Чи мо­жуть бан­ки ви­мер­ти, як ма­мон­ти?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оле­на ЩЕРБАКОВА, член ра­ди На­ціо­наль­но­го бан­ку Укра­ї­ни

Най­ближ­чим ча­сом ланд­шафт укра­їн­ської бан­ків­ської си­сте­ми мо­же кар­ди­наль­но змі­ни­ти­ся. Фін­те­хком­па­нії, мо­біль­ні опе­ра­то­ри, роз­дрі­бні ме­ре­жі пла­ну­ють ви­ті­сни­ти тра­ди­цій­ні бан­ки. Укра­ї­на в цьо­му про­це­сі — по­пе­ред пла­не­ти всі­єї. Чо­го тіль­ки вар­та гу­чна но­ви­на про ство­ре­н­ня ко­ли­шні­ми вла­сни­ка­ми При­ват­бан­ку ін­но­ва­цій­но­го про­ду­кту — мо­біль­но­го бан­ку без від­ді­лень. Ця но­ви­на сво­го ча­су ви­кли­ка­ла ве­ли­ку хви­лю ко­мен­та­рів про те, що тра­ди­цій­но­му бан­кін­гу не­за­ба­ром на­ста­не кі­нець.

Бан­ки втра­ча­ють бі­знес, яко­го з об’єктив­них при­чин у кра­ї­ні й так не над­то ба­га­то. За да­ни­ми черв­не­во­го Зві­ту про фі­нан­со­ву ста­біль­ність НБУ, у сі­чні—трав­ні 2017-го ва­ло­ві кре­ди­ти укра­їн­ських бан­ків ско­ро­ти­ли­ся на 0,7% (з ура­ху­ва­н­ням кур­со­вих рі­зниць). Еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня є тим фа­кто­ром, який міг би «ро­зі­гна­ти» і бан­ків­ську си­сте­му. Однак на­віть на­йопти­мі­сти­чні­ші про­гно­зи зро­ста­н­ня ВВП не да­ють під­став спо­ді­ва­ти­ся, що «пи­ріг» по­пи­ту на фі­нан­со­ві по­слу­ги, від яко­го, крім бан­ків, мрі­ють «від­ку­си­ти» но­ві грав­ці рин­ку, ста­не істо­тно біль­шим. Хо­ро­ших по­зи­чаль­ни­ків біль­ше не стає — за ни­ми бан­ки ни­ні вла­што­ву­ють справ­жнє по­лю­ва­н­ня.

Час­тка бан­ків­сько­го се­кто­ра мо­же змен­ши­ти­ся з ці­лої низ­ки при­чин. Бан­ки тя­гне на дно тя­гар по­пе­ре­дніх про­блем — рі­вень не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів. По­ста­но­ва прав­лі­н­ня НБУ про ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру кре­ди­тно­го ри­зи­ку за актив­ни­ми бан­ків­ськи­ми опе­ра­ці­я­ми при­зве­ла до істо­тно­го зро­ста­н­ня порт­фе­ля, ви­зна­но­го про­блем­ним, він збіль­шив­ся до рів­ня 57,7% кре­ди­тів бан­ків­ської си­сте­ми (ста­ном на пер­ше пів­річ­чя 2017-го). При цьо­му роз­мо­ви про про­бле­ми за­хи­сту прав кре­ди­то­рів уже ста­ли пев­ним спіль­ним мі­сцем — у цьо­му над­зви­чай­но бо­лю­чо­му для бан­ків пи­тан­ні дав­но на­став час пе­ре­йти від слів до дій, іна­кше роз­ра­хо­ву­ва­ти на пов­но­цін­не від­нов­ле­н­ня їхньої кре­ди­тної актив­но­сті не­має сен­су.

Одна з мо­жли­вих при­чин змін ланд­ша­фту — дис­ба­ланс між ре­гу­ля­тор­ни­ми ви­мо­га­ми до бан­ків та ін­ших суб’єктів еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті. Не хо­чу ста­ви­ти під сум­нів, що по­си­ле­н­ня ре­гу­ля­тор­них ви­мог бан­ків­ської си­сте­ми — це ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань пе­ред єв­ро­пей­ськи­ми пар­тне­ра­ми з по­си­ле­н­ня про­зо­ро­сті фі­нан­со­вих уста­нов. Однак ці ви­мо­ги сто­су­ю­ться ли­ше бан­ків. А що ж кор­по­ра­ції, фі­нан­со­ві ком­па­нії, ін­ші суб’єкти го­спо­да­рю­ва­н­ня? Рух кра­ї­ни в Єв­ро­пу має їх сто­су­ва­ти­ся ті­єю са­мою мі­рою, що й укра­їн­ські бан­ки.

Ви­хо­дить не­рів­но­мір­ний і не­спра­ве­дли­вий роз­по­діл від­по­від­аль­но­сті. З одно­го бо­ку, ціл­ком ви­прав­да­ні за­кли­ки та по­си­ле­н­ня ви­мог до про­зо­ро­сті укра­їн­ських бан­ків, а з ін­шо­го — за­кри­тість для гро­мад­сько­сті ле­во­вої час­тки кор­по­ра­тив­но­го се­кто­ра, в яко­му по­всю­ди ком­па­нії з не­зро­зумі­лою стру­кту­рою вла­сно­сті, від­су­тні­стю ци­ві­лі­зо­ва­но­го кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня, про­бле­ма­ми з оформ­ле­н­ням акти­вів і т.ін. За ни­ні­шніх умов бан­ки та­ким по­зи­чаль­ни­кам кре­ди­тів не да­дуть — уже об­пе­кли­ся 2008-го та 2014-го. Від­кри­тих і про­зо­рих по­зи­чаль­ни­ків ду­же ма­ло, от і не зро­ста­ють порт­фе­лі укра­їн­ських бан­ків, а пер­спе­кти­ва зро­ста­н­ня бан­ків­сько­го се­кто­ра має не­зро­зумі­лі пер­спе­кти­ви. Гро­ші бан­ків ни­ні вкла­да­ю­ться ви­клю­чно в ОВДП і де­по­зи­тні сер­ти­фі­ка­ти Нац­бан­ку — ін­стру­мен­ти із 100-від­со­тко­вою га­ран­ті­єю до­хі­дно­сті. У ре­зуль­та­ті бан­ки пе­ре­ста­ють ви­ко­ну­ва­ти свою го­лов­ну фун­кцію — на­пов­ню­ва­ти кре­ди­тни­ми ре­сур­са­ми ре­аль­ний се­ктор еко­но­мі­ки. Во­ни про­сто де­гра­ду­ють як ор­га­нізм, що не не­се на­ван­та­жень.

Но­ві грав­ці фі­нан­со­во­го рин­ку та­кож не зо­бов’яза­ні до­три­му­ва­ти­ся пов­ної про­зо­ро­сті. Бан­ків­ські уста­но­ви ви­ко­ну­ють ви­мо­ги фі­нан­со­во­го мо­ні­то­рин­гу, за­ко­но­дав­ство з про­ти­дії від­ми­ван­ню не­ле­галь­них до­хо­дів, ви­мо­ги з кон­тро­лю опе­ра­цій пу­блі­чних осіб. Жо­дні ін­ші ор­га­ні­за­ції фі­нан­со­во­го се­кто­ра не зо­бов’яза­ні до­три­му­ва­ти­ся цих ви­мог між­на­ро­дних і ві­тчи­зня­них ре­гу­ля­то­рів. Але ж ви­ко­на­н­ня норм про­зо­ро­сті — це не тіль­ки до­да­тко­ві ви­тра­ти бан­ків, а й упо­віль­не­н­ня бан­ків­ських про­це­сів, що ду­же не по­до­ба­є­ться клі­єн­там. Бе­зу­мов­но, у го­ни­тві за швид­кі­стю об­слу­го­ву­ва­н­ня «но­ві бан­ки» на го­ло­ву ви­щі за тра­ди­цій­ні. Але хай там як, ком­пла­єнс (від англ. compliance — ви­ко­на­н­ня ре­гу­ля­тор­них ви­мог) без­аль­тер­на­тив­ний для фі­нан­со­вих ін­сти­ту­тів у всьо­му сві­ті. Ми ж не хо­че­мо ба­чи­ти укра­їн­ський фі­нан­со­вий се­ктор обне­се­ною ко­лю­чим дро­том зо­ною від­чу­же­н­ня, на кшталт пів­ні­чно­ко­рей­сько­го?

Перш ніж ор­га­ні­зу­ва­ти зма­га­н­ня між кла­си­чни­ми бан­ка­ми та ін­но­ва­цій­ни­ми фі­нан­со­ви­ми сер­ві­са­ми, дер­жа­ва по­вин­на ви­рів­ня­ти стар­то­ві умо­ви та­кої кон­ку­рен­ції. Над­то дов­го обго­во­рю­ва­ла­ся ідея пе­ре­да­ти всі на­яв­ні фі­нан­со­ві ор­га­ні­за­ції під ре­гу­ля­тор­не кри­ло На­ціо­наль­но­го бан­ку, і на­віть ба­га­то чо­го ро­би­ло­ся в цьо­му на­пря­мі. Однак та­ко­го за­ко­ну до­сі не прийня­ли, і ду­же сер­йо­зний дис­ба­ланс збе­рі­га­є­ться. Ви­хо­дить, що хтось на кон­ку­рен­тно­му по­лі грає в ша­шки, а з ін­шо­го бо­ку гра­ють «у Ча­па­є­ва». І це по­сту­по­во при­зве­де до пе­ре­ко­су стру­кту­ри фі­нан­со­во­го рин­ку на ко­ристь но­вих грав­ців. Та хто в та­ко­му ра­зі кре­ди­ту­ва­ти­ме під­при­єм­ства та гро­ма­дян?

На окре­му ре­плі­ку за­слу­го­ву­ють на­мір «Укр­по­шти» пе­ре­тво­ри­ти­ся на по­што­вий банк і від­по­від­ний за­ко­но­про­ект. Зно­ву на ри­нок хо­че ви­йти не­бан­ків­ський ін­сти­тут, який по су­ті бан­ком бу­ти не мо­же. А якщо мо­же, то ли­ше за умо­ви вли­ва­н­ня в ньо­го ба­га­тьох мі­льяр­дів гри­вень із і без то­го мі­зер­но­го дер­жав­но­го бю­дже­ту. На­при­клад, у ко­жне бан­ків­ське від­ді­ле­н­ня має бу­ти за­без­пе­че­но два на­дій­ні ка­на­ли зв’яз­ку. Уяв­ля­є­те, скіль­ки по­трі­бно ін­ве­сту­ва­ти, щоб про­ве­сти ці ка­на­ли в більш як 11 тис. від­ді­лень «Укр­по­шти»? На­ві­що не­сти та­кі ви­тра­ти без будь-якої на­дії їх по­вер­ну­ти? Нев­же тіль­ки за­для при­мар­ної на­дії під­ви­щи­ти в та­кий спо­сіб рен­та­бель­ність цьо­го держ­під­при­єм­ства?

Тут по­трі­бно за­зна­чи­ти, що у сві­ті існу­ють при­кла­ди фун­кціо­ну­ва­н­ня по­што­во-бан­ків­ських уста­нов. Але там во­ни пов­ні­стю від­по­від­а­ють усім ви­мо­гам до бан­ків у ча­сти­ні ка­пі­та­лі­за­ції, ін­фра­стру­кту­ри, про­зо­ро­сті, ком­пла­єн­су, га­ран­тій та ін. Ні­чо­го по­ді­бно­го в «Укр­по­шті» не­має.

Як у ві­до­мо­му анек­до­ті, ко­жен має за­йма­ти­ся сво­єю спра­вою: хтось ви­да­ва­ти кре­ди­ти, а хтось тор­гу­ва­ти на­сі­н­ням. Адже бан­ки не за­йма­ю­ться пе­ре­си­ла­н­ням по­што­вих від­прав­лень? Хо­ча в прин­ци­пі мо­жуть це ро­би­ти: ма­ють ме­ре­жу від­ді­лень, слу­жби ін­ка­са­ції, ба­зи клі­єн­тів то­що. Іти в но­вий бі­знес — це зав­жди ве­ли­кі ін­ве­сти­ції та пев­ний ри­зик. До­бре, що це ро­зу­мі­ють у Нац­бан­ку, не під­три­мав­ши ідеї пе­ре­тво­ре­н­ня «Укр­по­шти» на банк. Ре­гу­ля­тор від­по­від­ає за ста­біль­ність усі­єї си­сте­ми та ро­зу­міє, що по­ді­бні екс­пе­ри­мен­ти мо­жуть при­зве­сти до розба­лан­су­ва­н­ня ві­тчи­зня­но­го фі­нан­со­во­го се­кто­ра.

Го­лов­ним ар­гу­мен­том ав­то­рів за­ко­но­про­е­кту про на­да­н­ня «Укр­по­шті» ста­ту­су бан­ку є ні­би­то тур­бо­та про сіль­ське на­се­ле­н­ня: на­зи­ва­є­ться ци­фра 14 млн сіль­ських жи­те­лів, по­збав­ле­них бан­ків­ських по­слуг. На­справ­ді, за да­ни­ми ста­ти­сти­ки, в Укра­ї­ні ли­ше 13,1 млн жи­те­лів сіл (на по­ча­ток 2017 р.), у ба­га­тьох з яких є бан­ків­ські уста­но­ви. Сіль­ських від­ді­лень тіль­ки Оща­дбан­ку (який істо­ри­чно мав шир­ше по­кри­т­тя в сіль­ській мі­сце­во­сті) на­лі­чу­є­ться близь­ко ти­ся­чі. Крім то­го, на цей час бан­ки ство­рю­ють від­ді­ле­н­ня, які пра­цю­ють не п’ять днів на ти­ждень, а «на ви­мо­гу»: у спе­ці­аль­но обла­дна­них при­мі­ще­н­нях сіль­рад і на­віть у фор­ма­ті «банк на ко­ле­сах» в ав­то­мо­бі­лях — з до­три­ма­н­ням усіх ви­мог НБУ. Та­кі фор­ма­ти ро­бо­ти по­лі­пшу­ють еко­но­мі­ку бан­ків­ських від­ді­лень у не­ве­ли­ких на­се­ле­них пун­ктах, де по­пит не дає мо­жли­во­сті ство­рю­ва­ти від­ді­ле­н­ня, які пра­цю­ють у зви­чай­но­му п’яти­ден­но­му ре­жи­мі.

На­ціо­на­лі­за­ція При­ват­бан­ку при­зве­ла до то­го, що й без «Укр­по­шти» час­тка дер­жа­ви в бан­ків­сько­му се­кто­рі пе­ре­ви­щи­ла всі мо­жли­ві ме­жі: 56% чи­стих акти­вів і 62% де­по­зи­тів на­се­ле­н­ня. Це ве­ли­че­зний ри­зик для ста­біль­но­сті дер­жа­ви за­га­лом. Ін­ве­сти­ції держ­бю­дже­ту в на­ціо­на­лі­за­цію най­біль­шо­го бан­ку кра­ї­ни плюс ули­ва­н­ня в ін­ші дер­жбан­ки вже ста­нов­лять 38% ВВП. Нев­же по­трі­бно ще ба­га­то мі­льяр­дів вкла­день в «Укр­по­шту»? Дер­жав­ні бан­ки вже фа­кти­чно по­ча­ли кон­ку­ру­ва­ти між со­бою. Та­ка кон­ку­рен­ція шко­дить усім, адже в цих бан­ків один вла­сник — дер­жа­ва, а ви­хо­дить, укра­їн­ські гро­ма­дя­ни. Це змен­ше­н­ня до­хо­дів держ­бю­дже­ту. А якщо в цю кон­ку­рен­цію ще вплу­та­є­ться й «Укр­по­шта», та ще й за умов гі­пер­лі­кві­дно­сті бан­ків­ської си­сте­ми...

Мо­жна при­пу­сти­ти, що якщо ни­ні­шні тен­ден­ції три­ва­ти­муть, то фі­нан­со­вий се­ктор Укра­ї­ни ста­не в основ­но­му дер­жав­ним, а при­ва­тна йо­го скла­до­ва бу­де пред­став­ле­на «но­ви­ми грав­ця­ми». Дер­жа­ві до­ве­де­ться не­сти зна­чні ви­тра­ти, щоб під­три­му­ва­ти дер­жав­ні бан­ки на пла­ву — во­ни над­то ва­жли­ві, щоб «упа­сти». Но­ві фін­ком­па­нії та мо­біль­ні опе­ра­то­ри бу­дуть мо­не­ти­зу­ва­ти свою не­про­зо­рість і за ра­ху­нок цьо­го ви­ті­сня­ти тра­ди­цій­ні бан­ки з рин­ку. Тіль­ки от у дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві цей тренд мо­же при­зве­сти до ве­ли­че­зних фі­нан­со­вих по­тря­сінь. При­йде та­кий со­бі фі­нан­со­вий Petya, і зни­кнуть усі гро­ші укра­їн­ців у не­ві­до­мо­му на­прям­ку.

Так, укра­їн­ська бан­ків­ська си­сте­ма, якою во­на ви­гля­дає за­раз, не­до­ско­на­ла. Однак так-сяк, але їй усе-та­ки вда­ло­ся до­ве­сти свою стій­кість і збе­рег­ти ста­біль­ність. По­при чи­слен­ні кри­зи та «бан­ко­пад» остан­ніх ро­ків, з до­по­мо­гою су­во­рих ре­гу­ля­тор­них норм пе­ре­ва­жній біль­шо­сті укра­їн­ських гро­ма­дян уда­ло­ся уни­кну­ти втрат зав­дя­ки ме­ха­ні­зму га­ран­ту­ва­н­ня вкла­дів. Цей ме­ха­нізм дав змо­гу збе­рег­ти со­ці­аль­ну ста­біль­ність і став «по­ду­шкою без­пе­ки» для укра­їн­ської фі­нан­со­вої си­сте­ми. Ні­чо­го по­ді­бно­го но­ві фі­нан­со­ві ін­сти­ту­ти не про­по­ну­ють. Без уре­гу­лю­ва­н­ня пи­та­н­ня на­гля­ду над ді­яль­ні­стю цих фі­нан­со­вих уста­нов і ство­ре­н­ня ме­ха­ні­змів га­ран­ту­ва­н­ня Укра­ї­на мо­же зі­штов­хну­ти­ся з про­бле­ма­ми, яких ще не зна­ла її еко­но­мі­ка. Уряд і Нац­банк по­вин­ні втру­ти­ти­ся, щоб зу­пи­ни­ти спов­за­н­ня в бе­зо­дню.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.