«По­ми­ло­чка» ста­ла­ся

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

І всі во­ни від­мо­ви­ли­ся від ці­єї до­лі, мо­ти­ву­ю­чи це тим, що не вва­жа­ють По­ро­шен­ка до­ста­тнім га­ран­том не ли­ше осо­би­стої без­пе­ки, а й до­мов­ле­но­стей, що укла­да­ю­ться. «З та­ким ти­лом во­ю­ва­ти не хо­дять», — ска­зав DT.UA один із них. Але ж по­годь­те­ся: будь-що ки­да­ти­ся в бій у ко­ман­ді та під ке­рів­ни­цтвом лю­ди­ни, яка мо­же в бу­дья­кий момент змі­ни­ти сто­ро­ну, пев­ною мі­рою на­віть не­ро­зва­жли­во... І на­вряд чи та­ка лю­ди­на вза­га­лі зна­йде­ться в Укра­ї­ні (за умо­ви во­ло­ді­н­ня не­об­хі­дни­ми ком­пе­тен­ці­я­ми). Як і ко­ман­да спе­ців, спро­мо­жних роз­плу­та­ти хи­трю­чий клу­бок усе но­вих до­го­во­рів і транс­а­кцій, які пе­ре­укла­да­ю­ться й про­во­дя­ться для за­плу­ту­ва­н­ня слі­дів ледь не що­дня, по­ки дер­жа­ва втра­чає до­ро­го­цін­ний час. І щоб роз­плу­та­ти цей клу­бок, по­тім зна­до­бля­ться ро­ки й ро­ки...

Та най­го­лов­ні­ше, щоб і сам По­ро­шен­ко по-справ­жньо­му ви­зна­чив­ся, во­ює він із екс«при­ва­тів­ця­ми» сер­йо­зно чи ні, пе­ре­став­ши, на­ре­шті, зва­жу­ва­ти осо­би­сті ви­го­ди, ри­зи­ки та пе­ре­ва­ги. Адже він до­сі ні­чо­го так і не зро­бив, щоб Ко­ло­мой­ський від­чув «за­пах вій­ни» по-справ­жньо­му: не на­пру­жу­вав усер­йоз пра­во­охо­рон­ців і, зокре­ма, Ген­про­ку­ра­ту­ру, не про­сив на­по­ле­гли­во зайня­ти­ся цим пи­та­н­ням іно­зем­них пар­тне­рів, не за­лу­чав до­свід­че­них єв­ро­пей­ських юри­стів, спро­мо­жних по­вер­ну­ти 8 за­хо­ва­них мі­льяр­дів Абля­зо­ва або «ку­бу­шки» Пу­га­чо­ва. Не зро­бив, вва­жа­ю­чи, як зав­жди, що він най­хи­трі­ший і про все до­мо­ви­ться... У ре­зуль­та­ті, як у то­му анек­до­ті, з’їв­ши 9 кі­ло со­лі та 99 кг ци­бу­лі, Пе­тро Оле­ксі­йо­вич за­ду­мав­ся: «А чи не за­пла­ти­ти за чо­вен?».

Ну а по­ки «лю­ди під­не­віль­ні» й, зокре­ма, юри­сти НБУ «від­бу­ва­ють но­мер», десь за ду­же щіль­но за­чи­не­ни­ми две­ри­ма Ро­тшиль­ди та ICU ве­дуть пе­ре­го­во­ри про ре­стру­кту­ри­за­цію кре­ди­тно­го порт­фе­ля При­ват­бан­ку. Ті са­мі Ро­тшиль­ди, які пред­став­ля­ють ін­те­ре­си По­ро­шен­ка в «слі­по­му» тра­сті. І той са­мий ICU, спів­вла­сни­ком яко­го ко­лись бу­ла Гон­та­ре­ва, а її ни­ні­шній шеф Ма­кар Па­се­нюк є лов­цем у пре­зи­дент­ській ко­ман­ді з фі­нан­со­во­го кві­ди­чу.

Тре­тя зна­чу­ща по­дія — на­ре­шті від­бу­ла­ся ви­ще­зга­да­на офі­цій­на пу­блі­ка­ція зві­ту При­ват­бан­ку за 2016 р. Однак ні сам звіт, ні «ін­фо­гра­фо­ва­ні» тлу­ма­че­н­ня Нац­бан­ку (біль­ше схо­жі на від­чай­ду­шні спро­би при­кра­си­ти ре­аль­ність) так і не да­ли чі­тких від­по­від­ей на за­пи­та­н­ня, яки­ми ра­ні­ше пе­ре­йма­ло­ся DT.UA. По су­ті, звіт мі­стить пра­кти­чно та­ку са­му су­му ін­сай­дер­ських кре­ди­тів, як і одна з по­пе­ре­дніх йо­го вер­сій, про яку пи­са­ло DT.UA (9,98 млрд про­ти 8,8 млрд). Рі­зни­ця у 1,18 млрд, яка ви­ни­кла бу­кваль­но в остан­ній момент, за та­ких мас­шта­бів не­прин­ци­по­ва, бо ма­ло впли­ває на під­сум­ко­ві від­со­тко­ві спів­від­но­ше­н­ня, — час­тка офі­цій­но за­фі­ксо­ва­но­го у зві­ті бан­ку «ін­сай­ду» ста­но­вить мен­ше за ви­ще­зга­да­ні 6%.

Як та­ке мо­жли­во? Чи­нов­ни­ки на­ма­га­ю­ться збе­рег­ти гар­ну мі­ну при по­га­ній грі, іно­ді до­сить не­ви­га­дли­во ма­ні­пу­лю­ю­чи ін­фор­ма­ці­єю. За вер­сі­єю за­сту­пни­ка го­ло­ви НБУ Рож­ко­вої в ін­терв’ю Finbalance, «зві­тність При­ват­бан­ку, що й під­твер­джує EY, до мо­мен­ту на­ціо­на­лі­за­ції (19 гру­дня 2016 р.) го­ту­вав ко­ли­шній ме­не­джмент При­ват­бан­ку, який фа­кти­чно ігно­ру­вав ви­мо­ги НБУ з від­обра­же­н­ня кре­ди­тів пов’яза­них осіб, по­си­ла­ю­чись на більш м’які між­на­ро­дні стан­дар­ти фін­зві­тно­сті. Ста­ру ж зві­тність не мо­жна за­раз швид­ко пе­ре­пи­са­ти». Оста­н­ня ви­ді­ле­на те­за по­да­є­ться як щось са­мо со­бою зро­зумі­ле, хо­ча ви­гля­дає як мі­ні­мум див­но, якщо не ска­за­ти без­глу­здо. І не то­му, що ко­ли­шніх ме­не­дже­рів, за на­шою ін­фор­ма­ці­єю, не допу­сти­ли до про­ве­де­н­ня ау­ди­ту (че­рез за­бо­ро­ну спів­ро­бі­тни­кам бан­ку на­да­ва­ти їм будь-які до­ку­мен­ти), а з ці­лої низ­ки ін­ших об­ста­вин.

По-пер­ше, що означає «швид­ко» і чо­му тіль­ки «за­раз»? Адже з мо­мен­ту вхо­дже­н­ня дер­жа­ви в банк ми­ну­ло вже більш як пів­ро­ку! За цей пе­рі­од, на­га­да­є­мо, від­по­від­но до то­ді­шніх де­кла­ра­цій чи­нов­ни­ків, во­ни ма­ли не тіль­ки в де­та­лях ро­зі­бра­ти­ся в си­ту­а­ції в бан­ку, а й про­ве­сти ре­стру­кту­ри­за­цію йо­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля (на чо­му ми окре­мо зу­пи­ни­мо­ся ниж­че). І, до ре­чі, зві­тність бан­ку від­по­від­но до чин­них за­ко­но­дав­чих норм ма­ла бу­ти опу­блі­ко­ва­на ще на­при­кін­ці кві­тня. Однак, за сло­ва­ми Рож­ко­вої, «EY роз­по­ча­ла ау­дит тіль­ки в лю­то­му. І банк, і ау­ди­тор звер­та­ли­ся з тим, щоб по­дов­жи­ти тер­мін. Да­лі, і це зви­чай­на пра­кти­ка, ко­ли звіт го­то­вий, йо­го обго­во­рю­ють ме­не­джмент і на­гля­до­ва ра­да, ще вно­ся­ться ко­ре­кти­ви» (як ви­дно, у ре­зуль­та­ті по­ді­бних «обго­во­рень» за бу­кваль­но кіль­ка днів ці ко­ре­кти­ви мо­жуть ви­ли­ти­ся в мі­льяр­дні су­ми).

По­чне­мо з то­го, що на­віть 4–5 мі­ся­ців — це ду­же чи­ма­лий тер­мін, щоб про­фе­сій­на ко­ман­да ау­ди­то­рів ком­па­нії, яка вхо­дить до че­твір­ки най­кра­щих на пла­не­ті, змо­гла ро­зі­бра­ти­ся в си­ту­а­ції в будь-яко­му бан­ку. Іна­кше гріш ці­на не тіль­ки цьо­му, а й усім бан­ків­ським зві­там, які чи­та­ють на­їв­ні ін­ве­сто­ри/ вкла­дни­ки. Крім то­го, EY ще з ми­ну­ло­го ро­ку, тоб­то до мо­мен­ту по­ча­тку на­ціо­на­лі­за­ції, го­ту­ва­ла ще один звіт, на який за­раз актив­но по­си­ла­ю­ться чи­нов­ни­ки (то­му що об´рун­то­ву­ють ним но­ву по­тре­бу в до­ка­пі­та­лі­за­ції), — due diligence. І йо­го ре­зуль­та­ти, згі­дно з офі­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю НБУ, бу­ли ві­до­мі ще в бе­ре­зні ц.р. Однак сам цей звіт тримається в се­кре­ті, по­при те, що ним об´рун­то­ва­но по­тре­бу в но­вих гі­гант­ських ви­да­тках держ­бю­дже­ту. Оче­ви­дно, під тра­ди­цій­ним при­во­дом «бан­ків­ська та­єм­ни­ця», під яким на­ро­бле­но вже ох скіль­ки тем­них справ не тіль­ки в нашій кра­ї­ні (і, до ре­чі, весь світ актив­но йде до то­го, щоб са­ме це по­ня­т­тя пе­ре­ста­ло існу­ва­ти). Хо­ча та­єм­ни­ця не та­ка вже й ве­ли­ка, якщо окре­мі жур­на­лі­сти, ко­ли це чи­нов­ни­кам бу­ло по­трі­бно та зру­чно, все-та­ки змо­гли з ним озна­йо­ми­ти­ся.

У зв’яз­ку з цим ви­ни­кає й на­сту­пне за­пи­та­н­ня: що означає «пе­ре­пи­са­ти»? Адже Нац­банк уже май­же два ро­ки «про­сві­чу­вав банк уздовж і впо­пе­рек», три­мав там при­зна­че­них ку­ра­то­рів, ма­ю­чи до­ступ до йо­го фін­по­ка­зни­ків пра­кти­чно в ре­жи­мі ре­аль­но­го ча­су! От­же, по­ви­нен був ма­ти свою вер­сію й тра­кту­ва­н­ня «при­ва­тів­ських» цифр і по­ка­зни­ків. Що за­ва­жа­ло нац­бан­ків­ським спо­сте­рі­га­чам до­по­мог­ти вже но­во­му, кон­тро­льо­ва­но­му дер­жа­вою, ме­не­джмен­ту які­сно пе­ре­оці­ни­ти си­ту­а­цію в бан­ку, під­го­ту­вав­ши аде­ква­тний звіт, який остан­ні мі­ся­ці так ба­жа­ла по­ба­чи­ти вся за­ці­кав­ле­на фі­нан­со­ва гро­мад­ськість че­рез ве­ли­че­зні мас­шта­би сум, які фі­гу­ру­ють у ньо­му? І якщо вже в НБУ сум­ні­ва­ю­ться у вла­сних ком­пе­тен­ці­ях, то що за­ва­жа­ло по­кла­сти­ся на ма­сти­тих екс­пер­тів-ау­ди­то­рів EY? Втім, у са­мої EY, за сло­ва­ми Рож­ко­вої, чо­мусь «пре­дме­тно не ви­вча­ли про­бле­ма­ти­ки ін­сай­дер­ських кре­ди­тів у рам­ках під­го­тов­ки ви­снов­ку до зві­тно­сті При­ват­бан­ку за 2016 р. за між­на­ро­дни­ми стан­дар­та­ми фін­зві­тно­сті». І в цій си­ту­а­ції, всу­пе­реч за­явам за­сту­пни­ка го­ло­ви НБУ, зов­сім не зда­є­ться «при­ро­дним», що «ау­ди­то­ри в цьо­му ра­зі не мо­гли ані під­твер­ди­ти, ані спро­сту­ва­ти тих чи ін­ших оці­нок». Адже це са­ме ті ау­ди­то­ри, які, ви­хо­дить, ро­блять за­раз чи не всю ау­ди­тор­ську ро­бо­ту в Нац­бан­ку. Іна­кше на­ві­що до­пу­ска­ти ри­зи­ки оче­ви­дно­го кон­флі­кту ін­те­ре­сів, про який DT.UA уже пи­са­ло?

Оче­ви­дно, са­ме на­ма­га­ю­чись уни­кну­ти цьо­го кон­флі­кту, ау­ди­то­ри так ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють фор­му­лю­ва­н­ня «ми не змо­гли отри­ма­ли прийня­тні ау­ди­тор­ські до­ка­зи в до­ста­тньо­му об­ся­зі що­до…».

Зокре­ма, EY не змо­гла під­твер­ди­ти, ко­ли ви­ни­кли зби­тки, за яки­ми сфор­мо­ва­но ре­зер­ви в роз­мі­рі 155 млрд, і як на ці ре­зер­ви впли­ну­ла здій­сне­на во­се­ни 2016-го і так і не за­вер­ше­на ре­стру­кту­ри­за­ція кре­ди­тно­го порт­фе­ля При­ват­бан­ку на 137 млрд грн. До­слів­но: «Ми не змо­гли отри­ма­ти прийня­тні ау­ди­тор­ські до­ка­зи в до­ста­тньо­му об­ся­зі що­до впли­ву ре­стру­кту­ри­за­ції та­ких кре­ди­тив на кон­со­лі­до­ва­ний звіт про при­бу­тки та зби­тки та ін­ший су­ку­пний до­хід». Іні­ці­а­то­ром ці­єї ре­стру­кту­ри­за­ції, до ре­чі, хо­ча й був НБУ, але во­на, за за­ява­ми йо­го фун­кціо­не­рів, ви­яви­ла­ся мар­ною: мі­сце більш як со­тні ста­рих ком­па­ній-по­зи­чаль­ни­ків зайня­ли кіль­ка де­ся­тків ана­ло­гі­чних «по­ро­жніх» ком­па­ній без акти­вів, до­хо­дів і до­сві­ду ве­де­н­ня опе­ра­цій­ної діяльності, а но­ві кре­ди­ти бу­ло так са­мо ви­да­но на не­рин­ко­вих умовах.

Однак то­ді все ж та­ки за­ли­ша­є­ться без оста­то­чної від­по­віді за­пи­та­н­ня: а на­ві­що тре­ба бу­ло за­ті­ва­ти по­ді­бну ре­стру­кту­ри­за­цію за та­ко­го по­ту­ра­н­ня у під­хо­дах нац­бан­ків­ських кон­тро­ле­рів? І це — те­ма для до­да­тко­во­го ана­лі­зу. А то­чні­ше, роз­слі­ду­ва­н­ня.

Адже тре­ба пам’ята­ти, що в бан­ку на той час уже дав­но пра­цю­вав ку­ра­тор (і, мо­жли­во, не один), а си­ту­а­цію в ньо­му мав по­стій­но мо­ні­то­ри­ти НБУ, тож «не­роз­то­ро­пність», з якою ді­я­ли й ді­ють чи­нов­ни­ки, не мо­же не ви­кли­ка­ти обу­ре­н­ня. Ви­хо­дить, що спо­ча­тку во­ни пів­то­ра ро­ку «оздо­ров­лю­ва­ли» банк, щоб у під­сум­ку «з’ясу­ва­ти», що 97–99,4% йо­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля ма­ють ін­сай­дер­ський ха­ра­ктер (при­чо­му про­бле­ма з 30–55 млрд грн, за їхні­ми ж оцін­ка­ми, збіль­ши­ла­ся до спо­ча­тку 117 млрд, а по­тім — до 155 і біль­ше мі­льяр­дів). А ку­ди то­ді ра­ні­ше ди­ви­ли­ся? Пам’ята­є­ться, ще 2015-го пред­став­ни­ки МВФ, на­ди­вив­шись на ро­зра­хун­ки НБУ, уже би­ли на спо­лох: тре­ба тер­мі­но­во «ру­ба­ти» пі­ра­мі­ду. Але ки­їв­ські фун­кціо­не­ри пе­ре­ко­ну­ва­ли, що про­бле­му бу­де вре­гу­льо­ва­но. При­чо­му пе­ре­ко­ну­ва­ли не ли­ше МВФ. Пі­сля одні­єї з пу­блі­ка­цій DT.UA, що ре­гу­ляр­но від­сте­жу­ва­ло си­ту­а­цію в бан­ку весь це час, в хо­ді ор­га­ні­зо­ва­ної з іні­ці­а­ти­ви ке­рів­ни­цтва НБУ спе­ці­аль­ної зу­стрі­чі пер­ші осо­би Нац­бан­ку при­ся­га­ли­ся, що си­ту­а­ція пов­ні­стю під кон­тро­лем, при цьо­му вмов­ля­ю­чи «не гой­да­ти чов­на». Оче­ви­дно, про будь-який кон­троль — на­віть по­верх­не­вий — не мо­же бу­ти й мо­ви. Най­більш оче­ви­дний ви­сно­вок, що на­про­шу­є­ться: окрім зло­вжи­вань з бо­ку вла­сни­ків і ме­не­джмен­ту (на­яв­ність яких тіль­ки де­кла­ру­ють, але ніяк за жо­дним ви­пад­ком з яко­їсь при­чи­ни не мо­жуть до­ве­сти чи­нов­ни­ки), зяє як мі­ні­мум і зло­чин­на недбалість (або змо­ва) з бо­ку пред­став­ни­ків ре­гу­ля­то­ра. Хоч хтось із них ко­лись бу­де в чо­мусь ви­кри­тий пра­во­охо­рон­ця­ми? Це за­пи­та­н­ня стає ще го­стрі­шим на тлі пу­блі­ка­цій про мо­жли­ву осо­би­сту за­ці­кав­ле­ність перших осіб дер­жа­ви в змі­ні вла­сни­ків При­ват­бан­ку.

Па­ра­лель­но ви­ни­кає ще одне до­сить ва­жли­ве за­пи­та­н­ня: чим усі остан­ні пів­ро­ку за­ймав­ся но­вий ме­не­джмент бан­ку, якщо топ-чи­нов­ни­ки НБУ кон­ста­ту­ють «зна­чне по­гір­ше­н­ня яко­сті йо­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля»? Нев­же по­ча­ток ви­да­чі «те­плих» кре­ди­тів — це го­лов­не до­ся­гне­н­ня? І де все ж та­ки хо­ча б мі­ні­маль­ні ре­зуль­та­ти ро­бо­ти ство­ре­но­го в При­ват­бан­ку ще в сі­чні ц.р. де­пар­та­мен­ту з ро­бо­ти з про­блем­ною за­бор­го­ва­ні­стю?

По­ки що ре­зуль­та­тив­ність, якщо ві­ри­ти офі­цій­ним за­явам НБУ, су­то не­га­тив­на. Більш то­го, слаб­кість юри­ди­чних по­зи­цій ре­гу­ля­то­ра, спро­во­ко­ва­на по­спі­шні­стю й не­про­ду­ма­ні­стю йо­го рі­шень, ство­рює ве­ли­че­зні ри­зи­ки оста­то­чної втра­ти ще контрольованих бан­ком акти­вів. Від­су­тність які­сної юри­ди­чної екс­пер­ти­зи — оче­ви­дна ін­сти­ту­ціо­наль­на слаб­кість ни­ні­шньо­го бан­ків­сько­го ре­гу­ля­то­ра — про­ди­кто­ва­на ці­лою се­рі­єю об’єктив­но-суб’єктив­них об­ста­вин.

Одна з та­ких об­ста­вин — так зва­на ре­фор­ма Ра­шко­ва­на, який з по­да­чі й на на­стій­ну ви­мо­гу Гон­та­ре­вої ни­ні успі­шно тру­ди­ться на по­са­ді пред­став­ни­ка Укра­ї­ни у МВФ. Окрім ін­ших на­прям­ків, здій­сне­ні змі­ни «під­ко­си­ли» і юри­ди­чну слу­жбу НБУ. Ра­ні­ше юри­сти НБУ, при­найм­ні в прин­ци­по­вих пи­та­н­нях, пра­кти­чно не про­гра­ва­ли су­дів. По­тім ста­тус юр­де­пар­та­мен­ту по­ни­зи­ли — звід­ти пі­шли не ли­ше ко­ли­шній ди­ре­ктор Ві­ктор Но­ві­ков, а й ряд ін­ших силь­них юри­стів, які ста­ли не до впо­до­би но­вій «мо­ло­дій ре­фор­ма­тор­ській ко­ман­ді». Ви­хо­дить, за­оща­ди­ли ти­ся­чі на зар­пла­тах, а те­пер втра­ча­є­мо мі­льяр­ди в су­дах. При­чо­му не тіль­ки в су­дах з Ко­ло­мой­ським, але і з Фір­та­шем, Ба­хма­тю­ком, Ла­гу­ном, Кли­мо­вим, Кли­мен­ком, По­лі­щу­ком та ін­ши­ми то­ва­ри­ша­ми.

А бу­де ще й не те. За да­ни­ми са­мо­го НБУ, ста­ном на 1 трав­ня 2017 р. су­ди від­но­ви­ли ді­яль­ність уже 12 ра­ні­ше лі­кві­до­ва­них бан­ків: «Фі­нан­со­ва іні­ці­а­ти­ва», «Со­юз», «Укра­їн­ський ін­но­ва­цій­ний банк», «Пре­мі­ум», «Ка­пі­тал», «Ве­лес», «Ра­ди­кал банк», «ТК Кре­дит», «Схі­дно-про­ми­сло­вий ко­мер­цій­ний банк», «Ки­їв­ська Русь», «КСГ банк», «Хре­ща­тик».

У ви­пад­ку з «При­ва­том» юри­ди­чні по­зи­ції НБУ, якщо су­ди­ти за сло­ва­ми йо­го фун­кціо­не­рів, під­крі­плю­ю­ться ча­сто тіль­ки спе­ці­аль­но ви­пи­са­ни­ми під йо­го на­ціо­на­лі­за­цію за­ко­но­дав­чи­ми нор­ма­ми, що су­пе­ре­чать ба­га­тьом ін­шим нор­мам ци­віль­но­го пра­ва. То­му по­зи­ції укра­їн­ської дер­жа­ви в між­на­ро­дних су­дах (осо­бли­во лон­дон­ських) мо­жуть ви­яви­ти­ся над­зви­чай­но хис­тки­ми. Як хис­тки­ми во­ни вже ви­яви­ли­ся в укра­їн­ських су­дах, і це по­при те, що ни­ні­шній очіль­ник дер­жа­ви їх ціл­ком кон­тро­лює.

За да­ни­ми DT.UA, юри­ди­чна слу­жба НБУ за­раз про­сто по­то­пає у ва­лу всі­ля­ких по­зо­вів-пре­тен­зій, що на­кри­ли її, яв­но не справ­ля­ю­чись із си­ту­а­ці­єю. Оче­ви­дно, ско­ро до­ве­де­ться на­йма­ти до­ро­гих зов­ні­шніх кон­суль­тан­тів за де­ся­тки фа­кти­чно дер­жав­них міль­йо­нів. Чи пе­ре­мо­ги в су­дах на­справ­ді ні­ко­му й не по­трі­бні?

У ре­зуль­та­ті, як і за всіх ча­сів, що­си­ли екс­плу­а­ту­є­ться ду­же зру­чна для чи­нов­ни­ків по­зи­ція — «ва­ли все на па­пє­р­єд­ні­ков». Ну або на су­мі­жни­ків — в основ­но­му на не­ефе­ктив­но пра­цю­ю­чі су­ди й пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни. Тим ча­сом з існу­ю­чим порт­фе­лем ні­хто не пра­цює, де­да­лі біль­ша кіль­кість су­до­вих роз­гля­дів «успі­шно» про­гра­є­ться. За­те успі­шно й без осо­бли­вих до­ко­рів сум­лі­н­ня в ка­пі­тал бан­ку за­га­ня­ю­ться де­да­лі но­ві де­ся­тки мі­льяр­дів. А чо­му б і ні, адже ро­би­ться це за ра­ху­нок уже май­бу­тніх по­ко­лінь.

Ну що ж, ясно­сті не до­да­ло­ся, і ми до­сі ще че­ка­є­мо.

Те­пер уже «під­твер­дже­н­ня чи не­під­твер­дже­н­ня ін­сай­дер­сько­го ха­ра­кте­ру кре­ди­тів, які «При­ват» ви­дав ко­ли­шнім пов’яза­ним осо­бам, — це пи­та­н­ня пе­ред­усім forensic audit (по су­ті, су­до­во­го ау­ди­ту), який уже від­бу­ва­є­ться (йо­го про­во­дить Kroll і Alixpartners. — Finbalance)». Ра­дує і зо­бов’яза­н­ня Рож­ко­вої, що «ми з пев­ною пе­рі­о­ди­чні­стю з до­зво­лу юри­стів і в допу­сти­мих об­ся­гах бу­де­мо цю ін­фор­ма­цію опри­лю­дню­ва­ти». От тіль­ки від­бу­ва­ти­ме­ться це ли­ше то­ді, оче­ви­дно, ко­ли це бу­де зру­чно й ви­гі­дно чи­нов­ни­кам. Юрій Ско­ло­тя­ний,

Ва­дим Си­ро­та

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.