ДБР: за­галь­мо­ва­ний дви­гун пе­ре­тво­рень

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Ві­д­окрем­ле­н­ня від про­ку­ра­ту­ри слід­чих під­роз­ді­лів до­зво­лить ві­дом­ству скон­цен­тру­ва­ти­ся на сво­їх кон­сти­ту­цій­ний фун­кці­ях — про­це­су­аль­но­му ке­рів­ни­цтві та під­три­ман­ні пу­блі­чно­го обви­ну­ва­че­н­ня, ви­ко­на­н­ня яких на­ра­зі не ви­рі­зня­є­ться які­стю. При цьо­му ор­га­нам про­ку­ра­ту­ри до­ве­де­ться утво­ри­ти під­роз­ді­ли, які здій­сню­ва­ти­муть про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво у кри­мі­наль­них про­ва­дже­н­нях слід­чих ДБР. ДБР — фун­да­мент для ре­фор­ми СБУ Ор­га­ни без­пе­ки зав­жди бу­ли і є най­більш ута­єм­ни­че­ни­ми ві­дом­ства­ми. Без­пе­ре­чно, так і має бу­ти. Утім, про­бле­ма Слу­жби без­пе­ки Укра­ї­ни в то­му, що сьо­го­дні це не ли­ше кон­тр­ро­зві­ду­валь­ний ор­ган. У сво­їй стру­кту­рі СБУ має опе­ра­тив­ні під­роз­ді­ли, які по­кли­ка­ні бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю, а та­кож слід­чі під­роз­ді­ли, які роз­слі­ду­ють за­зі­ха­н­ня на осно­ви на­ціо­наль­ної без­пе­ки, акти те­ро­ри­зму, зло­чи­ни про­ти ми­ру, без­пе­ки люд­ства та між­на­ро­дно­го пра­во­по­ряд­ку. Що­прав­да, слід­чі під­роз­ді­ли СБУ не мо­жуть по­хва­ли­ти­ся пе­ред су­спіль­ством бо­дай яки­мись ре­зуль­та­та­ми. Крім то­го, най­більш ре­зо­нан­сні кри­мі­наль­ні про­ва­дже­н­ня роз­слі­дує пе­ре­ва­жно вій­сько­ва про­ку­ра­ту­ра (на­скіль­ки ефе­ктив­но — то вже те­ма ін­шої роз­мо­ви). Во­дно­час слід­чі СБУ бе­руть участь у вре­гу­лю­ван­ні бі­знес-кон­флі­ктів.

Та­кож слід­чі під­роз­ді­ли СБУ про­сла­ви­ла­ся тим, що всу­пе­реч за­ко­ну три­ма­ють за­три­ма­них у вла­сних ізо­ля­то­рах тим­ча­со­во­го три­ма­н­ня. При цьо­му ро­блять це, як і за­ве­де­но в ор­га­нах без­пе­ки, та­єм­но. Ча­сто на­віть адво­ка­ти за­три­ма­них не мо­жуть до­сту­пи­ти­ся до сво­їх клі­єн­тів че­рез «кон­тр­ро­зві­ду­валь­ний ста­тус» уста­но­ви, в якій три­ма­ють їхніх пі­до­пі­чних.

З по­явою ДБР що­до під­слі­дно­сті СБУ по­ста­не го­стре пи­та­н­ня. Бо ре­фор­ма слу­жби, яка та­кож уже не пер­ший рік від­кла­да­є­ться, пе­ред­ба­чає по­збав­ле­н­ня СБУ ста­ту­су ор­га­ну до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня. На­ра­зі ж пе­ре­да­ти під­слі­дність слу­жби про­сто не­має ко­му.

Що ж до та­єм­них місць не­сво­бо­ди, то во­ни ма­ють ві­ді­йти в ми­ну­ле з кіль­кох при­чин. По-пер­ше, в ра­зі по­яви ДБР та пе­ре­да­чі йо­му під­слі­дно­сті СБУ спів­ро­бі­тни­ки слу­жби пі­сля за­три­ма­н­ня пі­до­зрю­ва­но­го по­вин­ні пе­ре­да­ти йо­го не вла­сно­му слід­чо­му під­роз­ді­лу, як ни­ні, а слід­чим ДБР. По-дру­ге, фа­кти не­за­кон­но­го за­три­ма­н­ня чи утри­ма­н­ня лю­дей пра­ців­ни­ка­ми СБУ бу­дуть під­слі­дні са­ме ДБР з мо­мен­ту йо­го утво­ре­н­ня. Тоб­то бю­ро з са­мо­го по­ча­тку бу­де зму­ше­не по­стій­но від­слід­ко­ву­ва­ти та­кі актив­но­сті СБУ, шу­ка­ти й «ін­спе­кту­ва­ти» та­єм­ні мі­сця не­сво­бо­ди. ДБР — об’єкт «ба­жань» пре­зи­ден­та Зро­зумі­ло, що з та­ки­ми пер­спе­кти­ва­ми ДБР є ви­кли­ком пре­зи­дент­ській вла­ді. Хо­ча за ціл­ком ві­ро­гі­дним сце­на­рі­єм бю­ро, не ви­клю­че­но, мо­же й під­три­му­ва­ти вла­ду офі­су на Бан­ко­вій. Адже на­сам­пе­ред во­но по­кли­ка­не роз­слі­ду­ва­ти зло­чи­ни по­са­дов­ців най­ви­що­го рів­ня — екс­пре­зи­ден­тів, усьо­го скла­ду уря­ду, пер­ших ке­рів­ни­ків ві­домств, пра­во­охо­рон­ців і суд­дів. Ви­ня­ток ста­но­вить ли­ше вузь­кий пе­ре­лік ко­ру­пцій­них зло­чи­нів, що на­ле­жать до під­слі­дно­сті НАБУ.

При цьо­му ДБР має роз­слі­ду­ва­ти й зло­чи­ни, вчи­не­ні ке­рів­ни­цтвом На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро і Спе­ці­а­лі­зо­ва­ної ан­ти­ко­ру­пцій­ної про­ку­ра­ту­ри, а та­кож пе­ре­ва­жної біль­шо­сті ке­рів­ни­ків ін­ших пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, по­да­тків­ців, ми­тни­ків та ін. У цьо­му якраз і по­ля­гає го­лов­на за­гро­за для но­во­ство­ре­них ан­ти­ко­ру­пцій­них ор­га­нів. То­чні­ше, ли­ше для одно­го з них — На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро Укра­ї­ни та йо­го ке­рів­ни­ка Ар­те­ма Си­тни­ка, яко­му, на від­мі­ну від очіль­ни­ка САП, не при­та­ман­ний пі­є­тет сто­сов­но ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви. Пі­дле­глі Си­тни­ка без прив’яз­ки до фі­нан­со­во-про­ми­сло­вих груп роз­слі­ду­ють все, що по­трав­ляє їм до рук. А от­же, во­ни не під­да­ю­ться ти­ску. Про­су­ва­н­ня їхніх роз­слі­ду­вань мо­жна хі­ба що при­галь­мо­ву­ва­ти че­рез про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво, яке здій­снює ло­яль­ний до гла­ви дер­жа­ви На­зар Хо­ло­дни­цький.

То­му якщо ДБР пе­ре­бу­ва­ти­ме під по­лі­ти­чним впли­вом ото­че­н­ня Пе­тра По­ро­шен­ка, то в ньо­го бу­де мо­жли­вість не ли­ше три­ма­ти на га­чку сво­їх опо­нен­тів і со­ра­тни­ків, а й за­бло­ку­ва­ти ро­бо­ту НАБУ і САП.

Зга­дай­мо і про те, що до під­слі­дно­сті ДБР від­не­се­но во­єн­ні зло­чи­ни, що на­ра­зі роз­слі­ду­ю­ться вій­сько­вою про­ку­ра­ту­рою. Цей під­роз­діл Ген­про­ку­ра­ту­ри очо­лює го­лов­ний пре­тен­дент на по­са­ду ди­ре­кто­ра бю­ро Ана­то­лій Ма­ті­ос.

При цьо­му вій­сько­ва про­ку­ра­ту­ра роз­слі­дує не тіль­ки фа­кти агре­сії РФ і зло­чи­ни, вчи­не­ні в зо­ні АТО під­ле­гли­ми став­ле­ни­ка По­ро­шен­ка мі­ні­стра обо­ро­ни Сте­па­на Пол­то­ра­ка. Во­ни ді­ють зна­чно шир­ше, вза­є­мо­ді­ю­чи ледь не з усі­ма пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми в Укра­ї­ні. Про акти­ві­за­цію Ма­ті­о­са в по­лі­ти­чній пло­щи­ні не го­во­рить ли­ше ле­да­чий, як і не мов­чать про йо­го ве­ли­че­зне ба­жа­н­ня до­мо­ви­ти­ся з усі­ма по­лі­ти­чни­ми гру­па­ми, що впли­ва­ють на рі­ше­н­ня кон­кур­сної ко­мі­сії. По­дей­ку­ють, «На­ро­дний фронт» уже по­го­див­ся під­три­ма­ти ге­не­ра­ла.

Кон­ку­рен­ткою Ма­ті­о­са не­без­під­став­но вва­жа­є­ться Оль­га Вар­чен­ко. Мо­ло­да, ам­бі­цій­на, во­на пра­цює в Де­пар­та­мен­ті з роз­слі­ду­ва­н­ня осо­бли­во ва­жли­вих справ у сфе­рі еко­но­мі­ки Ген­про­ку­ра­ту­ри від са­мо­го по­ча­тку. ¯ї «ахіл­ле­со­вою п’ятою» є по­тен­цій­ний зв’язок з ку­ра­то­ром від По­ро­шен­ка у пра­во­охо­рон­ній і су­до­вій сфе­рах впли­во­вим нар­де­пом Оле­ксан­дром Гра­нов­ським. Під час одно­го з ін­терв’ю во­на під­твер­ди­ла зна­йом­ство з остан­нім. Що­прав­да, дже­ре­ла та­кож ствер­джу­ють, що во­на, швид­ше за все, ста­не за­сту­пни­цею у «вій­сько­во­го ге­не­ра­ла» або ін­шо­го топ-пре­тен­ден­та — Оле­ксія Го­ра­щен­ко­ва.

Оле­ксій Го­ра­щен­ков є під­ле­глим пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка й одним з ке­рів­ни­ків де­пар­та­мен­ту пре­зи­дент­ської адмі­ні­стра­ції. При­мі­тно те, що Го­ра­щен­ков не ли­ше був спів­го­ло­вою кон­кур­су з обра­н­ня ке­рів­ни­цтва НАЗК, він і на­да­лі за­ли­ша­є­ться «упов­но­ва­же­ною осо­бою» від очіль­ни­ка дер­жа­ви в ко­му­ні­ка­ції з агент­ством. Ін­ши­ми сло­ва­ми, са­ме Го­ра­щен­ков від АП ку­ри­рує «твор­чий без­лад», ство­рю­ю­чи пе­ре­по­ни не тіль­ки для пе­ре­вір­ки е-де­кла­ра­цій, а й фун­кціо­ну­ва­н­ня НАЗК за­га­лом. Як не від­да­ти «да­мо­кло­во­го ме­ча» в ли­хі ру­ки? Про­цес утво­ре­н­ня ДБР з мо­мен­ту обра­н­ня го­ло­ви і двох йо­го за­сту­пни­ків тіль­ки роз­по­чне­ться — на кон­кур­сній осно­ві по­трі­бно бу­де на­бра­ти ін­ших пра­ців­ни­ків. До то­го ж про­філь­ним за­ко­ном пе­ред­ба­че­но ще 7 те­ри­то­рі­аль­них управ­лінь ДБР.

Ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що ві­ді­йти від роз­ши­ре­ної ре­пре­зен­та­ції по те­ри­то­рії всі­єї Укра­ї­ни бю­ро не змо­же. Йти шля­хом, який обра­ли НАБУ і НАЗК, у ке­рів­ни­ків ДБР та­кож не ви­йде. На­га­да­є­мо, що ан­ти­ко­ру­пцій­ні ор­га­ни утво­ре­но як цен­траль­ні апа­ра­ти, а те­ри­то­рі­аль­них управ­лінь не утво­ре­но вза­га­лі (НАЗК), або утво­ре­но ви­бір­ко­во (НАБУ).

Річ у то­му, що НАБУ і НАЗК пра­цю­ють з но­ви­ми спра­ва­ми. Бю­ро ж до­ве­де­ться прийня­ти спад­щи­ну «про­ку­рор­сько­го слід­ства». При­чо­му одра­зу. Бо від­по­від­но до остан­ніх кон­сти­ту­цій­них змін, про­ку­ра­ту­ра про­дов­жує ви­ко­ну­ва­ти згі­дно з чин­ни­ми за­ко­на­ми фун­кцію до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня до по­ча­тку фун­кціо­ну­ва­н­ня ДБР.

Кон­кур­сний на­бір спів­ро­бі­тни­ків є ар­хі­ва­жли­вим ета­пом. Не менш ва­жли­вим, ніж кон­кур­сний від­бір ке­рів­ни­цтва ДБР. Не­що­дав­ній до­свід по­ка­зує, що до­во­лі успі­шно йо­го про­ве­ли ли­ше під час ство­ре­н­ня НАБУ. У си­ту­а­ції з НАЗК, на­при­клад, усе про­йшло не так до­бре. Сло­вом, до­сві­ду не бра­кує, а от­же, по­трі­бно вправ­но ним ско­ри­ста­ти­ся, щоб, зре­штою, від­філь­тру­ва­ти не­до­бро­со­ві­сні й від­вер­то слаб­кі ка­дри.

На­дій­ним і вже пе­ре­ві­ре­ним чин­ни­ком які­сно­го кон­кур­сно­го від­бо­ру до ДБР має ста­ти ме­ха­нізм гро­мад­сько­го кон­тро­лю. Від­по­від­ні нор­ми у про­філь­но­му за­ко­ні чі­тко ви­пи­са­ні, по­трі­бно ли­ше їх гра­мо­тно ім­пле­мен­ту­ва­ти. Як мі­ні­мум, до від­бір­ко­вих ко­мі­сій ма­ють бу­ти вклю­че­ні пред­став­ни­ки актив­ної гро­мад­сько­сті, як це зро­бле­но в НАБУ, і ма­кси­маль­но пу­блі­чно про­ве­де­но кам­па­нію з на­бо­ру ка­дрів до бю­ро. На жаль, ни­ні­шній стан ре­чей зов­сім не ті­шить як за­лу­че­н­ням гро­мад­сько­сті (бо 9 з 9 чле­нів кон­кур­сної ко­мі­сії пря­мо за­ле­жать від по­лі­ти­чних груп), так і про­зо­рі­стю ді­яль­но­сті за­га­лом.

З ін­шо­го бо­ку, якщо чин­на кон­кур­сна ко­мі­сія та­ки по­вер­не­ться до ро­бо­ти і з по­лі­ти­чних мір­ку­вань на­дасть пе­ре­ва­гу яко­мусь з кан­ди­да­тів, пе­ре­хід до утво­ре­н­ня ДБР не ма­ти­ме сен­су. Адже по­лі­ти­чно ан­га­жо­ва­ний кан­ди­дат ор­га­ні­зує чер­го­ве НАЗК. Та тіль­ки якщо це агент­ство має ли­ше пре­вен­тив­ні фун­кції, то ДБР ста­не «ка­раль­ним ме­чем» про­ти по­лі­ти­чних опо­нен­тів, не­ло­яль­них со­ра­тни­ків і на­віть гро­мад­ських акти­ві­стів.

І щоб цьо­го не ста­ло­ся, кон­кур­сний від­бір ди­ре­кто­ра по­тре­бує не мен­шо­го рів­ня ува­ги клю­чо­вих сил — між­на­ро­дних до­но­рів, гро­мад­сько­го се­кто­ру то­що. Но­во­ство­ре­ні пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни — як та роз­са­да, що на пер­ших ета­пах по­тре­бує ма­кси­маль­ної ува­ги, спе­ці­аль­ної «´рун­то­вої су­мі­ші» (че­сно­го кон­кур­су), осві­тле­н­ня (пу­блі­чно­сті), тем­пе­ра­ту­ри (пев­но­го рів­ня кри­ти­ки) й по­ли­ву (ви­зна­н­ня пер­ших до­ся­гнень).

На­ра­зі вже про­ва­ли­ли­ся з які­стю ін­гре­ді­єн­тів для «су­мі­ші» (чле­на­ми ко­мі­сії), ку­ди спер­шу по­мі­ща­ють роз­са­ду. І то­му спро­бу­є­мо вря­ту­ва­ти си­ту­а­цію че­рез три ін­ші фа­кто­ри — пу­блі­чність, кри­ти­ку і, ли­ше пі­сля кіль­кох мі­ся­ців ро­бо­ти, — ви­зна­н­ня пер­ших до­ся­гнень. Іна­кше цей кон­курс слід ска­со­ву­ва­ти і роз­по­чи­на­ти ши­ро­ко­мас­шта­бну кам­па­нію з йо­го пе­ре­за­пу­ску, бо не хо­ті­ло­ся б ма­ти на­стіль­ки по­ту­жний пра­во­охо­рон­ний ор­ган у ру­ках пре­зи­ден­та чи ко­гось з йо­го най­ближ­чо­го ото­че­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.