Си­рія: пе­ре­мир’я, яко­го не бу­ло

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ві­та­лій ФЕДЯНІН

(Укр­ін­форм) Ва­шинг­тон і Мо­сква з ли­пня пра­цю­ва­ли над про­е­ктом уго­ди що­до Си­рії. І ось пі­сля три­ва­лих пе­ре­го­во­рів у Же­не­ві ке­рів­ни­ки зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних ві­домств США і Ро­сії 9 ве­ре­сня до­ся­гли чер­го­вих до­мов­ле­но­стей що­до си­рій­сько­го вре­гу­лю­ва­н­ня.

План на­брав чин­но­сті 12 ве­ре­сня і пе­ред­ба­чав при­пи­не­н­ня во­гню, ви­окрем­ле­н­ня по­мір­ко­ва­них бо­йо­вих опо­зи­цій­них фор­му­вань і ви­зна­них те­ро­ри­сти­чних угру­по­вань, за­без­пе­че­н­ня гу­ма­ні­тар­них по­ста­вок в Алеп­по. Че­рез сім днів від по­ча­тку пе­ре­мир’я і на­ла­го­дже­н­ня до­став­ки гу­ма­ні­тар­них ван­та­жів ма­ла роз­по­ча­ти­ся ро­бо­та зі ство­ре­н­ня спіль­но­го аме­ри­ка­но-ро­сій­сько­го цен­тру, який по­ви­нен був за­без­пе­чи­ти ви­ко­на­н­ня «клю­чо­во­го прі­о­ри­те­ту» — ви­окре­ми­ти, де по­мір­ко­ва­на опо­зи­ція, а де — те­ро­ри­сти. Під те­ро­ри­ста­ми ма­ю­ться на ува­зі ДАІШ (ІДІЛ) і «Джеб­хат Фа­тх Аш-шам» (ко­ли­шня на­зва угру­по­ва­н­ня «Джеб­хат Ан­ну­сра», пов’яза­но­го з між­на­ро­дною те­ро­ри­сти­чною ор­га­ні­за­ці­єю «Аль-ка­ї­да»). Зни­щу­ва­ти їх США і Ро­сія до­мо­ви­ли­ся ско­ор­ди­но­ва­но, за до­по­мо­гою авіа­уда­рів.

Від са­мо­го по­ча­тку сто­ро­ни не те щоб да­ва­ли бо­дай мі­ні­маль­ні га­ран­тії, а вза­га­лі ду­же ске­пти­чно оці­ню­ва­ли ві­ро­гі­дність успі­ху. Лав­ров, не­ві­до­мо на яких під­ста­вах, за­жа­дав від Спо­лу­че­них Шта­тів до­ві­ри до Ро­сії, пев­но за­був­ши, що пі­сля ане­ксії Кри­му й агресії про­ти Укра­ї­ни РФ без­пре­це­ден­тно по­ру­ши­ла існу­ю­чий сві­то­вий по­ря­док. Кер­рі ж на­го­ло­шу­вав на ва­жли­во­сті ти­ску Мо­скви на си­рій­ський ре­жим — щоб той при­пи­нив авіа­уда­ри як основ­ний чин­ник на­силь­ства і гро­ма­дян­сько­го кон­флі­кту в Си­рії. А ра­зом Кер­рі і Лав­ров прямо ви­зна­ва­ли кри­хкість пе­ре­мир’я че­рез за­над­то ве­ли­ку кіль­кість уча­сни­ків си­рій­сько­го кон­флі­кту і низь­ку ві­ро­гі­дність то­го, що хо­ча б основ­ні грав­ці змо­жуть при­му­си­ти під­кон­троль­ні угру­по­ва­н­ня при­пи­ни­ти во­гонь. По­ка­зо­во, що не вда­ло­ся зна­йти й жо­дної ар­гу­мен­то­ва­ної дум­ки ав­то­ри­те­тно­го екс­пер­тно­го се­ре­до­ви­ща сто­сов­но то­го, що пе­ре­мир’я бу­де до­ся­гну­то.

ЄС, Ту­реч­чи­на, Іран, Ка­тар фор­маль­но при­ві­та­ли аме­ри­ка­но-ро­сій­ську до­мов­ле­ність. Са­у­дів­ська Ара­вія утри­ма­ла­ся від офі­цій­них за­яв. Во­дно­час опо­зи­цій­ний Ви­щий ко­мі­тет з пе­ре­го­во­рів, який роз­та­шо­ва­ний в Ер-рі­я­ді, наголосив, що не ба­чив пов­но­го текс­ту до­мов­ле­но­стей і взяв час для кон­суль­та­цій. Одне з найбільших си­рій­ських угру­по­вань «Ахрар Аш-шам» одра­зу від­мо­ви­ло­ся від пе­ре­мир’я, на­звав­ши уго­ду ря­тів­ною для ре­жи­му Ба­ша­ра Аль-аса­да.

На­га­да­є­мо, що це вже дру­га цьо­го ро­ку спро­ба вла­дна­ти си­рій­ській кон­флікт. Ро­сія і США вже роз­ро­бля­ли спільний до­ку­мент, згі­дно з яким пе­ре­мир’я в Си­рії ма­ло роз­по­ча­ти­ся 27 лю­то­го 2016 р. Зброй­на опо­зи­ція і си­рій­ський ре­жим на­віть зо­бов’язу­ва­ли­ся до­три­му­ва­ти­ся ре­зо­лю­ції РБ ООН №2254, яка, зокрема, пе­ред­ба­чає по­ча­ток по­лі­ти­чних транс­фор­ма­цій у Си­рії під егі­дою ООН. Про­те вже на дру­гий день пі­сля ви­зна­че­ної да­ти бу­ло за­фі­ксо­ва­но по­ру­ше­н­ня. Від­так по­ча­ли лу­на­ти вза­єм­ні зви­ну­ва­че­н­ня і, зре­штою, пов­но­мас­шта­бні бо­йо­ві дії по­но­ви­ли­ся.

Цьо­го ра­зу ана­ліз опри­лю­дне­ної ча­сти­ни до­мов­ле­но­стей та­кож не дає під­став вва­жа­ти, що во­ни при­ве­дуть до три­ва­ло­го пе­ре­мир’я або фор­му­ва­н­ня но­во­го си­рій­сько­го уря­ду. Крім то­го, на­віть сам факт ута­єм­ни­че­н­ня п’яти до­ку­мен­тів, з яких скла­да­є­ться уго­да, го­во­рить про су­пе­ре­чли­вий ха­ра­ктер до­мов­ле­но­стей. Ло­гі­чно при­пу­сти­ти, що те­бе не під­три­ма­ють на­віть со­ю­зни­ки, якщо то­чно не зна­ють, про що йде­ться. Втім, пов­ний текст аме­ри­ка­но-ро­сій­ської уго­ди за­ли­ша­є­ться під гри­фом на про­ха­н­ня Ва­шинг­то­на, який не хо­че роз­кри­ва­ти «чу­тли­ві мо­мен­ти» до­мов­ле­но­стей. Мо­сква спо­ну­ка­ла аме­ри­кан­ців до від­кри­то­сті у пи­тан­ні опри­лю­дне­н­ня уго­ди. Це вка­зує на те, що до­ку­мент від­по­від­ає ін­те­ре­сам ро­сій­ської сто­ро­ни або, щонайменше, не за­ва­жає їх уті­лю­ва­ти.

Зокрема, Ро­сія бу­ла б за­ці­кав­ле­на у спів­пра­ці зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми у пи­тан­ні бо­роть­би з те­ро­ри­змом. Спіль­ні авіа­уда­ри по по­зи­ці­ях «Джеб­хат Фа­тх Аш-шам», ціл­ком оче­ви­дно, — на ко­ристь РФ. Це угру­по­ва­н­ня має зна­чну ко­о­пе­ра­цію з ба­га­тьма си­рій­ськи­ми опо­зи­цій­ни­ми ру­ха­ми, зокрема з ти­ми, що вва­жа­ю­ться по­мір­ко­ва­ни­ми.

На­при­клад, у бе­ре­зні 2015 р. бу­ло ство­ре­но одне з най­впли­во­ві­ших ко­а­лі­цій­них фор­му­вань — «Ар­мія за­во­ю­ва­н­ня» («Джейш Аль-фа­тх»), осно­ву якої скла­да­ють бо­йо­ви­ки по­мір­ко­ва­ної «Ахрар Аш-шам» та ко­ли­шньої «Джеб­хат Ан-ну­сри». Цю ко­а­лі­цію актив­но під­три­му­ють Са­у­дів­ська Ара­вія, Ка­тар і Ту­реч­чи­на. Без бо­дай най­мен­шо­го вра­ху­ва­н­ня ін­те­ре­сів цих кра­їн Аме­ри­ка бом­би­ти ко­а­лі­цію не за­ці­кав­ле­на. Хо­ча ро­бо­та ве­де­ться, і то­чко­ві уда­ри зав­да­ю­ться. Так, 8 ве­ре­сня під час авіа­цій­но­го уда­ру між­на­ро­дної ко­а­лі­ції в про­він­ції Алеп­по був уби­тий го­лов­но­ко­ман­ду­вач «Джейш Аль-фа­тх» на прі­зви­сько Абу Умар Са­ра­кіб, який на­ле­жав са­ме до «Джеб­хат Ан-ну­сри». Ви­окрем­ле­н­ня пев­них ра­ди­каль­них ісла­мі­стів і стру­ктур «Джеб­хат Фа­тх Аш-шам» з-по­між по­мір­ко­ва­них опо­зи­ціо­не­рів по­тре­бує зна­чно­го ча­су, зу­силь і координації зі всі­ма пар­тне­ра­ми. Це скла­дно, однак не­об­хі­дно зро­би­ти, щоб не ста­ви­ти під удар усю си­рій­ську зброй­ну опо­зи­цію. Без неї в Си­рії за­ли­ши­ться тіль­ки ре­жим Аль-аса­да і ви­зна­ні те­ро­ри­сти ДАІШ. Во­че­видь, США ці­єї ро­бо­ти не за­вер­ши­ли, то­му й не хо­чуть опри­лю­дню­ва­ти чер­не­тки.

Пе­ред Ро­сі­єю та­кі пи­та­н­ня не сто­ять. По­сла­бле­н­ня «Джеб­хат Фа­тх Аш-шам» ав­то­ма­ти­чно по­сла­блює опо­зи­цію і змен­шує тиск на ре­жим Ба­ша­ра Аль-аса­да, чо­го й до­ма­га­є­ться РФ. Ро­сі­я­ни зі скла­дно­ща­ми ви­окрем­ле­н­ня в опо­зи­ції ра­ди­ка­лів і по­мір­ко­ва­них не за­мо­ро­чу­ю­ться, а про­сто скрізь ба­чать «Джеб­хат Фа­тх Аш-шам» і ма­лю­ють від­по­від­ні ма­пи. Адже ко­ли скрізь те­ро­ри­сти, то­ді простіше лі­кві­ду­ва­ти во­ро­гів. Крім то­го, РФ уже дав­но й актив­но по­зи­ці­ює се­бе як гло­баль­но­го пар­тне­ра у бо­роть­бі з те­ро­ри­змом. Що­прав­да, світ не по­спі­шає про­по­ну­ва­ти пар­тнер­ство Мо­скві, бо над­то ча­сто ви­ни­ка­ють об´рун­то­ва­ні пі­до­зри у її при­че­тно­сті до ство­ре­н­ня цих са­мих те­ро­ри­сти­чних за­гроз. За ро­ки кон­флі­кту в Си­рії оста­то­чно ста­ло зро­зумі­ло, що Ро­сія там не з те­ро­ри­змом бо­ре­ться, а захищає си­рій­ський ре­жим. Бо­роть­ба з те­ро­ри­змом? Так, чу­ли. Це ду­же гар­ний при­від для ви­рі­ше­н­ня своїх пи­тань найбільш при­мі­тив­ним, але швид­ким спосо­бом — бо­йо­ви­ми ді­я­ми.

Вре­гу­лю­ван­ню і да­лі за­ва­жає від­су­тність єди­но­го ба­че­н­ня шля­хів по­до­ла­н­ня си­рій­ської кри­зи. Як за­зна­чив Кер­рі, США пі­шли на уго­ду ли­ше то­му, що спо­ді­ва­ю­ться: РФ змо­же на­ти­сну­ти на Ба­ша­ра Аль-аса­да і зму­си­ти йо­го до­мов­ля­ти­ся. «Асад нам не со­ю­зник, між ін­шим. Так, ми йо­го під­три­му­є­мо у бо­роть­бі з те­ро­ри­змом і в збе­ре­жен­ні си­рій­ської дер­жа­ви. Про­те він не є со­ю­зни­ком у то­му сен­сі, в яко­му Ту­реч­чи­на є со­ю­зни­ком США», — на­го­ло­шу­вав Лав­ров в ін­терв’ю «РИА Но­во­сти» 4 трав­ня 2016 р. Та­ку за­яву на За­хо­ді мо­гли сприйня­ти так, що для Ро­сії збе­ре­же­н­ня за Аса­дом пре­зи­дент­сько­го крі­сла на сьо­го­дні вже не вва­жа­є­ться чер­во­ною лі­ні­єю». Про­те це ли­ше гра слів. Асад по­ки що за­ли­ша­ться клю­чо­вим еле­мен­том для Мо­скви, і тіль­ки за­лі­зні га­ран­тії збе­ре­же­н­ня ро­сій­ських ін­те­ре­сів у Си­рії мо­жуть спо­ну­ка­ти РФ пе­ре­гля­ну­ти свою по­зи­цію. Ко­ли та­кий час на­ста­не, то Ро­сія здасть усіх ко­го по­трі­бно.

На­ра­зі ж слід ура­хо­ву­ва­ти, що си­рій­ський пре­зи­дент є, окрім ін­шо­го, ті­єю лан­кою, яка по­єд­нує Ро­сію з Іра­ном у Си­рії. Те­ге­ран і так має з Мо­сквою чи­ма­ло су­пе­ре­чно­стей що­до роз­ви­тку по­дій на си­рій­ських те­ре­нах, а до­да­ва­ти ще одну про­бле­му у від­но­си­нах РФ по­ки що не хо­че. На ба­зі вій­сько­во­го ае­ро­пор­ту в Ха­мі, де діє опе­ра­тив­ний штаб і пра­цю­ють ро­сій­ські, іран­ські й си­рій­ські військові, ре­гу­ляр­но ви­ни­ка­ють су­ти­чки між ро­сі­я­на­ми та іран­ця­ми. Ро­сій­ські військові да­ле­ко не зав­жди по­го­джу­ю­ться при­кри­ва­ти по­ві­тря­ни­ми уда­ра­ми іран­ські під­роз­ді­ли. На ви­що­му рів­ні іран­ці та­кож усві­дом­лю­ють, що ро­сі­я­ни мо­жуть до­мо­ви­ти­ся з аме­ри­кан­ця­ми з при­во­ду бу­дьчо­го, зокрема й до­лі Аса­да, то­му з три­во­гою спо­сте­рі­га­ють за ма­нев­ра­ми аме­ри­кан­ських і ро­сій­ських ди­пло­ма­тів у Же­не­ві.

Ма­нев­ри ма­нев­ра­ми, а пе­ре­мир’я в Си­рії бу­де ста­біль­ним тіль­ки то­ді, ко­ли за­крі­пить та­кий ба­ланс сил «на зем­лі», який ула­што­вує основ­них грав­ців у пев­ний про­мі­жок ча­су. На сьо­го­дні та­ко­го не спо­сте­рі­га­є­ться, і сто­ро­ни й да­лі ти­сну­ти­муть одна на одну за до­по­мо­гою си­ли. Осо­бли­во по­мі­тно змі­ни­ли ба­ланс сил у ре­гіо­ні остан­ні дії Ту­реч­чи­ни. Пре­зи­дент Ре­джеп Ер­до­ган прямо окре­слив на­мір узя­ти під кон­троль 5 тис. км2 си­рій­ської те­ри­то­рії вздовж кор­до­ну. На сьо­го­дні Ту­реч­чи­на кон­тро­лює тіль­ки близь­ко 1 тис. км2, то­му по­пе­ре­ду в тур­ків ще ба­га­то ро­бо­ти. Ан­ка­ра ра­зом з під­роз­ді­ла­ми Си­рій­ської віль­ної ар­мії на­сту­пає не по­спі­ша­ю­чи, про­ду­му­ю­чи свої кро­ки. Щоб на­дій­но роз­ді­ли­ти курд­ські ан­кла­ви на пів­но­чі Си­рії, 17 ве­ре­сня, по­при пе­ре­мир’я, роз­по­чав­ся тре­тій етап опе­ра­ції «Щит Єв­фра­ту».

Ту­реч­чи­на фа­кти­чно ре­а­лі­зо­вує те, що ро­блять і ін­ші грав­ці, — ді­лить Си­рію. На цей сце­на­рій від­вер­то на­тя­кнув дер­жав­ний се­кре­тар США Джон Кер­рі, який за­ува­жив, що пе­ре­мир’я мо­же бу­ти остан­нім шан­сом уря­ту­ва­ти Си­рію як єди­ну кра­ї­ну. По­ки США і Ро­сія на­ма­га­ю­ться в Же­не­ві по­зна­ча­ти лі­нії на си­рій­ській ма­пі, Ан­ка­ра теж окре­сли­ла свою час­тку і бе­ре її під кон­троль.

Тим ча­сом пе­ре­мир’я, яко­го, вла­сне, й не бу­ло, за­вер­ши­ло­ся так, як і очі­ку­ва­ли. 19 ве­ре­сня си­рій­ський ре­жим за­явив про ви­хід з до­мов­ле­но­сті про при­пи­не­н­ня во­гню, а пред­став­ник ро­сій­сько­го ген­шта­бу наголосив, що не­має сен­су про­дов­жу­ва­ти пе­ре­мир’я в умо­вах йо­го по­стій­но­го по­ру­ше­н­ня. Жир­ною то­чкою під про­ва­лом до­мов­ле­но­стей став ци­ні­чний акт, ко­ли то­го ж дня під Алеп­по був об­стрі­ля­ний гу­ма­ні­тар­ний кон­вой ООН. Го­ло­ва управ­лі­н­ня ООН з пи­тань координації гу­ма­ні­тар­них опе­ра­цій Сті­вен О’бра­єн за­явив, що в ра­зі ко­ли об­стріл ці­ле­спря­мо­ва­ний — він є во­єн­ним зло­чи­ном. Ці­ле­спря­мо­ва­ність не під­ля­гає сум­ні­ву. А от хто за це від­по­вість? Бі­лий дім наголосив, що кон­вой одно­зна­чно був ата­ко­ва­ний з по­ві­тря, а от­же, тіль­ки Ро­сія або си­рій­ська авіа­ція мо­гла ско­ї­ти цей зло­чин. Зви­чай­но, РФ ні­ко­ли не ви­знає сво­єї ви­ни, ви­га­ду­ю­чи без­ліч без­глу­здих ар­гу­мен­тів. Мо­сква не за­бу­де зга­да­ти, що США і Ве­ли­ка Бри­та­нія са­мі вин­ні в та­ко­му роз­ви­тку по­дій, бо пер­ши­ми за­вда­ли уда­ру по по­зи­ці­ях си­рій­ської ар­мії за­мість ДАІШ у Дейр Аз-зор 17 ве­ре­сня.

Ві­дмін­ність у то­му, що аме­ри­кан­ці й бри­тан­ці (по­мил­ко­во чи ні — не­ва­жли­во) ата­ку­ва­ли військові по­зи­ції і від­кри­то ска­за­ли про це. А Мо­сква ата­кує ци­віль­ні мі­ше­ні і, зви­чай­но ж, хо­ва­є­ться, бо во­єн­ні зло­чи­ни не ма­ють стро­ку дав­но­сті. На жаль, атака на гу­ма­ні­тар­ний кон­вой під Алеп­по не єди­ний і да­ле­ко не най­стра­шні­ший зло­чин за ро­ки кон­флі­кту в Си­рії. Чи остан­ній? Оче­ви­дно, що ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.