Укра­їн­ський ліс: зло­чин без ка­ри

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Пе­тро ЧЕЧЕЛЮК

Укра­ї­на, по­сі­да­ю­чи остан­нє мі­сце в Єв­ро­пі за об­ся­гом за­го­тов­ле­ної де­ре­ви­ни — 0,5 ку­бо­ме­тра на 1000 жи­те­лів, по­зи­ціо­нує се­бе чи не най­біль­шим в Єв­ро­пі екс­пор­те­ром кру­гло­го лі­су. Факт: лі­со­про­ми­сло­вий ком­плекс Укра­ї­ни має яв­но ви­ра­же­не екс­порт­не спря­му­ва­н­ня і слу­жить, по су­ті, по­ста­чаль­ни­ком си­ро­ви­ни для еко­но­мік ін­ших кра­їн. Чо­му до­сі не ви­зна­че­но прі­о­ри­те­тів чи іде­о­ло­гії роз­ви­тку га­лу­зі? Па­ра­докс? Ні, зви­чай­не яви­ще без­дум­ної, не­да­ле­ко­гля­дної, спо­жи­ва­цької фі­ло­со­фії пе­ре­сі­чно­го укра­їн­сько­го чи­нов­ни­ка. Ві­дби­ти по ма­кси­му­му та якнай­швид­ше ін­ве­сти­ції у «по­са­ду», а да­лі — хоч тра­ва не ро­сти, то вже го­лов­ний біль на­сту­пни­ків, а не по­пе­ре­дни­ків. Ро­зви­ва­ти лі­со­ву га­лузь, ін­ве­сту­ва­ти, бу­ду­ва­ти під­при­єм­ства — дов­го, ви­тра­тно, не­ці­ка­во для дрі­бних чи­нов­ни­ків-ба­риг. Тож вар­то на­га­да­ти укра­їн­ське при­слів’я: «Чо­му бі­дний — бо дур­ний, чо­му дур­ний — бо бі­дний». Ма­є­мо те, що ма­є­мо.

Тро­хи істо­рії. У 80-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя Укра­ї­на, по­зи­ціо­ну­ю­чи се­бе чи­стим нет­то­ім­пор­те­ром, у пе­ре­ра­хун­ку на кру­глий ліс ви­ко­ри­сто­ву­ва­ла для вла­сних по­треб по 40– 45 млн куб. м де­ре­ви­ни, за­го­тов­ля­ю­чи на сво­їй те­ри­то­рії ли­ше 15 млн куб. м. За ро­ки не­за­ле­жно­сті си­ту­а­ція кар­ди­наль­но змі­ни­ла­ся: Укра­ї­на що­ро­ку по­став­ляє на зов­ні­шні рин­ки по­над 5 млн куб. м кру­гля­ку і що­най­мен­ше 2 млн куб. м пи­ло­ма­те­рі­а­лів пер­вин­ної оброб­ки.

Хро­ні­ки сьо­го­де­н­ня. Мас­шта­би не­за­кон­них ви­ру­бок лі­су, про які скром­но зві­ту­ють лі­со­ві під­при­єм­ства, і ци­фри екс­пер­тів вра­жа­ють. За да­ни­ми Дер­жав­но­го агент­ства лі­со­вих ре­сур­сів (ДАЛР), у 2015 р. не­за­кон­на ви­руб­ка де­ре­ви­ни в Укра­ї­ні за­вда­ла зби­тків у роз­мі­рі 85 млн грн. Екс­пер­ти хо­ром ствер­джу­ють, що ця ци­фра на по­ря­док ви­ща! За най­скром­ні­ши­ми під­ра­хун­ка­ми, че­рез не­ле­галь­ний обо­рот де­ре­ви­ни, кон­тра­бан­ду, не­по­вер­не­н­ня ва­лю­тної ви­ру­чки, роз­ра­хун­ки го­тів­кою дер­жав­на скар­бни­ця за рік втра­чає по­над 40 млн дол.

За­ко­но­дав­ство, яке ре­гу­лює ді­яль­ність га­лу­зі, по­ру­шу­є­ться пра­кти­чно на всіх ста­ді­ях те­хно­ло­гі­чно­го про­це­су — від за­го­тів­лі лі­су до ре­а­лі­за­ції го­то­вої про­ду­кції. При цьо­му здій­сню­є­ться чи­ма­ла кіль­кість еко­но­мі­чних зло­чи­нів. Ци­фри для без­лі­сної дер­жа­ви (як її по­зи­ціо­ну­ють у Єв­ро­пі) — вра­жа­ю­чі!

У 2007 р. дер­жав­не лі­со­ве го­спо­дар­ство всту­пи­ло в так зва­ну фі­нан­со­во-си­ро­вин­ну фа­зу сво­го роз­ви­тку, яка три­ває й до­ни­ні. Ха­ра­ктер­ною її осо­бли­ві­стю є ру­чне управ­лі­н­ня екс­пор­том де­ре­ви­ни (про­даж за кон­тра­кта­ми ли­ше для обра­них іно­зем­них ком­па­ній); її за­го­тів­ля від­бу­ва­є­ться не на ді­лян­ках го­лов­но­го ко­ри­сту­ва­н­ня, а шля­хом про­ве­де­н­ня не­за­пла­но­ва­них так зва­них са­ні­тар­них ру­бок, при яких від­би­ра­є­ться де­ре­ви­на ли­ше лі­кві­дних сор­ти­мен­тів. Фір­мо­вою озна­кою «мо­де­лі» ста­ла схе­ма­ти­чна ко­ру­пція, ке­ро­ва­на ке­рів­ни­цтвом ДАЛР. Ство­рю­є­ться вра­же­н­ня, що в Укра­ї­ні ма­ло хто ро­зу­міє, якою є си­ту­а­ція в га­лу­зі. Об’єктив­но це від­бу­ва­є­ться че­рез не­ба­жа­н­ня чи­нов­ни­ків на­ве­сти лад у цій ка­ла­му­тній во­ді, в якій остан­ні на­жи­ва­ю­ться.

Озна­ки на­яв­но­сті ко­ру­пції при екс­пор­ті де­ре­ви­ни, як ствер­джує в сво­їх до­слі­дже­н­нях FLEG II (про­гра­ма Сві­то­во­го бан­ку «Пра­во­за­сто­су­ва­н­ня й управ­лі­н­ня в лі­со­во­му се­кто­рі кра­їн схі­дно­го ре­гіо­ну дії єв­ро­пей­сько­го ін­стру­мен­ту су­сід­ства та пар­тнер­ства-2»), до­бре ві­до­мі й лег­ко іден­ти­фі­ку­ю­ться. До них на­ле­жать: за­кри­тість і ви­крив­ле­н­ня ін­фор­ма­ції про екс­порт де­ре­ви­ни дер­жав­ни­ми під­при­єм­ства­ми; по­го­дже­на пе­ре­орі­єн­та­ція дер­жав­них лі­со­вих під­при­ємств на по­став­ку де­ре­ви­ни на рин­ки, ло­яль­ні до ко­ру­пції, до яких на­ле­жать рин­ки Ки­таю, Ру­му­нії і Ту­реч­чи­ни; ор­га­ні­за­ція тор­гів­лі че­рез по­се­ре­дни­ків і ком­па­нії, за­ре­є­стро­ва­ні в офшор­них зо­нах та ін­ших кра­ї­нах з м’якою си­сте­мою опо­да­тку­ва­н­ня; сві­до­ме за­ни­же­н­ня цін на екс­пор­то­ва­ну про­ду­кцію з ме­тою отри­ма­н­ня мар­жі.

Тоб­то фа­кти­чно до­слі­дже­н­ня FLEG II ще раз на­га­да­ло про усім ві­до­мі по­ру­ше­н­ня та зло­вжи­ва­н­ня, і, зда­ва­ло­ся б, усе, що тре­ба, — це здій­сни­ти від­по­від­ні змі­ни на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні, про­ве­сти ка­дро­ву чис­тку та на­ла­го­ди­ти но­ві й про­зо­рі ме­ха­ні­зми ді­яль­но­сті у лі­со­во­му се­кто­рі. То чо­му і до­сі не бу­ло впро­ва­дже­но жо­дно­го із ціл­ком оче­ви­дних, пе­ре­лі­че­них ви­ще пун­ктів? Чо­му й до­сі чи­нов­ни­ка­ми не за­без­пе­че­но від­кри­тість ін­фор­ма­ції про екс­порт де­ре­ви­ни дер­жа­вою, вклю­ча­ю­чи ві­до­мо­сті про тор­го­вель­них пар­тне­рів, фір­ми — отри­му­ва­чів лі­су і йо­го ці­ни в ди­на­мі­ці; кон­троль ці­но­вої по­лі­ти­ки ДАЛР з ме­тою вста­нов­ле­н­ня рин­ко­вих цін на про­ду­кцію; су­во­ру за­бо­ро­ну під­пи­су­ва­ти кон­тра­кти з фір­ма­ми-спо­жи­ва­ча­ми, яких бу­ло по­мі­че­но в ко­ру­пцій­них схе­мах; за­бо­ро­ну під­пи­су­ва­ти до­го­во­ри по­ста­вок де­ре­ви­ни кін­це­во­му спо­жи­ва­чу че­рез по­се­ре­дни­цькі фір­ми? Єв­ро­пей­ські те­хно­ло­гії по-укра­їн­ськи Ци­ві­лі­зо­ва­ний світ ке­ру­є­ться трьо­ма основ­ни­ми мо­ти­ва­ми прийня­т­тя рі­ше­н­ня про за­бо­ро­ну екс­пор­ту де­ре­ви­ни: при­ро­до­охо­рон­ним, який зво­ди­ться до змен­ше­н­ня об­ся­гу ви­руб­ки лі­сів; еко­но­мі­чним (за­без­пе­че­н­ня си­ро­ви­ною ві­тчи­зня­них де­ре­во­об­ро­бни­ків) і со­ці­аль­ним (ство­ре­н­ня но­вих ро­бо­чих місць). Укра­ї­на, не зу­мів­ши усу­ну­ти вну­трі­шній кон­флікт між ві­тчи­зня­ни­ми де­ре­во­об­ро­бни­ка­ми і вла­сне лі­со­вою га­луз­зю, ви­яви­ла не­зда­тність по­до­ла­ти не­за­кон­ну за­го­тів­лю і ті­ньо­вий обо­рот де­ре­ви­ни, що йо­го ви­би­ра­ють най­від­ста­лі­ші кра­ї­ни Афри­ки і Азій­сько-ти­хо­оке­ан­сько­го ре­гіо­ну.

В укра­їн­сько­му лі­сі впро­ва­джу­є­ться з 2000 р. і по­зи­ціо­ну­є­ться як па­на­цея від не­за­кон­ної за­го­тів­лі де­ре­ви­ни та ко­ру­пції в га­лу­зі еле­ктрон­ний облік де­ре­ви­ни (ЕОД). Але най­ці­ка­ві­ше те, що ін­фор­ма­цію про вар­тість і еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність цьо­го облі­ку ні­де і ні­ко­ли не бу­ло опри­лю­дне­но. Існу­ють сум­ні­ви, чи є во­на вза­га­лі. Є всі під­ста­ви вва­жа­ти, що си­сте­ма облі­ку вті­лю­ва­лась як чер­го­ва ко­ру­пцій­на схе­ма, з до­по­мо­гою якої лі­со­вим під­при­єм­ствам нав’яза­ли про­грам­не за­без­пе­че­н­ня та обла­дна­н­ня за ці­на­ми, що в кіль­ка ра­зів пе­ре­ви­щу­ють рин­ко­ві. Та най­сум­ні­ше те, що в пи­тан­ні кон­тро­лю де­ре­ви­ни та її ре­а­лі­за­ції схе­ма облі­ку в ча­сти­ні про­ти­дії са­мо­віль­ним руб­кам і ко­ру­пції не да­ла жо­дних ви­ди­мих ре­зуль­та­тів.

Еко­но­мі­чної оцін­ки та ана­лі­зу ефе­ктив­но­сті ці­єї си­сте­ми в ДАЛР за ро­ки її «вті­ле­н­ня» ні­хто не ба­чив. Як си­сте­ма кон­тро­лю за облі­ком і ру­хом де­ре­ви­ни, во­на вза­га­лі пе­ре­бу­ває по­за пра­во­вим по­лем. Про це свід­чить той факт, що на тлі де­да­лі шир­шо­го охо­пле­н­ня ЕОД не­ле­галь­ні руб­ки лі­су не змен­ши­лись, а збіль­ши­ли­ся. Ком­пен­са­ція від зби­тків, зав­да­них лі­су са­мо­віль­ни­ми руб­ка­ми, ви­яв­ле­ни­ми лі­сів­ни­ка­ми з пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми, не зро­сла, а впа­ла. Тож за­раз ма­ло би ви­ни­кну­ти пи­та­н­ня, чи по­трі­бна ця си­сте­ма вза­га­лі. Про­те ана­ліз до­сві­ду кра­їн Єв­ро­пи, в яких еле­ктрон­ний облік де­ре­ви­ни ве­де­ться ціл­ком ре­зуль­та­тив­но, по­ка­зує, що ко­мусь ви­гі­дно вла­што­ву­ва­ти пе­ре­по­ни на шля­ху пов­но­го і ре­зуль­та­тив­но­го впро­ва­дже­н­ня та ре­а­лі­за­ції ЕОД.

Не­о­дно­ра­зо­во під­ля­га­ло обго­во­рен­ню пи­та­н­ня що­до по­си­ле­н­ня кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за здій­сне­н­ня не­за­кон­ної ви­руб­ки лі­су. Та­кі дис­ку­сії в су­ча­сних умо­вах є ціл­ком ви­прав­да­ни­ми та не­об­хі­дни­ми. І, зві­сно ж, не менш не­об­хі­дним є без­по­се­ре­днє впро­ва­дже­н­ня змін до чин­но­го за­ко­но­дав­ства та ре­аль­не по­си­ле­н­ня від­по­від­аль­но­сті за не­за­кон­не роз­по­ря­джа­н­ня вла­сні­стю укра­їн­сько­го на­ро­ду.

По­зи­тив­ним є те, що 8 ве­ре­сня 2016 р. у Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни бу­ло за­ре­є­стро­ва­но про­ект за­ко­ну про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни (що­до по­си­ле­н­ня від­по­від­аль­но­сті за не­за­кон­ну по­руб­ку лі­су та не­за­кон­ні опе­ра­ції з лі­со­ма­те­рі­а­ла­ми та пи­ло­ма­те­рі­а­ла­ми). Цей за­ко­но­про­ект, по-пер­ше, пе­ред­ба­чає де­фі­ні­цію не­за­кон­ної по­руб­ки де­рев, по-дру­ге, зна­чно по­си­лює кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність за вчи­не­н­ня та­ких дій. Так, про­по­ну­є­ться, що осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин, пе­ред­ба­че­ний стат­тею 246 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (не­за­кон­на по­руб­ка де­рев і ча­гар­ни­ків у лі­сах, за­хи­сних та ін­ших лі­со­вих на­са­дже­н­нях, а так са­мо пе­ре­ве­зе­н­ня, збе­рі­га­н­ня, збут не­за­кон­но по­ру­бле­них де­рев, ви­го­тов­ле­н­ня чи обіг лі­со­ма­те­рі­а­лів або пи­ло­ма­те­рі­а­лів із не­за­кон­но по­ру­бле­них де­рев), ка­ра­ти­ме­ться штра­фом від 30 тис. до 45 тис. не­о­по­да­тко­ва­них мі­ні­му­мів до­хо­дів гро­ма­дян або по­збав­ле­н­ням во­лі на строк від чо­ти­рьох до ше­сти ро­ків та з кон­фі­ска­ці­єю май­на. По­тре­тє, за­про­по­но­ва­на і но­ва ре­да­кція стат­ті 201 КК Укра­ї­ни (кон­тра­бан­да), адже про­по­ну­є­ться вклю­чи­ти до пре­дме­тів кон­тра­бан­ди «лі­со­ма­те­рі­а­ли та пи­ло­ма­те­рі­а­ли цін­них і рід­кі­сних по­рід де­рев».

Є дві го­лов­ні при­чи­ни ло­бі­ю­ва­н­ня екс­пор­ту лі­су вла­дою, яка кон­тро­лює ді­яль­ність дер­жав­них лі­со­вих під­при­ємств (до ре­чі, са­ме на їх час­тку при­па­дає основ­ний об­сяг де­ре­ви­ни, що про­да­є­ться). По-пер­ше, пра­гне­н­ня вла­сно­го зба­га­че­н­ня за ра­ху­нок ко­ру­пції і, по­дру­ге, пра­гне­н­ня за­без­пе­чи­ти ви­щі до­хо­ди дер­жав­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки. Від­по­відь на за­пи­та­н­ня, яка при­чи­на пе­ре­ва­жає в Укра­ї­ні, на жаль, зро­зумі­ла й оче­ви­дна без до­да­тко­вої ар­гу­мен­та­ції.

Та­кож ціл­ком оче­ви­дни­ми є під­ста­ви то­го, на­ві­що Мі­на­гро­по­лі­ти­ки і т.в.о. го­ло­ви ДАЛР Укра­ї­ни Хри­сти­на Юшке­вич по­си­ле­но пра­цю­ють над ска­су­ва­н­ням мо­ра­то­рію на екс­порт кру­глої де­ре­ви­ни в обмін на дру­гий і тре­тій тран­ші від ЄС (ра­зом 1,2 млрд єв­ро, що ста­но­вить вар­тість ли­ше рі­чно­го екс­пор­ту лі­со­во­го се­кто­ру). Для ін­фан­тиль­них мрій­ни­ків у ро­же­вих оку­ля­рах, які все ще ма­ють на­дію, що у се­кто­рі лі­су не все так пла­чев­но, по­яснюю: обі­ця­ний транш бу­де ви­ко­ри­ста­ний на ла­та­н­ня ді­рок у бю­дже­ті дер­жа­ви і час­тко­во роз­кра­де­ний. А в цей час на ба­га­тьох стан­ці­ях за­лі­зни­ці За­кар­па­т­тя пра­ців­ни­ка­ми мі­сце­вої ми­тни­ці зу­пи­не­но де­ся­тки ва­го­нів екс­порт­но­го кру­гло­го лі­су. Якщо мо­ра­то­рій бу­де ска­со­ва­но, в спра­ві тор­гів­лі Ба­тьків­щи­ною за схе­мою «ліс на транш» за­слу­га тих, хто до­кла­де до цьо­го ру­ку, бу­де чи­ма­лою.

До­свід ді­яль­но­сті у лі­со­во­му го­спо­дар­стві в кра­ї­нах Єв­ро­пи ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ши­ро­кою ва­рі­а­тив­ні­стю. Це свід­чить про те, що кра­ї­ни ав­то­ном­ні у ви­бо­рі ме­то­дів управ­лі­н­ня лі­со­про­ми­сло­вою га­луз­зю. Єди­ною ва­жли­вою умо­вою є сво­бо­да під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, на­да­н­ня на­ле­жних і рів­них умов суб`єктам го­спо­да­рю­ва­н­ня. І, як ре­зуль­тат, по­ту­жна спів­пра­ця дер­жа­ви та при­ва­тних під­при­ємств на бла­го кра­ї­ни. Мо­дер­ні­за­ція за­ко­но­дав­ства у сфе­рі ре­а­лі­за­ції не­о­бро­бле­ної де­ре­ви­ни спри­я­ти­ме при­швид­шен­ню єв­ро­ін­те­гра­цій­них про­це­сів, дасть мо­жли­вість ви­ве­сти за­го­тів­лю та ре­а­лі­за­цію лі­со­ма­те­рі­а­лів на які­сно но­вий рі­вень.

Чо­му так? Чо­му ліс пе­ре­тво­рив­ся з ба­гат­ства укра­їн­сько­го на­ро­ду на йо­го го­лов­ний біль? Чо­му сьо­го­дні­шній стан га­лу­зі роз­гля­да­є­ться лю­дьми зі здо­ро­вим глу­здом як зло­чин без ка­ри? Мо­жли­во, то­му, що Мі­на­гро­по­лі­ти­ки, взяв­ши під свою опі­ку дер­жав­ний ліс, не ви­сту­пає са­мо­стій­ним грав­цем у сфе­рі лі­со­вих від­но­син і обме­жи­ло­ся ро­л­лю ве­сіль­но­го ге­не­ра­ла? Мі­ні­стри до­ві­ря­ють ке­рів­ни­цтву ДАЛР, під­три­му­ють йо­го рі­ше­н­ня і бе­руть на се­бе від­по­від­аль­ність за якість їхньої під­го­тов­ки. Ко­му від цьо­го до­бре, ко­мен­ту­ва­ти не тре­ба. ГПУ до­ве­де­ні фа­кти, що за пе­рі­од 2011–2013 рр. екс­порт де­ре­ви­ни в си­сте­мі го­лов­но­го лі­со­во­го ві­дом­ства дер­жа­ви здій­сню­вав­ся ви­клю­чно за, м’яко ка­жу­чи, ті­ньо­ви­ми і не­ле­галь­ни­ми схе­ма­ми: спо­жи­ва­чів де­ре­ви­ни зму­шу­ва­ли опла­чу­ва­ти так зва­ні мар­ке­тин­го­ві по­слу­ги юри­ди­чним осо­бам, за­ре­є­стро­ва­ним у тре­тіх кра­ї­нах. Вар­тість «по­слуг» роз­ра­хо­ву­ва­ла­ся, ви­хо­дя­чи з об­ся­гу і ти­пу екс­порт­ної про­ду­кції, і ко­ли­ва­ла­ся від 4 до 12–20 дол. за ку­бо­метр. Тоб­то бу­ли вка­зів­ки від ДАЛР екс­пор­ту­ва­ти де­ре­ви­ну за ці­на­ми, за­ни­же­ни­ми на вар­тість фі­ктив­них мар­ке­тин­го­вих по­слуг.

Не­дав­ні офі­цій­ні да­ні ГПУ свід­чать про те, що в та­кий спо­сіб з обо­ро­ту дер­жав­но­го лі­со­во­го го­спо­дар­ства бу­ло ви­ве­де­но фі­нан­со­ві акти­ви, які ви­мі­рю­ю­ться де­ся­тка­ми міль­йо­нів єв­ро. Та­кі су­ми при про­стих роз­ра­хун­ках у де­ся­тки ра­зів пе­ре­ви­щу­ють імо­вір­ний сьо­го­дні­шній транш фі­нан­со­вої до­по­мо­ги укра­їн­сько­му лі­со­во­му го­спо­дар­ству від ЄС, що йо­го так ви­гля­да­ють у Ки­є­ві на Гру­шев­сько­го і Шо­та Ру­ста­ве­лі. І це в той час, ко­ли че­рез ми­тні пе­ре­хо­ди Оде­си, Чер­нів­ців, Льво­ва і За­кар­па­т­тя на під­при­єм­ства гли­бо­кої пе­ре­роб­ки де­ре­ви­ни Єв­ро­пи, Ту­реч­чи­ни і Ки­таю че­ка­ють ми­тно­го «огля­ду» де­ся­тки і со­тні ва­го­нів з ді­ло­вою де­ре­ви­ною під ко­дом… па­лив­них дров. Укра­ї­на… без лі­су? Ціл­ком імо­вір­но. А уряд Укра­ї­ни взяв курс на ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію.

При під­го­тов­ці стат­ті мною за­зда­ле­гідь бу­ло під­го­тов­ле­но і ві­ді­сла­но за­пи­та­н­ня з усіх про­блем га­лу­зі т.в.о. го­ло­ви ДАЛР Укра­ї­ни Хри­сти­ні Юшке­вич. Однак во­на не зна­йшла ча­су для пів­го­дин­ної роз­мо­ви з жур­на­лі­стом, по­слав­шись на зайня­тість. Тим ча­сом усі ви­ди укра­їн­ських ЗМІ — від па­пе­ро­вих до еле­ктрон­них, від цен­траль­них ка­на­лів те­ле­ба­че­н­ня до при­ва­тних ре­гіо­наль­них — ря­сні­ють ко­мер­цій­ною са­мо­ре­кла­мою тим­ча­со­вої очіль­ни­ці укра­їн­сько­го лі­су про не­чу­ва­ні «на­ве­де­н­ня по­ряд­ку і до­ся­гне­н­ня» га­лу­зі. Від­чу­ва­є­ться ін­тен­сив­на і ма­со­ва­на під­го­тов­ка до так зва­но­го кон­кур­су на по­са­ду го­ло­ви лі­со­во­го ві­дом­ства Укра­ї­ни, який від­бу­де­ться 20 ве­ре­сня згі­дно з роз­по­ря­дже­н­ням Ка­бмі­ну.

Ри­то­ри­чним є за­пи­та­н­ня, на­скіль­ки че­сно та про­зо­ро бу­де при­зна­че­ний но­вий го­ло­ва ДАЛР Укра­ї­ни і які на­слід­ки це ма­ти­ме для лі­со­во­го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни. Та й уза­га­лі, на жаль, так ви­хо­дить, що по­са­да кон­тро­лює всі по­то­ки де­ре­ви­ни. Так скла­да­є­ться, що в Укра­ї­ні на по­са­ду го­лов­но­го лі­сів­ни­ка по­зи­ціо­ну­ють агро­но­мів, пе­те­у­шни­ків, що не від­рі­знять дуб від со­сни, не є спе­ці­а­лі­ста­ми у га­лу­зі й апрі­о­рі не зна­ють її основ. І за­мість то­го, щоб пра­цю­ва­ти на бла­го укра­їн­сько­го на­ро­ду та лі­со­вої про­ми­сло­во­сті, ре­тель­но пра­цю­ють над ство­ре­н­ням ті­ньо­вих ма­хі­на­цій і по­шу­ком до­да­тко­вої на­жи­ви. І тут ці­ка­во, де ж по­ча­ток і кі­нець та­ко­го ро­ка­ми на­пра­цьо­ва­но­го ме­ха­ні­зму, і чи ви­ста­чить смі­ли­во­сті й сил со­ві­сним і че­сним пра­ців­ни­кам лі­со­вої га­лу­зі, аби зла­ма­ти та­ку бру­дну си­сте­му? Хто від­бе­ре ко­ру­пцій­ні ва­же­лі у дер­жа­ви? Укра­їн­ським де­ре­во­об­ро­бни­кам дер­жа­ва сві­до­мо ство­ри­ла про­бле­му, яка не ви­рі­шу­є­ться де­ся­ти­лі­т­тя­ми. У роз­по­ді­лі лі­со­вих ре­сур­сів вра­хо­ву­є­ться ли­ше дум­ка то­го, хто ре­а­лі­зує де­ре­ви­ну, дум­ки ж і ба­жа­н­ня по­ку­пця чи спо­жи­ва­ча не бе­ру­ться до ува­ги вза­га­лі. І тут ви­ни­ка­ють усі про­бле­ми. Одна з них пов’яза­на не стіль­ки з обме­же­ним ре­сур­сом лі­су, скіль­ки із роз­ста­нов­кою прі­о­ри­те­тів у йо­го роз­по­ді­лі. Дер­жав­ні лі­со­ві го­спо­дар­ства від­ван­та­жу­ють на екс­порт га­ран­то­ва­ний і на­пе­ред спла­но­ва­ний об­сяг лі­су, а на вну­трі­шній ри­нок — те, що за­ли­ша­є­ться. Так, по де­фі­ци­тній і стра­те­гі­чній по­ро­ді де­ре­ви­ни — со­сні — екс­порт­на кво­та ста­но­вить 40% від за­галь­ної кіль­ко­сті її за­го­тів­лі. Близь­ко 30% ді­ло­вої де­ре­ви­ни со­сни йде на пе­ре­роб­ку в са­мих дер­жліс­го­спах і від­ван­та­жу­є­ться в рам­ках рі­зних дер­жав­них про­грам (бу­дів­ни­цтво й екс­плу­а­та­ція шахт, вій­сько­вих укрі­плень для Зброй­них сил Укра­ї­ни то­що). За­ли­ша­є­ться тре­ти­на де­ре­ви­ни, яка ви­став­ля­є­ться на так зва­ні ау­кціо­ни. Зда­ва­ло­ся б, про­сті­ше змі­ни­ти прі­о­ри­те­ти на ко­ристь бі­зне­су — і про­бле­ми із си­ро­ви­ною зни­кнуть на­зав­жди. Цьо­го на­віть ви­ма­гає прин­цип до­три­ма­н­ня на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів ві­тчи­зня­них ви­ро­бни­ків. Але як у Мі­на­гро­по­лі­ти­ки, так і в ДАЛР Укра­ї­ни, оче­ви­дно, на­плю­ва­ти на дер­жав­ні ін­те­ре­си, якщо во­ни су­пе­ре­чать ін­те­ре­сам кор­по­ра­тив­ним чи осо­би­стим.

На ау­кціон­них тор­гах чи­сель­но до­мі­ну­ють дрі­бні під­при­єм­ці, які ди­кту­ють пра­ви­ла гри, не ма­ю­чи жо­дно­го сто­сун­ку до пер­вин­ної оброб­ки де­ре­ви­ни. Вна­слі­док цьо­го та­кі тор­ги втра­ча­ють по­ча­тко­вий сенс і пе­ре­тво­рю­ю­ться на ха­о­ти­чну роз­по­діль­чу си­сте­му. Ре­зуль­та­ти її нев­ті­шні: ве­ли­кі де­ре­во­об­ро­бни­ки не отри­му­ють по­трі­бно­го об­ся­гу си­ро­ви­ни, що не­га­тив­но впли­ває на зро­ста­н­ня і роз­ви­ток їхніх під­при­ємств; зна­чні об­ся­ги де­ре­ви­ни «ви­гра­ють» дрі­бні спо­жи­ва­чі, які в подаль­шо­му її не ви­ку­по­ву­ють, і пе­ре­ку­пни­ки-спе­ку­лян­ти, які тут же на­ма­га­ю­ться її про­да­ти за ви­щою ці­ною. А ті де­ре­во­об­ро­бни­ки, які го­то­ві пра­цю­ва­ти на бла­го дер­жа­ви, спла­чу­ю­чи чи­ма­лі по­да­тки до бю­дже­ту, зму­ше­ні по­лю­ва­ти за де­ре­ви­ною, аби не за­ли­ши­ти­ся без ро­бо­ти. І вже вко­тре ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: на чию ко­ристь здій­сню­є­ться управ­лі­н­ня у лі­со­вій про­ми­сло­во­сті?

Са­ме то­му ко­рум­по­ва­на СИ­СТЕ­МА управ­лі­н­ня тор­гів­лею де­ре­ви­ною, яка ре­гу­лю­є­ться ДАЛР Укра­ї­ни і ро­ка­ми не змі­ню­є­ться, ви­кли­кає гли­бо­ку не­до­ві­ру де­ре­во­об­ро­бни­ків. Са­ме ця не­до­ві­ра зму­си­ла бі­знес ло­бі­ю­ва­ти ра­ди­каль­ні ме­то­ди змі­ни си­ту­а­ції на рин­ку де­ре­ви­ни, які не­під­кон­троль­ні го­лов­но­му лі­со­во­му ві­дом­ству. До цих змін на­ле­жить і мо­ра­то­рій на екс­порт кру­гло­го лі­су.

До то­го ча­су, по­ки при­мі­тив­ні лі­со­пиль­ні дер­жліс­го­спів не по­чнуть за­ку­пля­ти де­ре­ви­ну на від­кри­то­му рин­ку без зга­да­них «пільг», кон­ку­ру­ю­чи з при­ва­тни­ми де­ре­во­об­ро­бни­ка­ми, дер­жав­на лі­со­пиль­ня отри­му­ва­ти­ме суб­си­дії від дер­жа­ви, а всі еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки бу­дуть си­сте­ма­ти­чно та не­об´рун­то­ва­но під­ви­щу­ва­ти­ся. У будь-яко­му ра­зі вла­да по­вин­на сфор­му­лю­ва­ти у ви­гля­ді за­ко­ну свою по­зи­цію з при­во­ду рів­них умов про­да­жу де­ре­ви­ни і взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за прийня­те рі­ше­н­ня. Ціл­ком ви­прав­да­ним у цьо­му ви­пад­ку бу­де звер­не­н­ня до до­сві­ду єв­ро­пей­ських кра­їн. На­при­клад, Фін­лян­дія про­по­нує та­ку си­сте­му: 60% де­ре­ви­ни за­го­тов­лю­є­ться при­ва­тни­ми під­при­єм­ства­ми, які за­ці­кав­ле­ні у від­нов­лен­ні лі­со­вих ре­сур­сів і кон­тро­лі еко­ло­гі­чної си­ту­а­ції кра­ї­ни. Адже са­ме від цих по­ка­зни­ків за­ле­жить до­по­мо­га дер­жа­ви та роз­мір по­да­тків, які не­об­хі­дно спла­ти­ти. Лі­со­за­го­ті­вель­ни­ки не ма­ють сто­сун­ку до руб­ки лі­су та йо­го транс­пор­ту­ва­н­ня. За все це не­се від­по­від­аль­ність по­ку­пець-де­ре­во­об­ро­бник і від­по­від­но здій­снює опла­ту. Тоб­то про­сте­жу­є­ться чі­тке роз­ме­жу­ва­н­ня обов`яз­ків лі­со­за­го­ті­вель­ни­ків і де­ре­во­об­ро­бни­ків. От ціл­ком ре­аль­на і вже пе­ре­ві­ре­на па­на­цея від на­яв­них ко­ру­пцій­них схем в Укра­ї­ні.

Що­до при­ва­тної пе­ре­роб­ки, то їй украй не­об­хі­дні по­да­тко­ві піль­ги на пе­рі­од ре­а­лі­за­ції ін­ве­сти­цій­них про­е­ктів, зня­т­тя ми­та і ПДВ при ім­пор­ті обла­дна­н­ня, суб­си­дії від­со­тко­вих ста­вок з бю­дже­ту за кре­ди­та­ми бан­ків. Усе це мо­жна здій­сню­ва­ти в рам­ках ін­ве­сти­цій­них узго­джень між дер­жа­вою і бі­зне­сом.

Основ­ним вла­сни­ком (ко­ри­сту­ва­чем) лі­сів є дер­жа­ва, на якій ле­жить тя­гар від­по­від­аль­но­сті за збе­ре­же­н­ня лі­со­вих ре­сур­сів і від­пра­цю­ва­н­ня стра­те­гі­чних на­пря­мів роз­ви­тку га­лу­зі, але, як по­ка­зує сві­то­ва пра­кти­ка управ­лі­н­ня лі­са­ми, цен­тра­лі­зо­ва­на си­сте­ма не за­без­пе­чує не­об­хі­дної еко­но­мі­чної ефе­ктив­но­сті ро­бо­ти га­лу­зі. То­му сьо­го­дні при­ва­тні під­при­єм­ства з пе­ре­роб­ки де­ре­ви­ни по­вин­ні ста­ти май­дан­чи­ком з обго­во­ре­н­ня за­ста­рі­лих про­блем га­лу­зі на ви­щих рів­нях вла­ди. Одна з них — не­гай­не від­окрем­ле­н­ня лі­со­во­го го­спо­дар­ства від ру­бок лі­су, йо­го при­мі­тив­ної пе­ре­роб­ки й екс­пор­ту.

По­єд­на­н­ня в одній осо­бі фун­кцій ви­ро­щу­ва­н­ня лі­су і йо­го ре­а­лі­за­ції при­зво­дить до го­спо­да­рю­ва­н­ня за фор­му­лою «сам се­бе кон­тро­люю». Важ­ка спад­щи­на ра­дян­ської мо­де­лі го­спо­да­рю­ва­н­ня за­гна­ла га­лузь у глу­хий кут, ба­га­то ва­жли­вих еле­мен­тів лі­со­во­го го­спо­дар­ства дав­но зни­ще­ні, а ін­ші пе­ре­бу­ва­ють на ме­жі зни­ще­н­ня. Зби­тки, зав­да­ні лі­со­во­му го­спо­дар­ству «ре­фор­ма­ми» остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя, на­стіль­ки ве­ли­кі, що без актив­них дій з бо­ку дер­жа­ви по­до­ла­ти їх не ви­йде.

Для ви­прав­ле­н­ня си­ту­а­ції в лі­со­во­му го­спо­дар­стві перш за все не­об­хі­дні ка­дро­ві рі­ше­н­ня, які за­че­пи­ли б ке­рів­ни­цтво ДАЛР і Мі­на­гро­по­лі­ти­ки. Аб­со­лю­тно оче­ви­дно, що ті ж лю­ди, які при­зве­ли лі­со­ве го­спо­дар­ство до то­таль­но­го за­не­па­ду, не змо­жуть ви­ве­сти йо­го звід­ти. Во­ни бу­ли на­стіль­ки зайня­ті по­бу­до­вою но­вих ті­ньо­вих і ко­ру­пцій­них схем у лі­со­во­му се­кто­рі, що за­бу­ли про основ­не і без­по­се­ре­днє при­зна­че­н­ня лі­со­про­ми­сло­вої га­лу­зі. А оскіль­ки на сьо­го­дні прийня­т­тя жорс­тких рі­шень у лі­со­во­му се­кто­рі обер­не­ться ви­зна­н­ням вла­сних по­ми­лок, то че­ка­ти їх мар­но.

Ни­ні як ні­ко­ли де­ре­во­об­ро­бни­ки ра­зом із гро­мад­ські­стю по­вин­ні по­бо­ро­ти­ся за те, щоб лі­со­ву га­лузь пе­ре­да­ти з Мі­на­гро­по­лі­ти­ки до Мі­н­еко­ло­гії. З цих пи­тань уже дав­но три­ва­ють га­ря­чі де­ба­ти. Та­ке під­по­ряд­ку­ва­н­ня існу­ва­ло пі­сля лі­кві­да­ції Мі­ні­стер­ства лі­со­во­го го­спо­дар­ства, во­но ви­пра­вда­ло се­бе, і та­ку фор­му під­по­ряд­ку­ва­н­ня прийня­ла Єв­ро­па. При­найм­ні з но­вим ко­ри­сту­ва­чем ліс пе­ре­ста­нуть роз­гля­да­ти як ре­сурс, як вер­ти­каль­но сто­я­чі ко­ло­ди. Ана­лі­зу­ю­чи за­ру­бі­жний до­свід, зокре­ма від­су­тність по­зи­ції та лі­бе­ра­лізм що­до за­го­тів­лі і ре­а­лі­за­ції де­ре­ви­ни, вар­то пам’ята­ти про істо­ри­чне ста­нов­ле­н­ня лі­со­про­ми­сло­вої га­лу­зі в Укра­ї­ні. Слід взя­ти до ува­ги і са­мо­бу­тність на­шої дер­жа­ви та мен­та­лі­тет її жи­те­лів. І, як ре­зуль­тат, сфор­му­ва­ти за­ко­но­дав­ство, що від­по­від­а­ти­ме єв­ро­пей­ській юри­ди­чній те­хні­ці, але з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей на­шої кра­ї­ни.

Сьо­го­дні вже ні­хто не сум­ні­ва­є­ться в не­об­хі­дно­сті ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні вла­сної по­ту­жної при­ва­тної де­ре­во­об­ро­бної про­ми­сло­во­сті. Це єди­ний ва­рі­ант ві­ді­йти від екс­пор­ту кру­гло­го лі­су з па­ра­лель­ним розв’яза­н­ням ба­га­тьох ін­ших про­блем. На ви­хо­ді че­рез ко­ро­ткий про­мі­жок ча­су ми отри­ма­є­мо аб­со­лю­тно онов­ле­ну, ба­га­то­укла­дну пе­ре­ро­бну га­лузь, яка на 90% бу­де зда­тна по­кін­чи­ти з ті­ньо­вим екс­пор­том. Ре­зуль­та­том цих зу­силь ста­не те, що ле­во­ва час­тка при­бу­тків за­ли­ши­ться в укра­їн­ській еко­но­мі­ці. А дер­жав­ним ліс­го­спам не­хай за­ли­ша­ться фун­кції ви­ро­щу­ва­н­ня лі­су, за­хи­сту йо­го від шкі­дни­ків і по­жеж. Так ве­лів сам Бог. Та­ку пра­кти­ку прийняв світ, а ми й до­сі ви­на­хо­ди­мо ве­ло­си­пед.

Як еко­но­міст за фа­хом, я ча­сто звер­та­ю­ся до книж­ки ві­до­мо­го нор­везь­ко­го еко­но­мі­ста Ері­ка Рай­тне­ра «Як ба­га­ті кра­ї­ни ста­ли ба­га­ти­ми, і чо­му бі­дні кра­ї­ни за­ли­ша­ю­ться бі­дни­ми». Нор­ве­жець май­стер­но опи­сує си­ту­а­ції, як мі­цні і ба­га­ті дер­жа­ви ра­дять бі­дним кра­ї­нам одне, а в се­бе вдо­ма за­сто­со­ву­ють аб­со­лю­тно про­ти­ле­жне (на­при­клад, не за­хи­ща­ти сво­єї обро­бної про­ми­сло­во­сті, а в на­шо­му ви­пад­ку — обмі­ня­ти ліс на чер­го­вий транш). Текст еко­но­мі­ста ря­сніє при­кла­да­ми, що вся сві­то­ва еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка сві­до­мо ви­бу­ду­ва­на у та­кий спо­сіб, щоб не да­ти бі­дним кра­ї­нам ви­рва­ти­ся зі зли­днів, а з еко­но­мі­чних те­о­рій до роз­гля­ду бе­ру­ться ли­ше ті, які ви­гі­дні ба­га­тим кра­ї­нам. Чи чи­та­ють еко­но­мі­ста, ві­до­мо­го усьо­му сві­то­ві, на­ші мі­ні­стри? В цьо­му є сум­ні­ви…

P.S. У пу­блі­ка­ції ви­ко­ри­ста­но ма­те­рі­а­ли FLEG II (про­гра­ма Сві­то­во­го бан­ку «Пра­во­за­сто­су­ва­н­ня й управ­лі­н­ня в лі­со­во­му се­кто­рі кра­їн схі­дно­го ре­гіо­ну дії єв­ро­пей­сько­го ін­стру­мен­ту су­сід­ства та пар­тнер­ства-2»).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.