Кра­ї­на Ар­ка­да­га Тур­кме­ни­стан пе­ре­жи­ває «епо­ху ща­стя»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Во­ло­ди­мир КРАВЧЕНКО

Пі­сля то­го як Ро­сія че­рез схе­му «Ро­сукр­енер­го» пе­ре­р­ва­ла пря­мі по­став­ки турк­мен­сько­го га­зу в Укра­ї­ну, офі­цій­ний Ки­їв зга­дує про Тур­кме­ни­стан не­ча­сто. І ро­бить іще одну по­мил­ку.

Тур­кме­ни­стан, що має одні з най­біль­ших у сві­ті за­па­сів на­фти й га­зу, ці­ка­вий не тіль­ки енер­го­но­сі­я­ми. У цій кра­ї­ні пра­цю­ють бу­ді­вель­ні ком­па­нії, хі­мі­чні кор­по­ра­ції, ви­ро­бни­ки труб і про­ми­сло­во­го обла­дна­н­ня, ма­ши­но­бу­дів­ни­ки та ін. На­ре­шті, це пер­спе­ктив­ний ри­нок збу­ту вій­сько­вої те­хні­ки.

Але щоб у Тур­кме­ни­ста­ні пра­цю­ва­ли укра­їн­ські ком­па­нії, слід під­три­му­ва­ти пря­мий по­лі­ти­чний діа­лог на най­ви­що­му рів­ні. Йо­го не мо­жна за­мі­ни­ти те­ле­фон­ни­ми дзвін­ка­ми, ли­ста­ми, но­та­ми, мі­ні­стер­ськи­ми де­ле­га­ці­я­ми. Адже в Тур­кме­ни­ста­ні, який офі­цій­но про­го­ло­сив «епо­ху все­мо­гу­тно­сті і ща­стя», не про­сто цен­тра­лі­зо­ва­не прав­лі­н­ня. У кра­ї­ні все ви­рі­шує одна лю­ди­на — пре­зи­дент Гур­бан­гу­ли Бер­ди­му­хам­ме­дов, який осо­би­сто схва­лює всі ве­ли­кі кон­тра­кти і бу­дья­кий ве­ли­кий пла­тіж Цен­тро­бан­ку за ме­жі кра­ї­ни.

Гур­бан­гу­ли Бер­ди­му­хам­ме­дов не тіль­ки на­сту­пник Са­пар­му­ра­та Ні­я­зо­ва, а й спад­ко­є­мець ство­ре­ної Тур­кмен­ба­ші по­лі­ти­чної си­сте­ми і си­ро­вин­ної мо­де­лі еко­но­мі­ки. Лі­бе­ра­лі­за­ція пі­сля смер­ті Ні­я­зо­ва три­ва­ла не­дов­го. Тур­кме­ни­стан за­ли­ша­є­ться так са­мо за­кри­тою кра­ї­ною з за­кри­тою еко­но­мі­кою: згі­дно з Ін­де­ксом еко­но­мі­чної сво­бо­ди, він по­сі­дає 172-ге мі­сце зі 178. Про жо­дну по­лі­ти­чну мо­дер­ні­за­цію, еко­но­мі­чну ре­фор­му, со­ці­аль­ну транс­фор­ма­цію не йде­ться. Але в турк­мен­ських умо­вах ця по­лі­ти­чна си­сте­ма по­ки що ефе­ктив­на — во­на до­зво­ляє утри­му­ва­ти си­ту­а­цію під кон­тро­лем.

Ма­буть, єди­на змі­на — культ осо­би Ве­ли­ко­го Сер­да­ра змі­ни­ло по­кло­ні­н­ня Ар­ка­да­гу, «по­кро­ви­те­лю». Змі­ню­ю­чи Кон­сти­ту­цію вдру­ге за остан­ні дев’ять ро­ків сво­го прав­лі­н­ня, Г.бер­ди­му­хам­ме­дов ле­гі­ти­мує свій до­ві­чний тер­мін на пре­зи­дент­ській по­са­ді. Оче­ви­дно, що турк­мен­ський істе­блі­шмент про­во­ди­ти­ме ре­фор­ми тіль­ки то­ді, ко­ли з’яви­ться сти­мул — зро­ста­ю­че не­вдо­во­ле­н­ня на­се­ле­н­ня.

Та ста­но­ви­щу Гур­бан­гу­ли Бер­ди­му­хам­ме­до­ва все­ре­ди­ні кра­ї­ни по­ки що ні­що не за­гро­жує. Ар­ка­даг ство­рив жорс­тку вер­ти­каль вла­ди, не до­зво­ля­ю­чи сфор­му­ва­ти­ся си­ту­а­ції, ко­ли на ко­гось ука­зу­ва­ти­муть як на йо­го мо­жли­во­го на­сту­пни­ка. І втри­мує під кон­тро­лем між­кла­но­ві, між­е­тні­чні й між­кон­фе­сій­ні про­ти­річ­чя в турк­мен­сько­му су­спіль­стві. Ка­дро­ві пе­ре­ста­нов­ки про­во­дя­ться ре­гу­ляр­но, а си­ли без­пе­ки кон­тро­лю­ють усі вер­стви су­спіль­ства, в за­род­ку га­ся­чи не­вдо­во­ле­н­ня.

Сер­йо­зна ва­да си­сте­ми — брак ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів. На­то­мість пре­зи­дент­ське ото­че­н­ня не про­сто ло­яль­не до пре­зи­ден­та — во­но від­да­не йо­му. В 2007 р. у в’язни­цю від­пра­ви­ли Акму­ра­да Ре­дже­по­ва — очіль­ни­ка пре­зи­дент­ської слу­жби без­пе­ки, одно­го з най­мо­гу­тні­ших на­бли­же­них Ні­я­зо­ва, який, до сло­ва, спри­яв при­хо­ду до вла­ди Бер­ди­му­хам­ме­до­ва. Та­ка не­за­ви­дна до­ля очі­ку­ва­ла й ба­га­тьох ін­ших ні­я­зов­ських вель­мож. У най­лі­пшо­му ра­зі во­ни про­сто йшли на пен­сію.

З пред­став­ни­ків ста­рої ні­я­зов­ської гвар­дії за­ли­ши­ли­ся тіль­ки ті, хто про­де­мон­стру­вав свою не­за­мін­ність і не при­пу­стив­ся по­ми­лок, — по­мі­чник пре­зи­ден­та Ві­ктор Хра­мов, за­сту­пник кер­спра­ва­ми пре­зи­дент­сько­го апа­ра­ту Оле­ксандр Жа­дан, ві­це-прем’єр і мі­ністр за­кор­дон­них справ Ра­шид Ме­ре­дов. В ор­га­нах вла­ди до­мі­ну­ють ро­ди­чі й зем­ля­ки пре­зи­ден­та, що на­ле­жать до йо­го кла­ну те­ке з Ахал­сько­го ве­ла­я­ту. Втім, щоб не до­пу­ска­ти зро­ста­н­ня не­вдо­во­ле­н­ня, пред­став­ни­ків ін­ших кла­нів та­кож де­ле­го­ва­но у вла­ду.

Г.бер­ди­му­хам­ме­дов за­га­лом до­ві­ряє си­ло­ви­кам, але во­ни не ма­ють бо­дай яко­гось сер­йо­зно­го впли­ву на ньо­го. Ни­ні­шньої ве­сни від­бу­ла­ся но­ва змі­на ке­рів­ни­цтва в си­ло­во­му бло­ці. Зокре­ма, за­мість Гуй­чгел­ді Хо­джа­бер­ди­є­ва, звіль­не­но­го «за ста­ном здо­ров’я», но­вим мі­ні­стром на­ціо­наль­ної без­пе­ки став Дов­ран­гел­ді Бай­ра­мов, який до цьо­го обі­ймав по­са­ду го­ло­ви Дер­жав­ної ми­тної слу­жби.

Але для ці­єї бю­ро­кра­ти­чної си­сте­ми, крім не­ком­пе­тен­тно­сті й ін­три­ган­ства, ха­ра­ктер­на ще й ко­ру­пція у ве­ли­ких мас­шта­бах і зв’яз­ки з нар­ко­бі­зне­сом. При­мі­тна істо­рія па­ді­н­ня ві­це-прем’єра Бай­му­ра­да Хо­джа­му­хам­ме­до­ва, який по­над 10 ро­ків ку­ри­ру­вав па­лив­но-енер­ге­ти­чний ком­плекс.

Во­се­ни 2015 р. цей один з не­ба­га­тьох ком­пе­тен­тних турк­мен­ських чи­нов­ни­ків, що мав ко­ло­саль­ну цін­ність для си­сте­ми, по­дав у від­став­ку «за ста­ном здо­ров’я». За кіль­ка мі­ся­ців Г.бер­ди­му­хам­ме­дов пу­блі­чно за­явив, що Б.хо­джа­му­хам­ме­дов ви­явив­ся при­че­тним до при­пи­сок і ко­ру­пції в ПЕК. За не­о­фі­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю, зба­га­чу­ю­чись, цей чи­нов­ник про­сто пе­ре­сту­пив ме­жу, не­гла­сно вста­нов­ле­ну Бер­ди­му­хам­ме­до­вим.

Па­ді­н­ня Б.хо­джа­му­хам­ме­до­ва де­мон­струє: для Ар­ка­да­га не­має не­до­тор­кан­них. По­бі­чний ре­зуль­тат та­кої по­лі­ти­ки — ство­ре­н­ня гро­мо­від­во­ду для ре­жи­му, ко­ли не­вдо­во­ле­н­ня на­се­ле­н­ня па­ді­н­ням рів­ня жи­т­тя спря­мо­ву­є­ться не на пре­зи­ден­та, а фо­ку­су­є­ться на «не­до­бро­со­ві­сних ві­зи­рах».

За­га­лом, си­ли без­пе­ки здій­сню­ють ді­є­вий кон­троль за турк­мен­ським су­спіль­ством. Але па­ді­н­ня сві­то­вих цін на на­фту й газ за­вда­ло сер­йо­зно­го уда­ру по турк­мен­ській еко­но­мі­ці і не­га­тив­но по­зна­ча­є­ться на до­бро­бу­ті турк­ме­нів, спри­я­ю­чи зро­стан­ню не­вдо­во­ле­н­ня. Адже близь­ко 90% ва­лю­ти в бю­джет кра­ї­ни над­хо­дить за ра­ху­нок про­да­жу енер­го­но­сі­їв.

На дум­ку екс­пер­тів, з 2014 р. Тур­кме­ни­стан всту­пив у сму­гу гли­бо­кої фі­нан­со­во-еко­но­мі­чної кри­зи і роз­пла­чу­є­ться за еко­но­мі­чну мо­дель, яку ство­рю­ва­ли Ні­я­зов і Бер­ди­му­хам­ме­дов. Па­ді­н­ня сві­то­вих цін на енер­го­но­сії при­зве­ло до то­го, що на­ціо­наль­на ва­лю­та з по­ча­тку 2015 р. зне­ці­ни­ла­ся на 35%. Ду­же зро­сла ін­фля­ція, а спо­жив­чі ці­ни в кра­ї­ні під­ня­ли­ся на 38%. Не­ста­ча твер­дої ва­лю­ти зму­си­ла вла­ду пі­ти на під­ви­ще­н­ня мит на ім­порт­ні то­ва­ри, вклю­ча­ю­чи хар­чо­ві про­ду­кти. Рі­вень без­ро­бі­т­тя збіль­шив­ся до 45%.

Че­рез ско­ро­че­н­ня ва­лю­тних до­хо­дів від екс­пор­ту на­фти і га­зу вла­да обме­жи­ла про­даж ва­лю­ти мі­сце­вим ком­па­ні­ям і на­се­лен­ню. На­при­клад, Аш­га­бат за­бо­ро­нив го­тів­ко­вий обмін ва­лю­ти і за­про­ва­див фі­нан­со­ві обме­же­н­ня для під­при­єм­ців. Зокре­ма, їм ска­су­ва­ли віль­ну кон­вер­та­цію ва­лют і за­про­ва­ди­ли лі­міт на ви­да­чу го­тів­кою ко­штів до 10 тис. дол. на мі­сяць. А на­при­кін­ці сер­пня в дер­жма­га­зи­нах обме­жи­ли про­даж цукру й ма­сла.

Ще одна озна­ка еко­но­мі­чної кри­зи — Гур­бан­гу­ли Бер­ди­му­хам­ме­дов пра­кти­чно ска­су­вав усі піль­ги на газ, еле­ктри­ку, во­ду, що їх за­про­ва­див Са­пар­му­рат Ні­я­зов. Кра­ї­на за­тя­гує па­ски. Але одно­ча­сно роз­ще­дрю­є­ться на про­ве­де­н­ня Азі­ат­ських ігор у за­кри­тих при­мі­ще­н­нях, що ма­ють від­бу­ти­ся в 2017 р. Во­ни ду­же ва­жли­ві для імі­джу Ар­ка­да­га, який, на від­мі­ну від сво­го по­пе­ре­дни­ка, актив­но зу­стрі­ча­є­ться не тіль­ки з близь­ко­схі­дни­ми шей­ха­ми, ки­тай­ськи­ми ко­му­ні­ста­ми або ро­сій­ським ке­рів­ни­цтвом, а й із за­хі­дни­ми по­лі­ти­ка­ми. При цьо­му на За­хо­ді не пле­ка­ють ілю­зій що­до ни­ні­шньо­го турк­мен­сько­го ре­жи­му.

Утім, річ не тіль­ки в де­мон­стра­ції турк­мен­ським пре­зи­ден­том від­су­тно­сті ізо­ля­ції Тур­кме­ни­ста­ну. Ці зу­стрі­чі спри­я­ють ре­а­лі­за­ції Аш­га­ба­том го­лов­ної ме­ти турк­мен­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки — ди­вер­си­фі­ка­ції екс­пор­ту енер­го­ре­сур­сів на сві­то­ві рин­ки, ви­ве­де­н­ня турк­мен­ських га­зо­вих ре­сур­сів на єв­ро­пей­ські рин­ки, оми­на­ю­чи ро­сій­ську те­ри­то­рію.

Ще в 2003 р. Мо­сква під­пи­са­ла з Аш­га­ба­том 25-рі­чну уго­ду про за­ку­пів­лю «Газ­про­мом» пра­кти­чно всьо­го га­зу, що ви­до­бу­ва­є­ться в Тур­кме­ни­ста­ні. Ці­но­ва вій­на між Аш­га­ба­том і Мо­сквою по­ча­ла­ся в 2008 р., ко­ли Ро­сія, в ре­зуль­та­ті сві­то­вої фі­нан­со­вої кри­зи й па­ді­н­ня цін на на­фту і газ, по­ча­ла ви­ма­га­ти від Тур­кме­ни­ста­ну пе­ре­гля­ну­ти кон­тра­ктну ці­ну в бік різ­ко­го зни­же­н­ня. Аш­га­бат від­мо­вив­ся.

У кві­тні 2009 р. пі­сля «не­спо­ді­ва­но­го» ви­бу­ху на че­твер­тій гіл­ці га­зо­про­во­ду Се­ре­дня Азія — Центр (САЦ-4) «Газ­пром» різ­ко зни­зив ім­порт турк­мен­сько­го га­зу. Аш­га­бат, що опи­нив­ся у важ­кій си­ту­а­ції, по­го­див­ся зни­зи­ти об­сяг і ці­ну. У 2015 р. Мо­сква ще раз різ­ко зни­зи­ла за­ку­пів­лі че­рез па­ді­н­ня сві­то­вих цін на газ, а в сі­чні 2016 р. «Газ­пром» уза­га­лі при­пи­нив ім­порт си­ро­ви­ни в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку, без будь-яких по­го­джень з пар­тне­ром.

У ли­пні 2015 р. «Газ­пром» по­дав про­ти «Тур­кмен­га­зу» по­зов до Сток­гольм­сько­го ар­бі­тра­жу, ви­су­нув­ши ком­па­нії пре­тен­зії при­бли­зно на 5 млрд дол.: на дум­ку ро­сі­ян, це су­ма ре­тро­актив­них пла­те­жів за кон­тра­ктом з 2010-го по 2015 р. Пі­кан­тність си­ту­а­ції в то­му, що в Сток­гольм­сько­му ар­бі­тра­жі на роз­гля­ді та­кож пе­ре­бу­ва­ють два по­зо­ви «На­фто­га­зу» про­ти «Газ­про­му» — про пе­ре­пла­ту за ку­пле­ний у ро­сій­ської ком­па­нії газ з ви­мо­гою допла­ти­ти за тран­зит га­зу че­рез те­ри­то­рію Укра­ї­ни.

Утім, з 2010 р. Ро­сія пе­ре­ста­ла бу­ти клю­чо­вим екс­порт­ним рин­ком га­зу для Тур­кме­ни­ста­ну. Аль­тер­на­ти­вою став ки­тай­ський: з 2010 р. за­пра­цю­ва­ла пер­ша ни­тка га­зо­про­во­ду Тур­кме­ни­стан—ки­тай. Ни­ні ки­тай­ці до­мі­ну­ють у турк­мен­ській еко­но­мі­ці, по­ті­снив­ши звід­ти ро­сі­ян. КНР — єди­на кра­ї­на, яку турк­ме­ни допу­сти­ли до роз­роб­ки ро­до­вищ на су­хо­до­лі. Слі­дом за ін­ве­сти­ці­я­ми в енер­ге­ти­ку ки­тай­ські ком­па­нії по­ча­ли бра­ти участь у фі­нан­су­ван­ні про­е­ктів в ін­фра­стру­ктур­но­му се­кто­рі.

З екс­пор­то­ва­них Тур­кме­ни­ста­ном 48 млрд ку­бо­ме­трів га­зу в 2015 р. КНР отри­мав близь­ко 30— 35 млрд ку­бо­ме­трів. Про­бле­ма в то­му, що Ки­тай, чиї за­ку­пки турк­мен­сько­го га­зу ста­нов­лять ле­во­ву ча­сти­ну турк­мен­сько­го екс­пор­ту, за­ра­хо­вує опла­ту як по­га­ше­н­ня ба­га­то­мі­льяр­дних кре­ди­тів, які він на­дав Тур­кме­ни­ста­ну. Та­ка фор­ма еко­но­мі­чних від­но­син з Пе­кі­ном ви­кли­кає в Аш­га­ба­та не­вдо­во­ле­н­ня.

Від­мо­ва Ро­сії ку­пу­ва­ти турк­мен­ський газ іще біль­ше по­си­лює за­ле­жність Тур­кме­ни­ста­ну від Ки­таю. Сво­єю чер­гою Іран, який та­кож ку­пує турк­мен­ський газ, нав’язав опла­ту ви­клю­чно бар­те­ром, на­да­н­ням рі­зних по­слуг і то­ва­рів, які Тур­кме­ни­стан зму­ше­ний ку­пу­ва­ти. І це сер­йо­зний мі­нус для Аш­га­ба­та, що го­стро по­тре­бує жи­вих гро­шей.

Ви­хо­дом з ці­єї си­ту­а­ції для турк­мен­сько­го ке­рів­ни­цтва ба­чи­ться єв­ро­пей­ський ри­нок. Про­бле­ма в то­му, що на ньо­го ни­ні не­мо­жли­во по­тра­пи­ти іна­кше, ніж по ро­сій­ській тру­бі. Єв­ро­со­юз роз­ра­хо­вує до 2019 р. по­ча­ти ім­пор­ту­ва­ти газ з Тур­кме­ни­ста­ну. Але май­бу­тнє про­е­кту Тран­ска­спій­сько­го га­зо­про­во­ду (ТКГ), яким турк­мен­ський газ че­рез Ка­спій­ське мо­ре й Пів­ден­ний Кав­каз мо­же над­хо­ди­ти в Ту­реч­чи­ну і Єв­ро­пу, ни­ні ви­да­є­ться не­пев­ним.

Ек­спер­ти вва­жа­ють, що на змі­ну ТКГ при­йшов про­ект транс­пор­ту­ва­н­ня турк­мен­сько­го га­зу в єв­ро­пей­ські кра­ї­ни че­рез те­ри­то­рії Іра­ну і Ту­реч­чи­ни. У йо­го ре­а­лі­за­ції за­ці­кав­ле­ний і Те­ге­ран, оскіль­ки іран­ці не тіль­ки ви­рі­шать про­бле­му га­зи­фі­ка­ції пів­ні­чної ча­сти­ни кра­ї­ни, а й отри­ма­ють гро­ші за тран­зит турк­мен­сько­го га­зу, і Ан­ка­ра: для ту­ре­цько­го ке­рів­ни­цтва ду­же ва­жли­во, щоб Ту­реч­чи­на ста­ла енер­ге­ти­чним ха­бом.

Ще одним ва­рі­ан­том ви­хо­ду з си­ту­а­ції став про­ект тру­бо­про­во­ду Тур­кме­ни­стан—аф­га­ні­стан—па­ки­стан—ін­дія (ТАПІ), бу­дів­ни­цтво яко­го по­ча­ло­ся 13 гру­дня 2015 р. Однак ре­а­лі­за­ції цьо­го про­е­кту пе­ре­шко­джа­ють не­без­пе­ки на шля­ху про­кла­да­н­ня тру­би.

На­сам­пе­ред, іде­ться про аф­ган­ський від­рі­зок тру­бо­про­во­ду. Адже са­ме аф­ган­ський від­рі­зок турк­мен­сько­го кор­до­ну ни­ні най­не­без­пе­чні­ший. Там по­стій­но від­бу­ва­ю­ться бо­йо­ві зі­ткне­н­ня між турк­мен­ськи­ми при­кор­дон­ни­ка­ми й аф­ган­ськи­ми бо­йо­ви­ка­ми. Мо­сква, до ре­чі, на­по­ле­гли­во про­по­нує Тур­кме­ни­ста­ну вій­сько­ву до­по­мо­гу у бо­роть­бі з ці­єю не­без­пе­кою. Але Аш­га­бат від­мов­ля­є­ться, роз­гля­да­ю­чи ці про­по­зи­ції як за­гро­зу по­вер­не­н­ня ро­сій­сько­го впли­ву.

Про­ект ТАПІ ці­ка­вий і Укра­ї­ні. На­сам­пе­ред то­му, що укра­їн­ські під­при­єм­ства мо­жуть ста­ти по­ста­чаль­ни­ка­ми труб для йо­го бу­дів­ни­цтва. Адже са­ме з укра­їн­ських труб по­бу­до­ва­но тру­бо­про­від «Схід—за­хід»: від­кри­тий у гру­дні 2015 р., він з’єд­нав га­зо­но­сні ро­до­ви­ща схо­ду кра­ї­ни з узбе­реж­жям Ка­спію. Якщо Ки­їв обе­ре пра­виль­ну та­кти­ку від­но­син з Аш­га­ба­том, на­ші під­при­єм­ства змо­жуть ви­гра­ти тен­дер: без дер­жав­ної під­трим­ки укра­їн­ським ком­па­ні­ям важ­ко про­би­ти­ся на турк­мен­ський ри­нок.

Тур­кме­ни­стан ва­жли­вий для Укра­ї­ни як ри­нок збу­ту на­ших то­ва­рів, а укра­їн­ські ком­па­нії мо­гли б про­дов­жи­ти участь у роз­ви­тку транс­порт­ної ін­фра­стру­кту­ри, і да­лі — спо­ру­джу­ю­чи ае­ро­пор­ти, до­ро­ги, мо­сти, ту­не­лі то­що. Са­ме це дасть змо­гу Укра­ї­ні збе­рег­ти там свою при­су­тність. Адже, як за­ува­жив один зі спів­ро­змов­ни­ків DT.UA, ко­мен­ту­ю­чи укра­їн­ські пер­спе­кти­ви в Тур­кме­ни­ста­ні, «якщо в до­мен­ній пе­чі жев­рі­ти­муть якісь ву­глин­ки, то її мо­жна швид­ко від­но­ви­ти». То­му му­си­мо під­три­му­ва­ти бо­дай якусь актив­ність у Тур­кме­ни­ста­ні — в на­дії, що в май­бу­тньо­му укра­їн­ські ком­па­нії змо­жуть узя­ти участь у роз­роб­ці турк­мен­ських на­фто­га­зо­вих ро­до­вищ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.