу­ли за­сно­ва­ні або пе­ре­фор­ма­то­ва­ні тіль­ки остан­нім ча­сом і ні­ко­ли ра­ні­ше не ма­ли сво­їх фра­кцій у пар­ла­мен­ті. Де­я­ких, у то­му чи­слі двох пе­ре­мож­ців ви­бо­рів — Бло­ку Пе­тра По­ро­шен­ко і «На­ро­дно­го фрон­ту» — не­за­дов­го до ви­бо­рів про­сто не існу­ва­ло. Ство­ре­н­ня, по­жвав­ле­н­ня або від­нов­ле­н­ня спе­ці­аль­но для цих ви­бо­рів стру­ктур, ра­ні­ше не­ві­до­мих або не­зна­чних, су­про­во­джу­ва­ло­ся чи­ма­лим, в основ­но­му не­про­зо­рим, фі­нан­су­ва­н­ням го­ре­зві­сни­ми «ста­ри­ми» олі­гар­ха­ми і по­ки що не­ві­до­ми­ми ін­ши­ми спон­со­ра­ми. Не­зва­жа­ю­чи на успі­шне ан­ти­о­лі­гар­хі­чне пов­ста­н­ня в Укра­ї­ні всьо­го за кіль­ка мі­ся­ців до цьо­го, пер­ші укра­їн­ські пі­сля­ре­во­лю­цій­ні пар­ла­мент­ські ви­бо­ри в жов­тні 2014 р. і, зда­ва­ло­ся б, онов­ле­на пар­тій­на си­сте­ма, по­при гу­чні про­де­мо­кра­ти­чні га­сла но­вих де­пу­та­тів, сво­ї­ми стру­ктур­ни­ми ри­са­ми на­про­чуд ви­ра­зно на­га­ду­ва­ли стан справ у до­май­дан­ний пе­рі­од.

На цьо­му тлі ни­ні за­про­ва­джу­є­ться дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій і тим са­мим здій­сню­є­ться пе­ре­хід, який обго­во­рю­вав­ся про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків, але по­чав усер­йоз ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся тіль­ки пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Є на­дія, що ця ре­фор­ма ство­рить більш про­зо­рі, рів­ні й де­мо­кра­ти­чні умо­ви для укра­їн­ських по­лі­ти­ків та їхніх ор­га­ні­за­цій, а та­кож змен­шить про­ни­кне­н­ня в пар­тій­ну си­сте­му при­ва­тних ін­те­ре­сів. Що­прав­да, су­спіль­ство й елі­ти роз­ді­ле­ні в пи­тан­ні про дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій. У від­кри­то ре­гу­льо­ва­но­му фі­нан­су­ван­ні пар­тій ма­ло за­ці­кав­ле­ні не тіль­ки по­лі­ти­чні акти­ві­сти, які по­ки ще пра­цю­ють в умо­вах не­про­зо­ро фі­нан­со­ва­них по­лі­ти­чних про­е­ктів. Біль­ша ча­сти­на па­тер­на­ліст­ськи на­ла­што­ва­но­го укра­їн­сько­го су­спіль­ства та­кож вва­жає, що в укра­їн­ській по­лі­ти­ці і так уже обер­та­є­ться за­над­то ба­га­то гро­шей.

Так у ли­сто­па­ді 2015 р. під час про­ве­де­н­ня все­укра­їн­сько­го опи­ту­ва­н­ня ре­спон­ден­там бу­ло по­став­ле­но за­пи­та­н­ня, хто, на їхню дум­ку, має фі­нан­су­ва­ти по­лі­ти­чні пар­тії. Тіль­ки 13% під­три­ма­ли дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій, то­ді як біль­шість ви­сло­ви­ла­ся за фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій їхні­ми лі­де­ра­ми (39,9%), чле­на­ми (39,5%) і «при­бі­чни­ка­ми» (31,1%). 14,1% ре­спон­ден­тів вва­жа­ють, що по­лі­ти­чні пар­тії ма­ють спон­со­ру­ва­ти «бі­зне­сме­ни». Від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня, чи під­три­му­ють во­ни дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій, 76,2% за­яви­ли «ні», і ли­ше 14,9% від­по­ві­ли «так». Як і в ін­ших пост­ра­дян­ських спіль­но­тах, в Укра­ї­ні існує не­ро­зу­мі­н­ня то­го фа­кту, що фі­нан­со­ва не­за­ле­жність пар­ла­мент­ських пар­тій не­об­хі­дна для то­го, щоб лі­кві­ду­ва­ти пра­кти­ку роз­гра­бу­ва­н­ня на­ро­дно­го ба­гат­ства адмі­ні­стра­тив­ни­ми, по­лі­ти­чни­ми й бі­знес-елі­та­ми. Тіль­ки то­ді, ко­ли пар­тії ста­ють — при­найм­ні час­тко­во — фі­нан­со­во не­за­ле­жни­ми, з’яв­ля­ю­ться по­лі­ти­чні си­ли, що ви­ра­жа­ють і об’єд­ну­ють су­спіль­ні, а не при­ва­тні ін­те­ре­си.

У жов­тні 2015 р. Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни ухва­ли­ла За­кон «Про вне­се­н­ня змін до де­я­ких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до за­по­бі­га­н­ня та про­ти­дії по­лі­ти­чній ко­ру­пції», №73119. Слід за­зна­чи­ти, що у сво­є­му по­ча­тко­во­му ва­рі­ан­ті цей за­ко­но­про­ект за­про­ва­джу­вав дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня по­лі­ти­чних пар­тій, що отри­ма­ли по­над 3% го­ло­сів на остан­ніх пар­ла­мент­ських ви­бо­рах 2014 р. Цей по­ріг був би на ко­ристь де­я­ких ма­лих, але від­но­сно зна­чи­мих пар­тій, які не по­тра­пи­ли до пар­ла­мен­ту в жов­тні 2014-го, але отри­ма­ли від 3 до 5% го­ло­сів. До них на­ле­жать КПУ і «Сво­бо­да», а та­кож і про­де­мо­кра­ти­чна «Гро­ма­дян­ська по­зи­ція» Ана­то­лія Гри­цен­ка в со­ю­зі з по­стмай­дан­ним «Де­мо­кра­ти­чним альян­сом» — пар­тії, су­дя­чи з усьо­го, не пов’яза­ні з олі­гар­хі­чни­ми стру­кту­ра­ми.

Однак цей за­ко­но­про­ект бу­ло змі­не­но або в ре­зуль­та­ті ти­ску з бо­ку уря­ду, або че­рез пе­ре­гляд усе­ре­ди­ні пар­ла­мен­ту. Та­ким чи­ном, оста­то­чно ухва­ле­ний за­кон мі­стить див­не пе­ре­хі­дне по­ло­же­н­ня на най­ближ­чі три ро­ки до на­сту­пних пар­ла­мент­ських ви­бо­рів. Ни­ні чин­ний за­кон пе­ред­ба­чає, що тіль­ки пар­тії, які про­йшли до Вер­хов­ної Ра­ди в ре­зуль­та­ті ви­бо­рів у жов­тні 2014 р. — тоб­то які по­до­ла­ли 5-від­со­тко­вий бар’єр у про­пор­цій­ній ча­сти­ні го­ло­су­ва­н­ня, змо­жуть ско­ри­ста­ти­ся дер­жав­ним фі­нан­су­ва­н­ням, по­чи­на­ю­чи з ли­пня 2016 р. Ли­ше ці пар­ла­мент­ські пар­тії те­пер отри­му­ва­ти­муть фі­нан­су­ва­н­ня з дер­жав­но­го бю­дже­ту Укра­ї­ни.

Від­по­від­но до цьо­го но­во­го за­ко­ну, при­мі­ром, пар­тія «На­ро­дний фронт» ко­ли­шньо­го прем’єр-мі­ні­стра Ар­се­нія Яце­ню­ка, що на­бра­ла по­над 20% го­ло­сів у 2014 р., те­пер отри­му­ва­ти­ме 84 млн 970 тис. 457 грн (близь­ко 3 млн єв­ро) дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня. Слід за­ува­жи­ти, що «На­ро­дний фронт» ни­ні пе­ре­жи­ває гли­бо­кий за­не­пад, і йо­го рей­тинг за опи­ту­ва­н­ня­ми гро­мад­ської дум­ки ко­ли­ва­є­ться в ме­жах 1—2%, і що Яце­нюк був зму­ше­ний пі­ти з по­са­ди го­ло­ви уря­ду на­ве­сні. Рей­тинг пред­став­ле­ної в пар­ла­мен­ті пре­зи­дент­ської пар­тії «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка» в де­я­ких опи­ту­ва­н­нях гро­мад­ської дум­ки теж опу­стив­ся до одно­зна­чних чи­сел. Про­те він та­кож отри­має ви­зна­че­не за­ко­ном фі­нан­су­ва­н­ня в роз­мі­рі близь­ко 83 млн 738 тис. 022 грн. Ще одним від­но­сним но­ва­чком у 2014 р. бу­ла пар­тія «Са­мо­по­міч» — во­на на­бра­ла 11% у про­пор­цій­но­му го­ло­су­ван­ні і, от­же, отри­ма­ла пра­во на 42 млн 125 тис. 141 грн.

«Гро­ма­дян­ська по­зи­ція» Ана­то­лія Гри­цен­ка отри­ма­ла 3,1% і не по­до­ла­ла 5-від­со­тко­во­го бар’єра, а від­так в оста­то­чно­му під­сум­ку — пі­сля вне­се­н­ня по­пра­вок до за­ко­но­про­е­кту — за­ли­ши­ла­ся без жо­дно­го дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня на най­ближ­чі ро­ки. Це при то­му, що рей­тинг до­ві­ри до Гри­цен­ка (згі­дно з опи­ту­ва­н­ням, про­ве­де­ним гру­пою «Рей­тинг» на за­мов­ле­н­ня Мі­жна­ро­дно­го ре­спу­блі­кан­сько­го ін­сти­ту­ту в черв­ні 2016 р.) ста­но­вив 25%, то­ді як рей­тинг По­ро­шен­ка — 19%, рей­тинг Яце­ню­ка — 6%. Згі­дно із цим опи­ту­ва­н­ням «Гро­ма­дян­ську по­зи­цію» Гри­цен­ка під­три­му­ва­ли при­бли­зно 2% усіх ре­спон­ден­тів і 3% по­тен­цій­них ви­бор­ців; Блок Пе­тра По­ро­шен­ка — близь­ко 7% усіх і 11% по­тен­цій­них ви­бор­ців; а «На­ро­дний фронт» Яце­ню­ка — одер­жу­ва­ча най­біль­шо­го об­ся­гу дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня від­по­від­но до пра­вил пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду но­во­го за­ко­ну — близь­ко 1% як усіх, так і по­тен­цій­них ви­бор­ців. От­же, пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня но­во­го за­ко­ну ма­ють дво­їстий ефект. Во­ни слу­жать ни­ні до­мі­ну­ю­чим у пар­ла­мен­ті си­лам і не бе­руть до ува­ги остан­ніх змін в упо­до­ба­н­нях ви­бор­ців.

У но­вих по­стій­них нор­мах, які на­бе­руть чин­но­сті пі­сля на­сту­пних пар­ла­мент­ських ви­бо­рів, за­пла­но­ва­них на 2019 р., за­фі­ксо­ва­но, що всі пар­тії, які отри­ма­ли по­над 2% го­ло­сів на цих ви­бо­рах, ма­ти­муть пра­во на одер­жа­н­ня дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня про­тя­гом на­сту­пно­го стро­ку пов­но­ва­жень пар­ла­мен­ту. Час­тко­ва ком­пен­са­ція ви­трат на ви­бор­чу кам­па­нію у 2019 р. та­кож зу­мов­лю­ва­ти­ме­ться не­об­хі­дні­стю на­бра­ти що­най­мен­ше 2% го­ло­сів, від­да­них за пар­тій­ний спи­сок.

Біль­шу ча­сти­ну дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій до на­сту­пних ви­бо­рів, однак, отри­ма­ють пар­тії ста­ро­го ти­пу і спе­ці­аль­но ство­ре­ні по­лі­ти­чні про­е­кти По­ро­шен­ка і Яце­ню­ка. Во­дно­час остан­ні ор­га­ні­за­ції ма­ють не­стій­кі стру­кту­ри, не є вла­сне пар­ті­я­ми і роз­гу­би­ли біль­шу ча­сти­ну сво­єї по­пу­ляр­но­сті за остан­ні два ро­ки. Та­ким чи­ном, но­вий за­кон час­тко­во до­ся­гає ефе­кту, про­ти­ле­жно­го сво­їй пе­ред­ба­чу­ва­ній ме­ті — спри­я­ти ви­ни­кнен­ню справ­жньої де­мо­кра­ти­чної по­лі­ти­чної кон­ку­рен­ції без олі­гар­хі­чної під­трим­ки.

Це різ­ко кон­тра­стує зі ста­но­ви­щем та­ких не­о­лі­гар­хі­чних ор­га­ні­за­цій, як «Гро­ма­дян­ська по­зи­ція», «Де­мо­кра­ти­чний альянс» або «Си­ла лю­дей». Ці більш орі­єн­то­ва­ні на ре­фор­ми про­де­мо­кра­ти­чні пар­тії ма­ють по­тен­ці­ал, щоб ста­ти су­пер­ни­ка­ми пред­став­ни­ків ста­рої по­лі­ти­чної елі­ти. Однак у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му во­ни не отри­ма­ють жо­дно­го дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня. На­то­мість дер­жав­на до­по­мо­га в цей час на­да­є­ться та­ким лі­дер­ським по­лі­ти­чним про­е­ктам, як Блок Пе­тра По­ро­шен­ка або «На­ро­дний фронт», а та­кож «Опо­зи­цій­но­му бло­ку», тоб­то Пар­тії ре­гіо­нів під но­вим брен­дом. Ці угру­по­ва­н­ня ни­ні до­мі­ну­ють у пар­ла­мен­ті і, по су­ті, пред­став­ля­ють пе­ред­май­дан­ну псев­до­пар­тій­ну си­сте­му, для по­до­ла­н­ня якої бу­ло ухва­ле­но но­вий за­кон. Для цих по­лі­ти­чних про­е­ктів ста­ро­го ти­пу від­су­тність ко­штів на­справ­ді не бу­ла і не бу­де ве­ли­кою про­бле­мою, оскіль­ки во­ни збе­рі­га­ють під­трим­ку олі­гар­хів.

На на­сту­пних пар­ла­мент­ських ви­бо­рах, по­ки що на­мі­че­них на 2019 р., або на до­стро­ко­вих ви­бо­рах по­тен­цій­ним но­ва­чкам си­сте­ми дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня не­об­хі­дно бу­де на­бра­ти по­над 2% під­трим­ки для то­го, щоб ма­ти пра­во на отри­ма­н­ня ком­пен­са­ції за свої ви­бор­чі ви­да­тки. Ма­кси­маль­на су­ма, яку пар­тія мо­же отри­ма­ти за та­кі ви­да­тки ни­ні ста­но­вить при­бли­зно 145 млн грн, або май­же 5,3 млн єв­ро. Якщо во­ни на­бе­руть по­над 2% го­ло­сів на на­сту­пних пар­ла­мент­ських ви­бо­рах, то та­кож отри­ма­ють до­ступ до дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій.

Про­те са­ме во­ни му­сять здо­бу­ти не­об­хі­дну мі­ні­маль­ну під­трим­ку ви­бор­ців без жо­дної дер­жав­ної фі­нан­со­вої до­по­мо­ги. Біль­ше то­го, во­ни кон­ку­ру­ва­ти­муть з ни­ні­шні­ми пар­ла­мент­ськи­ми пар­ті­я­ми, які вже отри­му­ють ви­зна­че­не за­ко­ном дер­жав­не фі­нан­су­ва­н­ня. Тіль­ки якщо їм вда­сться по­до­ла­ти 2-від­со­тко­вий бар’єр у 2019 р., во­ни ма­ти­муть якийсь шанс за під­трим­ки дер­жа­ви по­бу­ду­ва­ти ре­аль­ну пар­тію і сер­йо­зно під­го­ту­ва­ти­ся до на­сту­пних чер­го­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів, за­пла­но­ва­них на 2024 р.

Ін­ше кри­ти­чне за­ува­же­н­ня сто­су­є­ться то­го фа­кту, що но­вий за­кон, бу­ду­чи ва­жли­вим кро­ком упе­ред, тіль­ки ре­гла­мен­тує, на які дер­жав­ні фі­нан­со­ві ре­сур­си пар­тії ма­ють пра­во і на яку ма­кси­маль­ну су­му. Він не про­по­нує яки­хось штра­фних сан­кцій за при­хо­ву­ва­н­ня до­да­тко­вих дже­рел фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій або за не­пов­ною мі­рою по­ка­за­ні ви­тра­ти пар­тій. Він та­кож не ви­рі­шує пи­та­н­ня про про­зо­рість дже­рел та об­ся­гів фі­нан­су­ва­н­ня ви­бор­чої кам­па­нії — а це клю­чо­ве пи­та­н­ня в пост­ра­дян­ській по­лі­ти­ці. Укра­їн­ські на­ціо­наль­ні ви­бор­чі кам­па­нії, не­зва­жа­ю­чи на те, що від­бу­ва­ю­ться у від­но­сно бі­дній кра­ї­ні, на­ле­жать до най­ви­тра­тні­ших у сві­ті. Схо­же, що біль­ша ча­сти­на їх фі­нан­су­ва­н­ня над­хо­дить з ті­ньо­вої еко­но­мі­ки.

Що­прав­да, пи­та­н­ня про по­жер­тви для ви­бор­чих ор­га­ні­за­цій уже роз­гля­да­ло­ся в рам­ках За­ко­ну «Про по­лі­ти­чні пар­тії в Укра­ї­ні», що був ухва­ле­ний у 2001 р. Про­те він ні­ко­ли не був ре­а­лі­зо­ва­ний в укра­їн­ській по­лі­ти­чній і пра­во­вій пра­кти­ці. Як і в ба­га­тьох ін­ших сфе­рах су­спіль­но­го жи­т­тя пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру, в Укра­ї­ні є ве­ли­кий роз­рив між офі­цій­ним текс­том і фа­кти­чною ре­а­лі­за­ці­єю за­ко­нів, у то­му чи­слі й у по­лі­ти­чних пи­та­н­нях. До­сі не бу­ло жо­дно­го зна­чно­го ви­пад­ку, щоб пра­во­охо­рон­ний ор­ган роз­слі­ду­вав сум­нів­не фі­нан­су­ва­н­ня кам­па­нії і ко­гось за це при­тяг до від­по­від­аль­но­сті.

До то­го ж пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко та ін­ші про­від­ні по­лі­ти­ки з 2014 р. по­втор­но обі­ця­ли ухва­ли­ти за­кон про ви­бо­ри за про­пор­цій­ною си­сте­мою з від­кри­ти­ми спи­ска­ми — але до­сі йо­го не іні­ці­ю­ва­ли. Та­ка ви­бор­ча ре­фор­ма зі ска­су­ва­н­ням одно­ман­да­тних окру­гів і за­про­ва­дже­н­ням від­кри­тих пар­тій­них спи­сків у си­ту­а­ції пост­ра­дян­ської по­лі­ти­ки ма­ла б ве­ли­ке зна­че­н­ня для за­без­пе­че­н­ня стій­кі­ших зв’яз­ків між ви­бор­ця­ми і пар­ті­я­ми.

Біль­ше то­го, пе­ре­за­пуск по­ро­чної пар­тій­ної си­сте­ми Укра­ї­ни ви­зна­ча­є­ться не тіль­ки но­ви­ми за­ко­на­ми що­до фі­нан­су­ва­н­ня пар­тій і ви­бор­чої си­сте­ми. Успіх або не­у­спіх ство­ре­н­ня нор­маль­ної пар­тій­ної си­сте­ми в най­ближ­чі ро­ки та­кож за­ле­жа­ти­ме від більш ши­ро­кої пер­спе­кти­ви транс­фор­ма­ції укра­їн­ської пра­во­вої дер­жа­ви. Якщо по­то­чні су­до­ві ре­фор­ми ви­яв­ля­ться без­успі­шни­ми, то на­ле­жно­го кон­тро­лю пар­тій­ної си­сте­ми Укра­ї­ни з бо­ку пра­во­охо­рон­них ор­га­нів най­ближ­чим ча­сом не бу­де. Ба­га­то чо­го за­ле­жа­ти­ме від то­го, як ор­га­ни, від­по­від­аль­ні за ре­а­лі­за­цію но­во­го за­ко­ну про бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю, — на­при­клад Ра­хун­ко­ва па­ла­та і На­ціо­наль­не агент­ство із за­по­бі­га­н­ня ко­ру­пції —ви­ко­ну­ва­ти­муть свої фун­кції.

Не­зва­жа­ю­чи на ці, по­ки що нев­ті­шні, пер­спе­кти­ви, не слід за­бу­ва­ти, що Укра­ї­на до­сі є одні­єю з двох най­більш роз­ви­не­них де­мо­кра­тій се­ред ре­спу­блік-за­снов­ни­ків ко­ли­шньо­го СРСР (дру­га — Гру­зія). У той час як по­лі­ти­чна кон­ку­рен­ція і ви­бо­ри в ба­га­тьох ін­ших пост­ра­дян­ських дер­жа­вах є ли­ше си­му­ля­ці­єю, основ­ні по­лі­ти­чні пар­тії Укра­ї­ни є скла­дни­ми про­е­кта­ми, що по­єд­ну­ють у со­бі по­лі­ти­чні іде­о­ло­гії та при­ва­тні ін­те­ре­си. Во­ни не тіль­ки є фей­ко­ви­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, а й час­тко­во ви­ко­ну­ють свої со­ці­аль­ні фун­кції.

Усе це озна­чає, що гро­ма­дян­ське су­спіль­ство і за­кор­дон­ні дру­зі Укра­ї­ни про­тя­гом на­сту­пних кіль­кох ро­ків по­вин­ні до­кла­сти ма­кси­мум зу­силь, щоб ви­пра­ви­ти ва­ди у пра­во­во­му ре­гу­лю­ван­ні та по­лі­ти­чно­му устрої укра­їн­ської пар­тій­ної си­сте­ми, по­ки си­ту­а­ція по­мі­тно не по­лі­пши­ться пі­сля 2019 р. (або до цьо­го — у ви­пад­ку по­за­чер­го­вих ви­бо­рів). Оскіль­ки біль­ша ча­сти­на ни­ні­шньої по­лі­ти­чної елі­ти на­ма­га­ти­ме­ться за­ва­ди­ти ре­аль­но­му пе­ре­за­пу­ску пар­тій­ної си­сте­ми, па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­ні акти­ві­сти, жур­на­лі­сти, про­де­мо­кра­ти­чні фон­ди й за­хі­дні між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції по­вин­ні бу­дуть ті­сно ко­ор­ди­ну­ва­ти свої дії. Во­ни по­вин­ні спіль­но до­слі­джу­ва­ти, роз­кри­ва­ти й за­по­бі­га­ти під­ри­ву укра­їн­ських пар­тій і ви­бо­рів пред­став­ни­ка­ми ве­ли­ко­го ка­пі­та­лу. Якщо їм вда­сться скан­да­лі­зу­ва­ти або зу­пи­ня­ти най­більш кри­чу­щі ма­хі­на­ції, во­ни змо­жуть обме­жи­ти ви­бор­чі на­слід­ки ма­ні­пу­лю­ва­н­ня по­лі­ти­чним про­це­сом в Укра­ї­ні олі­гар­ха­ми, ко­рум­по­ва­ни­ми чи­нов­ни­ка­ми, псев­до­жур­на­лі­ста­ми і по­лі­ти­ка­ми з сум­нів­ною ре­пу­та­ці­єю.

Якщо їм це вда­сться, то про­тя­гом при­бли­зно 10 ро­ків Укра­ї­на отри­має більш-менш нор­маль­но фун­кціо­ну­ю­чу пар­тій­ну си­сте­му з про­зо­ри­ми за­галь­ни­ми ви­бо­ра­ми. Мі­рі­ам Ко­смель, Ан­дре­ас Ум­ланд

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.