Ка­тів­ський кор­пус Укра­ї­ни

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ан­дрій КАПУСТІН

Цей ма­те­рі­ал бу­ло зда­но до ре­да­кції 6 ве­ре­сня. А 7 ве­ре­сня ге­рою пу­блі­ка­ції не­спо­ді­ва­но змі­ни­ли за­по­бі­жний за­хід. З утри­ма­н­ня під вар­тою на ці­ло­до­бо­вий до­ма­шній арешт під осо­би­сту по­ру­ку на­ро­дно­го де­пу­та­та Ге­ор­гія Ло­гвин­сько­го.

У СІЗО без су­ду Ва­дим Ре­пкін про­вів чо­ти­ри ро­ки й не­пов­ні три мі­ся­ці. Але змі­на за­по­бі­жно­го за­хо­ду одно­му під­су­дно­му зов­сім не озна­чає, що в Укра­ї­ні во­стор­же­ству­ва­ли за­кон і спра­ве­дли­вість. То­му те­ма за­ли­ша­є­ться більш ніж акту­аль­ною, і ма­те­рі­ал пу­блі­ку­є­ться без змін.

Те, що в Укра­ї­ні вже три­над­цять ро­ків офі­цій­но ска­со­ва­но смер­тну ка­ру, зов­сім не озна­чає, що на­ша пост­ра­дян­ська дер­жа­ва від­мо­ви­ла­ся від сво­го улю­бле­но­го «ви­ду спор­ту», де во­на зна­чи­ла­ся у сві­то­вих лі­де­рах.

То­чні­ше, не са­ма дер­жа­ва, а ті її пред­став­ни­ки, які від іме­ні Укра­ї­ни вер­шать пра­во­су­д­дя, сте­жать за до­три­ма­н­ням прав і сво­бод гро­ма­дян і бо­рю­ться зі зло­чин­ні­стю.

Тоб­то суд­ді, про­ку­ро­ри та ін­ші слід­чі. Не всі, але ду­же ба­га­то хто.

Зро­зумі­ло, що в по­ти­ли­цю в тю­рем­них під­ва­лах уже ні­хто не стрі­ляє. Якщо про­во­ди­ти істо­ри­чні ана­ло­гії, то тут мо­же­мо го­во­ри­ти про та­кий ки­тай­ський спо­сіб по­збав­ле­н­ня жи­т­тя, як лін­чі. Тоб­то «стра­та від ти­ся­чі по­рі­зів». Яка пра­кти­ку­ва­ла­ся в Ки­таї до по­ча­тку XX сто­лі­т­тя. Ко­ли за­су­дже­но­му май­стер­но від­рі­за­ли не­ве­ли­кі шма­тки ті­ла, не за­чі­па­ю­чи жит­тє­во ва­жли­вих ор­га­нів. При цьо­му жер­тву лін­чі не вби­ва­ли від­ра­зу, а під­лі­ко­ву­ва­ли у в’язни­ці, щоб зно­ву й зно­ву ви­ве­сти на пра­віж. Три­ва­ти та­ка стра­та мо­гла до ро­ку.

В Укра­ї­ні XXI сто­лі­т­тя «ти­ся­чу по­рі­зів» за­мі­ню­ють «ти­ся­чі днів». Ко­ли ти­ся­чам пі­до­зрю­ва­ним у ско­єн­ні зло­чи­ну від­рі­за­ють шма­тки жи­т­тя, зму­шу­ю­чи їх ро­ка­ми про­во­ди­ти в очі­ку­ван­ні су­ду в слід­чих ізо­ля­то­рах. При цьо­му до­жи­ва­ють до су­ду да­ле­ко не всі.

ді­ло» з в’язни­ці «…За­раз я на­ма­га­ю­ся вря­ту­ва­ти лю­ди­ну, яка по­ми­рає в СІЗО. Во­на ме­ні на­пи­са­ла звер­не­н­ня... — Про ко­го йде­ться? — Йо­го зва­ти Ва­дим Ре­пкін. Він бі­зне­смен. Уже чо­ти­ри ро­ки пе­ре­бу­ває в СІЗО за пі­до­зрою в роз­бій­но­му на­па­ді на ба­бу­сю. Істо­рія та­ка: кіль­ка лю­дей увір­ва­ли­ся до неї в по­ме­шка­н­ня і вкра­ли ра­діо­те­ле­фон. Але не­ви­ну­ва­та лю­ди­на чо­ти­ри ро­ки си­дить без ви­ро­ку су­ду. Це по­ру­ше­н­ня всіх між­на­ро­дних і на­ціо­наль­них норм, оскіль­ки її про­ви­ни не вста­нов­ле­но… Я за­про­по­ну­вав уре­гу­лю­ва­ти цю си­ту­а­цію за­ко­но­дав­чим ме­то­дом, щоб він звер­нув­ся до про­ку­ра­ту­ри, ви­знав ви­ну і під­пи­сав уго­ду зі слід­ством. Тоб­то йо­му да­ють ві­сім ро­ків, від­по­від­но на­сту­пно­го дня (за За­ко­ном Сав­чен­ко. — А.К.) він ви­хо­дить на во­лю. Лю­ди­на в ду­же тяж­ко­му ста­ні (адво­кат те­ле­фо­нує що­дня — пе­ре­жи­ває, що чо­ло­вік по­мре), лі­ка­рі кон­ста­ту­ва­ли іше­мі­чну хво­ро­бу, си­ту­а­ція кри­ти­чна. Ме­не вра­зи­ло те, що він від­мо­вив­ся. Ска­зав: «Я чо­ти­ри ро­ки до­ма­га­ю­ся прав­ди, ме­не жор­сто­ко ка­ту­ва­ли, я три­мав­ся і не ви­знав ви­ни, щоб бу­ла мо­жли­вість обі­ли­ти своє ім’я. На­віть якщо я по­мру, це бу­де пра­виль­на ці­на на до­каз сво­єї не­ви­ну­ва­то­сті». Пі­сля цьо­го я по­чав роз­би­ра­ти­ся у спра­ві де­таль­ні­ше. Ви­яв­ля­є­ться, цей чо­ло­вік си­дить че­рез те, що йо­го впі­зна­ла ба­бу­ся. Во­на та­ко­го ко­му­ні­сти­чно­го гар­ту, що хо­дить на всі су­ди, для неї цей про­цес — жи­т­тя. Але є ню­анс: пі­сля ці­єї істо­рії її гра­бу­ва­ли ще дві­чі, і що­ра­зу во­на впі­зна­ва­ла Ва­ди­ма. Тоб­то, на її дум­ку, Ре­пкін но­ча­ми ті­кав з СІЗО, гра­бу­вав і по­тай­ки по­вер­тав­ся на­зад. І це по­ка­за­н­ня, за яки­ми лю­ди­ну стіль­ки ча­су три­ма­ють у в’язни­ці! За цим фа­ктом бу­ло звер­не­н­ня Лу­тков­ської, що це жорс­тке по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни. Я теж так ре­а­гую, оскіль­ки Ре­пкін уже на ме­жі, але якщо з ним щось ста­не­ться — це бу­де на со­ві­сті тих, хто йо­го утри­мує. Ду­маю, їх по­трі­бно бу­де при­тя­га­ти до від­по­від­аль­но­сті…» (з ін­терв’ю на­ро­дно­го де­пу­та­та Ге­ор­гія Ло­гвин­сько­го ін­тер­нет-ви­дан­ню «Цен­зор.нет» від 03.08.2016).

Тро­хи зго­дом ми до­від­а­є­мо­ся, що ба­бу­ся зви­ну­ва­ти­ла Ре­пкі­на, який пе­ре­бу­вав у СІЗО вже пів­то­ра ро­ку, ще й в убив­стві її чо­ло­ві­ка... Чі­пкі ла­бе­ти ба­тьків­щи­ни Що­прав­да, чо­ти­ри ро­ки (а то­чні­ше, чо­ти­ри ро­ки й три мі­ся­ці) без су­ду в СІЗО — це для Укра­ї­ни зов­сім не дно ни­жньо­го пе­кла.

В опу­блі­ко­ва­но­му не­що­дав­но до­слі­джен­ні поль­ської Фун­да­ції «Від­кри­тий діа­лог», яке ви­йшло під егі­дою Асо­ці­а­ції юри­стів Укра­ї­ни «Ро­ки за ´ра­та­ми без ви­ро­ку» на­ве­де­но при­кла­ди й на­ба­га­то три­ва­лі­ших су­до­во-про­ку­рор­ських ка­ту­вань гро­ма­дян Укра­ї­ни: п’ять, шість, сім, ві­сім і де­сять... Де­сять ро­ків... У СІЗО... Без су­ду...

На­ве­де­но в цьо­му до­слі­джен­ні й роз­гор­ну­ту ста­ти­сти­ку. На­при­клад, зро­ста­н­ня кіль­ко­сті «дов­го­гра­ю­чих» аре­штан­тів у слід­чих ізо­ля­то­рах за остан­ній рік. Тоб­то вже пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. На актив­но­му, як нас пе­ре­ко­нує вла­да, ета­пі ре­фор­му­ва­н­ня ті­єї са­мої су­до­вої си­сте­ми, за ´ра­та­ми по­над два ро­ки пе­ре­бу­ва­ють 420 гро­ма­дян, чи­єї ви­ни не ви­зна­че­но. Або, ска­жі­мо, збіль­ше­н­ня за пе­рі­од 2014—2015 рр. в 1,6 ра­зу кіль­ко­сті кри­мі­наль­них справ, яких су­ди не роз­гля­да­ють більш як пів­ро­ку: з 6015 до 10 037.

Тоб­то де­ся­тки ти­сяч осіб із жа­хом і на­ді­єю че­ка­ють су­ду. Че­ка­ють рі­дні й близь­кі по­би­тих і вби­тих. Че­ка­ють по­гра­бо­ва­ні, з´вал­то­ва­ні, ошу­ка­ні й обі­кра­де­ні. Че­ка­ють вин­ні й ті, ко­го під прес ка­раль­ної су­до­во-мен­тів­сько-про­ку­рор­ської ма­ши­ни, як то­го ж та­ки Ва­ди­ма Ре­пкі­на, ки­ну­ла ли­ха до­ля. Че­ка­ють, справ­но пла­тя­чи по­да­тки на утри­ма­н­ня ка­тів­сько­го кор­пу­су. От­же, го­во­ри­ти на­віть про тю­нінг ста­лін­ської ко­сто­лом­ної си­сте­ми, чиї ко­ле­са ри­тмі­чно пра­цю­ва­ли всі 25 ро­ків укра­їн­ської не­за­ле­жно­сті, осо­бли­во­го сен­су не­має. Во­ни жи­вуть, щоб Ка­фку «сде­лать былью» Ска­жіть, у вас не ви­кли­ка­ла по­ди­ву за­ява де­пу­та­та Ло­гвин­сько­го, що він на­ма­га­є­ться вря­ту­ва­ти лю­ди­ну, яка ги­не в СІЗО? В укра­їн­сько­му, за­уваж­те, СІЗО. Тоб­то ря­тує не за­ру­чни­ків у Со­ма­лі, не Сен­цо­ва і Коль­чен­ка з ро­сій­сько­го кон­цта­бо­ру, а в’язня СІЗО №13 у Ки­є­ві. СІЗО, під­по­ряд­ко­ва­но­го укра­їн­сько­му Мі­ні­стер­ству юсти­ції. СІЗО, яке справ­но, як і вся пе­ні­тен­ці­ар­на си­сте­ма, фі­нан­су­є­ться з бю­дже­ту. Як справ­но і по на­ро­ста­ю­чій фі­нан­су­ю­ться з бю­дже­ту су­ди, ор­га­ни про­ку­ра­ту­ри та вну­трі­шніх справ. З бю­дже­ту, який що­рі­чно укра­їн­ські де­пу­та­ти спер­шу схва­лю­ють. А по­тім мчать ви­ря­то­ву­ва­ти з СІЗО сво­їх ви­бор­ців, бо во­ни там ги­нуть. Ска­жіть, ви по­чу­ва­є­те­ся у сво­їй кра­ї­ні в ціл­ко­ви­тій без­пе­ці?

— Так, — мо­жна по­чу­ти зви­чну від­по­відь від вла­ди, — усе це так. Але ми про­во­ди­мо ре­фор­ми, бо­ре­мо­ся з не­до­лі­ка­ми. У мі­ру сил, як ка­жуть, ви­ко­рі­ню­є­мо важ­ку спад­щи­ну ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го. Са­мих ли­ше пам’ятни­ків Ле­ні­ну за два з по­ло­ви­ною ро­ки зне­сли май­же 1100 штук. А скіль­ки ву­лиць і площ пе­ре­йме­ну­ва­ли...

— А як у нас, ви­ба­чте, ша­нов­на вла­до, ни­ні спра­ви зі зне­се­н­ням обви­ну­валь­но­го пра­во­су­д­дя, що йо­го, як і ра­ні­ше, спо­від­у­ють слід­ство, су­ди і про­ку­ра­ту­ра? Як у нас спра­ви зі зне­се­н­ням соц­зма­гань за зро­ста­н­ня бра­вур­них від­со­тків бу­дья­кою ці­ною роз­кри­тих зло­чи­нів? Як спра­ви зі зне­се­н­ням ка­ту­вань і сфа­бри­ко­ва­них справ?.. Чи до­ста­тньо їх про­сто пе­ре­йме­ну­ва­ти на «роз­мір­ко­ву­ва­н­ня про те, що та­ке «ро­зум­ні стро­ки» три­ма­н­ня під вар­тою» та на «впер­те не­ба­жа­н­ня зло­чин­ців ви­зна­ти свою ви­ну під ти­ском не­за­пе­ре­чних, на дум­ку слід­ства, до­ка­зів»?

— Ба­тя... тьху... на­род... я ста­ра­ю­ся, — від­по­від­ає вла­да, — вся сім’я, як мо­же­мо, ста­ра­є­мо­ся... Спра­ва стра­те­гі­чної ва­жли­во­сті Однак по­вер­ні­мо­ся до Ва­ди­ма Ре­пкі­на, чию спра­ву Укра­їн­ська Гель­сінк­ська гру­па з прав лю­ди­ни (УГСПЛ), яка за­йма­є­ться про­це­са­ми гро­ма­дян Укра­ї­ни про­ти сва­ві­л­ля сво­єї кра­ї­ни в Єв­ро­пей­сько­му су­ді з прав лю­ди­ни, по­зна­чи­ла як стра­те­гі­чну.

Як по­ві­до­мив адво­ка­ту Ре­пкі­на ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор УГСПЛ Ар­ка­дій Бу­щен­ко, юри­сти УГСПЛ від іме­ні Ре­пкі­на по­да­ли за­яву до ЄСПЛ про по­ру­ше­н­ня йо­го прав. Від пра­ва не бу­ти під­да­ним ка­ту­ва­н­ням до пра­ва на спра­ве­дли­вий су­до­вий роз­гляд. І ці юри­сти бе­руть на се­бе су­про­від спра­ви до ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня.

А про­гра­них справ в УГСПЛ ще не бу­ло. І це озна­чає, що Укра­ї­на отри­має чер­го­ву чор­ну єв­ро­по­зна­чку...

У чо­му ж стра­те­гі­чність ба­наль­ної, на пер­ший по­гляд, дав­ньої спра­ви про дрі­бний гра­біж? Чо­му, всу­пе­реч пра­ви­лам, юри­сти УГСПЛ звер­та­ю­ться до ЄСПЛ до за­вер­ше­н­ня су­ду в Укра­ї­ні? Чо­му пер­со­наль­но спра­вою Ре­пкі­на за­йма­ли­ся як де­пу­та­ти ВР, так і укра­їн­ський ом­буд­смен Ва­ле­рія Лу­тков­ська? Яка бом­бар­дує ли­ста­ми у спра­ві Ре­пкі­на ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Юрія Лу­цен­ка? Чо­му за Ре­пкі­на за­сту­пи­ли­ся де­пу­та­ти Ужго­род­ської мі­ськра­ди? Див­ний якийсь гра­бі­жник ви­хо­дить... Від­по­відь на за­пи­та­н­ня мо­жна шу­ка­ти, по-пер­ше, в то­му, що спра­ва Ре­пкі­на при­тя­гла до се­бе над­то ба­га­то по­ро­ків ві­тчи­зня­но­го пра­во­су­д­дя. А по-дру­ге, у то­му, що Ре­пкін, бу­ду­чи впев­не­ним у сво­їй не­ви­ну­ва­то­сті, ви­рі­шив не зда­ва­ти­ся.

У роз­мо­ві з DT.UA адво­кат Ре­пкі­на Алі­на Са­ма­рець (що ха­ра­ктер­но, адво­кат дер­жав­ний, тоб­то без­опла­тний) ска­за­ла, що во­на ні за свою ба­га­ту адво­кат­ську пра­кти­ку, ні за де­сять ро­ків ро­бо­ти се­кре­та­рем у су­ді ні з чим по­ді­бним не сти­ка­ла­ся.

Вроз­кид сва­ві­л­ля скіль­ки зав­го­дно. Але так, щоб стіль­ки всьо­го в одно­му...

Тут і ви­кра­де­н­ня (ви­ве­зе­н­ня в Ки­їв без обви­ну­ва­че­н­ня, адво­ка­та й у кай­дан­ках) в 2012 ро­ці мі­лі­ціо­не­ра­ми про­цві­та­ю­чо­го бі­зне­сме­на Ре­пкі­на з йо­го бу­дин­ку в за­кар­пат­сько­му мі­сті Хуст. І обви­ну­ва­че­н­ня у гру­по­во­му по­гра­бу­ван­ні в 2010 ро­ці лі­тньої па­ри в Ки­є­ві. Де здо­бич­чю ста­ли 2500 гри­вень і мо­біль­ний те­ле­фон. І три­ден­не пре­су­ва­н­ня Ре­пкі­на ще й як свід­ка у Дні­пров­сько­му рай­від­ді­лі. І від­мо­ва одно­го суд­ді від­прав­ля­ти йо­го під арешт че­рез від­су­тність до­ка­зів. І пе­ре­ква­лі­фі­ка­ція спра­ви на більш важ­ку ста­т­тю (з ч. 3 ст.186 на ч. 4 ст. 187) без до­пи­ту Ре­пкі­на і за від­су­тно­сті адво­ка­та. І «зго­вір­ли­вість» ін­шо­го суд­ді що­до аре­шту. І по­єд­на­н­ня двох рі­зних кри­мі­наль­них справ в одну. Ко­ли Ре­пкін по­зна­йо­мив­ся з одним зі сво­їх «спіль­ни­ків» уже в СІЗО. І те, що Ре­пкі­на впі­зна­ла по­гра­бо­ва­на ба­бу­ся, а її по­гра­бо­ва­ний чо­ло­вік не впі­знав. І смерть ба­бу­си­но­го чо­ло­ві­ка. І смерть у СІЗО то­го са­мо­го «спіль­ни­ка», яко­го суд так і «не встиг» до­пи­та­ти. І за­ява ба­бу­сі (єди­но­го клю­чо­во­го свід­ка, 1927 ро­ку на­ро­дже­н­ня), що Ре­пкін не тіль­ки ще дві­чі вчи­нив на­літ на її квар­ти­ру, а й убив її чо­ло­ві­ка. Хо­ча сам Ре­пкін уже пе­ре­бу­вав у СІЗО пів­то­ра ро­ку. Зро­зумі­ло, що одне з най­ва­жли­ві­ших за­пи­тань — як і чо­му у спра­ві про дрі­бний гра­біж у Ки­є­ві опи­нив­ся за­кар­пат­ський бі­зне­смен, який ні­ко­ли до цьо­го не мав про­блем із за­ко­ном? Йо­го під­ста­ви­ли, обмо­ви­ли чи він справ­ді ви­нен? Від­по­відь на це за­пи­та­н­ня мо­же да­ти тіль­ки суд. Який, че­рез біль­ше ніж три ро­ки пі­сля за­кін­че­н­ня слід­ства, так і не роз­по­чав­ся.

Хо­ча су­д­дя, ще до по­ча­тку роз­гля­ду спра­ви по су­ті, уже за­явив адво­ка­ту, що ви­прав­ду­валь­но­го ви­ро­ку не бу­де за жо­дних умов... Су­д­дя по­ро­жня­ку не же­не І суд­ді скла­дно не по­ві­ри­ти. Бо су­д­дя Дні­пров­сько­го су­ду Сер­гій Фе­до­сє­єв ві­до­мий не тіль­ки тим, що від­прав­ляв за ´ра­ти ав­то­май­да­нів­ців, а й тим, що не ви­но­сить ви­прав­ду­валь­них ви­ро­ків. Узяв, ска­жі­мо, і за­су­див у 2011 ро­ці за гра­біж на 5,5 ро­ку та­ко­го со­бі Ми­хай­ла Кра­ма­рен­ка, яко­го ка­те­го­ри­чно від­мо­вив­ся впі­зна­ва­ти по­тер­пі­лий. Оскіль­ки на­па­да­ла на ньо­го лю­ди­на ху­дої ста­ту­ри, а Кра­ма­рен­ко ва­жив май­же сто кі­ло­гра­мів. На що су­д­дя за­явив, що то ра­ні­ше Кра­ма­рен­ко був ху­дий і не­ви­со­кий, а ва­гу і зріст на­брав уже пе­ре­бу­ва­ю­чи в СІЗО...

Чи ма­є­мо ди­ву­ва­ти­ся з то­го, що за три ро­ки уча­сті у спра­ві Ре­пкі­на опла­че­на на­ми ро­бо­та і суд­ді Фе­до­сє­є­ва, і йо­го по­пе­ре­дни­ків зво­ди­ла­ся пе­ре­ва­жно до по­дов­же­н­ня ко­жні два мі­ся­ці три­ма­н­ня Ре­пкі­на під вар­тою. І по­вер­нень про­ку­ра­ту­рі обви­ну­валь­но­го ви­снов­ку «для усу­не­н­ня не­до­лі­ків». Але що­ра­зу обви­ну­ва­че­н­ня по­вер­та­ло­ся до су­ду без змін. Що мо­же свід­чи­ти про про­бле­ми з до­ка­зо­вою ба­зою у про­ку­ра­ту­ри. І все зно­ву йшло по ко­лу. Оскіль­ки суд­ді від­по­від­а­ти за чу­жі про­ко­ли ду­же не лю­блять. А за чо­ти­ри ро­ки у спра­ві Ре­пкі­на змі­ни­ло­ся вже 5 груп про­ку­ро­рів і 9 скла­дів су­ду.

Та й це не най­го­лов­ні­ше. Суд уза­га­лі не мо­же роз­гля­да­ти цю спра­ву. Бо про­ти слід­чо­го, який її вів, — ко­ли­шньо­го стар­шо­го слід­чо­го з осо­бли­во ва­жли­вих справ Ки­їв­сько­го слід­чо­го управ­лі­н­ня (а ни­ні юри­скон­суль­та При­ват­бан­ку) Ва­ди­ма Ви­жги, ве­де­ться до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня. Оскіль­ки апе­ля­цій­ний суд уста­но­вив, що у спра­ві Ре­пкі­на «слід­чий сві­до­мо по­ру­шив пра­во обви­ну­ва­че­них на за­хист»...

Спра­ву про­ти екс-слід­чо­го бу­ло по­ру­ше­но за за­явою Ре­пкі­на. Бо він ви­рі­шив за­хи­ща­ти­ся до остан­ньо­го. І сам, без адво­ка­та і не бу­ду­чи юри­стом, за­ги­на­ю­чись у тю­рем­ній ка­ме­рі від сте­но­кар­дії, іше­мі­чної хво­ро­би сер­ця та ще ці­ло­го бу­ке­та хво­роб, які він, здо­ро­ва на мо­мент аре­шту лю­ди­на, ді­ста­ла в СІЗО, за­ті­яв ве­ли­ку вій­ну одно­ча­сно і з су­да­ми, і зі слід­чим, і з про­ку­ро­ра­ми. Ви­сту­па­ю­чи в одній іпо­ста­сі без­стро­ко­вим обви­ну­ва­че­ним, а в ін­шій — по­тер­пі­лим. Ви­ма­га­ю­чи при­тяг­ти до від­по­від­аль­но­сті слід­чо­го Ви­жгу, че­рез яко­го в ньо­го вкра­ли більш ніж чо­ти­ри ро­ки жи­т­тя. І пе­ре­міг. Ви­грав­ши про­ти мі­ської про­ку­ра­ту­ри дев’ять про­це­сів у Пе­чер­сько­му су­ді. Бо про­ку­ра­ту­ра що­ра­зу від­мов­ля­ла­ся ви­ко­ну­ва­ти су­до­ві рі­ше­н­ня. Але зре­штою Ре­пкін усе-та­ки зму­сив про­ку­ра­ту­ру роз­по­ча­ти до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня що­до слід­чо­го Ви­жги.

1 ве­ре­сня Ва­ди­му Ре­пкі­ну ви­пов­ни­ло­ся 50 ро­ків. Це був п’ятий день на­ро­дже­н­ня, який він зу­стрів у СІЗО, очі­ку­ю­чи су­ду. За­мість епі­ло­гу, або Укра­ї­на йде в Єв­ро­со­юз У сю­же­ті ТРК «Укра­ї­на» про до­лю Ва­ди­ма Ре­пкі­на, що ви­йшов в ефір у гру­дні 2014 ро­ку, йо­го дру­жи­на роз­по­ві­ла, як тю­рем­ний лі­кар у від­по­відь на скар­гу Ре­пкі­на на те, що в ньо­го зла­мав­ся зу­бний про­тез і він не мо­же їсти, від­по­вів: «А ви не зна­є­те та­ко­го спосо­бу — хтось вам пе­ре­жо­вує їжу, а ви її ков­та­є­те…»

Зу­бний про­тез, до ре­чі, не по­ла­го­ди­ли й до­ни­ні...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.