Ди­пло­ма­ти­чні ба­та­лії Мо­скви і Ва­шинг­то­на

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Вла­сне, те­пер уже ві­до­мо, що про осо­би­сту при­че­тність Пу­ті­на до опе­ра­ції «наш/ слаб­кий кан­ди­дат у Бі­ло­му до­мі» аме­ри­кан­ці ді­зна­ли­ся від дже­ре­ла з йо­го най­ближ­чо­го ото­че­н­ня. Мо­жли­во, прі­зви­ще цьо­го дже­ре­ла слід шу­ка­ти се­ред не­кро­ло­гів ро­сій­ських мо­жно­влад­ців, в яких в остан­ні кіль­ка ро­ків ра­пто­во ста­ва­ли­ся сер­це­ві на­па­ди й ін­ші не­га­ра­зди, не су­мі­сні з жи­т­тям.

Як­би Вла­ді­мір Пу­тін знав го­лов­не пра­ви­ло ідеї не­ви­зна­че­но­сті, згі­дно з яким для ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня слід зо­се­ре­ди­ти­ся на на­слід­ках, які мо­жеш зна­ти, а не на ві­ро­гі­дно­сті по­дії, сту­пінь якої зна­ти не мо­жеш, то він до­слу­хав­ся б до по­пе­ре­дже­н­ня Ба­ра­ка Оба­ми і пе­ре­став би втру­ча­ти­ся в аме­ри­кан­ський де­мо­кра­ти­чний про­цес… Ре­а­кці­єю на на­хаб­ство Крем­ля ста­ло ого­ло­ше­н­ня в гру­дні ми­ну­ло­го ро­ку не­ба­жа­ни­ми пер­со­на­ми 35 ро­сій­ських шпи­гу­нів під ди­пло­ма­ти­чним при­кри­т­тям, за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти ГРУ й ФСБ, а та­кож бло­ку­ва­н­ня двох бу­ді­вель, що на­ле­жать ро­сій­ській ди­пло­ма­ти­чній мі­сії. Ба­жа­ю­чи не псу­ва­ти вза­є­мин із кан­ди­да­том-пе­ре­мож­цем і до­ся­гну­ти з ним «ве­ли­кої до­мов­ле­но­сті», яка без­пе­ре­чно вклю­ча­ла б і Укра­ї­ну, Вла­ді­мір Пу­тін ви­рі­шив не ді­я­ти за прин­ци­пом вза­єм­но­сті й ви­си­ла­ти ана­ло­гі­чну кіль­кість аме­ри­кан­ських ди­пло­ма­тів не став. Ви­хо­дя­чи з ір­ра­ціо­наль­но­го ба­жа­н­ня До­наль­да Трам­па вста­но­ви­ти при­я­зні вза­є­ми­ни з Вла­ді­мі­ром Пу­ті­ним, це мо­гло б спра­цю­ва­ти! На­то­мість вклю­чи­ли­ся вже пе­ре­ві­ре­ні не­о­дно­ра­зо­во ме­ха­ні­зми стри­му­вань і про­ти­ваг, спро­е­кто­ва­ні, як ба­чи­мо, не ли­ше для уне­мо­жлив­ле­н­ня узур­па­ції вла­ди зсе­ре­ди­ни, а й уна­слі­док зов­ні­шньо­го втру­ча­н­ня. Кон­грес США ухва­лив (кон­сти­ту­цій­ною біль­ші­стю обох па­лат), а пре­зи­дент Трамп був ви­му­ше­ний під­пи­са­ти За­кон про сан­кції про­ти трьох не­без­пе­чних для всьо­го сві­ту ре­жи­мів — пів­ні­чно­ко­рей­сько­го, іран­сько­го і ро­сій­сько­го.

Ро­сій­ська ве­ли­ко­дер­жав­на ло­гі­ка не мо­гла не ви­ма­га­ти «аде­ква­тної» від­по­віді. В Мо­скві ви­рі­ши­ли зі­гра­ти кра­си­во, і в остан­ній день черв­ня ви­су­ну­ли ви­мо­гу до 1 ве­ре­сня ско­ро­ти­ти гра­ни­чну чи­сель­ність аме­ри­кан­ської мі­сії з 1200 до 455 осіб, тоб­то до ті­єї ж кіль­ко­сті ди­пло­ма­тів, що їх має Ро­сія в Спо­лу­че­них Шта­тах. І якщо для Крем­ля це без­пре­це­ден­тне ско­ро­че­н­ня бу­ло від­по­від­дю на ви­дво­ре­н­ня Оба­мою ро­сій­ських «ди­пло­ма­тів» у гру­дні, а ан­ти­ро­сій­ський за­кон ли­ше став при­во­дом, то у Ва­шинг­то­ні це сприйня­ли як пер­ший крок еска­ла­ції у ди­пло­ма­ти­чній вій­ні з адмі­ні­стра­ці­єю Трам­па. Аме­ри­кан­ці ви­му­ше­ні бу­ли по­збу­ти­ся на­йма­них те­хні­чних пра­ців­ни­ків з чи­сла ро­сій­ських гро­ма­дян і при­пи­ни­ти на не­ви­зна­че­ний тер­мін ви­да­чу не­ім­мі­гра­цій­них віз, а ім­мі­гра­цій­ні ві­зи від­ни­ні ви­да­ва­ти ви­клю­чно в Мо­скві.

Те­пер Ва­шинг­тон мав ді­я­ти за прин­ци­пом вза­єм­но­сті. У день при­бу­т­тя но­во­при­зна­че­но­го по­сла РФ, який мав за­мі­ни­ти сво­го по­пе­ре­дни­ка, що опи­нив­ся в епі­цен­трі скан­да­лу із втру­ча­н­ням Крем­ля в аме­ри­кан­ські вну­трі­шні спра­ви, ро­сі­я­нам бу­ло на­ка­за­но упро­довж 72 го­дин звіль­ни­ти бу­дів­лю ге­не­раль­но­го кон­суль­ства у Сан­фран­ци­ско та двох при­мі­щень у Ва­шинг­то­ні й Нью-йор­ку. При цьо­му аме­ри­кан­ці не ста­ли ви­си­ла­ти ро­сій­ських ди­пло­ма­тів, до­зво­лив­ши пе­ре­ве­сти їх до ін­ших ди­пло­ма­ти­чних уста­нов на те­ри­то­рії кра­ї­ни. Сим­пто­ма­ти­чною є від­по­відь ро­сій­сько­го по­сла: «Го­во­ря­чи по-ле­нін­ськи, нам не по­трі­бні істе­ри­чні по­ри­ви». Во­і­сти­ну Ле­нін жи­вий, бо ви­ліз не ли­ше на ко­му­ні­сти­чно­му ша­ба­ші в оку­по­ва­но­му Сі­ме­ї­зі, а й у го­ло­ві ка­дро­во­го ди­пло­ма­та!

Дер­жав­ний де­пар­та­мент ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня, що «до­ся­гну­тий за ба­жа­н­ням Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції па­ри­тет до­зво­лить уни­кну­ти подаль­ших дій у від­по­відь і по­ча­ти ру­ха­тись у бік за­де­кла­ро­ва­них обо­ма пре­зи­ден­та­ми ці­лей — по­лі­пши­ти від­но­си­ни між кра­ї­на­ми та по­си­ли­ти вза­є­мо­дію з пи­тань, що ста­нов­лять обо­піль­ний ін­те­рес».

За­кри­т­тя ген­кон­суль­ства у Сан-фран­ци­ско ста­ло бо­лю­чим уда­ром для Крем­ля, і не ли­ше ре­пу­та­цій­ним. Річ у тім, що на пев­ний час Ро­сія по­збу­де­ться мо­жли­во­сті ве­сти актив­ну шпи­гун­ську ді­яль­ність на Ти­хо­оке­ан­сько­му узбе­реж­жі че­рез ста­лу роз­га­лу­же­ну і до­бре від­пра­цьо­ва­ну ме­ре­жу.

В умо­вах сан­кцій­но­го ти­ску Ро­сія як ні­ко­ли по­тре­бує те­хно­ло­гій та роз­ро­бок, ін­ку­ба­то­ром яких є Си­лі­ко­но­ва до­ли­на. І хо­ча від­ста­лий ха­ра­ктер ро­сій­ської еко­но­мі­ки та фе­одаль­на су­спіль­но-по­лі­ти­чна си­сте­ма не до­зво­ля­ють упро­ва­джу­ва­ти вкра­де­ні те­хно­ло­гії у ве­ли­ко­му мас­шта­бі, що на­о­чно до­вів про­ект Скол­ко­во, їх по­тре­бує ро­сій­ський ОПК. Час­тка те­хно­ло­гій п’ято­го укла­ду в Ро­сії (пе­ре­ва­жно в ОПК та ае­ро­ко­смі­чній про­ми­сло­во­сті) ста­но­вить ли­ше 10%, а на че­твер­тий при­па­дає 50, у той час як у США час­тка шо­сто­го укла­ду ста­но­вить 5%, п’ято­го — 60 і че­твер­то­го — ли­ше 20. Фа­кти­чно аме­ри­кан­ський сан­кцій­ний за­шморг від­тво­рює ме­ха­нізм стри­му­ва­н­ня на­у­ко­во-те­хно­ло­гі­чно­го роз­ви­тку Ра­дян­сько­го Со­ю­зу та йо­го са­те­лі­тів, ві­до­мий як Ко­ор­ди­на­цій­ний ко­мі­тет. Йо­го ме­тою бу­ло уне­мо­жли­ви­ти по­тра­пля­н­ня в со­ці­а­лі­сти­чний та­бір бу­дья­ких роз­ро­бок і те­хно­ло­гій, що мо­гли б по­си­ли­ти не ли­ше вій­сько­во-про­ми­сло­вий ком­плекс во­ро­жо­го бло­ку, а й еко­но­мі­ку за­га­лом, пе­ред­усім енер­ге­ти­чну га­лузь. Щой­но роз­ві­є­ться чор­ний дим від спа­ле­них до­ку­мен­тів над бу­дів­лею у Сан­фран­ци­ско, аме­ри­кан­ські спец­слу­жби на­ма­га­ти­му­ться здо­бу­ти ма­те­рі­аль­не під­твер­дже­н­ня на­яв­ним да­ним що­до шпи­гун­ської ді­яль­но­сті, а та­кож втру­ча­н­ня у ви­бо­ри. Не­об­хі­дність збіль­ши­ти щіль­ність спів­ро­бі­тни­ків з ди­пло­ма­ти­чни­ми па­спор­та­ми у при­мі­ще­н­нях ди­п­уста­нов, які за­ли­ши­ли­ся, і фун­кціо­наль­ний пе­ре­роз­по­діл, спри­чи­не­ний пе­ре­мі­ще­н­ням, на пев­ний час де­зор­га­ні­зує ро­бо­ту ре­зи­ден­ту­ри в ці­ло­му.

На­пев­не са­ме то­му ро­сій­ська про­па­ган­дист­ська ма­ши­на зчи­ни­ла не­чу­ва­ний ´валт. Аме­ри­кан­ців по­ча­ли зви­ну­ва­чу­ва­ти у по­ру­шен­ні Ві­ден­ських кон­вен­цій про ди­пло­ма­ти­чні і кон­суль­ські від­но­си­ни, рей­дер­стві та ін­ших грі­хах. МЗС роз­мі­сти­ло фо­то на­чеб­то про­ве­де­них аме­ри­кан­ськи­ми пра­во­охо­рон­ця­ми об­шу­ків у ва­шинг­тон­сько­му при­мі­щен­ні, а та­кож ві­део на під­твер­дже­н­ня то­го, що спів­ро­бі­тни­ки ФБР пе­ре­бу­ва­ють у бу­дів­лі в Сан-фран­ци­ско. Ре­чни­ця зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ві­дом­ства Ма­рія За­ха­ро­ва, ві­до­ма сво­ї­ми тан­цю­валь­ни­ми та­лан­та­ми й ви­слов­лю­ва­н­ня­ми, які ме­жу­ють з хам­ством, на­віть за­яви­ла, що «не всі аме­ри­кан­ські пре­зи­ден­ти до­хо­ди­ли до кін­ця сво­го тер­мі­ну».

Во­че­видь, за істе­ри­кою бу­де но­ва від­по­відь Мо­скви, адже ще є про­стір для нав­ко­ло­ди­пло­ма­ти­чних ба­та­лій. На дум­ку Пу­ті­на, як ви­пу­скни­ка пра­во­во­го фа­куль­те­ту Ле­нін­град­сько­го дер­жав­но­го уні­вер­си­те­ту, «аме­ри­кан­ська сто­ро­на ві­ді­бра­ла пра­во на ко­ри­сту­ва­н­ня на­шою вла­сні­стю. Це є по­ру­ше­н­ням на­ших прав. Ду­маю, нам по­трі­бно звер­ну­ти­ся до су­ду і по­ди­ви­ти­ся, на­скіль­ки до­бре пра­цює хва­ле­на аме­ри­кан­ська су­до­ва си­сте­ма». На до­да­чу до цьо­го, він за­ли­шив за со­бою пра­во на подаль­ше ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті аме­ри­кан­ських ди­пло­ма­тів в РФ, оскіль­ки, ро­сі­я­ни ма­ють ли­ше 300 ди­пло­ма­тів, акре­ди­то­ва­них у ди­пло­ма­ти­чних пред­став­ни­цтвах у США, а ще 155 пра­цю­ють у штаб-квар­ти­рі ООН у Нью-йор­ку. У від­по­відь аме­ри­кан­ці мо­жуть зно­ву ско­ро­ти­ти кіль­кість при­мі­щень, що ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться ро­сій­ською ди­пмі­сі­єю, бо на­віть із не­що­дав­нім бло­ку­ва­н­ням май­на ро­сі­я­ни ма­ють на кіль­ка при­мі­щень біль­ше.

По­ді­бне про­ти­сто­я­н­ня тра­пля­ло­ся і в ми­ну­ло­му. Так, 1986 ро­ку аме­ри­кан­ці за­а­ре­шту­ва­ли спів­ро­бі­тни­ка по­стій­но­го пред­став­ни­цтва СРСР при ООН у зв’яз­ку з ді­яль­ні­стю, не су­мі­сною з ди­пло­ма­ти­чною (шпи­гун­ство). Ти­ждень по то­му Мо­сква від­по­ві­ла аре­штом аме­ри­кан­сько­го жур­на­лі­ста, яко­го та­кож зви­ну­ва­ти­ла у шпи­гун­стві. Хви­ля ви­си­лок (аме­ри­кан­ці ого­ло­си­ли persona non grata за­га­лом 55 осіб) при­зве­ла до ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті ди­пло­ма­ти­чних пред­став­ни­ків до 251. Мо­сква та­кож за­бо­ро­ни­ла ра­дян­ським гро­ма­дя­нам пра­цю­ва­ти на аме­ри­кан­ські по­соль­ства і кон­суль­ства. Си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся ли­ше пі­сля роз­ва­лу СРСР, ко­ли аме­ри­кан­ські ди­пло­ма­ти ста­ли ба­жа­ни­ми пер­со­на­ми, з огля­ду на пар­тнер­ський під­хід Ва­шинг­то­на й ве­ли­че­зні об­ся­ги до­по­мо­ги, що їх на­да­ва­ли Спо­лу­че­ні Шта­ти. Втім, про ті ча­си ни­ні­шні ро­сі­я­ни во­лі­ють не зга­ду­ва­ти, ви­ті­сня­ю­чи при­ро­дну по­тре­бу бу­ти вдя­чни­ми шту­чним від­чу­т­тям «при­ни­же­н­ня» у зв’яз­ку із «най­біль­шою ка­та­стро­фою су­ча­сно­сті», як оха­ра­кте­ри­зу­вав Пу­тін роз­вал Ім­пе­рії зла.

Схо­же, що ни­ні­шній стан хо­ло­дних від­но­син збе­рі­га­ти­ме­ться до­во­лі дов­го, бо аме­ри­кан­ці не тер­пі­ти­муть по­ве­дін­ки, від якої пу­тін­ський ре­жим не в змо­зі від­мо­ви­ти­ся. Хо­ча, як не кру­ти, у цьо­му про­ти­сто­ян­ні ро­сі­я­ни то­чно (зно­ву) про­гра­ють. По­прав­ка Дже­ксо­на—ве­ні­ка, яку бу­ло ухва­ле­но 1974 ро­ку за­для обме­же­н­ня тор­го­вель­них від­но­син з кра­ї­на­ми, зокре­ма СРСР, які пе­ре­шко­джа­ли віль­ній емі­гра­ції та по­ру­шу­ва­ли ін­ші пра­ва лю­ди­ни, про­існу­ва­ла аж до 2012 р. За­кон про сан­кції мі­стить на­ба­га­то біль­ше пре­тен­зій до РФ, а йо­го ска­су­ва­н­ня за­ле­жа­ти­ме не ли­ше від усу­не­н­ня Ро­сі­єю при­чин йо­го ухва­ле­н­ня, а й спри­я­тли­вої по­лі­ти­чної кон’юн­кту­ри у Ва­шинг­то­ні і, мо­жли­во, ви­ко­на­н­ня до­да­тко­вих умов, адже по­лі­ти­ка — це все ж та­ки ми­сте­цтво мо­жли­во­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.