Спра­ва #0

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

І ні­би­то ста­рі кре­ди­ти, ви­да­ні 193 по­зи­чаль­ни­кам під 12–12,5% рі­чних із прив’яз­кою до кур­су до­ла­ра, все-та­ки ма­ли ре­аль­ні за­ста­ви. Но­ві ж по­зи­чаль­ни­ки в об­хід рі­ше­н­ня кре­ди­тно­го ко­мі­те­ту бан­ку одер­жа­ли став­ку не 34% рі­чних, а 10,5%, го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті не ве­ли, існу­ва­ли на мо­мент ре­стру­кту­ри­за­ції менш як рік і ма­ли не­за­до­віль­не фі­нан­со­ве ста­но­ви­ще.

Тоб­то, якщо на­при­кін­ці 2016-го ре­стру­кту­ри­за­ція спри­йма­ла­ся як пе­ре­о­форм­ле­н­ня «пу­сто­го» на «по­ро­жнє», то вже сьо­го­дні про неї ка­жуть як про сві­до­му за­мі­ну ре­аль­них по­зи­чаль­ни­ків із за­ста­ва­ми на 36 фірм-пу­сту­шок. Усе б ні­чо­го, як­би не одне «але» — ще на по­ча­тку 2016-го в НБУ бу­ли під­ста­ви для за­твер­дже­н­ня про­гра­ми ре­ка­пі­та­лі­за­ції для При­ват­бан­ку та пре­тен­зії до йо­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля, тоб­то не бу­ло впев­не­но­сті ні в са­мих по­зи­чаль­ни­ках, ні в їхніх за­ста­вах.

По­над те, ди­ре­ктор де­пар­та­мен­ту фін­ста­біль­но­сті НБУ В.вав­ри­щук у сво­їй ко­лон­ці ти­ждень то­му пи­сав, що ще 2015-го у ре­гу­ля­то­ра бу­ли пи­та­н­ня до ме­не­джмен­ту При­ват­бан­ку про кре­ди­ти, ви­да­ні юр­осо­бам. І ні­би­то вже то­ді 90% за­став ви­сту­па­ли май­но­ві пра­ва на то­ва­ри. При­пу­сти­ти, що до кін­ця 2016-го, пе­ред пер­шою ре­стру­кту­ри­за­ці­єю, за­ста­ви-пу­сту­шки пе­ре­тво­ри­ли­ся на ча­рів­ну ка­ре­ту та кри­шта­ле­ві ту­флі, не ви­хо­дить. Чо­му ж слід­ство прив’язу­є­ться са­ме до ре­стру­кту­ри­за­ції 2016-го?

Мо­же, то­му, що, за сло­ва­ми Шла­па­ка, рі­ше­н­ня про на­да­н­ня всіх 36 кре­ди­тів, по­при оче­ви­дне пе­ре­ви­ще­н­ня пов­но­ва­жень, під­пи­сав осо­би­сто йо­го по­пе­ре­дник на по­са­ді го­ло­ви прав­лі­н­ня? Це різ­ко зву­жує спи­сок пі­до­зрю­ва­них і при­че­тних, а за­о­дно й спра­ву за­во­дить у глу­хий кут. Чи дав­но топ-ме­не­джмент бан­ку, як і чле­ни кре­ди­тно­го ко­мі­те­ту, з’яв­ля­ли­ся на пу­блі­ці, і ко­ли їх востан­нє ба­чи­ли в Укра­ї­ні? За ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, їх у ві­тчи­зні дав­но не­має, і з’яв­ля­ти­ся тут во­ни не пла­ну­ють. І що за чле­ни кре­ди­тно­го ко­мі­те­ту хо­дять на до­пи­ти в ГПУ, до ре­чі, теж не­ясно, якщо всіх ші­стьох, за да­ни­ми DT.UA, екс­вла­сник При­ват­бан­ку ви­віз із укра­їн­ських ко­ло­ній у ко­ло­нії Бри­тан­ські. Хто ж по­не­се ре­аль­ну від­по­від­аль­ність за те, що ста­ло­ся?

При цьо­му не хо­дять по­ки що в ГПУ й пред­став­ни­ки ре­гу­ля­то­ра, чий ку­ра­тор був при­су­тній у бан­ку з 2015-го та чий де­пар­та­мент на­гля­ду ство­ре­ний са­ме для то­го, щоб при­пи­ня­ти по­ді­бні опе­ра­ції. На­дії на те, що бо­дай хтось із ви­щих чи­нов­ни­ків від­по­вість за те, що ста­ло­ся, є — у спра­ві участь бе­ре НА­БУ, що в цьо­му ра­зі зро­зумі­ло й ви­прав­да­но.

Че­рез рік без­ді­яль­но­сті, на­при­кін­ці 2016-го, уже ко­ли­шні вла­сни­ки бан­ку взя­ли на се­бе чер­го­ві зо­бов’яза­н­ня з ре­стру­кту­ри­за­ції кре­ди­тно­го порт­фе­ля бан­ку, і їм зно­ву по­ві­ри­ли. Увесь цей час ЗМІ та екс­пер­ти ці­ка­ви­ли­ся в ре­гу­ля­то­ра, як са­ме ви­рі­шу­є­ться «кре­ди­тна» про­бле­ма При­ват­бан­ку, одер­жу­ю­чи не­змін­ну від­по­відь: ми да­ли час і че­ка­є­мо на ре­зуль­тат. Ра­зю­ча на­їв­ність, по­годь­те­ся. І за­ява Мін­фі­ну про те, що ко­ли­шні акціо­не­ри зга­да­ної ре­стру­кту­ри­за­ції до 1 ли­пня ц.р. не про­ве­ли, сен­са­ці­єю не ста­ла. Хо­ча б і то­му, що й пу­блі­ка­цію рі­чно­го ау­ди­ту, яка ма­ла від­бу­ти­ся ще у кві­тні, бу­ло зро­бле­но, ні­би ні­чо­го й не ста­ло­ся, ли­ше 25 черв­ня ц.р. І оче­ви­дно, що за зрив тер­мі­нів ні­ко­му ні­чо­го не бу­де. Мін­фін тіль­ки по­ві­до­мив, що ще тро­хи по­че­кає, по­ки ви­йде фі­наль­ний звіт кон­сор­ці­у­му, який за­йма­є­ться ре­стру­кту­ри­за­ці­єю, а по­тім ви­зна­чи­ться з подаль­ши­ми кро­ка­ми.

Як так ви­хо­дить, що якість кре­ди­тно­го порт­фе­ля При­ват­бан­ку ви­зна­ча­є­ться по­ряд­ком ден­ним? Адже якщо в НБУ ще 2016-го ро­зумі­ли, що ре­стру­кту­ри­зу­ва­ти ні­чо­го, що гро­ші ви­ве­де­но, що фір­ми-по­зи­чаль­ни­ки — пу­сту­шки, на­ві­що бу­ло за­лу­ча­ти кон­сор­ці­ум із Rothschild, EY і Finpoint? Про яке «при­ско­ре­н­ня про­це­су пе­ре­го­во­рів» мо­гло йти­ся, якщо го­во­ри­ти не­має про що, і ре­аль­ні акти­ви там уже від­су­тні? Ще в трав­ні 2017-го Гон­та­ре­ва за­яв­ля­ла, що фі­наль­ний звіт кон­сор­ці­у­му ли­ше під­твер­дить ін­фор­ма­цію про від­су­тність ре­аль­них акти­вів у цьо­му порт­фе­лі. І з ве­ли­че­зною ймо­вір­ні­стю са­ме так і бу­де. Але Шла­пак, який за­ли­шає по­са­ду, аб­со­лю­тно не бен­те­жа­чись, про­дов­жує го­во­ри­ти про пе­ре­го­во­ри з ко­ли­шні­ми вла­сни­ка­ми як про опти­маль­ний ва­рі­ант рі­ше­н­ня. Яки­ми ж бу­дуть або мо­жуть бу­ти подаль­ші дії вла­ди?

Лист від екс-вла­сни­ків до Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів із про­ха­н­ням про на­ціо­на­лі­за­цію та з по­кла­де­ни­ми на са­мих се­бе зо­бов’яза­н­ня­ми — уже хоч щось пред’яв­ле­но гро­мад­сько­сті. Однак, за одно­стай­ною дум­кою опи­та­них DT.UA спо­сте­рі­га­чів, крім то­го, що це до­ку­мент, який не має жо­дної юри­ди­чної си­ли, у ньо­му ще й не мі­сти­ться ні­якої кон­кре­ти­ки — ні по­си­лань на якісь кон­кре­тні до­ку­мен­ти, кре­ди­ти, уго­ди, ні від­со­тко­вих ста­вок, ні об­ся­гів, ні ви­мог до за­став і їхньої вар­то­сті, ні умов їхньої оцін­ки. То­му все-та­ки хо­ті­ло­ся б чі­ткі­ше ро­зу­мі­ти, про що кон­кре­тно йде­ться з огля­ду на анон­со­ва­ну НБУ «юри­ди­чну про­це­ду­ру стя­гне­н­ня» за не­ви­ко­на­н­ня екс-вла­сни­ка­ми взя­тих зо­бов’язань. Як­би уряд і ре­гу­ля­тор справ­ді хо­ті­ли щось ре­аль­но стя­гну­ти, юри­ди­чні де­пар­та­мен­ти їм на­пев­но під­ка­за­ли б, як це ба­жа­н­ня офор­ми­ти до­ку­мен­таль­но, ма­кси­маль­но га­ран­ту­вав­ши ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань. А чо­му, вла­сне, цьо­го не бу­ло зро­бле­но?

Ми вже роз­би­ра­ли на при­кла­ді чи­слен­них справ бра­тів Сур­кі­сів про­ти НБУ, як на­справ­ді ре­гу­ля­то­ру скла­дно об­сто­ю­ва­ти свою по­зи­цію в су­дах. Да­ле­ко хо­ди­ти не бу­де­мо: ми­ну­ло­го ти­жня НБУ, При­ват­банк і ФГВ­ФО із трі­ском про­ва­ли­ли апе­ля­цію ФК «Ди­на­мо», не зу­мів­ши до­ве­сти для ба­га­тьох оче­ви­дний зв’язок Сур­кі­сів із ко­ли­шні­ми вла­сни­ка­ми бан­ку. І зви­чай­но, в усьо­му вин­на ко­рум­по­ва­на та упе­ре­дже­на су­до­ва си­сте­ма Укра­ї­ни. Але аж ні­як не прав­до­бор­ці з НБУ, які при­не­сли як до­каз… роз­дру­ків­ку із сай­ту те­ле­ка­на­лу «ТЕТ», а не ви­тяг із Єди­но­го дер­жав­но­го ре­є­стру юро­сіб, що су­пе­ре­чить їй, який на за­сі­да­н­ня за­хо­пи­ли пред­став­ни­ки ФК «Ди­на­мо». Ми вже пи­са­ли, що по­ді­бна не­дба­лість на­во­дить на не­хо­ро­ші пі­до­зри, що ко­мусь у НБУ ду­же ви­гі­дно бу­ти пу­сто­го­ло­вим і по­віль­ним, спо­ча­тку ро­ка­ми не по­мі­ча­ю­чи ма­хі­на­цій у най­біль­шо­му бан­ку, а по­тім зли­ва­ю­чи су­до­ві спра­ви про­ти йо­го екс-вла­сни­ків. Ду­же спо­ді­ва­є­мо­ся, що в ГПУ та НА­БУ це теж по­мі­ти­ли.

До­свід су­до­вих роз­гля­дів за уча­сті ре­гу­ля­то­ра, які вже від­бу­ли­ся, дає нам ро­зу­мі­н­ня то­го, з чим до­ве­де­ться зі­штов­хну­ти­ся в спра­ві «36 ком­па­ній». Суть будь-якої пре­тен­зії бу­де зве­де­но до до­ка­зу зло­го на­мі­ру (зав­жди мо­жна ро­зі­гра­ти кар­ту ні­ку­ди­шньо­го ме­не­дже­ра, але не зло­чин­ця) і до­ка­зу пов’яза­но­сті, з яким у НБУ по­ки що про­бле­ми. На­віть якщо ко­ли­шній топ-ме­не­джмент дасть по­ка­за­н­ня про­ти ко­ли­шніх акціо­не­рів, цьо­го бу­де не­до­ста­тньо без до­ку­мен­таль­но­го під­твер­дже­н­ня то­го, що кре­ди­ти ви­да­но не про­сто фір­мам без за­став, а фір­мам, пов’яза­ним із акціо­не­ра­ми. І що остан­ні одер­жу­ва­ли ма­те­рі­аль­ну ви­го­ду від цих опе­ра­цій.

На жаль, на сьо­го­дні щой­но по­ді­бні спра­ви до­хо­дять до су­дів, сто­від­со­тко­во ін­сай­дер­ський порт­фель При­ват­бан­ку чо­мусь не під­твер­джу­є­ться на­ле­жни­ми до­ка­за­ми. Дов­го­о­чі­ку­ва­ний ау­дит бан­ку теж не до­по­мо­же, він юри­ди­чну по­зи­цію ре­гу­ля­то­ра, нав­па­ки, по­сла­бив, ствер­джу­ю­чи, що на кі­нець 2015-го ін­сай­дер­ських кре­ди­тів у бан­ку бу­ло на 34,5 млрд грн, а на 19 гру­дня 2016 р. (мо­мент на­ціо­на­лі­за­ції) — на 8,8 млрд грн. Пан Шла­пак по­яснив сфор­мо­ва­ну си­ту­а­цію тим, що ау­ди­тор ке­ру­вав­ся між­на­ро­дни­ми стан­дар­та­ми бух­гал­тер­ської зві­тно­сті, на­пи­са­ни­ми для ви­со­ко­мо­раль­них за­хі­дних бан­кі­рів, а тре­ба бу­ло ке­ру­ва­ти­ся стан­дар­та­ми НБУ. Але в під­сум­ку на шаль­ках те­ре­зів бу­де звіт бан­ку, ау­до­ва­ний ком­па­ні­єю з ве­ли­кої че­твір­ки за МСФЗ, і тра­кту­ва­н­ня НБУ, що ´рун­ту­є­ться на по­ста­но­ві НБУ. Що пе­ре­ва­жить?

Ці­ка­во, що, на дум­ку ди­ре­кто­ра де­пар­та­мен­ту фін­ста­біль­но­сті НБУ, ау­до­ва­на фін­зві­тність бан­ку за 2016 р. під­твер­ди­ла ви­снов­ки ре­гу­ля­то­ра, на під­ста­ві яких бу­ло про­ве­де­но на­ціо­на­лі­за­цію, — низь­ка якість кре­ди­тно­го порт­фе­ля та не­пра­цю­ю­чі кор­по­ра­тив­ні кре­ди­ти. Що­прав­да, абза­цом ниж­че він ви­прав­до­ву­є­ться, що но­вий ау­ди­тор не ви­зна­чив час­тки ін­сай­де­рів, то­му що не зміг на­ла­го­ди­ти ко­му­ні­ка­цію з ко­ли­шнім ме­не­джмен­том бан­ку та ком­па­ні­я­ми-по­зи­чаль­ни­ка­ми. Во­че­видь, усі роз’їха­ли­ся…

Не про­ли­ває ау­до­ва­ний звіт сві­тла й на пи­та­н­ня ре­стру­кту­ри­за­ції на­при­кін­ці 2016-го вла­сне пре­дме­та роз­слі­ду­ва­н­ня ГПУ. По-пер­ше, ця ре­стру­кту­ри­за­ція са­ма по со­бі є одні­єю з під­став для від­мо­ви ау­ди­то­ра від ви­слов­ле­н­ня дум­ки про фі­нан­со­ві ре­зуль­та­ти та гро­шо­ві по­то­ки. Як, утім, і про об´рун­то­ва­ність ре­зер­ву­ва­н­ня 154,5 млрд грн. А від­по­від­но, і про не­об­хі­дність та­ких вли­вань у ка­пі­тал. По-дру­ге, ау­ди­то­ри «не змо­гли одер­жа­ти в до­ста­тньо­му об­ся­зі до­ка­зів» впли­ву ці­єї ре­стру­кту­ри­за­ції на при­бу­тки, зби­тки та ін­ший су­ку­пний до­хід бан­ку.

І от ці­ка­во, а де слід­чі ГПУ отри­му­ва­ти­муть до­ка­зи, якщо на­віть ау­ди­то­ри ве­ли­кої че­твір­ки їх не одер­жа­ли? Що ни­ні шу­ка­ють си­ло­ви­ки в цен­траль­но­му офі­сі При­ват­бан­ку че­рез рік пі­сля по­дій? Спо­ді­ва­ю­ться, що екс-вла­сни­ки за­ли­ши­ли всю по­трі­бну до­ку­мен­та­цію на ре­се­пшн із по­зна­чкою «Для ГПУ»?

А ще ду­же хо­че­ться зна­ти, чо­му за остан­ні пів­ро­ку в НБУ та При­ват­бан­ку ау­ди­то­рам не змо­гли на­да­ти ін­фор­ма­цію в то­му об­ся­зі, який їх за­до­воль­нив би? Зно­ву ця пі­до­зрі­ла не­дба­лість і ра­зю­ча без­по­ра­дність.

Гон­та­ре­ва сво­го ча­су ви­прав­до­ву­ва­ла­ся, що їхній ку­ра­тор, який був при­су­тній у При­ват­бан­ку з сі­чня 2015-го, не міг кон­тро­лю­ва­ти опе­ра­ції, що фі­гу­ру­ють у роз­слі­ду­ван­ні. При­пу­сти­мо. А на­ві­що то­ді по­трі­бен ку­ра­тор? І якщо ку­ра­тор не міг впо­ра­ти­ся, чо­му не при­зна­чи­ти ін­шо­го? На­при­клад, го­ло­ва прав­лі­н­ня ін­шо­го си­стем­но­го бан­ку, в яко­му ку­ра­тор теж при­су­тній, по­яснив DT.UA, що по­ді­бні опе­ра­ції «в об­хід» здій­сни­ти не­мо­жли­во. А якщо це від­бу­ва­є­ться, то йде­ться про по­ру­ше­н­ня за­ко­ну, змо­ву та від­вер­ту ко­ру­пцію. Як і у ви­пад­ку, ко­ли го­ло­ва прав­лі­н­ня під­пи­сує осо­би­сто, ми­на­ю­чи кре­ди­тний ко­мі­тет, ре­стру­кту­ри­за­цію кре­ди­ту за не­рин­ко­ви­ми від­со­тка­ми. Як так ви­йшло, що цьо­го ні­хто не по­мі­тив? Чи кра­ще за­пи­та­ти, на скіль­ки зба­га­ти­ли­ся ті, хто зро­бив ви­гляд, що ні­чо­го не по­мі­тив?

На­справ­ді ку­ра­тор — ли­ше до­да­тко­вий еле­мент кон­тро­лю (або ко­ру­пції), НБУ в ре­жи­мі 24/7 мо­же ба­чи­ти все, що від­бу­ва­є­ться в бан­ку. А ще ку­ра­то­ри — це зру­чний спо­сіб уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті, адже во­ни, на від­мі­ну від тим­ча­со­вих адмі­ні­стра­то­рів, не­пу­блі­чні фі­гу­ри, на­віть їхні іме­на в біль­шо­сті ви­пад­ків ні­ко­му не ві­до­мі. І що­до При­ват­бан­ку по­дро­би­ці ро­бо­ти як ку­ра­то­ра в бан­ку, так і всьо­го де­пар­та­мен­ту на­гля­ду ма­ють ці­ка­ви­ти ГПУ не мен­ше, ніж дії ко­ли­шніх акціо­не­рів і ме­не­дже­рів бан­ку. Не­мо­жли­во по­ві­ри­ти, що ре­гу­ля­тор не ці­ка­вив­ся по­дро­би­ця­ми то­го, як ви­ко­ну­є­ться про­гра­ма ре­ка­пі­та­лі­за­ції най­біль­шо­го бан­ку в кра­ї­ні. Два ро­ки «оздо­ров­ле­н­ня» бан­ку, а в ре­зуль­та­ті — 97–99,7% ін­сай­дер­ських кре­ди­тів. І якщо су­ди­ти за об­ся­га­ми за­пи­ту­ва­ної до­ка­пі­та­лі­за­ції для фор­му­ва­н­ня ре­зер­вів, їх, ви­хо­дить, до­сить дав­но вза­га­лі не об­слу­го­ву­ють.

Ди­ви­мо­ся сві­жу зві­тність: кре­ди­тний порт­фель юро­сіб на 1 сі­чня 2017 р. — 196 млрд грн. Ре­зер­ви під ньо­го — 184 млрд грн. Зга­да­ні 137 млрд, які пе­ре­те­кли 36 сум­нів­ним кре­ди­то­рам, ця су­ма ціл­ком по­кри­ває, тим па­че, що на 31 гру­дня вже йшло­ся не про 137, а про 135 млрд згі­дно з ау­ди­том. Топ-10 по­зи­чаль­ни­ків бан­ку скон­цен­тру­ва­ли 23% йо­го кор­по­ра­тив­но­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля — 53 млрд грн, а сфор­мо­ва­ні ре­зер­ви під ці по­зи­ки ста­нов­лять 52,9 млрд. Про­те Мін­фін за під­сум­ка­ми ау­ди­ту при­ймає рі­ше­н­ня про до­ка­пі­та­лі­за­цію бан­ку ще на 38,6 млрд грн, на­бли­жа­ю­чись до фор­му­ва­н­ня 100% ре­зер­вів для всьо­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля бан­ку, вклю­ча­ю­чи кре­ди­ти фі­з­осо­бам. З одно­го бо­ку, це го­во­рить про те, що банк уза­га­лі не пла­нує пра­цю­ва­ти й за­ро­бля­ти, з ін­шо­го — в об­слу­го­ву­ва­н­ня всіх йо­го кре­ди­тів ні­хто в уря­ді та НБУ не ві­рить. А якщо так, то нев­же си­ту­а­ція мит­тє­во різ­ко по­гір­ши­ла­ся й ли­ше в ли­сто­па­ді 2016-го? Зро­зумі­ло, що ні. Але з яких мір­ку­вань НБУ так дов­го був ло­яль­ним до При­ват­бан­ку?

Ми зно­ву зі­штов­ху­є­мо­ся із ди­ле­мою: або йде­ться про не­спро­мо­жність чи­нов­ни­ків зро­зу­мі­ти, що банк за­мість то­го, щоб фор­му­ва­ти які­сний кре­ди­тний порт­фель, ви­ро­щує в со­бі пі­ра­мі­ду, і при­пи­ни­ти це, або про не­ба­жа­н­ня це ро­би­ти. Більш то­го, ми пам’ята­є­мо, що сво­го ча­су НБУ вва­жав, що трьох ро­ків для усу­не­н­ня про­блем у «При­ва­ті» ма­ло, і про­сив у МВФ аж п’ять на ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня з пов’яза­ни­ми осо­ба­ми.

Час — це най­цін­ні­ший по­да­ру­нок ко­ли­шнім вла­сни­кам бан­ку. Усі ці пів­ро­ку на ви­ко­на­н­ня та ще пів­ро­ку на пе­ре­ви­ко­на­н­ня ви­мог, ба­га­то­рі­чні пла­ни ре­ка­пі­та­лі­за­ції, очі­ку­ва­н­ня ау­ди­то­рів, а по­тім — ау­ди­ту, за­лу­че­н­ня кон­сор­ці­у­му для ре­стру­кту­ри­за­ції не­ві­до­мо чо­го, очі­ку­ва­н­ня їх вер­ди­кту, по­шук кон­суль­тан­тів для пе­ре­го­во­рів з екс­вла­сни­ка­ми — це час, за який, «ви­па­ру­вав­шись» із бан­ку, гро­ші за­ли­ши­ли Укра­ї­ну. І ни­ні про­дов­жу­ють десь пе­ре­ті­ка­ти з одно­го офшо­ру на ін­ший, за­плу­ту­ю­чи слі­ди та ро­бля­чи ду­же про­бле­ма­ти­чним не те що по­вер­не­н­ня, а на­віть по­шук цих ко­штів. Цар­ський по­да­ру­нок, який ли­ше під­твер­джує, що все, що від­бу­ва­є­ться, — чер­го­вий до­го­вір­няк. І не чу­ти по­ки що, аби хтось із пра­во­охо­рон­ців ри­зи­кнув по­шу­ка­ти са­мі ви­ве­де­ні мі­льяр­ди, тут хо­ча б ро­зі­бра­ти­ся з ін­сай­дер­ськи­ми кре­ди­та­ми. Адже не ви­клю­че­но, що ни­ні­шня актив­ність ГПУ — це чер­го­ве зма­га­н­ня зі спор­тив­ної ри­бо­лов­лі, яке за­кін­чи­ться так са­мо стрім­ко, як і роз­по­ча­ло­ся.

А по­ки три­ває слід­ство, екс-вла­сни­ки При­ват­бан­ку го­ту­ють но­вий на­ступ і те­пер уже на­ма­га­ю­ться оскар­жи­ти в су­ді ви­зна­н­ня При­ват­бан­ку не­пла­то­спро­мо­жним і йо­го на­ціо­на­лі­за­цію. Ці­ка­во, а що бу­де з роз­слі­ду­ва­н­ням, якщо ко­ли­шні вла­сни­ки до­мо­жу­ться успі­ху в цьо­му по­чи­нан­ні? І чи за це всі ми за­пла­ти­ли по 3,5 ти­ся­чі гри­вень?

Юлія Са­ма­є­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.