На­дро­ро­зда­ча… У роз­по­діль­но­му фор­ма­ті?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ігор МАСКАЛЕВИЧ

Ба­га­то ро­ків роз­ро­блю­ва­на уго­да про роз­по­діл про­ду­кції (УРП) на очах пе­ре­ро­джу­є­ться у «схем­ну» роз­да­чу пер­спе­ктив­них ді­ля­нок.

У 2016 р. від­вер­то «ша­ра­шкі­ній кон­то­рі» Yuzgaz B.V. з ні­дер­ланд­ською ре­є­стра­ці­єю пе­ре­да­ли ве­ли­че­зну те­ри­то­рію (7,9 тис. кв. км) на Схо­ді Укра­ї­ни — під ви­до­бу­ток га­зу (ба­га­то­стра­ждаль­на Юзів­ська ді­лян­ка). При цьо­му ви­со­ко­по­ва­жні ін­ве­сто­ри обі­ця­ли… та­єм­но озна­йо­ми­ти Ка­бмін зі спи­ском сво­їх за­снов­ни­ків. Ре­шті укра­їн­ців зна­ти, хто ре­аль­но сто­їть за ни­ми, не тре­ба?

Що­прав­да, ба­га­то екс­пер­тів вва­жа­ють, що над­то да­ле­ко їха­ти по ці та­єм­ні зна­н­ня не вар­то, до­ста­тньо звер­ну­ти­ся до Іго­ря Ко­но­нен­ка. Су­дя­чи з дій Ка­бмі­ну, то­чні­ше, їх імі­та­ції, та­ка дум­ка як мі­ні­мум має пра­во на жи­т­тя.

Ком­па­нія, що не має ані най­мен­ших ре­сур­сів (фі­нан­со­вих), успі­шно від­би­ла всі мля­ві спро­би уря­ду зо­бра­зи­ти бо­роть­бу з нею. Ка­бмін, за­мість прийня­т­тя чі­тко­го роз­по­ря­дже­н­ня від­мо­ви­ти їй у від­сту­плен­ні прав на Юзів­ську ді­лян­ку, ви­пу­стив про­то­коль­не рі­ше­н­ня, «під­три­мав­ши про­по­зи­цію мі­ні­стра енер­ге­ти­ки Іго­ря На­са­ли­ка від­но­сно від­мо­ви». А та­ке рі­ше­н­ня по­тім ціл­ком успі­шно мо­жна оскар­жи­ти в су­дах. Суд­ді, ма­буть, вва­жа­ють, що будь-яке рі­ше­н­ня що­до від­сту­пле­н­ня час­тки в УРП оформ­лю­є­ться са­ме роз­по­ря­дже­н­ням Ка­бмі­ну.

На до­да­чу з’ясу­ва­ло­ся, що на Гру­шев­сько­го вза­га­лі не одер­жу­ва­ли ні­я­ких про­по­зи­цій з цьо­го пи­та­н­ня від очіль­ни­ка Мі­н­енер­го­ву­гіль­про­му Іго­ря На­са­ли­ка. Чу­до­вий за­хист дер­жав­них ін­те­ре­сів! У ли­пні на­ші чи­нов­ни­ки про­гра­ли і Ви­щий адмі­ні­стра­тив­ний суд Укра­ї­ни, що за­ли­шив у си­лі рі­ше­н­ня про про­ти­прав­ність від­мо­ви сла­ве­тній Yuzgaz B.V.

На­га­даю, суть опи­су­ва­ної схе­ми в то­му, що, крім бу­рі­н­ня но­вих свер­дло­вин для ви­до­бу­тку слан­це­во­го га­зу (у що чо­мусь ма­ло хто ві­рить), пе­ред­ба­ча­є­ться роз­кон­сер­ва­ція існу­ю­чих свер­дло­вин. ¯х там близь­ко 60, при­чо­му чверть із них мо­жна ре­а­ні­му­ва­ти без осо­бли­вих ви­трат. Ви­до­бу­тий при цьо­му газ (уже в рам­ках УРП) ма­ти­ме ве­ли­че­зні по­да­тко­ві піль­ги. При мі­ні­маль­них вкла­де­н­нях.

По­ки що схе­ма за­без­пе­че­н­ня до­сту­пу до цьо­го ре­сур­су роз­ви­ва­є­ться ціл­ком успі­шно. За­ли­ши­ло­ся тіль­ки прой­ти Вер­хов­ний суд Укра­ї­ни. А на під­хо­ді но­ві уча­сни­ки…

На­при­кін­ці черв­ня 2017-го мі­жві­дом­ча ко­мі­сія з ор­га­ні­за­ції укла­да­н­ня й ви­ко­на­н­ня УРП, очо­лю­ва­на мі­ні­стром І.на­са­ли­ком, роз­гля­да­ла но­ві звер­не­н­ня. Пре­тен­ден­тів бу­ло троє — дві аме­ри­кан­ські ком­па­нії й одна ві­тчи­зня­на. Із плю­сів мо­жна за­зна­чи­ти, що це не на­швид­ку­руч ство­ре­ні «ком­па­шки чи­сто під уго­ду», як на­пев­но Yuzgaz. Як мі­ні­мум одна з них — Longfellow Energy, що зби­ра­є­ться взя­ти­ся за ро­бо­ту на Пол­тав­щи­ні, ре­аль­но бу­рить чи­ма­ло свер­дло­вин.

Дру­га ком­па­нія-пре­тен­дент Frontera Resources теж ві­до­ма, хо­ча не стіль­ки ви­до­бу­тком, скіль­ки гу­чни­ми за­ява­ми й… успі­ха­ми в ро­бо­ті з чи­нов­ни­ка­ми. 20 ро­ків то­му во­на одер­жа­ла в Гру­зії на 25 ро­ків ве­ли­че­зну ді­лян­ку зем­лі — 12 тис. кв. км, на якій ще в ра­дян­ські ча­си роз­ві­да­ли два не­ве­ли­кі ро­до­ви­ща. Вла­сне, на них во­на від­то­ді і ко­па­є­ться.

Пер­ший газ отри­ма­ли ли­ше 2014-го, об­ся­ги ви­до­бу­тку на­зва­ти ве­ли­ки­ми скла­дно — менш як 10 млн ку­бо­ме­трів на рік. Це в 200 ра­зів мен­ше, ніж по­трі­бно не­ве­ли­кій Гру­зії або на­віть одно­му «Ки­ї­в­енер­го». За­те ком­па­нія без­пе­рерв­но за­яв­ляє про збіль­ше­н­ня сво­їх за­па­сів. Для по­ча­тку ро­до­ви­ща в Гру­зії пе­ре­йме­ну­ва­ли у Пів­ден­но-ка­хе­тин­ський енер­го­ком­плекс. По­тім за­яв­ки про на­яв­ність за­па­сів пі­шли на триль­йо­ни ку­бо­ме­трів (це уп’яте­ро біль­ше, ніж по всій Укра­ї­ні).

Що­прав­да, у та­кі за­яви чо­мусь ма­ло хто ві­рить. Гру­зи­ни став­ля­ться до них ціл­ком бай­ду­же й чу­дес від ці­єї ком­па­нії не очі­ку­ють. Вва­жа­ють, що якщо в най­ближ­чі ро­ків де­сять во­на ви­до­бу­ва­ти­ме 1–2% га­зу, спо­жи­ва­но­го в Гру­зії, то й це бу­де до­бре.

А в Укра­ї­ні за­яви сприйня­ли на­про­чуд сер­йо­зно. Як мі­ні­мум зов­ні. На­віть екс-прем’єр Ар­се­ній Яце­нюк за­явив про гру­зин­ський газ, який, мов­ляв, при­йде до нас че­рез по­бу­до­ва­ний Frontera тер­мі­нал з при­йма­н­ня скра­пле­но­го га­зу. На які гро­ші ком­па­нія йо­го по­бу­дує і скіль­ки га­зу, вла­сне, по­став­ля­ти­ме, про це скром­но мов­ча­ли.

У ли­пні 2015-го Frontera на­віть укла­ла ме­мо­ран­дум із «На­фто­га­зом» про ви­вче­н­ня пи­та­н­ня про той са­мий Lngтер­мі­нал і на­шу го­тов­ність за­ку­по­ву­ва­ти газ, що по­став­ля­є­ться че­рез ньо­го. Жур­на­лі­сти, див­ля­чись на скром­ні на той час об­ся­ги ви­до­бу­тку га­зу й до­ся­гне­н­ня аме­ри­кан­ців, здо­ро­во іро­ні­зу­ва­ли що­до «роз­мі­рів» стра­те­гі­чно­го пар­тне­ра. Го­во­ри­ли про «дру­гу се­рію під­пи­са­н­ня до­го­во­ру з ли­жним ін­стру­кто­ром».

Са­ме дня­ми тер­мін ме­мо­ран­ду­му сплив. Як і очі­ку­ва­ло­ся, про­су­ва­н­ня зі ство­ре­н­ня Lng-тер­мі­на­лу в Укра­ї­ні не ви­дно. Як і збіль­ше­н­ня ви­до­бу­тку га­зу. Ще один ме­мо­ран­дум про спів­ро­бі­тни­цтво тро­хи пі­зні­ше, ніж про тер­мі­нал, під­пи­са­ли і з ПАТ «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня». Втім, одним па­пір­цем про на­мі­ри біль­ше чи мен­ше — для нас спра­ва зви­чна, яка ні до чо­го не зо­бов’язує.

Однак ці ме­мо­ран­ду­ми то­чно не за­ва­ди­ли Frontera при пе­ре­го­во­рах з Мол­до­вою, де во­на не­що­дав­но ви­гра­ла кон­курс на 50-рі­чну орен­ду ді­лян­ки (теж ве­ли­че­зної — 12 тис. кв. км) на пів­дні кра­ї­ни в ра­йо­ні До­бру­джі.

У Ки­ши­не­ві про­ве­ли кон­курс, в яко­му Frontera ціл­ком че­сно пе­ре­мо­гла, хо­ча ні­чо­го осо­бли­во­го не по­обі­ця­ла. За пер­ші де­сять ро­ків во­на ма­ла вне­сти ли­ше 6 млн дол., пе­ре­ва­жно на пе­ре­оцін­ку за­па­сів, ау­дит ста­рих свер­дло­вин то­що. Щоб бу­ри­ти но­ві, по­трі­бні зов­сім ін­ші гро­ші. За­те ком­па­нія зви­чно обі­цяє зна­йти ве­ли­кі за­па­си ву­гле­во­днів. «Як у Гру­зії, де во­на за­без­пе­чи­ла кра­ї­ну за­па­са­ми на 150 ро­ків». Гру­зи­ни, що го­ту­ю­ться одер­жу­ва­ти май­же весь не­об­хі­дний їм газ з Азер­бай­джа­ну, цих за­яв не ко­мен­ту­ва­ли.

Отри­ма­на у Мол­до­ві ді­лян­ка при­ми­кає до укра­їн­сько­го кор­до­ну, і за­раз Frontera хо­че одер­жа­ти «по­рів­нян­ну за роз­мі­ра­ми ді­лян­ку» і в нас. По­ки що на­ша ко­мі­сія з УРП за­яв­ку взя­ла до роз­гля­ду, до­ру­чив­ши, що­прав­да, «про­ве­сти кон­суль­та­ції що­до опти­мі­за­ції роз­мі­ру» ба­жа­ної ді­лян­ки.

Отут ло­гі­чно за­пи­та­ти: на­ві­що нам це тре­ба? Гро­шей у Frontera не­має, за остан­ні п’ять ро­ків во­на одер­жа­ла 51 млн бри­тан­ських фун­тів зби­тків (що втри­чі пе­ре­ви­щує її до­хо­ди від основ­ної ді­яль­но­сті). За­раз ця ком­па­нія ве­де скла­дні пе­ре­го­во­ри про кон­вер­та­цію сво­їх бор­гів в акції, курс яких теж дав­но обва­лив­ся. І від­да­ти їй на де­ся­тки ро­ків ді­лян­ки?

Аме­ри­кан­ці обі­ця­ють у най­ближ­чо­му май­бу­тньо­му шу­ка­ти аж 12 млн дол. на три кра­ї­ни (Гру­зію, Мол­до­ву й Укра­ї­ну), ле­во­ва час­тка яких і пі­де на дві гру­зин­ські свер­дло­ви­ни. До чо­го тут Укра­ї­на? Че­сно, не вра­жає, ну от зов­сім.

Утім, на пів­дні Оде­щи­ни на­вряд чи щось осо­бли­ве зна­йдуть (хо­ча там є низ­ка не­ве­ли­ких ро­до­вищ). Але ще один пункт ви­кли­кає ба­га­то за­пи­тань. Йде­ться про про­по­зи­цію «здій­сни­ти на умо­вах УРП» по­шук і ви­до­бу­ток ву­гле­во­днів на ді­лян­ці за­хі­дної ча­сти­ни шель­фу Чор­но­го мо­ря. І на­ша ко­мі­сія з УРП «ре­ко­мен­ду­ва­ла опра­цю­ва­ти мо­жли­вість по­да­н­ня спіль­но­го звер­не­н­ня з ДАТ «Чор­но­мор­на­фто­газ», що во­ло­діє спе­ці­аль­ни­ми до­зво­ла­ми на ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми на пло­щах Оде­ська й Бе­зі­мен­на».

Стоп, а от із цьо­го мо­мен­ту хо­ті­ло­ся б до­кла­дні­ше. На шель­фі за­па­си є. Так, за­раз мор­ські Оде­ське й Бе­зі­мен­не га­зо­кон­ден­са­тні ро­до­ви­ща за­хо­пле­ні Ро­сі­єю. І один з ар­гу­мен­тів зву­чить так: да­вай­те ми їх пе­ре­да­мо аме­ри­кан­цям, вклю­чив­ши їх тим са­мим у про­цес по­вер­не­н­ня.

Ігор На­са­лик уже го­во­рив у Вер­хов­ній Ра­ді, що тре­ба ви­ста­ви­ти за­хо­пле­ні РФ шель­фо­ві ро­до­ви­ща на кон­курс для укла­да­н­ня УРП. «Якщо від­да­ти все це на су­ди, то ні­чо­го не бу­де, ні­чо­го не за­бе­руть у Ро­сії. У ме­не ін­ша про­по­зи­ція, ду­маю, во­на кра­ща — ви­ста­ви­ти за за­ко­ном про роз­по­діл про­ду­кції на кон­курс ці ро­до­ви­ща. На них увій­дуть іно­зем­ні фір­ми, які змо­жуть від­сто­я­ти свої пра­ва на газ цих ро­до­вищ», — по­ясню­вав мі­ністр.

Вра­хо­ву­ю­чи, що Frontera на­тя­кає на ті­сні від­но­си­ни з аме­ри­кан­ськи­ми держ­стру­кту­ра­ми, те­за має пра­во на жи­т­тя, і іно­зем­ці справ­ді мо­гли б щось під­си­ли­ти. Але у пре­тен­ден­та не­має гро­шей на­віть близь­ко до не­об­хі­дних мас­шта­бів фі­нан­су­ва­н­ня. Тож по­ява йо­го там — га­ран­тії за­мо­ро­же­н­ня пла­нів мор­сько­го ви­до­бу­тку на ба­га­то ро­ків. І го­во­ри­ло­ся вза­га­лі-то про від­кри­тий кон­курс що­до шель­фу, а не про на­пів­ку­лу­ар­не обго­во­ре­н­ня.

Пам’ята­є­ться, 2015-го на шельф уже про­бу­ва­ли по­тай­ки за­пу­сти­ти дві сві­жо­злі­пле­ні ком­па­нії (75% яких на­ле­жа­ло офшо­рам). Окрім скан­да­лу, ні­чо­го не одер­жа­ли. Мо­же, одно­го ра­зу до­сить? Шельф над­то ва­жли­вий для Укра­ї­ни, щоб так ним роз­ки­да­ти­ся.

І ще одне ва­жли­ве за­пи­та­н­ня: кон­курс на укла­да­н­ня УРП обов’яз­ко­во про­во­ди­ти на ді­лян­ки пло­щею в по­ло­ви­ну се­ре­дньої укра­їн­ської обла­сті? А чи не мо­жна на щось мен­ше? На­при­клад, кон­кре­тне ро­до­ви­ще, з чі­тки­ми, а не роз­ма­за­ни­ми на де­ся­тки ро­ків зо­бов’яза­н­ня­ми?

І тре­ба хоч тро­хи по­рів­ню­ва­ти за­яв­ки з мо­жли­во­стя­ми пре­тен­ден­тів. На­при­клад, єди­ний укра­їн­ський пре­тен­дент ТОВ «На­ві­га­тор ком­плект» (Ки­їв) хо­че за­стов­пи­ти аж п’ять май­дан­чи­ків для здій­сне­н­ня про­е­кту по­шу­ку й ви­до­бу­тку ву­гле­во­днів на умо­вах УРП: Бе­ре­стян­ський (у Львів­ській обла­сті), Смі­лян­ський, Ро­ма­нів­ський, Шу­бин­ський (у Хар­ків­ській) і Но­во­сте­па­нів­ський (у Дні­про­пе­тров­ській). Це чу­до­во, на­пев­но, але за всю свою істо­рію це ТОВ ви­ко­на­ло ка­пі­таль­ні ре­мон­ти (вклю­ча­ю­чи від­нов­ле­н­ня з лі­кві­до­ва­но­го фон­ду) на пів­то­ра де­ся­тках свер­дло­вин. Та й при­бу­ток — тро­хи біль­ше пів­міль­йо­на до­ла­рів. Чи не за­ма­ло на та­ку за­яв­ку? На­віть якщо зга­да­ти про спів­ро­бі­тни­цтво з «Укр­на­фтою».

У нас що, ма­ло ро­до­вищ, які ку­пи­ли «про за­пас» і від­то­ді без­успі­шно пе­ре­про­ду­ють? Уза­га­лі цю те­му дав­но тре­ба пе­ре­во­ди­ти в пу­блі­чну пло­щи­ну.

Роз­по­ча­тий нав­ко­ло УРП «схе­мо­тоз» і про­штов­ху­ва­н­ня ко­тів у мі­шку дис­кре­ди­ту­ють са­му ідею. На­га­даю, що впро­ва­ди­ти УРП пе­ред­ба­ча­ли не для схем з ухи­ле­н­ня від спла­ти по­да­тків або під­ви­ще­н­ня рин­ко­вої ка­пі­та­лі­за­ції іно­зем­ної ком­па­нії, а для за­лу­че­н­ня но­вих те­хно­ло­гій і збіль­ше­н­ня ви­до­бу­тку ву­гле­во­днів в Укра­ї­ні. При­чо­му не че­рез 20–50 ро­ків, а зна­чно ра­ні­ше.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.