Кон­сер­ва­ція бі­дно­сті

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ва­дим БАШТА, Сер­гій СЛЕДЗЬ

Сьо­го­дні ре­аль­ни­ми ри­зи­ка­ми для Укра­ї­ни є де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція і па­ді­н­ня рів­ня . Одним з на­слід­ків де­гра­да­ції еко­но­мі­ки є різ­ке ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни, яке тіль­ки за пер­ше пів­річ­чя 2016 р. змен­ши­ло­ся на 100 ти­сяч. Не­без­пе­ка по­ля­гає в то­му, що йде­ться не про но­ву тен­ден­цію: ана­ло­гі­чна за ха­ра­кте­ром ди­на­мі­ка спо­сте­рі­га­ла­ся й то­рік. Здра­стуй, ін­во­лю­ціє? Екс­пер­ти ки­їв­сько­го Ін­сти­ту­ту ево­лю­цій­ної еко­но­мі­ки (ІЕЕ) вва­жа­ють, що укра­їн­ська еко­но­мі­ка де­мон­струє ду­же рід­кі­сне в су­ча­сній пра­кти­ці, а то­му не­до­ста­тньо до­слі­дже­не яви­ще, — ево­лю­цій­не згор­та­н­ня си­сте­ми в ці­ло­му — ін­во­лю­цію, ре­грес, де­гра­да­цію. Жо­дна кра­ї­на, жо­ден на­род або йо­го уряд, окрім хі­ба що де­яких ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ських і афри­кан­ських, у наш час не до­пу­ска­ли то­го, щоб на­стіль­ки не­без­пе­чне яви­ще за­йшло так да­ле­ко, — зав­жди за­пу­ска­ли­ся за­хи­сні ан­ти­кри­зо­ві за­хо­ди. У на­шо­му ви­пад­ку кер­ма­ни­чі еко­но­мі­ки кра­ї­ни ба­чать не­без­пе­чне спов­за­н­ня еко­но­мі­ки Укра­ї­ни по низ­хі­дній, але при цьо­му не зав­жди вжи­ва­ють ді­є­вих за­хо­дів для йо­го галь­му­ва­н­ня, ча­сом на­віть скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що сво­ї­ми ді­я­ми спри­я­ють при­ско­рен­ню цьо­го про­це­су. До­від­ка Ін­сти­тут ево­лю­цій­ної еко­но­мі­ки — не­за­ле­жна гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція, що об’єд­нує вче­них Укра­ї­ни, до­слі­дни­ків ін­но­ва­ції та пов’яза­них з нею на­ціо­наль­них ін­но­ва­цій­них си­стем, ево­лю­цій­ної еко­но­мі­ки, ма­кро­еко­но­мі­ки, ін­сти­ту­ціо­на­лі­зму й ін­сти­ту­ціо­наль­ної стру­кту­ри су­спіль­ства, ме­ха­ні­змів со­ці­аль­но­еко­но­мі­чних ци­клів, екс­тре­мо­ло­гії си­стем­них криз, що за­йма­ю­ться про­гно­зу­ва­н­ням, а та­кож роз­роб­кою ан­ти­кри­зо­вої по­лі­ти­ки й ком­пле­ксу пи­тань, з нею пов’яза­них.

Якщо не вві­мкну­ти по­справ­жньо­му гальм, то в якийсь мо­мент про­це­си в еко­но­мі­ці мо­жуть на­бу­ти не­о­бо­ро­тно­го ха­ра­кте­ру, і для її від­нов­ле­н­ня мо­же зна­до­би­ти­ся над­зви­чай­но три­ва­лий пе­рі­од, об­чи­слю­ва­ний ба­га­тьма ро­ка­ми.

Уто­чни­мо, де­пре­сія «по­укра­їн­ськи» — це три­ва­лий пе­рі­од від­су­тно­сті хоч яки­хось зна­чних ін­ве­сти­цій, не­мо­жли­вість ста­ло­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку, брак вну­трі­шньо­го по­пи­ту з бо­ку на­се­ле­н­ня й бі­зне­су, що при­гні­чує всі без ви­ня­тку сфе­ри гро­мад­сько­го жи­т­тя.

При цьо­му еко­но­мі­ка стрім­ко ско­чу­є­ться до най­менш пер­спе­ктив­ної аграр­но-си­ро­вин­ної мо­де­лі, яка не про­сто шту­чно під­три­мує ма­со­ве зу­бо­жі­н­ня на­се­ле­н­ня, бі­зне­су і кра­ї­ни в ці­ло­му, а й кон­сер­вує йо­го.

Ви­му­ше­на став­ка на сіль­ське го­спо­дар­ство при­зво­дить до де­гра­да­ції про­ми­сло­во­сті й уби­ває еко­но­мі­ку в ці­ло­му. Адже на­віть най­ефе­ктив­ні­ше сіль­ське го­спо­дар­ство США і Єв­ро­пи, з їхньою ве­ли­че­зною про­ду­ктив­ні­стю, не мо­же ви­жи­ти без ве­ли­ких дер­жав­них суб­си­дій і про­те­кціо­ні­зму. А зна­чні дер­жу­ли­ва­н­ня якраз і бе­ру­ться з ін­ших сфер еко­но­мі­ки. Жо­дна кра­ї­на не мо­же ста­ти ба­га­тою без роз­ви­не­ної про­ми­сло­во­сті й сфе­ри по­слуг.

Крім то­го, зга­са­н­ня про­ми­сло­во­сті спри­чи­няє ду­же зна­чне зни­же­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці, у то­му чи­слі й у сіль­сько­му го­спо­дар­стві. Усі не­ро­з­ви­не­ні кра­ї­ни ма­ють одну спіль­ну ри­су: у них слаб­ка ін­ду­стрія. На­ба­га­то пер­спе­ктив­ні­ше, якщо сіль­ське го­спо­дар­ство стає при­да­тком до до­бре роз­ви­не­ної і про­цві­та­ю­чої про­ми­сло­во­сті. Зде­біль­шо­го аграр­на кра­ї­на — це ско­ро­че­н­ня при­бу­тко­во­сті, різ­кі ці­но­ві ко­ли­ва­н­ня, по­стій­на за­ле­жність від при­ро­дних явищ, у ба­га­тьох ви­пад­ках не­ква­лі­фі­ко­ва­на пра­ця. А ще — мі­зер­ні зар­пла­ти й до­хо­ди на­се­ле­н­ня, які втри­му­ю­ться пе­ре­ва­жно на ме­жі про­жи­тко­во­го мі­ні­му­му.

За­зна­че­ні об­ста­ви­ни не мо­жуть бу­ти сві­жою но­ви­ною для на­ших чи­нов­ни­ків. Але, на жаль, скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що це са­ме так, і істо­рія їх ні­чо­му не вчить. На­пов­ню­ва­ти­муть бю­джет сту­ден­ти? Що ро­би­ти, якщо про­ми­сло­вість у за­не­па­ді, по­слу­ги, обра­зно ка­жу­чи, на­да­ва­ти осо­бли­во не­ма ко­му че­рез то­таль­ну бі­дність на­се­ле­н­ня, а ін­но­ва­цій­них се­кто­рів еко­но­мі­ки на­віть не по­чи­на­ли ство­рю­ва­ти? Тут якраз є два шля­хи.

Пер­ший — акти­ві­зу­ва­ти ін­но­ва­цій­ні про­це­си. Тер­мі­но­во вжи­ти за­хо­дів для від­нов­ле­н­ня про­ми­сло­во­го по­тен­ці­а­лу кра­ї­ни (що ко­лись вхо­ди­ла до чи­сла най­ро­з­ви­не­ні­ших про­ми­сло­вих кра­їн сві­ту). За­пу­сти­ти сти­му­лю­ва­н­ня ді­ло­вої актив­но­сті в ін­но­ва­цій­них се­кто­рах з бо­ку бан­ків­ської си­сте­ми. Ре­фор­му­ва­ти управ­лін­ський се­ктор (кра­ї­ною ма­ють управ­ля­ти ма­кро­еко­но­мі­сти, про­фе­сіо­на­ли з на­у­ко­вої та осві­тньої сфер). Звіль­ни­ти з аж за­над­то мі­цних за­ко­но­дав­чих та адмі­ні­стра­тив­них ле­щат са­мо­зайня­те на­се­ле­н­ня і про­ве­сти ре­ві­зію за­ко­но­дав­ства, ви­лу­чив­ши з ньо­го все, що стри­мує ді­ло­ву актив­ність, по­ру­шує про­пор­ції еко­но­мі­ки й при­гні­чує ін­но­ва­цій­ний роз­ви­ток.

Дру­гий шлях — про­дов­же­н­ня до­бре ві­до­мо­го ста­ро­го, тоб­то то­го, чим, вла­сне, й за­йма­є­ться на­ша кра­ї­на про­тя­гом остан­ніх ро­ків, упо­ва­ю­чи на те, що агра­рії всіх на­го­ду­ють. При цьо­му ді­ри в бю­дже­ті за­ти­ка­ю­ться не за­ро­бля­н­ням грив­ні, до­ла­ра й єв­ро в еко­но­мі­ці, а ти­хим зни­ще­н­ням се­ре­дньо­го кла­су кра­ї­ни, одно­ча­сно при­би­ва­ю­чи й без то­го не­ви­со­кий по­пит вну­трі­шньо­го рин­ку. Про це про­мо­ви­сто свід­чать но­ва­ції остан­ніх ро­ків: по­да­ток на не­ру­хо­мість, по­да­ток на де­по­зи­ти, по­да­ток на ба­жа­ю­чих жи­ти тро­хи кра­ще за же­бра­ків — на пра­цю­ю­чих пен­сіо­не­рів. А ще — збіль­ше­н­ня ти­ску на ма­лий і се­ре­дній бі­знес, різ­ке по­си­ле­н­ня ка­раль­них за­ко­но­дав­чих сан­кцій про­ти «ма­лих» і «се­ре­дніх». Ну й, зви­чай­но ж, — «ін­но­ва­ція по-укра­їн­ськи»: но­ва ко­му­нал­ка, яка (і це осо­бли­во й не при­хо­ву­є­ться) вда­рить на­сам­пе­ред по тих, хто на суб­си­дії пре­тен­ду­ва­ти не мо­же, по тих, хто ще не­дав­но міг вва­жа­ти се­бе пред­став­ни­ком се­ре­дньо­го кла­су, тоб­то по про­шар­ку, на який спи­ра­ю­ться всі роз­ви­не­ні кра­ї­ни сві­ту.

Те­пер, за­мість зби­ра­ти ко­шти на ку­пів­лю ав­то, но­вої квар­ти­ри або які­сної по­бу­то­вої те­хні­ки три­ва­ло­го ко­ри­сту­ва­н­ня, як це бу­ло в ко­ли­шні ро­ки, се­ре­дній клас по­стій­но і, су­дя­чи з на­по­ле­о­нів­ських пла­нів, «зав­жди» під­го­до­ву­ва­ти­ме без­аль­тер­на­тив­ні мо­но­по­лії — при­ва­тні й дер­жав­ні стру­кту­ри, з їхнім рів­нем жи­т­тя як у скан­ди­нав­ських кра­ї­нах, з не­по­мір­ни­ми ви­да­тка­ми, з роз­ду­тим управ­лін­ським апа­ра­том, із що­мі­ся­чни­ми, без пе­ре­біль­ше­н­ня, міль­йон­ни­ми зар­пла­та­ми й ін­ши­ми га­ран­то­ва­ни­ми «ба­га­тим» дер­жа­вою «ра­до­ща­ми».

Не­без­пе­ка та­ко­го шля­ху в то­му, що гро­шей для бю­дже­ту все одно по­стій­но не ви­ста­ча­ти­ме, апе­ти­ти дер­жа­ви зро­ста­ють ма­ло не в гео­ме­три­чній про­гре­сії, ура­жа­ю­чи но­ві й но­ві вер­стви на­се­ле­н­ня. Не див­но, що в по­ле зо­ру чи­нов­ни­ків по­тра­пи­ли вже й скром­ні сту­дент­ські сти­пен­дії.

Ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція й ство­ре­н­ня но­вих ро­бо­чих місць під­мі­ню­ю­ться дум­ка­ми про «до­бро­віль­но-при­му­со­ві» «за­по­зи­че­н­ня» в пен­сіо­не­рів, сту­ден­тів, ма­те­рів-оди­на­чок, дрі­бних під­при­єм­ців, всьо­го на­се­ле­н­ня за­га­лом. Ви­ро­щу­ва­н­ня дер­жбор­гу А оскіль­ки гро­шей, по су­ті ви­лу­че­них у се­ре­дньо­го кла­су кра­ї­ни для утри­ма­н­ня гро­мі­зд­кої, не­ефе­ктив­ної дер­жав­ної ма­ши­ни, не ви­ста­чає, дру­гим дже­ре­лом по­пов­не­н­ня держ­скар­бни­ці обра­но зов­ні­шні за­по­зи­че­н­ня де тіль­ки мо­жна, чо­го тіль­ки мо­жна і як тіль­ки мо­жна. У та­кий спо­сіб на­ро­щу­є­ться дер­жборг — не що­дня, а що­го­ди­ни.

Усьо­го ли­ше два з по­ло­ви­ною ро­ки то­му, на 1.01.2014 р., дер­жав­ний і га­ран­то­ва­ний дер­жа­вою борг ста­но­вив близь­ко 585 млрд грн. Про­тя­гом 2014-го від­бу­ва­ло­ся по­ту­жне на­ро­щу­ва­н­ня дер­жбор­гу, а в 2015–2016 рр. ци­фри на гра­фі­ках про­сто «збо­же­во­лі­ли». На 1.07.2016 р. дер­жборг ся­гнув фан­та­сти­чної ве­ли­чи­ни й пе­ре­ви­щив пів­то­ра триль­йо­на гри­вень (то­чні­ше 1,668 трлн грн), тоб­то дер­жа­ва, без­пре­це­ден­тно в укра­їн­ській істо­рії, по­тро­ї­ла свої зо­бов’яза­н­ня.

Що­прав­да, цу­на­мі дер­жав­но­го й га­ран­то­ва­но­го дер­жа­вою бор­гу за остан­ні ро­ки в грив­не­во­му ви­ра­жен­ні спри­чи­не­не пе­ре­д­усім, зви­чай­но, кур­со­вим обва­лом, без­пре­це­ден­тною, більш ніж три­ра­зо­вою де­валь­ва­ці­єю грив­ні.

У до­ла­ро­во­му екві­ва­лен­ті ци­фри тро­хи «ве­се­лі­ші». Зокре­ма, на 1.01.2014 р. борг ста­но­вив близь­ко 73 млрд дол., на 1.01.2016 г. під­сів до 65 млрд. Однак уже на 1.07.2016 г. тренд роз­вер­нув­ся у про­ти­ле­жний бік, і до­ла­ро­вий тя­гар кра­ї­ни за пер­шу по­ло­ви­ну по­то­чно­го ро­ку під­ско­чив на 2,5% — до більш ніж 67 млрд дол. До­від­ка Дер­жав­ний і га­ран­то­ва­ний дер­жа­вою борг у до­ла­ро­во­му екві­ва­лен­ті ста­ном на кі­нець 2015 р. ста­но­вив 65,5 млрд дол. США, що від­по­від­а­ло рів­ню близь­ко 80% ВВП.

Як ві­до­мо, кри­ти­чним вва­жа­є­ться 60-від­со­тко­ве спів­від­но­ше­н­ня дер­жбор­гу і ВВП кра­ї­ни. Та­ким чи­ном, за цим по­ка­зни­ком еко­но­мі­чно­го здо­ров’я Укра­ї­на за­стря­гла в гли­би­ні «чер­во­ної зо­ни».

Якщо 2010-го ко­жен укра­ї­нець за­бор­гу­вав «сві­ту» близь­ко 6 тис. грн., то цьо­го ро­ку ко­жен з них, вклю­ча­ю­чи не­мов­лят, «за­бор­гу­вав» зов­ні­шнім кре­ди­то­рам уже близь­ко 40 тис. грн.

Бо­лі­сне за­го­стре­н­ня ці­лої низ­ки ста­рих про­блем і по­стій­на по­ява но­вих уже при­зве­ли до зна­чно­го по­гір­ше­н­ня рів­ня жи­т­тя ве­ли­че­зної кіль­ко­сті лю­дей.

За­по­ру­ка силь­ної еко­но­мі­ки — ви­со­кий рі­вень вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня, яке ба­зу­є­ться в то­му чи­слі на ви­со­кій спо­жив­чій спро­мо­жно­сті гро­ма­дян (тоб­то на ви­со­ких до­хо­дах). Однак си­ро­вин­на й пе­ре­ва­жно сіль­сько­го­спо­дар­ська еко­но­мі­ка ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ве­ли­кою час­ткою не­ква­лі­фі­ко­ва­ної пра­ці, а от­же — від­су­тні­стю пе­ред­умов для зро­ста­н­ня ре­аль­них за­ро­бі­тних плат. Зар­плат не мо­жна на­ма­лю­ва­ти, їх тре­ба за­ро­бля­ти Остан­нім ча­сом по­ча­сті­ша­ли роз­мо­ви про те, що «мі­ні­мал­ку» під­ні­муть (у від­ри­ві від ре­аль­них мо­жли­во­стей де­пре­су­ю­чої еко­но­мі­ки) на но­ві рів­ні. Зда­ва­ла­ся б, до­бре ді­ло.

Але шту­чне під­ви­ще­н­ня зар­плат, яке не ´рун­ту­є­ться на зро­стан­ні про­ду­ктив­но­сті пра­ці й еко­но­мі­ки в ці­ло­му, або спро­би про­сто «на­ма­лю­ва­ти» ви­со­ку мі­ні­мал­ку, зму­сив­ши дрі­бних і се­ре­дніх під­при­єм­ців «по­ка­зу­ва­ти» зна­чно біль­шу зар­пла­ту, ніж во­ни пла­тять на­справ­ді, за­ве­де ли­ше в чер­го­вий глу­хий кут.

Збіль­ше­н­ня по­да­тко­во­го тя­га­ря, згор­та­н­ня під­при­єм­ни­цької і ді­ло­вої актив­но­сті, за­кри­т­тя й лі­кві­да­ція «дрі­бних» і «се­ре­дніх», мар­гі­на­лі­за­ція су­спіль­ства, ма­со­ве без­ро­бі­т­тя, по­ява но­вих «зай­вих ро­тів» на бір­жах зайня­то­сті й мі­гра­ція, що за­шка­лює, — це ли­ше де­які аспе­кти мо­жли­во­го за­про­ва­дже­н­ня «на­ма­льо­ва­ної» для гар­них цифр «мі­ні­мал­ки».

Зар­плат і до­хо­дів не мо­жна «ма­лю­ва­ти», їх тре­ба за­ро­бля­ти, у т.ч. від­ро­дже­н­ням мі­цної фі­нан­со­вої си­сте­ми, ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ці­єю, ство­ре­н­ням ро­бо­чих місць і де­мо­ти­ва­ці­єю пра­це­зда­тно­го на­се­ле­н­ня до мі­гра­ції в ін­ші кра­ї­ни в по­шу­ках гі­дно­го рів­ня жи­т­тя.

Адже в Укра­ї­ні, за да­ни­ми Дер­жав­ної слу­жби ста­ти­сти­ки, се­ре­дня зар­пла­та в кра­ї­ні «ско­ти­ла­ся» до ме­жі близь­ко 200 до­ла­рів. На­віть у су­сі­дній Бі­ло­ру­сі се­ре­дня зар­пла­та ста­но­вить 357 дол., а в хро­ні­чно й дав­но не­ба­га­тій Мол­до­ві — 254.

Як ка­жуть, ниж­че вже ні­ку­ди. Ба­га­то гро­ма­дян про­сто зму­ше­ні мі­гру­ва­ти в еко­но­мі­чно більш роз­ви­не­ні кра­ї­ни, щоб ба­наль­но ви­жи­ти… Укра­їн­ці обва­ли­ли ри­нок пра­ці су­сі­дньої Поль­щі Низь­кі до­хо­ди про­во­ку­ють по­стій­ний і силь­ний від­плив на­се­ле­н­ня. Най­пер­спе­ктив­ні­ші вер­стви на­се­ле­н­ня на тлі еко­ло­гі­чної, еко­но­мі­чної й гу­ма­ні­тар­ної ка­та­стро­фи у вла­сній кра­ї­ні ста­ють пла­тни­ка­ми по­да­тків уже в ін­ших юрис­ди­кці­ях.

Так, на­ші за­ро­бі­тча­ни вже обва­ли­ли ри­нок пра­ці в су­сі­дній Поль­щі. За­мість зви­чних ра­ні­ше 12–15 зло­тих за го­ди­ну (вар­тість одно­го поль­сько­го зло­то­го — близь­ко 6 грн 50 коп., до 2014 р. йо­го вар­тість до­рів­ню­ва­ла 2 грн 50 коп.) по­ля­ки те­пер пла­тять не­ква­лі­фі­ко­ва­ним «на­шим» близь­ко 7–9 зло­тих за одну го­ди­ну ро­бо­ти.

За да­ни­ми Асо­ці­а­ції під­при­єм­ців і ро­бо­то­дав­ців Поль­щі, май­же міль­йон ім­мі­гран­тів з Укра­ї­ни при­не­се дер­жав­но­му бю­дже­ту Поль­щі в мас­шта­бі ро­ку при­бу­тки в роз­мі­рі від 7 до 9 млрд зло­тих. Як ра­ні­ше за­яв­ля­ли ви­щі держ­чи­нов­ни­ки Поль­щі, кра­ї­на прийня­ла близь­ко міль­йо­на тру­до­вих мі­гран­тів з Укра­ї­ни. З на­шої кра­ї­ни їдуть пе­ре­ва­жно мо­ло­ді лю­ди, які не ба­жа­ють пра­цю­ва­ти без пер­спе­ктив.

Основ­ний по­тік мі­гран­тів іде в Поль­щу, Че­хію і Ка­на­ду. ¯дуть і на­йо­бда­ро­ва­ні­ші — кіль­кість уче­них, які емі­гру­ва­ли з Укра­ї­ни, зро­сла втри­чі. Ма­со­вий ви­їзд укра­їн­ців за кор­дон, у т.ч. і на по­стій­не про­жи­ва­н­ня, на тлі не­спри­я­тли­вих де­мо­гра­фі­чних по­ка­зни­ків, не­ви­со­кої на­ро­джу­ва­но­сті й до­ся­гне­н­ня зна­чною ча­сти­ною на­се­ле­н­ня пен­сій­но­го ві­ку — це вже на­ціо­наль­на тра­ге­дія. До­від­ка За да­ни­ми слу­жби зайня­то­сті Укра­ї­ни, у кра­ї­ні рі­вень без­ро­бі­т­тя мо­ло­ді до 24 ро­ків ста­но­вить 25%. За­галь­на кіль­кість без­ро­бі­тних у пер­шо­му квар­та­лі 2016 р. ста­но­ви­ла 1 млн 800 тис., що на 100 тис. біль­ше, ніж іще рік то­му.

У 2013-му офі­цій­ний рі­вень без­ро­бі­т­тя ста­но­вив 7,7%, у 2014– 2015 рр. — 9,5–9,7, у пер­шо­му квар­та­лі 2016 р. до­сяг уже 10,3%. Ці­но­ві вій­ни — сим­пто­ми хво­ро­би еко­но­мі­ки Ма­кро­еко­но­мі­чні по­ка­зни­ки кра­ї­ни дав­но в «чер­во­ній зо­ні». Ось ли­ше кіль­ка три­во­жних си­гна­лів. Згі­дно з до­слі­дже­н­ням НБУ, близь­ко 50% укра­їн­ських про­ми­слов­ців очі­ку­ють змен­ше­н­ня за­мов­лень у зв’яз­ку з від­су­тні­стю рин­ку збу­ту й по­пи­ту та від­су­тні­стю фі­нан­со­вих ре­сур­сів. Про над­зви­чай­не па­ді­н­ня ді­ло­вої актив­но­сті свід­чать ци­фри па­ді­н­ня про­да­жу бен­зи­ну (на 7,7%) і диз­па­ли­ва (на 12,7%) у черв­ні по­то­чно­го ро­ку, зро­ста­н­ня за­бор­го­ва­но­сті з ви­пла­ти зар­плат у то­му ж черв­ні ста­но­ви­ло 5%, на­віть в умо­вах від­су­тно­сті за­ку­пі­вель га­зу й за мі­ні­маль­но­го ім­пор­ту ву­гі­л­ля (але ж по­пе­ре­ду опа­лю­валь­ний се­зон!), тор­го­вель­ний ба­ланс Укра­ї­ни за­ли­шав­ся від’єм­ним.

Спад у про­ми­сло­во­сті, без­умов­но, обер­не­ться чер­го­вим ви­тком зро­ста­н­ня без­ро­бі­т­тя й подаль­шим па­ді­н­ням ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті. А й без то­го над­зви­чай­но кво­лий вну­трі­шній по­пит на­пев­не доб’ють но­ві та­ри­фи. Еко­но­мі­ка мо­же по­тра­пи­ти в пас­тку ста­гна­ції. На жа­лю­гі­дних ко­пій­ках, зеко­ном­ле­них на сту­ден­тах і ма­те­рях-оди­на­чках, да­ле­ко не по­їдеш, то­му всі на­дії на вже по­го­дже­ний транш МВФ, гро­шей яко­го ні­як не мо­жуть до­че­ка­ти­ся.

Укра­ї­на ста­ла ду­же за­ле­жною кра­ї­ною від ко­штів Між­на­ро­дно­го ва­лю­тно­го фон­ду.

Адже за­трим­ка тран­шу, на­кла­де­на на змен­ше­н­ня екс­порт­них над­хо­джень і де­фі­цит держ­бю­дже­ту, мо­же за­пу­сти­ти дру­кар­ський вер­стат. Тре­ба ж чи­мось за­без­пе­чи­ти за­ку­пів­лю енер­го­но­сі­їв до опа­лю­валь­но­го се­зо­ну й під­ви­ще­н­ня со­ці­аль­них стан­дар­тів на тлі па­ді­н­ня еко­но­мі­ки!

Ото­ді ста­гна­ція мо­же пе­ре­тво­ри­ти­ся на ще біль­ше зло — стаг­фля­цію (па­ді­н­ня еко­но­мі­ки одно­ча­сно зі зро­ста­н­ням цін). Во­дно­час мо­жна бу­де за­ми­сли­ти­ся й про пер­спе­кти­ви обмін­но­го кур­су, який за­раз три­ма­є­ться май­же ви­клю­чно на фа­кто­рі то­таль­ної убо­го­сті на­се­ле­н­ня й мі­зер­них до­хо­дів бі­зне­су.

Про про­бле­ми бі­зне­су свід­чать не тіль­ки різ­ко мі­ну­со­ві по­ка­зни­ки тор­го­вель­но­го роз­дро­бу в окре­мі мі­ся­ці, а й кон­кре­тні дії уча­сни­ків рин­ку.

Так, чи не впер­ше в істо­рії остан­ніх де­ся­ти­літь, цьо­го ро­ку ми ста­ли свід­ка­ми ці­но­вих во­єн на тю­тю­но­во­му, пив­но­му, шо­ко­ла­дно­му й ін­ших рин­ках. Ба­га­тьох ви­ро­бни­ків про­ду­кції спі­тка­ло обваль­не па­ді­н­ня про­да­жів і, від­по­від­но, ви­ру­чки від роз­дрі­бної та опто­вої тор­гів­лі. А во­на по­трі­бна на ви­пла­ту зар­плат, спла­ту по­да­тків, орен­ди при­мі­щень, які не­по­мір­но зро­сли не тіль­ки для на­се­ле­н­ня, а й для під­при­ємств, та­ри­фів за спо­жи­ва­н­ня енер­го­но­сі­їв та на ін­ші ви­да­тки ви­ро­бни­чої ді­яль­но­сті.

Якісь ком­па­нії по­ча­ли дем­пін­гу­ва­ти, а да­лі «пі­шло-по­їха­ло». Ви­ро­бни­ки за­хо­ди­ли­ся нав­ви­пе­ред­ки зни­жу­ва­ти ці­ни, у ре­зуль­та­ті цін­ни­ки на ба­га­то то­ва­рів (пи­во, без­ал­ко­голь­ні на­пої, «тю­тюн», шо­ко­лад, «кон­ди­тер­ку» та ін­ші по­зи­ції) ча­сто зни­жу­ва­ли­ся на 25 і біль­ше від­со­тків.

На­справ­ді ні­чо­го хо­ро­шо­го в цьо­му, окрім тим­ча­со­вої еко­но­мії спо­жи­ва­чів в умо­вах ці­но­вої вій­ни, не­має. Адже в ре­зуль­та­ті до мі­ні­му­му ско­ро­ти­ли­ся при­бу­тки під­при­ємств-ви­ро­бни­ків, мен­ше спла­че­но по­да­тків дер­жа­ві, мен­ше ви­пла­че­но зар­плат пра­ців­ни­кам, мен­ше мо­жли­во­стей для роз­ви­тку й мо­дер­ні­за­ції ви­ро­бни­цтва…

Але ви­ро­бни­ки, ча­сто пра­цю­ю­чи за окре­ми­ми по­зи­ці­я­ми ма­ло не в нуль, бу­кваль­но «ви­гри­за­ють» у кон­ку­рен­тів за­ли­шки спо­жив­чо­го по­пи­ту зу­бо­жі­ло­го на­се­ле­н­ня.

Ці­но­ві вій­ни та­ким чи­ном вне­сли свою «по­силь­ну» ле­пту в чер­го­вий ви­ток де­гра­да­ції ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки. На дні… Кіль­ка слів про основ­ний ін­ди­ка­тор еко­но­мі­ки — не­ру­хо­мість. Остан­ні­ми ро­ка­ми са­ме на ній, як на «остан­ньо­му з мо­гі­кан», так-сяк три­ма­ла­ся укра­їн­ська еко­но­мі­ка. Лю­ди ря­ту­ва­ли ко­шти з по­то­па­ю­чо­го фі­нан­со­во­го ко­ра­бля бан­ків­ської си­сте­ми, вкла­да­ю­чи в те, що за­ли­ша­є­ться пі­сля будь-яких криз і по­тря­сінь: у квар­ти­ри й офі­си. Тим біль­ше що ці­ни на ба­га­то об’єктів ста­ли до­сить «ці­ка­ви­ми». Ра­зом з не­ру­хо­мі­стю спів­існу­ва­ли й су­мі­жні рин­ки — бу­дма­те­рі­а­лів, ме­блів, по­бу­то­вих то­ва­рів то­що. Від­по­від­но, під­три­му­вав­ся «ста­тус-кво» і на рин­ку пра­ці.

Але й ри­нок не­ру­хо­мо­сті кра­ї­ни, який, зда­ва­ло­ся, вже й так упав «ниж­че плін­ту­са», на­віть до­сяг­ши сво­го дна, по­чав ко­па­ти глиб­ше. Це озна­чає й май­бу­тню жорс­тку по­сад­ку су­мі­жних рин­ків.

Фа­хів­ці рин­ку не­ру­хо­мо­сті за­зна­ча­ють: ста­рі за­па­си в на­се­ле­н­ня скін­чи­ли­ся, а но­ві «сер­йо­зні» гро­ші за­ро­би­ти в кра­ї­ні ста­ло май­же не­мо­жли­во…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.