Во­ло­ди­мир Ши­ро­ков: «Ми ма­є­мо уні­каль­ний ін­стру­мент, яко­го не­має в сві­ті»

Про без­цін­ний скарб, при­го­ди слов­ни­ка, вір­ту­аль­ні ле­кси­ко­гра­фі­чні ла­бо­ра­то­рії та на­ві­що по­трі­бні лін­гві­сти­чні екс­пер­ти­зи

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Лі­дія Сур­жик

«Стать воль­ным и чи­стым, как звёздное не­бо, Твой по­сох при­нять…» — зал за­та­му­вав по­дих, а пі­сля остан­ніх акор­дів ви­бу­хнув ба­га­то­го­ло­сим «Бра­во!».

Упро­довж дво­го­дин­но­го кон­цер­ту не по­ли­ша­ло від­чу­т­тя, що ми не в Бу­дин­ку вче­них, а в фі­лар­мо­нії — зі сце­ни ли­ну­ли ча­рів­ли­ві ме­ло­дії, по­ло­ни­ли слух ро­ман­си на му­зи­ку Во­ло­ди­ми­ра Ши­ро­ко­ва. Для ба­га­тьох із тих, хто при­йшов на бла­го­дій­ний ве­чір ро­ман­су, ста­ло не­спо­ді­ва­ним від­кри­т­тям: ав­тор му­зи­ки — не про­фе­сій­ний ком­по­зи­тор, а вче­ний, ака­де­мік НАН Укра­ї­ни, ди­ре­ктор Укра­їн­сько­го мов­но-ін­фор­ма­цій­но­го фон­ду (УМІФ).

Во­ло­ди­мир Ши­ро­ков пре­зен­ту­вав ша­ну­валь­ни­кам пре­кра­сно­го збір­ку му­зи­чних тво­рів — во­каль­ний цикл із сим­во­лі­чною на­звою «Мой се­ре­бря­ный век…» У ви­ко­нан­ні со­лі­ста На­ціо­наль­ної опе­ри і На­ціо­наль­ної фі­лар­мо­нії Укра­ї­ни ла­у­ре­а­та Між­на­ро­дно­го кон­кур­су во­ка­лі­стів ім. Бо­ри­са Гми­рі Ан­дрія Ма­сла­ко­ва про­зву­ча­ли ро­ман­си на сло­ва Оле­ксан­дра Бло­ка і Ми­ко­ли Гумі­льо­ва. За­га­лом до збір­ки вві­йшли 24 ро­ман­си на сло­ва по­е­тів «срі­бної до­би» та іно­зем­них ав­то­рів. Во­ло­ди­мир Ши­ро­ков — по­ці­но­ву­вач ви­со­кої фі­ло­соф­ської по­е­зії, йо­го му­зи­ка то ро­ман­ти­чно-під­не­се­на, то екс­пре­сив­но-дра­ма­ти­чна, то ро­ман­со­во-ме­ло­дій­на, то роз­ко­ти­ста, бо «це­лый ве­чер в са­ду ро­ко­тал со­ло­вей…»

Пі­сля чу­до­во­го кон­цер­ту, де па­ну­ва­ла гар­мо­нія сло­ва, му­зи­ки й ви­ко­нав­ської май­стер­но­сті, ди­со­нан­си на­шо­го бу­т­тя якось осо­бли­во «рі­жуть слух». Втім, про них зго­дом. На­ша ро­змо­ва з Во­ло­ди­ми­ром Ши­ро­ко­вим по­ча­ла­ся з озна­йом­ле­н­ня зі скар­ба­ми. Та­ки справ­ді скар­ба­ми — не­злі­чен­ни­ми, не­оці­нен­ни­ми. — Во­ло­ди­ми­ре Ана­то­лі­йо­ви­чу, у на­зві ва­шої на­у­ко­вої уста­но­ви є сло­во «фонд». Де­ко­му це ви­да­є­ться див­ним. — Як для на­у­ко­вої уста­но­ви на­зва тро­хи не­зви­чна, і ме­ні ча­сто до­во­ди­ться по­ясню­ва­ти, що ми не ма­є­мо ні­яко­го сто­сун­ку до фі­нан­со­вих фон­дів. Є рі­зні фон­ди, зокре­ма бі­бліо­те­чні. А наш фонд — мов­но-ін­фор­ма­цій­ний. У йо­го на­зві по­єд­ну­ю­ться два ве­ли­чні по­ня­т­тя — мо­ва й ін­фор­ма­ція.

Ро­з­гля­да­ти мо­ву як ін­фор­ма­цій­ну си­сте­му — це осно­ва на­шо­го на­у­ко­во­го під­хо­ду. На цьо­му ба­зу­ю­ться на­ші на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня, на­ша фун­да­мен­таль­на на­у­ка і на­ші при­кла­дні за­сто­су­ва­н­ня.

УМІФ ство­ре­но 1991 ро­ку за мо­єї іні­ці­а­ти­ви шля­хом ре­ор­га­ні­за­ції під­роз­ді­лів двох ака­де­мі­чних уста­нов — Ін­сти­ту­ту мо­во­знав­ства іме­ні О.по­те­бні та від­ді­ле­н­ня на­у­ко­вої ін­фор­ма­ції Ін­сти­ту­ту ма­те­ма­ти­ки. Зі мною цю спра­ву ру­ха­ла Ма­рія Ми­хай­лів­на Пе­щак (на жаль, уже по­кій­на). І з пер­ших же днів до нас до­лу­чи­ла­ся Ла­ри­са Ле­о­ні­дів­на Шев­чен­ко — ни­ні за­ві­ду­ва­чка від­ді­лу лін­гві­сти­ки. Від­діл ін­фор­ма­ти­ки зго­дом очо­лив Ма­ксим Ві­кто­ро­вич На­ду­тен­ко.

Мо­ву ми ви­вча­є­мо як ін­фор­ма­цій­ну си­сте­му. А оскіль­ки пе­ре­ва­жний об­сяг ін­фор­ма­ції у Все­сві­тній ме­ре­жі фун­кціо­нує у при­ро­дно-мов­ній фор­мі, мо­ва в наш час пе­ре­тво­ри­ла­ся на основ­ний те­хно­ло­гі­чний ін­стру­мент, що за­без­пе­чує вза­є­мо­дію лю­ди­ни з Ме­ре­жею та лю­ди­ни з лю­ди­ною че­рез Ме­ре­жу. Ко­жна дер­жа­ва за­для сво­го са­мо­збе­ре­же­н­ня й роз­ви­тку в умо­вах жорс­ткої ме­ре­же­во-ін­фор­ма­цій­ної кон­ку­рен­ції по­вин­на по­дба­ти про те, щоб її мо­ва бу­ла гі­дно пред­став­ле­на в Ме­ре­жі. Укра­ї­на та­кож по­вин­на ство­рю­ва­ти і роз­ви­ва­ти вла­сну ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чну На­ціо­наль­ну си­сте­му лін­гві­сти­чних ре­сур­сів. Над цим фун­да­мен­таль­ним зав­да­н­ням ми й пра­цю­є­мо, а при­кла­дні за­сто­су­ва­н­ня на­ших до­слі­джень кон­цен­тру­ю­ться у ство­рен­ні си­стем ін­те­ле­кту­аль­но­го опра­цю­ва­н­ня при­ро­дної мо­ви, еле­ктрон­них і тра­ди­цій­них слов­ни­ків… — …яки­ми ми та­кож що­дня ко­ри­сту­є­мо­ся. ¯х ін­фор­ма­цій­ний і те­ма­ти­чний ді­а­па­зон за ро­ки не­за­ле­жно­сті по­мі­тно роз­ши­рив­ся. — Ваш по­кір­ний слу­га є, так би мо­ви­ти, фун­да­то­ром се­рії укра­їн­ських слов­ни­ків но­во­го по­ко­лі­н­ня, яка так і на­зи­ва­є­ться «Слов­ни­ки Укра­ї­ни». Пер­ший з них — Ор­фо­гра­фі­чний слов­ник укра­їн­ської мо­ви — ви­да­но 1994 ро­ку спіль­но з Та­ма­рою Пе­трів­ною Гу­ме­нюк (ви­дав­ни­цтво «До­ві­ра»). У цій се­рії вже май­же 80 ви­дань, при­чо­му близь­ко двох де­ся­тків — еле­ктрон­ні.

Еле­ктрон­ний слов­ник — йо­го пов­на на­зва «Ін­те­гро­ва­на ле­кси­ко­гра­фі­чна си­сте­ма «Слов­ни­ки Укра­ї­ни», без пе­ре­біль­ше­н­ня, уні­каль­ний. Якщо ро­з­дру­ку­ва­ти йо­го на па­пе­рі, то ви­йде по­над 120 тис. сто­рі­нок текс­ту, тоб­то 120 то­мів по ти­ся­чі сто­рі­нок. Та­ко­го ні в ко­го не­має. Ко­ли ми це зро­би­ли (2001 р.) і ви­ста­ви­ли в Ін­тер­нет — пер­шої ж но­чі «Май­кро­софт» зняв у нас 800 Мбайт ін­фор­ма­ції. Че­рез якийсь час я по­ба­чив на рин­ку «Пе­трів­ка» пі­рат­ські ко­пії на­шо­го слов­ни­ка.

Еле­ктрон­ним ре­сур­сом «Слов­ни­ки Укра­ї­ни» он­лайн (є на на­шо­му сай­ті) ко­ри­сту­є­ться весь світ. Він у віль­но­му до­сту­пі, що­дня до ньо­го звер­та­ю­ться по­над 40 ти­сяч ко­ри­сту­ва­чів. — Яка до­ля Слов­ни­ка укра­їн­ської

мо­ви у 20-ти то­мах? — Тлу­ма­чний слов­ник укра­їн­ської мо­ви у 20-ти то­мах — це прин­ци­по­во но­ва ро­бо­та. Для цьо­го ми роз­ро­би­ли спе­ці­аль­ну комп’ютер­ну те­хно­ло­гію — вір­ту­аль­ну ле­кси­ко­гра­фі­чну ла­бо­ра­то­рію «Слов­ник укра­їн­ської мо­ви». — У чо­му від­мін­ність но­во­го тлу­ма­чно­го слов­ни­ка у по­рів­нян­ні з 11-том­ни­ком? — Від­мін­ність ду­же істо­тна. На­сам­пе­ред роз­ро­бле­но те­о­рію слов­ни­ка, так зва­ну те­о­рію ле­кси­ко­гра­фі­чних си­стем. За її до­по­мо­гою мо­жна фор­ма­лі­зу­ва­ти ле­кси­ко­гра­фі­чні стру­кту­ри мо­ви. В де­та­лі на­ра­зі не вда­ва­ти­му­ся — це ре­чі су­то про­фе­сій­ні. Спо­ча­тку бу­ла по­бу­до­ва­на фор­маль­на мо­дель слов­ни­ка. Одра­зу за­ува­жу: ми ви­ко­ри­ста­ли й на­дба­н­ня, що бу­ли в 11-том­ни­ку, пе­ре­вів­ши їх у ле­кси­ко­гра­фі­чну ба­зу да­них. Те­пер є та­ка си­сте­ма, за до­по­мо­гою якої на­ші ле­кси­ко­гра­фи пра­цю­ють ди­стан­цій­но: бу­ду­чи вдо­ма чи в будь-яко­му мі­сці зем­ної ку­лі, во­ни мо­жуть пи­са­ти слов­ни­ко­ві стат­ті, спіл­ку­ва­ти­ся між со­бою і т. п. Си­сте­ма вла­што­ва­на так, що до будь-яко­го еле­мен­та ле­кси­ко­граф має пря­мий до­ступ. — Слов­ник збіль­шив­ся май­же вдві­чі. За ра­ху­нок чо­го — но­вих тер­мі­нів і слів, роз­ши­ри­ло­ся їх тлу­ма­че­н­ня? — Оскіль­ки «но­ве жи­т­тя но­во­го пра­гне сло­ва», то, зви­чай­но, ба­га­то чо­го до­да­ло­ся, а чо­гось до­ве­ло­ся по­збу­ти­ся. Зокре­ма, очи­сти­ти­ся від мар­ксист­сько-ле­нін­ської ри­то­ри­ки (в основ­но­му це був ілю­стра­тив­ний ма­те­рі­ал з рі­шень КПРС, ци­тат з тво­рів кла­си­ків мар­кси­зму-ле­ні­ні­зму). У 20-том­ни­ку взя­то курс на те, щоб шир­ше ілю­стру­ва­ти мов­ні оди­ни­ці й яви­ща (т. зв. ілю­стра­тив­на зо­на), але за ра­ху­нок ав­тен­ти­чних дже­рел укра­їн­ської мо­ви. Об­сяг ле­кси­ко­гра­фі­чно­го опра­цю­ва­н­ня зріс теж при­бли­зно вдві­чі. То­му що пов­ні­ше опи­су­є­ться се­ман­ти­ка. Ду­же по­мі­тно збіль­ши­ла­ся т. зв. за­ром­бо­ва зо­на — си­сте­ма фра­зе­о­ло­гі­змів, уста­ле­них сло­во­спо­лу­чень, тер­мі­но­ло­гі­змів. І зна­чно роз­ши­ри­ла­ся ілю­стра­тив­на зо­на — усі без ви­ня­тку се­ман­ти­чні ефе­кти про­ілю­стро­ва­но. Зви­чай­но, по­біль­ша­ло слов­ни­ко­вих ста­тей, роз­ши­ри­ли­ся зна­че­н­ня, з’яви­ли­ся но­ві тер­мі­но­ло­гі­чні сло­во­спо­лу­че­н­ня. Ві­зьмі­мо для при­кла­ду сло­во «на­но». В 11-том­ни­ку йо­го вза­га­лі не бу­ло, а в ба­зі да­них 20-том­но­го слов­ни­ка зна­хо­ди­мо близь­ко со­тні тер­мі­нів із цим сло­вом.

В 11-том­но­му на­лі­чу­ва­ло­ся близь­ко 134 тис. слів (слов­ни­ко­вих ста­тей). У 20-том­но­му — при­бли­зно 200 тис. І це ще не вся мов­на скар­бни­ця. У нас є ба­зо­вий еле­ктрон­ний Гра­ма­ти­чний слов­ник укра­їн­ської мо­ви (теж у фор­мі вір­ту­аль­ної ле­кси­ко­гра­фі­чної ла­бо­ра­то­рії), де в ре­є­стрі пред­став­ле­но по­над 576 тис. ле­кси­чних оди­ниць. І це ще да­ле­ко не все. За оцін­ка­ми ака­де­мі­ка Д.гро­дзин­сько­го, який був го­ло­вою ко­мі­те­ту з на­у­ко­вої тер­мі­но­ло­гії НАНУ, за­галь­на кіль­кість ли­ше тер­мі­но­ло­гі­чних оди­ниць ся­гає 50 млн. Це про­сто не­ося­жна кіль­кість, якою пра­кти­чно не­мо­жли­во ко­ри­сту­ва­ти­ся без су­ча­сно­го те­хно­ло­гі­чно­го ін­стру­мен­та­рію. Ми у фон­ді роз­ро­би­ли кон­ту­ри комп’ютер­ної лін­гві­сти­чної те­хно­ло­гії, яка до­зво­ляє пра­кти­чно в ав­то­ма­ти­чно­му ре­жи­мі по­бу­ду­ва­ти май­же всю сві­то­ву тер­мі­но­си­сте­му. І фа­кти­чно це по­ча­ток то­го, що я на­зи­ваю си­сте­мою на­ціо­наль­них лін­гві­сти­чних ре­сур­сів Укра­ї­ни. — Мо­же­те сти­сло опи­са­ти, що во­на

со­бою яв­ляє? — Тра­ди­цій­но вва­жа­є­ться, що мо­ва — це пре­дмет мо­во­знав­ства. З роз­ви­тком ін­фор­ма­цій­но­го су­спіль­ства мо­ва пе­ре­тво­ри­ла­ся, як я вже за­зна­чив, на те­хно­ло­гію, те­хно­ло­гі­чний ін­стру­мент, і від то­го, на­скіль­ки комп’ютер­но-ме­ре­же­ва ін­фор­ма­цій­на си­сте­ма «ро­зу­міє» мо­ву, за­ле­жить її, тоб­то си­сте­ми, ефе­ктив­ність. А що по­трі­бно для то­го, щоб во­на опе­ру­ва­ла мо­вою так, як це ро­бить лю­ди­на? Для цьо­го по­трі­бні лін­гві­сти­чні ре­сур­си. На­сам­пе­ред еле­ктрон­ні слов­ни­ки рі­зних ти­пів. Не тіль­ки слів, а й сло­во­спо­лу­чень, фра­зе­о­ло­гі­змів, тер­мі­но­ло­гі­чних сло­во­спо­лу­чень. Є на­віть слов­ни­ки, які опе­ру­ють вер­баль­но не­ви­ра­же­ни­ми стру­кту­ра­ми — на­при­клад слов­ни­ки син­та­кси­чних стру­ктур та ін. В укра­їн­ській мо­ві до­сить роз­ви­не­на сло­во­змі­на, вже по­бу­до­ва­но близь­ко трьох ти­сяч сло­во­змін­них кла­сів. І все це в нас фор­маль­но опи­са­но, ко­ди­фі­ко­ва­но, на­пи­са­но про­гра­му, яка це ро­бить ав­то­ма­ти­чно. Ко­ли про­гра­ма зна­йде текс­то­ве сло­во, во­на по­вин­на зна­йти, до яко­го кла­су во­но на­ле­жить, від­но­ви­ти йо­го се­ман­ти­ку, тоб­то зна­че­н­ня і т. д. Все це вку­пі ста­но­вить си­сте­му лін­гві­сти­чних ре­сур­сів. Для жо­дної мо­ви сві­ту в та­ко­му пов­но­му ви­гля­ді, як це вда­ло­ся зро­би­ти нам, си­сте­ми лін­гві­сти­чних ре­сур­сів не по­бу­до­ва­но. Ми ма­є­мо уні­каль­ний ін­стру­мент, яко­го не­має ні­де в сві­ті. Йо­го на­зва — «Вір­ту­аль­на ле­кси­ко­гра­фі­чна ла­бо­ра­то­рія «Слов­ник укра­їн­ської мо­ви».

Та­ку са­му си­сте­му ми мо­же­мо ство­ри­ти й для ін­ших мов. У нас уже є кіль­ка де­ся­тків рі­зних вір­ту­аль­них лін­гві­сти­чних ла­бо­ра­то­рій.

Для цьо­го, без­умов­но, по­трі­бні по­ту­жні ре­сур­си й кор­пу­сні те­хно­ло­гії опра­цю­ва­н­ня мо­ви.

В УМІФ ство­ре­но пер­ший в Укра­ї­ні лін­гві­сти­чний кор­пус (ЛК). Йо­го об­сяг — по­над 170 млн сло­во­вжи­вань. ЛК — це су­ча­сна екс­пе­ри­мен­таль­на ба­за для про­ве­де­н­ня фун­да­мен­таль­них мо­во­знав­чих до­слі­джень та укла­да­н­ня ле­кси­ко­гра­фі­чних праць но­во­го по­ко­лі­н­ня. З до­по­мо­гою ЛК вже ство­ре­но низ­ку ле­кси­ко­гра­фі­чних праць у се­рії «Слов­ни­ки Укра­ї­ни», ви­ко­на­но чи­ма­ло лін­гві­сти­чних до­слі­джень. — Ви­йшло ли­ше кіль­ка то­мів тлу­ма­чно­го слов­ни­ка укра­їн­ської мо­ви. Яка пер­спе­кти­ва ви­хо­ду ін­ших, чи вва­жа­є­ться, що це пи­та­н­ня не на ча­сі? — Ви­йшло шість то­мів. Пер­ший бу­ло ви­да­но 2010 ро­ку. Від­то­ді що­ро­ку ви­да­ва­ли по одно­му то­му. Сьо­мий мав ви­йти на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку. Ре­шта то­мів та­кож є у ба­зі да­них, тре­ба тіль­ки від­ре­да­гу­ва­ти й ви­да­ти. Але не­має ко­штів. Гро­шей, які нам ви­ді­ля­ють, ви­ста­чає тіль­ки на один том у рік. Та й то на­кла­дом ти­ся­ча при­мір­ни­ків.

До ре­чі, 11-том­ник бу­ло ви­да­но на­кла­дом 30 тис. при­мір­ни­ків. І це за то­та­лі­тар­но­го ре­жи­му. Весь Ін­сти­тут мо­во­знав­ства (дві­сті осіб) пра­цю­вав над тим слов­ни­ком. А в нас усьо­го 15 ле­кси­ко­гра­фів. А ще ж є дер­жав­не за­мов­ле­н­ня, яке ми ви­ко­ну­є­мо, ін­ша на­у­ко­ва те­ма­ти­ка. Для то­го щоб ро­би­ти та­кі лін­гві­сти­чні ре­сур­си, тре­ба ма­ти й від­по­від­ну стру­кту­ру. Над ана­ло­гі­чним слов­ни­ком ан­глій­ської мо­ви — тре­тім ви­да­н­ням Oxford English Dictionary — пра­цю­ють 80 груп ле­кси­ко­гра­фів і в ко­жній до 10 осіб.

При­на­гі­дно за­зна­чу, що 2004 ро­ку рі­ше­н­ням уря­ду На­ціо­наль­ну слов­ни­ко­ву ба­зу Укра­їн­сько­го мов­но-ін­фор­ма­цій­но­го фон­ду бу­ло вне­се­но до Дер­жав­но­го ре­є­стру на­у­ко­вих об’єктів, що ста­нов­лять на­ціо­наль­не на­дба­н­ня Укра­ї­ни. А се­ред цих об’єктів 20-том­ний слов­ник — об’єкт но­мер один. Це біль­ше, ніж на­у­ко­ва цін­ність, це один із сим­во­лів дер­жа­ви. Так са­мо як Дер­жав­ний Гімн, Герб, Пра­пор Укра­ї­ни. — А чо­му не ви­да­но сьо­мо­го то­му? — Згі­дно з дер­жав­ним за­мов­ле­н­ням він мав ви­йти ми­ну­ло­го ро­ку. Ми, як на­ле­жить, ого­ло­си­ли тен­дер на дру­ку­ва­н­ня, за чин­ним за­ко­но­дав­ством у си­сте­мі «Про­зо­ро» бу­ло про­ве­де­но тор­ги. Пе­ре­мож­цем тен­де­ра ви­зна­чи­ли ДП «Роз­ви­ток» МВС Укра­ї­ни, з яким бу­ло укла­де­но до­го­вір на дру­ку­ва­н­ня сьо­мо­го то­му на­кла­дом 1000 при­мір­ни­ків. 2 гру­дня 2016 ро­ку УМІФ пе­ре­ра­ху­вав ДП «Роз­ви­ток» ко­шти і на­віть пе­ре­дав йо­му го­то­вий ори­гі­нал­ма­кет. Ви­ко­на­вець по­ви­нен був до кін­ця гру­дня ми­ну­ло­го ро­ку від­дру­ку­ва­ти ти­раж сьо­мо­го то­му слов­ни­ка, але нам бу­ло пе­ре­да­но ли­ше три си­гналь­ні при­мір­ни­ки. А да­лі все за­галь­му­ва­ло­ся. Не­о­дно­ра­зо­во я звер­тав­ся до т. в. о. ди­ре­кто­ра ДП «Роз­ви­ток» Ю.га­ла­лу, але кон­кре­тної від­по­віді не отри­мав. То­ді я на­пи­сав офі­цій­но­го ли­ста цьо­му т. в. о. ди­ре­кто­ра. У від­по­відь він на­ді­слав га­ран­тій­но­го ли­ста, в яко­му за­пев­нив, що на­клад бу­де го­то­вий до 07.03.2017. Але на­кла­ду й до­сі не­має. То­ді я звер­нув­ся з ли­стом до мі­ні­стра А.ава­ко­ва, але отри­мав якусь не­зро­зумі­лу від­по­відь. Про цю га­не­бну істо­рію я роз­по­вів в ін­терв’ю те­ле­ка­на­лу «Ра­да», але ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. Нев­же до су­ду по­да­ва­ти?

Скіль­ки в нас га­ла­су нав­ко­ло дер­жав­ної мо­ви!.. Але ж бю­ро­кра­ти­чни­ми за­со­ба­ми мов­них про­блем не ви­рі­шиш. Хоч скіль­ки б за­ко­нів при­ду­му­ва­ли… А тим ча­сом усе про­сто: ма­ють бу­ти всі ін­стру­мен­ти її за­сто­су­ва­н­ня — комп’ютер­ні, па­пе­ро­ві, зро­бле­ні на най­ви­що­му рів­ні, і щоб це бу­ло до­сту­пно ко­ри­сту­ва­чам.

У на­шо­му до­роб­ку ба­га­то рі­зних слов­ни­ків. Тлу­ма­чний слов­ник ро­сій­ської мо­ви, ту­ре­цької, за­раз го­ту­є­мо слов­ник іспан­ської мо­ви (як вір­ту­аль­ну ле­кси­ко­гра­фі­чну ла­бо­ра­то­рію). Ети­мо­ло­гі­чний слов­ник укра­їн­ської мо­ви — це вза­га­лі уні­каль­ний слов­ник, ство­ре­ний в Ін­сти­ту­ті мо­во­знав­ства іме­ні О.по­те­бні. (Ети­мо­ло­гія — роз­діл лін­гві­сти­ки, що ви­вчає по­хо­дже­н­ня слів мо­ви.) Зна­є­те, на скіль­ки мов за цим слов­ни­ком має ви­хід укра­їн­ська? Більш ніж на 250. І це вда­ло­ся вста­но­ви­ти ли­ше зав­дя­ки то­му, що у фон­ді бу­ло ство­ре­но вір­ту­аль­ну ле­кси­ко­гра­фі­чну ла­бо­ра­то­рію «Ети­мо­ло­гі­чний слов­ник укра­їн­ської мо­ви». Зав­дя­ки її за­сто­су­ван­ню бу­ло по­бу­до­ва­но пов­ний ін­декс за всі­ма мо­ва­ми, які є в цьо­му слов­ни­ко­ві. Ота­ка на­ша мо­ва — ши­ро­ка, роз­ло­га... На жаль, остан­ній, сьо­мий том слов­ни­ка, а са­ме ін­декс за всі­ма мо­ва­ми, ле­жить уже ро­ків три — ака­де­мія не має ко­штів на ви­да­н­ня. Як­би ви­да­ли сьо­мий том, то бу­ло б за­вер­ше­но над­зви­чай­но ва­жли­вий для Укра­ї­ни про­ект. — УМІФ про­во­дить ло­гі­ко-лін­гві­сти­чну екс­пер­ти­зу. Хто звер­та­є­ться з при­во­ду та­кої екс­пер­ти­зи і з якою ме­тою? — Рі­зні ор­га­ні­за­ції та дер­жав­ні уста­но­ви. Сво­го ча­су ми про­во­ди­ли екс­пер­ти­зу По­да­тко­во­го ко­де­ксу. Ни­ні пра­цю­є­мо над екс­пер­ти­зою до­ку­мен­тів на за­мов­ле­н­ня Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри Укра­ї­ни.

Про­во­ди­ли лін­гві­сти­чну екс­пер­ти­зу про­грам укра­їн­ських по­лі­ти­чних пар­тій, пред­став­ле­них в укра­їн­сько­му пар­ла­мен­ті (2004 р.). Ре­зуль­та­ти цьо­го до­слі­дже­н­ня ви­яви­ли­ся вель­ми ці­ка­ви­ми і пе­ре­кон­ли­во за­свід­чи­ли, що всі про­гра­ми на­да­ють пе­ре­ва­гу су­то по­лі­ти­чним пи­та­н­ням і зна­чно мен­ше ува­ги на­су­щним по­тре­бам гро­ма­дян і со­ці­аль­них спіль­нот.

Лін­гві­сти­чні екс­пер­ти­зи — один з на­пря­мів ді­яль­но­сті УМІФ (і це за­пи­са­но в йо­го ста­ту­ті). Май­же ні­хто, крім на­шої на­у­ко­вої уста­но­ви, в Укра­ї­ні не за­йма­є­ться те­о­рі­єю цьо­го пи­та­н­ня. У нас уже опу­блі­ко­ва­но по­над пів­со­тні на­у­ко­вих ро­біт, роз­ро­бле­но ме­то­ди­ку і ме­то­до­ло­гію, пев­не про­грам­не за­без­пе­че­н­ня. Ча­сти­ну ро­біт ми мо­же­мо ви­ко­ну­ва­ти в ав­то­ма­ти­зо­ва­но­му ре­жи­мі, осо­бли­во, ко­ли йде­ться про два текс­ти, які тре­ба по­рів­ня­ти між со­бою за ти­ми чи ін­ши­ми па­ра­ме­тра­ми.

Уже пів­то­ра де­ся­тка ро­ків чу­є­мо ро­змо­ви про те, що по­трі­бно ро­би­ти си­сте­му ло­гі­ко-лін­гві­сти­чної екс­пер­ти­зи на­шо­го за­ко­но­дав­ства. Як­би при роз­роб­ці за­ко­но­про­е­ктів за­ді­я­ли на­шу си­сте­му (а це не­скла­дно, бо її си­сте­мо­те­хні­ка від по­ча­тку орі­єн­то­ва­на на фун­кціо­ну­ва­н­ня в Ін­тер­не­ті) або звер­ну­ли­ся до на­ших фа­хів­ців, то не бу­ло б лін­гві­сти­чних не­ко­ре­ктно­стей і тер­мі­но­ло­гі­чних «ля­пів», які не­рід­ко тра­пля­ю­ться в до­ку­мен­тах. Якщо ми ство­ри­мо си­сте­му ло­гі­ко-лін­гві­сти­чної екс­пер­ти­зи пра­во­вих актів, то під­ви­щи­мо рі­вень на­шої пра­во­вої куль­ту­ри. — На­сам­кі­нець за­пи­та­н­ня «не по су­ті». Ви пи­ше­те му­зи­ку — це ва­ше хо­бі? І чо­му впо­до­ба­ли са­ме ро­манс — цей при­за­бу­тий жанр? — Зро­зумі­ло, це хо­бі. Я не на­даю йо­му ду­же ве­ли­ко­го зна­че­н­ня і не вва­жаю се­бе ви­да­тним ком­по­зи­то­ром. Але ме­ло­дії в мо­їй го­ло­ві «кру­тя­ться» з са­мо­го ди­тин­ства. Остан­нім ча­сом, ко­ли з’яви­ла­ся мо­жли­вість за­пи­са­ти їх на но­ти й ор­га­ні­зу­ва­ти ви­ко­на­н­ня зі сце­ни, я по­ба­чив, що во­ни по­до­ба­ю­ться лю­дям. Осо­бли­ве вра­же­н­ня на пу­блі­ку спра­ви­ло ви­ко­на­н­ня то­рік трьох мо­їх ро­ман­сів на­шим сла­ве­тним спів­а­ком на­ро­дним ар­ти­стом Укра­ї­ни Та­ра­сом Штон­дою. Зре­штою, ро­манс, або пі­сня, — це най­про­сті­ший жанр, то­му я, як ама­тор, обрав са­ме йо­го. Опер чи сим­фо­ній я не маю на­хаб­ства пи­са­ти. Про­те де­які з мо­їх тво­рів уже не про­сто ро­ман­си. На­при­клад, ми­ну­ло­го ро­ку на про­ха­н­ня на­шо­го ві­до­мо­го ду­е­ту се­стер Лю­дми­ли і Га­ли­ни Тур­чак я на­пи­сав дві пі­сні на сло­ва Гри­го­рія Ско­во­ро­ди. Во­ни бу­ли ви­ко­на­ні зі сце­ни і спо­до­ба­ли­ся пу­блі­ці. За­раз, на­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, їх узяв до сво­го ре­пер­ту­а­ру Ки­їв­ський чо­ло­ві­чий ка­мер­ний хор іме­ні Л.ре­ву­цько­го. Во­ни зро­би­ли ада­пта­цію для хо­ру, і, спо­ді­ва­ю­ся, не­за­ба­ром ми по­чу­є­мо ці тво­ри в хо­ро­во­му ви­ко­нан­ні. Для ме­не це ве­ли­ка честь.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.