Якість че­кає на об­ся­ги

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Сер­гій КУЮН, Єв­ген МОЧАЛОВ

В остан­ні ро­ки укра­їн­ська на­фто­пе­ре­роб­ка яв­ля­ла со­бою жа­лю­гі­дне ви­до­ви­ще. Па­ді­н­ня ви­до­бу­тку на­фти та га­зо­кон­ден­са­ту в Укра­ї­ні, низь­ка рен­та­бель­ність пе­ре­роб­ки при­ві­зної си­ро­ви­ни че­рез за­ста­рі­лі те­хно­ло­гії та у ре­зуль­та­ті про­граш ім­порт­но­му ре­сур­су за які­стю — при­бли­зно та­кою бу­ла ця кар­ти­на.

На­пев­но, са­ме то­му в се­ре­до­ви­щі ав­то­мо­бі­лі­стів прийня­то вва­жа­ти, що укра­їн­ський бен­зин — це щось не­які­сне та чо­мусь обов’яз­ко­во де­ше­ве. Цьо­го ро­ку два НПЗ, що за­ли­ши­ли­ся в строю, — «Укр­та­тна­фта» (Кре­мен­чук) і Ше­бе­лин­ський ГПЗ (на­ле­жить держ­ком­па­нії «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня») — на­ре­шті по­ра­ду­ва­ли но­ви­на­ми, на­здо­гнав­ши сво­їх за­ру­бі­жних ко­лег за які­стю па­ли­ва. Кре­мен­чу­цький за­вод пов­ні­стю пе­ре­йшов на ви­пуск диз­па­ли­ва за по­то­чним єв­ро­стан­дар­том Єв­ро-5, а «Ше­бе­лин­ка» на по­ча­тку ве­ре­сня ви­да­ла пер­шу пар­тію бен­зи­ну А-95 ана­ло­гі­чно­го рів­ня яко­сті. Основ­ною про­бле­мою за­ли­ша­ю­ться низь­кі об­ся­ги ви­пу­ску ці­єї про­ду­кції, що перш за все впи­ра­є­ться в не­об­хі­дність мі­льяр­дних вкла­день у мо­дер­ні­за­цію ви­ро­бни­цтва та на­ро­щу­ва­н­ня вну­трі­шньо­го ви­до­бу­тку.

Ни­ні це важ­ко со­бі уяви­ти, але прое­кт­на по­ту­жність усіх на­фто­пе­ре­ро­бних під­при­ємств Укра­ї­ни пе­ре­ви­щує 50 млн т на рік. Як­би ці за­во­ди бу­ли вча­сно мо­дер­ні­зо­ва­ні й ма­ли су­ча­сну гли­би­ну пе­ре­роб­ки, то об­ся­ги ви­ро­бни­цтва рід­ко­го па­ли­ва вп’яте­ро пе­ре­ви­щу­ва­ли б по­тре­би кра­ї­ни...

Однак ре­аль­ність ін­ша. За остан­ні де­сять ро­ків об­ся­ги ви­ро­бни­цтва укра­їн­ських на­фто­про­ду­ктів обва­ли­ли­ся в де­сять ра­зів. При­чи­ни на по­верх­ні: нев­мі­ла при­ва­ти­за­ція в ком­пле­ксі із над­то те­пли­чни­ми умо­ва­ми для ін­ве­сто­рів при­зве­ли до зво­ро­тно­го ре­зуль­та­ту — втра­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті ві­тчи­зня­ної на­фто­пе­ре­роб­ки.

По­ки ро­сій­ські вла­сни­ки укра­їн­ських НПЗ роз­по­від­а­ли уря­ду про скла­дно­щі жи­т­тя, бі­ло­ру­си, ли­тов­ці, по­ля­ки, ру­му­ни, та й са­мі ро­сі­я­ни в се­бе на ба­тьків­щи­ні по­си­ле­но мо­дер­ні­зу­ва­ли свої за­во­ди. Десь, як у Єв­ро­пі, під­ви­ще­н­ня яко­сті про­ду­кції до­мо­гли­ся чі­тким гра­фі­ком пе­ре­хо­ду на по­лі­пше­ні стан­дар­ти. У Ро­сії під­га­ня­ли адмі­ні­стра­тив­но та пре­мі­ю­ва­ли піль­га­ми з опо­да­тку­ва­н­ня які­сно­го па­ли­ва. У Бі­ло­ру­сі, яка сьо­го­дні є най­біль­шим по­ста­чаль­ни­ком бен­зи­ну та диз­па­ли­ва в Укра­ї­ну, про­сто вкла­да­ли, вкла­да­ли, вкла­да­ли...

Об’єктив­но шан­сів за­ли­ши­ти­ся на пла­ву в усіх укра­їн­ських НПЗ не бу­ло. Для вну­трі­шньо­го рин­ку їх бу­ло ба­га­то, а для екс­пор­ту бу­ло ма­ло яко­сті. Однак і та­ку до­лю для га­лу­зі скла­дно бу­ло уяви­ти. Якщо Дро­го­бич, На­двір­на, Хер­сон і Оде­са з їхні­ми мі­ні­маль­ни­ми по­ту­жно­стя­ми та до­во­єн­ни­ми те­хно­ло­гі­я­ми об’єктив­но ма­ли не­ба­га­то шан­сів, то гі­гант­ський Ли­си­чан­ський НПЗ, який на­ле­жить «Ро­сне­фти», став жер­твою вій­ни на Схо­ді, а по су­ті — роз­ва­лу укра­їн­сько-ро­сій­ських від­но­син. Ро­сі­я­ни анон­су­ва­ли за­пуск під­при­єм­ства на­ве­сні 2014 р., але в черв­ні в то­му ре­гіо­ні вже ви­бу­ха­ли сна­ря­ди. І «Ро­снефть» на­віть по­да­ла бу­ло в суд на Укра­ї­ну за те, що во­на, мов­ляв, не за­хи­сти­ла ро­сій­ської вла­сно­сті у во­ю­ю­чо­му Дон­ба­сі!

На сьо­го­дні уже всім зро­зумі­ло, що ін­ве­сту­ва­ти в укра­їн­ську еко­но­мі­ку ні­хто в Ро­сії не зби­ра­є­ться, ма­ло то­го, будь-яке зга­ду­ва­н­ня про ро­бо­ту в на­шій кра­ї­ні є не про­сто не мо­дним, а й не­без­пе­чним. То­му «Лу­койл» уже за­ли­шив Укра­ї­ну, про­дав­ши ме­ре­жу у 2015 р., «за­сві­ти­ла» на­мір про­да­ти ме­ре­жу й «Ро­снефть», але укра­їн­ська сто­ро­на ні­як не хо­че від­пу­сти­ти ком­па­нію — АМКУ кіль­ка ра­зів від­по­вів від­мо­вою пре­тен­ден­там на ку­пів­лю. А от що ком­па­нія ро­би­ти­ме з Ли­си­чан­ським НПЗ — ве­ли­ке пи­та­н­ня. Упхну­ти йо­го в пе­ри­метр уго­ди з про­да­жу укра­їн­ських акти­вів не вда­є­ться.

У ре­зуль­та­ті в Укра­ї­ні за­ли­ши­ло­ся тіль­ки два пра­цю­ю­чі за­во­ди. У 2015 р. во­ни пе­ре­ро­би­ли на двох 2,48 млн т на­фти, з якої ви­йшло 17% рин­ку бен­зи­нів і ДП. Ре­шта — ім­порт.

Мо­жна зна­йти в та­кій ви­со­кій ім­пор­то­за­ле­жно­сті й по­зи­тив. Для цьо­го до­ста­тньо уяви­ти, що Укра­ї­на зав’яза­на на свої НПЗ, які, у свою чер­гу, зав­жди си­ді­ли на ро­сій­ській на­фто­вій гол­ці. Із чим ми за­ли­ши­ли­ся б на по­ча­тку 2014-го? На­фто­вий кра­ник пе­ре­кри­ли б перш за все, про що свід­чить до­свід ті­єї са­мої Бі­ло­ру­сі, яка за всі­ма по­ня­т­тя­ми вхо­дить до чи­сла най­ближ­чих со­ю­зни­ків Ро­сії. От­же, будь-яке від­хи­ле­н­ня від мо­сков­сько­го ве­кто­ра спри­чи­няє рі­зно­го сту­пе­ня обрі­за­н­ня на­фто­вих по­ста­вок. Так, у дру­го­му пів­річ­чі 2016-го Мін­ську обме­жи­ли гра­фік по­ста­вок си­ро­ви­ни на 33%, але ж на­фто­пе­ре­роб­ка є одні­єю з основ бі­ло­ру­ської еко­но­мі­ки. Кре­мен­чу­цький ву­зол «Укр­та­тна­фта» зав­жди бу­ла най­біль­шим ви­ро­бни­ком на­фто­про­ду­ктів, а не тіль­ки ни­ні, ко­ли НПЗ кра­ї­ни ле­жать у ру­ї­нах. Во­дно­час це най­більш су­пе­ре­чли­ве під­при­єм­ство, яке ста­ло та­ким зав­дя­ки сво­є­му ни­ні­шньо­му управ­ля­ю­чо­му — дні­про­пе­тров­ській гру­пі «При­ват». На­віть при зни­жен­ні з 19 до 10–11 млн т по­ту­жно­сті пе­ре­роб­ки за­вод міг би са­мо­стій­но за­без­пе­чу­ва­ти по­тре­би Укра­ї­ни в усіх мар­ках па­ли­ва за ви­ня­тком хі­ба що скра­пле­но­го га­зу. Однак за фа­ктом за­вод за­ван­та­же­ний си­ро­ви­ною в най­кра­що­му ра­зі на 25%.

Чо­му ж ве­ли­че­зний за­вод ледь ди­хає? Уві­йшов­ши на під­при­єм­ство в ре­зуль­та­ті кла­си­чно­го рей­дер­сько­го за­хо­пле­н­ня у 2007 р. і ма­ю­чи дру­гим за ве­ли­чи­ною акціо­не­ром НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни» (управ­ляє 43% акцій «Укр­та­тна­фти»), з ін­ве­сти­ці­я­ми тре­ба бу­ти обе­ре­жні­ши­ми. (Вла­сне, гру­па і в ін­ших га­лу­зях сво­єї при­су­тно­сті не мо­же по­хва­ли­ти­ся ве­ли­ки­ми та стій­ки­ми ін­ве­сти­цій­ни­ми про­е­кта­ми.) Гро­ші ви­ді­ля­ю­ться тіль­ки на пла­но­ві ре­мон­ти, жо­дної но­вої уста­нов­ки за дев’ять ро­ків за­пу­ще­но не бу­ло. Але зав­дя­ки ін­же­нер­ній дум­ці та про­фе­сіо­на­лі­зму те­хно­ло­гів уда­ло­ся не ли­ше втри­ма­ти, а й по­лі­пши­ти якість па­ли­ва під на­ро­ста­ю­чим на­ти­ском ви­мог спо­жи­ва­чів і нор­ма­ти­вів. За­ді­яв­ши ком­плекс за­хо­дів, вклю­ча­ю­чи пе­ре­про­фі­лю­ва­н­ня окре­мих уста­но­вок, із кві­тня 2016 р. «Укр­та­тна­фті» вда­ло­ся пов­ні­стю пе­ре­йти на ви­ро­бни­цтво диз­па­ли­ва стан­дар­ту Єв­ро-5. У 2017-му ком­па­нія обі­цяє ви­пу­ска­ти й бен­зи­ни тіль­ки Єв­ро-5.

Однак у на­фто­пе­ре­роб­ці якість є ли­ше не­об­хі­дною, але не до­ста­тньою умо­вою ви­жи­ва­н­ня. По­трі­бні об­ся­ги, а тут є про­бле­ми. При «При­ва­ті» осно­ву си­ро­вин­но­го ко­ши­ка за­во­ду ста­но­вить на­фта укра­їн­ських ро­до­вищ ком­па­нії «Укр­на­фта», яка та­кож кон­тро­лю­є­ться дні­пров­ця­ми. Але її об­ся­ги па­да­ють на 10% що­ро­ку, й пе­ре­ло­ми­ти цю ди­на­мі­ку по­ки що не ви­хо­дить. Але мо­жли­во­сті зі збіль­ше­н­ня за­ван­та­же­н­ня існу­ють. У 2009–2012 рр. у Кре­мен­чук «під­ні­ма­ли» «мор­ську» на­фту з Оде­си. Зго­дом сю­ди при­во­зи­ли на­фту й ва­ку­ум­ний га­зойль за­лі­зни­цею. З осе­ні 2015-го «При­ват» роз­по­чав по­став­ки ка­зах­стан­ської на­фти сор­ту СРС. Це фа­кти­чно пе­ре­кри­ло па­ді­н­ня по­ста­вок «Укр­на­фти». У 2016 р. за­вод по­чав за­ку­по­ву­ва­ти що­мі­ся­ця до 150 тис. т ім­порт­ної на­фти й на­віть ви­йшов на опто­вий ри­нок про­да­жів на­фто­про­ду­ктів, чо­го не бу­ло ду­же дав­но.

На шля­ху на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва є дві пе­ре­шко­ди. Це на­сам­пе­ред від­су­тність мо­дер­ні­за­ції. Че­рез пе­ре­про­фі­лю­ва­н­ня уста­но­вок за­вод має обме­же­ні мо­жли­во­сті з ви­пу­ску які­сно­го па­ли­ва. Об­ся­ги мо­жуть бу­ти біль­ши­ми, але за які­стю до­ве­де­ться від­ко­ти­ти­ся як мі­ні­мум на Єв­ро-4. Щоб ви­ро­бля­ти ба­га­то які­сно­го про­ду­кту, не­об­хі­дна мо­дер­ні­за­ція, а во­на впи­ра­є­ться в одві­чну не­впев­не­ність «При­ва­ту» у зав­тра­шньо­му дні. Во­на ж не дає пов­ною мі­рою за­ді­я­ти на­яв­ні мо­жли­во­сті лі­мі­тів із за­ван­та­же­н­ня, а це до 5 млн т си­ро­ви­ни на рік. «Ми си­ди­мо як на по­ро­хо­вій бо­чці, по­лі­ти­чна си­ту­а­ція по­стій­но змі­ню­є­ться, у бу­дья­кий мо­мент за­вод мо­же бу­ти за­хо­пле­ний або зу­пи­не­ний. Як за цих умов на­ро­щу­ва­ти ви­ро­бни­цтво?» — по­яснює пред­став­ник топ-ме­не­джмен­ту НПЗ. Із ці­єї при­чи­ни кіль­ка ро­ків на за­во­ді фа­кти­чно не збе­рі­га­ли па­ли­во, але остан­нім ча­сом на­пру­га по­мі­тно спа­ла, про що свід­чать і зро­слі об­ся­ги ім­пор­ту си­ро­ви­ни. По­дов­жу­ва­ти не бу­де­мо У се­ре­до­ви­щі на­фто­пе­ре­ро­бни­ків Ше­бе­лин­ський ГПЗ (га­зо­пе­ре­ро­бний за­вод) ба­га­то хто не вва­жав на­віть за­во­дом. Так, ка­за­ли, цех, лі­нія... При­бли­зно та­ке са­ме став­ле­н­ня бу­ло й у вла­сни­ка — дер­жа­ви. Чи­слен­ні «ку­ра­то­ри» до остан­ньо­го ча­су «ого­тів­ко­ву­ва­ли» мо­дер­ні­за­цію чу­жо­го для се­бе за­во­ду, а йо­го про­ду­кцію до­істо­ри­чної яко­сті ви­во­ди­ли на ри­нок шля­хом одер­жа­н­ня по­стій­ної ін­дуль­ген­ції від уря­ду. Оста­н­ня з них — на ре­а­лі­за­цію диз­па­ли­ва стан­дар­ту Єв­ро-2 — за­кін­чує свою дію у ве­ре­сні 2016 р. Цьо­го ра­зу «по­дов­жу­ва­ти» її «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» (яко­му, вла­сне, і на­ле­жить Ше­бе­лин­ський ГПЗ) не зби­ра­є­ться.

Не мо­жна ска­за­ти, що «при но­вій вла­ді» гро­ші по­те­кли в «Ше­бе­лин­ку» рі­кою, але си­стем­ний під­хід до ви­рі­ше­н­ня про­блем під­при­єм­ства з’явив­ся. За остан­ні два ро­ки бу­ло ре­а­лі­зо­ва­но ряд не­до­ро­гих, але ефе­ктив­них про­е­ктів, які з кві­тня 2016 р. да­ли змо­гу пе­ре­йти на ви­пуск бен­зи­нів Єв­ро-4. Смі­шні за мір­ка­ми га­лу­зі 20–21 млн грн, які по­трі­бні бу­ли на бу­дів­ни­цтво ву­зла пос­тфра­кціо­ну­ва­н­ня бен­зи­нів, да­ли мо­жли­вість ви­йти на прин­ци­по­во но­вий рі­вень. Най­ці­ка­ві­ше, що на­віть «ді­дів­ський» бен­зин А-80 і той ни­ні в «Ше­бе­лин­ці» Єв­ро-4.

Ін­ве­сти­ції в про­ект уже по­вер­ну­ли­ся. Із кві­тня вар­тість ше­бе­лин­ських бен­зи­нів на 300– 400 грн/т ниж­ча за ці­ни ім­порт­но­го ре­сур­су Єв­ро-5, то­ді як ра­ні­ше дис­конт ста­но­вив 1000– 1500 грн/т. А дня­ми «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» ви­пу­сти­ло пер­шу пар­тію мар­ки А-95 за ді­ю­чим єв­ро­стан­дар­том Єв­ро-5, що має й зов­сім по­ста­ви­ти цей про­дукт в один ці­но­вий ряд із ім­порт­ни­ми ана­ло­га­ми.

До осе­ні «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» має на­мір за­вер­ши­ти бу­дів­ни­цтво уста­нов­ки гі­дро­очи­ще­н­ня та пе­ре­йде на ви­пуск ДП стан­дар­ту Єв­ро-4 та Єв­ро-5.цей про­ект є во­і­сти­ну най­ва­жли­ві­шим, то­му що від­кри­ває шлях до збіль­ше­н­ня за­ван­та­же­н­ня за­во­ду си­ро­ви­ною. За умов де­фі­ци­ту га­зо­кон­ден­са­ту — основ­ної си­ро­ви­ни для «Ше­бе­лин­ки», за­вод мо­же за­лу­ча­ти в пе­ре­роб­ку на­яв­ну на рин­ку лег­ку на­фту укра­їн­сько­го ви­до­бу­тку, яка є більш «важ­кою» си­ро­ви­ною та по­тре­бує до­да­тко­во­го очи­ще­н­ня.

Про­цес на­ро­щу­ва­н­ня за­ван­та­же­н­ня вже пі­шов. У кві­тні 2016 р. «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» впер­ше за­ве­зло 3,5 тис. т ка­зах­стан­ської на­фти, у трав­ні бу­ло по­став­ле­но ще 3 тис. т. Увесь же кон­тракт роз­ра­хо­ва­ний на 10 тис. т. На­ре­шті, за по­пе­ре­дньою ін­фор­ма­ці­єю, на вну­трі­шньо­му рин­ку вда­ло­ся «зна­йти» близь­ко 12 тис. т на­фти й га­зо­кон­ден­са­ту.

До ре­чі, тут ефект бу­де по­двій­ним: «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» на­ро­щує ви­ро­бни­цтво які­сно­го про­ду­кту та одно­ча­сно «всмо­ктує» з рин­ку об­ся­ги си­ро­ви­ни, що, як пра­ви­ло, йшли на не­ле­галь­ну пе­ре­роб­ку з ви­пу­ском без­акци­зно­го фаль­си­фі­ка­ту.

Не­ве­ли­ка, але влу­чна мо­дер­ні­за­ція до­зво­ли­ла та­кож ви­йти на екс­порт, ку­ди «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» від­прав­ляє ри­фор­мат (до­ро­гий ви­со­ко­окта­но­вий ком­по­нент) і бен­зол. По­при крах на­фто­пе­ре­ро­бної га­лу­зі, за­во­ди в Кре­мен­чу­ці та Ше­бе­лин­ці, які за­ли­ши­ли­ся в строю, ма­ють хо­ро­ший по­тен­ці­ал із на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва. Якщо у 2015 р. во­ни су­мар­но ви­пу­сти­ли 1,6 млн сві­тлих на­фто­про­ду­ктів, то при ціл­ком ре­а­лі­сти­чних сце­на­рі­ях мо­дер­ні­за­ції та за­ван­та­же­н­ня мо­жуть ви­йти на ви­пуск 6 млн т бен­зи­ну й ди­зель­но­го па­ли­ва. Для на­о­чно­сті, це більш як 80% від очі­ку­ва­но­го у 2016 р. спо­жи­ва­н­ня цих па­лив. Та­ким чи­ном, шан­си на ре­не­санс га­лу­зі ще є.

Основ­ний по­тен­ці­ал — на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва в 3– 4 ра­зи — при­хо­вує в со­бі «Укр­та­тна­фта», для якої пер­спе­кти­ва роз­ви­тку бло­ко­ва­на мля­вим кор­по­ра­тив­ним кон­флі­ктом, спе­ци­фі­чним сві­то­гля­дом ма­жо­ри­тар­но­го акціо­не­ра та за­галь­ним ін­ве­сти­цій­ним клі­ма­том у кра­ї­ні. Про­ект мо­дер­ні­за­ції та­ко­го ве­ли­ко­го ви­ро­бни­цтва по­тре­бує до 1 млрд дол. ін­ве­сти­цій.

«Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» має скром­ні­ші по­ту­жно­сті, однак те­хні­чно є мо­жли­вість для збіль­ше­н­ня ви­ро­бни­цтва па­ли­ва вдві­чі — до 550 тис. т на рік. Основ­ною про­бле­мою є па­ді­н­ня ви­до­бу­тку га­зо­кон­ден­са­ту як основ­ної та най­більш лі­кві­дної си­ро­ви­ни для «Ше­бе­лин­ки».

До­ся­гнув­ши хо­ро­ших які­сних па­ра­ме­трів, пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства ма­ють го­стру по­тре­бу в си­ро­ви­ні. Не пе­ре­роб­ка, а ви­до­бу­ток ву­гле­во­днів ви­зна­чає енер­ге­ти­чну не­за­ле­жність кра­ї­ни. Але в цій га­лу­зі по­ки що біль­ше пра­цю­ють по­лі­ти­ки, а не бу­ро­ви­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.