Сум­ні тран­шо-бю­дже­тні «тор­же­ства»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Юлія САМАЄВА, Юрій СКОЛОТЯНИЙ

Укра­ї­на з ве­ли­че­зною на­ту­гою та май­же рі­чним за­пі­зне­н­ням отри­ма­ла урі­за­ний «істо­ри­чний» тре­тій транш МВФ у рам­ках ді­ю­чої про­гра­ми. Не ви­клю­че­но, що остан­ній — над­то ба­га­то «прин­ци­по­вих» пе­ре­шкод на шля­ху ви­ді­ле­н­ня на­сту­пно­го. І чи не го­лов­ною з них на­пев­но ви­яви­ться кін­це­ва ре­да­кція по­да­но­го Ка­бі­не­том мі­ні­стрів у пар­ла­мент на ти­жні, що ми­нає, про­е­кту держ­бю­дже­ту на на­сту­пний рік.

Не­ви­прав­ні опти­мі­сти

Па­фос, яким пре­зи­дент­ська Pr-ко­ман­да та осо­би­сто га­рант су­про­во­джу­ва­ли по­ві­дом­ле­н­ня про те, що «упер­ше в істо­рії від­но­син між Укра­ї­ною та Мі­жна­ро­дним ва­лю­тним фон­дом ми одер­жа­ли тре­тій транш до­по­мо­ги в рам­ках одні­єї про­гра­ми спів­ро­бі­тни­цтва», ви­йшов яв­но на­дмір­ним (спе­ці­аль­но під­го­тов­ле­ний ві­део­ко­мен­тар із цьо­го при­во­ду над­то силь­но на­га­дує свя­тко­ве ві­део­звер­не­н­ня до на­ро­ду). І він, зви­чай­но, не при­хо­вав від ува­жних спо­сте­рі­га­чів не над­то при­єм­ні об­ста­ви­ни, які цю «бла­гу звіс­тку» су­про­во­джу­ва­ли. Ну, на­при­клад, що су­ма тран­шу (1 млрд дол.) бу­ла май­же на­по­ло­ви­ну урі­за­на від ті­єї, якої спо­ча­тку очі­ку­ва­ли (1,7 млрд). Або що ви­му­че­не Мвф-ське ого­ло­ше­н­ня про ви­ді­ле­н­ня тран­шу су­про­во­джу­ва­ло­ся нев­ті­шним за­сте­ре­же­н­ням про «не­ви­ко­на­н­ня ря­ду кри­те­рі­їв ви­ко­на­н­ня про­гра­ми» (від­но­сно об­ся­гів між­на­ро­дних ре­зер­вів, не­на­ко­пи­че­н­ня за­бор­го­ва­но­сті за зов­ні­шні­ми пла­те­жа­ми і не­за­про­ва­дже­н­ня обме­жень на ва­лю­тно­му рин­ку). І, на­ре­шті, сум­ною кон­ста­та­ці­єю, що «про­гра­ма ви­ко­ну­ва­ла­ся зі зна­чни­ми тру­дно­ща­ми від са­мо­го по­ча­тку й не до­ся­гла ба­га­тьох сво­їх ці­лей».

Тру­дно­щі оче­ви­дні, чо­го вар­та тіль­ки май­же рі­чна за­трим­ка з ви­ді­ле­н­ням ни­ні­шньо­го тран­шу (від­по­від­на мі­сія МВФ від­ві­да­ла Ки­їв са­ме в тре­тій де­ка­ді ве­ре­сня ми­ну­ло­го ро­ку). Або пі­йма­ний Пе­тром Оле­ксі­йо­ви­чем «обли­зень» пі­сля то­го, як він ще на са­мо­му по­ча­тку ни­ні­шньо­го ро­ку пі­сля осо­би­стих пе­ре­го­во­рів із ди­ре­кто­ром-роз­по­ря­дни­ком МВФ Крі­стін Ла­гард над­то са­мо­впев­не­но анон­су­вав із Да­во­су зго­ду МВФ на­да­ти Укра­ї­ні чер­го­вий транш сво­го фі­нан­су­ва­н­ня вже в лю­то­му. Очі­ку­ва­н­ня не ви­пра­вда­ли­ся не тіль­ки від­но­сно тер­мі­нів Мвф­ських над­хо­джень, які від­кла­да­ли­ся за остан­ні мі­ся­ці мі­ні­мум ра­зів п’ять. Очі­ку­ва­н­ня що­до їхньої су­ми де­валь­ву­ва­ли ни­ні­шньо­го ро­ку май­же так са­мо, як і грив­ня за остан­ні 2,5 ро­ку — більш як утри­чі. І йде­ться за­раз про пер­спе­кти­ви одер­жа­н­ня до кін­ця 2016-го ще хі­ба що 1,3 млрд дол. (тоб­то 2,3 млрд. — за­га­лом за рік) про­ти зга­да­них у сі­чні По­ро­шен­ком 7 млрд.

У Нац­бан­ку, яв­но на­ма­га­ю­чись під­три­ма­ти «тран­ше­ві тор­же­ства» і про­де­мон­стру­ва­ти свою до них при­че­тність, ви­пу­сти­ли прес-ре­лі­зи про зни­же­н­ня до 15% дис­кон­тної став­ки та подаль­ше осла­бле­н­ня ре­гу­лю­ва­н­ня ва­лю­тно­го рин­ку. Хо­ча ого­ло­ше­н­ня про пов­не при­пи­не­н­ня ви­да­чі ін­ди­ві­ду­аль­них ва­лю­тних лі­цен­зій фі­з­осо­бам до лі­бе­ра­лі­за­цій­них пун­ктів то­чно не на­ле­жить, хоч би що в Нац­бан­ку вва­жа­ли з цьо­го при­во­ду. Там, до ре­чі, окре­мі фун­кціо­не­ри на­стіль­ки ві­дір­ва­ли­ся від дій­сно­сті та уві­ру­ва­ли в не­по­грі­шність вла­сної дум­ки, що не со­ром­ля­ться спро­сто­ву­ва­ти на­віть офі­цій­ну ін­фор­ма­цію МВФ, за ра­ху­нок че­твер­то­го тран­шу яко­го, на­га­да­є­мо, спо­ді­ва­ю­ться на­ро­сти­ти до кін­ця по­то­чно­го ро­ку між­на­ро­дні ре­зер­ви з 14,1 до 17,2 млрд дол. Впро­довж остан­ніх кіль­кох мі­ся­ців ши­ро­ко­го між­на­ро­дно­го ре­зо­нан­су на­бу­ла те­ма існу­ва­н­ня в Укра­ї­ні не­за­кон­них місць по­збав­ле­н­ня во­лі, або, як їх на­зва­ли, — «та­єм­них тю­рем СБУ». Актив­на екс­плу­а­та­ція ці­єї те­ми в ро­сій­ських ЗМІ, ви­не­се­н­ня її на рі­вень ООН мо­жуть бу­ти акці­єю, спря­мо­ва­ною на під­рив між­на­ро­дно­го ре­но­ме Укра­ї­ни.

З одно­го бо­ку, на­чеб­то все пра­виль­но: не мо­же дер­жа­ва по­ру­шу­ва­ти свої між­на­ро­дні зо­бов’яза­н­ня і до­пу­ска­ти існу­ва­н­ня не­за­кон­них місць утри­ма­н­ня під вар­тою та без­під­став­но три­ма­ти там будь-ко­го. Адже є між­на­ро­дні стан­дар­ти і пе­ред­ба­че­ний на­ціо­наль­ним за­ко­но­дав­ством по­ря­док за­три­ма­н­ня, взя­т­тя під вар­ту, утри­ма­н­ня під вар­тою, по­збав­ле­н­ня во­лі то­що. З ін­шо­го бо­ку, по­стає за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня: якою мі­рою мо­жна по­ши­ри­ти дію від­по­від­них між­на­ро­дних актів і ві­тчи­зня­них за­ко­нів на си­ту­а­цію вій­ни, яка три­ває на Схо­ді Укра­ї­ни?

На жаль, одних на­дій і за­пев­нянь чи­нов­ни­ків НБУ, на­віть най­більш са­мо­впев­не­них, для одер­жа­н­ня но­во­го тран­шу не­до­ста­тньо.

Тим ча­сом і в екс­пер­тно­му се­ре­до­ви­щі, і в су­спіль­стві де­валь­ва­ція очі­ку­вань три­ває (то­чно так са­мо, як і з грив­нею — не­хай ні­ко­го не вво­дить в ома­ну її ни­ні­шня тим­ча­со­ва ста­бі­лі­за­ція). Адже шан­си на одер­жа­н­ня ще одно­го тран­шу цьо­го ро­ку та­нуть так са­мо стрім­ко, як і за­пас фі­нан­со­вої мі­цно­сті в держ­скар­бни­ці. Так, з вуст чин­но­го мі­ні­стра фі­нан­сів Оле­ксан­дра Да­ни­лю­ка вже про­лу­на­ли за­яви про не­ре­а­лі­сти­чність бю­дже­ту ни­ні­шньо­го ро­ку та що­ден­не зро­ста­н­ня фі­скаль­них ри­зи­ків. За йо­го сло­ва­ми, фі­скаль­ний де­фі­цит Укра­ї­ни роз­ши­рив­ся до 1,9 млрд дол. за сім мі­ся­ців 2016 р. А дер­жав­ні до­хо­ди з сі­чня по ли­пень зро­сли на 4,6%, то­ді як ви­да­тки під­ско­чи­ли на 21%.

Однак якщо так, то єди­на аль­тер­на­ти­ва се­кве­стру, хоч би як змі­ню­вав свою ри­то­ри­ку з цьо­го при­во­ду мі­ністр фі­нан­сів, який «пра­цює що­дня над ско­ро­че­н­ням фі­скаль­них ри­зи­ків», — пря­ма або опо­се­ред­ко­ва­на емі­сія НБУ на по­кри­т­тя по­треб держ­бю­дже­ту, якої все одно ду­же не ві­тає МВФ. І на­віть якщо Нац­банк, на­ма­га­ю­чись до­три­ма­ти­ся в цьо­му пи­тан­ні при­стой­но­сті, під­три­має Мін­фін пе­ре­ра­ху­ва­н­ням на­ле­жних із ньо­го від­по­від­но до бю­дже­тно­го роз­пи­су 38 млрд грн сво­го «при­бу­тку», ці гро­ші все одно озна­ча­ти­муть не що ін­ше, як емі­сію. Не по­кри­ту, з огля­ду на мі­зер­ність чи­стих ЗВР Нац­бан­ку, пра­кти­чно ні­чим, крім отри­ма­но­го щой­но по­ки що всьо­го ли­ше одно­го до­ла­ро­во­го мі­льяр­да.

Утім, шанс на уни­кне­н­ня се­кве­стру дає й від­кри­т­тя до­сту­пу до ко­штів ін­ших до­но­рів, роз­бло­ко­ва­ний зав­дя­ки «у ці­ло­му по­зи­тив­но­му» вер­ди­кту МВФ. Іде­ться про 1 млрд дол. під дер­жга­ран­тії США, 600 млн єв­ро ма­кро­фі­нан­со­вої до­по­мо­ги від ЄС і кре­дит у 500 млн дол. Сві­то­во­го бан­ку для НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни» на за­ку­пів­лі га­зу. Остан­ні, до ре­чі, ще не­об­хі­дно за­слу­жи­ти на­ле­жни­ми ре­фор­ма­ми на енер­го­рин­ку, і на лег­ке жи­т­тя роз­ра­хо­ву­ва­ти тут то­чно не до­во­ди­ться. Так, ЄБРР пра­кти­чно одно­ча­сно з ви­хо­дом ре­лі­зу МВФ офі­цій­но за­явив: «За­кон Укра­ї­ни про ре­гу­ля­то­ра енер­ге­ти­ки, що дов­го роз­гля­да­є­ться Вер­хов­ною Ра­дою, украй ва­жли­вий для се­кто­ра енер­ге­ти­ки та ко­му­наль­них по­слуг, а та­кож для при­ва­ти­за­ції ком­па­ній енер­ге­ти­чної га­лу­зі, то­му прийня­ти йо­го по­трі­бно бу­ло вже дав­но. Не­що­дав­нє не­прийня­т­тя цьо­го за­ко­но­про­е­кту Ра­дою під­ри­ває ре­фор­ми, до­ві­ру ін­ве­сто­рів і впли­не на за­галь­ну енер­ге­ти­чну не­за­ле­жність Укра­ї­ни». І до­дав: «Без цьо­го за­ко­ну спро­мо­жність Єв­ро­пей­сько­го бан­ку ре­кон­стру­кції та роз­ви­тку пов­ною мі­рою ре­а­лі­зу­ва­ти про­е­кти в се­кто­рі енер­ге­ти­ки й ко­му­наль­но­го го­спо­дар­ства, на­стіль­ки не­об­хі­дні кра­ї­ні, як і ра­ні­ше, бу­де обме­же­на».

Між­на­ро­дні до­но­ри Укра­ї­ни мо­жуть за­про­сто при­га­да­ти пе­ре­лік не­ви­ко­на­них офі­цій­ним Ки­є­вом зо­бов’язань. Тож що і для ко­го від­кри­ло­ся із на­да­н­ням Мвф-сько­го тран­шу — хо­ро­ше за­пи­та­н­ня для окре­мо­го обго­во­ре­н­ня.

Хо­ро­ше та по­ки що тра­ди­цій­но опо­ви­те та­єм­ни­цею пи­та­н­ня — то­чний зміст уго­ди з МВФ пі­сля її пе­ре­гля­ду та пе­ре­лік узя­тих на се­бе укра­їн­ською сто­ро­ною зо­бов’язань. Ком­пен­су­ва­ти го­лод на від­по­від­ну ін­фор­ма­цію, за вже теж уста­ле­ною тра­ди­ці­єю, до­во­ди­ться з не­о­фі­цій­них дже­рел. По­ді­бна «за­ла­штун­ко­вість» цих пе­ре­го­во­рів і до­мов­ле­но­стей до­сить сум­нів­на (якщо вза­га­лі прийня­тна) з огля­ду на те, як і на­скіль­ки їхній зміст впли­ває на по­то­чний і май­бу­тній до­бро­бут 45 млн укра­їн­ців.

Утім, на­віть за­зви­чай над­то об­ті­чні фор­му­лю­ва­н­ня пре­сре­лі­зу МВФ мо­жуть про­ли­ти чи­ма­ло сві­тла на під­ви­ще­ну тру­дність зав­дань, ви­рі­ше­н­ня яких укра­їн­ська сто­ро­на всі­ма си­ла­ми від­кла­да­ла на ни­ні­шню осінь. Пе­ре­ек­за­ме­ну­ва­н­ня на осінь І пер­шим пун­ктом там зна­чи­ться «подаль­ший про­грес у сфе­рі фі­скаль­них ре­форм», що має «клю­чо­ве зна­че­н­ня для за­без­пе­че­н­ня уста­ле­но­сті в се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві». Тут ма­є­ться на ува­зі «за­по­бі­га­н­ня змі­нам у по­да­тко­вій по­лі­ти­ці, які при­зво­дять до збіль­ше­н­ня по­да­тко­во­го де­фі­ци­ту», при­чо­му «акцент не­об­хі­дно ро­би­ти на по­лі­пшен­ні по­да­тко­во­го та ми­тно­го адмі­ні­стру­ва­н­ня». Але тут слід зга­да­ти, що звіль­не­н­ня ни­ні­шньо­го го­ло­ви ДФС На­сі­ро­ва, який яв­но не справ­ля­є­ться із зав­да­н­ням по­лі­пше­н­ня, ви­я­ви­ло­ся по­ки що не по зу­бах ни­ні­шньо­му го­ло­ві Мін­фі­ну. А гла­ва уря­ду яв­но «попу­стив­ся» у на­ма­ган­ні на­ве­сти лад на ми­тни­ці, при­зна­чив­ши ту­ди сво­го «смо­тря­що­го». От­же, роз­ра­хо­ву­ва­ти на ду­же вже сер­йо­зний про­грес на цьо­му по­при­щі, ма­буть, не вар­то.

Як і на спе­ці­аль­но зга­да­не в по­ві­дом­лен­ні МВФ «здій­сне­н­ня па­ра­ме­три­чної пен­сій­ної ре­фор­ми», яка має «ви­рі­шаль­не зна­че­н­ня для змен­ше­н­ня ве­ли­ко­го стру­ктур­но­го де­фі­ци­ту Пен­сій­но­го фон­ду, спри­я­н­ня змен­шен­ню бю­дже­тно­го де­фі­ци­ту та дер­жав­но­го бор­гу...». Ре­а­лі­за­ція тіль­ки цьо­го зав­да­н­ня ви­да­ва­ти­ме­ться ар­хі­скла­дною, якщо зга­да­ти про гли­би­ну про­ни­кне­н­ня за­ра­зи по­пу­лі­зму в ни­ні­шнє пар­ла­мент­ське се­ре­до­ви­ще та все укра­їн­ське су­спіль­ство.

Та якщо «на­ги­на­ти на­род» пре­зи­дент­ське ото­че­н­ня, на­ро­дні обран­ці та уря­дов­ці вже під при­во­дом вій­ни й кри­зи не­по­га­но при­сто­су­ва­ли­ся, осо­бли­во не со­ром­ля­чись під­ви­щу­ва­ти та­ри­фи (ди­ви­шся, і з пен­сій­ним ві­ком пе­ре­мор­га­є­мо), то аж ну ні­як не мо­жуть від­мо­ви­ти со­бі в за­до­во­лен­ні по­жи­ви­ти­ся «стерв’яти­ною». При­чо­му не тіль­ки на вій­сько­вих за­мов­ле­н­нях і сум­нів­них бі­ля-ато-шних уго­дах, на ми­тни­ці або в бан­ків­сько­му се­кто­рі, що за­ги­на­є­ться, а й у ба­га­тьох ін­ших сфе­рах по­хму­рої укра­їн­ської еко­но­мі­чної дій­сно­сті... І на­віть сум­ний до­свід по­пе­ре­дни­ків осо­бли­во ні­ко­го не ля­кає. Нев­же на­стіль­ки ве­ли­ка са­мо­впев­не­ність у спро­мо­жно­сті ма­ні­пу­лю­ва­ти су­спіль­ною сві­до­мі­стю?

Тим ча­сом пе­ре­лік ого­ло­ше­них із Ва­шинг­то­на зав­дань ве­ли­кий та аж ні­як не обме­жу­є­ться ви­ще­на­ве­де­ни­ми пун­кта­ми. І ба­га­то які з них зов­сім не но­ві, але від цьо­го їхня ре­а­лі­за­ція не стає про­сті­шою, — зни­же­н­ня ін­фля­ції та збіль­ше­н­ня зо­ло­то­ва­лю­тних ре­зер­вів (що вкрай про­бле­ма­ти­чно в умо­вах не­ре­а­лі­сти­чно­го бю­дже­ту), де­ре­гу­ля­ція, змі­цне­н­ня бан­ків­ської си­сте­ми, бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю, ре­ор­га­ні­за­ція дер­жав­них під­при­ємств. Але го­лов­ним ла­кму­сом то­го, на­скіль­ки ни­ні­шні ме­шкан­ці ви­со­ких ка­бі­не­тів на Пе­чер­ських па­гор­бах справ­ді ма­ють на­мір ви­ко­ну­ва­ти пе­ре­гля­ну­ті зо­бов’яза­н­ня за про­гра­мою, бу­де те, на­скіль­ки ци­ві­лі­зо­ва­но, пра­гма­ти­чно та про­зо­ро в Укра­ї­ні про­хо­ди­ти­ме бю­дже­тний про­цес і чи впи­ше­ться де­фі­цит держ­фі­нан­сів у Мвф-ські рам­ки. І якщо по­вто­ри­ться пра­кти­ка по­пе­ре­дніх ро­ків, ко­ли бю­джет при­ймав­ся в роз­пал ка­то­ли­цьких рі­здвя­них ка­ні­кул і «зво­див­ся» на ко­лі­ні в ку­лу­а­рах пар­ла­мен­ту, пе­ре­гляд, без­сум­нів­но, бу­де від­кла­де­ний з усі­ма на­слід­ка­ми, що звід­си ви­пли­ва­ють. Але ж у на­пу­тньо­му сло­ві до тран­шу, який від­прав­ля­є­ться в Ки­їв, ди­ре­ктор-роз­по­ря­дник МВФ Ла­гард, крім ін­шо­го, на­по­ле­гли­во по­ре­ко­мен­ду­ва­ла укра­їн­сько­му уря­ду взя­ти під кон­троль дер­жав­ні фі­нан­си... Чи змо­жуть? Уряд пе­ред­ба­чив збіль­ше­н­ня бю­дже­ту Укра­ї­ни у 2017 р. май­же на 17%, до 876 млрд грн. Уже див­но з ура­ху­ва­н­ням то­го, що еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня за­пла­но­ва­не в 3%, ін­фля­ція за про­гно­за­ми бу­де 8%, а збіль­ше­н­ня по­да­тко­вих ста­вок, за сло­ва­ми прем’єра, не пла­ну­є­ться. Що­прав­да, із за­сте­ре­же­н­ням про мо­жли­ве роз­ши­ре­н­ня ба­зи та пе­ре­гляд рен­ти. Ра­ні­ше Мін­фі­ном та­кож озву­чу­ва­ла­ся ін­де­кса­ція акци­зних ста­вок, а екс­пер­та­ми — мо­жли­вість їх більш ра­ди­каль­но­го під­ви­ще­н­ня. При­найм­ні ко­та в мі­шку бі­зне­су очі­ку­ва­ти вар­то. Ба­жа­н­ня впи­са­ти­ся в нор­ма­тив МВФ уже зі­гра­ло з на­ми злий жарт цьо­го ро­ку, зі­грає і на­сту­пно­го. Де­фі­цит бю­дже­ту, який 2017-го не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 3%, пе­ред­ба­чу­ва­но ста­но­вить 77,5 млрд грн.

Те, що на Гру­шев­сько­го на­зи­ва­ють зро­ста­н­ням со­ці­аль­них стан­дар­тів, є 10-від­со­тко­вим но­мі­наль­ним збіль­ше­н­ням мі­ні­маль­ної за­ро­бі­тної пла­ти та про­жи­тко­во­го мі­ні­му­му впро­довж ро­ку, а то­чні­ше, до гру­дня 2017-го. Тоб­то з 1600 грн у гру­дні 2016-го до 1762 грн у гру­дні 2017 р.

Прем’єр ви­ті­ю­ва­то по­яснив, що ми ма­є­мо бу­ти ре­а­лі­ста­ми та опи­ра­ти­ся на існу­ю­чі по­ка­зни­ки. Що як тіль­ки еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня за­без­пе­чить йо­го не­об­хі­дни­ми ре­сур­са­ми, то він одра­зу ж і під­ви­щить со­ці­аль­ні стан­дар­ти. По-пер­ше, не зов­сім зро­зумі­ло, чо­му, фор­му­ю­чи ви­да­тко­ву ча­сти­ну бю­дже­ту, ми ма­є­мо бу­ти ре­а­лі­ста­ми, а вер­ста­ю­чи до­хі­дну — ні. У ЗМІ вже з’яв­ля­ла­ся ін­фор­ма­ція про те, що про­гно­зо­ва­ні по­да­тко­ві збо­ри в 2017 р., за да­ни­ми Мін­фі­ну, більш як на 40 млрд грн пе­ре­ви­щу­ють про­гно­зи ДФС.

По-дру­ге, чер­во­ною ни­ткою че­рез остан­ній Ін­фля­цій­ний звіт то­го са­мо­го Нац­бан­ку, на­при­клад, про­хо­дить ри­зик не­до­ста­тньо­го спо­жив­чо­го по­пи­ту — одно­го з основ­них драй­ве­рів еко­но­мі­ки. Адже якщо ви щось ви­ро­би­ли, але не змо­гли про­да­ти або про­да­ли ниж­че від со­бі­вар­то­сті, еко­но­мі­ка тіль­ки втра­чає, об­ся­ги подаль­шо­го ви­ро­бни­цтва, як і ін­ве­сти­ції в ньо­го ско­ро­чу­ю­ться, по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня теж. За ста­ти­сти­кою НБУ, об­ся­ги вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня до­мо­го­спо­дарств про­дов­жу­ють ско­ро­чу­ва­ти­ся (за рік ще -2,2%). На­віть ска­су­ва­н­ня ім­порт­но­го збо­ру та пов’яза­ний із ним від­кла­де­ний по­пит на вве­зе­ні то­ва­ри не змо­гли по­лі­пши­ти ди­на­мі­ки. На­се­ле­н­ня, до­хо­ди яко­го зро­ста­ли не на­стіль­ки стрім­ко, як ці­ни, ви­тра­чає ледь не все за­ро­бле­не бу­кваль­но на їжу (42% від за­галь­ної час­тки ви­трат), ко­му­нал­ку (16%) і про­їзд (близь­ко 10%).

Спо­жив­ча ін­фля­ція (8,4% у рі­чно­му об­чи­слен­ні) у під­сум­ку від­стає від по­ка­зни­ків, за­кла­де­них у бю­дже­ті цьо­го ро­ку, і до кін­ця ро­ку очі­ку­ва­них НБУ 12% мо­же й не до­сяг­ти. Хо­ча її, зви­чай­но, і бу­де під­штов­ху­ва­ти збіль­ше­н­ня та­ри­фів ЖКГ, але да­ле­ко на цьо­му куль­га­во­му ко­ні не по­їдеш.

Про­ми­сло­ва ін­фля­ція, на від­мі­ну від спо­жив­чої, при­ско­ри­ла­ся за рік на 15%. При­чо­му є одна ка­те­го­рія про­ду­кції, в якій зв’язок цін ви­ро­бни­ків із ці­на­ми спо­жи­ва­чів пря­мий та оче­ви­дний, — це про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня, ті са­мі, на які на­се­ле­н­ня вже ви­тра­чає по­над 40% сво­їх до­хо­дів. Ко­ли во­ни по­до­рож­ча­ють, а це не­о­дмін­но ста­не­ться, лю­ди бу­дуть зму­ше­ні ви­тра­ча­ти на їжу ще біль­ше, ско­ро­чу­ю­чи до мі­ні­му­му спо­жи­ва­н­ня ін­ших то­ва­рів і по­слуг, а за­о­дно і від­по­від­ні по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня.

При низь­ко­му спо­жи­ван­ні зро­ста­н­ня не до­че­ка­ти­ся. Як і ін­ве­сти­цій. А для то­го, щоб по­пит з’явив­ся, лю­дям еле­мен­тар­но по­трі­бні гро­ші. А їх у гро­ма­дян біль­ше не ста­не. Уряд обі­цяє збіль­ши­ти зар­пла­ти вчи­те­лям (на 33%) і лі­ка­рям (на 26%), але це на сьо­го­дні ледь не най­більш низь­ко­опла­чу­ва­ні про­фе­сії в кра­ї­ні. За да­ни­ми Держ­ста­ту, се­ре­дня зар­пла­та лі­ка­ря ни­ні ста­но­вить 3,5 тис. грн, а вчи­те­ля — 4 тис. І 30-від­со­тко­ве під­ви­ще­н­ня ли­ше на­бли­зить їхні зар­пла­ти до се­ре­дньо­го рів­ня до­хо­дів у кра­ї­ні.

Прі­о­ри­те­та­ми уря­ду в 2017-му на­зва­ні на­ціо­наль­на обо­ро­на та без­пе­ка, ре­кон­стру­кція та бу­дів­ни­цтво до­ріг, де­цен­тра­лі­за­ція, ре­фор­ма енер­го­ефе­ктив­но­сті, під­трим­ка аграр­но­го се­кто­ра та осві­ти. Що з пе­ре­лі­че­но­го ви­ще, якщо су­ди­ти по за­кла­де­них па­ра­ме­трах, змо­же за­без­пе­чи­ти зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки — не­зро­зумі­ло.

За­галь­ний бю­джет на обо­ро­ну та без­пе­ку в 2017 р. пла­ну­ють збіль­ши­ти на 14,5 млрд грн (з 114 до 129 млрд). Зокре­ма, ви­тра­ти на гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня вій­сько­вих зро­стуть на 9,6 млрд.

Про­дов­жує уряд на­по­ля­га­ти й на ство­рен­ні До­ро­жньо­го фон­ду. Сфор­му­ють йо­го за ра­ху­нок 14,2 млрд грн акци­зних над­хо­джень і ще 1 млрд дол. від між­на­ро­дних фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій. Іні­ці­а­ти­ва не но­ва, і в ми­ну­ло­му пар­ла­мент її не під­три­мав, звід­си й сум­ні­ви, що її вда­сться ре­а­лі­зу­ва­ти май­бу­тньо­го бю­дже­тно­го ро­ку.

Та­кож Ка­бмін про­по­нує ство­ри­ти фонд енер­го­ефе­ктив­но­сті, кон­це­пцію яко­го дав­но роз­ро­бле­но Мін­ре­гіо­ном. До фон­ду за­лу­чать 800 млн грн із держ­бю­дже­ту та близь­ко 100 млн єв­ро від між­на­ро­дних до­но­рів. Отри­ма­ні 3,5–4 млрд грн фонд ви­тра­тить на уте­пле­н­ня, від­нов­ле­н­ня, вста­нов­ле­н­ня лі­чиль­ни­ків і мі­ні­мі­за­цію енер­ге­ти­чних втрат.

Щоб ком­пен­су­ва­ти ска­су­ва­н­ня Пдв-пільг для агро­під­при­ємств, уряд пе­ред­ба­чив 5,5 млрд грн на їхню під­трим­ку. Зокре­ма на мо­дер­ні­за­цію та при­дба­н­ня те­хні­ки, тра­кто­рів і при­че­пів. Акцент бу­ло зро­бле­но са­ме на під­трим­ці дрі­бних і се­ре­дніх фер­мер­ських го­спо­дарств, мов­ляв, ве­ли­кі хол­дин­ги по­дба­ють про се­бе са­мі. Що ж, по­ди­ви­мо­ся, чи так ви­йде в ре­зуль­та­ті.

Фі­нан­су­ва­н­ня осві­ти по­рів­ня­но з ми­ну­лим ро­ком збіль­ше­не на 21,1 млрд грн. Ви­тра­ти на сти­пен­дії, які на­ро­би­ли стіль­ки га­ла­су в су­спіль­стві, у під­сум­ку збіль­ше­ні на 576 млн (із 5,2 млрд грн 2016-го до 5,8 млрд 2017-го). Охо­ро­ні здо­ров’я по­ве­зло тро­хи мен­ше, її фі­нан­су­ва­н­ня збіль­ши­ли на 8,2 млрд грн по­рів­ня­но з по­ка­зни­ка­ми 2016 р. Зна­йти п’ять від­мін­но­стей Мін­фін, на пер­ший по­гляд, усе­та­ки на­ма­га­є­ться змі­ни­ти під­хо­ди до бю­дже­тно­го пла­ну­ва­н­ня. При­найм­ні лю­ди, які бе­руть актив­ну участь у про­це­сі, по­ві­дом­ля­ють про не­ба­жа­н­ня ві­дом­ства йти на по­від­ку в ін­ших мі­ні­стерств, роз­да­ю­чи всім і ко­жно­му дер­жав­ні ко­шти. Але зна­йти прин­ци­по­ві від­мін­но­сті в бю­дже­тних про­це­сах ни­ні­шньо­го ро­ку та ми­ну­лих ро­ків по­ки що не ви­хо­дить. Так, за­сту­пник мі­ні­стра Мар­чен­ко че­сно зі­знав­ся в то­му, що Мін­фін не за­до­воль­нив у пов­но­му об­ся­зі бю­дже­тний за­пит жо­дно­го з мі­ні­стерств і ві­домств. Але по­ки що в цьо­му по­лі во­їн один. На­при­клад, іні­ці­а­ти­ва Мін­фі­ну змі­ни­ти си­сте­му на­ра­ху­ва­н­ня сти­пен­дій сту­ден­там на­штов­хну­ла­ся не тіль­ки на не­ро­зу­мі­н­ня в су­спіль­стві, во­на бу­ла від­ки­ну­та й Мі­ні­стер­ством осві­ти, і прем’єром, і пре­зи­ден­том. Не­хай ва­рі­ант, за­про­по­но­ва­ний Мін­фі­ном, і не іде­аль­ний, і до ньо­го теж є за­пи­та­н­ня. Однак і те, як чи­нов­ни­ки та по­лі­ти­ки сприйня­ли цю не­смі­ли­ву спро­бу бо­дай щось змі­ни­ти в си­сте­мі не­по­мір­них со­ці­аль­них ви­да­тків дер­жа­ви, які вже ду­же дав­но ста­ли не­по­мір­ни­ми, свід­чить про за­шка­лю­ю­чий по­пу­лізм вла­ди та її не­го­тов­ність до сер­йо­зних змін.

У кра­ї­ні, де май­же по­ло­ви­на на­се­ле­н­ня в тій чи ін­шій фор­мі є одер­жу­ва­чем со­ці­аль­них ви­плат дер­жа­ви, до­те­пер не­має до­ста­тньо від­по­від­аль­них по­лі­ти­ків, спро­мо­жних від­кри­то за­яви­ти про те, що укра­їн­сько­му бю­дже­ту це еле­мен­тар­но не по ки­ше­ні. І укра­їн­ський бю­джет не бу­де ре­а­лі­сти­чним до­ти, до­ки йо­го ви­да­тко­ва ча­сти­на бу­де фор­му­ва­ти­ся, ви­хо­дя­чи з по­лі­ти­чних ін­те­ре­сів, а не ре­аль­них мо­жли­во­стей.

Ми фі­нан­су­є­мо за­кла­ди й держ­про­гра­ми, а не кон­кре­тні ре­зуль­та­ти. Про­це­ду­ри оцін­ки ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня дер­жав­них ко­штів не існує. Про не­ефе­ктив­ність ми го­то­ві го­во­ри­ти го­ди­на­ми, ки­ва­ю­чи убік ві­домств, держ­під­при­ємств, НДІ та ін­ших роз­по­ря­дни­ків, а от про те, як са­ме оці­ни­ти ефе­ктив­ність їхньої ро­бо­ти, мов­чи­мо. Та­ких зав­дань уряд пе­ред со­бою не ста­вить. Про ці­лі, які ми пе­ре­слі­ду­є­мо, ви­ді­ля­ю­чи ко­шти на ті чи ін­ші по­тре­би, теж най­ча­сті­ше мов­чать. Про якесь від­со­тко­ве ви­зна­че­н­ня до­ся­гне­н­ня цих ці­лей і мрі­я­ти не до­во­ди­ться. А кіль­кі­сні по­ка­зни­ки ні­чо­го не го­во­рять про якість.

На жаль, до­те­пер кон­троль бю­дже­тно­го про­це­су в кра­ї­ні від­су­тній. В іде­а­лі Мін­фін по­ви­нен кон­тро­лю­ва­ти ві­дом­ства, які є роз­по­ря­дни­ка­ми бю­дже­тних ко­штів, а сам Мін­фін кон­тро­лю­є­ться пар­ла­мен­том, то­чні­ше, Ра­хун­ко­вою па­ла­тою. Та чи ча­сто ми чу­є­мо про Ра­хун­ко­ву па­ла­ту? На що, по су­ті, впли­ва­ють ре­зуль­та­ти про­ве­де­них нею ау­ди­тів? А як ча­сто мі­ні­стри під­крі­плю­ють свої ідеї роз­ра­хун­ка­ми їхньо­го фі­нан­со­во­го за­без­пе­че­н­ня? А де­пу­та­ти?

У гру­дні ми­ну­ло­го ро­ку ухва­ли­ли За­кон «Про дер­жав­ну слу­жбу», у фі­нан­со­во-еко­но­мі­чно­му об´рун­ту­ван­ні до яко­го зна­чи­ло­ся: «…не по­тре­бує до­да­тко­вих ви­да­тків, пов’яза­них зі збіль­ше­н­ням фон­ду опла­ти пра­ці». Про­ве­де­ний у сер­пні ау­дит свід­чить про про­ти­ле­жне — до­да­тко­ве на­ван­та­же­н­ня на держ­бю­джет уна­слі­док прийня­т­тя за­ко­ну в на­сту­пні три ро­ки ста­но­ви­ти­ме 44 млрд грн, з них 2016-го — 16,3 млрд, і ко­шта­ми бю­дже­ту цьо­го ро­ку во­но не за­без­пе­че­не. Най­біль­ший де­фі­цит ко­штів на опла­ту пра­ці спів­ро­бі­тни­ків фор­му­є­ться в те­ри­то­рі­аль­них ор­га­нах ви­ко­нав­чої вла­ди, в яких по­са­до­ві окла­ди окре­мих фа­хів­ців збіль­ши­ли­ся більш як у 3,5 ра­зу. Це один при­клад з ба­га­тьох, на жаль.

Ко­ли МОН го­во­рить про впро­ва­дже­н­ня 12-рі­чної си­сте­ми осві­ти в шко­лах, во­но на­дає роз­ра­хун­ки, на скіль­ки має збіль­ши­ти­ся час­тка ви­да­тків дер­жа­ви на осві­ту у ВВП? І що ми одер­жи­мо в ре­зуль­та­ті ці­єї ре­фор­ми, які ви­го­ди? Ко­ли ві­це-прем’єр із со­ці­аль­них пи­тань го­во­рить, що під­ви­ще­н­ня пен­сій­но­го ві­ку не дає ре­аль­но­го ефе­кту, чо­му він мов­чить про те, що зав­дя­ки під­ви­щен­ню пен­сій­но­го ві­ку для жі­нок кіль­кість пен­сіо­не­рів у кра­ї­ні до 2021 р. ско­ро­ти­ться на міль­йон? Чо­му Держ­ком­те­ле­ра­діо що­ро­ку у сво­є­му бю­дже­тно­му за­пи­ті по­си­ла­є­ться на фа­кти­чно не існу­ю­чу про­гра­му «Укра­їн­ська книж­ка», і ви­тра­ти­ли на неї за 2014–2015 рр. по­над 67 млн грн з держ­скар­бни­ці.

На ти­жні, що ми­нає, бу­ла і одна при­кра но­ви­на — у рей­тин­гу «Еко­но­мі­чна сво­бо­да сві­ту: 2016» (скла­да­є­ться Ка­над­ським ін­сти­ту­том Фрей­зе­ра) Укра­ї­на опу­сти­ла­ся зі 128-го на 135-те мі­сце, роз­та­шу­вав­шись між Па­ки­ста­ном і Гайа­ною. За рік ре­форм, за оцін­ка­ми екс­пер­тів ін­сти­ту­ту, по­гір­ши­ли­ся та­кі по­ка­зни­ки — за­без­пе­че­ність гро­шей, сво­бо­да між­на­ро­дної тор­гів­лі і, тіль­ки не ди­вуй­те­ся, час­тка дер­жа­ви в еко­но­мі­ці — че­рез збіль­ше­н­ня остан­ньої. Хто за­мов­ляє му­зи­ку? Кон­троль над пу­блі­чни­ми фі­нан­са­ми — це участь у всіх ета­пах про­це­су, від пла­ну­ва­н­ня до оцін­ки ефе­ктив­но­сті. Але якщо Бю­дже­тний ко­декс до­зво­ляє рік у рік вно­си­ти йо­го, одра­зу ж за­би­ра­ти на до­о­пра­цю­ва­н­ня, а по­тім при­йма­ти в остан­ній мо­мент, то про який кон­троль мо­же йти­ся? Бо­роть­би пар­ла­мен­ту з уря­дом, як і ри­зи­ку, що бю­джет ви­зна­ють по­га­ним і від­прав­лять на до­о­пра­цю­ва­н­ня, ми не ба­чи­ли вже кіль­ка ро­ків. Гли­бо­кої і про­фе­сій­ної дис­ку­сії у цій ца­ри­ні — зда­є­ться, вза­га­лі ні­ко­ли. Клю­чо­ва про­бле­ма — від­су­тність ре­форм у дер­ж­управ­лін­ні та від­су­тність зв’яз­ку між ці­ля­ми, зав­да­н­ня­ми по­лі­ти­ки і бю­дже­тни­ми ре­сур­са­ми. І при­чи­на не в не­до­ста­тній ква­лі­фі­ка­ції чи­нов­ни­ків, а в не­ба­жан­ні змі­ню­ва­ти існу­ю­чу си­сте­му.

Про які­сне ре­фор­му­ва­н­ня бю­дже­тно­го про­це­су і го­во­ри­ти не до­во­ди­ться. Уряд по­ки що з на­тяж­кою ви­ко­нує одну умо­ву з ба­га­тьох — на­ма­га­є­ться впи­са­ти­ся у ви­зна­че­ний МВФ де­фі­цит держ­бю­дже­ту в 3% ВВП. Але і ба­жа­н­ня будь-що ви­ко­на­ти ви­мо­ги фон­ду грає про­ти нас — за­ви­щу­ва­ні за­ра­ди цьо­го пла­но­ві по­ка­зни­ки над­хо­джень у ре­аль­но­сті не ви­ко­ну­ю­ться, збіль­шу­ю­чи ка­со­ві роз­ри­ви.

Ми пам’ята­є­мо, що Мін­фін го­во­рив і про пе­ре­хід до се­ре­дньо­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня, і про прин­ци­по­ву змі­ну під­хо­дів до скла­да­н­ня держ­ко­што­ри­су, і про ре­а­лі­сти­чні по­ка­зни­ки.

А що в ре­зуль­та­ті? Пе­ре­хід до се­ре­дньо­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня, м’яко ка­жу­чи, про­ва­лив­ся. Бю­дже­тну ре­зо­лю­цію бу­ло по­да­но до пар­ла­мен­ту з три­мі­ся­чним за­пі­зне­н­ням, пе­ред по­ча­тком ка­ні­кул, до­ку­мент не прийня­то де­пу­та­та­ми до­сі. А по су­ті ре­зо­лю­ція 2017-го від­рі­зня­є­ться від по­пе­ре­дніх ли­ше на­яв­ні­стю до­да­тко­вих стов­пчи­ків із про­гно­за­ми на 2018-й і 2019 р. До­ку­мент, який є осно­вою які­сно­го і про­зо­ро­го бю­дже­тно­го про­це­су, в Укра­ї­ні до­сі за­ли­ша­є­ться фор­маль­ні­стю, що ли­ше об­тя­жує чи­нов­ни­ків. До ре­чі, ре­зо­лю­ція ви­зна­чає, що час­тка пе­ре­роз­по­ді­лу ВВП че­рез бю­джет не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 33,1%, а по­да­ний про­ект бю­дже­ту на на­сту­пний рік уже за­кла­дає цей по­ка­зник май­же в 37%. Для ро­зу­мі­н­ня мас­шта­бу, рі­зни­ця в чо­ти­ри від­со­тко­ві пун­кти — це близь­ко 100 млрд грн.

Жо­ден із ко­ли­шніх мі­ні­стрів фі­нан­сів усер­йоз не до­би­вав­ся про­зо­ро­сті бю­дже­тно­го про­це­су. Це кло­пі­тно й не­зру­чно. Ни­ні­шнє ке­рів­ни­цтво Мін­фі­ну, за­де­кла­ру­вав­ши ін­ші прин­ци­пи, мо­гло б, на­ре­шті, роз­по­ча­ти цей про­цес. Але се­ре­дньо­стро­ко­ве пла­ну­ва­н­ня пе­ред­ба­чає на­яв­ність від­по­від­ей на ціл­ком кон­кре­тні за­пи­та­н­ня, на­при­клад, що бу­де з акци­за­ми че­рез два ро­ки? Як змі­ню­ва­ти­му­ться до­хо­ди на­се­ле­н­ня? Якщо ми пла­ну­є­мо ре­фор­му «спро­щен­ки», то яки­ми бу­дуть по­да­тко­ві над­хо­дже­н­ня че­рез рік пі­сля впро­ва­дже­н­ня но­ва­ції? Які фі­скаль­ні на­слід­ки п’яти­рі­чних по­да­тко­вих ка­ні­кул? І якщо ми під­ви­щи­мо пен­сій­ний вік за­раз, як це по­зна­чи­ться на бю­дже­ті Пен­сій­но­го фон­ду? А якщо на­сту­пно­го ро­ку, то скіль­ки ми втра­ти­мо че­рез те, що від­кла­да­є­мо прийня­т­тя цьо­го рі­ше­н­ня?

Від­по­від­а­ти на ці за­пи­та­н­ня не­ви­гі­дно й не­зру­чно. У та­ко­му ра­зі Мін­фін бу­де ску­тий вла­сни­ми від­по­від­я­ми і не змо­же си­ту­а­тив­но при­йма­ти рі­ше­н­ня, тор­гу­ю­чись із мі­ні­стер­ства­ми, пе­тля­ю­чи між ба­жа­н­ня­ми укра­їн­ських по­лі­ти­ків і ви­мо­га­ми між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. Тож чи хо­че но­вий мі­ністр фі­нан­сів, як і йо­го по­лі­ти­чні по­кро­ви­те­лі — ни­ні­шні пер­ші осо­би укра­їн­ської дер­жа­ви, щось змі­ни­ти на­справ­ді?

Юлія САМАЄВА, Юрій СКОЛОТЯНИЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.