Ви­му­ше­ні пе­ре­се­лен­ці з Кри­му два ро­ки по то­му: віз і ни­ні там

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оле­ксандр ШУЛЬГА

Се­ред вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб (ВПО), яких в Укра­ї­ні со­тні ти­сяч, є ка­те­го­рія в кіль­ка де­ся­тків ти­сяч (згі­дно з офі­цій­ни­ми да­ни­ми). Низ­ка осо­бли­вих ха­ра­кте­ри­стик до­во­лі по­мі­тно ви­рі­зняє її з за­галь­но­го чи­сла.

Мо­ва про ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців з Кри­му. Са­ме во­ни бу­ли пер­ши­ми і по­ки­да­ли свої до­мів­ки не че­рез бо­йо­ві дії, а то­му що це бу­ла їхня гро­ма­дян­ська по­зи­ція. Остан­нє, зві­сно, не озна­чає, що ВПО з Дон­ба­су ви­їха­ли звід­ти ви­клю­чно ря­ту­ю­чись від вій­ни.

Це ро­зу­міє й укра­їн­ське су­спіль­ство. Згі­дно з да­ни­ми Ін­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАН Укра­ї­ни, який про­вів до­слі­дже­н­ня у са­мий роз­пал бо­йо­вих дій на Схо­ді кра­ї­ни і, від­по­від­но, ма­со­во­го пе­ре­се­ле­н­ня звід­ти лю­дей (у ли­пні-сер­пні 2015 р.), став­ле­н­ня гро­ма­дян до ВПО з Кри­му й Дон­ба­су фа­кти­чно не від­рі­зня­ло­ся — ко­ли­ва­н­ня ста­но­ви­ло ли­ше кіль­ка від­со­тків. Це сто­су­є­ться як го­тов­но­сті допу­сти­ти оби­дві ка­те­го­рії у своє най­ближ­че ото­че­н­ня, так і про­ти­ле­жно­го по­лю­су оці­нок — не­ба­жа­н­ня вза­га­лі до­пу­ска­ти цих лю­дей у своє жи­т­тя у будь-якій ро­лі (див. табл.).

Про­те в цій стат­ті для нас ва­жли­ві­ша са­ме гро­ма­дян­ська по­зи­ція ВПО з Кри­му — зва­жа­ю­чи на про­бле­ми, які спі­тка­ли їх на ма­те­ри­ку. Са­ме про по­не­ві­ря­н­ня цих лю­дей і про те, чи змі­ни­ло­ся щось у їхньо­му жит­ті на кра­ще, йти­ме­ться ниж­че.

Для цьо­го ста­нуть у при­го­ді да­ні До­слі­дни­цько­го цен­тру SPHERA, який про­тя­гом 2015–2016 рр. про­вів се­рію фо­кус-гру­по­вих до­слі­джень у мі­стах з най­біль­шою кон­цен­тра­ці­єю ВПО з пів­остро­ва. Те­мою цих які­сних до­слі­джень бу­ли основ­ні про­бле­ми, з яки­ми сти­ка­ли­ся ВПО з пів­остро­ва за остан­ній рік. Це, сво­єю чер­гою, да­ло мо­жли­вість про­слід­ку­ва­ти змі­ни в оцін­ках ВПО з Кри­му рів­ня до­по­мо­ги з бо­ку дер­жа­ви і кон­кре­ти­зу­ва­ти, як во­на змі­ни­ла­ся — стала від­чу­тні­шою, за­ли­ши­ла­ся без змін чи змен­ши­ла­ся по­рів­ня­но з 2014–2015 ро­ка­ми? Дер­жа­ва вто­ми­ла­ся Го­лов­ний ви­сно­вок, який, згі­дно з до­слі­дже­н­ням, мо­жна зро­би­ти з по­то­чних оці­нок ВПО з Кри­му до­по­мо­ги їм з бо­ку дер­жа­ви, — це від­чу­т­тя лю­дей, що ува­га дер­жав­них ін­сти­ту­цій, чи­нов­ни­ків до їхніх про­блем істо­тно змен­ши­ла­ся. На дум­ку ВПО, це по­ясню­є­ться на­сам­пе­ред тим, що основ­ні зу­си­л­ля дер­жор­га­ни ни­ні спря­мо­ву­ють на ве­ли­че­зну кіль­кість пе­ре­се­лен­ців зі Схо­ду кра­ї­ни, і тим, що пе­ре­се­лен­ці з Кри­му включені те­пер у цю на­ба­га­то чи­слен­ні­шу ка­те­го­рію укра­їн­ських гро­ма­дян. Крім то­го, пі­сля більш ніж двох ро­ків з мо­мен­ту ане­ксії пів­остро­ва до про­блем ВПО з Кри­му, на дум­ку опи­та­них, чи­нов­ни­ки вже при­зви­ча­ї­ли­ся, і, від­по­від­но, їхнє став­ле­н­ня змі­ни­ло­ся: во­ни очі­ку­ють від ВПО біль­шої са­мо­стій­но­сті у ви­рі­шен­ні своїх про­блем. То­ді як на по­ча­тку ане­ксії Кри­му, ко­ли пі­шли пер­ші хви­лі пе­ре­се­лен­ців, за сло­ва­ми ре­спон­ден­тів, во­ни ба­чи­ли ре­аль­ні на­ма­га­н­ня ба­га­тьох чи­нов­ни­ків до­по­мог­ти їм, оскіль­ки про­бле­ма бу­ла но­вою і на­галь­ною.

Ті са­мі по­сту­по­ві змі­ни від­чу­ва­ють пе­ре­мі­ще­ні осо­би й у став­лен­ні мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня міст і сіл, ку­ди во­ни бу­ли ви­му­ше­ні пе­ре­їха­ти. Про­те во­дно­час ре­спон­ден­ти схо­дя­ться на дум­ці, що на­сам­пе­ред во­ни отри­му­ють ро­зу­мі­н­ня і рі­зно­бі­чну до­по­мо­гу не від дер­жа­ви, а від зви­чай­них лю­дей, не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій та окре­мих чи­нов­ни­ків, які пе­ре­йма­ю­ться тру­дно­ща­ми, що по­ста­ють пе­ред ВПО. На цьо­му тлі на за­пи­та­н­ня, чи від­бу­ли­ся змі­ни у став­лен­ні до них дер­жа­ви і чи­нов­ни­ків, біль­шість опи­та­них від­по­від­а­ла, що змін (при­найм­ні на кра­ще) не від­бу­ло­ся. Якщо оці­ню­ва­ти вклю­че­ність дер­жа­ви у розв’яза­н­ня про­блем ВПО з пів­остро­ва, то, швид­ше, мо­жна кон­ста­ту­ва­ти від­су­тність будь-яких змін.

Та­ким чи­ном, на дум­ку аб­со­лю­тної біль­шо­сті опи­та­них, за ці два ро­ки так і не ви­ро­бле­но ці­лі­сної дер­жав­ної по­лі­ти­ки і за­га­лом стра­те­гії по­вер­не­н­ня пів­остро­ва. Остан­нє ко­ре­лю­є­ться з ре­зуль­та­та­ми екс­пер­тно­го до­слі­дже­н­ня на­яв­но­сті стра­те­гії де­о­ку­па­ції Кри­му, про­ве­де­но­го ДЦ SPHERA влі­тку 2015 р. То­ді опи­та­ні ек­спер­ти зі­йшли­ся на дум­ці, що жо­дної ці­лі­сної стра­те­гії на­ша дер­жа­ва не має. Про­бле­ма жи­тла — ба­зо­ва про­бле­ма Оста­то­чне усві­дом­ле­н­ня ВПО з Кри­му то­го, що дер­жа­ва не має та­кої стра­те­гії, і що про­бле­ма оку­па­ції пів­остро­ва триватиме не один рік, при­зве­ло до від­чу­тних змін у їхніх на­стро­ях.

Пер­ше до­слі­дже­н­ня, про­ве­де­не рік то­му, по­ка­за­ло, що пе­ре­ва­жна біль­шість опи­та­них пе­ре­се­лен­ців не звер­та­ла­ся до дер­жор­га­нів з про­ха­н­ням до­по­мо­гnи з жи­тлом. Лю­ди не ві­ри­ли, що змо­жуть її отри­ма­ти, і за­га­лом ске­пти­чно оці­ню­ють спро­мо­жність дер­жав­них ор­га­нів розв’яза­ти про­бле­му. А ті ре­спон­ден­ти, які звер­та­ли­ся по до­по­мо­гу до дер­жа­ви, за­яви­ли, що жи­тло їм бу­ло надано тим­ча­со­во — у са­на­то­рі­ях, бу­дин­ках від­по­чин­ку то­що. Зде­біль­шо­го це ор­га­ні­зо­ву­ва­ла мі­сце­ва вла­да, що бу­ло рад­ше про­я­вом її во­лі та ба­жа­н­ня до­по­мог­ти, ніж ре­зуль­та­том цен­тра­лі­зо­ва­ної дер­жав­ної по­лі­ти­ки.

За сло­ва­ми опи­та­них, тим­ча­со­ве жи­тло, са­ме че­рез свою тим­ча­со­вість, до­по­мо­гло їм ли­ше час­тко­во. Пе­ре­се­лен­цям першої хви­лі, тоб­то тим, хто ви­їхав під час або від­ра­зу пі­сля так зва­но­го ре­фе­рен­ду­му в бе­ре­зні 2014 р., тим­ча­со­во на­да­не жи­тло справ­ді до­по­мо­гло: біль­шість цих лю­дей зго­дом зна­йшла ін­ше тим­ча­со­ве жи­тло.

Остан­нє ж опи­ту­ва­н­ня по­ка­за­ло ін­шу ва­жли­ву тен­ден­цію: лю­ди усві­до­ми­ли те, що ане­ксія пів­остро­ва — це на­дов­го, а від­так і те, що йде­ться вже не ли­ше про тим­ча­со­ве ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня жи­тла. Ро­зу­мі­н­ня ВПО ці­єї про­бле­ми ста­ло кон­кре­тні­шим і більш стру­кту­ро­ва­ним. Ма­ло то­го, во­ни по­ча­ли біль­ше по­кла­да­ти на­дій на дер­жа­ву: го­во­рять про не­об­хі­дність ма­ти державну про­гра­му со­ці­аль­но­го жи­тла для ВПО. За сло­ва­ми ре­спон­ден­тів, во­ни спо­ді­ва­ю­ться на будь-яку до­по­мо­гу з бо­ку дер­жа­ви — і це не ли­ше ви­ді­ле­н­ня без­опла­тно­го жи­тла, а й істо­тна зниж­ка на йо­го по­ку­пку або мо­жли­вість при­дба­ти на ви­плат, піль­го­ва іпо­те­ка.

Одним з не­ба­га­тьох ві­до­мих їм при­кла­дів та­кої до­по­мо­ги опи­та­ні ВПО з Кри­му на­зи­ва­ли рі­ше­н­ня мі­сце­вої вла­ди м. Жи­да­че­ва Львів­ської обла­сті ви­ді­ли­ти при­мі­ще­н­ня для де­ся­ти крим­сько­та­тар­ських сі­мей пе­ре­се­лен­ців. Однак і в цьо­му кон­кре­тно­му ви­пад­ку ре­спон­ден­ти на­го­ло­шу­ва­ли, що йде­ться про окре­му іні­ці­а­ти­ву кон­кре­тної мі­сце­вої вла­ди, а не про про­яв за­галь­но­дер­жав­ної по­лі­ти­ки сто­сов­но ВПО.

Пе­ре­ва­жно по­зи­тив­ний до­свід ви­рі­ше­н­ня жи­тло­во­го пи­та­н­ня ма­ють мо­ло­ді пе­ре­се­лен­ці з Кри­му, які пе­ре­ве­ли­ся у ви­ші на ма­те­ри­ко­вій ча­сти­ні кра­ї­ни і отри­ма­ли там мі­сце в гур­то­жи­тку. Ро­бо­та — пе­ре­ва­жно не­ква­лі­фі­ко­ва­на і ма­ло­опла­чу­ва­на Аб­со­лю­тна біль­шість опи­та­них у всіх трьох до­слі­дже­н­нях за остан­ній рік вка­зує на від­су­тність ре­аль­ної до­по­мо­ги дер­жа­ви у по­шу­ках ро­бо­ти. Ду­же ча­сто лю­ди не звер­та­ла­ся до слу­жби зайня­то­сті че­рез те, що зне­ві­ри­ли­ся в ній або то­му, що зви­кли по­кла­да­ти­ся на се­бе. Зна­чна ча­сти­на пе­ре­се­лен­ців — це пред­став­ни­ки еко­но­мі­чно актив­но­го на­се­ле­н­ня, які вже дав­но пе­ре­ста­ли по­кла­да­ти­ся на дер­жа­ву.

По­пе­ре­днє до­слі­дже­н­ня, про­ве­де­не наприкінці 2015-го, про­де­мон­стру­ва­ло роз­ча­ро­ва­ність ре­спон­ден­тів, які звер­ну­ли­ся до держ­цен­трів зайня­то­сті. Во­ни вка­зу­ва­ли або на не­на­да­н­ня будь-якої від­по­віді, або на те, що про­по­ну­ють не­ква­лі­фі­ко­ва­ну і ду­же низь­ко­опла­чу­ва­ну ро­бо­ту. При цьо­му на­го­ло­шу­ва­ли са­ме на остан­ньо­му. Не­ве­ли­ка зар­пла­тня для них об’єктив­но не­прийня­тна — че­рез до­да­тко­ві ви­тра­ти на ви­му­ше­ну орен­ду жи­тла.

Прин­ци­по­ву ві­дмін­ність у від­но­си­нах ВПО і держ­цен­трів зайня­то­сті за­фі­ксо­ва­но в остан­ньо­му до­слі­джен­ні: ни­ні ВПО зму­ше­ні ста­ва­ти на облік у цен­трах — для то­го щоб отри­му­ва­ти що­мі­ся­чну гро­шо­ву до­по­мо­гу від дер­жа­ви. За сло­ва­ми біль­шо­сті ре­спон­ден­тів, та­ка до­по­мо­га хо­ча й не за­до­воль­няє пов­ні­стю їхніх фі­нан­со­ві по­треб у но­вих умо­вах, та одна­ко­во ва­жли­ва для них, зва­жа­ю­чи на об­ста­ви­ни. Са­ме то­му зна­чна ча­сти­на опи­та­них по­да­ла до­ку­мен­ти на со­ці­аль­ну до­по­мо­гу і про­дов­жує це ро­би­ти ко­жні пів­ро­ку, по­при те що це ви­ма­гає чи­ма­ло зу­силь і ча­су. До­від­ка ви­му­ше­но­го пе­ре­се­лен­ця — це дис­кри­мі­на­ція Ви­му­ше­но пе­ре­мі­ще­них осіб з Кри­му, що, в біль­шо­сті, ви­їха­ли з пів­остро­ва че­рез свою чі­тку про­укра­їн­ську по­зи­цію (ча­сти­на ре­спон­ден­тів-сту­ден­тів де­мон­стру­ва­ла й до­во­лі пра­гма­ти­чний мо­тив — отри­ма­ти між­на­ро­дно ви­зна­ний ди­плом), дер­жа­ва зу­стрі­ла на ма­те­ри­ку низкою кро­ків, які во­ни іна­кше як обра­зою і дис­кри­мі­на­ці­єю не називають. На­сам­пе­ред — це не­об­хі­дність ма­ти до­від­ку ВПО і ста­тус не­ре­зи­ден­та для бан­ків.

Як і рік то­му, біль­шість ре­спон­ден­тів ви­слов­лю­ва­ла не­вдо­во­ле­н­ня тим, що без ці­єї до­від­ки во­ни не мо­жуть здій­сни­ти чи­ма­ло фор­маль­них опе­ра­цій. Фа­кти­чно ВПО з Кри­му сти­ка­ю­ться із си­ту­а­ці­єю, ко­ли, ма­ю­чи па­спорт гро­ма­дя­ни­на Укра­ї­ни, во­ни мо­жуть ним ко­ри­сту­ва­ти­ся пов­ною мі­рою ли­ше за на­яв­но­сті до­від­ки ВПО. Опи­та­ні ха­ра­кте­ри­зу­ють це як дис­кри­мі­на­цію і по­ру­ше­н­ня їхніх кон­сти­ту­цій­них прав. Це пи­та­н­ня для них має й сим­во­лі­чне зна­че­н­ня: адже во­ни ви­їха­ли з пів­остро­ва че­рез свою про­укра­їн­ську по­зи­цію. А на­то­мість ви­му­ше­ні отри­му­ва­ти до­від­ку і ма­ють кло­піт че­рез крим­ську про­пи­ску. Не змі­нює оцін­ки ВПО і те, що ни­ні до­від­ка ви­да­є­ться без­стро­ко­во, і вже не по­трі­бно ко­жні пів­ро­ку ви­тра­ча­ти час і зу­си­л­ля на її по­нов­ле­н­ня, як це бу­ло ра­ні­ше.

Ще одним обра­зли­вим кро­ком з бо­ку дер­жа­ви ре­спон­ден­ти на­зва­ли на­да­н­ня їм ста­ту­су не­ре­зи­ден­та. Як і рік то­му, ча­сто­та зга­ду­ва­н­ня цьо­го ста­ту­су, який до­дав ВПО з Кри­му сер­йо­зних про­блем зі здій­сне­н­ням бан­ків­ських опе­ра­цій, бу­ла ду­же ви­со­кою.

До­від­ка ВПО і ста­тус не­ре­зи­ден­та, на дум­ку ре­спон­ден­тів, зру­чні на­сам­пе­ред для дер­ж­апа­ра­ту. На­то­мість са­мим ВПО з Кри­му, осо­бли­во у пер­ші мі­ся­ці мі­гра­ції, во­ни за­вда­ли і ни­ні зав­да­ють (хо­ча й мен­шою мі­рою) чи­ма­ло тру­дно­щів. Ви­со­ка ада­пта­ція, низь­ка са­мо­ор­га­ні­за­ція На за­пи­та­н­ня про ада­пта­цію на но­во­му мі­сці про­жи­ва­н­ня ВПО від­по­від­а­ють пе­ре­ва­жно по­зи­тив­но, бо основ­на ма­са ви­їха­ла з пів­остро­ва про­тя­гом 2014-го — по­ча­тку 2015 р. і пе­ре­бу­ває на но­во­му мі­сці вже до­сить три­ва­лий час.

Етні­чні українці і ро­сі­я­ни з чи­сла ВПО не за­зна­ють тру­дно­щів із за­до­во­ле­н­ням своїх куль­тур­них по­треб. Че­рез ви­ко­ри­ста­н­ня ро­сій­ської мо­ви або по­га­не зна­н­ня укра­їн­ської во­ни на ма­те­ри­ко­вій ча­сти­ні кра­ї­ни не ма­ли жо­дних про­блем. Най­біль­шою про­бле­мою для ада­пта­ції і, від­по­від­но, ін­те­гра­ції для ВПО бу­ла і за­ли­ша­є­ться від­су­тність вла­сно­го жи­тла. Че­рез це лю­ди не до кін­ця не впев­не­ні, за­ли­ша­ться во­ни жи­ти са­ме в цьо­му на­се­ле­но­му пун­кті чи будуть ви­му­ше­ні пе­ре­їха­ти до ін­шо­го.

По­мі­тно ви­рі­зня­ю­ться з за­галь­ної ма­си від­по­від­ей ВПО з Кри­му дум­ки ре­спон­ден­тів — крим­ських та­тар. Во­ни де­мон­стру­ють на­ба­га­то біль­ший опти­мізм що­до де­о­ку­па­ції пів­остро­ва і впев­не­ність, що ра­но чи пі­зно змо­жуть повернутися до Кри­му. Від­так за­яв­ля­ють про від­су­тність по­тре­би для них гли­бо­ко ада­пту­ва­ти­ся й ін­те­гру­ва­ти­ся на но­во­му мі­сці і на­ба­га­то ча­сті­ше го­во­рять про де­я­кі тру­дно­щі в за­до­во­лен­ні своїх куль­тур­них та ре­лі­гій­них по­треб.

Що­до са­мо­ор­га­ні­за­ції ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців з пів­остро­ва, то на­віть пі­сля двох ро­ків во­на по­стає пе­ре­ва­жно у не­фор­маль­них го­ри­зон­таль­них зв’яз­ках.

Найбільш по­ши­ре­ною фор­мою та­кої са­мо­ор­га­ні­за­ції ВПО з Кри­му і до­сі за­ли­ша­є­ться ство­ре­н­ня або до­лу­че­н­ня до груп у со­цме­ре­жах з ме­тою вза­є­мо­до­по­мо­ги. Там мо­жуть про­кон­суль­ту­ва­ти, до­по­мог­ти зна­йти тим­ча­со­ве жи­тло пе­ре­се­лен­цям, які щой­но пе­ре­їха­ли на ма­те­ри­ко­ву ча­сти­ну Укра­ї­ни, і (най­ча­сті­ше) від­пра­ви­ти до Кри­му або отри­ма­ти звід­ти не­ве­ли­кі по­сил­ки че­рез ВПО, які їдуть про­від­а­ти своїх ро­ди­чів на пів­острів або по­вер­та­ю­ться від них.

Ра­зом із тим опи­та­ні на­рі­ка­ли на від­су­тність або ма­лу ефе­ктив­ність скла­дні­ших форм са­мо­ор­га­ні­за­ції ВПО з Кри­му. Че­рез це во­ни не ма­ють ді­є­вих ва­же­лів ло­бі­ю­ва­н­ня вла­сних ін­те­ре­сів — зокрема розв’яза­н­ня про­бле­ми з жи­тлом, за­про­ва­дже­н­ня ре­аль­них, бю­ро­кра­ти­чно не об­тя­же­них про­грам зайня­то­сті, ска­су­ва­н­ня до­від­ки пе­ре­се­лен­ця то­що. На їхню дум­ку (за ви­ня­тком крим­ських та­тар), май­же оста­то­чно їхня про­бле­ма стала ча­сти­ною більш за­галь­ної про­бле­ми — ВПО зі Схо­ду кра­ї­ни. По­при їхню пер­шість у цьо­му ста­ту­сі і причини ви­му­ше­но­го пе­ре­їзду.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.