По­до­ла­ти пла­гі­ат. Мі­сія не­мо­жли­ва?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ін­на СОВСУН, Алі­на ЧУБКО

Ака­де­мі­чну спіль­но­ту Укра­ї­ни ско­ли­хнув чер­го­вий пла­гі­а­тний скан­дал. Цьо­го ра­зу — дов­ко­ла обра­них чле­нів На­ціо­наль­но­го агент­ства з за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти (НАЗЯВО).

Це не пер­ший ви­па­док за­фі­ксо­ва­но­го пла­гі­а­ту в обра­них чле­нів НАЗЯВО — ор­га­ну, по­кли­ка­но­го пе­ре­ві­ря­ти якість осві­ти в укра­їн­ських ви­шах. Тут вар­то зга­да­ти, що за­ко­ном «Про ви­щу осві­ту», крім ін­шо­го, пе­ред­ба­че­но ство­ре­н­ня у рам­ках агент­ства Ко­мі­те­ту з пи­тань ети­ки, який має про­во­ди­ти пе­ре­вір­ки на пла­гі­ат та, у ра­зі йо­го ви­яв­ле­н­ня, при­йма­ти рі­ше­н­ня про по­збав­ле­н­ня на­у­ко­во­го сту­пе­ня. Чи змо­жуть цю фун­кцію ви­ко­ну­ва­ти та­кі но­во­обра­ні чле­ни НАЗЯВО? Во­че­видь, спле­ску бо­роть­би за ака­де­мі­чну до­бро­че­сність го­ді очі­ку­ва­ти.

Тим ча­сом си­ту­а­ція — кри­ти­чна й по­тре­бує не­гай­но­го втру­ча­н­ня. Зни­же­н­ня вну­трі­шньої ви­мо­гли­во­сті, то­ле­ран­тність до низь­кої яко­сті та пла­гі­ат ста­ли уста­ле­ною нор­мою жи­т­тя ака­де­мі­чної спіль­но­ти в Укра­ї­ні. Від­так, у нас що­ро­ку фі­ксу­є­ться де­да­лі біль­ше за­хи­ще­них ди­сер­та­цій (у 1993 р. в Укра­ї­ні бу­ло за­хи­ще­но 3016 кан­ди­дат­ських ди­сер­та­цій, а 2014-го — 7740), але при цьо­му якість ви­щої осві­ти па­дає, мі­жна­ро­дна на­у­ко­ва при­су­тність не­при­стой­но низь­ка, з ура­ху­ва­н­ням на­яв­но­го по­тен­ці­а­лу, а на­у­ко­вий сту­пінь, фа­кти­чно, став озна­кою ста­ту­сно­сті, а не на­у­ко­вих здо­бу­тків.

Вна­слі­док цьо­го най­біль­ше по­тер­па­ють до­стой­ні ви­кла­да­чі та до­слі­дни­ки, на яких па­дає тінь сум­ні­ву в яко­сті їхніх праць че­рез не­до­бро­че­сність ін­ших ко­лег.

То­му си­ту­а­цію, без­пе­ре­чно, тре­ба змі­ню­ва­ти. І так са­мо тре­ба ро­зу­мі­ти, що куль­тур­на змі­на, утвер­дже­н­ня нор­ми про не­при­пу­сти­мість пла­гі­а­ту, за­бе­ре ба­га­то ча­су. Про­те змі­ни­ти окре­мі про­це­ду­ри, ске­ро­ва­ні на по­си­ле­н­ня бо­роть­би за ака­де­мі­чну до­бро­че­сність, — мо­жна швид­ше. Вла­сне, пер­ші кро­ки в цьо­му на­пря­мі ро­би­ло Мі­но­сві­ти впро­довж остан­ніх 12 мі­ся­ців. Бу­ло на­пра­цьо­ва­но ідею та те­хні­чне рі­ше­н­ня для ство­ре­н­ня На­ціо­наль­но­го ре­по­зи­та­рію ака­де­мі­чних текс­тів.

У ли­пні про­по­зи­ція Мі­но­сві­ти що­до ство­ре­н­ня де­по­зи­та­рію за­ру­чи­ла­ся під­трим­кою на по­лі­ти­чно­му рів­ні.

Пе­ре­дба­ча­є­ться, що в На­ціо­наль­но­му ре­по­зи­та­рії мі­сти­ти­му­ться текс­ти ди­сер­та­цій та на­у­ко­вих ста­тей, а та­кож — із ча­сом — ма­гі­стер­ських та ба­ка­лавр­ських ква­лі­фі­ка­цій­них ро­біт. Са­ме від­су­тність єди­ної ба­зи ро­біт сьо­го­дні уне­мо­жлив­лює які­сну пе­ре­вір­ку на пла­гі­ат. По­при на­яв­ність до­сить ба­га­тьох те­хні­чних рі­шень для ан­ти­пла­гі­а­тних пе­ре­ві­рок, без ба­зи по­рів­ня­н­ня пе­ре­вір­ка здій­сню­є­ться ли­ше час­тко­во.

Пла­ну­є­ться, що ре­по­зи­та­рій скла­да­ти­ме­ться з двох ча­стин — від­кри­тої та за­кри­тої. З 2014 р., від­по­від­но до За­ко­ну «Про ви­щу осві­ту», всі ди­сер­та­ції пе­ред за­хи­стом ма­ють пу­блі­ку­ва­ти­ся он-лайн. Від­так, мо­жна бу­де роз­мі­сти­ти у від­кри­то­му до­сту­пі текс­ти всіх ро­біт, які бу­ли за­хи­ще­ні пі­сля на­бра­н­ня чин­но­сті За­ко­ном. Вла­сне, ви­яв­ле­н­ня пла­гі­а­ту в окре­мих ро­бо­тах упро­довж остан­ніх двох ро­ків — ре­зуль­тат впро­ва­дже­н­ня ці­єї нор­ми та роз­ши­ре­н­ня до­сту­пу до текс­тів ди­сер­та­цій. Ко­ли текст є он­лайн — то пе­ре­ві­ри­ти на­яв­ність пла­гі­а­ту в ньо­му зна­чно лег­ше, ніж якщо до­ступ до текс­ту обме­же­ний.

За­кри­та ча­сти­на мі­сти­ти­ме ро­бо­ти, за­хи­ще­ні до 2014 р., і стат­ті, які не роз­мі­ще­ні он-лайн і на опри­лю­дне­н­ня яких ав­тор не дав зго­ди. Там збе­рі­га­ти­му­ться і сту­дент­ські ро­бо­ти. Тим ча­сом до­ціль­но бу­ло б пе­ред­ба­чи­ти нор­му, згі­дно з якою ав­тор за ба­жа­н­ня мо­же да­ти до­звіл на роз­мі­ще­н­ня сво­єї ро­бо­ти он­лайн, на­віть якщо її бу­ло за­хи­ще­но до 2014р. Та­кі охо­чі зна­йду­ться: лю­ди, ко­трі хо­чуть до­ве­сти, що во­ни до­три­му­ю­ться ви­со­ких ака­де­мі­чних стан­дар­тів у на­у­ко­вій ро­бо­ті.

Без­пе­ре­чно, при цьо­му в про­це­сі пе­ре­вір­ки на пла­гі­ат здій­сню­ва­ти­ме­ться звір­ка і з за­кри­тою, і з від­кри­тою ча­сти­на­ми ба­зи.

Де­які уні­вер­си­те­ти вже сьо­го­дні ство­рю­ють свої ре­по­зи­та­рії, в яких збе­рі­га­ють ди­сер­та­ції, текс­ти на­у­ко­вих праць ви­кла­да­чів та до­слі­дже­н­ня сту­ден­тів. У ко­гось ці ре­по­зи­та­рії від­кри­ті, у ко­гось — за­кри­ті. Пла­ну­є­ться, що в На­ціо­наль­ний ре­по­зи­та­рій бу­дуть під­ван­та­жу­ва­тись ро­бо­ти і з цих уні­вер­си­тет­ських еле­ктрон­них баз. Про­те пер­шим кро­ком має ста­ти під­ван­та­же­н­ня до ба­зи текс­тів ро­біт, які за­раз збе­рі­га­ю­ться в Укра­їн­сько­му ін­сти­ту­ті на­у­ко­во­те­хні­чної і еко­но­мі­чної ін­фор­ма­ції (УКРІНТЕІ).

Де­хто за­ува­жує, що На­ціо­наль­ний ре­по­зи­та­рій не по­трі­бен, адже й так усі ро­бо­ти збе­рі­га­ю­ться в одно­му мі­сці. Про­те на сьо­го­дні еле­ктрон­ні ко­пії ди­сер­та­цій збе­рі­га­ю­ться роз­рі­зне­но, не в єди­ній ба­зі, а на окре­мих но­сі­ях. А от­же, зві­ря­ти з ни­ми в ав­то­ма­ти­чно­му ре­жи­мі — не­мо­жли­во. Зве­де­н­ня ро­біт до єди­ної ба­зи по­кли­ка­не ви­рі­ши­ти са­ме цю про­бле­му. Крім то­го, ство­ре­н­ня на­ціо­наль­ної ба­зи текс­тів спро­стить ро­бо­ту для на­у­ков­ців. Сьо­го­дні, щоб озна­йо­ми­ти­ся з до­слі­дже­н­ня­ми на ту чи ін­шу те­му, тре­ба їха­ти до Ки­є­ва, пи­са­ти за­яву в УКРІНТЕІ, з про­ха­н­ням пе­ре­гля­ну­ти чи­юсь ди­сер­та­цію. Або ж пла­ти­ти не­ві­до­мій осо­бі, ко­тра за не­ве­ли­кий пе­ре­каз гро­шей ро­бить те са­ме, тіль­ки не­зро­зумі­ло на яких під­ста­вах. З пов­но­цін­ним за­пу­ском ре­по­зи­та­рію всі ро­бо­ти ста­нуть до­сту­пни­ми он­лайн. Зві­сно, бу­де за­без­пе­че­но на­ле­жний за­хист ро­біт, їх не­мо­жли­во бу­де змі­ню­ва­ти, що­до ко­жної ро­бо­ти фі­ксу­ва­ти­ме­ться ста­ти­сти­ка її пе­ре­гля­дів, адмі­ні­стра­то­ри змо­жуть ба­чи­ти, хто са­ме її пе­ре­гля­дав, скіль­ки ра­зів. Мо­жна бу­де та­кож здій­сню­ва­ти по­шук за ав­то­ром, клю­чо­ви­ми сло­ва­ми то­що. Роз­ро­бни­ки, крім то­го, про­по­ну­ють зро­би­ти до­да­тко­вий фун­кціо­нал: на­у­ков­ці змо­жуть під­пи­са­ти­ся на онов­ле­н­ня з ті­єї те­ми, яка їм ці­ка­ва, і отри­му­ва­ти спо­ві­ще­н­ня, якщо хтось за­хи­щає ди­сер­та­цію за ці­єю те­ма­ти­кою або до­дав но­ву ро­бо­ту.

Біль­ше то­го, в ре­по­зи­та­рії бу­де вся ін­фор­ма­ція що­до спе­ці­а­лі­зо­ва­них вче­них рад, щоб лю­ди мо­гли ба­чи­ти, хто, де й ко­ли отри­мав свій на­у­ко­вий сту­пінь, хто пи­сав від­гук на ро­бо­ту то­що. Та­ким чи­ном, очі­ку­є­мо на під­ви­ще­н­ня від­по­від­аль­но­сті у чле­нів вче­них рад та офі­цій­них опо­нен­тів за ті рі­ше­н­ня, які во­ни при­йма­ють, адже їх істо­рія збе­рі­га­ти­ме­ться у ба­зі і бу­де від­кри­тою для гро­мад­сько­сті.

Крім то­го, хо­ча ре­по­зи­та­рій не є ноу-хау, — йо­го ана­ло­ги існу­ють у рі­зних дер­жа­вах, зокре­ма Поль­щі, Есто­нії, однак при­кла­дів та­ко­го ши­ро­ко­го фун­кціо­наль­но­го спе­ктру і юзер-орі­єн­то­ва­но­го про­гра­му­ва­н­ня по­ки що не­має ні­де. Адже на­пра­цю­ва­н­ня що­до ре­по­зи­та­рію — це не ли­ше спо­сіб бо­роть­би з пла­гі­а­том. Ре­по­зи­та­рій, окрім то­го, змо­же: а) зро­би­ти зна­чно про­зо­рі­шою про­це­ду­ру за­хи­сту ди­сер­та­цій; б) по­лег­ши­ти до­ступ на­у­ков­цям до ре­зуль­та­тів ко­пі­ткої пра­ці сво­їх ко­лег.

До при­кла­ду, на сьо­го­дні роз­ро­бни­ки про­по­ну­ють та­кий ал­го­ритм по­тра­пля­н­ня ди­сер­та­ції в ба­зу: на ета­пі, ко­ли ди­сер­та­ція має пу­блі­ку­ва­ти­ся он-лайн на сай­ті на­вчаль­но­го за­кла­ду, во­на па­ра­лель­но пу­блі­ку­є­ться в ре­по­зи­та­рії й пе­ре­ві­ря­є­ться на пла­гі­ат. Ре­зуль­та­ти та­кої пе­ре­вір­ки по­тра­пля­ти­муть до вче­ної ра­ди. У ра­зі ви­яв­ле­н­ня пла­гі­а­ту вче­на ра­да при­ймає рі­ше­н­ня про подаль­ший до­пуск до за­хи­сту. І тут вар­то зга­да­ти ін­шу нор­му за­ко­ну «Про ви­щу осві­ту» — від­по­від­но до якої за ви­яв­ле­ний пла­гі­ат у ди­сер­та­ції від­по­від­а­ти­ме не ли­ше на­у­ко­вець, а й вче­на ра­да. Адже ви­яв­ле­ний пла­гі­ат є під­ста­вою для роз­пу­ску вче­ної ра­ди. То­му роз­ши­ре­н­ня мо­жли­во­стей пе­ре­вір­ки на пла­гі­ат — це й ме­ха­нізм за­хи­сту для до­бро­че­сних вче­них рад. Про­те одно­ча­сно та­кі шир­ші мо­жли­во­сті ство­рю­ють за­гро­зу для тих рад, ко­трі зви­кли до ін­ших ме­то­дів ро­бо­ти. То­му ці нор­ми не­об­хі­дно чі­тко за­фі­ксу­ва­ти на рів­ні нор­ма­тив­них актів. Прийня­те роз­по­ря­дже­н­ня Ка­бмі­ну пе­ред­ба­чає, що Мі­но­сві­ти має впро­довж трьох мі­ся­ців на­пра­цю­ва­ти По­ло­же­н­ня про ре­по­зи­та­рій, і спо­ді­ва­є­мо­ся, що на­пра­цьо­ва­ні те­хні­чні рі­ше­н­ня бу­де від­би­то в цьо­му По­ло­жен­ні.

Оче­ви­дно, що сам по со­бі ре­по­зи­та­рій не змі­нить ака­де­мі­чну куль­ту­ру одно­мо­мен­тно. Ав­то­ма­ти­чна пе­ре­вір­ка не змо­же ви­яви­ти пла­гі­ат у ра­зі пе­ре­кла­ду з ін­шої мо­ви, на­при­клад. І нав­па­ки — ре­зуль­тат ко­жної те­хні­чної пе­ре­вір­ки має пе­ре­ві­ря­ти­ся на­у­ков­ця­ми для прийня­т­тя кін­це­во­го рі­ше­н­ня. Про­те ре­по­зи­та­рій до­зво­ляє ви­ве­сти про­бле­му на ін­ший рі­вень. Але слід ро­зу­мі­ти, що для по­до­ла­н­ня епі­де­мії пла­гі­а­ту не­об­хі­дні три­ва­лі спіль­ні зу­си­л­ля ака­де­мі­чної спіль­но­ти, чи­нов­ни­ків, по­лі­ти­ків.

Не­до­ста­тньо ви­яв­ля­ти пла­гі­ат. По­трі­бно, щоб факт йо­го ви­яв­ле­н­ня був під­ста­вою для сан­кцій. А са­ма пе­ре­вір­ка на пла­гі­ат має ста­ти обов’яз­ко­вою ви­мо­гою для зайня­т­тя по­сад, що­най­мен­ше, в осві­тньо­му та на­у­ко­во­му се­ре­до­ви­щі. За­кон «Про ви­щу осві­ту» пе­ред­ба­чає кон­кур­сність при при­зна­че­н­нях на по­са­ди в уні­вер­си­те­тах, За­кон «Про на­у­ко­ву та на­у­ко­во-те­хні­чну ді­яль­ність» про­пи­сує обов’яз­ко­вість кон­кур­сів для зайня­т­тя на­у­ко­вих по­сад. Не­важ­ко до за­ко­но­дав­ства вне­сти нор­му, якою зо­бов’яза­ти здій­сню­ва­ти обов’яз­ко­ву пе­ре­вір­ку на пла­гі­ат для до­пу­ску до уча­сті у кон­кур­сі на всіх рів­нях: від стар­шо­го ви­кла­да­ча і до­слі­дни­ка — до ре­кто­ра уні­вер­си­те­ту, очіль­ни­ка на­у­ко­вої уста­но­ви та чле­на На­ціо­наль­но­го агент­ства з за­без­пе­че­н­ня яко­сті ви­щої осві­ти. Спо­ді­ва­є­мось, у пар­ла­мен­ті зна­йду­ться го­ло­си для під­трим­ки та­ких змін до за­ко­но­дав­ства.

Адже вже й те­пер нам ві­до­мі окре­мі по­лі­ти­ки, ко­трі ба­жа­ють опу­блі­ку­ва­ти свої ди­сер­та­ції он­лайн, щоб до­ве­сти вла­сну до­бро­че­сність. Та­кі кро­ки так са­мо ма­ють ста­ва­ти ча­сти­ною за­галь­но­на­ціо­наль­ної кам­па­нії по­до­ла­н­ня ака­де­мі­чно­го обма­ну.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.