Стра­те­гія НАК «На­фто­газ»: від бла­ки­тної мрії до «бла­ки­тної фі­шки»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

На­ша стра­те­гія зна­чною мі­рою бу­ду­ва­ла­ся за при­кла­дом нор­везь­кої Statoil. Якщо ко­ро­тко по­ясни­ти зміст ці­єї стра­те­гії, ми пла­ну­є­мо з «На­фто­га­зу» зро­би­ти укра­їн­ський Statoil.

Ця ком­па­нія — одна з ікон кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня. Statoil — нав­ко­ло ці­єї ком­па­нії нор­веж­ці змо­гли по­бу­ду­ва­ти ба­га­то су­мі­жних ін­ду­стрій, на яких ви­ро­сла еко­но­мі­ка ці­лої кра­ї­ни. При то­му, що кра­ї­на ба­га­та ре­сур­сом, нор­веж­ці змо­гли кон­вер­ту­ва­ти йо­го в роз­ви­ток вла­сної еко­но­мі­ки, у зар­пла­ти лю­дей, сло­вом, у нор­маль­ний роз­ви­ток. Не згай­ну­ва­ти йо­го, не за­не­ду­жа­ти на «гол­ланд­ську хво­ро­бу». — Чо­му, на ваш по­гляд, «На­фто­газ» мав бу­ти й за­ли­ша­ти­ся вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ною ком­па­ні­єю? Як поль­ська PGNIG або ро­сій­ський «Газ­пром»? Це мо­но­по­лії. НАК же не до цьо­го пра­гне? — Сенс «На­фто­га­зу» як вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ної ком­па­нії — це цін­ність і ко­ристь не ли­ше для га­зо­во­го рин­ку, а й для су­мі­жних га­лу­зей.

У нас у спів­від­но­шен­ні з роз­мі­ром кра­ї­ни на­фто­га­зо­во­го ре­сур­су теж ду­же ба­га­то. Не так ба­га­то, як у Нор­ве­гії, але все ж та­ки чи­ма­ло. Укра­ї­на — тре­тя кра­ї­на в Єв­ро­пі за за­па­са­ми га­зу.

У то­му чи­слі в стра­те­гії є та­кий еле­мент, як по­тен­цій­не IPO «На­фто­га­зу». Зві­сно, рі­ше­н­ня про ви­хід на­шої ком­па­нії на бір­жу мо­же прийня­ти тіль­ки Вер­хов­на Ра­да. На­ша ме­та — під­го­ту­ва­ти ком­па­нію, щоб у Вер­хов­ної Ра­ди був при­від та­ке рі­ше­н­ня роз­гля­да­ти в прин­ци­пі. На це пі­де близь­ко трьох ро­ків актив­ної ро­бо­ти.

Роз­ви­ток фон­до­во­го рин­ку Укра­ї­ни без які­сних акти­вів, бла­ки­тних фі­шок не­мо­жли­вий. Фон­до­вий ри­нок ні­ко­ли не роз­ви­ва­ти­ме­ться, якщо не­ма в що вкла­да­ти гро­ші. Мо­жна скіль­ки зав­го­дно бу­ду­ва­ти ме­ха­ні­зми, бір­жі, ство­рю­ва­ти пра­ви­ла, але якщо не­має які­сних ком­па­ній, у які, на­при­клад, Пен­сій­ний фонд мо­же вкла­сти гро­ші, рин­ку не бу­де. При­клад Поль­щі ду­же по­ка­зо­вий. Там за ко­ро­ткий пе­рі­од ча­су, ство­рив­ши пев­ний на­бір бла­ки­тних фі­шок, змо­гли зро­би­ти фон­до­вий ри­нок, мо­же, не іде­аль­ний, але він є. — Укра­ї­на — це не Нор­ве­гія. Це все одно що в Ан­тар­кти­ді від­кри­ва­ти ту­ре­цькі ку­рор­ти, якщо ми по­рів­ню­є­мо по­тен­ці­ал. Мо­жна, зви­чай­но, по­бу­ду­ва­ти ме­ре­жу го­те­лів на бе­ре­зі мо­ря, але… У нас не­має стіль­ки га­зу, як у Нор­ве­гії. — Пи­та­н­ня в па­ра­ле­лях і ре­сур­сах. Па­ра­лель у яко­сті управ­лі­н­ня ком­па­ні­єю і в то­му, що ком­па­нія ро­бить і ство­рює нав­ко­ло се­бе. Ком­па­нія та­ко­го мас­шта­бу, як «На­фто­газ», по­вин­на і мо­же бу­ти сти­му­лом роз­ви­тку ве­ли­кої кіль­ко­сті га­лу­зей нав­ко­ло се­бе. У цьо­му го­лов­ний смисл па­ра­ле­лі з Statoil. У на­шій си­ту­а­ції на­сам­пе­ред іде­ться про ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня й пов’яза­ні га­лу­зі — тур­бі­ни, тру­би, бу­дів­ни­цтво.

Окрім то­го, в Укра­ї­ні є ба­га­то не роз­ви­не­них ще на­пря­мів, як ві­тро­ге­не­ра­ція або енер­го­мо­дер­ні­за­ція. Ма­лень­ким грав­цям зна­чно скла­дні­ше за­лу­чи­ти до­ста­тній ка­пі­тал, не­об­хі­дний для стар­ту, і ці гро­ші ко­шту­ва­ти­муть до­ро­го. «На­фто­га­зу» з ау­до­ва­ною зві­тні­стю, зро­зумі­лим кор­по­ра­тив­ним управ­лі­н­ням про­по­ну­ють кре­ди­ти в об­ся­зі 1–3 млрд дол. Якщо ми хо­че­мо ру­ха­ти­ся швид­ко до енер­го­не­за­ле­жно­сті, зна­до­бля­ться ве­ли­кі кро­ки. Ве­ли­кі кро­ки мо­жуть ро­би­ти ве­ли­кі кор­по­ра­ції. І в цьо­му теж є сенс для дер­жа­ви збе­рег­ти «На­фто­газ» у вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­но­му ви­гля­ді і в пев­но­му роз­мі­рі. — У чо­му дер­жав­на фун­кція

НА­КУ? — Ці­лі, які ми про­по­ну­є­мо на­шо­му акціо­не­ро­ві за­твер­ди­ти для ком­па­нії, окрім збіль­ше­н­ня її вар­то­сті й пе­ре­тво­ре­н­ня на ефе­ктив­но­го кор­по­ра­тив­но­го грав­ця, — за­без­пе­чи­ти кон­ку­рен­тні ці­ни на при­ро­дний газ для Укра­ї­ни (пер­ші кро­ки вже зро­бле­но, це пер­ше рі­ше­н­ня Сток­гольм­сько­го ар­бі­тра­жу), без­пе­ку по­ста­вок енер­гії (тіль­ки ве­ли­ка ком­па­нія у змо­зі за­без­пе­чи­ти до­ста­тні об­ся­ги га­зу), збіль­ше­н­ня ре­зер­вів ви­до­бу­тку га­зу й під­ви­ще­н­ня енер­го­ефе­ктив­но­сті. Ін­ші зав­да­н­ня — стан­дар­тні кор­по­ра­тив­ні, для їх ви­рі­ше­н­ня ком­па­нії не обов’яз­ко­во пе­ре­бу­ва­ти в дер­ж­вла­сно­сті. Але для ви­рі­ше­н­ня цих чо­ти­рьох зав­дань є сенс збе­рі­га­ти «На­фто­газ» у дер­жав­ній вла­сно­сті. — На який пе­рі­од? — Ду­маю, що мі­ні­мум на най­ближ­чих ро­ків сім дер­жав­ний кон­троль має збе­рі­га­ти­ся. Це за­ле­жа­ти­ме від роз­ви­тку ба­га­тьох еле­мен­тів рин­ку. — Ви ма­є­те на­мір пе­ре­бу­ва­ти в НА­КУ до кін­ця ре­а­лі­за­ції ці­єї стра­те­гії? Хі­ба ви не пі­де­те в по­лі­ти­ку? — Я то­чно не зби­ра­ю­ся йти в по­лі­ти­ку. — А фі­нан­су­ва­ти ко­гось? Олі­гар­хи сту­ха­ють… Хто за­йма­ти­ме­ться фі­нан­су­ва­н­ням по­лі­ти­чних пар­тій? — Це не на­ше зав­да­н­ня. Ми цьо­го ро­би­ти не зби­ра­є­мо­ся. Хо­ча, ро­зу­мі­ю­чи, ку­ди ви хи­ли­те, хо­чу ска­за­ти: ми мо­же­мо бу­ти ду­же ефе­ктив­ним ін­стру­мен­том для по­лі­ти­ки. Ми мо­же­мо ство­рю­ва­ти ті ро­бо­чі мі­сця, які є ва­жли­вим еле­кто­раль­ним фа­кто­ром. Ця стра­те­гія мо­же до­по­мог­ти за­ван­та­жи­ти під­при­єм­ства й до­по­мог­ти ство­ри­ти та по­жва­ви­ти ри­нок. Якщо за­пи­ту­ють, Ко­бо­лєв, чим ти пра­гма­ти­чно ці­ка­вий, я ка­жу: оцим. Якщо ви­шки, то­ді не до нас. То­ді по­трі­бна ін­ша лю­ди­на на цьо­му мі­сці. — А «ло­па­тки» — до вас? — У то­му ва­рі­ан­ті — теж не до нас. До ре­чі, ми змо­гли за­бор­го­ва­ність що­до цих ло­па­ток у су­ді по­ла­ма­ти. За­бра­ло це три ро­ки. Зла­ма­ти в су­ді апе­ля­ції по­став­ку по­ві­тря за на­звою «ло­па­тки» в Укра­ї­ні скла­дні­ше, ніж у Сток­гольм­сько­му ар­бі­тра­жі до­ве­сти, що ро­сі­я­ни не­пра­виль­но ці­ну ра­ху­ють. Ло­па­тки — це ме­га­че­лендж, це пік, з ни­ми тіль­ки «Кар­па­ти­газ» мо­же зрів­ня­ти­ся (спіль­на ді­яль­ність). Є ще гру­па «При­ват», яка ви­грає всі су­ди. Ви зна­є­те, що не­що­дав­но Ла­зор­ко від­но­вив­ся в «Укр­транс­на­фті»? — Зно­ву? Уко­тре? — Лю­ди­на жи­ве в Лон­до­ні під кри­мі­наль­ним слід­ством, а йо­го суд по­но­вив на по­са­ді очіль­ни­ка держ­ком­па­нії. Оце рі­вень, який нам по­ки що не­до­сту­пний. Ми по­ки що на­ма­га­є­мо­ся ро­зі­бра­ти­ся з «ло­па­тка­ми» і «Кар­па­ти­га­зом».

Про пер­спе­кти­ви прийня­т­тя стра­те­гії

— Які ймо­вір­ність прийня­т­тя ці­єї

стра­те­гії та ча­со­ві рам­ки? — Це пи­та­н­ня до уря­ду. — Але ж Грой­сман не сприйняв

ва­шої про­по­зи­ції. — Ми про­ве­ли пре­зен­та­цію. Той факт, що нам ви­ді­ли­ли дві го­ди­ни і нас по­слу­ха­ли ува­жно, при­найм­ні обна­ді­ює. Ми до­сить плі­дно по­пра­цю­ва­ли й змо­гли роз­по­ві­сти та по­ясни­ти ба­га­то ню­ан­сів стра­те­гії. По­ки що ні­яко­го рі­ше­н­ня не­має, але це вже по­ча­ток обго­во­ре­н­ня, що до­бре. — Тож що ска­зав Грой­сман? — Бу­ло б не­ко­ре­ктно з мо­го бо­ку ко­мен­ту­ва­ти ре­а­кцію прем’єр­мі­ні­стра. — Чо­му Ка­бмін не прийняв ва­шої кон­це­пції? — Та­кий до­ку­мент за дві го­ди­ни не при­йма­є­ться. Моє зав­да­н­ня бу­ло йо­го пре­зен­ту­ва­ти, роз­по­ві­сти й на­мі­ти­ти шлях то­го, як ру­ха­ти­ся ним да­лі. Усі ці зав­да­н­ня бу­ло ви­ко­на­но — я йо­го пре­зен­ту­вав, ме­не ви­слу­ха­ли, я по­чув за­пи­та­н­ня, ви­слу­хав ряд ко­мен­та­рів. — А ви з цим не зго­дні? — Ні, чо­му. Я роз­гля­даю це як сер­йо­зний ри­зик, з яким тре­ба щось ро­би­ти. — Хто ва­ші со­ю­зни­ки? Кон­кре­ти­зуй­те, будь ла­ска, то­му що на прийня­т­тя рі­шень впли­ва­ють ціл­ком кон­кре­тні по­лі­ти­чні си­ли й по­лі­ти­чні ін­сти­ту­ти. Хто кон­кре­тно з ва­ми? — Я не бе­ру­ся на­зи­ва­ти вам ні прі­зви­ща, ні іме­на, то­му що: а) це не­ко­ре­ктно; б) я за­раз при­ді­ляю ба­га­то ча­су дис­ку­сі­ям із ши­ро­ким ко­лом осіб з при­во­ду цьо­го до­ку­мен­та. Я осо­би­сто йо­го по­яснюю тим, хто впли­ва­ти­ме на йо­го прийня­т­тя.

Ре­а­кція рі­зна. Ко­ристь кон­суль­тан­тів у то­му, що нам вда­ло­ся одер­жа­ти до­ступ до лю­дей, які це на пра­кти­ці ре­а­лі­зо­ву­ва­ли. Той же ко­ли­шній го­ло­ва Statoil був одним з уча­сни­ків цьо­го про­це­су.

Я очі­кую, що дис­ку­сії нав­ко­ло стра­те­гії три­ва­ти­муть мі­ні­мум ще два-три мі­ся­ці. Спо­ді­ва­ю­ся най­ближ­чим ча­сом пред­ста­ви­ти йо­го на ко­мі­те­ті Вер­хов­ної Ра­ди, обго­во­ри­ти йо­го з усі­ма мі­ні­стра­ми, і я спо­ді­ва­ю­ся на те, що пі­сля то­го, як йо­го пе­ре­трав­лять, ми змо­же­мо при­йти до про­це­су йо­го прийня­т­тя або не­прийня­т­тя.

На­справ­ді для нас ду­же ва­жли­ва ясність. Ми ду­же хо­ті­ли б від акціо­не­ра по­чу­ти те рі­ше­н­ня, яке він прийме.

Про роль «На­фто­га­зу» на рин­ку

— Чу­ла та­ку вер­сію пі­сля ва­шої пре­зен­та­ції в Ка­бмі­ні, що «На­фто­газ» пе­ре­би­рає на се­бе по­ча­сти пов­но­ва­же­н­ня уря­ду. — Це ду­же не­пра­виль­не тра­кту­ва­н­ня, і я, до ре­чі, там та­ко­го за­ува­же­н­ня не чув. — Во­но є. Пра­виль­не — не­пра­виль­не… — Будь-яка лю­ди­на, ува­жно про­чи­тав­ши цей до­ку­мент, зро­зу­міє, що це вза­га­лі не так. І є пев­ні за­ко­ни жан­ру, які го­во­рять про те, що не мо­жна бу­ти одно­ча­сно і ком­па­ні­єю, і ре­гу­ля­то­ром. Та­ке бу­ло ко­лись в «На­фто­га­зі» і зав­жди по­га­но за­кін­чу­ва­ло­ся.

Те, що ми про­по­ну­є­мо пев­ну мо­дель, як ор­га­ни вла­ди ці пра­ви­ла мо­жуть ство­ри­ти, див­ля­чись на ін­ші рин­ки, — це так.

Однак про участь «На­фто­га­зу» в ре­гу­ля­ції рин­ку вза­га­лі не­має ані сло­ва. Більш то­го, якщо по­ди­ви­ти­ся на пре­зен­та­цію, во­на мі­стить пе­ре­лік ри­зи­ків. Один з го­лов­них ри­зи­ків — це якраз не­ство­ре­н­ня пов­но­цін­но­го лі­бе­раль­но­го рин­ку.

У 2016-му час­тка «На­фто­га­зу» в за­галь­ній EBITDA рин­ку ста­но­ви­ла 64%. Якщо ця стра­те­гія бу­де ре­а­лі­зо­ва­на, до 2020 р. ця час­тка ско­ро­ти­ться до 39%. Так ма­ло «На­фто­га­зу» на укра­їн­сько­му рин­ку ще ні­ко­ли не бу­ло. — Ну так взя­ли й під­ви­щи­ли та­ри­фи. Ви за­ро­би­ли 26 мі­льяр­дів. Бу­ли в ямі… Який лі­бе­ра­лізм!.. — Ми вже май­же рік по­ясню­є­мо, у чо­му сенс пов­ної лі­бе­ра­лі­за­ції рин­ку. І ко­ли ви го­во­ри­те «під­ви­щи­ли та­ри­фи», не­пра­виль­не сло­во «під­ви­щи­ли» — їх при­ве­ли час­тко­во до рин­ко­во­го рів­ня. То­му що газ — це то­вар. І на ньо­го є рин­ко­ва ці­на. — Що зна­чить «час­тко­во при­ве­ли»? Мі­ра — це най­скла­дні­ша фі­ло­соф­ська ка­те­го­рія.

Про мо­но­по­лії й ри­нок роз­по­ді­лу га­зу

— А на пра­кти­ці у нас є за­галь­но­ві­до­ма про­бле­ма, про яку ви за­пи­ту­ва­ли, — мо­но­поль­не ста­но­ви­ще «На­фто­га­зу», де і чо­му ми пе­ре­бу­ва­є­мо там, де пе­ре­бу­ва­є­мо.

На­ше ста­но­ви­ще на рин­ку ви­зна­ча­ться по­ста­но­вою Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів. І це не на­ша до­бра во­ля й не на­ше ба­жа­н­ня. Це рі­ше­н­ня уря­ду. У рам­ках ці­єї по­ста­но­ви за­фі­ксо­ва­ні зо­бов’яза­н­ня, са­ме зо­бов’яза­н­ня, як гру­пи «На­фто­газ», так і при­ва­тних обл­га­зів і газ­збу­тів, які, до сло­ва, ні­яко­го по­ді­лу до­сі не про­йшли. Ко­ли в одно­го вла­сни­ка є і тру­ба, і мо­но­поль­ний га­зо­по­ста­чаль­ник в одно­му ре­гіо­ні, — це не від­по­від­ає Тре­тьо­му енер­го­па­ке­ту.

Є ба­га­то бі­зне­сів, які є, по су­ті, мо­но­поль­ни­ми. Але про­бле­ма не в то­му, що десь є мо­но­по­лія. Про­бле­ма ви­ни­кає то­ді, ко­ли мо­но­по­ліст злов­жи­ває сво­їм ста­но­ви­щем. Є ду­же про­стий кри­те­рій ви­зна­чи­ти зло­вжи­ва­н­ня — це по­ди­ви­ти­ся, хто ко­му за­бор­гу­вав. Хто на цьо­му за­ро­бляє, а хто на цьо­му втра­чає. От ми на цьо­му не­до­о­три­ма­ли 25 млрд грн. Ми втра­ча­є­мо на цій кон­стру­кції рин­ку, а не за­ро­бля­є­мо на ній.

Ми зна­є­мо, що дер­жа­ва цим ор­га­ні­за­ці­ям (обл­га­зам, газ­збу­там. — А.Є.) за­бор­гу­ва­ла 11 млрд грн. Ця рі­зни­ця у нас ви­кли­кає ду­же ве­ли­кі по­бо­ю­ва­н­ня. Крім то­го, що ми не­до­о­три­ма­ли ве­ли­ку су­му гро­шей з рин­ку, ми не зна­є­мо то­чно, чо­му во­на утво­ри­ла­ся й де во­на пе­ре­бу­ває. У нас є кіль­ка те­о­рій, чо­му так від­бу­ва­є­ться, які ми про­си­мо актив­но пе­ре­ві­ри­ти як ре­гу­ля­то­ра, так і пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни. По­ки ми ще не одер­жа­ли від­по­від­ей на на­ші пи­та­н­ня. — Це бу­ло про­ха­н­ня чи офі­цій­ний за­пит? — Офі­цій­ний за­пит. Ми вва­жа­є­мо, що близь­ко 14 млрд грн ці­єї рі­зни­ці не ма­ють по­ясне­н­ня. І я ду­же по­бо­ю­ю­ся, що ми мо­же­мо че­рез пів­ро­ку-рік, ко­ли вся ця си­сте­ма газ­збу­тів па­на Фір­та­ша збан­кру­тує, до­від­а­ти­ся, що ця ци­фра дже­ре­ла не має. І оце бу­де ду­же не­га­тив­ний роз­ви­ток си­ту­а­ції… — Ви на­че про­ти обл­га­зів, а не бе­ре­те­ся за цей бі­знес. Чо­му «На­фто­газ» не ви­хо­дить на цей ри­нок? — Ми не про­ти обл­га­зів. Ми го­во­ри­мо про те, що на цей час є шту­чно ство­ре­ні пе­ре­шко­ди для змі­ни спо­жи­ва­чем по­ста­чаль­ни­ка.

Чо­му для обл­га­зів так ва­жли­во утри­му­ва­ти рі­зни­цю між рин­ко­вою ці­ною й ті­єю, за якою газ по­став­ля­є­ться спо­жи­ва­че­ві? То­му що, якщо ці­ни зрів­ня­ю­ться, на рин­ку від­ра­зу з’яви­ться ба­га­то но­вих при­ва­тних грав­ців. І якщо на­шо­му ти­ску ця си­сте­ма по­ки що опи­ра­є­ться стан­дар­тни­ми ко­ру­пцій­ни­ми ме­то­да­ми, то ве­ли­ким силь­ним трей­де­рам то­чно не змо­же опи­ра­ти­ся.

Рі­зни­ця в ці­ні — це ін­стру­мент, що до­зво­ляє ви­рі­за­ти ве­ли­кий се­гмент укра­їн­сько­го рин­ку і зро­би­ти йо­го не­при­ва­бли­вим для при­ва­тних ком­па­ній. Про це, до ре­чі, пи­ше се­кре­та­рі­ат Енер­ге­ти­чно­го спів­то­ва­ри­ства у сво­є­му ли­сті укра­їн­сько­му Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів.

Ці­на га­зу

— Скіль­ки ко­шту­ва­ти­ме газ для

на­се­ле­н­ня? — Рин­ко­ва ці­на га­зу плюс по­да­тки й до­став­ка. Як на будь-яко­му ін­шо­му рин­ку.

Тіль­ки на лі­бе­раль­но­му рин­ку ма­ють ді­я­ти лі­бе­раль­ні мо­не­ти­зо­ва­ні суб­си­дії. Якщо лю­ди­на за­оща­ди­ла, гро­ші ма­ють за­ли­ша­ти­ся в неї. Щой­но це бу­де зро­бле­но, ми по­ба­чи­мо ве­ли­че­зну еко­но­мію га­зу. Якщо да­ва­ти лю­дям пра­виль­ні сти­му­ли, це пра­виль­но пра­цю­ва­ти­ме.

Ва­жли­ва скла­до­ва лі­бе­раль­ної мо­де­лі рин­ку — мо­жли­вість для спо­жи­ва­ча змін­бва­ти по­ста­чаль­ни­ків. По­ди­ві­ться на той же ри­нок про­ми­сло­во­го га­зу — там кон­ку­рен­ція.

Ін­те­гра­ція

— Ви ви­гри­зли або ви­хи­три­ли для се­бе до­сить ве­ли­ку не­за­ле­жність. Те­пер вас зня­ти з по­са­ди скла­дні­ше, ніж прем’єр­мі­ні­стра. — Я га­даю, ви пе­ре­біль­шу­є­те. — Однак сто­сов­но «до­чок»

«На­фто­га­зу» ви узур­па­тор. — Це ри­то­ри­ка ба­га­тьох держ­чи­нов­ни­ків, які хо­ті­ли б, як і ра­ні­ше, пря­мо да­ва­ти вка­зів­ки на­шим до­чір­нім ком­па­ні­ям. При цьо­му три­ма­ю­чи «На­фто­газ» від­по­від­аль­ним за будь-які про­бле­ми, що там ста­ли­ся. Кла­си­ка укра­їн­сько­го жан­ру. — Да­вай­те за­бе­ре­мо до­чір­ні ком­па­нії з-під вас. Що ж ви бу­де­те дер­жа­вою в дер­жа­ві? Ви ж де­мо­крат, лі­бе­рал. — Я справ­ді вва­жаю се­бе лі­бе­ра­лом, га­даю, що та­ким і є. Ка­жу­чи про наш стиль ке­ру­ва­н­ня до­чір­ні­ми ком­па­ні­я­ми, ва­жли­во ди­ви­ти­ся на ре­зуль­та­ти. У на­шій гру­пі за остан­ні три ро­ки всі ком­па­нії, що пе­ре­бу­ва­ли під на­шим кон­тро­лем, про­де­мон­стру­ва­ли по­зи­тив­ну ди­на­мі­ку по сво­їх клю­чо­вих по­ка­зни­ках. — Із та­ки­ми-то та­ри­фа­ми не див­но. Вас то­ні­зу­ють, зокре­ма, ре­гу­ляр­ни­ми об­шу­ка­ми. — Ко­ли я при­йшов у ком­па­нію, якось на це ре­фле­ксу­вав. А те­пер, ко­ли вран­ці при­хо­дить смс «у нас об­шук там-то», це як «о, про нас пам’ята­ють, до­бре». — Є рі­зні ци­фри що­до за­па­сів

га­зу в Укра­ї­ні. — У нас є в Укра­ї­ні кіль­ка по­тен­цій­но роз­ро­блю­валь­них го­ри­зон­тів.

Ба­га­то хто го­во­рив, що ГРП в Укра­ї­ні не має сен­су. ГРП «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» до­вів, що це один із най­ефе­ктив­ні­ших спосо­бів збіль­ши­ти об­ся­ги. У нас є ве­ли­че­зний фонд не­ді­ю­чих, лі­кві­до­ва­них свер­дло­вин, які з мі­ні­маль­ни­ми ви­тра­та­ми мо­жна від­но­ви­ти й пе­ре­во­ди­ти в ро­бо­ту.

Зав­дя­ки мас­шта­бам ком­па­нії, які­сній си­сте­мі кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня, ми мо­же­мо звер­ну­ти­ся, на­при­клад, до ЄБРР, під низь­кі від­со­тки взя­ти ве­ли­ку су­му гро­шей і вкла­сти її сю­ди. Ком­па­нія не­ве­ли­ко­го роз­мі­ру, в якої не­має всіх еле­мен­тів кон­тро­лю, ау­ди­ту, про­сто не має мо­жли­во­сті одер­жа­ти та­кий гро­шо­вий ре­сурс, їй про­сто йо­го не да­дуть. У цьо­му сенс ін­те­гро­ва­ної ком­па­нії — ма­ти мо­жли­вість за­лу­ча­ти гро­ші й про­зо­ро та ефе­ктив­но їх вкла­да­ти. — Тоб­то «Укр­транс­газ» або «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» без на­дбу­до­ви НАК не змо­жуть зна­йти ве­ли­кі кре­ди­ти? Або «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» не змо­же зна­йти гро­шей без вас, або ви вва­жа­є­те се­бе одно­го че­сним і від­мов­ля­є­те їм у мо­жли­во­сті бу­ти лі­бе­раль­но про­су­ну­тою ко­ман­дою? Чо­му ви їх не від­пу­ска­є­те? — Тре­тій енер­го­па­кет пе­ред­ба­чає ви­ве­де­н­ня з вер­ти­каль­ної ін­те­гра­ції га­зо­транс­порт­ної скла­до­вої. То­му в стра­те­гії за­кла­де­но від­окрем­ле­н­ня фун­кції опе­ра­то­ра га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми. Що бу­де, якщо «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» ви­ве­сти з гру­пи «На­фто­газ»? Во­на ста­не «На­фто­га­зом» че­рез два-три мі­ся­ці. То­му що для то­го, щоб одер­жу­ва­ти гро­ші за газ, який до­бу­ва­ють во­ни, їм до­ве­де­ться пе­ре­тво­ри­ти­ся на те ж, на що ни­ні схо­жа гру­па «На­фто­газ». Це в по­то­чних умо­вах та­кож озна­ча­ти­ме, що бор­ги обл­газ­збу­тів по на­се­лен­ню в роз­мі­рі 25 млрд грн одра­зу ля­жуть на «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня».

Че­рез рік-пів­то­ра будь-який ме­не­джер по­ясню­ва­ти­ме вам, що без вер­ти­каль­ної ін­те­гра­ції ком­па­нія в цій сфе­рі в Укра­ї­ні жи­ти про­сто не мо­же, не ма­ю­чи до­сту­пу хо­ча б до обл­га­зів, а в іде­а­лі — до кін­це­вих спо­жи­ва­чів. Без цьо­го во­ни не змо­жуть кон­вер­ту­ва­ти свій газ у гро­ші. І то­ді ре­а­лі­зу­є­ться мрія пред­став­ни­ків по­пе­ре­дньої вла­ди, які го­ту­ва­ли­ся роз­ді­ли­ти «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» на шма­тки. — А те­пер не та­ка іде­о­ло­гія? — Зви­чай­но, не та­ка. Взя­ти цін­ний актив, який ко­штує 100 грн, роз­ді­ли­ти йо­го на шма­то­чки й про­да­ти за 3 грн або по­мі­ня­ти на щось не­по­трі­бне — та­ко­го до­пу­ска­ти не мо­жна. — А якщо зав­тра гла­вою ком­па­нії ста­не якийсь аб­стра­ктний Ко­но­нен­ко, що бу­де з усі­єю ті­єю по­ту­жні­стю, яку ви на­тя­гну­ли на НАК? — Ми по­ту­жно­сті на НАК не на­тя­га­ли. Так, фі­нан­со­ві по­то­ки ста­ли біль­ши­ми. От са­ме для то­го, щоб прі­зви­ще ке­рів­ни­ка «На­фто­га­зу» не впли­ва­ло на те, як ці по­то­ки ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться, вся ця кор­по­ра­тив­на стру­кту­ра для цьо­го й по­трі­бна.

У стра­те­гії ми го­во­ри­мо про те, що дер­жа­ва по­вин­на збе­рег­ти за со­бою кон­троль. У ви­пад­ку Statoil роз­мі­ще­н­ня ча­сти­ни акцій на бір­жі ба­га­то в чо­му ста­ло за­по­ру­кою то­го, що які­сне кор­по­ра­тив­не управ­лі­н­ня, ство­ре­не в цій ком­па­нії, не прив’яза­не до одні­єї лю­ди­ні.

Як зро­би­ти, щоб зав­тра «На­фто­газ» зно­ву не став ко­ри­сту­ва­ти­ся по­слу­га­ми «Ро­сукр­енер­го», ку­пу­ю­чи газ у «Газ­про­му», або ку­пу­ва­ти обла­дна­н­ня в ком­па­ній-про­кла­док? Най­ді­є­ві­ший ін­стру­мент — це роз­мі­сти­ти ча­сти­ну акцій на бір­жі. То­ді при­ва­тні мі­но­ри­тар­ні ін­ве­сто­ри про­сто не до­зво­лять цьо­го зро­би­ти, все бу­де ви­дно, як під мі­кро­ско­пом.

Яку бір­жу ви­бра­ти, який від­со­ток акцій роз­мі­ща­ти, ро­би­ти — не ро­би­ти, по­вто­рю­ся, це бу­де рі­ше­н­ня не на­ше й на­віть не уря­ду, а Вер­хов­ної Ра­ди. Але під­го­ту­ва­ти ком­па­нію до цьо­го, тоб­то до­ве­сти якість управ­лі­н­ня до та­ко­го ста­ну, ко­ли за вка­зів­кою акціо­не­ра про­тя­гом ро­ку мо­жна зро­би­ти роз­мі­ще­н­ня, — це зав­да­н­ня, яке ми за­про­по­ну­ва­ли в стра­те­гії. Пі­дго­тов­ка займе, за на­ши­ми оцін­ка­ми, мі­ні­мум три ро­ки.

«Стра­те­гі­чний кон­тро­лер»

— Чо­му в стра­те­гії НА­КУ обра­но мо­дель «стра­те­гі­чний кон­тро­лер» ген­ди­ре­ктор? — Є мо­дель, яка скла­да­є­ться з трьох ва­рі­ан­тів. Пер­ший ва­рі­ант — це опе­ра­тор. Це най­жорс­ткі­ше управ­лі­н­ня, яке за­зви­чай ви­ко­ри­сто­ву­є­ться для іден­ти­чних бі­зне­сів.

Дру­гий ва­рі­ант — стра­те­гі­чний кон­тро­лер. Це ви­ко­ри­ста­н­ня си­нер­гій між рі­зни­ми бі­зне­са­ми, але при цьо­му на­да­н­ня їм пев­но­го еле­мен­та сво­бо­ди.

Тре­тій — хол­дин­го­ва ком­па­нія. Це управ­лі­н­ня порт­фе­лем не пов’яза­них між со­бою бі­зне­сів.

Оче­ви­дно, що для ті­єї стра­те­гії, яку ми ви­бра­ли, опти­маль­ним ва­рі­ан­том є се­ре­дній — стра­те­гі­чний кон­тро­лер. Ви­хо­дя­чи з цьо­го ва­рі­ан­та, ми за­про­по­ну­ва­ли змі­ни в стру­кту­ру управ­лі­н­ня ком­па­нії. Є ду­же ва­жли­вий еле­мент, що для ре­а­лі­за­ції стра­те­гії та для пов­но­цін­ної від­по­від­аль­но­сті всіх спів­ро­бі­тни­ків ком­па­нії ми про­по­ну­є­мо пі­ти від та­ко­го ко­ле­гі­аль­но­го ор­га­ну, як прав­лі­н­ня. — Для цьо­го про­по­ну­є­те пе­ре­да­ти управ­лі­н­ня ген­ди­ре­кто­ро­ві? Чо­му? — По­я­сню рі­зни­цю на кон­кре­тно­му при­кла­ді — ви­шки Бой­ка. Роз­слі­ду­ва­н­ня ці­єї спра­ви ве­де­ться вже ба­га­то ча­су. І одні­єю з про­блем слід­ства є про­бле­ма ко­ле­ктив­ної без­від­по­від­аль­но­сті. На за­пи­та­н­ня: «Хто ку­пив ви­шки?» від­по­відь: «Прав­лі­н­ня». І по су­ті ця від­по­відь роз­ши­фро­ву­є­ться: «Ні­хто не ви­ну­ва­тий. Ко­ле­ктив­на без­від­по­від­аль­ність».

Ко­ле­ктив­ну без­від­по­від­аль­ність із «На­фто­га­зу» тре­ба при­бра­ти. Це зру­чна річ, яка справ­ді до­зво­ля­ла ду­же дов­го й до­зво­ляє те­пер ме­не­джмен­ту ве­ли­кої кіль­ко­сті рі­зних ком­па­ній хо­ва­ти­ся за кон­це­пці­єю прав­лі­н­ня.

Це пи­та­н­ня в са­мо­му «На­фто­га­зі» ви­кли­кає пев­ну дис­ку­сію, бо всі спів­ро­бі­тни­ки й усе ке­рів­ни­цтво ро­зу­мі­ють, що якщо ра­ні­ше мо­жна бу­ло ви­не­сти пи­та­н­ня на прав­лі­н­ня, ко­ле­ктив­ним рі­ше­н­ням прийня­ти йо­го й ру­ха­ти­ся да­лі, то те­пер це бу­де від­по­від­аль­ність яко­їсь кон­кре­тної лю­ди­ни. Якщо хтось ви­рі­шив ку­пи­ти щось, про­да­ти щось, то це бу­де від­по­від­аль­ність кон­кре­тної лю­ди­ни. У де­яких ви­пад­ках це бу­де кон­кре­тно моя від­по­від­аль­ність.

Пи­та­н­ня в то­му, що за ко­жним рі­ше­н­ням сто­я­ти­ме кон­кре­тна лю­ди­на. І це ду­же ва­жли­вий мо­мент усі­єї кон­стру­кції. У рин­ку є кіль­ка ва­жли­вих еле­мен­тів. Щось по­до­ба­є­ться, щось не по­до­ба­є­ться, але во­ни тіль­ки ра­зом пра­цю­ють.

Це, з одно­го бо­ку, при­ско­рить прийня­т­тя рі­шень, а з ін­шо­го — має під­ви­щи­ти їхню якість. А за ни­ні­шньої мо­де­лі ро­бо­ти пра­во­охо­рон­них ор­га­нів ця про­по­зи­ція не­се ду­же сер­йо­зні ри­зи­ки для всіх, хто тут пра­цю­ва­ти­ме. І це ва­жли­вий мо­мент ба­лан­су ін­те­ре­сів ком­па­нії.

Най­гір­ший ва­рі­ант — це те, що ду­же ча­сто про­хо­дить ни­ні, і те, чо­го ми ду­же бо­ї­мо­ся й чо­го ми не хо­че­мо одер­жа­ти, це ко­ли вам ска­жуть: «Хло­пці, нам по­до­ба­ю­ться ці ам­бі­цій­ні зав­да­н­ня, ви їх там до­ся­гай­те, але ін­стру­мен­тів ми вам не да­мо».

Це на­зи­ва­є­ться «ми вас про­си­мо на­вчи­ти­ся пла­ва­ти, але во­ди в ба­сейн по­ки що не на­л­лє­мо». Цьо­го теж тре­ба уни­кну­ти. Усу­не­н­ня та­ко­го еле­мен­та як прав­лі­н­ня є одним з ін­стру­мен­тів до­ся­гне­н­ня цьо­го зав­да­н­ня.

«Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня»

— Скан­дал із за­ку­пів­ля­ми «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» спри­чи­нив ряд звіль­нень у цій «до­чці» НА­КУ. Це всі на­слід­ки? — Той факт, що наш вну­трі­шній ау­дит про­вів пе­ре­вір­ку, ви­явив не­від­по­від­ність за­хі­дним стан­дар­там, і це при­ве­ло до змін, — це не скан­дал, з мо­го по­гля­ду. Це до­каз то­го, що в «На­фто­га­зі» з’яви­ла­ся си­сте­ма вну­трі­шніх кон­тро­лів, і во­на пра­цює. І ва­жли­вий крок у під­го­тов­ці ком­па­нії до IPO, про який ми ка­за­ли. Бу­ду­ва­ти си­сте­му ну­дно, за­те во­на дає та­кі яскра­ві ре­зуль­та­ти.

Ми ство­ри­ли все­ре­ди­ні се­бе ін­стру­мент, який нас пе­ре­ві­ряє та зму­шує по­лі­пшу­ва­ти­ся там, де в чи­слен­них дер­жав­них кон­тро­ле­рів і пе­ре­ві­ряль­ни­ків ні­ко­ли за­пи­тань не ви­ни­ка­ло. У ство­рен­ні цьо­го ін­стру­мен­ту ве­ли­че­зна роль на­гля­до­вої ра­ди та не­за­ле­жних ди­ре­кто­рів. Слу­жба вну­трі­шньо­го ау­ди­ту під­по­ряд­ко­ву­є­ться не го­ло­ві прав­лі­н­ня, а без­по­се­ре­дньо на­гля­до­вій ра­ді, як це прийня­то на За­хо­ді.

Ні­хто, по-мо­є­му, не за­пе­ре­чує, що в «Укр­га­зви­до­бу­ван­ні» ни­ні одна з най­кра­щих си­стем за­ку­пі­вель се­ред держ­ком­па­ній в Укра­ї­ні. Але ця си­сте­ма не­до­ско­на­ла, як по­ка­зав вну­трі­шній ау­дит, і прийня­то план із її по­лі­пше­н­ня.

Якщо чо­ти­ри ро­ки то­му ком­па­нії гру­пи мо­гли пе­ре­пла­чу­ва­ти в ра­зи, ку­пу­ва­ти мор­ське обла­дна­н­ня для пол­тав­ських свер­дло­вин або вза­га­лі ку­пу­ва­ти по­ві­тря, як у ви­пад­ку з «Тур­бо­лін­ксом», то ни­ні йде­ться про де­та­лі скла­да­н­ня ТЗ і про­це­ду­ри. Пе­ре­вір­ка зро­би­ла ви­сно­вок, що в за­ку­пів­лях «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» усе ще над­то ба­га­то люд­сько­го фа­кто­ра та сі­рих зон. — Ви­хо­дить, на­віть Prozorro не

до­по­ма­гає? — На­га­даю, що «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» до­бро­віль­но ко­ри­сту­є­ться си­сте­мою Prozorro і є там одним із най­біль­ших уча­сни­ків. Ті ін­стру­мен­ти, які їй до­сту­пні в та­ко­му ста­ту­сі, ма­ють свої обме­же­н­ня.

На­при­клад, про­це­ду­ра до­по­ро­го­вих за­ку­пі­вель ула­што­ва­на так, що в тор­гах бе­руть участь усі охо­чі. У то­му чи­слі на ба­га­то­міль­йон­ні тен­де­ри при­хо­дять фір­ми«пу­сту­шки». Пі­сля за­кін­че­н­ня тор­гів си­сте­ма ав­то­ма­ти­чно ви­знає пе­ре­мож­цем то­го, у ко­го най­ниж­ча ці­на, і тіль­ки пі­сля цьо­го роз­по­чи­на­ю­ться ква­лі­фі­ка­ція та пе­ре­вір­ка. Це за­тя­гує про­цес за­ку­пів­лі. У ЗМІ при цьо­му з’яв­ля­ю­ться стат­ті, що «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» ви­зна­ла пе­ре­мож­цем «про­клад­ку». ¯ї по­тім дис­ква­лі­фі­ку­ють, а не­га­тив є. Але най­біль­ший ри­зик, що те­хні­чна пе­ре­вір­ка мо­же бу­ти суб’єктив­ною.

Ни­ні ми змі­ню­є­мо під­хід, щоб обме­же­н­ня цьо­го ме­ха­ні­зму в Prozorro не впли­ва­ли на якість про­ве­де­н­ня тен­де­рів. — І що са­ме бу­де зро­бле­но? — План з кіль­кох де­ся­тків кро­ків роз­ро­бле­но «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ням» і за­твер­дже­но на­гля­до­вою ра­дою. Якщо ко­ро­тко, то бу­де роз­ро­бле­но чі­тку вну­трі­шню стра­те­гію за­ку­пі­вель. Там ма­ють бу­ти ви­зна­че­ні фун­кції, зав­да­н­ня та пов­но­ва­же­н­ня за­ку­пни­ків, KPI для оцін­ки їх ре­зуль­та­тів. Є ча­сти­на з на­вча­н­ня спів­ро­бі­тни­ків, як за­ку­пни­ків, так і за­мов­ни­ків.

За тен­де­ра­ми на су­ми, ви­щі за пев­ний по­ріг, бу­де обов’яз­ко­ва не­за­ле­жна оцін­ка те­хні­чних ви­мог до ого­ло­ше­н­ня тор­гів. За­мість су­пе­ре­чли­во­го те­хні­чно­го ау­ди­ту уча­сни­ків пі­сля тор­гів бу­де ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся ме­ха­нізм тен­дер­но­го за­без­пе­че­н­ня (де­по­зит, бонд ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань). Це від­рі­же ком­па­нії-«пу­сту­шки» ще до по­ча­тку тор­гів.

Змі­ни­ться під­хід до роз­ра­хун­ків очі­ку­ва­ної ці­ни, бу­де біль­ший упор на ана­ліз рин­ку та по­пе­ре­дні за­ку­пів­лі ана­ло­гі­чних то­ва­рів у гру­пі «На­фто­газ». Удо­ско­на­лять зві­тність із ви­ко­на­н­ня ін­ве­сти­цій­них пла­нів.

Ми ді­йшли ви­снов­ку, що в «Укр­га­зви­до­бу­ван­ні» по­трі­бно під­си­ли­ти си­сте­му вну­трі­шніх кон­тро­лів. Ма­ють бу­ти усу­ну­ті кон­флі­кти ін­те­ре­сів при фор­му­ван­ні за­явок і те­ху­мов. Про­це­ду­ри по­трі­бно по­лі­пши­ти й більш чі­тко роз­по­ді­ли­ти від­по­від­аль­ність. Ці зав­да­н­ня й має ви­рі­ши­ти ко­ман­да Оле­га Про­хо­рен­ка. — «Укр­га­зви­до­бу­ва­н­ня» на IPO пер­шою не пі­де, як це при­пу­ска­ли ще три ро­ки то­му? — У стра­те­гії чі­тко на­пи­са­но, що вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ний «На­фто­газ» має вклю­ча­ти весь лан­цю­жок — від ви­до­бу­тку га­зу до ре­а­лі­за­ції кін­це­во­му спо­жи­ва­чу, за ви­ня­тком ма­гі­страль­но­го транс­пор­ту, який по­ви­нен бу­ти ви­ді­ле­ний в окре­мий бі­знес, як цьо­го ви­ма­гає Тре­тій енер­го­па­кет.

До IPO тре­ба го­ту­ва­ти са­ме вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ну стру­кту­ру, то­му що з по­гля­ду зов­ні­шньо­го ін­ве­сто­ра оці шма­то­чки ра­зом ко­шту­ють зна­чно біль­ше, ніж окре­мо. І з по­гля­ду акціо­не­ра, якщо він хо­че за­ро­би­ти для держ­бю­дже­ту якнай­біль­ше, має сенс це про­да­ва­ти са­ме от у та­кий спо­сіб.

«Укр­транс­газ» і но­вий опе­ра­тор ГТС: прин­ци­пи та про­бле­ми ство­ре­н­ня

— Бу­ло ство­ре­не під­при­єм­ство «Ма­гі­страль­ні га­зо­про­во­ди Укра­ї­ни». Що да­лі? — На­скіль­ки я знаю, на­скіль­ки оці­нюю про­грес із МГУ, не бу­ло ви­ко­на­но 90% тих дій, які ма­ли бу­ти зро­бле­ні до цьо­го ча­су. Крім то­го, що бу­ло ство­ре­но ком­па­нію. У ці­єї ком­па­нії не­має ди­ре­кто­ра, там ви­ко­ну­вач обов’яз­ків. У цій ком­па­нії не­має на­гля­до­вої ра­ди. — Хто мав іні­ці­ю­ва­ти їхнє при­зна­че­н­ня? — Це пов­ні­стю від­по­від­аль­ність Мі­ні­стер­ства енер­ге­ти­ки та ву­гіль­ної про­ми­сло­во­сті. — То що нам ро­би­ти з ГТС?

Яким ви ба­чи­те опе­ра­то­ра? — Що ро­би­ти з опе­ра­то­ром ГТС? Ду­маю, що я вже всіх сто­мив ці­єю фра­зою, але по­вто­рю її в ен­ний раз. Я вва­жаю стра­те­гі­чним зав­да­н­ням для на­шої дер­жа­ви, крім ство­ре­н­ня лі­кві­дно­го рин­ку га­зу, збе­ре­же­н­ня тран­зи­ту га­зу те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни.

І якщо ра­ні­ше ми спри­йма­ли це зав­да­н­ня як про­сто фі­нан­со­ве, то за­раз ми йо­го спри­йма­є­мо ще в кон­текс­ті без­пе­ки. Ви­хо­дя­чи з, як на ме­не, від­но­сно силь­но­го та зро­зумі­ло­го ар­гу­мен­ту, що у ви­пад­ку, якщо тран­зит га­зу те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни не про­хо­ди­ти­ме, шан­си пов­но­мас­шта­бної агре­сії про­ти нас ста­ють на­ба­га­то ви­щи­ми. То­му що пе­ре­кри­ти ка­нал по­став­ки га­зу Єв­ро­пі для ро­сі­ян по­ки що ви­да­є­ться ду­же ве­ли­ким фі­нан­со­вим ри­зи­ком. Над­то вже бо­ля­че це по­зна­чи­ться на їхньо­му бю­дже­ті. А якщо тран­зит пі­де ін­ши­ми мар­шру­та­ми, цьо­го ри­зи­ку не бу­де.

От­же, для то­го, щоб збе­рег­ти тран­зит, ми вва­жа­є­мо за не­об­хі­дне за­лу­чи­ти за­хі­дно­го пар­тне­ра до управ­лі­н­ня но­вим опе­ра­то­ром. І зно­ву-та­ки, це на­ше пе­ре­ко­на­н­ня ви­ни­кає з рин­ко­вої кон­це­пції, кон­це­пції кон­ку­рен­ції. По­я­сню, чо­му.

Ро­сі­я­ни єв­ро­пей­цям ро­блять ще­дру про­по­зи­цію. У «Пів­ні­чно­му по­то­ці-2» єв­ро­пей­ським ком­па­ні­ям да­ють по­ло­ви­ну. Ро­сі­я­ни по­во­дя­ться ду­же пра­гма­ти­чно. При­хо­дя­чи до єв­ро­пей­ців, во­ни ка­жуть: «Да­вай­те пе­ре­мі­сти­мо по­тік га­зу по ін­шо­му на­прям­ку, за­бе­ре­мо йо­го з Укра­ї­ни (во­ни пря­мо про це ка­жуть. — А.К.) і при цьо­му вам да­мо по­ло­ви­ну».

Чи мо­же Укра­ї­на в та­кій си­ту­а­ції з цим бо­ро­ти­ся, не про­по­ну­ю­чи ні­чо­го на­то­мість? Я пе­ре­ко­на­ний у то­му, що, якщо ми не за­лу­чи­мо єв­ро­пей­сько­го опе­ра­то­ра в укра­їн­ську ГТС, з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю єв­ро­пей­ці при­ймуть про­по­зи­цію ро­сі­ян. Якщо во­ни її при­ймуть, то об­сяг тран­зи­ту те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю ста­не ну­льо­вим. До 2020 р. «Укр­транс­газ» бу­дуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти як ще­дре дже­ре­ло держ­за­мов­лень, а по­тім він опи­ни­ться ні з чим. І цьо­го не мо­жна допу­сти­ти. Це ва­жли­ва пре­ам­бу­ла для то­го, щоб ро­зу­мі­ти на­шу про­по­зи­цію.

Для то­го, щоб за­лу­чи­ти єв­ро­пей­сько­го опе­ра­то­ра, нам ва­жли­во не по­вто­ри­ти до­сві­ду із при­хо­дом Ryanair або про­ва­ле­ною при­ва­ти­за­ці­єю ОПЗ. Тоб­то ду­же лег­ко мо­жна зро­би­ти про­по­зи­цію та­кою, що во­на ви­яви­ться ні­ко­му не по­трі­бною. Ми не хо­че­мо, щоб те са­ме ста­ло­ся з укра­їн­ським тран­зи­том.

Усі ідеї, усі по­чи­на­н­ня, пла­ни з ан­бан­длін­гу ГТС не­об­хі­дно про­пу­ска­ти крізь про­стий кри­те­рій прийня­т­тя рі­шень: це до­по­мо­же за­лу­чи­ти єв­ро­пей­сько­го опе­ра­то­ра чи ні? Від­по­від­но, по­вер­та­ю­чись до пи­та­н­ня, як ми ба­чи­мо ан­бан­длінг, ми ба­чи­мо го­лов­ною йо­го ме­тою ство­ре­н­ня які­сно­го акти­ву, який ма­кси­мі­зує ймо­вір­ність при­хо­ду єв­ро­пей­сько­го опе­ра­то­ра.

Це ав­то­ма­ти­чно дає від­по­віді на ве­ли­че­зну кіль­кість за­пи­тань, вклю­ча­ю­чи за­пи­та­н­ня: а яким має бу­ти пе­ре­лік акти­вів? Пе­ре­лік акти­вів має бу­ти при­ва­бли­вим. Якщо є якийсь актив, на­при­клад під­зем­ка, який не ге­не­рує гро­шей, йо­го не мо­жна до­да­ва­ти до цьо­го на­бо­ру акти­вів.

По­над те, на­ші під­зем­ні схо­ви­ща га­зу, з по­гля­ду зов­ні­шньо­го опе­ра­то­ра, є акти­вом то­кси­чним. У нас є про­бле­ма — близь­ко 11 млрд ку­бо­ме­трів спір­но­го га­зу з па­ном Ко­ло­мой­ським. І та­ко­го ро­ду про­бле­ма мо­вою ін­ве­сто­ра на­зи­ва­є­ться «отру­тна пі­гул­ка» (poison pill). Тоб­то на­яв­ність та­кої «отру­тної пі­гул­ки» у но­во­му опе­ра­то­рі, я вам з ве­ли­кою впев­не­ні­стю мо­жу ска­за­ти, за­бло­кує при­хід будь-яко­го за­хі­дно­го ін­ве­сто­ра. По­ди­ві­ться на при­клад ОПЗ. Це са­ме сто­су­є­ться й пе­ре­лі­ку акти­вів, сер­ві­сних фун­кцій.

Сток­гольм­ський ар­бі­траж

— Пе­ре­го­во­ри з «Газ­про­мом» за кон­тра­ктом ку­пів­лі-про­да­жу га­зу. На яко­му во­ни ета­пі? — Во­ни від­бу­ва­ю­ться у цей мо­мент ча­су. Це все, що я мо­жу ска­за­ти з цьо­го при­во­ду. Тоб­то ми пі­сля пер­шо­го окре­мо­го рі­ше­н­ня за пла­ном три­бу­на­лу по­вин­ні між со­бою спро­бу­ва­ти узго­ди­ти те, яким чи­ном «На­фто­газ» і «Газ­пром» змо­жуть пра­цю­ва­ти в май­бу­тньо­му. Ми ни­ні цим за­йма­є­мо­ся. Якщо нам це вда­сться, до­бре. Якщо не вда­сться зро­би­ти до 15 ве­ре­сня, рі­ше­н­ня при­йма­ти­ме три­бу­нал.

Ми з «Газ­про­мом» ма­є­мо на ру­ках рі­ше­н­ня три­бу­на­лу в рам­ках тих па­ра­ме­трів, які три­бу­нал ви­зна­чив як спра­ве­дли­ві, у то­му чи­слі мо­ди­фі­ка­ція ці­ни ім­порт­но­го га­зу. Ве­де­мо пе­ре­го­во­ри. Якщо ми зна­йде­мо рі­ше­н­ня, яке від­по­від­ає ін­стру­кці­ям три­бу­на­лу і вла­штує нас, то то­ді ми мо­же­мо по­вер­ну­ти­ся до три­бу­на­лу й ска­за­ти: «Па­но­ве, ось ми про­ве­ли пе­ре­го­во­ри й тут ми зго­дні». Ми хо­ті­ли б зна­йти це рі­ше­н­ня. Чи зна­йде­мо йо­го, ме­ні скла­дно це ко­мен­ту­ва­ти. — Це бу­де ми­ро­ва уго­да? — Якщо ви за­раз ро­би­те по­си­ла­н­ня на спра­ву «Ро­сукр­енер­го», ко­ли «На­фто­газ» про­грав… — По­ча­сти так. — …то це бу­ла не ми­ро­ва уго­да. Моє осо­би­сте про­чи­та­н­ня тих до­ку­мен­тів, які я ба­чив, свід­чить, ка­жу­чи про­стою мо­вою, що цю спра­ву «зли­ли». Це не ми­ро­ва уго­да, а тро­хи ін­ша ма­те­рія. — Що сто­сов­но «тран­зи­тно­го»

кон­тра­кту? — Що­до тран­зи­тно­го кей­су ми очі­ку­є­мо рі­ше­н­ня у ли­сто­па­ді. Ми не мо­же­мо впли­ва­ти на стро­ки рі­ше­н­ня три­бу­на­лу. То­му, ко­ли ка­жуть, що тран­зи­тна спра­ва за­три­мує ан­бан­длінг, то, з по­гля­ду пе­ре­да­чі акти­вів, са­ме в цій ча­сти­ні — так. Але, ви­хо­дя­чи з тих пун­ктів пла­ну, які по­трі­бно та мо­жна ре­а­лі­зо­ву­ва­ти за­раз, це то­чно не за­ва­жає ні ство­рю­ва­ти МГУ, ні на­би­ра­ти ту­ди на­гля­до­ву ра­ду, ні про­во­ди­ти кон­кур­си, ні го­ту­ва­ти акти­ви до пе­ре­да­чі. То­му там ба­га­то чо­го мо­жна зро­би­ти до ли­сто­па­да. Але ми не мо­же­мо впли­ва­ти в будь-яко­му ра­зі на строк прийня­т­тя три­бу­на­лом оста­то­чно­го рі­ше­н­ня. — На­скіль­ки ви впев­не­ні у сво­їй по­зи­ції в ар­бі­тра­жі по «тран­зи­тно­му» кон­тра­кту? — На­ша по­зи­ція ба­га­то в чо­му ба­зу­є­ться на то­му, що в Укра­ї­ні ім­пле­мен­ту­є­ться єв­ро­пей­ське пра­во, то­му стан­дар­тні єв­ро­пей­ські пра­ви­ла ма­ють по­ши­рю­ва­ти­ся на на­ші від­но­си­ни з усі­ма кон­тр­аген­та­ми, у то­му чи­слі з «Газ­про­мом». На­при­клад, що та­ри­фи на транс­пор­ту­ва­н­ня га­зу вста­нов­лює ре­гу­ля­тор за пев­ною ме­то­ди­кою, а не дві ко­мер­цій­ні ком­па­нії за сво­їм ба­жа­н­ням. Якщо та сто­ро­на змо­же про­де­мон­стру­ва­ти при­кла­ди, що єв­ро­пей­ське за­ко­но­дав­ство на­справ­ді в нас не пра­цює, це сер­йо­зний ри­зик. — Мо­же, ми тра­кту­є­мо це єв­ро­пей­ське за­ко­но­дав­ство з ура­ху­ва­н­ням на­шої спе­ци­фі­ки? — Єв­ро­пей­ське за­ко­но­дав­ство до­сить чі­тке. Є ко­де­кси, кон­кре­тна ме­то­ди­ка роз­ра­хун­ків та­ри­фу, за якою ре­гу­ля­тор уста­нов­лює та­риф. Чі­ткі­ше не бу­ває. — У чо­му кон­кре­тно ни­ні ри­зи­ки? — Ек­спер­ти най­ча­сті­ше озву­чу­ють пи­та­н­ня до то­го, як впро­ва­джу­є­ться за­кон про ре­гу­ля­то­ра, до яко­сті ме­ре­же­во­го ко­де­ксу, за яким пра­цює наш ри­нок, і впро­ва­дже­н­ня та­ри­фів на вхід-ви­хід для вну­трі­шніх ко­ри­сту­ва­чів ГТС. Сам про­цес ви­окрем­ле­н­ня фун­кції ГТС із «На­фто­га­зу» теж ви­кли­кає за­пи­та­н­ня. План від­окрем­ле­н­ня був прийня­тий, але ви­ко­ну­є­ться Ка­бі­не­том мі­ні­стрів із за­трим­ка­ми й у до­сить до­віль­но­му тра­кту­ван­ні. Ми роз­ра­хо­ву­є­мо, що ці про­бле­ми бу­де ви­рі­ше­но.

Про пер­спе­кти­ви ім­пор­ту га­зу зі США

— Аме­ри­кан­ський газ ку­пу­ва­ти­ме­те? — Якщо я пра­виль­но пам’ятаю гео­гра­фію, у нас не­має при­ля­га­ю­чих кор­до­нів із Аме­ри­кою. — Мо­жна ку­пи­ти на тер­мі­на­лі в

Поль­щі або з тан­ке­ра… — Щой­но газ за­хо­дить у тру­бу, він уже не аме­ри­кан­ський. І він уже не LNG. Якщо хтось там ка­же: «Ми че­рез Поль­щу при­ве­зе­мо LNG», то це теж пев­на під­мі­на по­нять.

Смисл LNG — тіль­ки ко­ли він під­хо­дить до кор­до­ну. Якщо він десь в Угор­щи­ні, у Поль­щі по­тра­пив у тру­бу, то це та­кий са­мий тру­бо­про­від­ний газ, як і бу­дья­кий ін­ший. І го­лов­на йо­го від­мін­ність від LNG у то­му, що якщо ра­птом угор­ці, як во­ни це зро­би­ли в 2014 р., ви­рі­шать пе­ре­кри­ти по­став­ки, то жо­ден тан­кер LNG, який при­йшов не в наш порт, нас не вря­тує.

Не­має сен­су го­ро­ди­ти го­род із LNG, який ви не кон­тро­лю­є­те на ва­шо­му кор­до­ні. Від­по­від­но, по­ки тан­кер не при­йде в Оде­су, це не LNG. А Оде­са в нас єди­ний ва­рі­ант, який, на жаль, за­бло­ко­ва­ний че­рез про­бле­му Бо­сфо­ру. — У порт «Пів­ден­ний»? — У Чор­не мо­ре. По­ки він не при­йде в Чор­не мо­ре, це не ва­рі­ант. Це не LNG. — Аме­ри­кан­ці мо­жуть бу­ти за­ці­кав­ле­ні, ко­ли в нас за­пра­цю­ють усі па­ке­ти, усі пе­ре­то­ки в Єв­ро­пі то­що, у на­ших схо­ви­щах? — ЕХ…Я при­брав би тут сло­во «аме­ри­кан­ці», і зву­ча­ло б по­ін­шо­му. Хтось уза­га­лі бу­де за­ці­кав­ле­ний? У Єв­ро­пі за остан­ній час схо­вищ по­бу­ду­ва­ли ду­же ба­га­то. Цей бі­знес на да­ний мо­мент ча­су гро­шей не при­но­сить. — Я ка­жу не про да­ний мо­мент

ча­су. — Вва­жаю, що в пер­спе­кти­ві цін­ність цьо­го акти­ву, на жаль, бу­де зни­жу­ва­ти­ся. Оскіль­ки з’яв­ля­є­ться біль­ше га­зо­про­во­дів. І якщо ра­ні­ше бу­ла обме­же­на мо­жли­вість кіль­ко­сті ва­рі­ан­тів по­став­ки га­зу, ни­ні спо­жи­вач знає, що він узим­ку про­сто з тру­би одер­жить газ. На­ві­що йо­му бу­ду­ва­ти до­ро­ге схо­ви­ще, пла­ти­ти за збе­рі­га­н­ня цьо­го га­зу? Не­має та­ко­го ве­ли­ко­го ко­ли­ва­н­ня се­зон­ної ці­ни, яке за­раз ро­би­ло б цей бі­знес рен­та­бель­ним. Ни­ні на за­мов­ле­н­ня Єв­ро­ко­мі­сії ро­блять ана­ліз що­до пер­спе­ктив ви­ко­ри­ста­н­ня на­ших під­зем­них схо­вищ із ура­ху­ва­н­ням ре­а­лій єв­ро­пей­сько­го рин­ку та про­гно­зів йо­го роз­ви­тку. По­ди­ви­мо­ся на їхні ви­снов­ки. Я ду­маю, що та на­дли­шко­ва по­ту­жність схо­вищ, які є в Укра­ї­ні, най­швид­ше, так і за­ли­ши­ться на­дли­шко­вою. — А якщо вій­на? — Яка вій­на, ви­ба­чте? — Ши­ро­ко­фор­ма­тна, в яку мо­жуть бу­ти утя­гне­ні кра­ї­ни Єв­ро­пи, чле­ни НА­ТО… — Форс-ма­жор­ну по­дію я оці­ню­ва­ти не мо­жу, але не ду­маю, що хтось із бі­зне­су у свої про­гно­зи та мо­де­лі за­кла­дає та­кий фа­ктор. Якщо це від­бу­де­ться, не при­ве­ди Го­спо­ди, у нас в усіх бу­дуть ін­ші про­бле­ми. Нав­ряд чи ми з ва­ми на­віть го­во­ри­ти­ме­мо про газ, якщо ста­не­ться пов­но­мас­шта­бна вій­на. Спо­ді­ва­ю­ся, цьо­го не бу­де.

Ал­ла Єрьо­мен­ко

Ан­дрій Ко­бо­лєв

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.