«Ком­про­мі­сів не бу­де»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

Ми зби­ра­ли і про­ре­кто­рів, і ре­кто­рів ме­ди­чних ви­шів з цьо­го пи­та­н­ня і не по­чу­ли жо­дно­го за­пе­ре­че­н­ня. Офі­цій­ний лист до Мі­но­сві­ти з на­шим про­ха­н­ням на­ді­сла­ли у бе­ре­зні. МОН по­да­ло на­ші змі­ни у па­ке­ті з ін­ши­ми змі­на­ми на­при­кін­ці трав­ня. Ми че­ка­ли, що ми мо­же­мо зро­би­ти? Але ми не вба­ча­є­мо тут ні­чо­го під­ки­лим­но­го. До ре­чі, ра­зом з на­шою прав­кою що­до 150 ба­лів бу­ли вне­се­ні й ін­ші, не менш ва­го­мі змі­ни до Умов при­йо­му, іні­ці­йо­ва­ні де­пу­та­та­ми. Що­до цих пра­вок і їх пі­зньо­го вне­се­н­ня у де­пу­та­тів за­ува­жень не­має. — Із 150 ба­ла­ми цьо­го ро­ку не скла­ло­ся, але ви мо­же­те по­ча­ти щось мі­ня­ти в ме­ди­чних уні­вер­си­те­тах вже за­раз? — Зві­сно, ми вже по­чи­на­є­мо. Перш за все вдо­ско­на­лю­є­мо не­за­ле­жні іспи­ти «Крок». Це ана­лог ЗНО, який ор­га­ні­зо­вує Центр те­сту­ва­н­ня при МОЗ. Май­бу­тні лі­ка­рі скла­да­ють йо­го три­чі: «Крок-1» — пі­сля тре­тьо­го кур­су, «Крок-2» — пі­сля шо­сто­го кур­су пе­ред ін­тер­на­ту­рою і «Крок-3» — пі­сля ін­тер­на­ту­ри.

«Крок-1» . Ми до­да­мо до цьо­го іспи­ту блок пи­тань іно­зем­ною мо­вою. Вже цьо­го на­вчаль­но­го ро­ку ми про­ве­ли пі­ло­тний ва­рі­ант те­сту: за­пи­та­н­ня іно­зем­ною у ньо­му бу­ли, але без ура­ху­ва­н­ня ре­зуль­та­тів. Так са­мо бу­де й у 2017-2018 на­вчаль­но­му ро­ці. А по­тім від­по­віді на за­пи­та­н­ня іно­зем­ною вже впли­ва­ти­муть на ре­зуль­тат іспи­ту.

У ме­ди­чних ви­шах ви­кла­да­є­ться іно­зем­на, але оці­ню­є­ться во­на «за­лі­кне за­лік». Ми ка­же­мо сту­ден­там: учіть її, не ку­пуй­те за­лі­ки. Якщо сту­ден­ти зна­ти­муть, що від то­го, як во­ни зна­ють ан­глій­ську, за­ле­жа­ти­ме, скла­дуть во­ни «Крок-1» чи ні, во­ни ти­сну­ти­муть на уні­вер­си­тет, аби їм ви­кла­да­ли іно­зем­ну мо­ву нор­маль­но. А це вже під­ви­ще­н­ня яко­сті.

Щоб лі­ку­ва­ти пра­виль­но, тре­ба пра­виль­но вчи­ти­ся, ви­вча­ти між­на­ро­дний до­свід і на­у­ко­ві пу­блі­ка­ції. Для цьо­го по­трі­бна іно­зем­на мо­ва.

Ми бу­де­мо сти­му­лю­ва­ти до її ви­вче­н­ня не ли­ше сту­ден­тів, а і ви­кла­да­чів. Той, хто не во­ло­діє іно­зем­ною, роз­по­від­ає сту­ден­ту про­чи­та­не в ро­сій­ській книж­ці п’яти­рі­чної дав­ни­ни. В ме­ди­ци­ні це не­при­пу­сти­мо. У сві­ті раз на два ро­ки пе­ре­гля­да­ю­ться всі про­то­ко­ли лі­ку­ва­н­ня. Те, що на­пи­са­не в ме­ди­чній на­у­ці ки­ри­ли­цею, — не має сен­су. Чо­му?

На сьо­го­дні в Укра­ї­ні не існує не­за­ле­жних ме­ди­чних жур­на­лів. Для ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня, чи пу­блі­ку­ва­ти ста­т­тю, в укра­їн­сько­му ме­ди­чно­му жур­на­лі див­ля­ться на прі­зви­ще пер­шо­го ав­то­ра і на уста­но­ву. За кор­до­ном усі жур­на­ли, які вхо­дять у Scopus та Web of Sciencе, обов’яз­ко­во над­си­ла­ють на­у­ко­ву ста­т­тю на ано­нім­не ре­цен­зу­ва­н­ня, не за­зна­ча­ю­чи, хто її ав­тор. Ре­цен­зен­ти див­ля­ться, чи ва­лі­дні до­слі­дже­н­ня, чи не­має пла­гі­а­ту, а пі­сля цьо­го жур­нал при­ймає рі­ше­н­ня, пу­блі­ку­ва­ти чи ні. Я цей шлях про­хо­див, ко­ли пу­блі­ку­вав ста­т­тю у European Journal of Cardio-thoracic Surgery. Це за­без­пе­чує якість на­у­ко­вої пу­блі­ка­ції. У нас та­ко­го не­має.

Що сто­су­є­ться іспи­тів «Крок-2» і «Крок-3», то ми вже по­ча­ли їх вдо­ско­на­лю­ва­ти, вклю­чив­ши до пе­ре­лі­ку те­сто­вих зав­дань пи­та­н­ня із між­на­ро­дних іспи­тів IFOM, які ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться в Єв­ро­пі. ¯х роз­ро­бляє Ра­да ме­ди­чних ек­за­ме­на­то­рів (NBME). Є кра­ї­ни, які зро­би­ли IFOM на­ціо­наль­ним іспи­том.

У на­ших іспи­тах бу­ло 70% пи­тань, роз­ро­бле­них укра­їн­ським Цен­тром те­сту­ва­н­ня, і 30% — з між­на­ро­дно­го те­сту. Во­ни бу­ли пе­ре­мі­ша­ні між со­бою, то­му сту­ден­ти не зна­ли, де які. Пи­та­н­ня з між­на­ро­дно­го те­сту цьо­го ро­ку не впли­ва­ли на оцін­ку, але нам бу­ло ці­ка­во, як з ни­ми впо­ра­ю­ться на­ші май­бу­тні лі­ка­рі.

Що­до «Кро­ку-2» ре­зуль­та­тів по­ки не­має, а от що­до «Кро­ку-3» є. У «Кро­ці-3» ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся зав­да­н­ня суб­те­сту USMLE, роз­ро­бле­но­го ті­єю ж Ра­дою ме­ди­чних ек­за­ме­на­то­рів.

Ми ви­вчи­ли ре­зуль­та­ти і вжа­хну­ли­ся. Цей суб­тест був про­валь­ний в усіх уні­вер­си­те­тах. Най­кра­щий ре­зуль­тат — 6% ви­пу­скни­ків ви­шу впо­ра­ли­ся з ним, най­гір­ший — 0%.

У май­бу­тньо­му ми хо­че­мо, щоб спів­від­но­ше­н­ня на­ших за­пи­тань і зав­дань між­на­ро­дно­го те­сту спів­від­но­си­ло­ся у «Кро­ках» як 50 на 50.

Пі­ло­тне те­сту­ва­н­ня за­свід­чи­ло, на­скіль­ки від­рі­зня­ю­ться про­гра­ми на­вча­н­ня укра­їн­ських та за­хі­дних ви­шів. То­му, без­пе­ре­чно, на осно­ві де­таль­ні­шо­го ана­лі­зу не­об­хі­дно бу­де пе­ре­гля­да­ти про­гра­ми, щоб уні­вер­си­те­ти да­ва­ли сту­ден­там-ме­ди­кам най­су­ча­сні­ші зна­н­ня. — Ви хо­че­те під­ня­ти ви­мо­ги до яко­сті на­вча­н­ня, а що да­є­те ви­шам, аби во­ни мо­гли кра­ще пра­цю­ва­ти? На­при­клад, ви мо­же­те збіль­ши­ти фі­нан­су­ва­н­ня. Адже са­ме че­рез не­до­ста­тнє фі­нан­су­ва­н­ня ви­ші по­лю­ють на кон­тра­ктни­ків. — Сьо­го­дні ні­хто не знає, скіль­ки ко­штує під­го­тов­ка які­сно­го лі­ка­ря. Ми за­раз ро­би­мо обра­хун­ки. Але є пи­та­н­ня — а де ми бу­ли 25 ро­ків, чо­му цьо­го не ро­би­ли ра­ні­ше?

Від се­ре­ди­ни 90-х ро­ків уні­вер­си­те­ти по­стій­но роз­ро­ста­ли­ся, а кіль­кість абі­ту­рі­єн­тів че­рез де­мо­гра­фію змен­шу­ва­ла­ся. У ре­зуль­та­ті цьо­го сьо­го­дні в уні­вер­си­те­тах за­ба­га­то ви­кла­да­чів. Тре­ба про­во­ди­ти опти­мі­за­цію ме­ре­жі ви­шів і ско­ро­чу­ва­ти об­ся­ги на­бо­ру сту­ден­тів де­яки­ми з них. Так ми змо­же­мо збіль­ши­ти фі­нан­су­ва­н­ня тих ви­шів, що пра­цю­ють які­сно. Але про опти­мі­за­цію жо­ден по­пу­ліст вам не ска­же. — Ви про­ве­де­те опти­мі­за­цію ме­ре­жі ви­шів? — Так, але це від­бу­де­ться при­ро­дним шля­хом, без ви­ко­ри­ста­н­ня адмі­ні­стра­тив­них ва­же­лів. Ми ста­ви­мо по­ріг 150 ба­лів, і ви­ші вже не мо­жуть на­би­ра­ти слаб­ких. Це пер­ше.

Дру­ге — у нас є ши­ро­кий кон­курс, за­про­ва­дже­ний Мі­но­сві­ти ще ми­ну­ло­го ро­ку. Зав­дя­ки йо­му най­кра­щі ви­ші отри­ма­ють біль­ше сту­ден­тів, а слаб­кі вза­га­лі мо­жуть за­ли­ши­ти­ся без пер­шо­кур­сни­ків.

Тре­тє — ми опри­лю­дни­мо ре­зуль­та­ти іспи­тів «Крок» по ко­жно­му ви­шу (во­ни вже є на сай­ті МОЗ) і ска­же­мо абі­ту­рі­єн­там: по­ди­ві­ться на «Крок-2» і «Крок-3» і зро­біть пра­виль­ний ви­сно­вок, де вам тре­ба на­вча­ти­ся. Абі­ту­рі­єнт сво­ї­ми но­га­ми ви­рі­шить, яко­му ме­ди­чно­му уні­вер­си­те­ту жи­ти, а яко­му ні, і яким бу­де на­бір. Має бу­ти здо­ро­ва кон­ку­рен­ція між ву­за­ми за абі­ту­рі­єн­та. І то­ді вже ре­ктор сто ра­зів по­ду­має, яких ви­кла­да­чів йо­му на­би­ра­ти і як під­ви­щи­ти якість на­вча­н­ня. — Ви зна­є­те, скіль­ки лі­ка­рів нам

ре­аль­но по­трі­бно? — У ме­ди­ци­ні, як і в ін­ших га­лу­зях, по­треб рин­ку пра­ці то­чно не знає ні­хто. По-пер­ше, нам тре­ба бу­де по­ра­ху­ва­ти кіль­кість ви­пу­скни­ків ме­ди­чних ви­шів, які ще не до­ся­гли пен­сій­но­го ві­ку, і спів­від­не­сти з кіль­кі­стю лі­ка­рів, ко­трі пра­цю­ють ни­ні у лі­кар­нях. Га­даю, кіль­кість ви­пу­скни­ків бу­де в ра­зи біль­ша, ніж кіль­кість тих, хто пра­цює в лі­кар­нях. То­му що ду­же ба­га­то лю­дей іде з про­фе­сії. Скіль­ки — цьо­го ні­хто не знає. — Про­бле­ма не­ста­чі лі­ка­рів існує? — Ду­маю, її не­має. Є не­за­кри­ті «дір­ки» у пев­них се­лах. На­при­клад, в яко­мусь да­ле­ко­му се­лі сто­їть по­ро­жня ам­бу­ла­то­рія, і во­на ні­ко­ли не на­пов­ни­ться, хай би яке ве­ли­ке бу­ло держ­за­мов­ле­н­ня. Лю­ди при­хо­дять і йдуть звід­ти, бо там не­має умов для ро­бо­ти.

Пи­та­н­ня не­ста­чі лі­ка­рів на­га­дує си­ту­а­цію з лі­сом у Кар­па­тах. Якщо ра­ху­ва­ти де­ре­ва по всіх Кар­па­тах, то з лі­сом усе нор­маль­но, але є не­кон­тро­льо­ва­ні ви­руб­ки, «за­ли­си­ни».

В се­ре­дньо­му за­раз на 10 тис. на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни є 38 лі­ка­рів. Нор­ма в Єв­ро­пі — 31-33. Але у нас є не­за­кри­ті ва­кан­сії. Ти­ждень то­му при­хо­див до нас один гу­бер­на­тор і ска­зав, що у ньо­го ти­ся­ча ва­кан­сій у се­лах. То­му, мов­ляв, тре­ба в обла­сті від­кри­ва­ти ме­ди­чний виш. У вас уком­пле­кто­ва­на обла­сна лі­кар­ня спе­ці­а­лі­ста­ми, пи­та­є­мо? Так. А скіль­ки у вас гі­н­еко­ло­гів, сто­ма­то­ло­гів пра­цює у при­ва­тних фір­мах, від­кри­тих на пер­ших по­вер­хах хру­що­вок обла­сно­го цен­тру? Пов­но. А в се­лі цих спе­ці­а­лі­стів не ви­ста­чає. То тут про­бле­ма, на­пев­но, не у збіль­шен­ні кіль­ко­сті ви­шів, фа­куль­те­тів, держ­за­мов­ле­н­ня. Держ­за­мов­ле­н­ня на сто­ма­то­ло­гію в уні­вер­си­те­ті, на­при­клад, чо­ти­ри мі­сця. А всту­пає 200 осіб (бо ще є кон­тракт). І во­ни не скар­жа­ться на жи­т­тя. Бо зна­ють, у що вкла­да­ють ко­шти. Во­ни не по­їдуть по­тім у се­ло.

Цьо­го ро­ку вве­ли сіль­ський ко­е­фі­ці­єнт для всту­пни­ків. Але і він не вря­тує. Ро­зу­мі­є­те, лі­кар — це не гвин­тик, який тре­ба за­пха­ти у ді­ро­чку-ва­кан­сію. Ду­же ве­ли­ке пи­та­н­ня яко­сті цьо­го гвин­ти­ка. І він має хо­ті­ти пра­цю­ва­ти у тій ді­ро­чці. Іде­аль­но, якщо два гвин­ти­ки пре­тен­ду­ва­ти­муть на одну ді­ро­чку. То­ді ми змо­же­мо за­кри­ти дір­ку са­ме під­хо­жим гвин­ти­ком. Лі­кар має бу­ти які­сно під­го­тов­ле­ним, по­стій­но про­фе­сій­но зро­ста­ти. — Спе­ці­а­лі­за­ція лі­ка­ря за­ле­жить від то­го, яку ін­тер­на­ту­ру він обе­ре. І тут від­кри­ва­ю­ться ши­ро­кі мо­жли­во­сті для ко­ру­пції. Ви бу­де­те з цим щось ро­би­ти? — Про­бле­ма в то­му, що сьо­го­дні роз­по­діл на ін­тер­на­ту­ру від­бу­ва­є­ться не за за­слу­га­ми, а за яки­мось не­ві­до­мим ме­ха­ні­змом. Ска­жі­мо, є лю­ди­на, яка все жи­т­тя мрі­я­ла бу­ти ди­тя­чим кар­діо­ло­гом. А це мі­сце за­би­рає син го­лов­но­го лі­ка­ря — ма­жор, який ні­ким не хо­тів бу­ти, не на­брав на­віть 150 ба­лів при всту­пі, але так ви­рі­шив йо­го та­то.

Ми пла­ну­є­мо тут сер­йо­зні змі­ни. Як це за­ве­де­но у між­на­ро­дній пра­кти­ці, скла­де­мо два спи­ски: за­галь­но­укра­їн­ський рей­тинг ви­пу­скни­ків (за­ле­жно від їхньої успі­шно­сті у на­вчан­ні) і за­галь­но­укра­їн­ський пе­ре­лік ва­кан­сій на ін­тер­на­ту­ру. Май­бу­тні ін­тер­ни оби­ра­ти­муть ва­кан­сії згі­дно з мі­сцем у рей­тин­гу: по­чи­на­ють на­силь­ні­ші. Чим гір­ше ти на­вча­є­шся, тим мен­ший у те­бе ви­бір. — І знов за­ли­ша­ться у се­лі най­гір­ші лі­ка­рі-гвин­ти­ки? — У се­лі ін­тер­на­ту­ри не­має. Ми го­во­ри­мо не про роз­по­діл на ро­бо­ту. До ре­чі, ко­ли по­чне впро­ва­джу­ва­ти­ся ме­ди­чна ре­фор­ма, у лі­ка­ря, зокре­ма і сіль­сько­го, бу­де хо­ро­ша зар­пла­тня — 20-30 тис. грн. То­му на­віть у се­лі про­блем із ва­кан­сі­я­ми не бу­де. — Сум­ні­ва­ю­ся. Вчи­те­лям не зна­йшли­ся у дер­жа­ви ко­шти на зар­пла­ту у 6 тис. грн, пе­ред­ба­че­ну про­е­ктом за­ко­ну «Про осві­ту». У Мін­фі­ні за­ува­жи­ли, що для цьо­го тре­ба бу­де звіль­ни­ти по­ло­ви­ну вчи­те­лів. А ви де ві­зьме­те 30 ти­сяч? — Та ми не про­си­мо до­да­тко­вих ко­штів на зар­пла­ти. Ми зна­є­мо, як пе­ре­роз­по­ді­ли­ти і ра­ціо­наль­но ви­ко­ри­ста­ти ті ко­шти, що є. Як­би ми те­пер ви­ді­ля­ли ко­шти не на уста­но­ву, а без­по­се­ре­дньо лі­ка­рю («гро­ші за лі­ка­рем»), ви­хо­дить су­ма у 30 тис. Сьо­го­дні, ко­ли в мі­сце­ві де­пар­та­мен­ти охо­ро­ни здо­ров’я при­хо­дять від МО­ЗУ ко­шти на всю область, то ку­пу гро­шей отри­мує той го­лов­лі­кар, який є ку­мом ке­рів­ни­ка де­пар­та­мен­ту і йо­му «очєнь ну­жно». — Про ша­ле­ну ко­ру­пцію у ме­ди­чних ви­шах хо­дять уже ле­ген­ди. Бу­де­те з нею якось бо­ро­ти­ся? — Ми не мо­же­мо бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю по­лі­цей­ськи­ми ме­то­да­ми: по­ста­ви­ти ві­део­ка­ме­ри, на­гля­да­чів і все фі­ксу­ва­ти. Це не спра­цює, бо ха­бар­ни­цтво — про­бле­ма усьо­го су­спіль­ства, а не ли­ше ме­ди­ци­ни.

Ста­ти­сти­ка свід­чить, що ко­ру­пція в уні­вер­си­те­тах спри­чи­не­на як ви­кла­да­ча­ми, так і сту­ден­та­ми, які ча­сто са­мі іні­ці­ю­ють ха­бар. Якщо по­си­лю­ва­ти ви­мо­ги до про­хо­дже­н­ня «Кро­ків», то у сту­ден­тів зни­кає мо­ти­ва­ція да­ва­ти ха­бар за скла­да­н­ня іспи­ту, то­му що все одно тре­ба вчи­ти­ся, аби прой­ти не­за­ле­жне те­сту­ва­н­ня.

Не­об­хі­дно та­кож ство­рю­ва­ти ме­ха­ні­зми, щоб в уні­вер­си­те­тах ли­ша­ли­ся най­кра­щі ви­кла­да­чі. Ін­шо­го спосо­бу ви­мі­рю­ва­ти якість ви­кла­да­ча, окрім як за які­стю йо­го на­у­ко­вої ро­бо­ти, у сві­ті не­має. Ті, хто пу­блі­ку­є­ться у між­на­ро­дних жур­на­лах (і та­кі у нас є), до­ро­жать сво­єю ре­пу­та­ці­єю і є які­сни­ми фа­хів­ця­ми, во­ни під­три­му­ють свій про­фе­сій­ний рі­вень.

То­му ми бу­де­мо під­ви­щу­ва­ти ви­мо­ги до ви­кла­да­чів. То­ді ре­ктор зму­ше­ний бу­де бра­ти до се­бе в штат ви­кла­да­ча не «за дзвін­ком», не то­го, хто йо­му «за­но­сить», а то­го, хто від­по­від­ає но­вим ви­мо­гам. Це бу­дуть ви­мо­ги до пу­блі­ка­цій, до на­у­ко­вої ро­бо­ти. До­по­мо­же бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю і но­вий ме­ха­нізм роз­по­ді­лу на ін­тер­на­ту­ру, про що я вже го­во­рив. — Які ще змі­ни ви пла­ну­є­те у ме­ди­чній осві­ті? — Кіль­кість спе­ці­аль­но­стей в ін­тер­на­ту­рі бу­де істо­тно змен­ше­на, за­ли­ша­ться шир­ші: хі­рур­гія, те­ра­пія, пе­ді­а­трія… то­що. Якщо ра­ні­ше сту­дент пі­сля ше­сти кур­сів по­тра­пляв одра­зу до ін­тер­на­ту­ри з ди­тя­чої хі­рур­гії, то те­пер йо­му тре­ба бу­де ста­ти про­сто хі­рур­гом, прой­ти у цій яко­сті ро­та­цію у рі­зних від­ді­ле­н­нях, щоб здо­бу­ти за­галь­но­хі­рур­гі­чне ба­че­н­ня. А вже по­тім за­вер­шу­ва­ти свою спе­ці­а­лі­за­цію в ре­зи­ден­ту­рі. В ре­зи­ден­ту­рі ми да­ва­ти­ме­мо обов’яз­ко­ві кур­си і ви­бір­ко­ві, за­ле­жно від спе­ці­а­лі­за­ції. За­раз там все ду­же фор­ма­лі­зо­ва­не і без­тол­ко­ве.

Сьо­го­дні лі­ка­ре­ві, що пра­кти­кує, тре­ба раз на 5 ро­ків про­хо­ди­ти мі­ся­чні кур­си під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції. Та­кі кур­си мо­жна прой­ти за дві пля­шки ві­скі: одну ви­став­ля­єш ле­кто­ру на по­ча­тку за­нять, одну — пі­сля, і мо­жна не хо­ди­ти.

Ми пла­ну­є­мо за­про­ва­ди­ти змі­ни, зав­дя­ки яким лі­ка­рям до­ве­де­ться вчи­ти­ся на­ба­га­то біль­ше й ефе­ктив­ні­ше. Акцент бу­де зро­бле­ний на ко­ро­ткі кур­си, шко­ли, май­стер-кла­си. І не тіль­ки у ви­зна­че­них уні­вер­си­те­тах, які зав­жди це ро­би­ли. Ми за­ра­хо­ву­ва­ти­ме­мо і на­вча­н­ня за кор­до­ном, і май­стер-кла­си, про­ве­де­ні в Укра­ї­ні за­кор­дон­ни­ми фа­хів­ця­ми. — Чи мо­же­те ви ска­за­ти, що пра­цю­є­те у зв’яз­ці з про­філь­ним ко­мі­те­том, де­пу­та­та­ми ВР? На ко­го мо­же­те спи­ра­ти­ся? — Ми ні­чиї, нас ні­хто не ста­вив. І ми жо­дній по­лі­ти­чній си­лі не зо­бов’яза­ні. На нас спо­ді­ва­є­ться гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, і ми не мо­же­мо йо­го під­ве­сти. У про­ти­сто­ян­ні су­спіль­ства і ко­ру­пціо­не­ра-ре­кто­ра чи го­лов­но­го лі­ка­ря-ха­бар­ни­ка ми бу­де­мо зав­жди на бо­ці су­спіль­ства. Ні­я­ких ком­про­мі­сів не бу­де. Се­ред де­пу­та­тів (зокре­ма і тих, що є чле­на­ми про­філь­но­го ко­мі­те­ту) є чи­ма­ло та­ких, хто нас під­три­мує. Ми мо­же­мо роз­хо­ди­ти­ся у по­гля­дах на де­які пи­та­н­ня, але це нор­маль­ні ро­бо­чі мо­мен­ти. — Не бо­ї­те­ся, що всі ва­ші пла­ни і ро­же­ві мрії бу­дуть зруй­но­ва­ні, що вам про­сто не да­дуть зро­би­ти прин­ци­по­вих ре­чей? — Не­мо­жли­во зу­пи­ни­ти ідею, час якої на­став. Це з одно­го бо­ку. З ін­шо­го — су­спіль­ство, яке не за­хи­щає ре­фор­му осві­ти (у то­му чи­слі — ме­ди­чної) та ме­ди­ци­ни, не ви­яв­ляє ці­ка­во­сті до них, — не за­слу­го­вує на цю ре­фор­му. Ко­ли су­спіль­ство і ме­діа від­во­лі­ка­ю­ться на бру­дні скан­да­ли й ін­триж­ки, ко­ли по те­ле­ві­зо­ру го­во­рять про все, крім як про лі­ка­ря, — це по­га­но. А по­тім при­хо­ди­мо до лі­кар­ні і ди­ву­є­мо­ся — ой, а чо­му ж так? А то­му що ви бу­ли бай­ду­жи­ми до 150 ба­лів. Якщо су­спіль­ство про­ков­тну­ло ска­су­ва­н­ня 150 ба­лів, по­ш­умі­ло у со­цме­ре­жах і за­бу­ло, то­ді жо­дних пре­тен­зій що­до яко­сті на­да­н­ня ме­ди­чної до­по­мо­ги не при­йма­є­ться. Те са­ме сто­су­є­ться ін­ших на­ших іні­ці­а­тив у ме­ди­чній осві­ті.

Якщо су­спіль­ству бай­ду­же — без сум­ні­ву, на­ші ідеї зруй­ну­ю­ться. Але спо­ді­ва­ю­ся, це не так. Ми від­чу­ва­є­мо під­трим­ку. Окса­на Они­щен­ко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.