Ре­фор­ма кри­мі­наль­но­го бло­ку по­лі­ції: про­бле­ми і пер­спе­кти­ви

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Ре­фор­ма по­лі­ції в Укра­ї­ні — зна­чний крок до ство­ре­н­ня ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку єв­ро­пей­сько­го зраз­ка.

По­лі­ція по­вин­на на­да­ва­ти спе­ці­аль­ні по­слу­ги на­се­лен­ню. І при цьо­му не орі­єн­ту­ва­ти­ся у сво­їй ді­яль­но­сті на збе­ре­же­н­ня по­лі­ти­чної вла­ди або кон­троль над при­ва­тним жи­т­тям гро­ма­дян, як це бу­ло ра­ні­ше, а не­у­хиль­но до­три­му­ва­ти­ся прав і сво­бод лю­ди­ни.

Одні­єю з най­скла­дні­ших ла­нок у ре­фор­мі по­лі­ції є кри­мі­наль­ний блок — ор­га­ни до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня (слід­чі) і кри­мі­наль­на по­лі­ція (опе­ра­тив­на слу­жба, кар­ний роз­шук, кри­мі­наль­на роз­від­ка). По­пер­ше, з огля­ду на ва­жли­вість і скла­дність по­кла­де­них на них зав­дань, а са­ме — пре­вен­ція та про­ти­дія зло­чин­но­сті. По-дру­ге, з огля­ду на на­яв­ність ін­ших грав­ців на цьо­му по­лі — про­ку­ра­ту­ри і су­ду, з яки­ми во­ни вза­є­мо­ді­ють у сво­їй пов­сяк­ден­ній ро­бо­ті. Без ре­фор­ми про­ку­ра­ту­ри скла­дно го­во­ри­ти про про­це­су­аль­ну не­за­ле­жність слід­чо­го, а без ре­фор­ми су­до­вої си­сте­ми — про су­до­вий кон­троль за до­три­ма­н­ням прав і сво­бод лю­ди­ни в кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні.

По­лі­ція є одним з не­ба­га­тьох ор­га­нів дер­жав­ної вла­ди, яка в мир­ний час має пра­во на ле­гі­тим­не на­силь­ство, а то­му по­ру­ше­н­ня прав і сво­бод лю­ди­ни з її бо­ку ча­сто ма­ють ха­ра­ктер фі­зи­чно­го на­силь­ства. З огля­ду на си­стем­ність та­ких по­ру­шень са­ме в кри­мі­наль­но­му бло­ці по­лі­ції, не­об­хі­дно ма­ти най­до­ско­на­лі­шу си­сте­му за­по­бі­жни­ків від них. Основ­ний не­га­тив, який під­ри­вав ав­то­ри­тет ко­ли­шньої мі­лі­ції, по­ля­гає якраз у спе­ци­фі­ці ді­яль­но­сті під­роз­ді­лів кри­мі­наль­но­го бло­ку.

Адже за ка­ту­ва­н­ня, ін­ші фор­ми не­за­кон­но­го на­силь­ства, за фаль­си­фі­ка­цію до­ка­зів, тиск на бі­знес та ін­ші фор­ми не­за­кон­ної ді­яль­но­сті, за по­бу­то­ву ко­ру­пцію, за­кри­т­тя кри­мі­наль­них про­ва­джень від­по­від­аль­ни­ми є са­ме слід­чо-опе­ра­тив­ні під­роз­ді­ли. Всі пе­ре­лі­че­ні про­бле­ми при­та­ман­ні по­лі­цей­ській си­сте­мі і ни­ні. Річ у то­му, що ін­сти­ту­цій­них змін у ро­бо­ті слід­чо-опе­ра­тив­них під­роз­ді­лів не від­бу­ло­ся, ка­дри там пра­цю­ють ста­рі, бо за ре­зуль­та­та­ми ате­ста­ції бу­ло звіль­не­но всьо­го 7,7% по­лі­цей­ських.

До­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів, яке здій­сню­є­ться по­лі­ці­єю, — не­ефе­ктив­не. Про це го­во­рять не тіль­ки екс­пер­ти і на­у­ков­ці, а й пе­ре­сі­чні гро­ма­дя­ни. Рі­вень від­чу­т­тя се­бе на­се­ле­н­ням у без­пе­ці зни­жу­є­ться. В Укра­ї­ні що­ро­ку ре­є­стру­є­ться при­бли­зно 550–600 тис. кри­мі­наль­них про­ва­джень, при цьо­му до су­ду спря­мо­ву­є­ться при­бли­зно 130– 160 тис. Тоб­то ли­ше тре­ти­на зло­чи­нів роз­кри­ва­є­ться (для на­силь­ни­цьких зло­чи­нів цей від­со­ток ста­но­вить 40–45%). З них 95% роз­слі­ду­є­ться по­лі­ці­єю. На­сам­пе­ред це кра­діж­ки, по­гра­бу­ва­н­ня, уми­сні лег­кі ті­ле­сні ушко­дже­н­ня то­що. Та­кі ре­зуль­та­ти по­ро­джу­ють сум­ні­ви в ре­аль­ній від­по­від­аль­но­сті за зло­чин­ні ді­я­н­ня в Укра­ї­ні. Не­роз­кри­ті спра­ви про­сто за­кри­ва­ють за стро­ком дав­но­сті, тоб­то «спи­су­ють».

Во­дно­час осо­бли­вий по­ря­док кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня — но­ве­ла Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу 2012 ро­ку — до­сі не на­був зна­чно­го по­ши­ре­н­ня. Мо­ва про уго­ду про ви­зна­н­ня ви­ну­ва­то­сті, яку мо­же укла­сти пі­до­зрю­ва­ний з про­ку­ро­ром, та ми­ро­ву уго­ду, яку мо­же укла­сти пі­до­зрю­ва­ний з по­тер­пі­лим. Са­ме ці ін­сти­ту­ти на За­хо­ді до­зво­ля­ють ефе­ктив­ні­ше роз­слі­ду­ва­ти зло­чи­ни, бо лю­ди­на ро­бить ра­ціо­наль­но об´рун­то­ва­ний ви­бір у бік спів­пра­ці зі слід­ством. Во­дно­час там це від­бу­ва­є­ться офі­цій­но й без тих не­фор­маль­них пра­ктик, які галь­му­ють ро­бо­ту укра­їн­ської по­лі­ції.

Про те, що пре­вен­тив­ну фун­кцію має не су­во­рість по­ка­ра­н­ня, а йо­го не­від­во­ро­тність, пи­сав іще у XVIII ст. іта­лій­ський юрист Че­за­ре Бек­ка­рія. У на­шо­му ж ви­пад­ку, ко­ли ли­ше тре­ти­на справ спря­мо­ву­є­ться до су­ду, го­во­ри­ти про пре­вен­цію зло­чи­нів вкрай скла­дно. Тоб­то лю­ди ро­зу­мі­ють, що зло­чин­ні ді­я­н­ня мо­жуть за­ли­ша­ти­ся без­кар­ни­ми. Ни­ні фа­кти­чно, якщо не вста­нов­ле­но осо­бу по­тен­цій­но­го зло­чин­ця (тоб­то зло­чин не ско­є­но в умо­вах оче­ви­дно­сті), ре­аль­но­го ру­ху в роз­слі­ду­ван­ні не від­бу­ва­є­ться. Впли­ну­ти на це мо­же тіль­ки су­спіль­ний ре­зо­нанс або до­да­тко­ве сти­му­лю­ва­н­ня слід­чо­го по­тер­пі­лим, зокре­ма й не­за­кон­не («по­дя­ка» за при­швид­ше­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня спра­ви).

При­чи­на та­ко­го ста­ну ре­чей — у низ­ці си­стем­них про­блем у ді­яль­но­сті на­зва­них ви­ще під­роз­ді­лів. Це і від­чу­тний в умо­вах не по­ста­нов­ле­н­ня ви­прав­ду­валь­них ви­ро­ків обви­ну­валь­ний ухил (accusatory bias) у кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні. (Фа­кти­чно на сьо­го­дні, якщо осо­бі ого­ло­ше­но про пі­до­зру — у 95% ви­пад­ках спра­ву що­до неї бу­де спря­мо­ва­но до су­ду, а остан­ній у 99% ви­пад­ків по­ста­но­вить обви­ну­валь­ний ви­рок.) І не­ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня май­но­вих зло­чи­нів, яки­ми не зав­да­но зна­чної шко­ди (на­при­клад, кра­діж­ка мо­біль­но­го те­ле­фо­на або ве­ло­си­пе­да). На пра­кти­ці та­кі зло­чи­ни в рі­зний спо­сіб про­сто на­ма­га­ю­ться при­хо­ва­ти від облі­ку.

Ко­жен но­вий мі­ністр вну­трі­шніх справ, за­сту­па­ю­чи на по­са­ду, обі­цяє ви­ко­рі­ни­ти ці про­бле­ми й зро­би­ти кри­мі­наль­не роз­слі­ду­ва­н­ня ефе­ктив­ним. Однак обі­цян­ки так і за­ли­ша­ю­ться обі­цян­ка­ми. Хо­ча спра­ве­дли­во бу­де за­ува­жи­ти, що над ви­рі­ше­н­ням цих про­блем су­шать го­ло­ви в усіх кра­ї­нах пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру, ро­зу­мі­ю­чи, що це пи­та­н­ня не стіль­ки за­ко­но­дав­ства, скіль­ки пра­во­за­сто­су­ва­н­ня. Тоб­то про­бле­ма зде­біль­шо­го не в то­му, ЩО на­пи­са­но в за­ко­нах, а в то­му, яки­ми не­фор­маль­ни­ми пра­кти­ка­ми по­слу­го­ву­ю­ться слід­чі й опе­ра­тив­ни­ки ще з ра­дян­ських ча­сів.

От­же, для ре­аль­них змін у ро­бо­ті кри­мі­наль­но­го бло­ку по­лі­ції має від­бу­ти­ся низ­ка за­ко­но­дав­чих та ін­сти­ту­цій­них ре­форм — і не тіль­ки в по­лі­ції, а й ін­ших ор­га­нах, які спри­я­ють пра­во­суд­дю, на­сам­пе­ред у про­ку­ра­ту­рі. Зокре­ма, на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні має бу­ти за­про­ва­дже­но ін­сти­тут кри­мі­наль­них про­сту­пків. Де­таль­ні­ше про це да­лі. Про ін­сти­тут де­те­кти­вів Ни­ні ма­є­мо про­бле­му у вза­є­мо­дії слід­чих та опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків по­лі­ції. Во­на по­ля­гає в си­стем­но­му кон­флі­кті — рі­зно­му ро­зу­мін­ні об­ся­гу ро­бо­ти й ро­лі в роз­слі­ду­ван­ні кон­кре­тно­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, а та­кож рі­зно­му під­по­ряд­ку­ван­ні, рі­зних прі­о­ри­те­тах у ро­бо­ті то­що.

Про не­об­хі­дність об’єд­на­ти фун­кції слід­чо­го й опе­ра­тив­но­го пра­ців­ни­ка в екс­пер­тно­му і на­у­ко­во­му се­ре­до­ви­щі го­во­рять уже ба­га­то ро­ків. З мо­мен­ту ухва­ле­н­ня КПК 2012 ро­ку та­кі дис­ку­сії по­ча­сті­ша­ли, оскіль­ки в ньо­му слід­чо­го ви­зна­че­но як основ­ну про­це­су­аль­ну осо­бу на ста­дії до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня.

Ста­ном на сьо­го­дні в на­шій кра­ї­ні ли­ше один ор­ган пра­во­по­ряд­ку має у сво­їй стру­кту­рі де­те­кти­вів — На­ціо­наль­не ан­ти­ко­ру­пцій­не бю­ро Укра­ї­ни. Йо­го де­те­кти­ви здій­сню­ють опе­ра­тив­ну ро­бо­ту, фі­кса­цію до­ка­зів і під­го­тов­ку всіх про­це­су­аль­них до­ку­мен­тів. Во­дно­час НАБУ є спе­ці­а­лі­зо­ва­ним ор­га­ном, яко­му під­слі­дна ви­со­ко­по­са­до­ва ко­ру­пція — ко­ру­пцій­ні зло­чи­ни, якщо во­ни вчи­не­ні ви­со­ко­по­са­дов­цем або якщо роз­мір пре­дме­та зло­чи­ну або зав­да­ної шко­ди до­рів­нює чи пе­ре­ви­щує 812 тис. грн. Ефе­ктив­ність ро­бо­ти де­те­кти­вів цьо­го ор­га­ну і ефе­ктив­ність слід­чих та опе­ра­тив­них під­роз­ді­лів по­лі­ції, яким під­слі­дна за­галь­но­кри­мі­наль­на зло­чин­ність, по­рів­ню­ва­ти скла­дно. Про­те пев­ний по­зи­тив­ний до­свід дер­жа­ви в ін­сти­ту­цій­но­му та за­ко­но­дав­чо­му вре­гу­лю­ван­ні слу­жби де­те­кти­вів уже є.

Ін­сти­тут по­лі­цей­ських де­те­кти­вів існує в скан­ди­нав­ських кра­ї­нах, Ні­меч­чи­ні, США та ін­ших дер­жа­вах ста­лої де­мо­кра­тії. Між ни­ми є низ­ка від­мін­но­стей в об­ся­зі пов­но­ва­жень, мо­де­лі вза­є­мо­дії з про­ку­ра­ту­рою то­що. Ра­зом із тим усіх їх об’єд­нує те, що зби­рає до­ка­зи і фі­ксує їх у про­це­су­аль­них до­ку­мен­тах одна осо­ба, яка не­се від­по­від­аль­ність за якість про­ро­бле­ної ро­бо­ти — під­го­тов­ку й спря­му­ва­н­ня обви­ну­валь­но­го ви­снов­ку до су­ду. То­му де­те­ктив за­ці­кав­ле­ний у які­сній ро­бо­ті над кри­мі­наль­ною спра­вою, в якій він роз­би­ра­є­ться від по­ча­тку до кін­ця.

На рів­ні дер­жав­ної по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні не­об­хі­дність за­про­ва­ди­ти ін­сти­тут де­те­кти­вів опо­се­ред­ко­ва­но ви­хо­дить з ду­ху Кон­це­пції ре­фор­му­ва­н­ня кри­мі­наль­ної юсти­ції 2008 ро­ку і КПК 2012 ро­ку. У Стра­те­гії ре­фор­му­ва­н­ня ор­га­нів вну­трі­шніх справ, за­твер­дже­ної Роз­по­ря­дже­н­ням КМУ №1118-р від 22.10.2014 р., зга­ду­є­ться слу­жба де­те­кти­вів з роз­кри­т­тя за­галь­но­кри­мі­наль­них зло­чи­нів, однак не вка­зу­є­ться тер­мі­ну її за­про­ва­дже­н­ня.

Пі­сля трьох ро­ків ре­фор­ми по­лі­ції зро­бле­но пер­ші кро­ки до ре­аль­них змін у ро­бо­ті кри­мі­наль­но­го бло­ку. У сі­чні 2017-го На­цпо­лі­ція спіль­но з між­на­ро­дни­ми пар­тне­ра­ми роз­по­ча­ла пі­ло­тний про­ект на ба­зі Бо­ри­спіль­сько­го від­ді­лу по­лі­ції Ки­їв­ської обла­сті, який об’єд­нав фун­кції слід­чих та опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків під єди­не під­по­ряд­ку­ва­н­ня. На жаль, пу­блі­чно­го зві­ту за цим екс­пе­ри­мен­том не бу­ло, то­му про йо­го ефе­ктив­ність го­во­ри­ти пе­ред­ча­сно.

У черв­ні пі­ло­тний про­ект по­ши­ре­но на ві­сім обла­стей: Хар­ків­ську, Львів­ську, Оде­ську, Хмель­ни­цьку, За­по­різь­ку, Сум­ську, Пол­тав­ську і Ки­їв­ську. В екс­пе­ри­мен­ті бе­ре участь один від­діл по­лі­ції від ко­жної обла­сті. За сло­ва­ми го­ло­ви На­цпо­лі­ції, близь­ко 75–90% осо­бо­во­го скла­ду під­роз­ді­лів кри­мі­наль­ної по­лі­ції пе­ре­ве­ли в ста­тус слід­чих. При цьо­му опе­ра­тив­ні пра­ців­ни­ки, які за­ли­ши­ли­ся на по­са­дах, і на­да­лі ви­ко­ну­ють пря­мі обов’яз­ки кри­мі­наль­ної по­лі­ції: опе­ра­тив­ну й аген­тур­ну ро­бо­ту, ве­де­н­ня опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­вих справ, вста­нов­ле­н­ня нев­пі­зна­них тру­пів і роз­шук без­ві­сти зни­клих осіб. Тоб­то в ме­жах екс­пе­ри­мен­ту не від­бу­ло­ся пов­ної від­мо­ви від опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків, що за­ли­шає де­те­кти­вам мо­жли­вість звер­та­ти­ся до них із до­ру­че­н­ня­ми. Це мо­же не­га­тив­но по­зна­чи­ти­ся на яко­сті екс­пе­ри­мен­ту.

Ста­ном на сьо­го­дні в по­лі­ції пра­цює до во­сьми ти­сяч слід­чих і близь­ко 15 ти­сяч опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків. Го­лов­на ква­лі­фі­ка­цій­на ви­мо­га до слід­чо­го — на­яв­ність ви­щої юри­ди­чної осві­ти, що, швид­ше за все, бу­де пе­ре­не­се­на на де­те­кти­ва. От­же, не­мо­жли­во про­сто пе­ре­ве­сти всіх опе­ра­тив­ни­ків у ста­тус де­те­кти­ва. Яким чи­ном да­лі від­бу­ва­ти­ме­ться пе­ре­хід на но­ву мо­дель у ра­зі успі­шно­сті екс­пе­ри­мен­ту — пи­та­н­ня від­кри­те. А тим ча­сом над­зви­чай­но ва­жли­вою є про­фе­сій­на під­го­тов­ка, бо зро­зумі­ло, що тіль­ки ви­щої осві­ти не­до­ста­тньо: адже для то­го, щоб ста­ти пов­но­цін­ним слід­чим або опе­ра­тив­ни­ком, по­трі­бно ма­ти як мі­ні­мум 2-3 ро­ки по­стій­но­го на­став­ни­цтва з бо­ку ко­лег по про­фе­сії. Що­до за­ко­но­дав­чих змін Ек­спе­ри­мент не пе­ред­ба­чає вне­се­н­ня змін до за­ко­но­дав­ства, оскіль­ки від­бу­ло­ся пе­ре­ве­де­н­ня опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків на шта­тні по­са­ди слід­чих. Все від­бу­ва­є­ться в рам­ках за­ко­ну, бо від­по­від­но до КПК слід­чим на­да­но пра­во здій­сню­ва­ти як гла­сні, так і не­гла­сні слід­чі/роз­шу­ко­ві дії (НСРД). Однак є не­ве­ли­чка про­бле­ма: по-пер­ше, слід­чі На­цпо­лі­ції не мо­жуть здій­сню­ва­ти опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­ву ді­яль­ність без вне­се­н­ня від­по­від­них змін до про­філь­но­го за­ко­ну, а по-дру­ге, не всі НСРД мо­жуть здій­сню­ва­ти­ся слід­чи­ми На­ціо­наль­ної по­лі­ції. Мо­ва про два не­гла­сні за­хо­ди. 1. Зня­т­тя ін­фор­ма­ції з транс­порт­них те­ле­ко­му­ні­ка­цій­них ме­реж (пе­ре­да­ча да­них у ме­ре­жі Ін­тер­нет, Sms-по­ві­дом­лень то­що). Від­по­від­но до ст. 263 КПК та­ка мо­жли­вість є ли­ше в упов­но­ва­же­них під­роз­ді­лів На­цпо­лі­ції та СБУ.

2. Ви­ко­на­н­ня спе­ці­аль­но­го зав­да­н­ня з роз­кри­т­тя зло­чин­ної ді­яль­но­сті ор­га­ні­зо­ва­ної гру­пи або зло­чин­ної ор­га­ні­за­ції. Ст. 8 За­ко­ну «Про опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­ву ді­яль­ність», а та­кож ст. 14 За­ко­ну «Про ор­га­ні­за­цій­но-пра­во­ві осно­ви бо­роть­би з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю» на­дає пра­во про­ни­ка­ти в зло­чин­ну гру­пу ли­ше не­гла­сно­му пра­ців­ни­ко­ві опе­ра­тив­но­го під­роз­ді­лу або осо­бі, яка спів­ро­бі­тни­чає з ним, зі збе­ре­же­н­ням у та­єм­ни­ці до­сто­вір­них да­них що­до їх осо­би­сто­сті.

Це го­во­рить не тіль­ки про не­об­хі­дність у подаль­шо­му вне­сти від­по­від­ні змі­ни до за­ко­но­дав­ства, а й про те, що в умо­вах екс­пе­ри­мен­ту де­те­кти­ви обов’яз­ко­во у зга­да­них ви­пад­ках звер­та­ти­му­ться до сво­їх ко­лег опе­ра­тив­них пра­ців­ни­ків по­лі­ції, що впли­не на якість екс­пе­ри­мен­ту. Не­об­хі­дність ін­сти­ту­цій­них змін При­чи­ною не­ефе­ктив­но­сті роз­слі­ду­вань у по­лі­ції є си­стем­ні про­бле­ми в ор­га­ні­за­ції ро­бо­ти слід­чо-опе­ра­тив­них під­роз­ді­лів. Розв’яза­ти ці про­бле­ми мо­жли­во ли­ше низ­кою клю­чо­вих ін­сти­ту­цій­них змін.

1. Слід опти­мі­зу­ва­ти си­сте­му роз­по­ді­лу кри­мі­наль­них про­ва­джень і змен­ши­ти на­ван­та­же­н­ня на де­те­кти­вів. Адже на сьо­го­дні в се­ре­дньо­ста­ти­сти­чно­го слід­чо­го пе­ре­бу­ває у про­ва­джен­ні близь­ко чо­ти­рьо­хсот справ. А от­же, прі­о­ри­те­ти що­до здій­сне­н­ня слід­чих дій та ін­ших за­хо­дів він роз­став­ляє ви­хо­дя­чи з на­яв­ної си­сте­ми сти­му­лів, по­ка­зни­ків і вла­сно­го уяв­ле­н­ня про прі­о­ри­те­тність справ. Та­ка пе­ре­ван­та­же­ність спри­чи­няє ігно­ру­ва­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня дрі­бних май­но­вих зло­чи­нів (як кра­діж­ка ве­ло­си­пе­да чи те­ле­фо­на) і на­да­н­ня пе­ре­ва­ги на­силь­ни­цьким зло­чи­нам, що­до яких скла­дно від­бу­ти­ся про­стою від­пи­скою або при­хо­ва­ти зло­чин від ре­є­стра­ції.

2. Ві­дмо­ви­ти­ся від оці­ню­ва­н­ня ро­бо­ти слід­чо-опе­ра­тив­них під­роз­ді­лів за кіль­кі­сно-ста­ти­сти­чни­ми по­ка­зни­ка­ми, клю­чо­вим з яких за­ли­ша­є­ться ди­на­мі­ка роз­кри­т­тя. Це має бу­ти ком­пле­ксна си­сте­ма оці­ню­ва­н­ня за кіль­кі­сни­ми і які­сни­ми кри­те­рі­я­ми, що вже дав­но існує в кра­ї­нах ста­лої де­мо­кра­тії. Іде­ться не тіль­ки про по­лі­цей­ську си­сте­му оці­ню­ва­н­ня, а й про­ку­рор­ську.

До­сі ще ра­дян­ська си­сте­ма оці­ню­ва­н­ня при­зво­дить до низ­ки по­ру­шень прав лю­ди­ни: від при­хо­ву­ва­н­ня зло­чи­нів від облі­ку — до фаль­си­фі­ка­ції до­ка­зо­вої ба­зи та не­за­кон­них за­три­мань з ме­тою на­пра­цю­ва­н­ня по­ка­зни­ків.

По­при де­кла­ру­ва­н­ня у ч. 3 ст. 11 За­ко­ну «Про На­ціо­наль­ну по­лі­цію» но­во­го основ­но­го по­ка­зни­ка ефе­ктив­но­сті ро­бо­ти по­лі­ції — до­ві­ри на­се­ле­н­ня, ви­ще ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви про­дов­жує ви­ма­га­ти під­ви­ще­н­ня по­ка­зни­ків роз­кри­т­тя. 25 кві­тня від­бу­ла­ся Ко­ле­гія МВС, на якій прем’єр-мі­ністр ска­зав, що по­трі­бно ви­зна­чи­ти рей­тинг обла­стей і звіль­ни­ти трьох ке­рів­ни­ків, чий рей­тинг ви­яви­ться най­ниж­чим. До клю­чо­вих по­ка­зни­ків, які вра­хо­ву­ю­ться під час скла­да­н­ня рей­тин­гу, В.грой­сман за­про­по­ну­вав вклю­чи­ти роз­кри­т­тя зло­чи­нів про­ти жі­нок. На жаль, те­пер мо­жна очі­ку­ва­ти ви­крив­ле­н­ня ста­ти­сти­ки, бо ке­рів­ни­цтво по­лі­ції да­ва­ти­ме сво­їм під­ле­глим від­по­від­ні не­фор­маль­ні вка­зів­ки, аби збе­рег­ти свої по­са­ди.

3. Впро­ва­ди­ти еле­ктрон­ну си­сте­му управ­лі­н­ня про­ва­дже­н­ня­ми (еле­ктрон­ний до­ку­мен­то­обіг між слід­чим під­роз­ді­лом, про­ку­ра­ту­рою і су­дом). Та­ка си­сте­ма має ста­ти ін­стру­мен­том управ­лі­н­ня еле­ктрон­ни­ми вер­сі­я­ми фай­лів кри­мі­наль­них справ. Іде­ться про пла­ни кри­мі­наль­них роз­слі­ду­вань, до­ка­зи, до­пи­ти, на­ка­зи про­ку­ро­рів, по­го­дже­н­ня, ра­пор­ти то­що. Пі­сля від­кри­т­тя ма­те­рі­а­лів спра­ви во­ни ста­ють до­сту­пни­ми всім сто­ро­нам, за­лу­че­ним у до­су­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня, — в ре­жи­мі он­лайн з ви­зна­че­ним об­ся­гом прав на пе­ре­гляд і ре­да­гу­ва­н­ня. Еле­ктрон­ний до­ку­мен­то­обіг зна­чно за­оща­дить фі­нан­со­ві й ор­га­ні­за­цій­ні ре­сур­си по­лі­ції, про­ку­ра­ту­ри і су­ду, а та­кож по­лі­пшить ор­га­ні­за­цію і про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво до­су­до­вим роз­слі­ду­ва­н­ням з бо­ку про­ку­ра­ту­ри.

4. Утво­ри­ти не­за­ле­жний ор­ган­роз­по­ря­дник кри­мі­наль­ної ста­ти­сти­ки і пе­ре­да­ти йо­му від­по­від­ні фун­кції. З на­бра­н­ням чин­но­сті КПК та ство­ре­н­ням Єди­но­го дер­жав­но­го ре­є­стру до­су­до­вих роз­слі­ду­вань (ЄРДР) у 2012 ро­ці роз­по­ря­дни­ком кри­мі­наль­ної ста­ти­сти­ки є Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра Укра­ї­ни. В ре­зуль­та­ті си­сте­ма­ти­чно­го шту­чно­го на­пра­цю­ва­н­ня по­ка­зни­ків у рам­ках «па­ли­чної си­сте­ми» ма­є­мо ви­крив­ле­ну ста­ти­сти­ку. При­чи­на — си­стем­ний кон­флікт між бю­ро­кра­ти­чни­ми ці­ля­ми (облік кри­мі­наль­них про­ва­джень, про­це­су­аль­них до­ку­мен­тів то­що) і кри­мі­но­ло­гі­чни­ми (зна­н­ня про зло­чин­ність як со­ці­аль­не яви­ще). Ви­крив­ле­н­ня зна­н­ня про зло­чин­ність при­зво­дить до зни­же­н­ня ефе­ктив­но­сті бо­роть­би з нею, оскіль­ки, не ма­ю­чи прав­ди­вих ві­до­мо­стей про об’єкт бо­роть­би, не­мо­жли­во ухва­лю­ва­ти аде­ква­тні управ­лін­ські рі­ше­н­ня, ви­зна­ча­ти прі­о­ри­те­ти ро­бо­ти то­що. За­про­ва­дже­н­ня ін­сти­ту­ту кри­мі­наль­них про­сту­пків Ще одним ва­жли­вим на­пря­мом під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті кри­мі­наль­них роз­слі­ду­вань в Укра­ї­ні є за­про­ва­дже­н­ня ін­сти­ту­ту кри­мі­наль­них про­сту­пків. Ни­ні гла­ва 25 Кри­мі­наль­но­го про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу пе­ред­ба­чає спро­ще­ну про­це­ду­ру роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них про­сту­пків. ¯ї по­ло­же­н­ня, від­по­від­но до При­кін­це­вих по­ло­жень, на­бе­руть чин­но­сті одно­ча­сно з на­бра­н­ням чин­но­сті за­ко­ном Укра­ї­ни про кри­мі­наль­ні про­сту­пки. Тоб­то за­ко­но­да­вець чі­тко про­го­ло­сив не­об­хі­дність за­про­ва­дже­н­ня та­ко­го ін­сти­ту­ту.

При цьо­му зміст ін­сти­ту­ту кри­мі­наль­них про­сту­пків за­ли­ша­є­ться не­ви­зна­че­ним. Орі­єн­ти­ром є вже зга­да­на Кон­це­пція ре­фор­му­ва­н­ня кри­мі­наль­ної юсти­ції Укра­ї­ни 2008 ро­ку. Во­на пе­ред­ба­чає пе­ре­тво­ре­н­ня у кри­мі­наль­ні про­сту­пки: 1) зло­чи­нів не­ве­ли­кої тяж­ко­сті, що не ма­ють зна­чно­го сту­пе­ня су­спіль­ної не­без­пе­ки; 2) адмі­ні­стра­тив­них пра­во­по­ру­шень, які в ро­зу­мін­ні Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни ма­ють ха­ра­ктер кри­мі­наль­них. Тоб­то на них ма­ють по­ши­рю­ва­ти­ся всі еле­мен­ти пра­ва на спра­ве­дли­вий суд. Ці спра­ви роз­гля­да­ють мі­сце­ві су­ди за­галь­ної юрис­ди­кції, які мо­жуть на­кла­сти стя­гне­н­ня кри­мі­наль­но­го ха­ра­кте­ру — адмі­ні­стра­тив­ний арешт (до 15 діб), ви­прав­ні ро­бо­ти. Це, на­при­клад, дрі­бне ху­лі­ган­ство або дрі­бна кра­діж­ка чу­жо­го май­на, від­по­від­аль­ність за які сьо­го­дні пе­ред­ба­че­на Ко­де­ксом про адмі­ні­стра­тив­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня.

За­пе­ре­чи­мо по­бо­ю­ва­н­ня ба­га­тьох пра­во­охо­рон­ців і по­лі­ти­ків: кри­мі­наль­ні про­сту­пки не ма­ти­муть основ­ної озна­ки кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті за зло­чи­ни — по­між ін­ши­ми ви­да­ми юри­ди­чної від­по­від­аль­но­сті — су­ди­мо­сті. Мо­ва пе­ре­ва­жно про стя­гне­н­ня у ви­гля­ді штра­фу.

От­же, йде­ться про сут­тє­ві змі­ни як у кри­мі­наль­но­му, так і адмі­ні­стра­тив­но-де­лі­ктно­му за­ко­но­дав­стві. Во­дно­час єди­ний про­ект за­ко­ну про кри­мі­наль­ні про­сту­пки (№2897), який кіль­ка ро­ків при­па­дав по­ро­хом у Вер­хов­ній Ра­ді, був від­хи­ле­ний у трав­ні цьо­го ро­ку. Ста­ном на сьо­го­дні МВС го­тує свій ва­рі­ант за­ко­но­про­е­кту про кри­мі­наль­ні про­сту­пки, який одно­зна­чно по­тре­бує обго­во­ре­н­ня в екс­пер­тних і на­у­ко­вих ко­лах, а та­кож гро­мад­сько­го обго­во­ре­н­ня.

Пі­сля за­про­ва­дже­н­ня ін­сти­ту­ту кри­мі­наль­них про­сту­пків на­ван­та­же­н­ня на ор­га­ни до­су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня має змен­ши­ти­ся. Це дасть змо­гу ефе­ктив­ні­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ре­сур­си на роз­слі­ду­ва­н­ня за­галь­но­кри­мі­наль­них зло­чи­нів се­ре­дньої тяж­ко­сті, тяж­ких та осо­бли­во тяж­ких. Ра­зом із тим утво­ре­ні в па­труль­ній по­лі­ції, слу­жбі діль­ни­чних офі­це­рів по­лі­ції та ін­ших під­роз­ді­лах по­лі­ції ор­га­ни ді­зна­н­ня ма­ють впли­ну­ти на ефе­ктив­ність роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них про­сту­пків у сфе­рі без­пе­ки до­ро­жньо­го ру­ху, дрі­бних май­но­вих зло­чи­нів, що не ста­нов­лять зна­чної су­спіль­ної не­без­пе­ки. По­чав­ши роз­кри­ва­ти кра­діж­ки мо­біль­них те­ле­фо­нів або пор­та­тив­них ма­гні­то­фо­нів з ав­то­мо­бі­лів, по­лі­ція зна­чно під­ви­щить свій ав­то­ри­тет у су­спіль­стві як ді­є­во­го ор­га­ну пра­во­по­ряд­ку.

Під­су­мо­ву­ю­чи, на­го­ло­си­мо на ком­пле­ксно­му ха­ра­кте­рі ре­фор­ми кри­мі­наль­но­го бло­ку по­лі­ції. Не­об­хі­дні як за­ко­но­дав­чі, так і ін­сти­ту­цій­ні змі­ни в ро­бо­ті по­лі­ції, про­ку­ра­ту­ри і су­ду. Та без пер­со­наль­ної за­ці­кав­ле­но­сті ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви в ре­фор­мах, без на­яв­но­сті по­лі­ти­чної во­лі все за­ли­ши­ться тіль­ки пу­сти­ми де­кла­ра­ці­я­ми.

Як за­зна­ча­ло­ся ви­ще, всі ці еле­мен­ти вза­є­мо­пов’яза­ні. По­ступ тіль­ки в одно­му на­прям­ку не за­без­пе­чить ба­жа­но­го ре­зуль­та­ту, кін­це­вим бе­не­фі­ці­а­ром яко­го є су­спіль­ство. Спів­за­ле­жність ба­га­тьох еле­мен­тів ре­фор­ми кри­мі­наль­но­го бло­ку по­лі­ції ро­бить її кри­хкою пе­ред ти­ми по­лі­ти­чни­ми про­це­са­ми, які, на жаль, ма­ють ве­ли­кий вплив на ді­яль­ність ор­га­нів пра­во­по­ряд­ку. За­про­ва­див­ши ін­сти­тут кри­мі­наль­них про­сту­пків, утво­рив­ши ін­сти­тут де­те­кти­вів, ми про­су­не­мо­ся на шля­ху до єв­ро­ін­те­гра­ції, однак це в будь-яко­му ра­зі по­тре­бу­ва­ти­ме не одно­го ро­ку ім­пле­мен­та­ції окре­сле­них змін і кон­тро­лю їх на­ле­жної ре­а­лі­за­ції.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.