Vivienne Mort: Від­пу­сти, якщо бо­лить!

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ма­ри­на СМІЛЯНЕЦЬ

Цьо­го­річ Vivienne Mort має пра­во гі­дно від­свя­тку­ва­ти своє 10-річ­чя: пі­сні гур­ту за цей час по­лю­би­ли слу­ха­чі, во­ни зву­чать у філь­мах і те­а­траль­них ви­ста­вах.

Ни­ні ін­ді-гурт ви­ру­шив у га­строль­ний тур Укра­ї­ною, охо­плю­ю­чи ве­ли­кі мі­ста і ма­лень­кі (Мо­рин­ці, Чу­ма­ки, За­лі­щи­ки, Ро­ван­ці, Ро­да­ти­чі, Ка­мя­нець-по­діль­ский).

На­га­даю: Vivienne Mort з’явив­ся в укра­їн­сько­му му­зи­чно­му про­сто­рі 2007 ро­ку. Йо­го за­снов­ни­ця — Да­ні­є­ла За­ю­шкі­на, во­ка­ліс­тка й ав­тор­ка пі­сень. На сьо­го­дні гурт має п’ять аль­бо­мів і до кін­ця цьо­го ро­ку пла­нує ви­хід шо­сто­го, що має на­зву «До­свід».

Йо­го му­зи­ка жит­тє­дай­на. Ко­жна пі­сня спов­не­на енер­гії лю­бо­ві й но­вих змі­стів. Це своє­рі­дні ме­ди­та­ції, обмін зі слу­ха­ча­ми енер­гі­єю рі­зних сти­хій. Ма­буть, не ко­жен зда­тен одра­зу прой­ня­ти­ся всім цим. Зда­є­ться на­віть, що для цьо­го по­трі­бна осо­бли­ва ду­хов­на під­го­тов­ка, вмі­н­ня про­пу­ска­ти че­рез се­бе пев­ні по­то­ки, зда­тність не про­сто слу­ха­ти, а чу­ти му­зи­ку і ті­лом, і ду­шею.

Гурт від са­мо­го по­ча­тку ство­рю­вав які­сну му­зи­ку і мав сво­го осо­бли­во­го слу­ха­ча. А ни­ні він стає де­да­лі по­пу­ляр­ні­шим і се­ред ма­со­вої ау­ди­то­рії. Швид­ше за все, це пов’яза­но з ви­хо­дом кіль­кох яскра­вих клі­пів, які не мо­гли не при­вер­ну­ти ува­гу, бо при­ва­блю­ють не ли­ше ві­зу­аль­ною кар­тин­кою, а й гли­бо­ким змі­стом сце­на­рі­їв, що ма­ють свої ко­ди й сим­во­ли.

Ба­га­тьох під­ко­рив один з край­ніх клі­пів — «Пта­ше­чка», що був зня­тий в Ін­дії, у бо­лі­вуд­сько­му мі­сті Мум­баї. І це не про­сто для кра­си ка­дра. Кліп пе­ре­дає атмо­сфе­ру ін­дій­сько­го мі­ста й на­пов­нює слу­ха­ча від­по­від­ни­ми пі­сні ме­ди­та­тив­ни­ми ста­на­ми.

Ге­ро­ї­ня клі­пу про­ки­да­є­ться зран­ку (а мо­жли­во, пе­ре­бу­ває в усві­дом­ле­но­му сно­ви­дін­ні) на да­ху бу­дин­ку. ¯ї пе­ре­пов­нює від­чу­т­тя, що десь у сві­ті є са­ме її лю­ди­на — єди­не ко­ха­н­ня — до­ля, яку так хо­че­ться зна­йти.

Вдив­ля­ю­чись у дзер­ка­ло, во­на ба­чить знак на чо­лі — у її су­дже­но­го має бу­ти то­чно та­кий са­мий. І дів­чи­на бі­жить шу­ка­ти. Во­на вдив­ля­є­ться в облич­чя не­зна­йом­ців, на­ма­га­ю­чись упі­зна­ти «сво­го». Не­зна­йом­ці тра­пля­ю­ться рі­зні: і вро­дли­ві, і ці­ка­ві, і та­ла­но­ви­ті, — мо­жна бу­ло б зу­пи­ни­ти свій ви­бір на одно­му з них, адже дів­ча­та так ча­сто, бо­я­чись за­ли­ши­ти­ся са­мо­тні­ми, пов’язу­ють своє жи­т­тя з лю­ди­ною, в якої «ін­ший знак», і так і не зна­хо­дять «то­го са­мо­го». Але ге­ро­ї­ня клі­пу ві­рить у справ­жню лю­бов і не зу­пи­ни­ться, аж по­ки зна­йде сво­го єди­но­го.

У цьо­му, зда­є­ться, й по­ля­гає фі­ло­со­фія пі­сень За­ю­шкі­ної — не йти на ком­про­мі­си, не зу­пи­ня­ти­ся, не зда­ва­тись, шу­ка­ти своє.

Ін­ді-рок (англ. Indie rock, по­хо­дить від independent — не­за­ле­жний) — це му­зи­чний жанр, що ви­ник у Ве­ли­кій Бри­та­нії в 1970-х ро­ках. Vivienne Mort до­стой­но пред­став­ляє цей на­прям, а сво­ї­ми ме­се­джа­ми про мир і лю­бов на­га­дує The Beatles у їхній «ін­дій­ський пе­рі­од».

Це му­зи­ка, яка по­кли­ка­на до­по­мог­ти лю­ди­ні від­кри­ти в со­бі всі ча­кри, по­збу­ти­ся всьо­го, що за­ва­жає твор­чій енер­гії звер­та­ти­ся че­рез те­бе до сві­ту, за­ва­жає спро­бу­ва­ти на­ла­го­ди­ти кон­такт зі Все­сві­том і са­мим со­бою, а від­так і до­сту­ка­ти­ся до ко­ха­ної лю­ди­ни. Це му­зи­ка, яка до­по­ма­гає від­пу­сти­ти все, що бо­лить, до­ві­ри­ти­ся жит­тє­во­му за­ду­му й ло­ви­ти кра­су мит­тє­во­стей.

Хо­че­ться ві­ри­ти, що са­ме та­ка му­зи­ка бу­де де­да­лі по­пу­ляр­ні­шою. Час глян­цю й гла­му­ру ми­нає. Но­ве по­ко­лі­н­ня шу­кає но­ві сми­сли. На­ма­га­є­ться зро­зу­мі­ти се­бе і світ, ста­вить за­пи­та­н­ня й шу­кає від­по­віді.

Ме­ні зда­є­ться, що в сві­ті му­зи­ки чим­да­лі біль­шу ува­гу при­вер­та­ють са­ме та­кі ви­ко­нав­ці — щи­рі, са­мо­бу­тні, які ду­ма­ють не про пі­ар і ве­ли­кі го­но­ра­ри, а про сми­сли й істи­ни, що їх му­сять пе­ре­да­ва­ти сві­ту, лов­ля­чи си­гна­ли з Ко­смо­су.

Гур­ти Да­ха Бра­ха, Onuka, Panivalkova, Vivienne Mort — аб­со­лю­тно рі­зні, ні до ко­го не по­ді­бні й не­за­ле­жні. Во­ни за­ці­кав­лю­ють си­лою і кра­сою, а не глян­це­вою се­ксу­аль­ні­стю. Та­кі справ­ді змо­жуть пред­ста­ви­ти укра­їн­ську му­зи­ку у сві­ті.

Не про­ро­ку­ва­ти­му, що че­кає на гурт у май­бу­тньо­му, але, ко­ли слу­ха­єш йо­го пі­сні, з’яв­ля­є­ться впев­не­ність: на­віть якщо це бу­де сві­то­ва сла­ва, Vivienne Mort не роз­гу­бить най­кра­щих сво­їх яко­стей, бо орі­єн­тир гур­ту — сво­бо­да і лю­бов.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.