Ві­ктор Мо­ро­зов: «Íаø твор÷иé со­þз з ²ва­ном Мал­ко­ви÷ем і Ãар­рі Пот­те­ром три­ва­ти­ме ві÷но»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ка­те­ри­на КОÍСТАÍТÈÍОÂА

На­при­кін­ці ве­ре­сня — на по­ча­тку жов­тня (то­чний час уто­чню­є­ться) ви­йде дру­ком дов­го­о­чі­ку­ва­ний укра­їн­ський пе­ре­клад но­вої книж­ки Джо­ан Ро­лі­нґ «Гар­рі Пот­тер і про­кля­те ди­тя» (у ви­дав­ни­цтві Іва­на Мал­ко­ви­ча «А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА»). Пе­ре­кла­дач но­во­го сві­то­во­го бес­тсе­ле­ра — Ві­ктор Мо­ро­зов — роз­по­вів DT.UA про осо­бли­во­сті но­во­го сю­же­ту та мо­жли­вість по­ба­чи­ти цей твір на укра­їн­ській сце­ні.

На­га­даю, що 31 ли­пня у Ве­ли­кій Бри­та­нії тра­пи­ло­ся справ­жнє на­ціо­наль­не свя­то: ви­хід во­сьмої книж­ки з усе­сві­тньо ві­до­мої се­рії — «Гар­рі Пот­тер і про­кля­те ди­тя». Бу­кваль­но на­пе­ре­до­дні лон­дон­ські те­а­тра­ли оці­ни­ли прем’єру ви­ста­ви на осно­ві цьо­го текс­ту. По­дії роз­гор­та­ю­ться че­рез 19 ро­ків пі­сля сю­же­ту сьо­мої ча­сти­ни: Гар­рі Пот­тер одру­жив­ся з Джин­ні, йо­му — 37 ро­ків, він має трьох ді­ток, пра­цює у мі­ні­стер­стві ма­гії. Але го­лов­ний ге­рой усе-та­ки не Гар­рі, а йо­го ма­лень­кий син Аль­бус Пот­тер. Жи­т­тя ні­би по­вто­рю­є­ться спо­ча­тку: ма­лень­кий Аль­бус ла­шту­є­ться на на­вча­н­ня у шко­лу ма­гії Го´вортс. І хо­ча са­ма Ро­лін´ вко­тре за­пев­няє, що це «вже кі­нець», однак пот­те­ро­ма­ни не по­спі­ша­ють їй ві­ри­ти. Адже, як з’ясу­ва­ло­ся, сю­жет про ча­рів­ни­ка без кін­ця-краю. Кви­тки на лон­дон­ську ви­ста­ву роз­лі­та­ю­ться мит­тє­во, пе­ре­про­ду­ю­ться за ша­ле­ні гро­ші. Бу­кваль­но дня­ми ком­па­нія Warner Bros. за­яви­ла про екра­ні­за­цію «Про­кля­то­го ди­тя­ти»: пла­ну­є­ться на 2020 р.

А укра­їн­ське ви­дав­ни­цтво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» по­ті­шить ша­ну­валь­ни­ків «Пот­те­ра» чу­до­вим пе­ре­кла­дом від Ві­кто­ра Мо­ро­зо­ва — ось-ось. Са­ме йо­го ви­шу­ка­ний стиль змо­гли оці­ни­ти на­ші ша­ну­валь­ни­ки у по­пе­ре­дніх книж­ках пот­те­рі­а­ни укра­їн­ською мо­вою.

Ві­ктор Мо­ро­зов ме­шкає за оке­а­ном, у Спо­лу­че­них Шта­тах Аме­ри­ки. Ми вдя­чні, що він зна­йшов час, аби від­по­ві­сти на за­пи­та­н­ня DT.UA на­пе­ре­до­дні укра­їн­ської ви­дав­ни­чої прем’єри но­во­го «Гар­рі Пот­те­ра». — Па­не Ві­кто­ре, скіль­ки ча­су (за­га­лом) за­брав у вас пе­ре­клад но­вої книж­ки «Гар­рі Пот­тер і про­кля­те ди­тя»? — Са­ма ро­бо­та над пе­ре­кла­дом три­ва­ла близь­ко 20 днів, пі­сля чо­го роз­по­чав­ся про­цес ви­чи­ту­ва­н­ня, ре­да­гу­ва­н­ня, ко­ре­кту­ва­н­ня, по­втор­но­го ви­чи­ту­ва­н­ня і та­ке ін­ше, і цей про­цес три­вав та­кож днів 20. — Но­ва книж­ка Äжо­ан Ро­лін´ — п’єса. Як га­да­є­те, чи сприйме най­мо­лод­ша чи­та­цька ау­ди­то­рія сприйме та­кий жанр — дра­ма­тур­гію? Адже, зда­є­ться, мен­ші біль­ше зви­кли до про­зи. ² ще… Що б ви ска­за­ли про рі­вень Ро­лін´ як дра­ма­тур­га? Чи вда­є­ться їй гі­дно три­ма­ти ін­три­гу, за­го­стрю­ва­ти кон­флі­кти, адже в осно­ві дра­ми, як ві­до­мо, і є кон­флікт? — Без­пе­ре­чно, юним чи­та­чам не­зви­чно бу­де пе­ре­хо­ди­ти від про­зи до дра­ма­тур­гії. Ціл­ком імо­вір­но, що для біль­шо­сті з них це бу­де пер­ше в їхньо­му жит­ті зна­йом­ство з цим жан­ром, але впев­не­ний: чи­слен­ні пот­те­ро­ма­ни, які вже за­ту­жи­ли за но­ви­ми при­го­да­ми сво­їх улю­бле­них ге­ро­їв, за­хо­пле­но «про­ков­тнуть» і цю книж­ку, по­при всю її не­зви­чність.

А сто­сов­но рів­ня Ро­лін´ як дра­ма­тур­га — то тре­ба на­сам­пе­ред за­зна­чи­ти, що сам сце­на­рій п’єси пи­сав на осно­ві ори­гі­наль­но­го сю­же­ту Дж. Ро­лін´ ду­же до­свід­че­ний дра­ма­тург Джек Торн, ав­тор чи­слен­них п’єс і ада­пта­цій, а та­кож сце­на­рист ба­га­тьох те­леі кі­но­філь­мів. Крім то­го, до ро­бо­ти над сце­на­рі­єм актив­но був за­лу­че­ний та­кож ре­жи­сер ви­ста­ви «Гар­рі Пот­тер і про­кля­те ди­тя», прем’єра якої від­бу­ла­ся 30 ли­пня цьо­го ро­ку в Лон­до­ні, Джон Тіф­фа­ні, а от­же, зав­дя­ки та­ко­му по­ту­жно­му трі­ум­ві­ра­ту, цій п’єсі аж ні­як не бра­гує ін­три´, дра­ма­ти­чних кон­флі­ктів і хва­цько за­кру­че­ної фа­бу­ли. — Äля вас як до­свід­че­но­го фа­хів­ця бу­ли якісь аб­со­лю­тні не­спо­ді­ван­ки у сю­же­тних по­во­ро­тах но­во­го текс­ту Ро­лін´? Тоб­то во­на все-та­ки зди­ву­ва­ла вас як про­фе­сіо­на­ла? — Так, му­шу зі­зна­ти­ся, що для ме­не в цьо­му текс­ті бу­ло чи­ма­ло не­спо­ді­ва­них мо­мен­тів і ко­лі­зій, то­му я ра­джу май­бу­тнім чи­та­чам укра­їн­сько­го пе­ре­кла­ду не на­ма­га­ти­ся за­зда­ле­гідь ді­зна­ти­ся зміст тво­ру, щоб не по­зба­ви­ти се­бе на­со­ло­ди від­кри­т­тя всіх не­о­чі­ку­ва­них сю­же­тних хо­дів та по­во­ро­тів у са­мо­му про­це­сі чи­та­н­ня. — Чи уяв­ля­є­те мо­жли­ву сце­ні­чну вер­сію «Гар­рі Пот­те­ра і про­кля­то­го ди­тя­ти» на укра­їн­ській сце­ні? А якщо уяв­ля­є­те, якщо по­фан­та­зу­ва­ти, то хто (за ва­шою вер­сі­єю) це міг би по­ста­ви­ти і зі­гра­ти до­стой­но? — Із за­хо­пле­них від­гу­ків гля­да­чів про лон­дон­ську прем’єру п’єси стає зро­зумі­ло, що ви­ста­ва вра­жає не тіль­ки чу­до­вою актор­ською грою, а й ве­ли­че­зною кіль­кі­стю не­ймо­вір­них спе­це­фе­ктів, то­му ме­ні на­віть важ­ко уяви­ти, хто міг би за­раз здій­сни­ти цю по­ста­нов­ку на укра­їн­ській сце­ні, адже без цих, на­скіль­ки я ро­зу­мію, вель­ми до­ро­гих і те­хні­чно скла­дних для по­ста­нов­ки ефе­ктів п’єса не справ­ля­ти­ме на­ле­жно­го вра­же­н­ня. — Вже ба­га­то ро­ків по­спіль кри­ти­ки ви­зна­ча­ють «ре­цепт успі­ху» рі­зних тво­рів Ро­лін´. Як би йо­го ви­зна­чи­ли ви? Öе ви­ня­тко­ва лі­те­ра­тур­на май­стер­ність? Чи все-та­ки її фе­но­ме­наль­на ін­ту­ї­ція та зда­тність тво­ри­ти но­ві уні­каль­ні фан­та­сти­чні сві­ти? — Ме­ні чо­мусь зда­є­ться, що оста­то­чно роз­га­да­ти цей «ре­цепт» не в змо­зі не ли­ше кри­ти­ки, а й са­ма ав­тор­ка, тим па­че що, на від­мі­ну від пот­те­рі­а­ни, всі її ін­ші, «до­ро­слі» книж­ки ко­ри­сту­ю­ться на­ба­га­то мен­шим успі­хом. Во­на їх пи­ше не менш май­стер­но й ви­га­дли­во, але чо­мусь тіль­ки істо­рія про Гар­рі Пот­те­ра ось уже май­же два де­ся­ти­річ­чя роз­бур­хує уяву но­вих і но­вих по­ко­лінь як юних, так і ціл­ком до­ро­слих чи­та­чів у всьо­му сві­ті. І це по­при те, що по­ли­ці книж­ко­вих крам­ниць і бі­бліо­тек на За­хо­ді аж про­ги­на­ю­ться під тя­га­рем усі­ля­ких по­ві­стей та ро­ма­нів-фен­те­зі, на­пи­са­них по­де­ку­ди теж вель­ми та­ла­но­ви­то й ви­га­дли­во, але за­гад­ка успі­ху «Гар­рі Пот­те­ра» так і за­ли­ша­є­ться по­справ­жньо­му не­ро­зга­да­ною. — Якщо мо­жна, кіль­ка слів про ва­ше жи­т­тя та ва­шу ро­бо­ту у Спо­лу­че­них Øта­тах Аме­ри­ки. Чим на­пов­не­не це жи­т­тя? — Моє жи­т­тя, як у США, так і в будь-якій кра­ї­ні, де ме­ні тра­пля­є­ться бу­ва­ти, пов’яза­не на­сам­пе­ред із комп’юте­ром, адже для то­го, щоб пе­ре­кла­да­ти книж­ки, не осо­бли­во ва­жить кра­ї­на пе­ре­бу­ва­н­ня — го­лов­не, щоб під ру­ка­ми був комп’ютер і на­дій­но пра­цю­вав Ін­тер­нет. Якщо ра­ні­ше ме­ні ще до­во­ди­ло­ся тя­га­ти скрізь за со­бою го­ри слов­ни­ків, то те­пер і цьо­го не тре­ба ро­би­ти, адже май­же всі ці слов­ни­ки за­раз мо­жна лег­ко зна­йти он­лайн. — Ваш твор­чий со­юз із ²ва­ном Мал­ко­ви­чем дає плі­дні ви­дав­ни­чі ре­зуль­та­ти. Якщо про це мо­жна го­во­ри­ти, за­бі­га­ю­чи на­пе­ред, — що в най­ближ­чих пла­нах? — Му­шу че­сно зі­зна­ти­ся, що за­бі­га­ти на­пе­ред не по­лю­бляю і най­ближ­чі пла­ни три­маю за­зви­чай у та­єм­ни­ці — щоб не нав­ро­чи­ти. А сто­сов­но твор­чо­го со­ю­зу з Іва­ном Мал­ко­ви­чем — то я на­сам­пе­ред вдя­чний до­лі за те, що ми ста­ли дру­зя­ми за­дов­го до мо­го за­хо­пле­н­ня пе­ре­кла­да­цтвом. І, до ре­чі, спо­ча­тку пан Іван ду-у-уже ске­пти­чно ста­вив­ся до цих мо­їх лі­те­ра­тур­них по­туг, адже знав ме­не на­сам­пе­ред як му­зи­кан­та. Але я справ­ді над­зви­чай­но ці­ную на­шу дру­жбу й ві­рю, що ми за­ли­ши­мо­ся та­ки­ми дру­зя­ми на­зав­жди, на­віть якщо з тих чи ін­ших при­чин наш «твор­чий» со­юз роз­па­де­ться. Хо­ча маю на­дію, що цьо­го та­кож ні­ко­ли не ста­не­ться. — Чи сте­жи­те з-за оке­а­ну за на­ши­ми те­пе­рі­шні­ми укра­їн­ськи­ми по­ді­я­ми? Бо ж се­ред цих по­дій, на жаль, ба­га­то три­во­жних. Чи є у вас на­дія, що три­во­ги та сум’ят­тя ско­ро все-та­ки ві­ді­йдуть, а з’яви­ться тро­хи біль­ше опти­мі­зму? — Зві­сно, сте­жу, і не тіль­ки з-за оке­а­ну, адже я що­ро­ку по де­кіль­ка ра­зів при­їжджаю в Укра­ї­ну, і, зви­чай­но, не­рід­ко ме­не, як і всіх ін­ших, охо­плю­ють роз­пач та сум. Але я ві­рю і впев­не­ний у то­му, що кров, про­ли­та упро­довж цих стра­шних ро­ків, про­ли­ва­ла­ся не на­мар­не. І хоч за­раз, як спів­а­є­ться у пі­сні Ко­стя Мо­скаль­ця, «світ у пі­тьмі по­то­пає», не тре­ба за­бу­ва­ти, що ніч най­тем­ні­ша пе­ред сві­тан­ком, і цей сві­та­нок для на­шої кра­ї­ни обов’яз­ко­во на­ста­не. — Ç ким із ін­шо­мов­них пе­ре­кла­да­чів «Гар­рі Пот­те­ра» ви зна­йо­мі осо­би­сто? Чи мо­жна го­во­ри­ти про та­ке со­бі сві­то­ве «брат­ство» пе­ре­кла­да­чів Ро­лін´? — Осо­би­сто я по­зна­йо­мив­ся з ду­же ба­га­тьма пе­ре­кла­да­ча­ми «Гар­рі Пот­те­ра» (з Япо­нії, Пів­ден­ної Афри­ки, Гру­зії, Пор­ту­га­лії, Ізра­ї­лю, Нор­ве­гії, Бра­зи­лії та ба­га­тьох ін­ших кра­їн, вклю­чно з пе­ре­кла­да­чем мер­твою дав­ньо­гре­цькою мо­вою), ко­ли кіль­ка ро­ків по­спіль участь у між­на­ро­дній кон­фе­рен­ції пе­ре­кла­да­чів «Пот­те­ра» в Па­ри­жі. По­за тим, існує ін­тер­нет-спіль­но­та пе­ре­кла­да­чів «Гар­рі Пот­те­ра», де ми в про­це­сі ро­бо­ти над пе­ре­кла­да­ми обмі­ню­ва­ли­ся по­ра­да­ми й під­каз­ка­ми, і де й пе­ре­зна­йо­ми­ли­ся, так би мо­ви­ти, за­о­чно ще пе­ред па­ризь­кою кон­фе­рен­ці­єю. — Ваш про­гноз: скіль­ки ще три­ва­ти­ме «пот­те­рі­а­на»? Öей бренд не­скін­чен­ний? Чи все­та­ки Ро­лін´ ко­лись зу­пи­ни­ться і по­ста­вить кра­пку? — Я вже на­пи­сав не­дав­но у Ôейс­бу­ці, що на­їв­но по­ві­рив Джо­ан Ро­лін´, ко­ли во­на пі­сля на­пи­са­н­ня 7-ї книж­ки про Гар­рі Пот­те­ра пу­блі­чно по­обі­ця­ла біль­ше ні­ко­ли не по­вер­та­ти­ся до ці­єї те­ми. Пі­сля цьо­го мо­го по­сту де­які жін­ки глу­зу­ва­ли з то­го, що я — до­ро­слий і до­свід­че­ний чо­ло­вік — узяв на ві­ру жі­но­чі обі­цян­ки-ця­цян­ки. Отож те­пер, на­вче­ний вре­шті-решт гір­ким до­сві­дом, я вже ні­ко­ли не по­ві­рю, що в сві­ті мо­же існу­ва­ти якась си­ла, зда­тна зу­пи­ни­ти Джо­ан Ро­лін´ і при­му­си­ти її по­ста­ви­ти кра­пку. А от­же, є на­дія, що наш твор­чий со­юз з Іва­ном Мал­ко­ви­чем і Гар­рі Пот­те­ром три­ва­ти­ме ві­чно!!! Ç до­сьº Ві­ктор Мо­ро­зов — укра­їн­ський спів­ак, ком­по­зи­тор, пе­ре­кла­дач. У йо­го ре­пер­ту­а­рі пі­сні на вір­ші Юрія Ан­дру­хо­ви­ча, Лі­ни Ко­стен­ко, Ко­стя Мо­скаль­ця, Ві­кто­ра Не­бо­ра­ка. 1988-го став одним із за­снов­ни­ків Львів­сько­го те­а­тру-сту­дії «Не жу­рись!». Пе­ре­кла­дає з ан­глій­ської та пор­ту­галь­ської мов. Се­ред най­ві­до­мі­ших йо­го пе­ре­кла­дів, крім кни­жок про Пот­те­ра, книж­ки Па­у­ло Ко­е­льо («Ал­хі­мік», зокре­ма). А пер­шим пе­ре­кла­дом Мо­ро­зо­ва, як він зі­зна­вав­ся в одно­му з ін­терв’ю, ста­ла ста­т­тя з жур­на­лу Playboy. Пе­ре­кла­ди ро­ма­нів Джо­ан Ро­лі­нґ (по­чи­на­ю­чи з «Гар­рі Пот­те­ра і фі­ло­соф­сько­го ка­ме­ня») ста­ли ві­зи­тів­кою Ві­кто­ра Мо­ро­зо­ва, осно­вою три­ва­лої спів­пра­ці з ви­дав­цем Іва­ном Мал­ко­ви­чем.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.