Пе­ні­тен­ці­ар­ний гам­біт

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Але якщо в ін­спе­кто­ра оклад 1800 грн (допла­ту до мі­ні­мал­ки ми ви­би­ва­є­мо), і йо­му про­по­ну­ють за­не­сти щось за ха­бар, — що йо­го зу­пи­нить?

Ал­ко­голь — осо­бли­ва бі­да. Ба­га­то ал­ко­го­лю — по­чи­на­є­ться бро­ді­н­ня. І зно­ву ми при­хо­ди­мо до на­бо­лі­лої й на­бри­длої те­ми — до гро­шей. — А сви­нар­ник на те­ри­то­рії СІЗО —

це нор­маль­но? — Я не зні­маю від­по­від­аль­но­сті з під­ле­глих, хо­ча в го­спо­дар­ську ді­яль­ність окре­мо­го під­при­єм­ства ліз­ти не мо­жу. Але ку­ди ди­ви­ла­ся СЕС? Про­ку­ра­ту­ра, яка по­стій­но має там стир­ча­ти? Ін­спе­кція з пра­ці? Всі по ку­щах. Усі ка­жуть: вин­ні вер­ту­хаї. Так, ба­га­тьох бу­де при­тя­гну­то до від­по­від­аль­но­сті, ба­га­тьох — звіль­не­но, але якщо го­во­ри­ти че­сно — вин­ні не тіль­ки во­ни. Це не­хлюй­ство всіх. — Є вер­сія, що вбив­ство пра­ців­ни­ці й на­сту­пне по­би­т­тя ув’язне­них спе­цна­зом ор­га­ні­зу­ва­ли бла­тні та кри­мі­наль­ні ав­то­ри­те­ти, щоб усу­ну­ти но­во­го на­чаль­ни­ка, який, ка­жуть, спро­бу­вав при­кри­ти нар­ко­тра­фік. На­скіль­ки ця вер­сія жит­тє­зда­тна? — Та­ка вер­сія є. На жаль, тро­хи шир­ша — не тіль­ки пред­став­ни­ки кри­мі­наль­но­го сві­ту, а й ко­рум­по­ва­ні спів­ро­бі­тни­ки пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми. Ці вер­сії в ро­бо­ті, але ко­мен­ту­ва­ти їх за­раз, до­ки йде слід­ство, я про­сто не маю пра­ва. — Ви ж ро­зу­мі­є­те, що ко­ли ця вер­сія прав­ди­ва, це свід­чить ще й про пов­ну втра­ту держ­кон­тро­лю над тим, що там від­бу­ва­є­ться? — Да­вай­те не бу­де­мо утри­ру­ва­ти. Нар­ко­ти­ки про­да­ють не тіль­ки за ´ра­та­ми. Зокре­ма й з уча­стю пред­став­ни­ків ор­га­нів вла­ди. Ек­стра­по­лю­ю­чи ваш при­клад на всю Укра­ї­ну, чи мо­жна ска­за­ти, що кон­троль над си­ту­а­ці­єю в кра­ї­ні пов­ні­стю втра­че­ний? — Іно­ді скла­да­є­ться та­ке вра­же­н­ня. — Тут пи­та­н­ня — як по­да­ти. Одно­зна­чно, про­бле­ми є. Іна­кше ре­фор­му не тре­ба бу­ло б і по­чи­на­ти. Ко­рум­по­ва­ні пра­ців­ни­ки з’яви­ли­ся не вчо­ра. Ко­ли ме­ні ка­жуть, мов­ляв, та­ку ши­кар­ну слу­жбу зруй­ну­ва­ли, у ме­не ви­ни­кає від­чу­т­тя, що ці лю­ди — з яко­їсь ін­шої пла­не­ти. Так, си­сте­ма хво­ра. Не ви­зна­ва­ти, що в ній є про­бле­ми, — са­мо­об­ман. То­му ми все ма­кси­маль­но від­кри­ли, у то­му чи­слі для жур­на­лі­стів і пра­во­за­хи­сни­ків. Щоб нам до­по­мо­гли по­ста­ви­ти яко­мо­га то­чні­ший ді­а­гноз і ми мо­гли при­зна­чи­ти лі­ку­ва­н­ня й ви­лі­ку­ва­ти. — Але ми не змо­же­мо ку­пи­ти лі­ки, —

на це не­має гро­шей. — Те, що ми від­кри­ва­є­мо си­сте­му, до­зво­ли­ло нам, на­при­клад, спра­цю­ва­ти­ся з Гло­баль­ним фон­дом, який дав нам лі­ки від ту­бер­ку­льо­зу й СНІДУ на рік. Чер­во­ний Хрест за­раз у де­ся­ти СІЗО ре­мон­тує апте­чні пун­кти, ком­пле­ктує їх лі­ка­ми і про­во­дить пе­ре­ква­лі­фі­ка­цію лі­ка­рів.

СІЗО — ду­же ва­жли­ва то­чка в пе­ні­тен­ці­ар­ній си­сте­мі, то­чка пер­шо­го вхо­ду клі­єн­та. На­скіль­ки які­сно ми йо­го про­ді­а­гно­сту­є­мо — на­стіль­ки обру­ба­є­мо мо­жли­вість вхо­ду но­вої бо­ля­чки в СІЗО, а да­лі — у мі­сця по­збав­ле­н­ня во­лі. — СІЗО Оде­си, Ки­є­ва, Хмель­ни­цько­го між­на­ро­дні й укра­їн­ські пра­во­за­хи­сни­ки ви­зна­ли та­ки­ми, що не від­по­від­а­ють нор­мам. Остан­ні по­дії на щось впли­нуть? Чи за­кри­ють Оде­ський ізо­ля­тор? — Ні. А де утри­му­ва­ти­ме­мо під­слі­дних? У нас ін­ших при­мі­щень не­має. — І ось ми по­вер­та­є­мо­ся до те­ми хво­ро­го ор­га­ні­зму, яко­го ні­хто не бе­ре­ться лі­ку­ва­ти. Який ме­ха­нізм опти­мі­за­ції чи­сель­но­сті уста­нов, кон­сер­ва­ції ко­ло­ній? — При­клад ко­ло­нії в За­по­різь­кій обла­сті: 35 ув’язне­них (пла­но­ве на­пов­не­н­ня — 800 чо­ло­вік) і 135 лю­дей об­слу­го­ву­ю­чо­го пер­со­на­лу. Та­ких при­кла­дів, де ко­ло­нія на­пов­не­на мен­ше ніж на 50%, ба­га­то. Але, за чин­ним за­ко­но­дав­ством, щоб кон­сер­ву­ва­ти, ми ма­є­мо про­ве­сти ка­пі­таль­ний ре­монт бу­ді­вель, ТЕО, екс­пер­тну оцін­ку. Ни­ні зі спе­цфон­дів ми ви­кро­ю­є­мо на це ко­шти. — Які ре­зуль­та­ти ре­фор­ми, яку ви

про­во­ди­те? — Щоб її роз­по­ча­ти, тре­ба по­ста­ви­ти ді­а­гноз си­сте­мі, про­пи­са­ти до­ро­жні кар­ти. Пе­ні­тен­ці­ар­на си­сте­ма — це кра­ї­на в кра­ї­ні, їй при­та­ман­не все, що й зви­чай­но­му жи­т­тю.

За­раз ми до­ро­бля­є­мо па­спорт ре­форм, усю си­сте­му роз­би­ли на бло­ки: пер­со­нал, пра­ви­ла вну­трі­шньо­го роз­по­ряд­ку (ПВР), пра­ця, хар­чу­ва­н­ня, за­без­пе­че­н­ня. Усе по­тре­бує рі­зних зу­силь, ви­ко­нав­ців, ча­су, ко­штів.

У си­сте­мі — по­над 6 тис. рі­зних бу­ді­вель. На­віть якщо ми пе­ре­бу­до­ву­ва­ти­ме­мо по одній на день, на це пі­де по­над 16 ро­ків. Нас за­пи­ту­ють: ко­ли за­вер­ши­ться ре­фор­ма? Не че­рез 5, 7 і на­віть не че­рез 10 ро­ків. Так, якісь бло­ки ра­ні­ше, онов­ля­ти­ме­ться за­ко­но­дав­ство, під­го­тов­ка пер­со­на­лу. — Да­лі ді­а­гно­зу про­су­ну­ли­ся? — Зві­сно. На­при­клад, не­пов­но­лі­тні про­йшли че­рез про­гра­му юве­наль­ної про­ба­ції. Ре­ци­див був тіль­ки у 2% ви­пад­ків. Це ши­кар­ний і ціл­ком кон­кре­тний ре­зуль­тат. — І той за ра­ху­нок ка­над­сько­го уря­ду... — По­слу­хай­те, але це ж ду­рість — ви­на­хо­ди­ти ве­ло­си­пед. Так, ми на­би­ра­є­мо­ся до­сві­ду, клян­чи­мо. А що ро­би­ти? Ко­ли бю­джет не дає.

Ме­ні ба­га­то до­ко­ря­ють, що я ча­сто го­во­рю про гро­ші. Мов­ляв, і без них мо­жна щось змі­ни­ти. Ствер­джую: без гро­шей ні­чо­го зро­би­ти не мо­жна. Хо­че­те бу­ти обма­ну­ти­ми й на­їв­ни­ми?

На­при­клад, у нас бі­да з ка­дра­ми, ко­ло­саль­на де­фор­ма­ція. Але є й чу­до­ві лю­ди, яки­ми я за­хо­плю­ю­ся й ін­ко­ли не ро­зу­мію, чо­му во­ни за­ли­ши­ли­ся в си­сте­мі. Звіль­ни­ти всіх? А де ви ві­зьме­те 30 тис. лю­дей на та­ку зар­пла­тню? Ми ого­ло­си­ли кон­курс — ні­хто не хо­че.

Є про­гра­ма з Ра­дою Єв­ро­пи і Бі­ло­цер­ків­ським учи­ли­щем з пе­ре­на­вча­н­ня ка­дрів: «тю­рем­ний ме­не­джмент», «ди­на­мі­чна без­пе­ка». Але тих, ко­го пе­ре­на­вча­є­мо, тре­ба зі­бра­ти, при­вез­ти, на­го­ду­ва­ти. І на це, зно­ву ж, по­трі­бні гро­ші. — Ви по­стій­но го­во­ри­те про те, що га­лузь за­без­пе­че­но на тре­ти­ну. На­звіть ци­фри. — На всю си­сте­му нам да­ють 3,7 млрд. Це 44% від по­тре­би. Плюс зда­ло­ся б ще 1,1—1,2 млрд грн на зар­пла­ти, щоб ви­йти при­бли­зно на рі­вень із по­лі­ці­єю: близь­ко 7 тис грн для мо­лод­шо­го ін­спе­кто­ра.

На ре­мон­ти, на онов­ле­н­ня ко­штів пра­кти­чно не­має. — На ре­монт СІЗО ко­штів не­має з

2014 р. — Ме­ні про це до­бре ві­до­мо. Якщо на­зи­ва­ти ци­фру не­об­хі­дних ко­штів вза­га­лі, во­на бу­де ко­смі­чна. Та­ки­ми, які від­по­від­а­ють між­на­ро­дним стан­дар­там, ви­зна­ні ли­ше близь­ко 2% бу­ді­вель. Най­дав­ні­ша бу­дів­ля — 1614 р. Лук’янів­ське СІЗО — 1859-го. ККД ме­реж, труб, те­пло­трас ру­ха­є­ться до ну­ля. Ре­мон­ту­ва­ти без­глу­здо. Є по­то­чні ре­мон­ти. На них ми за­кла­да­є­мо кіль­ка сот міль­йо­нів гри­вень у бю­дже­тних про­по­зи­ці­ях на на­сту­пний рік. Скіль­ки ви­ді­лять — не знаю.

В уста­ле­ній сві­то­вій пра­кти­ці по­бу­до­ва но­во­го СІЗО Грін­філд ко­штує при­бли­зно 10 тис. дол. на одно­го ув’язне­но­го. Оскіль­ки вар­тість пра­ці й бу­дма­те­рі­а­лів у нас тро­хи ниж­чі — близь­ко 8 тис. дол. На цей час у СІЗО пе­ре­бу­ва­ють близь­ко 19 тис. ув’язне­них. Пе­ре­мно­жи­мо й отри­ма­є­мо 152 млн дол.: стіль­ки по­трі­бно ко­штів на бу­дів­ни­цтво но­вих СІЗО.

Ми ро­зу­мі­є­мо, що в дер­жа­ви та­ких гро­шей не­має і най­ближ­чим ча­сом не бу­де. То­му й хо­че­мо за­пу­сти­ти про­гра­му при­ва­тно-дер­жав­но­го пар­тнер­ства. Пі­шли у пред­став­ни­цтво American Chamber of Commerce, у ко­мер­цій­ні від­ді­ли по­сольств ін­ве­сти­цій­но ці­ка­вих кра­їн, в USAID, щоб їм це за­ки­ну­ти й отри­ма­ти фі­дбек, щоб нам під­ка­за­ли. Ми хо­че­мо все ро­би­ти ма­кси­маль­но пу­блі­чно, аби не бу­ло по­тім обви­ну­ва­чень. — Яка си­ту­а­ція з Лук’янів­ським і Львів­ським СІЗО, про по­ча­ток ін­ве­сти­цій­но­го кон­кур­су з про­да­жу яких бу­ло ого­ло­ше­но в лю­то­му? Зна­йшли по­ку­пців? — Ще раз під­кре­слю: про­да­ва­ти ми не пла­ну­є­мо, йде­ться про при­ва­тно-дер­жав­не пар­тнер­ство. Я осо­би­сто го­то­вий ви­зна­ва­ти по­мил­ки.

Що­до Лук’янів­сько­го СІЗО — про­по­зи­цій не­має. Мої ко­ли­шні ко­ле­ги ка­жуть, що го­ри­зонт про­е­кту (ко­ли бу­дів­ни­цтво оку­пить се­бе) — 7 ро­ків. А ін­ве­сти­ції — від 50 млн дол. В ни­ні­шніх умо­вах в Укра­ї­ні ма­ло хто го­то­вий вкла­да­ти та­кі гро­ші з та­ким го­ри­зон­том. — А Львів? — Там про­по­зи­ції є. Мо­жли­во, все ви­йде. — Що сто­су­є­ться зар­плат спів­ро­бі­тни­кам, то рік то­му, ко­ли лі­кві­до­ву­ва­ли Дер­жав­ну пе­ні­тен­ці­ар­ну слу­жбу (ДПСУ), ка­за­ли, що це не по­тре­бу­ва­ти­ме ви­трат, нав­па­ки, дасть еко­но­мію. І ко­шти, які ви­віль­ня­ться в ре­зуль­та­ті, роз­по­ді­лять на зар­пла­ти пра­ців­ни­кам. — Справ­ді, за ра­ху­нок ско­ро­че­н­ня, на мій по­гляд, аб­со­лю­тно не­по­трі­бних пе­ре­да­то­чних ла­нок — обла­сних управ­лінь (те­пер є 6 між­ре­гіо­наль­них), ско­ро­че­но близь­ко 400 управ­лін­ців. Та оскіль­ки в си­сте­мі ні­ко­ли нор­маль­них зар­плат не бу­ло, то це на­віть не кра­пля в оке­а­ні. Крім то­го, я не хо­чу кри­ти­ку­ва­ти ко­лег, але не Мін’юст за­йма­є­ться бю­дже­том і пе­ре­спря­му­ва­н­ням зеко­ном­ле­них ко­штів, а Мін­фін і Держ­ка­зна­чей­ство. — Про­те на по­ча­тку ро­ку ви ка­за­ли, що під­ви­щи­ли окла­ди пра­ців­ни­кам СІЗО удві­чі. А фа­кти­чно з’ясо­ву­є­ться, що во­ни отри­му­ють стіль­ки ж, як і ра­ні­ше. Чим це по­ясню­є­ться? — Окла­ди під­ви­щи­ли вдві­чі. Але якщо в та­ри­фній сі­тці зна­чи­ло­ся по 500 грн… Там був про­сто жах. У ме­не від­чу­т­тя, що існу­вав якийсь не­гла­сний до­го­вір: ми до вас не лі­зе­мо, але й не пла­ти­мо. Оче­ви­дно, за­ро­бі­ток ішов за ра­ху­нок ко­ру­пцій­них схем. На­зи­вай­мо ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. — Який пер­ший крок без на­ле­жно­го

фі­нан­су­ва­н­ня? — Упро­довж мі­ся­ця ви­но­си­мо на Ка­бмін па­спорт ре­форм, йо­го тре­ба прийня­ти, роз­гля­ну­ти прі­о­ри­те­ти фі­нан­су­ва­н­ня. Са­мі ув’язне­ні ка­жуть, що най­го­лов­ні­ше — це став­ле­н­ня до них і хар­чу­ва­н­ня. Гі­гі­є­на — на тре­тьо­му мі­сці. — А ме­ди­ци­на? — Пі­сля гі­гі­є­ни. Пе­ре­д­усім — усе ж та­ки ро­бо­та з пер­со­на­лом. Пе­ре­хід від ра­дян­ської ре­пре­сив­ної си­сте­ми по­ка­рань до ре­а­бі­лі­та­ції й ре­со­ці­а­лі­за­ції.

У нас дві основ­ні фун­кції: ізо­ля­ція і ре­со­ці­а­лі­за­ція (яки­ми ці лю­ди по­вер­ну­ться в су­спіль­ство і чи вчи­нять во­ни ре­ци­див). Тоб­то ре­зуль­тат на­шої ро­бо­ти — не ско­є­н­ня ре­ци­ди­ву. Ме­ні по­до­ба­є­ться сло­ган-за­пи­та­н­ня, під яким про­хо­ди­ла ре­фор­ма пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми Швей­ца­рії: «Яким ви хо­че­те по­ба­чи­ти су­сі­да, ко­трий по­вер­нув­ся з місць по­збав­ле­н­ня во­лі»? І зра­зу все стає близь­ким і зро­зумі­лим. — Ме­доб­слу­го­ву­ва­н­ня в уста­но­вах від­бу­ва­н­ня по­ка­ра­н­ня — ве­ли­кий, окре­мий пласт. — Так, у нас є пев­ні не­по­ро­зу­мі­н­ня з Мін­здо­ров’я. Су­прун за­яв­ля­ла: від­дай­те нам пе­ні­тен­ці­ар­ну ме­ди­ци­ну. Ми го­то­ві від­да­ти хоч зав­тра. Але нам ска­за­ли: спо­ча­тку про­фі­нан­суй­те. А по­мо­є­му, спо­ча­тку — на­да­н­ня ме­ди­чної по­слу­ги, а не змі­на та­бли­чок.

До кін­ця ро­ку ми ро­за­те­сту­є­мо ме­ди­ків, зні­ме­мо з них по­го­ни, ви­ве­де­мо з під­по­ряд­ку­ва­н­ня ке­рів­ни­ків пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми, ство­ри­мо окре­му дер­ж­уста­но­ву, ку­ди й пе­ре­йдуть пра­ців­ни­ки, ко­трі за­йма­ю­ться на­шою ме­ди­ци­ною. Якщо ко­лись бу­де прийня­то рі­ше­н­ня пе­ре­да­ти цю уста­но­ву Мін­здо­ров’я, ми це зро­би­мо. Але є ба­га­то де­та­лей, у яких хо­ва­є­ться ди­я­вол.

До ре­чі, тіль­ки в се­ми кра­ї­нах із 50, що вхо­дять до Ра­ди Єв­ро­пи, пе­ні­тен­ці­ар­на ме­ди­ци­на — у ві­дом­стві Мін­здо­ров’я. — Пі­сля лі­кві­да­ції ДПТС бу­ло ска­со­ва­но й мед­слу­жбу при ній. Від­по­від­но, і всі лі­кар­ські ко­мі­сії, що го­ту­ва­ли ви­снов­ки про стан здо­ров’я за­су­дже­них, що під­па­да­ли під звіль­не­н­ня від­по­від­но до стат­ті 84 Кри­мі­наль­но-ви­ко­нав­чо­го ко­де­ксу. З кін­ця 2016-го по лі­то 2017-го про­це­ду­ра зав­мер­ла, ко­мі­сій не бу­ло, і звіль­не­н­ня хво­рих при­пи­ни­ло­ся. — Лі­кар­ські ко­мі­сії за­раз ді­ють. Спіль­ний на­каз про­ле­жав на узго­джен­ні в МОЗ п’ять мі­ся­ців. Пра­во­за­хи­сни­ки, на жаль, пе­ре­ва­жно ка­жуть не­прав­ду, оскіль­ки зар­пла­ти отри­му­ють не­зро­зумі­ло в ко­го. Так, ко­мі­сія ду­же дов­го ви­сі­ла, з гру­дня 2016-го по кві­тень 2017-го. Для нас це теж бу­ло про­бле­мою, оскіль­ки в під­сум­ку все ви­ли­ва­є­ться в ін­си­ну­а­ції з ма­ні­пу­лю­ва­н­ням ста­ти­сти­кою. Адже якщо ко­мі­сія не огля­ну­ла й не від­пу­сти­ла лю­ди­ну до­до­му, і во­на по­мер­ла, то кіль­кість смер­тей у в’язни­цях зро­стає. Але спра­ва не тіль­ки в ста­ти­сти­ці. По­люд­ськи кра­ще від­пу­сти­ти лю­ди­ну вми­ра­ти вдо­ма, а не у в’язни­ці. — Є про­бле­ма й із фі­кса­ці­єю ка­ту­вань. Ко­ли в’язень на­віть не мо­же по­скар­жи­ти­ся, бо йо­го огля­да­ють про­сто тут, ра­зом із кон­во­єм. — Ми від­кри­ли си­сте­му. Та­кою від­кри­тою во­на в нас ні­ко­ли не бу­ла. Упер­ше за всю істо­рію існу­ва­н­ня не­за­ле­жної Укра­ї­ни на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку ВООЗ про­ве­ла ін­спе­кцію в’язниць. МКЧХ від нас не ви­лі­зає. Дня­ми йо­го пред­став­ни­ки бу­ли в СІЗО Оде­си. Ра­ні­ше це бу­ло не­мо­жли­во.

Зно­ву ж, якщо ми по­ди­ви­мо­ся на кла­си­фі­ка­цію ка­ту­вань за стан­дар­та­ми Єв­ро­пей­сько­го ко­мі­те­ту з за­по­бі­га­н­ня ка­ту­ва­н­ням, що пра­цює за Стам­буль­ським про­то­ко­лом, то рі­зно­ви­дом ка­ту­вань є на­віть брак ден­но­го сві­тла в ка­ме­рі. — Так, але май­же у всіх уста­но­вах пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми не­має пи­тної во­ди. Це не ка­ту­ва­н­ня? — А де її взя­ти? Тіль­ки на те­ри­то­рії кіль­кох уста­нов є свої свер­дло­ви­ни. В ін­ших — це по­ста­ча­н­ня во­ди, філь­три. То­му на за­пи­та­н­ня «Чи все впи­ра­є­ться в гро­ші?» від­по­від­аю: «Так». Не­має жо­дно­го пи­та­н­ня, яке б у під­сум­ку в них не впер­ло­ся. І з ліж­ка­ми, і з по­стіль­ною бі­ли­зною нам до­по­ма­гає той­та­ки Чер­во­ний Хрест.

То­му, якщо го­во­ри­ти про та­кі ка­ту­ва­н­ня, як брак ден­но­го сві­тла, то во­ни ще дов­го в нас збе­рі­га­ти­му­ться.

Якщо ж го­во­ри­ти про ка­ту­ва­н­ня в за­галь­но­люд­сько­му ро­зу­мін­ні, тоб­то про без­під­став­не за­сто­су­ва­н­ня си­ли, то це є. Не бу­ду при­хо­ву­ва­ти. Із цим бо­ре­мо­ся. Але ж тут тре­ба спі­йма­ти на га­ря­чо­му (ме­ре­жа ін­фор­ма­то­рів) і за­фі­ксу­ва­ти, що теж про­бле­ма­ти­чно за від­су­тно­сті від­по­від­ної слу­жби. — Що ви мо­же­те ска­за­ти про акції про­те­стів аре­штан­тів у під­ва­лах су­дів, де, че­рез від­су­тність СІЗО, лю­дей пе­ред за­сі­да­н­ня­ми го­ди­на­ми три­ма­ють у не­від­по­від­них умо­вах і без те­плої їжі? Аре­штан­ти рі­за­ли со­бі ве­ни. — Да­вай­те роз­ді­ля­ти. Ізо­ля­то­ри тим­ча­со­во­го три­ма­н­ня (ІТТ) під­ві­дом­чі не нам. Нац­гвар­дія, яка кон­во­ює в’язнів, пе­ред на­ми теж не зві­тує. З при­во­ду хар­чу­ва­н­ня: не всі пен­сіо­не­ри в нас хар­чу­ю­ться так, як в’язні.

От нам ка­жуть: до­зволь­те ро­ди­чам пе­ре­да­ва­ти в’язням до­ма­шню їжу. То­ді да­вай­те про­пи­ше­мо в за­ко­ні, що ми не від­по­від­а­є­мо за їхнє здо­ров’я. Але на це не по­го­джу­ю­ться.

Що сто­су­є­ться хар­чу­ва­н­ня при кон­во­ю­ван­ні, то для та­ких ви­пад­ків ми роз­ро­би­ли нор­ми су­хпай­ків у пла­сти­ко­вих та­рах. Але Ка­бмін їх по­ки що не прийняв. У ре­гу­ля­ції та­ких ре­чей бе­руть участь і МОЗ, і Мін­фін. А по­тім ви­яв­ля­є­ться, що в бю­дже­ті не­має гро­шей. — Які рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­ської ра­ди з прав лю­ди­ни (ЄРПЛ) вра­хо­ву­ю­ться в ре­фор­мі пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми? — Не вра­хо­ву­ю­ться, а ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться як ар­гу­мен­ти. Оскіль­ки я при­йшов з ре­аль­ної еко­но­мі­ки, то ка­жу ко­ле­гам з Мін­фі­ну: не­що­дав­но ЄРПЛ ухва­ли­ла 40 рі­шень що­до по­зо­вів в’язнів, за яки­ми Укра­ї­на по­вин­на ком­пен­су­ва­ти 1,018 млн єв­ро. У Єв­ро­пей­сько­му су­ді за­раз 84 ти­ся­чі справ про­ти Укра­ї­ни. Уя­віть, якщо на­віть 10 ти­сяч з них — від в’язнів, що бу­де з бю­дже­том? Чи не ви­гі­дні­ше по­бу­ду­ва­ти нор­маль­ну си­сте­му, ніж пла­ти­ти ці гро­ші, та ще й з імідж-втра­та­ми для кра­ї­ни? — Яким чи­ном пра­цю­ва­ти­ме кри­мі­наль­но-ви­ко­на­вча слу­жба? Чо­му Мін’юст про­і­гно­ру­вав ре­а­кцію пра­во­за­хи­сни­ків, ом­буд­сме­на й між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій на ство­ре­н­ня в пе­ні­тен­ці­ар­ній си­сте­мі слід­чих під­роз­ді­лів, ви­рі­шив­ши це пи­та­н­ня без обго­во­ре­н­ня й з по­ру­ше­н­ням ре­гла­мен­ту? У жо­дній єв­ро­пей­ській кра­ї­ні пе­ні­тен­ці­ар­них слід­чих не­має. — Не мо­жу цьо­го про­ко­мен­ту­ва­ти. Ме­не на цій по­са­ді ще не бу­ло. Як я до цьо­го став­лю­ся? Ме­не ча­сто за­пи­ту­ва­ли про те, як я став­лю­ся до «за­ко­ну Сав­чен­ко». Я від­по­від­ав: ні­як не став­лю­ся, я йо­го ви­ко­ную. За ста­ти­сти­кою, за «за­ко­ном Сав­чен­ко» на во­лю ви­йшли 8,5 ти­ся­чі лю­дей, се­ред яких 1000 убивць. До ре­чі, на­ших по­пра­вок до цьо­го за­ко­ну не прийня­ли, а за­кон пов­ні­стю ска­су­ва­ли.

Об’єктив­но­сті в си­сте­мі не­має і за­раз. Я мо­жу зда­ти­ся суб’єктив­ним, але ста­ти­сти­ка по­ка­зує, що ко­ли­шня си­сте­ма не пра­цює. — А но­ва пра­цю­ва­ти­ме? — То­чно не гір­ше, ніж за­раз. Бо за­раз уза­га­лі ні­як не пра­цює. По-ін­шо­му ми си­сте­ми не очи­сти­мо. — Як «свої» роз­слі­ду­ва­ти­муть зло­чи­ни в си­сте­мі? — Це — не «свої». Фун­кціо­наль­на ре­фор­ма мі­ні­стер­ства пе­ред­ба­чає окре­мі уста­но­ви, які за­йма­ти­му­ться про­ба­ці­єю, ме­ди­ци­ною, окре­мо — Дер­жав­на кри­мі­наль­но-ви­ко­на­вча слу­жба (ДКВС). Слід­ство до неї не вхо­ди­ти­ме, во­но бу­де в Мін’юсті.

Але по­ки що в нас не по­зна­че­ні про­це­су­аль­ні ке­рів­ни­ки, ро­бо­та си­сте­ми кри­мі­наль­но-ви­ко­нав­чої слу­жби — у стар­то­во­му ре­жи­мі. Ко­ли во­на за­пра­цює — пи­та­н­ня до про­ку­ра­ту­ри. По­ки що ми ви­кли­ка­є­мо по­лі­цію, про­ку­ра­ту­ру, пра­кти­чно все діє по-ста­ро­му. — Чи вва­жа­є­те ви ефе­ктив­ним На­ціо­наль­ний пре­вен­тив­ний ме­ха­нізм? — Він по­ви­нен бу­ти, але по­трі­бно спів­пра­цю­ва­ти. Ко­ли ви в кон­фрон­та­ції з усі­ма — ефект мі­ні­маль­ний. — У чо­му кон­фрон­та­ція? — Ко­ли то­бі ки­да­ють на стіл вка­зів­ки, — мов­ляв, швид­ко ро­би; ко­ли прес­се­кре­тар ом­буд­сме­на криє ма­тю­ка­ми ке­рів­ни­цтво Мін’юсту — у цьо­му ма­ло кон­стру­кти­ву. — У си­сте­мі — 148 уста­нов і 116 під­при­ємств. Скіль­ки ти­сяч лю­дей там пра­цює? — Не ти­сяч. У си­сте­мі у нас за­раз укла­де­ні со­тні тру­до­вих до­го­во­рів. А те­пер роз­ка­жіть ме­ні — як во­ни мо­жуть бу­ти при­бу­тко­ви­ми?

Як мо­жна ви­ко­рі­ни­ти і які в нас пла­ни: пер­ше — ми про­си­мо дер­жа­ву да­ти нам держ­за­мов­ле­н­ня. При­мі­ром, на ви­го­тов­ле­н­ня парт, тро­ту­ар­ної пли­тки (як у Хар­ко­ві), при­сто­су­вань для смі­т­тя, ме­та­ле­вих ого­ро­джень, основ ла­вок, ла­бо­ра­тор­но­го обла­дна­н­ня для шкіл. Дай­те нам ро­бо­ту, яка не ви­ма­гає ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції. — Чо­му не да­ють? — Тен­дер. Пра­цю в’язня дер­жа­ва роз­гля­дає не як еле­мент ре­со­ці­а­лі­за­ції, а як еле­мент бі­зне­су. А на тен­де­рі ми, як пра­ви­ло, про­гра­є­мо. — При цьо­му тра­пля­є­ться, що в’язні пра­цю­ють по 9—10 го­дин, а на­при­кін­ці мі­ся­ця за до­ку­мен­та­ці­єю ви­яв­ля­є­ться п’ять днів. Де гро­ші? — Із цим мо­жна бо­ро­ти­ся тіль­ки якщо в нас бу­де та ж та­ки си­сте­ма держ­за­мов­лень. Крім то­го, ми на­по­ля­га­є­мо, і в кіль­кох ко­ло­ні­ях як пі­лот ми це вже впро­ва­ди­ли, щоб опла­та за­ра­хо­ву­ва­ла­ся не че­рез за­не­се­н­ня да­них до зо­ши­та в клі­тин­ку, а шля­хом над­хо­дже­н­ня гро­шей на імен­ний ра­ху­нок у бан­ку. Як це вже є, на­при­клад, у Ка­ча­нів­ській ко­ло­нії. То­ді бу­де не­мо­жли­во стер­ти олів­це­вий за­пис або пропу­сти­ти сто­рін­ку. Зно­ву ж, це ва­жли­вий еле­мент під­го­тов­ки в’язня до ви­хо­ду — на йо­го осо­би­сто­му ра­хун­ку вже є гро­ші, і, ви­йшов­ши з ув’язне­н­ня, він змо­же їх ви­тра­ти­ти на те, що йо­му не­об­хі­дно. — А що ста­ло­ся з іде­єю пе­ре­да­чі ви­ро­бництв в управ­лі­н­ня бі­знес­стру­кту­рам? — Я ка­зав, що мо­жна ство­ри­ти якийсь хол­динг. Ор­га­ні­за­цій­на фор­ма не на­стіль­ки ва­жли­ва. По­я­сню, що ма­ло­ся на ува­зі. На сьо­го­дні на цих 116 під­при­єм­ствах, які теж, до ре­чі, ма­ють ве­ли­кі про­бле­ми, — 116 ди­ре­кто­рів ра­дян­сько­го зраз­ка. Не знаю, чи ма­ють во­ни еко­но­мі­чну, мар­ке­тин­го­ву або ви­ро­бни­чу осві­ту. Зде­біль­шо­го — ні. Є ще 116 та­ких са­мих бух­гал­те­рів і 116 мар­ке­то­ло­гів. Усе це за­кін­чу­є­ться зло­вжи­ва­н­ня­ми. Який сенс цю ора­ву го­ду­ва­ти?

То­му кра­ще роз­би­ти під­при­єм­ства за га­лу­зе­вим прин­ци­пом, щоб во­ни пра­цю­ва­ли. На­при­клад, у нас ду­же не­по­га­на «швей­ка». На рин­ку ви­го­тов­ле­н­ня спе­ц­одя­гу в Укра­ї­ні ми за­йма­є­мо по­над 20%. На жаль, най­ча­сті­ше пра­цю­є­мо за да­валь­ни­цькою схе­мою, оскіль­ки не мо­же­мо ви­гра­ти тен­дер. Але й це не­по­га­но. Це мо­жна якось по­єд­ну­ва­ти, по­ста­вив­ши кіль­ка ро­зум­них ме­не­дже­рів, які пра­цю­ва­ти­муть і на за­мов­ле­н­ня, і в сфе­рі про­су­ва­н­ня, і за­ку­пів­лі обла­дна­н­ня. Зно­ву ж — ко­о­пе­ра­ція цих під­при­ємств. Не­має сен­су на ко­жно­му ма­ти пов­ний на­бір обла­дна­н­ня. — Мо­ва не про те, щоб за­ро­би­ти. Але ж гро­ші від при­бу­тко­вих під­при­ємств мо­жна бу­ло б спря­му­ва­ти на ре­фор­му? — Так, на утри­ма­н­ня ко­ло­ній і по­лі­пше­н­ня їхньо­го ма­те­рі­аль­но­го ста­ну. Як, на­при­клад, у хар­ків­ських ко­ло­ні­ях. Там прин­ци­по­во ін­ший по­бут, ніж у ко­ло­ні­ях, де про­ми­сло­вість не роз­ви­не­на, і в’язні отри­му­ють по 5—6 тис грн на мі­сяць. — Об’їжджа­ю­чи ви­прав­ні ко­ло­нії, пра­во­за­хи­сни­ки ці­кав­ля­ться в адмі­ні­стра­ції: чи кон­суль­ту­ва­ли­ся з ни­ми ре­фор­ма­то­ри, чи за­лу­ча­ли до ре­фор­ми? Від­по­відь скрізь не­га­тив­на. — Бре­хня. Отут я мо­жу на­ве­сти фа­кти. У при­ймаль­ні си­дить Іри­на Бой­ко — одна з пра­во­за­хи­сниць. Ми всіх за­про­си­ли на роз­роб­ку за­ко­ну про пе­ні­тен­ці­ар­ну си­сте­му. Роз­би­ли на бло­ки, бу­ли ор­га­ні­зо­ва­ні під­гру­пи. Ни­ми ке­ру­ва­ли спів­ро­бі­тни­ки Мін’юсту, але уві­йшли ту­ди всі — і Ра­да Єв­ро­пи, і Чер­во­ний Хрест, і на­ціо­наль­ні й іно­зем­ні екс­пер­ти. То­му ми не са­мі щось ви­га­да­ли. Ми при­ду­му­є­мо ра­зом. Ми ду­же сва­ри­мо­ся, і все ж. — Те, що ДКВС, уро­зріз із рі­ше­н­ня­ми ЄСПЛ у спра­вах Да­ви­до­ва й Ка­ра­бе­та, про­дов­жує за­сто­со­ву­ва­ти спе­цназ для за­ля­ку­ва­н­ня спе­цкон­тин­ген­ту, теж бре­хня? — Не тре­ба ви­ри­ва­ти з кон­текс­ту. Ну, про­дов­жує. Але якщо роз­гля­да­ти в кон­текс­ті, то, мо­жли­во, не про­дов­жує. Я сам — пер­ший пра­во­за­хи­сник. — Ми ду­ма­ли, ви — бан­кір… — Я — не бан­кір, я був бан­ків­ським слу­жбов­цем. Це не одне й те са­ме. Так от, у си­лу то­го, що я не з ці­єї си­сте­ми, то й її ме­то­ди не зов­сім спри­ймаю. І зов­сім не спри­ймаю, ко­ли во­ни за ме­жею ро­зу­мі­н­ня. Але якщо від­по­від­но до ін­стру­кцій і нор­ма­ти­вів за­сто­су­ва­н­ня спе­цна­зу не тіль­ки ви­прав­да­не, а й від­по­від­ає при­пи­су, то я ка­за­ти­му: так, во­но бу­ло за­сто­со­ва­не ви­прав­да­но. А якщо, на­при­клад, мав мі­сце на­пад на спів­ро­бі­тни­ка, що, зокре­ма, спри­чи­нив йо­го смерть? Та­ких ви­пад­ків про­тя­гом ро­ку бу­ло 20. Є ню­ан­си…

Я збре­шу, якщо ска­жу, що не за­сто­со­ву­є­ться. То­чно так са­мо збре­шу, якщо ска­жу, що за­сто­со­ву­є­ться пра­виль­но, бо я не зав­жди із цим зго­ден. В обох ви­пад­ках збре­шу. А вже як ви бу­де­те це ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти… — Все ж та­ки є те, що мо­жна змі­ню­ва­ти без вкла­де­н­ня ко­штів. Ви ка­за­ли про гу­ма­ні­за­цію си­сте­ми. Але 391-шу ста­т­тю (не­по­ко­ра ви­мо­гам адмі­ні­стра­ції. — Авт.) до­сі актив­но за­сто­со­ву­ють. Ба­га­то в’язнів скар­жа­ться, що до за­кін­че­н­ня стро­ку їм «упа­ю­ють» ди­сци­плі­нар­ні по­ру­ше­н­ня. — Зна­є­те, я для се­бе все з чи­сто­го ар­ку­ша пи­шу. У ме­не до­сві­ду не­має. Із при­во­ду 391-ї є кон­кре­тні бо­же­віль­ні пе­ре­ги­ни, від яких ме­не про­сто тру­сить. Це ви­ма­гає ще й вне­се­н­ня змін до ПВР, бо во­ни тіль­ки ра­зом пра­цю­ють. — За­раз актив­но обго­во­рю­є­ться 1-ша ча­сти­на 391-ї стат­ті — по­си­ле­н­ня по­ка­ра­н­ня за пе­ре­да­чу за­бо­ро­не­них ре­чей. — Ще раз: ди­я­вол — у де­та­лях. То­му я весь час ка­жу, у то­му чи­слі пра­во­за­хи­сни­кам: при­ходь­те. Не­хай кра­ще ми поб’ємо­ся на під­ко­мі­те­ті ВР, але ви­пи­ше­мо все ма­кси­маль­но зро­зумі­ло для всіх. По­ки не до­сва­ри­мо­ся, ми не ви­не­се­мо про­ект у зал. По­ки що та­кий ва­рі­ант на­віть на Ка­бмін не ви­не­сли.

Че­сно ска­жу, є кіль­ка мо­мен­тів, які ми за­ли­ши­ли на узго­дже­н­ня для тор­гів. — Ко­ли ви пла­ну­є­те ви­не­сти на

Ка­бмін? — 6 ве­ре­сня ми бу­де­мо ви­но­си­ти ве­ли­кий блок що­до пе­ні­тен­ці­ар­ки. До цьо­го ча­су, на­пев­но, не всти­гне­мо. Але, ду­маю, у ве­ре­сні ви­не­се­мо. — Ви зга­ду­ва­ли по­жит­тє­ви­ків. Не мо­же­мо не за­пи­та­ти з при­во­ду юри­ди­чної не­мо­жли­во­сті пе­ре­гля­ду їхніх справ. Це ко­лись зру­шить з мер­твої то­чки? — Спо­ді­ва­ю­ся. На жаль, пер­со­наль­ний склад Ко­мі­сії з оскар­же­н­ня дав­но не змі­ню­вав­ся. На­сту­пно­го ра­зу во­на за­сі­да­ти­ме у ве­ре­сні. І ми, за­та­му­вав­ши по­дих, че­ка­є­мо роз­гля­ду чер­го­во­го про­ха­н­ня Іго­ря Тру­бі­ци­на, який си­дить уже 20 ро­ків.

Пе­ре­гля­ду ви­ма­га­ють та­кож ін­ші спра­ви. — А що з оку­по­ва­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми та уста­но­ва­ми, що за­ли­ши­ли­ся там? — Сво­го ча­су, 2014 ро­ку, бу­ла втра­че­на мо­жли­вість ви­вез­ти звід­ти лю­дей, а крім то­го — ще й зброю. На да­ний мо­мент на тим­ча­со­во не­під­кон­троль­ній те­ри­то­рії роз­та­шо­ва­ні 5 з 5 уста­нов в АР Крим, 14 з 20 — у До­не­цькій обла­сті, 15 з 16 — у Лу­ган­ській. На 1 ли­сто­па­да 2014 ро­ку в них три­ма­ли, від­по­від­но, 3295, 9511, 6426 осіб.

¯х пе­ре­мі­ще­н­ня не вхо­дить у на­шу фун­кцію. Іні­ці­а­тор у цій ро­бо­ті — офіс ом­буд­сме­на. Кло­по­та­н­ня над­хо­дить на йо­го офіс, за­лу­ча­ють СБУ, МВС, ЗСУ. Ми бе­ре­мо участь уже в про­це­сі при­йма­н­ня в’язнів, ко­ли їх нам пе­ре­да­ють. В основ­но­му в Мар’їн­ці. — Ба­га­то та­ких ви­пад­ків бу­ло? — Ні. 149 — з ДНР, 12 — з Кри­му. — Чи мо­жна зро­би­ти якісь про­гно­зи: ко­ли щось змі­ни­ться в ре­зуль­та­ті ре­фор­ми для спів­ро­бі­тни­ків, для за­су­дже­них, для їхніх ро­ди­чів, які но­сять пе­ре­да­чі, для нав­ко­ли­шніх, що жи­вуть по су­сід­ству з ти­ми, хто ви­хо­дить з місць по­збав­ле­н­ня во­лі? — Для пра­ців­ни­ків мо­же змі­ни­ти­ся про­тя­гом ро­ку. Для ро­ди­чів — по­сту­по­во, але про­тя­гом ро­ку вже мо­жуть бу­ти які­сні змі­ни. Для нав­ко­ли­шніх — ро­ків че­рез 10. Бо це ро­бо­та не тіль­ки пе­ні­тен­ці­ар­ної си­сте­ми, а й су­спіль­ства за ´ра­та­ми. У нас є еле­мент пе­ні­тен­ці­ар­ної про­ба­ції, ко­ли за пів­ро­ку до ви­хо­ду на во­лю лю­ди­ну по­чи­на­ють до цьо­го го­ту­ва­ти: оформ­ля­ти до­ку­мен­ти, якщо їх не­має; ди­ви­ти­ся, де во­на жи­ти­ме; став­лять її на облік у слу­жбі зайня­то­сті. Не­що­дав­но зі слу­жбою зайня­то­сті ми по­ди­ви­ли­ся, які про­фе­сії за­раз най­більш за­тре­бу­ва­ні. І у сво­їх ПТУ те­пер ре­ко­мен­ду­є­мо вчи­ти­ся на звар­ни­ка, то­ка­ря, пли­то­чни­ка.

Якщо про­сто ви­ста­ви­ти лю­ди­ну за две­рі, це си­ту­а­ції не змі­нить. — Тоб­то че­рез рік ми мо­же­мо з вас, як мі­ні­мум, пи­та­ти, що змі­ни­ло­ся для в’язнів, їхніх ро­ди­чів і для спів­ро­бі­тни­ків? — Мо­же­те. А так — го­ри­зонт, ве­ли­кі ре­пер­ні то­чки я со­бі став­лю на 1, 3, 5, 7 і 10 ро­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.