Ре­фор­ма Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії: що да­лі?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

18 сер­пня ц.р. Ка­бі­нет мі­ні­стрів Укра­ї­ни прийняв по­ста­но­ву, якою вре­гу­лю­вав остан­нє про­блем­не пи­та­н­ня, що ли­ша­ло­ся не­ви­рі­ше­ним у про­це­сі ре­фор­му­ва­н­ня Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії Укра­ї­ни при Мі­ні­стер­стві за­кор­дон­них справ (ДАУ).

Рі­ше­н­ням уря­ду всі аспі­ран­ти ДАУ про­дов­жать своє на­вча­н­ня в Ки­їв­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті ім. Та­ра­са Шев­чен­ка, при­чо­му на тих са­мих умо­вах, на яких во­ни на­вча­ли­ся в ДАУ. Ре­фор­ма, за­по­ча­тко­ва­на по­ста­но­вою Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів №920 від 7 гру­дня 2016 р., за­вер­ши­ла­ся ство­ре­н­ням но­вої Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії Укра­ї­ни ім. Ген­на­дія Удо­вен­ка — уста­но­ви про­фе­сій­ної під­го­тов­ки ди­пло­ма­тів. Що ж да­лі?

Від­по­відь на це за­пи­та­н­ня не та­ка про­ста, як зда­є­ться. Бо транс­фор­ма­ція ДАУ пла­ну­ва­ла­ся й здій­сню­ва­ла­ся не як са­мо­ціль, а в кон­текс­ті за­галь­них зу­силь з ре­фор­му­ва­н­ня ди­пло­ма­ти­чної слу­жби в ці­ло­му. По­сту­по­ва ре­ор­га­ні­за­ція апа­ра­ту МЗС з ура­ху­ва­н­ням су­ча­сних ви­кли­ків, які сто­ять пе­ред Укра­ї­ною, та клю­чо­вих аспе­ктів зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, в якій опи­ни­ла­ся на­ша кра­ї­на; впро­ва­дже­н­ня но­вої кон­кур­сної си­сте­ми до­бо­ру ка­дрів для ро­бо­ти в цен­траль­но­му апа­ра­ті й за кор­до­ном; під­го­тов­ка но­вої вер­сії за­ко­ну про ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу і, на­ре­шті, ство­ре­н­ня на ба­зі ДАУ про­фе­сій­ної шко­ли ди­пло­ма­тії — лан­ки одно­го лан­цю­га.

Про­бле­ми, що сто­ять пе­ред укра­їн­ською зов­ні­шньою по­лі­ти­кою на су­ча­сно­му ета­пі, від­обра­жа­ють фун­да­мен­таль­ну вла­сти­вість Укра­ї­ни як дер­жа­ви в кон­текс­ті гео­гра­фі­чних, істо­ри­чних і гео­по­лі­ти­чних ре­а­лій. З одно­го бо­ку, Укра­ї­на ме­жує з Ро­сі­єю — ім­пер­ською дер­жа­вою-агре­со­ром, яка впро­довж сто­літь за­хо­плю­ва­ла зем­лі і вва­жа­ла се­бе по­ту­жною дер­жа­вою, одним із клю­чо­вих по­лі­ти­чних грав­ців на між­на­ро­дній аре­ні. З ін­шо­го — Укра­ї­на є ор­га­ні­чною й не­від’єм­ною ча­сти­ною єв­ро­пей­сько­го куль­тур­но-істо­ри­чно­го про­сто­ру, хо­ча й бу­ла про­тя­гом май­же 350 ро­ків ві­дір­ва­на від ньо­го. Мо­жна кри­ти­чно оці­ню­ва­ти остан­ні чверть сто­лі­т­тя на­шої істо­рії, однак не мо­жна не ви­зна­ти, що Укра­ї­на біль­ше ні­ко­му не му­сить до­во­ди­ти своє пра­во на не­за­ле­жність і су­ве­ре­ні­тет, і це ва­жли­ве до­ся­гне­н­ня (зга­дай­мо тіль­ки зна­ме­ни­ту про­мо­ву Дж. Бу­ша 1 сер­пня 1991 р., про­зва­ну chicken Kiev speech; за­раз та­ке не­мо­жли­во).

Тим ча­сом важ­ко за­пе­ре­чу­ва­ти, що по­справ­жньо­му пи­та­н­ня без­пе­ки і за­хи­сту су­ве­ре­ні­те­ту, та­кі оче­ви­дні й ва­жли­ві для бу­дья­кої кра­ї­ни, ви­йшли для Укра­ї­ни на пер­ший план тіль­ки три ро­ки то­му, пі­сля по­ча­тку агре­сії Ро­сії. За­ко­ли­са­ні дум­ка­ми про не­по­ру­шність си­сте­ми між­на­ро­дно­го пра­ва, ба­га­то­сто­рон­ніх і дво­сто­рон­ніх зо­бов’язань, ми ви­яви­ли­ся не­го­то­ви­ми до то­го, що один зі «стов­пів» ці­єї са­мої си­сте­ми ста­не го­лов­ним її по­ру­шни­ком.

Для Ро­сії ж пи­та­н­ня без­пе­ки і су­ве­ре­ні­те­ту бу­ли прі­о­ри­те­том упро­довж сто­літь. Як те­пер стає оче­ви­дно, ні 74-рі­чний пе­рі­од прав­лі­н­ня Ко­му­ні­сти­чної пар­тії, ні 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті не ви­би­ли з Мо­скви ве­ли­ко­дер­жав­ної ту­ги. Без­умов­но, са­ме агре­сив­на Ро­сія — го­лов­ний ви­клик для укра­їн­ської ди­пло­ма­тії, і від зда­тно­сті про­ти­сто­я­ти до­сить ви­на­хі­дли­вим стра­те­гі­ям Крем­ля за­ле­жить май­бу­тнє не тіль­ки Укра­ї­ни, а й усі­єї ар­хі­те­кту­ри між­на­ро­дної без­пе­ки.

З ін­шо­го бо­ку, не ли­ше в Ро­сії річ. Ін­ко­ли скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що ко­ли при­бра­ти Ро­сію з укра­їн­сько­го зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ди­скур­су, то май­же ні­чо­го не за­ли­ши­ться. Це во­че­видь не так. На 2017-й Укра­ї­на до­ся­гла пра­кти­чно всіх ці­лей зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, яким бу­ли під­по­ряд­ко­ва­ні два з по­ло­ви­ною де­ся­ти­лі­т­тя вну­трі­шніх транс­фор­ма­цій і біль­шість на­ших іні­ці­а­тив на між­на­ро­дній аре­ні. Асо­ці­а­ція, віль­на тор­гів­ля та без­ві­зо­вий ре­жим із ЄС, ін­те­гра­ція у сві­то­ві стру­кту­ри, та­кі як СОТ, змі­цне­н­ня на­ших по­зи­цій в ООН, ОБСЄ, Ра­ді Єв­ро­пи, ПАРЄ, без­пре­це­ден­тний рі­вень пар­тнер­ства з НАТО — усе це мо­жна за­ра­ху­ва­ти до успі­хів укра­їн­ської ди­пло­ма­тії. Але не­ми­ну­че по­стає пи­та­н­ня про но­вий етап у зов­ні­шній по­лі­ти­ці, клю­чо­ві прі­о­ри­те­ти й ре­а­лі­сти­чні зав­да­н­ня на на­сту­пні 20 ро­ків. Курс на НАТО вже за­крі­пле­ний у за­ко­но­дав­стві, це го­лов­не пи­та­н­ня без­пе­ки, що ще? По­трі­бен си­стем­ний і між­ди­сци­плі­нар­ний діа­лог з пи­тань ув’яз­ки ін­те­ре­сів без­пе­ки та роз­ви­тку, ком­пле­ксне ба­че­н­ня май­бу­тньо­го Укра­ї­ни в умо­вах швид­ких і ча­сто не­лі­ній­них транс­фор­ма­цій сві­то­вої гео­по­лі­ти­ки.

Те­пер з при­во­ду вла­сне Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії та ка­дрів, без яких ре­а­лі­за­ція но­вих ам­бі­цій­них зав­дань про­сто не­мо­жли­ва. У рам­ках ро­бо­ти зі ство­ре­н­ня су­ча­сної си­сте­ми під­го­тов­ки ка­дрів ди­пло­ма­ти­чної слу­жби бу­ло ви­вче­но мо­де­лі, кри­те­рії і під­хо­ди, які за­сто­со­ву­ю­ться в ін­ших кра­ї­нах, кри­ти­чно про­ана­лі­зо­ва­но до­свід під­го­тов­ки «но­во­го ди­пло­ма­та» у США, Ве­ли­кій Бри­та­нії, Есто­нії, Ізра­ї­лі, Ту­реч­чи­ні, Ні­меч­чи­ні, Ав­стра­лії. Мо­жли­во, для ба­га­тьох це ста­не сюр­при­зом, але сьо­го­дні ці­єю про­бле­мою за­йма­ю­ться уря­до­ві й не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції в ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту, і осо­бли­во в тих, ко­трі по­тре­бу­ють ре­а­лі­за­ції най­ва­жли­ві­ших на­ціо­наль­них прі­о­ри­те­тів в умо­вах ці­ло­го ком­пле­ксу ви­кли­ків та за­гроз. В аб­со­лю­тній біль­шо­сті з них ди­пло­ма­ти­чні ака­де­мії є ор­га­ні­чною ча­сти­ною си­сте­ми ди­пло­ма­ти­чної слу­жби або на­віть ін­те­гро­ва­ні в апа­рат зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних ві­домств. Тим ча­сом у де­яких кра­ї­нах го­ту­ють і під­ви­щу­ють ква­лі­фі­ка­цію ди­пло­ма­тів зов­ні­шні від­но­сно МЗС стру­кту­ри, ча­сто при­ва­тні, які ді­ють на за­са­дах ау­тсор­син­гу. Однак пра­кти­чно по­всю­ди не ста­ви­ться під сум­нів не­об­хі­дність по­стій­но­го про­фе­сій­но­го на­вча­н­ня ди­пло­ма­тів, яке є одним із най­ва­жли­ві­ших кри­те­рі­їв кар’єр­но­го зро­ста­н­ня. Ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що пра­ців­ник ди­пло­ма­ти­чної слу­жби — це не про­сто дер­жав­ний слу­жбо­вець. Основ­на ро­бо­та ди­пло­ма­та — не все­ре­ди­ні, а по­за кра­ї­ною, де йо­му до­во­ди­ться ма­ти спра­ву з ко­ле­га­ми з ін­ших дер­жав, ду­же ча­сто від­мін­но під­го­тов­ле­ни­ми про­фе­сій­но. В умо­вах обме­же­но­сті ре­сур­сів ми не мо­же­мо бра­ти кіль­кі­стю, тож тре­ба тур­бу­ва­ти­ся про якість.

З ура­ху­ва­н­ням цих об­ста­вин, ДАУ роз­ви­ва­ти­ме­ться за ві­дом­чою мо­де­л­лю ди­пло­ма­ти­чних ака­де­мій. ¯ї силь­ний бік — на­ле­жність до си­сте­ми, яка по­ро­джує свою уні­каль­ну суб­куль­ту­ру, атмо­сфе­ру спів­пра­ці та вза­є­мо­до­по­мо­ги, вкрай ва­жли­ву для ди­пло­ма­тів у їхній про­фе­сій­ній ді­яль­но­сті. Адже їм до­ве­де­ться пра­цю­ва­ти в по­соль­ствах, ге­не­раль­них кон­суль­ствах і пред­став­ни­цтвах Укра­ї­ни ча­сто в не­чи­слен­них ко­ле­кти­вах, які до то­го ж по­стій­но онов­лю­ю­ться, і ви­ко­ну­ва­ти (за­ле­жно від об­ста­вин) не тіль­ки свою ро­бо­ту, а й ро­бо­ту ко­лег. Без чу­т­тя «єди­ної ро­ди­ни», вза­є­мо­по­ва­ги та під­трим­ки по­зи­тив­но­го ре­зуль­та­ту в та­ких умо­вах не до­сяг­ти. Ду­же ва­жли­вим чин­ни­ком є й те, що в си­сте­мі ди­пло­ма­ти­чної слу­жби сер­йо­зно роз­ви­ну­лась уні­каль­на мов­на шко­ла, спе­ці­аль­но орі­єн­то­ва­на на ди­пло­ма­тів, і ця шко­ла має роз­ви­ва­ти­ся да­лі, у на­пря­мі як те­хно­ло­гій на­вча­н­ня, так і оцін­ки рів­ня знань.

Ди­пло­ма­тія стає де­да­лі більш ба­га­то­ви­мір­ною. Во­на по­тре­бує гну­чко­сті й швид­кої ада­пта­ції. Як свід­чить до­свід, гли­бо­ке зна­н­ня куль­ту­ри, істо­рії і, го­лов­не, мо­ви окре­мих кра­їн ни­ні за­тре­бу­ва­не ще біль­ше, ніж ко­лись. До­свід свід­чить, що в де­яких дер­жа­вах є не тіль­ки «гло­ба­лі­зо­ва­ні» елі­ти, а й впли­во­ві «вну­трі­шні» по­лі­ти­ки, і з ни­ми тре­ба го­во­ри­ти їхньою мо­вою. Адже вже ні­ко­го не ди­вує, що іно­зем­ні ди­пло­ма­ти в Укра­ї­ні ча­сто го­во­рять, хай і не­ба­га­то, укра­їн­ською? Тим ча­сом на сьо­го­дні в си­сте­мі укра­їн­ської ди­пло­ма­ти­чної слу­жби є го­стра по­тре­ба в під­го­тов­ці ди­пло­ма­тів зі зна­н­ням рід­кі­сних мов, зокре­ма схі­дних, а та­кож в удо­ско­на­лен­ні си­сте­ми на­вча­н­ня та те­сту­ва­н­ня з ба­зо­вих єв­ро­пей­ських мов. Окрім про­фе­сій­ної і мов­ної під­го­тов­ки, ди­пло­ма­ти­чні ака­де­мії, як пра­ви­ло, є ком­па­ктни­ми на­у­ко­во-осві­тні­ми за­кла­да­ми з про­ве­де­н­ням на­вча­н­ня та до­слі­джень у єди­ній стру­кту­рі. Це до­зво­ляє опти­мі­зу­ва­ти ба­га­то бю­ро­кра­ти­чних про­це­сів і ство­ри­ти си­сте­му на­вча­н­ня з ве­ли­кою кіль­кі­стю ори­гі­наль­них про­грам та сер­йо­зним фо­ку­сом на рі­зно­бі­чно­му роз­ви­тку знань і на­ви­чок ди­пло­ма­тів.

Зві­сно, є свої про­бле­ми і обме­же­н­ня. Ди­пло­ма­ти­чна слу­жба до­сить вузь­ко спе­ці­а­лі­зо­ва­на на між­на­ро­дних від­но­си­нах, під­ви­ще­н­ня скла­дно­сті яких по­тре­бує біль­шої між­ди­сци­плі­нар­но­сті. У кла­си­чно­му уні­вер­си­те­ті з шир­шим на­бо­ром ди­сци­плін ви­рі­ши­ти це зав­да­н­ня про­сті­ше. ДАУ ада­пту­ва­ти­ме­ться до ви­рі­ше­н­ня та­ких про­блем че­рез за­лу­че­н­ня до на­вчаль­но­го про­це­су ви­кла­да­чів як кла­си­чних, так і гу­ма­ні­тар­них або те­хні­чних уні­вер­си­те­тів. Ве­ли­ка ро­бо­та про­во­ди­ти­ме­ться в га­лу­зі управ­лі­н­ня й си­сте­ма­ти­за­ції до­слі­дни­цьких про­е­ктів на всьо­му ци­клі: від за­лу­че­н­ня фі­нан­су­ва­н­ня і до пу­блі­ка­ції ре­зуль­та­тів у про­від­них між­на­ро­дних жур­на­лах. Однак при цьо­му ме­тою пу­блі­ка­цій ма­ють бу­ти не аб­стра­ктні ці­лі на­у­ки. Для по­треб ди­пло­ма­ти­чної слу­жби по­трі­бен сер­йо­зний акцент на ана­лі­ти­чних зді­бно­стях ди­пло­ма­тів, а це до­ся­га­є­ться у про­це­сі до­слі­джень. Ана­ліз до­ку­мен­тів, ін­терв’ю, си­ту­а­цій­ні ана­лі­зи, моз­ко­ві штур­ми, фо­кус-гру­пи — все це не­за­мін­не для ви­рі­ше­н­ня опе­ра­тив­них ана­лі­ти­чних зав­дань у сти­слий тер­мін і з обме­же­ни­ми ре­сур­са­ми. В оста­то­чно­му під­сум­ку, зна­н­ня мов, куль­ту­ри й істо­рії кра­ї­ни та ре­гіо­ну спе­ці­а­лі­за­ції, між­ди­сци­плі­нар­на ши­ро­та кру­го­зо­ру й ана­лі­ти­чні ком­пе­тен­ції з акцен­том на які­сних ме­то­дах ста­нуть основ­ним «на­бо­ром» для біль­шо­сті май­бу­тніх осві­тніх про­грам ДАУ з під­ви­ще­н­ня ква­лі­фі­ка­ції ди­пло­ма­тів. Ми ви­хо­ди­ти­ме­мо з кон­це­пції T-shaped skills, ко­ли силь­на ба­зо­ва осві­та (вер­ти­каль­на лі­нія в «Т») до­пов­ню­є­ться рі­зно­сто­рон­ні­ми зна­н­ня­ми й на­ви­чка­ми з ши­ро­ко­го ко­ла пи­тань «пу­блі­чної ди­пло­ма­тії», вклю­чно з та­ки­ми скла­до­ви­ми як куль­ту­ра, еко­но­мі­ка, на­у­ка, осві­та, ко­му­ні­ка­ції (го­ри­зон­таль­на лі­нія в «Т»). На­ре­шті, чи не най­го­лов­ні­ше, — ди­пло­ма­ти по­вин­ні вмі­ти ми­сли­ти са­мо­стій­но й кри­ти­чно, і цьо­го теж тре­ба вчи­ти. У пла­нах ДАУ — ці­ла низ­ка на­вчаль­них і осві­тніх про­е­ктів, під час яких пра­ців­ни­ки ди­пло­ма­ти­чної слу­жби змо­жуть зна­чно роз­ши­ри­ти свої зна­н­ня. Се­ред них — ре­гіо­наль­ний се­мі­нар в Оде­сі «ДАОС», про­ект «Зна­йом­те­ся — куль­тур­на елі­та Укра­ї­ни», «Ін­те­ле­кту­аль­ний клуб», кру­глий стіл «Енер­ге­ти­чна ди­пло­ма­тія». ДАУ ста­не май­дан­чи­ком, на яко­му бу­де ор­га­ні­зо­ва­но екс­пер­тне обго­во­ре­н­ня най­го­стрі­ших пи­тань зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, і мо­жли­вість для пра­ців­ни­ків ди­пло­ма­ти­чної слу­жби бра­ти участь у та­ких за­хо­дах — сам по со­бі ва­жли­вий на­вчаль­ний еле­мент.

Ва­жли­вий ще один аспект, який ви­хо­дить за ме­жі стан­дар­тних аспе­ктів ди­пло­ма­ти­чної слу­жби, — про­фе­сій­на мо­біль­ність ди­пло­ма­та. У по­то­чних умо­вах біль­шість ди­пло­ма­тів ро­блять кар’єру по ви­схі­дній, гру­бо ка­жу­чи, від ата­ше до по­сла. Пра­кти­ка тим­ча­со­во­го пе­ре­хо­ду з ди­пло­ма­ти­чної ро­бо­ти, ска­жі­мо, в до­слі­дни­цькі стру­кту­ри, ін­ші мі­ні­стер­ства або між­на­ро­дні від­ді­ли ве­ли­ких ком­па­ній, щоб по­тім по­вер­ну­ти­ся в офі­цій­ну ди­пло­ма­тію з які­сно но­вим ба­га­жем до­сві­ду і на­ви­чок, пра­кти­чно не має мі­сця й зов­сім не ін­сти­ту­ціо­на­лі­зо­ва­на. ¯ї пе­ре­тво­ре­н­ня на по­стій­ний ефе­ктив­ний ме­ха­нізм «апгрей­ду» ка­дрів у рі­зних сфе­рах мо­же ба­га­то да­ти фор­му­ван­ню уні­каль­них про­фе­сій­них яко­стей ди­пло­ма­тів уже за ме­жа­ми alma mater. Про це свід­чить сві­то­ва пра­кти­ка всіх без ви­ня­тку про­від­них кра­їн, до­свід яких ми на­ма­га­є­мо­ся пе­ре­йма­ти. ДАУ не мо­же за­мі­ни­ти цьо­го ме­ха­ні­зму, однак ціл­ком зда­тна ство­ри­ти умо­ви для по­стій­но­го діа­ло­гу між ди­пло­ма­ти­чною слу­жбою, пред­став­ни­ка­ми га­лу­зе­вих мі­ні­стерств і ді­ло­ви­ми ко­ла­ми. У су­ча­сно­му сві­ті тра­ди­цій­на, кла­си­чна роль ди­пло­ма­тії не змен­шу­є­ться, во­на про­сто транс­фор­му­є­ться, і від то­го, на­скіль­ки ефе­ктив­но гло­баль­ні тен­ден­ції бу­дуть вра­хо­ва­ні в си­сте­мі ди­пло­ма­ти­чної слу­жби, ве­ли­кою мі­рою за­ле­жить успіх Укра­ї­ни на між­на­ро­дній аре­ні. В су­ча­сних ре­а­лі­ях ми не ма­є­мо пра­ва на по­мил­ку. Аф­га­ні­стан зно­ву опи­нив­ся в цен­трі між­на­ро­дної ува­ги.

Не то­му, що ува­гу всьо­го сві­ту, на­ре­шті, при­вер­ну­ла без­угав­на між­усо­би­ця в кра­ї­ні. За­слу­га ціл­ком на­ле­жить До­наль­ду Трам­пу — в аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та ді­йшли ру­ки й до ці­єї га­ря­чої то­чки, де пів­то­ра де­ся­ти­лі­т­тя збе­рі­га­є­ться вій­сько­ва при­су­тність США. Аме­ри­кан­ські вій­сько­ві не про­сто за­ли­ша­ю­ться в кра­ї­ні — їх кіль­кість збіль­ши­ться з 8,5 до 12 ти­сяч. І, го­лов­не, аме­ри­кан­ський кон­тин­гент має істо­тно акти­ві­зу­ва­ти­ся — но­вим прі­о­ри­те­том аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки ста­не без­по­се­ре­дня бо­роть­ба про­ти те­ро­ри­сти­чних угру­по­вань на те­ри­то­рії Аф­га­ні­ста­ну.

Го­лов­не по­ле бою, для яко­го й при­зна­че­на но­ва стра­те­гія Трам­па, — у вій­ні, яку пре­зи­дент ве­де вдо­ма, про­ти чи­слен­них опо­нен­тів у Кон­гре­сі й ЗМІ, у Де­мо­кра­ти­чній пар­тії і в Ре­спу­блі­кан­ській. Тут Трамп як і ра­ні­ше обо­ро­ня­є­ться, і йо­му по­трі­бні по­лі­ти­чні пе­ре­мо­ги. За­гро­за те­ро­ри­сти­чних атак за­ли­ша­є­ться одні­єю з най­біль­ших про­блем для За­хо­ду, і під­трим­ка уря­до­вих за­хо­дів, спря­мо­ва­них про­ти те­ро­ри­зму, за­зви­чай, ви­со­ка.

Крім то­го, за­сто­су­ва­н­ня си­ли в Си­рії й жорс­тка ри­то­ри­ка сто­сов­но КНДР ді­ста­ли най­біль­шу під­трим­ку з бо­ку аме­ри­кан­ців — осо­бли­во по­мі­тну на тлі низь­ко­го рів­ня схва­ле­н­ня зов­ні­шньої по­лі­ти­ки Трам­па за­га­лом. При­ро­дно, ко­ман­да пре­зи­ден­та пра­гне ще раз ро­зі­гра­ти кар­ту рі­шу­чо­го й силь­но­го по­лі­ти­ка і бо­дай не­на­дов­го під­ня­ти рей­тинг Трам­па. До то­го ж, акти­ві­за­ція в «вій­ні про­ти те­ро­ру» мо­же спри­я­ти змі­цнен­ню зв’яз­ків із со­ю­зни­ка­ми, що ду­же ва­жли­во на тлі охо­ло­дже­н­ня від­но­син в остан­ні мі­ся­ці. Офі­цій­но про під­трим­ку аме­ри­кан­ських дій в Аф­га­ні­ста­ні вже за­яви­ли Ве­ли­ка Бри­та­нія (у ЗМІ про­со­чу­ю­ться чу­тки, що бри­тан­ці го­то­ві від­пра­ви­ти для уча­сті в бо­йо­вих опе­ра­ці­ях сво­їх спец­при­зна­чен­ців) і ген­сек НАТО Єнс Стол­тен­берг. Пла­ни Трам­па зав­да­ти вій­сько­вої по­раз­ки ісла­мі­стам ді­ста­ли по­зи­тив­ну оцін­ку в Ка­на­ді й Ав­стра­лії, які ві­ді­гра­ва­ли в між­на­ро­дній ко­а­лі­ції в Аф­га­ні­ста­ні не остан­ню роль.

Очі­ку­ва­ні на­слід­ки ре­а­лі­за­ції но­вої стра­те­гії на між­на­ро­дній аре­ні ви­да­ю­ться менш рай­ду­жни­ми. Най­сут­тє­ві­шою змі­ною аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки ста­не від­мо­ва від прі­о­ри­те­тної під­трим­ки дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва в Аф­га­ні­ста­ні. За­хі­дна до­по­мо­га Ка­бу­лу в ство­рен­ні жит­тє­зда­тних ін­сти­ту­тів і в по­бу­до­ві ар­мії та по­лі­ції ні­ко­ли не бу­ла актом аль­тру­ї­зму. Пе­ре­клав­ши основ­ний тя­гар бо­роть­би з Ру­мун­ські по­лі­ти­ки не при­пи­ня­ють спроб змі­ни­ти пра­во­ву си­сте­му кра­ї­ни, що, на дум­ку спо­сте­рі­га­чів, при­зве­де до ка­та­стро­фи ан­ти­ко­ру­пцій­ної си­сте­ми, сфор­мо­ва­ної за ро­ки член­ства кра­ї­ни в Єв­ро­со­ю­зі.

Ми вже пи­са­ли про те, що спро­би, до яких вда­ли­ся уряд кра­ї­ни й ке­рів­ни­цтво прав­ля­чої со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чної пар­тії на по­ча­тку ни­ні­шньо­го ро­ку, змі­ни­ти ан­ти­ко­ру­пцій­ні за­ко­ни, при­зве­ли до на­йма­со­ві­ших в істо­рії пост­ко­му­ні­сти­чної Ру­му­нії про­те­стів, а та­кож ви­ли­ли­ся в по­лі­ти­чну кри­зу в черв­ні. Ми­ну­ло ли­ше два-три мі­ся­ці, і чи­нов­ни­ки в Бу­ха­ре­сті ви­рі­ши­ли зно­ву пе­ре­йти в на­ступ на пра­во­во­му по­лі.

Та те­пер іде­ться вже не ли­ше про де­кри­мі­на­лі­за­цію низ­ки ста­тей кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу, за яки­ми за ´ра­ти бу­ло від­прав­ле­но де­ся­тки ви­со­ко­по­став­ле­них чи­нов­ни­ків і по­лі­ти­ків. Ни­ні уряд за­яв­ляє про на­мір про­ве­сти ре­фор­му, яка до­зво­лить йо­му впли­ва­ти на клю­чо­ві ан­ти­ко­ру­пцій­ні ор­га­ни, а та­кож на про­цес від­бо­ру й при­зна­че­н­ня суд­дів і ген­про­ку­ро­ра. Спро­ба №2 23 сер­пня в ру­мун­сько­му мі­ні­стер­стві юсти­ції ого­ло­си­ли про пла­ни пра­во­вої ре­фор­ми. Згі­дно з нею пре­зи­ден­та Ру­му­нії хо­чуть по­зба­ви­ти пра­ва при­зна­ча­ти ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра, ке­рів­ни­ків Ди­ре­кто­ра­ту бо­роть­би з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю й те­ро­ри­змом, а та­кож впли­во­во­го На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го ди­ре­кто­ра­ту (НАД). Пов­но­ва­же­н­ня ке­рів­ни­ків цих ор­га­нів пе­ред­ба­ча­є­ться істо­тно ско­ро­ти­ти. Пре­зи­дент кра­ї­ни збе­ре­же за со­бою пра­во при­зна­ча­ти ли­ше го­ло­ву Вер­хов­но­го су­ду ка­са­ції й пра­во­су­д­дя Ру­му­нії.

За за­явою мі­ні­стра юсти­ції Ру­му­нії Ту­до­ре­ла То­а­де­ра, він сам, а та­кож Ви­ща ра­да ма­гі­стра­ту­ри, яка за ни­ні чин­ної схе­ми за­твер­джує кан­ди­да­тів на суд­дів­ські по­са­ди й ре­ко­мен­дує їх на за­твер­дже­н­ня пре­зи­ден­то­ві, отри­ма­ють пра­во при­зна­ча­ти ке­рів­ни­ків ан­ти­ко­ру­пцій­них ор­га­нів. Мін’юст, у рам­ках за­про­по­но­ва­ної ре­фор­ми, та­кож пра­гне отри­ма­ти пов­но­ва­же­н­ня що­до на­гля­ду за Ви­щою ра­дою ма­гі­стра­ту­ри, на яку він ни­ні впли­ва­ти не мо­же. Бу­де ство­ре­но но­вий під­роз­діл у ген­про­ку­ра­ту­рі, в яко­го бу­де пра­во роз­слі­ду­ва­ти зло­вжи­ва­н­ня суд­дів і ка­ра­ти їх за не­пра­во­мо­жні рі­ше­н­ня. Та­ким чи­ном по­лі­ти­ки від прав­ля­чої пар­тії отри­ма­ють ме­ха­ні­зми впли­ву на всю су­до­ву си­сте­му кра­ї­ни, змо­жуть сфор­му­ва­ти ло­яль­ний суд­дів­ський апа­рат, щоб зу­пи­ни­ти се­рію гу­чних роз­слі­ду­вань про­ти ко­ли­шніх і ни­ні­шніх лі­де­рів со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чної пар­тії, вклю­ча­ю­чи са­мо­го лі­де­ра ес­де­ків Лі­віу Дра­гня.

Та­кож уряд про­по­нує про­дов­жи­ти ман­дат для клю­чо­вих про­ку­ро­рів і суд­дів з трьох до чо­ти­рьох ро­ків. Усі ці ідеї має роз­гля­ну­ти уряд кра­ї­ни і пі­сля їх за­твер­дже­н­ня

24 сер­пня пре­зи­дент Фран­ції Ем­ма­ну­ель Ма­крон, який пе­ре­бу­вав з офі­цій­ним ві­зи­том у Бу­ха­ре­сті, та­кож ви­сту­пив із кри­ти­кою ці­єї ре­фор­ми. Він за­явив, що но­во­вве­де­н­ня не спри­я­ють бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю. Роз’яснень що­до ре­фор­ми від Бу­ха­ре­ста за­жа­да­ли і в Брюс­се­лі. «Не­зво­ро­тність про­гре­су в бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю, до­ся­гну­то­го Ру­му­ні­єю за остан­ні де­сять ро­ків, ду­же ва­жли­ва для Єв­ро­ко­мі­сії», — ска­за­но в за­яві. А по­соль­ство США в Бу­ха­ре­сті вва­жає, що за­про­по­но­ва­ні ре­фор­ми став­лять під сум­нів не­за­ле­жність юри­ди­чної си­сте­ми, і за­кли­ка­ли всі гіл­ки вла­ди пра­цю­ва­ти спіль­но за­ра­ди про­дов­же­н­ня бо­роть­би з ко­ру­пці­єю.

Во­дно­час лі­дер ес­де­ків Дра­гня по­ра­див не ро­би­ти по­спі­шних ви­снов­ків про за­про­по­но­ва­ну ре­фор­му, про­е­кту якої на­віть по­ки що не опу­блі­ко­ва­но. «Усе це яскра­во ви­ра­же­ний по­лі­ти­чний скла­дник, а та­кож до­мо­гла­ся ефе­ктив­ної ро­бо­ти за ра­ху­нок то­го, що ча­сто ви­хо­дить за рам­ки за­ко­нів і ле­галь­ної пра­кти­ки. Зокре­ма, різ­ку кри­ти­ку ви­кли­кає спів­ро­бі­тни­цтво На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го ди­ре­кто­ра­ту з ру­мун­ською слу­жбою без­пе­ки SRI, яку вже про­зва­ли ре­ін­кар­на­ці­єю се­ку­рі­та­те — се­кре­тної слу­жби ди­кта­то­ра Ні­ко­лає Ча­у­ше­ску. У низ­ці ви­пад­ків НАД дає вка­зів­ки SRI що­до пев­них осіб, на яких хо­че отри­ма­ти ком­про­мат. В ін­ших ви­пад­ках SRI пе­ре­да­ва­ло бор­цям із ко­ру­пці­єю свою опе­ра­тив­ну ін­фор­ма­цію, якщо тим бра­ку­ва­ло до­ка­зів.

Ру­мун­ські пар­ла­мен­та­рі з’ясу­ва­ли, що на за­мов­ле­н­ня НАД SRI про­слу­ха­ла й за­пи­са­ла 20 ти­сяч при­ва­тних та офі­цій­них те­ле­фон­них роз­мов чи­нов­ни­ків. Ча­сти­ну з них по­тім зли­ва­ли у пре­су для то­го, щоб ско­рі­ше да­ти хід тій чи ін­шій гу­чній ан­ти­ко­ру­пцій­ній спра­ві. Усе це на­вряд чи від­по­від­ає уста­ле­ним у Єв­ро­пі пра­ви­лам і пра­кти­кам. Та­кож пра­во­за­хи­сни­ки звер­та­ють ува­гу на те, що фі­гу­ран­ти ан­ти­ко­ру­пцій­них справ під­да­ю­ться три­ва­лим стро­кам по­пе­ре­дньо­го ув’язне­н­ня — до 180 днів на час про­ве­де­н­ня роз­слі­ду­ва­н­ня. У ре­зуль­та­ті та­ко­го три­ва­ло­го пе­ре­бу­ва­н­ня у в’язни­ці (або за­гро­зи бу­ти за­а­ре­што­ва­ни­ми) фі­гу­ран­ти спра­ви, як пра­ви­ло, ідуть на спів­ро­бі­тни­цтво зі слід­ством, і це за­без­пе­чи­ло На­ціо­наль­но­му ан­ти­ко­ру­пцій­но­му ди­ре­кто­ра­ту Ру­му­нії не­ба­че­ний, за єв­ро­пей­ськи­ми мір­ка­ми, рі­вень — 92% роз­кри­тих пра­во­по­ру­шень. Во­дно­час ін­ші да­ні ста­ти­сти­ки про ро­бо­ту по­над 120 ан­ти­ко­ру­пцій­них слід­чих НАД до­сить скром­ні: з 10 ти­сяч за­яв­ле­них ан­ти­ко­ру­пцій­них роз­слі­ду­вань тіль­ки 1200 до­ве­де­но до су­ду ста­ном на 2015 рік. Це свід­чить про те, що ди­ре­кто­рат у біль­шо­сті ви­пад­ків ма­ні­пу­лює ан­ти­ко­ру­пцій­ни­ми обви­ну­ва­че­н­ня­ми. Але ж ко­жне та­ке обви­ну­ва­че­н­ня ча­сто при­зво­дить до то­го, що лю­ди­на вже опи­ня­є­ться в цен­трі скан­да­лу і зму­ше­на до­во­ди­ти свою не­ви­ну­ва­тість, не бу­ду­чи за­су­дже­ною.

Усе це при­зве­ло до то­го, що на­віть за­тя­тий при­хиль­ник жорс­ткої ан­ти­ко­ру­пцій­ної по­лі­ти­ки екс-пре­зи­дент Бе­се­ску (до ре­чі, теж обви­ну­ва­че­ний 2016 ро­ку в ко­ру­пцій­них ді­ях) на­звав пра­кти­ку ро­бо­ти НАД та­кою, що ви­хо­дить за рам­ки Кон­сти­ту­ції і по­ру­шує пра­ва лю­ди­ни.

То­рік у пре­сі з’яви­ли­ся при­пу­ще­н­ня, що ни­ні­шній ке­рів­ник НАД Ла­у­ра Ко­дру­ца Кьо­ве­ші, яка за­жи­ла сла­ви без­ком­про­мі­сно­го бор­ця з ко­ру­пці­єю, мо­жли­во, пов’яза­на з ни­ні­шнім пре­зи­ден­том Ру­му­нії Кла­у­сом Йо­ган­ні­сом, який з 2000 по 2014 рік обі­ймав по­са­ду ме­ра мі­ста Сі­біу. Са­ме в цьо­му мі­сті схо­ди­ла зір­ка скром­но­го, але пер­спе­ктив­но­го про­ку­ро­ра мі­сько­го де­пар­та­мен­ту роз­слі­ду­вань і бо­роть­би з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю Ла­у­ри Кьо­ве­ші. З 2007 ро­ку во­на ста­ла ген­про­ку­ро­ром Ру­му­нії, а 2013-го очо­ли­ла ру­мун­ський НАД.

Жур­на­лі­сти до­від­а­ли­ся, що ни­ні­шній пре­зи­дент Ру­му­нії 2000 ро­ку за до­по­мо­гою ма­ні­пу­ля­цій одер­жав у вла­сність кіль­ка при­мі­щень у Сі­біу, що ра­ні­ше пе­ре­бу­ва­ли в дер­ж­вла­сно­сті. За ми­ну­лі ро­ки орен­да цих при­мі­щень при­не­сла йо­му і йо­го сім’ї 600 тис. єв­ро до­хо­ду, що для Ру­му­нії су­ма ду­же зна­чна. Пі­зні­ше вла­да Сі­біу ви­яви­ла фаль­си­фі­ка­цію при пе­ре­да­чі при­мі­щень у вла­сність сім’ї то­ді­шньо­го ме­ра і по­вер­ну­ла їх че­рез суд дер­жа­ві. Йо­ган­ніс ду­же бо­яв­ся, що він або чле­ни йо­го ро­ди­ни по­тра­плять під ко­ток ан­ти­ко­ру­пцій­ної фе­мі­ди че­рез цю спра­ву, але, на зди­ву­ва­н­ня ба­га­тьох, НАД ним не за­ці­ка­вив­ся.

Усе це, оче­ви­дно, та­кож ві­ді­гра­ло свою роль у ба­жан­ні ру­мун­ських по­лі­ти­ків до­ма­га­ти­ся ре­фор­ми пра­во­вої си­сте­ми кра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.