У по­ло­ні не­ком­пе­тен­тно­сті

За­ци­клив­шись на про­ду­кції, ре­гла­мен­тах і стан­дар­тах, ми не за­йма­є­мо­ся ді­ло­вим удо­ско­на­ле­н­ням під­при­ємств, хо­ча від цьо­го за­ле­жить ефе­ктив­ність на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Пе­тро КАЛИТА,

пре­зи­дент Укра­їн­ської асо­ці­а­ції якості Уже чверть сто­лі­т­тя ми жи­ве­мо в не­за­ле­жній Укра­ї­ні як у «ко­ро­лів­стві кри­вих дзер­кал», ви­крив­ле­но ро­зу­мі­ю­чи, що від­бу­ва­є­ться в роз­ви­не­но­му світі в ча­сти­ні ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті ор­га­ні­за­цій та ді­ло­вої куль­ту­ри су­спільств, що є осно­вою їхньої кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та про­цві­та­н­ня. То­ді як без аде­ква­тно­го усві­дом­ле­н­ня то­го, що від­бу­ва­є­ться в умо­вах на­си­че­но­го рин­ку, по­бу­ду­ва­ти ефе­ктив­ну кон­ку­рен­то­спро­мо­жну еко­но­мі­ку не­ре­аль­но. У на­си­че­но­му рин­ку У по­ня­т­тя «кон­ку­рен­то­спро­мо­жність» ба­га­то гра­ней. Але, ма­буть, основ­ним для кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті є спів­від­но­ше­н­ня «по­пит/про­по­зи­ція». Якщо по­пит пе­ре­ви­щує про­по­зи­цію, тоб­то ри­нок де­фі­ци­тний, не­має по­тре­би бо­ро­ти­ся за якість про­ду­кції (по­слуг), до­ско­на­лість ор­га­ні­за­ції, ефе­ктив­ність ви­ро­бни­цтва та управ­лі­н­ня. Тут го­лов­ним є ви­ро­бник, основ­не зав­да­н­ня яко­го — біль­ше ви­ро­бля­ти: все роз­ку­плять! І цим ви­зна­ча­є­ться ді­ло­ва куль­ту­ра під­при­ємств та еко­но­мі­ки в умо­вах де­фі­ци­ту. Зов­сім іна­кше, ко­ли ри­нок на­си­че­ний. У цих умо­вах го­лов­ним стає вже спо­жи­вач. А ви­ро­бни­ки зму­ше­ні бо­ро­ти­ся між со­бою за йо­го ло­яль­ність. На по­ряд­ку ден­но­му на по­вен зріст по­ста­ють пи­та­н­ня якості про­ду­кції, ефе­ктив­но­сті ор­га­ні­за­ції та управ­лі­н­ня.

Укра­їн­ська еко­но­мі­ка по­над 70 ро­ків фор­му­ва­ла­ся в умо­вах то­таль­но­го де­фі­ци­ту й то­та­лі­тар­но­го ре­жи­му. Цим ви­зна­чи­ла­ся ді­ло­ва куль­ту­ра всіх її ла­нок. Куль­ту­ра, для якої ха­ра­ктер­ні низь­ка якість про­ду­кції при її ви­со­кій со­бі­вар­то­сті, низь­ка про­ду­ктив­ність праці, еко­ло­гі­чна недбалість, не­о­бов’яз­ко­вість у ді­ло­вих від­но­си­нах то­що. По­за ува­гою за­ли­ши­ла­ся ді­ло­ва до­ско­на­лість, а від­по­від­но — ме­не­джмент, не­об­хі­дний для кон­ку­рен­тної бо­роть­би. Пі­сля роз­ва­лу Со­ю­зу Укра­ї­на опи­ни­ла­ся в на­си­че­но­му рин­ку. Одним із її стра­те­гі­чних зав­дань із пер­шо­го ж дня не­за­ле­жно­сті ма­ло ста­ти осми­сле­н­ня й за­сто­су­ва­н­ня но­вих під­хо­дів у ді­ло­вій сфе­рі, прин­ци­по­ва змі­на ді­ло­вої куль­ту­ри. Однак цьо­го не ста­ло­ся. Крім то­го, у про­це­сі бо­роть­би за пе­ре­роз­по­діл ре­сур­сів бу­ло втра­че­но ба­га­то на­ко­пи­че­них ра­ні­ше знань і ре­це­птів, які ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся в ді­ло­вій сфе­рі. І сьо­го­дні у сві­до­мо­сті пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ке­рів­ни­ків та про­стих гро­ма­дян Укра­ї­ни пе­ре­ва­жа­ють по­мил­ко­ві уяв­ле­н­ня у сфе­рі якості, ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті, кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті то­що.

У ре­зуль­та­ті, за екс­пер­тни­ми оцін­ка­ми, основ­на ма­са укра­їн­ських під­при­ємств від­но­сно лі­де­рів сві­то­во­го бі­зне­су має про­ду­ктив­ність ниж­чу до 10 ра­зів, де­фе­ктність ви­щу до 1 тис. ра­зів і в ра­зи ви­щу со­бі­вар­тість про­ду­кції. А за рів­нем ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті (згі­дно з 1000-баль­ною шка­лою, прийня­тою у світі) у ра­зи від­стає від єв­ро­пей­ських ком­па­ній. Ве­ли­кою мі­рою цим ви­зна­ча­ю­ться і кри­ти­чно низь­кий рі­вень ВНД на ду­шу на­се­ле­н­ня, і низь­кий рі­вень жи­т­тя гро­ма­дян.

Швид­ка за­мі­на ро­сій­сько­го рин­ку на істо­тно більш «про­су­ну­тий» єв­ро­пей­ський ви­ма­гає від Укра­ї­ни кар­ди­наль­них за­хо­дів, щоб у гло­баль­но­му світі не пе­ре­тво­ри­ти­ся на при­да­ток роз­ви­не­них кра­їн. Але зро­би­ти це не­мо­жли­во без осми­сле­н­ня й усу­не­н­ня «бу­ке­ту» на­ко­пи­че­них хи­бних уяв­лень. Хи­бні уяв­ле­н­ня: те­хре­гла­мен­ти і стан­дар­ти... Те­хні­чні ре­гла­мен­ти. В офі­цій­них дер­жав­них до­ку­мен­тах іде­ться, що ві­тчи­зня­на си­сте­ма те­хні­чно­го ре­гу­лю­ва­н­ня спря­мо­ва­на на під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та по­лі­пше­н­ня ста­ну ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки. Без­умов­но, те­хні­чні ре­гла­мен­ти на про­ду­кцію до­сить ва­жли­ві, але во­ни не сто­су­ю­ться кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті про­ду­кції, під­при­ємств та еко­но­мі­ки. Це ви­мо­ги, яких не­об­хі­дно до­три­му­ва­ти­ся, щоб про­ду­кція бу­ла без­пе­чною для лю­дей, май­на та зов­ні­шньо­го се­ре­до­ви­ща. А до­ся­гне­н­ня від­по­від­но­сті те­хні­чним ре­гла­мен­там, які від­по­від­а­ють єв­ро­пей­ським ди­ре­кти­вам, — це ще не ре­а­лі­за­ція ві­тчи­зня­ної про­ду­кції на єв­ро­пей­ських рин­ках, а тіль­ки про­пуск на ці рин­ки. Адже ку­пу­ють не без­пе­ку, а спо­жив­чі вла­сти­во­сті про­ду­кції, за умо­ви, що їх за­сто­су­ва­н­ня без­пе­чне.

Стан­дар­ти. Нас за­пев­ня­ють, що гар­мо­ні­за­ція вітчизняних стан­дар­тів із єв­ро­пей­ськи­ми за­без­пе­чить нам кон­ку­рен­то­спро­мо­жність на рин­ках ЄС. Так, до норм стан­дар­тів по­трі­бно ста­ви­ти­ся з по­ва­гою. Але при цьо­му слід пам’ята­ти, що стан­дарт — це не іде­ал, а ком­про­міс між силь­ни­ми і слаб­ки­ми сто­ро­на­ми. Єв­ро­пей­ські стан­дар­ти — це тіль­ки мі­ні­маль­на нор­ма, прийня­тна для рин­ків ЄС. А в ці­ло­му за­без­пе­че­н­ня від­по­від­но­сті стан­дар­там ще не га­ран­тує дов­го­стро­ко­вої кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті на на­си­че­них рин­ках, де кон­ку­рен­тна бо­роть­ба ве­де­ться не так на рів­ні норм стан­дар­тів, як на рів­ні, що пе­ре­ви­щує ці нор­ми. …про­ду­кція і під­при­єм­ства В Укра­ї­ні го­во­рять пе­ре­ва­жно про про­ду­кцію, її якість та кон­ку­рен­то­спро­мо­жність. Без­умов­но, якість про­ду­кції має ви­ня­тко­ве зна­че­н­ня для спо­жи­ва­чів, але са­ма со­бою во­на ще не га­ран­тує стій­кої жит­тє­ді­яль­но­сті під­при­єм­ства. Є й ін­ші ва­жли­ві па­ра­ме­три, та­кі як со­бі­вар­тість про­ду­кції, про­ду­ктив­ність праці, еко­ло­гі­чна без­пе­ка та ін. Ще ро­ків 15—20 то­му до­ве­ло­ся чу­ти від фа­хів­ців із роз­ви­не­них єв­ро­пей­ських кра­їн, що основ­ну ува­гу во­ни при­ді­ля­ють не «яй­цям», а «ку­рям» (ро­зу­мі­ю­чи під яй­ця­ми — про­ду­кцію, а під кур­ми — під­при­єм­ства), бо це по­тре­бує мен­ших ви­трат і зна­чно ефе­ктив­ні­ше. Во­ни ствер­джу­ва­ли: якщо кур­ка здо­ро­ва — у неї всі яй­ця які­сні... Пі­дмі­на по­нять Чи­нов­ни­ки вважають, що вста­нов­ле­н­ня дер­жа­вою пла­нок обов’яз­ко­вих і до­бро­віль­них ви­мог до безпеки та якості про­ду­кції вже са­ме со­бою за­без­пе­чує кон­ку­рен­то­спро­мо­жність вітчизняних ви­ро­бни­ків. Але це не так. План­ки ви­мог — ли­ше орі­єн­ти­ри. А ре­аль­но до­ла­ти їх ма­ють са­мі ви­ро­бни­ки. І це мо­жли­во тіль­ки за умо­ви, що ви­ро­бни­ки пе­ре­бу­ва­ють на пев­но­му рів­ні ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті. По­трі­бно ро­зу­мі­ти, що да­ле­ко не всі ві­тчи­зня­ні ви­ро­бни­ки змо­жуть ви­ко­на­ти на­віть обов’яз­ко­ві ви­мо­ги до безпеки про­ду­кції без від­по­від­но­го вдо­ско­на­ле­н­ня. Адже як­би вста­нов­ле­н­ня обов’яз­ко­вих ви­мог ав­то­ма­ти­чно га­ран­ту­ва­ло їх ви­ко­на­н­ня, до­сить бу­ло б ого­ло­си­ти обов’яз­ко­ви­ми всі ви­мо­ги до про­ду­кції на рів­ні, який пе­ре­ви­щує сві­то­ві до­ся­гне­н­ня, і Укра­ї­на пе­ре­тво­ри­ла­ся б на най­пе­ре­до­ві­шу кра­ї­ну на пла­не­ті. Але, на жаль, це не так.

Ствер­джу­ю­чи, що те­хні­чні ре­гла­мен­ти і стан­дар­ти — це осно­ва кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті, чи­нов­ни­ки Мі­н­еко­ном­ро­з­ви­тку не­пра­виль­но орі­єн­ту­ють ін­ші ор­га­ни за­ко­но­дав­чої та ви­ко­нав­чої вла­ди, вла­сни­ків і ке­рів­ни­ків ор­га­ні­за­цій, гро­мад­ськість. Во­ни вво­дять їх в ома­ну, що до­сить до­ро­го об­хо­ди­ться як без­по­се­ре­дньо ор­га­ні­за­ці­ям та їхнім ко­ле­кти­вам, так і за­га­лом на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ці.

За­ци­клив­шись на про­ду­кції, ре­гла­мен­тах і стан­дар­тах, ми за­ли­ши­ли пра­кти­чно по­за ува­гою про­бле­ми ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті під­при­ємств та їхніх си­стем ме­не­джмен­ту, від яких без­по­се­ре­дньо за­ле­жить ефе­ктив­ність фун­кціо­ну­ва­н­ня, при­чо­му як са­мих ор­га­ні­за­цій, так і на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки в ці­ло­му. У ре­зуль­та­ті, в пе­ре­ва­жної біль­шо­сті вітчизняних під­при­ємств — не­до­ско­на­лі си­сте­ми ме­не­джмен­ту, а якщо го­во­ри­ти обра­зно — «слаб­кі міз­ки». І це про­дов­жує за­ли­ша­ти­ся по­за на­ле­жною ува­гою до­сі. До­сить про­ана­лі­зу­ва­ти те­ма­ти­ку рі­зно­ма­ні­тних се­мі­на­рів і пу­блі­ка­цій, при­свя­че­них про­бле­мам «про­су­ва­н­ня» укра­їн­ських ви­ро­бни­ків на рин­ки ЄС, щоб отри­ма­ти пе­ре­кон­ли­ві під­твер­дже­н­ня цьо­го.

Та якщо дер­жа­ва, вста­нов­лю­ю­чи ви­мо­ги, осо­бли­во обов’яз­ко­ві, не вра­хо­ву­ва­ти­ме ре­аль­них мо­жли­во­стей своїх ор­га­ні­за­цій і не спри­я­ти­ме їм в удо­ско­на­лен­ні, то мо­жна ви­ро­бни­ків про­сто втра­ти­ти або ство­ри­ти умо­ви для подаль­шо­го роз­ви­тку ко­ру­пції. При цьо­му слід пам’ята­ти, що над план­ка­ми ви­мог ре­гла­мен­тів і стан­дар­тів, вста­нов­ле­них дер­жа­вою, мо­жуть бу­ти ще й ви­щі план­ки ви­мог спо­жи­ва­чів, які в на­си­че­но­му рин­ку та­кож обов’яз­ко­ві для ре­а­лі­за­ції про­ду­кції. То­му дер­жа­ва, за­ці­кав­ле­на в успі­ху, і тут не по­вин­на ли­ша­ти­ся осто­ронь своїх ви­ро­бни­ків та про­блем їхньо­го ді­ло­во­го вдо­ско­на­ле­н­ня. Си­сте­ма ме­не­джмен­ту Одна з істо­тних про­блем Укра­ї­ни по­ля­гає в то­му, що, скон­цен­тру­вав­ши ува­гу на про­ду­кції, в нас не­до­оці­ню­ють ва­жли­вість си­стем ме­не­джмен­ту для за­без­пе­че­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті ор­га­ні­за­цій, а та­кож не зов­сім пра­виль­но ро­зу­мі­ють, яки­ми ма­ють бу­ти си­сте­ми ме­не­джмен­ту ор­га­ні­за­цій при на­си­че­но­му рин­ку і що по­трі­бно ро­би­ти для під­ви­ще­н­ня їхньої ефе­ктив­но­сті.

У світі як ре­а­кція на по­тре­би су­спіль­ства вже біль­ше двох де­ся­ти­літь роз­ви­ва­ю­ться про­це­си, спря­мо­ва­ні на вдо­ско­на­ле­н­ня ло­каль­них ці­льо­вих си­стем ме­не­джмен­ту на осно­ві між­на­ро­дних стан­дар­тів: ISO 9000 (якість), ISO 14000 (еко­ло­гія), ISO 22000 (хар­чо­ва без­пе­ка), OHSAS 18000 (ви­ро­бни­ча без­пе­ка) то­що. Че­рез не­аде­ква­тне ро­зу­мі­н­ня су­ті цих про­це­сів і са­мих стан­дар­тів в Укра­ї­ні вдо­ско­на­ле­н­ня під­при­ємств на їх осно­ві ор­га­ні­зо­ву­ють і ви­ко­ну­ють, як пра­ви­ло, мля­во, фор­маль­но і ча­сто про­сто імі­ту­ю­чи. Для кра­що­го ро­зу­мі­н­ня то­го, що від­бу­ва­є­ться в ча­сти­ні ці­льо­вих си­стем ме­не­джмен­ту на ба­зі стан­дар­тів, ви­ді­ли­мо три прин­ци­по­вих аспе­кти, сто­сов­но яких спо­сте­рі­га­ю­ться хи­бні уяв­ле­н­ня.

Стан­дар­ти на ці­льо­ві си­сте­ми ме­не­джмен­ту. В Укра­ї­ні під­при­єм­ствам ре­ко­мен­до­ва­но впро­ва­джу­ва­ти ці­льо­ві си­сте­ми ме­не­джмен­ту на ба­зі стан­дар­тів, і це пра­виль­но. Однак за­ли­ши­ло­ся по­за ува­гою те, що са­мої ли­ше від­по­від­но­сті ви­мо­гам стан­дар­тів не­до­ста­тньо для успі­шної кон­ку­рен­ції на єв­ро­пей­ських рин­ках, оскіль­ки си­сте­ми ме­не­джмен­ту про­від­них єв­ро­пей­ських ком­па­ній зна­чно про­су­ну­ті­ші, ніж пе­ред­ба­че­но стан­дар­та­ми. Те, що по­ло­же­н­ня стан­дар­тів — це ли­ше обо­лон­ки, які по­трі­бно на­пов­ни­ти хо­ро­ши­ми ді­ло­ви­ми пра­кти­ка­ми (ме­то­да­ми, ін­стру­мен­та­ми). Те, що па­ра­лель­но із впро­ва­дже­н­ням стан­дар­тів не­об­хі­дно під­ви­щу­ва­ти за­галь­ну ді­ло­ву куль­ту­ру ор­га­ні­за­ції. Те, що в ор­га­ні­за­ці­ях та­кож є ці­лі, для до­ся­гне­н­ня яких не­має стан­дар­тів на ці­льо­ві си­сте­ми ме­не­джмен­ту. Для під­при­ємств із цих пи­тань не роз­ро­бле­но від­по­від­них ме­то­ди­чних ре­ко­мен­да­цій.

Мі­сце ці­льо­вих си­стем ме­не­джмен­ту в си­сте­мі ме­не­джмен­ту ор­га­ні­за­ції. Ці­льо­ві си­сте­ми ме­не­джмен­ту на ба­зі стан­дар­тів роз­гля­да­ю­ться і роз­ро­бля­ю­ться пе­ре­ва­жно як ав­то­ном­ні й са­мо­до­ста­тні. Не бе­ре­ться до ува­ги, що ко­жна ці­льо­ва си­сте­ма — це тіль­ки «скла­даль­на оди­ни­ця», яку по­трі­бно гар­мо­ній­но «впле­сти» у ре­аль­ну ці­лі­сну си­сте­му ме­не­джмен­ту ор­га­ні­за­ції. Так, на­при­клад, ма­ти си­сте­му управ­лі­н­ня які­стю, яка від­по­від­ає по­ло­же­н­ням стан­дар­ту ІSО 9001, до­сить акту­аль­но. Однак на­яв­ність на під­при­єм­стві та­кої си­сте­ми ще не га­ран­тує йо­му кон­ку­рен­то­спро­мо­жність, — одно­ча­сно з які­стю слід узго­дже­но управ­ля­ти ком­па­ні­єю в ці­ло­му, щоб за­без­пе­чи­ти прийня­тний рі­вень та ін­ші па­ра­ме­три, та­кі як со­бі­вар­тість, про­ду­ктив­ність то­що.

Ін­фор­ма­цій­ні те­хно­ло­гії в ме­не­джмен­ті. В Укра­ї­ні на­віть не обго­во­рю­ю­ться про­бле­ми ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій у си­стем­но­му управ­лін­ні з ви­ко­ри­ста­н­ням стан­дар­тів. Хо­ча від до­ско­на­ло­сті та­ких те­хно­ло­гій най­біль­шою мі­рою за­ле­жить ефе­ктив­ність управ­лі­н­ня ор­га­ні­за­ці­єю. Адже, за на­яв­но­сті об’єкта, суб’єкта та ме­ха­ні­змів управ­лі­н­ня, осно­ву бу­дья­кої си­сте­ми ор­га­ні­за­цій­но­го управ­лі­н­ня ста­но­вить управ­лін­ська ді­яль­ність, яку суб’єкт здій­снює що­до об’єкта. А управ­лін­ська ді­яль­ність — це ді­яль­ність, пов’яза­на на­сам­пе­ред із пе­ре­тво­ре­н­ням ін­фор­ма­ції для фор­му­ва­н­ня та ор­га­ні­за­ції ви­ко­на­н­ня управ­лін­ських рі­шень. По­кла­де­ний в осно­ву си­стем ме­не­джмен­ту про­це­сний під­хід — це, по су­ті, акцен­то­ва­не від­обра­же­н­ня управ­лін­ської ді­яль­но­сті суб’єкта управ­лі­н­ня. Оскіль­ки без­ліч ці­лей ком­па­нії фор­му­ю­ться та ре­а­лі­зу­ю­ться в одно­му й то­му са­мо­му ви­ро­бни­чо­му се­ре­до­ви­щі і вза­є­мо­за­ле­жно, для отри­ма­н­ня ви­со­ких кін­це­вих ре­зуль­та­тів ор­га­ні­за­ції ін­фор­ма­цій­ні те­хно­ло­гії ма­ють спри­я­ти узго­дже­но­му управ­лін­ню за су­ку­пно­стя­ми по­ка­зни­ків, які від­обра­жа­ють рі­зні ці­лі ком­па­нії.

Не­до­ско­на­ла й са­ма кон­це­пція дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі управ­лі­н­ня які­стю, роз­ро­бле­на ще Держ­стан­дар­том, узго­дже­на про­від­ни­ми мі­ні­стер­ства­ми і за­твер­дже­на Ка­бі­не­том мі­ні­стрів у 2002 р. (пе­ре­за­твер­дже­на у 2015 р.). Вна­слі­док не­ком­пе­тен­тно­сті її ав­то­рів, у кра­ї­ні уза­ко­не­не хи­бне ро­зу­мі­н­ня то­го, що від­бу­ва­є­ться у сфе­рі якості та ме­не­джмен­ту. У ре­зуль­та­ті, від за­сто­су­ва­н­ня стан­дар­тів ре­аль­на ефе­ктив­ність під­при­ємств пра­кти­чно не під­ви­щу­є­ться, а в су­спіль­стві фор­му­є­ться стій­ке не­га­тив­не став­ле­н­ня як до стан­дар­тів на ці­льо­ві си­сте­ми ме­не­джмен­ту, так і до си­стем ме­не­джмен­ту в ці­ло­му. Ді­ло­ва до­ско­на­лість Че­рез не­на­ле­жну ува­гу до си­стем ме­не­джмен­ту про ді­ло­ву до­ско­на­лість і ді­ло­ву куль­ту­ру ор­га­ні­за­цій в Укра­ї­ні та­кож пра­кти­чно на­віть не го­во­рять. А це, по су­ті, най­пов­ні­ше ін­те­граль­не уяв­ле­н­ня про під­хо­ди та ін­стру­мен­ти, не­об­хі­дні для си­стем­но­го ви­рі­ше­н­ня ком­пле­ксу про­блем, які на­гро­ма­ди­ли­ся в нас. Дис­ку­сії, що пе­рі­о­ди­чно ви­ни­ка­ють із при­во­ду кор­по­ра­тив­ної со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті на осно­ві прин­ци­пів Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН, на жаль, про­во­дя­ться у від­ри­ві від про­блем ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті та ді­ло­вої куль­ту­ри, хо­ча всі ці по­ня­т­тя вза­є­мо­за­ле­жні й ду­же ті­сно пе­ре­плі­та­ю­ться.

За остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя на рі­зних кон­ти­нен­тах про­ве­де­но ба­га­то до­слі­джень успі­шних ком­па­ній. На осно­ві цих до­слі­джень уче­ні пред­ста­ви­ли уза­галь­не­ну най­кра­щу пра­кти­ку успі­шних ор­га­ні­за­цій скон­цен­тро­ва­но у ви­гля­ді фун­да­мен­таль­них кон­це­пцій ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті, де під ді­ло­вою до­ско­на­лі­стю ро­зу­мі­ють зда­тність ор­га­ні­за­ції ста­ви­ти й до­ся­га­ти ме­ти — за­до­воль­ни­ти всі (!) за­ці­кав­ле­ні сто­ро­ни (що спів­зву­чно прин­ци­пам Гло­баль­но­го до­го­во­ру ООН). На сьо­го­дні та­ки­ми кон­це­пці­я­ми, в ре­да­кції EFQM (за­ко­но­дав­ця моди в ча­сти­ні успі­шних ор­га­ні­за­цій на єв­ро­пей­сько­му кон­ти­нен­ті), є: лі­дер­ство че­рез ба­че­н­ня, на­тхне­н­ня і че­сність; до­ся­гне­н­ня успі­ху че­рез та­лан­ти лю­дей; до­бав­ле­н­ня цін­но­сті для спо­жи­ва­чів; по­бу­до­ва ста­ло­го май­бу­тньо­го; роз­ви­ток ор­га­ні­за­цій­них спро­мо­жно­стей; ви­ко­ри­ста­н­ня твор­чо­сті та ін­но­ва­цій; ада­птив­не управ­лі­н­ня; ста­ле до­ся­гне­н­ня ви­да­тних ре­зуль­та­тів.

За ко­жною кон­це­пці­єю — ар­се­нал хо­ро­ших ді­ло­вих пра­ктик. По су­ті, кон­це­пції — це не що ін­ше як кри­те­рії ді­ло­вої куль­ту­ри ор­га­ні­за­цій у су­ча­сній Єв­ро­пі. Для пра­кти­чно­го ви­ко­ри­ста­н­ня кон­це­пцій за­сто­со­ву­ють мо­де­лі до­ско­на­ло­сті (іде­аль­них ор­га­ні­за­цій). По­рів­ня­н­ня кон­кре­тної ор­га­ні­за­ції з мо­де­л­лю до­зво­ляє ви­зна­чи­ти її силь­ні сто­ро­ни і сфе­ри для вдо­ско­на­ле­н­ня. Отри­ма­н­ня та ана­ліз ін­фор­ма­ції про най­кра­щу сві­то­ву й ві­тчи­зня­ну пра­кти­ку (на­сам­пе­ред у роз­рі­зі сфер для вдо­ско­на­ле­н­ня) до­зво­ляє ор­га­ні­за­ції роз­ро­би­ти кон­кре­тну ці­ле­спря­мо­ва­ну ін­но­ва­цій­ну про­гра­му вдо­ско­на­ле­н­ня на пев­ний пе­рі­од ча­су. Пі­сля ви­ко­на­н­ня за­хо­дів про­гра­ми ор­га­ні­за­ція зно­ву оці­ню­є­ться, тоб­то по­рів­ню­є­ться з мо­де­л­лю. І зно­ву: слаб­кі сто­ро­ни—зна­н­ня—про­гра­ма.

При цьо­му на ко­жно­му кро­ці вдо­ско­на­ле­н­ня ор­га­ні­за­ція стає со­ці­аль­но більш від­по­від­аль­ною та успі­шні­шою. Ви­ко­ри­ста­н­ня кон­це­пцій і мо­де­лей до­ско­на­ло­сті та­кож спри­яє ін­те­гра­ції окре­мих ці­льо­вих си­стем у єди­ну ці­лі­сну гар­мо­ні­зо­ва­ну си­сте­му ме­не­джмен­ту ор­га­ні­за­ції, істо­тно­му під­ви­щен­ню її кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті.

По­при те, що на­ша дер­жа­ва не при­ді­ляє ува­ги пи­та­н­ням удо­ско­на­ле­н­ня укра­їн­ських під­при­ємств на осно­ві мо­де­лей, у кра­ї­ні все-та­ки на­гро­ма­дже­но ба­га­то­лі­тній пра­кти­чний до­свід ор­га­ні­за­ції та­кої ро­бо­ти Укра­їн­ською асо­ці­а­ці­єю якості. Цей до­свід мо­жли­во і не­об­хі­дно яко­мо­га шир­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти в ін­те­ре­сах під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті та про­цві­та­н­ня Укра­ї­ни. Хи­бні уяв­ле­н­ня в пи­та­н­нях під­го­тов­ки пер­со­на­лу... Сво­го ча­су в Укра­ї­ні, від­по­від­но до Кон­це­пції дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі управ­лі­н­ня які­стю про­ду­кції, у ква­лі­фі­ка­ції «Якість, стан­дар­ти­за­ція і сер­ти­фі­ка­ція» під «які­стю» ста­ли ро­зу­мі­ти та­кож і «управ­лі­н­ня які­стю» (крім тра­ди­цій­них «нор­му­ва­н­ня», «кон­тро­лю», «ви­мі­рів і ви­про­бу­вань», «оцін­ки та під­твер­дже­н­ня від­по­від­но­сті»). Пі­зні­ше сю­ди ста­ли до­да­ва­ти й ін­ші ці­льо­ві си­сте­ми управ­лі­н­ня, вла­сти­ві на­си­че­ним рин­кам, на які при­йма­ли­ся між­на­ро­дні стан­дар­ти: «еко­ло­гі­чний ме­не­джмент», «ме­не­джмент ви­ро­бни­чої безпеки» то­що. Одно­ча­сно зі спе­ці­аль­но­сті «Ме­не­джмент» пи­та­н­ня управ­лі­н­ня які­стю (і ана­ло­гі­чних ці­льо­вих си­стем) бу­ли пра­кти­чно ви­лу­че­ні. Це при­зве­ло до то­го, що ви­ща шко­ла ви­пу­скає ме­не­дже­рів, не­до­сить під­го­тов­ле­них для за­без­пе­че­н­ня успі­ху ком­па­ній в умо­вах кон­ку­рен­ції. А спе­ці­а­лі­сти, на­вче­ні за фа­хом «Якість, стан­дар­ти­за­ція і сер­ти­фі­ка­ція», не ма­ють ба­зо­вої під­го­тов­ки ме­не­дже­ра, що не до­зво­ляє їм ефе­ктив­но вдо­ско­на­лю­ва­ти си­сте­му ме­не­джмен­ту ком­па­нії в ці­ло­му. І це ста­ло одні­єю з основ­них при­чин не­ком­пе­тен­тно­сті ке­рів­ни­ків і спе­ці­а­лі­стів в укра­їн­ській еко­но­мі­ці. … і де­ре­гу­ля­ції Ве­ли­кі на­дії в Укра­ї­ні по­кла­да­ють на де­ре­гу­ля­цію у сфе­рі під­при­єм­ни­цтва. Але де­ре­гу­ля­ція са­ма со­бою не мо­же за­без­пе­чи­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жність на рин­ках ЄС для біль­шо­сті укра­їн­ських під­при­ємств. За­ре­гу­льо­ва­ність і ко­ру­пція справ­ді істо­тно зни­зи­ли й так не­ви­со­ку кон­ку­рен­то­спро­мо­жність під­при­ємств. І то­му пе­ре­мо­га над корупцією та ска­су­ва­н­ня шту­чних пе­ре­пон, без­умов­но, до­зво­лять під­при­єм­ствам під­ви­щи­ти ре­аль­ну кон­ку­рен­то­спро­мо­жність, але не ви­ще рів­ня, який за­без­пе­чу­є­ться їхньою ді­ло­вою до­ско­на­лі­стю. Оскіль­ки ж рі­вень до­ско­на­ло­сті біль­шо­сті вітчизняних під­при­ємств істо­тно ниж­чий, ніж у біль­шо­сті ком­па­ній єв­ро­пей­ських кра­їн, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що Укра­ї­на ще не ста­не рів­но­прав­ним грав­цем на єв­ро­пей­ських рин­ках.

Го­лов­ною ме­тою де­ре­гу­ля­ції має бу­ти не са­ма де­ре­гу­ля­ція, а роз­ви­ток кон­ку­рен­то­спро­мо­жної еко­но­мі­ки. Однак ви­со­ко­по­став­ле­ні ке­рів­ни­ки Мі­н­еко­ном­ро­з­ви­тку вважають, що їхнє зав­да­н­ня — тіль­ки «роз­ре­гу­лю­ву­ва­ти» бі­знес, а ре­шта — це про­бле­ми са­мих під­при­єм­ців. Во­ни не ро­зу­мі­ють, що біль­шість укра­їн­ських під­при­єм­ців пі­сля «роз­ре­гу­лю­ва­н­ня» на­вряд чи змо­жуть са­мі швид­ко ро­зі­бра­ти­ся в то­му, що від­бу­ва­є­ться і як їм тре­ба змі­ни­ти­ся, аби ста­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жни­ми на на­си­че­но­му рин­ку. Під­при­єм­ці го­стро по­тре­бу­ють пра­виль­ної орі­єн­та­ції й аде­ква­тної під­трим­ки з бо­ку дер­жа­ви, щоб ви­жи­ти в умо­вах жорс­ткої кон­ку­рен­ції. В Укра­ї­ні сфор­мо­ва­на Стра­те­гія роз­ви­тку до 2020 р., яка пе­ред­ба­чає здій­сне­н­ня близь­ко 60 ре­форм, пер­шо­чер­го­ві з яких: онов­ле­н­ня вла­ди; су­до­ва; ан­ти­ко­ру­пцій­на; де­цен­тра­лі­за­ція та ре­фор­ма дер­жав­но­го управ­лі­н­ня; де­ре­гу­ля­ція і роз­ви­ток під­при­єм­ни­цтва... Усі ці ре­фор­ми ва­жли­ві. Але во­ни існу­ють са­мі по со­бі. З одно­го бо­ку, не­до­сить пов­но озна­че­но кін­це­ву ме­ту го­лов­них цін­но­стей Укра­ї­ни та її гро­ма­дян, якої пла­ну­є­ться до­сяг­ти вна­слі­док ви­ко­на­н­ня всіх за­пла­но­ва­них ре­форм. З ін­шо­го — не­має ін­те­граль­ної скла­до­вої, зда­тної об’єд­на­ти роз­рі­зне­ні ре­фор­ми в єди­не ці­ле. Ба­чи­ться, що роль «це­мен­ту» для об’єд­на­н­ня ре­форм у ці­лі­сну ком­пле­ксну про­гра­му під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки мо­гла б ви­ко­на­ти си­стем­на ком­пле­ксна ре­фор­ма з удо­ско­на­ле­н­ня під­при­ємств, ор­га­ні­за­цій та уста­нов Укра­ї­ни.

Без усу­не­н­ня зга­да­них хи­бних уяв­лень, без ре­аль­но­го ма­со­во­го вдо­ско­на­ле­н­ня вітчизняних ор­га­ні­за­цій та істо­тної змі­ни ді­ло­вої куль­ту­ри за­пла­но­ва­ні ре­фор­ми, на­віть пі­сля їх здій­сне­н­ня, не за­без­пе­чать від­чу­тно­го під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті укра­їн­ських під­при­ємств та еко­но­мі­ки.

У роз­ви­не­них кра­їн був час на по­сту­по­вий від­бір до­стой­них ком­па­ній і до­ве­де­н­ня ді­ло­вої до­ско­на­ло­сті своїх еко­но­мік до ста­ну, зда­тно­го за­без­пе­чи­ти їм гі­дний рі­вень жи­т­тя. А для Укра­ї­ни, щоб не ста­ти чи­є­юсь «фі­лі­єю», цей під­йом не­об­хі­дно здій­сни­ти у сти­слі тер­мі­ни і в умо­вах по­мі­тної пе­ре­ва­ги кон­ку­рен­тів. Чо­го не­мо­жли­во зро­би­ти без си­стем­ної дер­жав­ної під­трим­ки: не­до­ско­на­лі укра­їн­ські ви­ро­бни­ки мо­жуть бу­ти ма­со­во ви­ті­сне­ні за­кор­дон­ни­ми ком­па­ні­я­ми із вла­сно­го рин­ку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.