На чер­го­ві «ре­фор­ми» лі­со­вий се­ктор Укра­ї­ни ви­чер­пав за­пас мі­цно­сті

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Пе­тро ЧЕЧЕЛЮК

Упро­довж не­пов­них трьох ро­ків лі­со­вій га­лу­зі про­по­ну­вав­ся дов­гий пе­ре­лік «мо­де­лей» ре­форм лі­со­вої га­лу­зі.

На­при­кін­ці 2014 р. пра­ців­ни­ки лі­со­во­го го­спо­дар­ства бу­ли на­ля­ка­ні «транс­фор­ма­ці­єю» дер­жліс­го­спів в акціо­нер­ні то­ва­ри­ства. Мен­ше ніж за рік по то­му на обго­во­ре­н­ня ви­не­сли про­по­зи­цію ство­ри­ти єди­не дер­жав­не лі­со­го­спо­дар­ське об’єд­на­н­ня. Ці іні­ці­а­ти­ви «по­блі­дну­ли» на тлі про­по­зи­ції вже ко­ли­шньо­го мі­ні­стра еко­но­мі­ки Ай­ва­ра­са Абро­ма­ви­чу­са ство­ри­ти на­ціо­наль­ну хол­дин­го­ву ком­па­нію. На по­ча­тку 2017 р. в. о. го­ло­ви Дер­жав­но­го агент­ства лі­со­вих ре­сур­сів Укра­ї­ни Хри­сти­на Юшке­вич за­ба­жа­ла по­мі­ня­ти ви­ві­ску на обла­сних лі­со­вих ві­дом­ствах з «управ­лі­н­ня» на «об’єд­на­н­ня» (та­ке вже бу­ло). І ось но­ва «вер­сія» ре­фор­ми не за­ба­ри­ла­ся: 4 ли­пня уряд Укра­ї­ни схва­лив про­по­зи­цію, згі­дно з якою дер­жав­ні під­при­єм­ства в дов­го­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді по­вин­ні за­ли­ши­тись у дер­жав­ній вла­сно­сті, бу­ти пе­ре­да­ні в кон­це­сію, при­ва­ти­зо­ва­ні або ж лі­кві­до­ва­ні. До пе­ре­лі­ку по­тра­пи­ли й лі­со­ві го­спо­дар­ства. Цьо­го ра­зу їм про­ро­ку­ють… кон­це­сію.

Про те, які пер­шо­чер­го­ві змі­ни не­об­хі­дні лі­со­вій га­лу­зі, і про своє ба­че­н­ня про­блем роз­по­від­ає на­чаль­ник Во­лин­сько­го обла­сно­го управ­лі­н­ня лі­со­во­го та ми­слив­сько­го го­спо­дар­ства (ВОУЛМГ) Оле­ксандр Ква­тир­ко. — Оле­ксан­дре Ми­хай­ло­ви­чу, за остан­ні де­ся­ти­річ­чя за­ко­но­дав­ці Укра­ї­ни ухва­ли­ли чи­ма­ло лі­со­вих до­ку­мен­тів, які не­рід­ко ра­зю­че су­пе­ре­чать один одно­му. В ей­фо­рії їх на­пи­са­н­ня «ре­фор­ма­то­ри», які вва­жа­ють се­бе вер­ши­те­ля­ми до­лі лі­со­вої га­лу­зі, якось за­бу­ва­ють, що за всім цим сто­ять лю­ди, пе­ре­ва­жно сіль­ське на­се­ле­н­ня, яке не має ви­бо­ру, де пра­цю­ва­ти. Во­дно­час дер­жа­ва, на­ма­га­ю­чись зруй­ну­ва­ти ко­ли­шній ме­ха­нізм управ­лі­н­ня лі­со­вим го­спо­дар­ством, не ство­рює ні­чо­го ді­є­во­го, ефе­ктив­но­го на­то­мість. Яка ва­ша дум­ка з цьо­го при­во­ду? — Ма­ю­чи ще не так дав­но мі­цну ба­зу для під­го­тов­ки ви­со­ко­кла­сних ка­дрів, ма­ю­чи вче­них, які зумі­ли ство­ри­ти те­о­рію лі­со­впо­ряд­ку­ва­н­ня й про­ва­дже­н­ня ви­со­ко­до­хі­дної го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті в укра­їн­ських лі­сах, ми ни­ні зму­ше­ні ве­сти мо­ву про са­му суть від­но­син лю­ди­ни і лі­су. Во­ни мо­жуть бу­ти охо­рон­но-твор­чи­ми й агре­сив­но-руй­нів­ни­ми. На жаль, пе­ре­ва­жа­ють остан­ні. Мо­жли­во то­му, що в обох ви­пад­ках при­чи­ни то­го, що від­бу­ва­є­ться, ле­жать у сфе­рі ве­ли­кої по­лі­ти­ки, у змі­сті й мо­ти­ва­ції рі­шень, які ухва­лю­ють у вла­дних стру­кту­рах. Я про те, що лі­со­впо­ряд­ку­ва­н­ня як ве­ли­ка ча­сти­на лі­со­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва про­сто зни­кло. А ліс — це чи не най­біль­ший ланд­шафт зем­лі. Ліс ві­чний. Ліс мо­же жи­ти без втру­ча­н­ня лю­ди­ни, він сам со­бі за­без­пе­чує умо­ви для жи­т­тя. Лю­ди­на ж без лі­су не жи­ти­ме. І по­при це во­на сві­до­мо ство­рює для лі­су не­спри­я­тли­ві умо­ви. Руй­ну­ва­н­ня лі­со­во­го го­спо­дар­ства ма­ти­ме не­без­пе­чні для кра­ї­ни на­слід­ки.

Укра­ї­ні зав­да­но не­по­прав­ної еко­но­мі­чної та еко­ло­гі­чної шко­ди, на­дов­го втра­че­но пре­стиж про­фе­сії лі­сів­ни­ка, по су­ті, лі­кві­до­ва­но зай­ву для дер­жа­ви лі­со­го­спо­дар­ську на­у­ку. У важ­ко­му ста­но­ви­щі опи­ни­ли­ся га­лу­зе­ві осві­тні за­кла­ди й їхні ви­пу­скни­ки, які де­да­лі ча­сті­ше йдуть пра­цю­ва­ти не за спе­ці­аль­ні­стю. В Єв­ро­пі до на­шо­го за­галь­но­го рів­ня управ­лі­н­ня лі­со­вою га­луз­зю став­ля­ться, м’яко ка­жу­чи, ске­пти­чно. Цей ске­пти­цизм спри­чи­не­ний три­ва­ли­ми й не пе­ред­ба­че­ни­ми про­це­ду­ра­ми вза­є­мо­дії з ор­га­на­ми управ­лі­н­ня, кри­ти­чним став­ле­н­ням до лі­со­вої про­ду­кції на еко­ло­гі­чно чу­тли­вих між­на­ро­дних рин­ках, не­ви­зна­че­ні­стю ви­ро­бни­чих ви­трат. Усе це є сер­йо­зною пе­ре­по­ною для за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій.

За ро­ки не­за­ле­жно­сті не­о­дно­ра­зо­во ре­фор­му­ва­ли­ся стру­кту­ра й фун­кції дер­жав­но­го управ­лі­н­ня лі­са­ми, що ж до лі­со­від­нов­ле­н­ня, то про ньо­го вза­га­лі за­бу­ли. Хтось пра­виль­но під­мі­тив: ча­ста змі­на лі­со­вої по­лі­ти­ки й лі­со­во­го за­ко­но­дав­ства зав­дає шко­ди га­лу­зі біль­ше, ніж лі­со­ві по­же­жі. Ко­ру­пція на мі­сцях ли­ше до­дає про­блем. Лі­со­ва по­лі­ти­ка не сто­їть на за­хи­сті ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка. Ба­га­то так зва­них ін­ве­сти­цій­них про­е­ктів не ви­прав­до­ву­ють очі­ку­вань і є по су­ті ма­хі­на­ці­я­ми, ко­ли на піль­го­вих умо­вах отри­му­ють лі­со­ві ре­сур­си і ні­чо­го не да­ють вза­мін, при цьо­му не­рід­ко зав­да­ю­чи ве­ли­кої шко­ди еко­ло­гії дер­жа­ви.

Си­сте­му дер­жав­но­го управ­лі­н­ня лі­са­ми у будь-яко­му ра­зі до­ве­де­ться ви­бу­до­ву­ва­ти за­но­во, спи­ра­ю­чись на все най­кра­ще в га­лу­зі за остан­ні 200 ро­ків. На ті «ре­фор­ми», на які бу­ли на­ці­ле­ні остан­ні мі­ні­стри МІНАПК Укра­ї­ни, укра­їн­ський уряд і Вер­хов­на Ра­да, в лі­со­во­го се­кто­ра про­сто не за­ли­ши­ло­ся за­па­су мі­цно­сті. По­трі­бен ево­лю­цій­ний роз­ви­ток з по­си­ле­н­ням і час­тко­вою за­мі­ною лі­со­во­го за­ко­но­дав­ства. Пер­шо­чер­го­ве зав­да­н­ня уря­ду — ви­ро­би­ти ба­ланс від­но­син між лі­со­вим го­спо­дар­ством і лі­со­вим бі­зне­сом. Ми не змо­же­мо ру­ха­ти­ся впе­ред, не ви­бу­ду­вав­ши си­сте­ми стра­те­гі­чно­го пла­ну­ва­н­ня. Пи­та­н­ня ін­тен­си­фі­ка­ції лі­со­ко­ри­сту­ва­н­ня тре­ба ви­рі­шу­ва­ти у зв’яз­ці з су­мі­жни­ми ви­ро­бни­цтва­ми і га­лу­зя­ми. Та­кий під­хід до про­бле­ми ма­ти­ме шанс на успіх для всіх — і для дер­жа­ви, і для бі­зне­су, а са­ма пер­спе­кти­ва роз­ви­тку де­ре­во­об­ро­бно­го ком­пле­ксу дер­жа­ви бла­го­твор­но впли­не на со­ці­аль­ні, еко­но­мі­чні, ви­ро­бни­чі, еко­ло­гі­чні й фі­нан­со­ві вза­є­мо­від­но­си­ни грав­ців. Для то­го щоб ліс в Укра­ї­ні не зник зов­сім, цей ба­ланс має бу­ти до­ся­гну­тий на осно­ві кон­ку­рен­тних, від­кри­тих, со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­них рин­ко­вих від­но­син. — Рі­вень до­хо­дів від лі­со­ко­ри­сту­ва­н­ня, спря­мо­ва­них до бю­дже­тів рі­зних рів­нів, не зав­жди від­по­від­ає рів­ню екс­плу­а­та­ції лі­со­вих ре­сур­сів, а от­же, не за­без­пе­чує об­ся­гів фі­нан­су­ва­н­ня, які би по­лі­пши­ли якість управ­лі­н­ня лі­са­ми і їх охо­ро­ну. Щось тре­ба мі­ня­ти? — Го­лов­на при­чи­на та­кої тен­ден­ції — те, що впро­довж три­ва­ло­го ча­су збе­рі­га­є­ться різ­кий дис­ба­ланс між ці­на­ми на де­ре­ви­ну на пні і між­на­ро­дни­ми ці­на­ми. По­тре­бує під­крі­пле­н­ня й удо­ско­на­ле­н­ня ме­ха­нізм зби­ра­н­ня пла­те­жів. Уна­слі­док цих про­блем мо­жли­во­сті ни­ні­шньо­го укра­їн­сько­го лі­со­во­го ві­дом­ства ви­ко­ну­ва­ти най­ва­жли­ві­ші фун­кції з управ­лі­н­ня лі­са­ми (від­тво­ре­н­ня і пла­ну­ва­н­ня), охо­ро­ни їх від по­жеж і кон­тро­лю за про­ве­де­н­ням лі­со­го­спо­дар­ських ро­біт ду­же обме­же­ні. Та­кий стан ре­чей не­га­тив­но по­зна­ча­є­ться на фі­нан­су­ван­ні при­ро­дних охо­ро­ню­ва­них ан­кла­вів, а та­кож по­треб, пов’яза­них з ін­ши­ми фун­кці­я­ми лі­су як су­спіль­но­го бла­га. Де­фі­цит фі­нан­су­ва­н­ня ство­рив «те­пли­чні» умо­ви для ко­ру­пції та не­за­кон­них ру­бок лі­су.

З ура­ху­ва­н­ням ни­ні­шньо­го роз­ви­тку лі­со­во­го се­кто­ра в Укра­ї­ні, най­більш пер­спе­ктив­ним на­прям­ком ви­ко­ри­ста­н­ня лі­со­вих ре­сур­сів має ста­ти роз­ви­ток ви­ро­бни­цтва з ме­ха­ні­чної пе­ре­роб­ки де­ре­ви­ни, чия про­ду­кція збе­рі­гає її на­ту­раль­ні вла­сти­во­сті як при­ро­дно­го по­лі­ме­ру, що шту­чним шля­хом не від­тво­рю­ю­ться.

Му­си­мо рі­шу­че по­ста­ви­ти пи­та­н­ня під­ви­ще­н­ня рен­та­бель­но­сті окре­мих ви­ро­бни­чих про­це­сів лі­со­вої га­лу­зі. Для цьо­го по­трі­бна пов­на мо­дер­ні­за­ція дер­жав­них і при­ва­тних лі­со­пе­ре­ро­бних під­при­ємств, яка мі­ні­мі­зу­ва­ла б ви­тра­ти й втра­ти де­рев­ної си­ро­ви­ни, роз­ши­ри­ла б асор­ти­мент ін­но­ва­цій­ної про­ду­кції. Маю на ува­зі ка­пі­та­ло­вкла­де­н­ня в гли­бо­ку пе­ре­роб­ку де­ре­ви­ни — Тоб­то йде­ться про ін­но­ва­цій­ний роз­ви­ток де­ре­во­об­ро­бної га­лу­зі? — Так. Са­ме її ін­но­ва­цій­ний роз­ви­ток пе­ред­ба­чає ви­ко­ри­ста­н­ня най­но­ві­ших те­хно­ло­гій у по­єд­нан­ні з про­гре­сив­ною ор­га­ні­за­ці­єю пра­ці й на­яв­ні­стю про­фе­сій­но під­го­тов­ле­них ка­дрів — ме­не­дже­рів і ро­бі­тни­ків ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції.

Як отри­ма­ти при ре­а­лі­за­ції де­ре­ви­ни й лі­со­вої про­ду­кції на лі­со­вих рин­ках Єв­ро­пи не про­сто до­хід, а ви­со­кий при­бу­ток? Як під­ви­щи­ти свій вне­сок у ре­аль­ний се­ктор еко­но­мі­ки на­шої дер­жа­ви і до­по­мог­ти при­ско­ри­ти про­цес роз­ви­тку еко­но­мі­ки ви­ро­бни­цтва за­мість еко­но­мі­ки тор­гів­лі не­пе­ре­ро­бле­ни­ми при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми? Усіх уча­сни­ків лі­со­вих від­но­син за­ці­ка­вить рен­та. До­свід Єв­ро­пи під­твер­джує, що ди­фе­рен­ці­йо­ва­ний під­хід до пла­те­жів за ліс до­зво­лить вла­ді в ре­гіо­нах ві­ді­бра­ти най­ефе­ктив­ні­ших спо­жи­ва­чів де­ре­ви­ни й успі­шно до­ла­ти шту­чно ство­ре­ний де­фі­цит лі­со­вих ре­сур­сів. До­ціль­ність пе­ре­хо­ду на ін­но­ва­цій­ний роз­ви­ток лі­со­во­го се­кто­ра на осно­ві роз­ви­тку ви­ро­бництв, які ви­ко­ри­сто­ву­ють пе­ре­ва­ги на­ту­раль­но­го де­ре­ва, під­твер­джує до­свід кра­їн з ін­но­ва­цій­ною еко­но­мі­кою. По­во­лі від­хо­дить у ми­ну­ле еко­но­мі­ка з пе­ре­ва­жа­н­ням транс­на­ціо­наль­них ком­па­ній з ве­ли­ки­ми ка­пі­та­ло­вкла­де­н­ня­ми. ¯м на змі­ну при­хо­дить на­у­ко­єм­не ви­ро­бни­цтво, ко­ли ви­рі­шаль­не зна­че­н­ня має зда­тність ком­па­нії по­стій­но онов­лю­ва­ти про­ду­кцію за ра­ху­нок упро­ва­дже­н­ня но­вих те­хно­ло­гій. Цей про­цес я спо­сте­рі­гаю чи не в ко­жній по­їзд­ці за кор­дон. Зав­дя­ки та­ко­му під­хо­ду уви­ра­зню­ю­ться пе­ре­ва­ги під­при­ємств ма­ло­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су, їхня зда­тність бу­ти мо­біль­ни­ми й го­тов­ність змі­ню­ва­ти те­хно­ло­гії.

По­трі­бно пе­ред­ба­чи­ти до­да­тко­ві со­ці­аль­ні га­ран­тії для пра­ців­ни­ків лі­со­вої га­лу­зі. За­ці­ка­ви­ти лю­дей мо­жна ви­со­кою зар­пла­тою, со­лі­дним па­ке­том со­ці­аль­них га­ран­тій. Уряд по­ви­нен за­без­пе­чи­ти від­по­від­ний рі­вень ма­те­рі­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня пра­ців­ни­ків лі­со­вої охо­ро­ни, під­ве­сти її до рів­ня ма­те­рі­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня спів­ро­бі­тни­ків си­ло­вих стру­ктур. Усі ці за­хо­ди до­зво­лять за­лу­чи­ти в га­лузь ква­лі­фі­ко­ва­ні ка­дри, від­но­ви­ти ін­те­рес до про­фе­сії. Розв’яза­н­ня озна­че­них про­блем має клю­чо­ве зна­че­н­ня. — Ва­ша ре­а­кція на остан­ню про­по­зи­цію уря­ду що­до кон­це­сії май­на лі­со­вих го­спо­дарств? — Я ви­слов­лю за­галь­ну дум­ку лі­сів­ни­ків — во­на вкрай не­га­тив­на. Дер­жав­на лі­со­ва по­лі­ти­ка по­вин­на від­по­від­а­ти ін­те­ре­сам Укра­ї­ни. Кон­це­сія — це при­ва­тна вла­сність на пев­ний пе­рі­од. У нас є гір­кий до­свід орен­ди ми­слив­ських угідь, яка за ко­ро­ткий час пе­ре­тво­ри­ла їх на ру­ї­ну. Хто і за чий ра­ху­нок бу­де лі­кві­до­ву­ва­ти на­слід­ки та­ко­го «го­спо­да­рю­ва­н­ня»? Дер­жа­ва за вла­сні ко­шти. Так бу­де й з кон­це­сі­єю, Та тіль­ки пі­сля її за­про­ва­дже­н­ня за­ли­ша­ться ру­ї­ни ка­та­стро­фі­чних мас­шта­бів.

У дер­жа­ви й бі­зне­су рі­зні ін­те­ре­си. І в обох ви­пад­ках жи­те­лі лі­со­вих ре­гіо­нів за­ли­ша­ю­ться по­за ни­ми. Тре­ба на­пра­цю­ва­ти но­ву «спе­ци­фі­ка­цію», яка б ура­хо­ву­ва­ла пра­ва й ін­те­ре­си всіх груп на про­зо­рій і ле­гі­тим­ній осно­ві. Не­об­хі­дно по­сла­би­ти роль дер­жав­них ін­сти­ту­тів, які ство­рю­ють умо­ви для ко­ру­пції. При цьо­му ва­жли­во не за­бу­ва­ти й про укра­їн­ський мен­та­лі­тет, який не­рід­ко ди­ктує пра­ви­ла гри, не за­ли­ша­ю­чи на­дії на ра­ціо­наль­не ви­ко­ри­ста­н­ня лі­со­вих ре­сур­сів. Тут мі­сце ши­ро­кій гро­мад­ській дис­ку­сії з за­лу­че­н­ням гро­мад­сько­сті й про­фе­сіо­на­лів лі­со­вої спра­ви.

В осно­ві ін­сти­ту­ціо­наль­но­го роз­ви­тку си­сте­ми лі­со­ко­ри­сту­ва­н­ня ле­жать скла­дні со­ці­аль­ні про­це­си. Мі­тин­ги, не­вдо­во­ле­н­ня лю­дей як про­яв ви­мог гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства і як не­зго­да з дер­жав­ною лі­со­вою по­лі­ти­кою — це сво­го ро­ду ко­ре­кція або ком­пен­са­ція не­до­ско­на­лих фор­маль­них ін­сти­ту­тів ін­сти­ту­та­ми не­фор­маль­ни­ми. Во­ни ді­лять пов­но­ва­же­н­ня між еко­но­мі­чни­ми суб’єкта­ми не в опти­маль­ний спо­сіб, а за­ле­жно від умов і си­ту­а­цій, які скла­да­ю­ться у про­це­сі жи­т­тя. І з тим, що все це не­га­тив­но по­зна­ча­є­ться на за­галь­но­му ста­ні еко­но­мі­ки, не мо­жна не ра­ху­ва­ти­ся. Еко­но­мі­чна по­лі­ти­ка лі­со­вої га­лу­зі має бу­ду­ва­ти­ся на по­го­джен­ні фор­маль­них і не­фор­маль­них фа­кто­рів. По­трі­бні но­ві ме­ха­ні­зми їх роз­ви­тку, но­ві тен­ден­ції. Але при всьо­му цьо­му дер­жав­на фор­ма управ­лі­н­ня лі­са­ми ви­сту­пає єди­ною га­ран­ті­єю збе­ре­же­н­ня укра­їн­ських лі­сів. А кон­це­сія — це, оче­ви­дно, чер­го­вий «жарт» чи­нов­ни­ків, які з ве­ли­ки­ми зу­си­л­ля­ми від­рі­зня­ють бе­ре­зу від ку­ку­ру­дзи.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.