Со­ці­аль­ні ре­фор­ми уря­ду — ри­зи­ки чи ко­ристь?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Всу­пе­реч не­о­дно­ра­зо­вим про­те­стам Ки­є­ва, у те­ри­то­рі­аль­них во­дах Укра­ї­ни в Кер­чен­ській про­то­ці про­дов­жу­ють бу­ду­ва­ти міст.

Ро­бо­та ки­пить ці­ло­до­бо­во: удар­ни­ми тем­па­ми й ста­ха­нов­ськи­ми ме­то­да­ми вдень і вно­чі вби­ва­ю­ться па­лі, вста­нов­лю­ю­ться ар­ки, зва­рю­ю­ться крі­пиль­ні де­та­лі… Все ро­би­ться для то­го, аби мо­стом зав­довж­ки 19 км уже 18 гру­дня 2018 р. по­їха­ли ав­то­мо­бі­лі, а в гру­дні 2019 р. — пі­шли пер­ші по­їзди.

Для Крем­ля Кер­чен­ський міст — щось біль­ше, ніж ще одна гі­гант­ська бу­до­ва, яку, на ра­дість ро­сі­ян, мо­жна по­ба­чи­ти з ко­смо­су. Як і «енер­ге­ти­чний міст», ра­ні­ше про­кла­де­ний дном про­то­ки, транс­порт­на спо­ру­да з’єд­нає ма­те­ри­ко­ву Ро­сію та оку­по­ва­ний нею Крим­ський пів­острів, що пі­сля пе­ре­кри­т­тя Укра­ї­ною авіа- й за­лі­зни­чно­го спо­лу­че­н­ня і справ­ді став «остро­вом»: по­ром­на пе­ре­пра­ва не впо­рю­є­ться з на­ван­та­же­н­ня­ми, а в не­го­ду очі­ку­ва­н­ня по­ро­ма за­тя­гу­є­ться на дні.

Ро­сі­я­ни спо­ді­ва­ю­ться, що зав­дя­ки «ді­ти­щу» Пу­ті­на і Ро­тен­бер­га зни­кнуть ба­га­то­кі­ло­ме­тро­ві чер­ги на по­ром, і охо­чим по­тра­пи­ти на крим­ські ку­рор­ти ста­не лег­ше доби­ра­ти­ся з Та­ман­сько­го пів­остро­ва на Крим­ський. Крим­ча­ни ві­рять, що зав­дя­ки мо­сту ці­ни на про­ду­кти й про­ми­сло­ві то­ва­ри, які зро­сли пі­сля ане­ксії Кри­му, впа­дуть, а якість про­ду­кції, що по­ста­ча­є­ться з РФ, по­лі­пши­ться.

Для Мо­скви ж зна­чу­щість мо­сту не обме­жу­є­ться ли­ше ци­ми дво­ма мір­ку­ва­н­ня­ми. З по­гля­ду Крем­ля, ав­то­мо­біль­на тра­са «Тав­ри­да» і за­лі­зни­ця ма­ють на­сам­пе­ред вій­сько­ве зна­че­н­ня: їм на­ле­жить ста­ти ті­єю ар­те­рі­єю, по якій ро­сій­ські під­роз­ді­ли, роз­мі­ще­ні в Кри­му, без­пе­ре­бій­но отри­му­ва­ти­муть із ма­те­ри­ка боє­при­па­си, паль­не, те­хні­ку, до­прав­ля­ти­муть осо­бо­вий склад.

Кер­чен­ський міст — не тіль­ки ва­жли­вий еле­мент у ро­сій­ській вій­сько­вій стра­те­гії, а й по­сі­дає одне з клю­чо­вих по­ло­жень у по­лі­ти­ці Мо­скви сто­сов­но Укра­ї­ни.

Не­дав­ня тим­ча­со­ва за­бо­ро­на на про­хо­дже­н­ня по Кер­чен­ській про­то­ці ко­ра­блів, об´рун­то­ва­на не­об­хі­дні­стю мон­та­жу арок мо­сту над су­дно­плав­ною ча­сти­ною Кер­чє­ні­каль­сько­го ка­на­лу, при­па­ла на пе­рі­од, ко­ли з укра­їн­ських пор­тів Азов­сько­го мо­ря — Бер­дян­сько­го та Ма­рі­у­поль­сько­го — тра­ди­цій­но ви­во­зять агро­про­ду­кцію. Тим­ча­со­ва за­бо­ро­на сер­йо­зно вда­ри­ла по при­бу­тках цих пор­тів: зер­но­трей­де­рам до­ве­ло­ся від­прав­ля­ти про­ду­кцію за­лі­зни­цею в чор­но­мор­ські пор­ти — Оде­су, Хер­сон, Ми­ко­ла­їв.

Крім то­го, згі­дно з про­е­ктом, ви­со­та Кер­чен­сько­го мо­сту в мі­сці про­хо­дже­н­ня су­ден має ста­но­ви­ти 35 м. За­ра­ди «без­пе­чно­го про­хо­дже­н­ня» під ар­ка­ми мо­сту 24 трав­ня ц.р. ро­сі­я­ни вста­но­ви­ли но­ві га­ба­ри­тні ви­мо­ги для су­ден: дов­жи­на — 160 м, ши­ри­на — 31, осад­ка — 8, а на­дво­дна ча­сти­на — 33 м. Но­ві пра­ви­ла ціл­ком допу­сти­мі для су­ден, ко­трі пря­му­ють у ро­сій­ські пор­ти, і не­прийня­тні для ко­ра­блів, які йдуть у Бер­дян­ський чи Ма­рі­у­поль­ський пор­ти.

Річ у то­му, що ро­сій­ські пор­ти Азов­сько­го мо­ря пе­ре­ва­жно міл­ко­во­дні, гли­би­на під­хі­дних ка­на­лів і бі­ля при­ча­лів не пе­ре­ви­щує 5 м. Ви­ня­ток ста­но­вить ли­ше мор­ський порт «Кав­каз», що пів­ден­ні­ше Крим­сько­го мо­сту, де гли­би­ни ся­га­ють 20 м. А ось укра­їн­ські пор­ти — Ма­рі­у­поль і Бер­дянськ — більш гли­бо­ко­во­дні, по­рів­ня­но з ро­сій­ськи­ми пор­та­ми Азов­сько­го мо­ря.

У се­ре­дньо­му га­ба­ри­ти су­ден, які пря­му­ва­ли до­не­дав­на в Бер­дянськ і Ма­рі­у­поль, ста­но­ви­ли: дов­жи­на — 175 м, ши­ри­на — 27, осад­ка — 8 м. Та­кож у Ма­рі­у­поль ча­сто за­хо­ди­ли су­дна ти­пу Panamax із га­ба­ри­та­ми: дов­жи­на — 225 м, ши­ри­на — 32,5 м, ма­кси­маль­на осад­ка — 14 м, ви­со­та від кі­ля до кло­ти­ка — 47,5 ме­три.

За да­ни­ми Мі­ні­стер­ства ін­фра­стру­кту­ри Укра­ї­ни, до­три­ма­н­ня но­вих пра­вил зна­чно по­гір­шить стан зер­но­вої ло­гі­сти­ки укра­їн­сько­го При­а­зов’я, оскіль­ки, по-пер­ше, зна­чно змен­шить кіль­кість су­ден, які за­хо­дять у пор­ти Ма­рі­у­поль і Бер­дянськ. По-дру­ге, при­зве­де до істо­тно­го по­до­рож­ча­н­ня фра­хту мор­ських су­ден, які від­по­від­а­ють но­вим ви­мо­гам про­пу­ску че­рез Кер­чен­ську про­то­ку. Обме­же­н­ня за га­ба­ри­та­ми не тіль­ки впли­не на вар­тість агро­про­ду­кції, а й при­зве­де до зна­чно­го змен­ше­н­ня за­ван­та­же­н­ня зер­но­вих тер­мі­на­лів та пор­тів Бер­дянськ і Ма­рі­у­поль.

Крім то­го, в Мі­нін­фра­стру­кту­рі го­во­рять про за­гро­зу при­пи­не­н­ня пе­ре­вал­ки ва­пня­ку та ву­гі­л­ля, а ван­та­жо­пе­ре­роб­ка екс­порт­ної ме­та­ло­про­ду­кції й ча­ву­ну на та­ких на­прям­ках, як Азія, Аме­ри­ка, Близь­кий Схід, бу­де пов­ні­стю пе­ре­орі­єн­то­ва­на на пор­ти Чор­но­го мо­ря. На­да­лі це спри­чи­нить па­ді­н­ня, при­бли­зно на 30%, ван­та­жо­по­то­ку пор­тів Азов­сько­го мо­ря. За про­гно­за­ми екс­пер­тів Мі­нін­фра­стру­кту­ри, бу­дів­ни­цтво і вве­де­н­ня в екс­плу­а­та­цію Кер­чен­сько­го мо­сту при­зве­де та­кож до зни­же­н­ня рен­та­бель­но­сті під­при­ємств ме­та­лур­гій­ної про­ми­сло­во­сті При­а­зов’я.

У Ки­є­ві, під­ра­хо­ву­ю­чи зби­тки тор­го­вих пор­тів укра­їн­сько­го При­а­зов’я, ро­блять пе­си­мі­сти­чні про­гно­зи. За оцін­ка­ми Мі­нін­фра­стру­кту­ри, уже в дру­го­му пів­річ­чі су­ма по­тен­цій­но не­до­о­три­ма­но­го при­бу­тку Ма­рі­у­поль­сько­го пор­ту ста­но­ви­ти­ме тро­хи біль­ше 5 млн дол. Зокре­ма, від пе­ре­вал­ки ва­пня­ку — 1 млн, ву­гі­л­ля — 0,6 млн, ме­та­ло­про­ду­кції й ча­ву­ну — 3,35 млн дол.

За­сту­пник мі­ні­стра ін­фра­стру­кту­ри Ві­ктор Дов­гань, оці­ню­ю­чи си­ту­а­цію, ка­же, що пор­ти Ма­рі­у­по­ля і Бер­дян­ська бу­дуть на пев­ний час за­бло­ко­ва­ні: «І це ду­же стра­шно для ре­гіо­ну, для Ма­рі­у­по­ля». Сво­єю чер­гою, за­сту­пник мі­ні­стра з пи­тань тим­ча­со­во оку­по­ва­них те­ри­то­рій і вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб Ге­ор­гій Ту­ка, ко­мен­ту­ю­чи пе­ре­кри­т­тя Кер­чен­ської про­то­ки під час бу­дів­ни­цтва мо­сту в Крим, на­віть на­звав дії Ро­сії при­ре­че­н­ням Укра­ї­ни «на пев­но­го ро­ду ізо­ля­цію мор­ським шля­хом».

Але бу­де­мо че­сні: Укра­ї­на са­ма зро­би­ла крок до ізо­ля­ції вла­сних пор­тів на Азов­сько­му мо­рі, ко­ли в черв­ні 2014 р. уряд сво­єю по­ста­но­вою за­крив Кер­чен­ський мор­ський порт, за­хо­пле­ний ро­сі­я­на­ми. А са­ме цей порт об­слу­го­ву­вав Кер­чє­ні­каль­ський ка­нал і да­вав ло­цма­нів для йо­го про­хо­дже­н­ня. За да­ни­ми Мі­нін­фра­стру­кту­ри, ко­ра­блі дер­жав­ної фор­ми вла­сно­сті під укра­їн­ським пра­по­ром фа­кти­чно не про­хо­дять Кер­чен­ською про­то­кою і то­му не опла­чу­ють збо­ри Кер­чен­сько­му пор­ту.

За­кри­т­тя Кер­чен­сько­го пор­ту — одна з при­чин, чо­му на­шій кра­ї­ні важ­ко пе­ре­пра­ви­ти зем­сна­ряд «Ме­о­ти­да» з Чор­но­го в Азов­ське мо­ре для про­ве­де­н­ня дно­по­гли­блю­валь­них ро­біт в азов­ських пор­тах Укра­ї­ни. За сло­ва­ми ж за­сту­пни­ка мі­ні­стра ін­фра­стру­кту­ри Юрія Лав­ре­ню­ка, «змен­ше­н­ня про­хі­дної осад­ки мо­же при­зве­сти до кри­ти­чної си­ту­а­ції з про­хо­дже­н­ням су­дна­ми ка­на­лів і аква­то­рій мор­ських пор­тів, що, сво­єю чер­гою, при­зве­де до змен­ше­н­ня ван­та­жо­обі­гу і втра­ти дер­жа­вою ко­штів».

Що ж сто­су­є­ться су­ден під іно­зем­ни­ми пра­по­ра­ми, то, за не­о­фі­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю, ті пла­тять ка­наль­ний збір ро­сі­я­нам. Це, до ре­чі, по­ру­ше­н­ня укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства. Оче­ви­дно, що рі­ше­н­ня 2014 р. — не­об­хі­дне й ви­прав­да­не. Однак за­ра­ди роз­ви­тку укра­їн­ських пор­тів При­а­зов’я укра­їн­сько­му уря­ду не­об­хі­дно вне­сти де­які ко­ре­кти­ви в по­ста­но­ву що­до за­кри­т­тя Кер­чен­сько­го пор­ту. Іна­кше ми гра­є­мо на ру­ку Крем­лю.

Ме­та Ро­сії, що обме­жує су­дно­плав­ство ко­ра­блів, — не ізо­ля­ція укра­їн­ських пор­тів Азов­сько­го мо­ря. Ство­ре­н­ня умов для зни­же­н­ня ван­та­жо­по­то­ків у Ма­рі­у­поль­сько­му та Бер­дян­сько­му пор­тах — ли­ше один із за­со­бів ре­а­лі­за­ції ро­сій­ської стра­те­гії з де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції в укра­їн­сько­му При­а­зов’ї че­рез по­віль­не «за­ду­ше­н­ня» еко­но­мі­ки ре­гіо­ну та по­гір­ше­н­ня со­ці­аль­ної си­ту­а­ції. Адже зни­же­н­ня на­ван­та­же­н­ня на пор­ти збіль­шить кіль­кість без­ро­бі­тних і при­зве­де до зро­ста­н­ня со­ці­аль­ної на­пру­же­но­сті, а па­ді­н­ня ван­та­жо­обі­гів пор­тів Бер­дян­ська й Ма­рі­у­по­ля змен­шить над­хо­дже­н­ня до мі­сце­вих бю­дже­тів.

У Ма­рі­у­по­лі ж і без Кер­чен­сько­го мо­сту до­сить скла­дна си­ту­а­ція. Ви­мі­ря­ти рі­вень під­трим­ки цен­траль­ної вла­ди важ­ко. Але се­ред мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня ви­ста­чає при­хиль­ни­ків «ДНР» і «ЛНР». А те, що мі­сто пе­ре­бу­ває по­бли­зу лі­нії фрон­ту, не­га­тив­но по­зна­ча­ться на рів­ні ін­ве­сти­цій і на ро­бо­ті йо­го ве­ли­ких під­при­ємств — Ма­рі­у­поль­сько­го ме­та­лур­гій­но­го ком­бі­на­ту, «Азов­ста­лі», «Азов­ма­шу» та ін. Так, у кві­тні 2015 р. кор­по­ра­ція «Ро­шен» за­кри­ла в Ма­рі­у­по­лі свою фа­бри­ку. У Ки­є­ві по­ши­ре­на дум­ка: мі­сто при­ре­че­не че­рез близь­кість фрон­ту.

На­ре­шті, бу­дів­ни­цтво мо­сту не­га­тив­но впли­ває на дов­кі­л­ля азов­сько-чор­но­мор­ської аква­то­рії. DT.UA ра­ні­ше вже пи­са­ло, що че­рез бу­рі­н­ня та за­би­ва­н­ня паль ги­нуть дель­фі­ни, за­зна­ю­чи гі­дро­аку­сти­чно­го уда­ру; що при бу­дів­ни­цтві Кер­чен­сько­го мо­сту під­ні­ма­є­ться на­мул, який у тій ча­сти­ні мо­ря най­більш за­бру­дне­ний, від­так ги­не ри­ба; що ви­ми­ва­н­ня пі­ску не­га­тив­но по­зна­ча­є­ться на кіль­ко­сті маль­ку ри­би, і т.д. і т.п. (Змен­ше­н­ня ж по­пу­ля­ції ри­би не­га­тив­но впли­ває на ри­баль­ську га­лузь ре­гіо­ну, що та­кож спри­яє зро­стан­ню со­ці­аль­ної на­пру­же­но­сті.)

За оцін­ка­ми Ін­сти­ту­ту во­дних про­блем і ме­лі­о­ра­ції На­ціо­наль­ної ака­де­мії аграр­них на­ук Укра­ї­ни, бу­дів­ни­цтво Кер­чен­сько­го мо­сту при­зве­де до ре­гіо­наль­ної еко­ло­гі­чної ка­та­стро­фи. По-пер­ше, за­по­ді­ю­є­ться шко­да еко­си­сте­мі Азов­сько­го мо­ря: під­ви­щу­є­ться ри­зик пе­ре­тво­ре­н­ня йо­го на «Азов­ське озе­ро», змен­шу­є­ться со­ло­ність во­ди в мо­рі, зни­жу­є­ться во­до­об­мін і збіль­шу­є­ться ін­тен­сив­ність «цві­ті­н­ня» во­ди.

По-дру­ге, бу­дів­ни­цтво Кер­чен­сько­го мо­сту ве­де до по­ру­ше­н­ня у про­то­ці гі­дро­ло­гі­чно­го ре­жи­му, роз­ми­ву бе­ре­го­вої лі­нії та за­му­лю­ва­н­ня дна мо­ря. По-тре­тє, змен­шу­є­ться роз­ви­ток ко­ло­нії ме­дуз у пів­ден­ній ча­сти­ні мо­ря, а та­кож ри­бних за­па­сів. Зокре­ма, Ін­сти­тут во­дних про­блем і ме­лі­о­ра­ції від­зна­чає, що в ре­зуль­та­ті бу­ді­вель­них та дно­по­гли­блю­валь­них ро­біт спо­сте­рі­га­є­ться зна­чне змен­ше­н­ня по­пу­ля­ції кам­ба­ли-кал­ка­на.

При­кме­тно, що про­ку­ра­ту­ра АРК у трав­ні вже від­кри­ла кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за фа­ктом по­ру­ше­н­ня пра­вил еко­ло­гі­чної без­пе­ки при бу­дів­ни­цтві мо­сту че­рез Кер­чен­ську про­то­ку між те­ри­то­рі­єю Ро­сії та оку­по­ва­ним пів­остро­вом Крим. «Всу­пе­реч ви­мо­гам Во­дно­го ко­де­ксу Укра­ї­ни і норм мі­жна­ро­дно­го пра­ва, бу­ду­є­ться об’єкт, який ви­кли­кає сер­йо­зну не­без­пе­ку для еко­ло­гії Чор­но­го і Азов­сько­го мо­рів: за­бру­дне­н­ня, по­ру­ше­н­ня при­ро­дно­го від­тво­ре­н­ня во­дних біо­ре­сур­сів та їх зни­ще­н­ня», — за­зна­ча­ло­ся в опри­лю­дне­ній то­ді ж за­яві прес-слу­жби про­ку­ра­ту­ри ав­то­ном­ної ре­спу­блі­ки.

За­га­лом, для Укра­ї­ни по­ява Кер­чен­сько­го мо­сту — но­ві про­бле­ми. Еко­но­мі­чні, со­ці­аль­ні, еко­ло­гі­чні… Для на­шої кра­ї­ни єди­ний плюс у бу­дів­ни­цтві мо­сту че­рез Кер­чен­ську про­то­ку, ма­буть, по­ля­гає ли­ше в то­му, що з йо­го по­явою для Крем­ля змен­шу­є­ться не­об­хі­дність у су­хо­пу­тно­му ко­ри­до­рі, який пов’язує Крим із Ро­сі­єю.

Але що пла­нує ро­би­ти Ки­їв у зв’яз­ку з бу­дів­ни­цтвом транс­порт­но­го пе­ре­хо­ду че­рез Кер­чен­ську про­то­ку? Чо­му до­сі сто­ять опо­ри мо­сту? Нев­же в Ки­є­ві спо­ді­ва­ю­ться, що міст вар­ті­стю май­же 4 млрд дол. по­вто­рить до­лю сво­го по­пе­ре­дни­ка, по­бу­до­ва­но­го СРСР у ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни, який про­існу­вав ли­ше 107 днів?

Річ у то­му, що Кер­чен­ська про­то­ка — мі­сце для бу­дів­ни­цтва не­без­пе­чне. Там скла­дна гео­ло­гі­чна бу­до­ва дна, ви­со­ка сей­смі­чна актив­ність, а та­кож не­про­сті по­го­дні умо­ви — не­ста­біль­на ро­за ві­трів і ка­вер­зні мор­ські те­чії. У цьо­му ра­йо­ні не­рід­ко бу­ває штор­мо­ва по­го­да, а лід ча­сто руй­нує все на сво­є­му шля­ху. Са­ме кри­жа­ні штор­ми вку­пі з льо­до­ви­ми бри­ла­ми зруй­ну­ва­ли пер­ший Кер­чен­ський міст.

По­ки що не­ві­до­мо, які те­хно­ло­гії ви­ко­ри­сто­ву­ють ро­сі­я­ни, бу­ду­ю­чи Кер­чен­ський міст. Але ба­га­то екс­пер­тів ро­блять пе­си­мі­сти­чні про­гно­зи. На дум­ку кан­ди­да­та гео­ло­го-мі­не­ра­ло­гі­чних на­ук, спів­ро­бі­тни­ка Ін­сти­ту­ту во­дних про­блем РАН Юрія Ме­до­ва­ра, бу­дів­ни­цтво ни­ні­шньо­го Кер­чен­сько­го мо­сту — по­мил­ка, і сам міст сто­я­ти­ме не­дов­го, оскіль­ки йо­го бу­ду­ють на пу­стих кар­сто­вих по­ро­дах, і ра­но чи пі­зно опо­ри пі­дуть під зем­лю.

Однак по­кла­да­ти­ся тіль­ки на сти­хію не вар­то. Ки­їв по­ви­нен до­би­ва­ти­ся при­пи­не­н­ня бу­дів­ни­цтва Кер­чен­сько­го мо­сту. Ва­рі­ан­тів дій в укра­їн­ської вла­ди не­ба­га­то. Пер­ший — пі­ді­рва­ти міст. Але та­кий сце­на­рій ви­да­є­ться фан­та­сти­чним. Ма­ло­ймо­вір­но, що ни­ні­шня укра­їн­ська вла­да на­ва­жи­ться ді­я­ти так, як у черв­ні 1981 р. ізра­їль­ська: під час опе­ра­ції «Опе­ра» ізра­їль­ські ВПС зни­щи­ли ядер­ний ре­актор «Осі­рак» на те­ри­то­рії Іра­ку.

Дру­гий ва­рі­ант — ре­а­лі­сти­чні­ший: че­рез між­на­ро­дні су­до­ві ін­стан­ції до­би­ва­ти­ся від­нов­ле­н­ня Укра­ї­ною сво­їх прав як при­бе­ре­жної дер­жа­ви в Кер­чен­ській про­то­ці та Чор­но­му мо­рі й отри­ма­ти від Ро­сії ком­пен­са­цію. Річ у то­му, що Ки­їв, який і до­сі ви­знає азо­во-кер­чен­ську аква­то­рію вну­трі­шні­ми во­да­ми Укра­ї­ни і Ро­сії, ще в 2014 р. ви­йшов з укра­їн­сько­ро­сій­ської уго­ди про бу­дів­ни­цтво Кер­чен­сько­го мо­сту. Але це не зу­пи­ни­ло Мо­скву, яка роз­по­ча­ла спо­ру­дже­н­ня мо­сту в укра­їн­ських те­ри­то­рі­аль­них во­дах.

Одно­сто­рон­ні дії Ро­сії з бу­дів­ни­цтва Кер­чен­сько­го мо­сту по­ру­шу­ють між­на­ро­дне пра­во та су­ве­рен­ні пра­ва і юрис­ди­кцію Укра­ї­ни над вну­трі­шні­ми во­да­ми, те­ри­то­рі­аль­ним мо­рем, ви­клю­чною еко­но­мі­чною зо­ною і кон­ти­нен­таль­ним шель­фом у Чор­но­му та Азов­сько­му мо­рях. То­му Кер­чен­ський міст став одні­єю з пре­тен­зій у рам­ках по­зо­ву, по­да­но­го Ки­є­вом про­ти Мо­скви на під­ста­ві Кон­вен­ції ООН з мор­сько­го пра­ва від 1982 р.

У лю­то­му Укра­ї­на має по­да­ти на роз­гляд п’яти суд­дів ар­бі­тра­жу ме­мо­ран­дум. «Кер­чен­ський міст бу­де одним із най­скла­дні­ших еле­мен­тів у су­ді, зва­жа­ю­чи на не­про­сту істо­рію пе­ре­го­во­рів між Укра­ї­ною і Ро­сі­єю про йо­го бу­дів­ни­цтво за остан­ні пів­то­ра де­ся­тка ро­ків та до­ся­гну­ті Ки­є­вом і Мо­сквою від­по­від­ні до­мов­ле­но­сті», — за­зна­чи­ла в ко­мен­та­рі DT.UA за­сту­пник мі­ні­стра за­кор­дон­них справ з пи­тань єв­ро­ін­те­гра­ції Оле­на Зер­каль.

Якщо ар­бі­тра­жний три­бу­нал ви­не­се вер­дикт на ко­ристь Ки­є­ва, на­ша кра­ї­на бу­де на­ді­ле­на ін­стру­мен­та­ми, які до­зво­лять їй від­но­ви­ти свої пра­ва як при­бе­ре­жної дер­жа­ви і ви­ма­га­ти від Ро­сії від­по­від­ної ком­пен­са­ції. Імо­вір­ність ви­ко­на­н­ня Мо­сквою рі­ше­н­ня су­ду — не­ве­ли­ка. Але ін­стру­мен­тів, щоб до­мог­ти­ся ре­а­лі­за­ції рі­ше­н­ня мі­жна­ро­дно­го су­ду, ціл­ком до­ста­тньо. Про­тя­гом 2016–2017 рр. уряд під­го­ту­вав ряд ва­жли­вих ре­форм у со­ці­аль­ній сфе­рі — пен­сій­ну, ме­ди­чну та ре­фор­му со­ці­аль­них по­слуг.

По­при їхню за­галь­ну своє­ча­сність і не­об­хі­дність, з ни­ми пов’яза­ний ряд ри­зи­ків, які на­ра­зі не про­ра­хо­ва­ні. На­при­клад, по­чи­на­ю­чи з 2020го со­ці­аль­но не­за­хи­ще­них лю­дей що­ро­ку ста­ва­ти­ме при­бли­зно на 100 тис. біль­ше. Чи мо­жна уни­кну­ти цьо­го ри­зи­ку та чи є спо­сіб ви­ко­ри­ста­ти не­га­тив­ні трен­ди на ко­ристь дер­жа­ві?

Ре­фор­ма­тор­ські дії уря­ду в ца­ри­ні со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки, здій­сню­ва­ні по­то­чно­го ро­ку, не мо­жна спри­йма­ти тіль­ки під зви­чни­ми брен­да­ми «удо­ско­на­ле­н­ня», «онов­ле­н­ня», «осу­ча­сне­н­ня». Прийня­т­тя за­ко­но­дав­чих змін у трьох ва­жли­вих сфе­рах — пен­сій­ній си­сте­мі, си­сте­мі охо­ро­ни здо­ров’я та на­да­н­ня со­ці­аль­них по­слуг — по­за сум­ні­вом, при­ве­де до фор­му­ва­н­ня які­сно но­вої мо­де­лі су­спіль­ства, яка прин­ци­по­во рі­зни­ти­ме­ться від мо­де­лі остан­ніх 25 ро­ків. На­слід­ки змін по­ки що не ви­вче­но до­ста­тньо гли­бо­ко та не спро­гно­зо­ва­но вла­дни­ми стру­кту­ра­ми, хо­ча вар­то бу­ло б, оскіль­ки з ве­ли­кою час­ткою ймо­вір­но­сті вже че­рез яки­хось п’ять ро­ків в Укра­ї­ні з’яви­ться ве­ли­кий про­ша­рок лю­дей — со­тні ти­сяч осіб, — які бу­дуть май­же пов­ні­стю по­збав­ле­ні еле­мен­тар­ної со­ці­аль­ної під­трим­ки та за­со­бів для існу­ва­н­ня. Змі­на со­ці­аль­ної мо­де­лі Пос­тсо­ці­а­лі­сти­чна мо­дель у со­ці­аль­ній сфе­рі, що сфор­му­ва­лась у 90-х ро­ках ХХ ст. в основ­но­му зав­дя­ки ве­ли­ко­му впли­во­ві у Вер­хов­ній Ра­ді Укра­ї­ни ко­му­ні­стів і за­га­лом силь­ній інер­ції ра­дян­сько­го устрою, ба­зу­є­ться на прин­ци­пі «всім по­тро­хи, але без­пла­тно». Ця мо­дель має як чи­ма­ло пе­ре­ваг, так і ці­лу низ­ку мі­ну­сів. Це зрів­ня­лів­ка для біль­шо­сті на­се­ле­н­ня у пен­сій­ній си­сте­мі. Во­дно­час це мо­жли­вість без­пла­тно отри­ма­ти ба­зо­ві ме­ди­чні по­слу­ги, які все одно не ма­ють на­ле­жної яко­сті. І це від­но­сна до­сту­пність еле­мен­тар­них со­ці­аль­них по­слуг для ма­ло­за­без­пе­че­них сі­мей чи лю­дей, які опи­ни­ли­ся у скла­дних жит­тє­вих об­ста­ви­нах.

Чо­му со­ці­аль­ні ре­фор­ми роз­по­ча­то са­ме за­раз? При­чин кіль­ка. По-пер­ше, на­бли­же­н­ня до Єв­ро­пи ого­ли­ло на­ші со­ці­аль­ні «до­ся­гне­н­ня». Чле­ни ба­га­тьох укра­їн­ських ро­дин отри­ма­ли до­свід про­жи­ва­н­ня за кор­до­ном і спро­бу­ва­ли єв­ро­пей­ські стан­дар­ти жи­т­тя та со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня. По-дру­ге, по­стій­не під­ви­ще­н­ня вар­то­сті жи­т­тя, у то­му чи­слі на­да­н­ня со­ці­аль­них і ме­ди­чних по­слуг, і во­дно­час ско­ро­че­н­ня мо­жли­во­стей по­кри­ва­ти їх за ра­ху­нок бю­дже­ту при­зве­ли до зна­чно­го роз­ши­ре­н­ня пе­ре­лі­ку пла­тних по­слуг. При­ва­тний бі­знес ду­же ско­ро по­ба­чив се­бе у цій сфе­рі і по­чав ство­рю­ва­ти ко­мер­цій­ні стру­кту­ри, що мо­жуть за­до­воль­ня­ти по­пит на­се­ле­н­ня на більш які­сні, ніж у дер­жав­них стру­кту­рах, по­слу­ги. Однак ко­мер­ці­а­лі­за­ція со­цпо­слуг не су­мі­сна із ко­пій­ча­ною зрів­ня­лів­кою і по­тре­бує но­во­го ме­ха­ні­зму роз­по­ді­лу бю­дже­тних ко­штів, що ба­зу­ва­ти­ме­ться на фор­му­ван­ні гру­пи пла­то­спро­мо­жних спо­жи­ва­чів, отри­ман­ні фі­нан­су­ва­н­ня від­по­від­но до яко­сті на­да­них по­слуг і ско­ро­чен­ні дер­жав­них ви­да­тків на чи­слен­ні піль­ги. Рік кар­ди­наль­них ре­форм Осно­вою пен­сій­ної ре­фор­ми, пі­сля від­мо­ви від бо­лі­сно­го для на­се­ле­н­ня збіль­ше­н­ня пен­сій­но­го ві­ку, ста­ло за­про­ва­дже­н­ня про­гре­сив­но­го стра­хо­во­го ста­жу. Якщо при до­ся­гнен­ні 60-рі­чно­го ві­ку лю­ди­на не має 25 ро­ків офі­цій­но­го ста­жу, то пен­сію їй до­ве­де­ться че­ка­ти мі­ні­мум три ро­ки — до 63. Якщо ж не­має і 15 ро­ків ста­жу, то че­ка­ти до­ве­де­ться аж п’ять ро­ків — до 65. При цьо­му план­ку мі­ні­маль­но­го стра­хо­во­го ста­жу з 2018го до 2028 р. бу­дуть що­ро­ку під­ні­ма­ти до 35 ро­ків. Не ма­ю­чи та­кої кіль­ко­сті ро­ків стра­хо­во­го ста­жу, пен­сію отри­ма­ти бу­де не­мо­жли­во.

Во­дно­час у рам­ках ме­ди­чної ре­фор­ми за­про­ва­джу­ю­ться так зва­ний га­ран­то­ва­ний па­кет без­пла­тних ме­ди­чних по­слуг і спів­опла­та па­ці­єн­та за ре­шту ме­ди­чних по­слуг. Тоб­то укра­їн­ці, які ра­ні­ше опла­чу­ва­ли «без­ко­штов­ну» ме­ди­ци­ну по­да­тка­ми, «бла­го­дій­ни­ми» вне­ска­ми ме­д­уста­но­вам і «по­дя­ка­ми» лі­ка­рям, від­те­пер офі­цій­но вла­сним ко­штом по­кри­ва­ти­муть ча­сти­ну вар­то­сті сво­го лі­ку­ва­н­ня.

Ра­зом з цим бу­де за­про­ва­дже­но но­вий по­ря­док на­да­н­ня со­ці­аль­них по­слуг, який зву­зить кіль­кість тих, хто мо­же їх без­пла­тно отри­ма­ти. Фа­кто­ри ста­ро­сті, не­мі­чно­сті, не­спро­мо­жно­сті са­мо­об­слу­го­ву­ва­н­ня ма­ють чі­тко іден­ти­фі­ку­ва­ти­ся фа­кти­чно за дво­ма озна­ка­ми: обме­же­ність ру­хо­вої актив­но­сті та ін­ва­лі­дність. Але оформ­ле­н­ня цих ста­ту­сів по­тре­бує про­хо­дже­н­ня до­сить скла­дно­го бю­ро­кра­ти­чно­го шля­ху. Крім то­го, остан­ні змі­ни пе­ред­ба­ча­ють зро­ста­н­ня ро­лі при­ва­тних на­да­ва­чів цих по­слуг, які мо­жуть бу­ти за­ці­кав­лен­ні у обме­жен­ні до­сту­пу до ці­єї сфе­ри най­бі­дні­ших.

Яко­го су­мар­но­го ре­зуль­та­ту вна­слі­док ви­ще­зга­да­них ре­форм слід че­ка­ти у со­ці­аль­ній сфе­рі? Для тих, хто без­пе­рерв­но пра­цю­вав де­ся­тки ро­ків і вів здо­ро­вий спо­сіб жи­т­тя, но­ва со­ці­аль­на мо­дель без­умов­но при­не­се су­ціль­ний по­зи­тив. Ра­зом із тим з’яви­ться ці­ла вер­ства на­се­ле­н­ня, яка у 60 ро­ків не отри­має жо­дної пен­сії. Фа­кти­чно ці лю­ди (якщо у них не­має ін­ва­лі­дно­сті, а їхня ру­хо­ва актив­ність не обме­же­на) за­ли­ша­ться за ме­жа­ми га­ран­то­ва­них без­пла­тних со­ці­аль­них по­слуг і у ра­зі хво­ро­би не змо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на без­опла­тне ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня. Тоб­то ви­ни­кне но­вий для на­шо­го су­спіль­ства про­ша­рок на­се­ле­н­ня, що пов­ні­стю за­ле­жа­ти­ме від тре­тіх осіб. «Про­ле­та­рії», «па­рії», «зне­до­ле­ні», кіль­кість яких що­ро­ку зро­ста­ти­ме на де­ся­тки, а мо­же, й со­тні ти­сяч. Дер­жав­на со­ці­аль­на до­по­мо­га осо­бам, які не ма­ють пра­ва на пен­сію, у 800 грн яв­но не вря­тує ці­єї ка­те­го­рії на­се­ле­н­ня. Ціл­ком імо­вір­но, що в рам­ках фі­нан­со­вої де­цен­тра­лі­за­ції ці со­ці­аль­ні ви­пла­ти пе­ре­кла­дуть на мі­сце­ві бю­дже­ти, і не­має га­ран­тії, що мі­сце­ві ра­ди змо­жуть за­без­пе­чи­ти гі­дний рі­вень жи­т­тя та­ким гро­ма­дя­нам. То­му дер­жа­ва вже за­раз по­вин­на ви­вчи­ти цю про­бле­му, здій­сни­ти де­мо­гра­фі­чний, со­ці­аль­ний і фі­нан­со­вий ана­ліз та бу­ти під­го­тов­ле­ною до но­во­го ви­кли­ку. Хто опи­ни­ться у гру­пі ри­зи­ку Ко­ли ж укра­їн­ці на пра­кти­ці зі­ткну­ться з від­су­тні­стю будь-яких со­ці­аль­них га­ран­тій? Най­імо­вір­ні­ше, це ста­не­ться вже 2019-го, адже очі­ку­є­ться, що ре­фор­ми бу­де про­го­ло­со­ва­но у пар­ла­мен­ті на­при­кін­ці цьо­го — на по­ча­тку на­сту­пно­го ро­ку. Крім то­го, 2018 р. бу­де пе­ре­хі­дним, а за­пра­цю­ють ре­фор­ми вже че­рез рік.

Скіль­ки ж укра­їн­ців ри­зи­ку­ють тим­ча­со­во опи­ни­ти­ся у гру­пі «фі­нан­со­во не за­без­пе­че­них»? У 2019 р. в Укра­ї­ні про­жи­ва­ти­ме при­бли­зно 630 тис. осіб, які у 60 ро­ків до­ся­гнуть пен­сій­но­го ві­ку. Із них до 20% бу­дуть уже пен­сіо­не­ра­ми, оскіль­ки ви­йшли або ви­йдуть на пен­сію як піль­го­ві гру­пи до 60-рі­чно­го ві­ку. От­же, за­ли­ша­ю­ться ще при­бли­зно 500 тис. осіб, біль­шість із яких на­вряд чи ма­ти­муть про­бле­ми че­рез від­су­тність не­об­хі­дно­го ста­жу, адже ця ві­ко­ва ка­те­го­рія по­чи­на­ла свою тру­до­ву ді­яль­ність на­при­кін­ці 70-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. У ра­дян­ський пе­рі­од не мо­жна бу­ло не пра­цю­ва­ти, то­му 10–15 ро­ків ста­жу у них га­ран­то­ва­но є. За ро­ки не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни ці лю­ди, ско­ріш за все, отри­ма­ли ще 11–16 ро­ків стра­хо­во­го ста­жу, то­му ма­ти­муть пра­во на пен­сію. Тих, ко­му не ви­ста­ча­ти­ме ста­жу і хто че­ка­ти­ме на пен­сію 3–5 ро­ків, бу­дуть оди­ни­ці. Однак із ко­жним ро­ком їхня кіль­кість зро­ста­ти­ме.

Так, у 2020 р. кіль­кість лю­дей, які до­ся­гнуть 60 ро­ків, ста­но­ви­ти­ме 665 тис. осіб, а у 2021 р. — 645 тис. При цьо­му жін­ки 1960 р. на­ро­дже­н­ня вже отри­му­ва­ти­муть пен­сію, адже для них бу­де збе­ре­же­но ди­фе­рен­ці­йо­ва­ний вік ви­хо­ду на пен­сію, за­про­ва­дже­ний по­пе­ре­дньою пен­сій­ною ре­фор­мою. Про­те на до­лю ре­шти пен­сіо­не­рів впли­ва­ти­ме низ­ка чин­ни­ків, що не да­дуть їм змо­ги отри­ма­ти хоч якусь пен­сію.

По-пер­ше, по­сту­по­во та­не за­пас ра­дян­ських ро­ків, ко­ли всі пра­цю­ва­ли, і, від­по­від­но, на­ра­хо­ву­вав­ся стаж. Для на­ро­дже­них у 1960 р. та­кий га­ран­то­ва­ний стаж бу­де у кра­що­му ра­зі 10 ро­ків. По-дру­ге, по­сту­по­во збіль­шу­ва­ти­ме­ться «бі­го­ва до­ріж­ка» стра­хо­во­го ста­жу, тоб­то тре­ба бу­де ма­ти не 25 ро­ків ста­жу, а 27 і біль­ше.

По-тре­тє, пен­сій­на ре­фор­ма пе­ред­ба­чає та­кож ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті піль­го­ви­ків, які ма­ють пра­во до­стро­ко­во­го ви­хо­ду на пен­сію. То­му ті, хто на­ро­див­ся у 1957 р., ще у зна­чній кіль­ко­сті бу­дуть ко­ри­сту­ва­ти­ся мо­жли­ві­стю ран­ньо­го ви­хо­ду на пен­сію. Для тих же, хто на­ро­див­ся пі­сля 1960 р., пе­ре­лік до­стро­ко­вих ка­те­го­рій бу­де уже зна­чно мен­шим.

І, на­ре­шті, по-че­твер­те, у пе­рі­од «най­злам­ні­ших» змін по­ча­тку 90-х ро­ків лю­дям, які на­ро­ди­ли­ся 1960-го, бу­ло 30–35 ро­ків. Це був час, ко­ли за ко­ро­ткий пе­рі­од по­за­кри­ва­ли­ся за­во­ди і кол­го­спи, ко­ли укра­їн­ці, щоб ви­жи­ти, ма­со­во по­ча­ли за­йма­ти­ся «чов­ни­кар­ством», тор­гу­ва­ти на ба­за­рах, «ша­ба­ши­ти» без оформ­ле­н­ня. Оче­ви­дно, що ці­ле де­ся­ти­лі­т­тя ве­ли­че­зна кіль­кість гро­ма­дян про­сто не ма­ли ро­бо­ти і не отри­му­ва­ли стра­хо­во­го ста­жу. Більш стар­ші за ві­ком усе-та­ки на­ма­га­ли­ся до остан­ньо­го чі­пля­ти­ся за офі­цій­ну ро­бо­ту, на­віть не отри­му­ю­чи зар­пла­ти, і то­му якісь ро­ки стра­хо­во­го ста­жу отри­ма­ли на­віть у 90-х.

Усе це до­зво­ляє пе­ред­ба­чи­ти, що три-чо­ти­ри по­ко­лі­н­ня, які ви­хо­ди­ти­муть на пен­сію пі­сля 2019 р., ко­жно­го ро­ку до­да­ва­ти­муть при­бли­зно 100 тис. фі­нан­со­во без­за­хи­сних гро­ма­дян, без ко­пій­ки до­хо­ду та мо­жли­во­стей без­пла­тно­го лі­ку­ва­н­ня і со­ці­аль­но­го об­слу­го­ву­ва­н­ня. Пре­зи­ден­ту, пар­ла­мен­ту і уря­ду пі­сля всіх ви­бо­рів у 2019 р. «впа­де на го­ло­ви» ця но­ва і ду­же го­стра про­бле­ма. Це бу­де від­но­сно мо­ло­дий про­те­стний еле­кто­рат, яко­му, про­йшов­ши два май­да­ни, ні­чо­го бу­де втра­ча­ти. Укра­їн­сько­му істе­блі­шмен­ту тре­ба за­вча­сно про­ду­ма­ти, як ви­йти із цих скла­дних об­ста­вин.

Зві­сно, си­ту­а­цію де­що по­кра­щать ті лю­ди пен­сій­но­го ві­ку, які ма­ти­муть мо­жли­вість про­дов­жи­ти ро­бо­ту там, де во­ни зу­стрі­нуть 60-річ­чя. Крім то­го, не­що­дав­но мі­ністр со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ан­дрій Ре­ва анон­су­вав, що бу­де за­про­ва­дже­но до­да­тко­ві кво­ти, які зо­бов’яжуть під­при­єм­ців бра­ти на ро­бо­ту лю­дей пе­ре­д­пен­сій­но­го ві­ку. Це пря­мо не сто­су­є­ться лю­дей із гру­пи ри­зи­ку, які на­ро­ди­ли­ся пі­сля 1960 р., але при­найм­ні збіль­шить кіль­кість осіб, які зу­стрі­нуть на­ста­н­ня пен­сій­но­го ві­ку на ро­бо­чо­му мі­сці і ма­ти­муть шанс за­ли­ши­ти­ся на ро­бо­ті. Тоб­то із зар­пла­тою, але ще без пен­сії. Це кра­ще, ніж зу­стрі­ти пен­сій­ний вік на бір­жі пра­ці, не ма­ю­чи до­ста­тньо­го стра­хо­во­го ста­жу.

При цьо­му де­мо­гра­фі­чна ста­ти­сти­ка пра­цю­ва­ти­ме на зни­же­н­ня го­стро­ти пи­та­н­ня. Так, якщо кіль­кість лю­дей у ко­жно­му ро­ці пе­рі­о­ду з 1960– 1965 рр. по ста­ти­сти­ці ся­гає більш як 600 тис., а в окре­мі ро­ки під­ви­щу­є­ться до по­над 650 тис., то на­сту­пна ві­ко­ва гру­па — з 1965–1970 рр. — уже на­лі­чує не більш як 550 тис. на рік, а з ура­ху­ва­н­ням рів­ня смер­тно­сті на пен­сію ви­йдуть при­бли­зно 530 тис. жи­те­лів Укра­ї­ни.

Окрім чи­сто де­мо­гра­фі­чно­го фа­кто­ра зни­же­н­ня на­пру­ги, адже ба­тька­ми на­ро­дже­них у дру­гій по­ло­ви­ні 60-х є по­ко­лі­н­ня ді­тей вій­ни, яке об’єктив­но за сво­єю чи­сель­ні­стю мен­ше, ніж по­пе­ре­дні та на­сту­пні по­ко­лі­н­ня, про­я­ви­ться дія ін­ших чин­ни­ків, що пом’якшу­ва­ти­муть со­ці­аль­ний клі­мат, ви­кли­ка­ний ре­фор­ма­ми 2017 р. Сьо­го­дні­шні 50-рі­чні гро­ма­дя­ни, на від­мі­ну від по­пе­ре­дньо­го по­ко­лі­н­ня, уже на­ба­га­то біль­ше та на­ба­га­то ра­ні­ше по­ча­ли усві­дом­лю­ва­ти, що «сі­ра» зар­пла­та в кон­вер­тах — це не бла­го, і тре­ба дба­ти про тру­до­вий стаж. Та­кож у 2000-х ро­ках не так, як нам хо­ті­ло­ся б, але все-та­ки від­бу­ва­ло­ся від­нов­ле­н­ня ро­бо­чих місць на під­при­єм­ствах.

Про­те, крім по­зи­тив­них тен­ден­цій, ді­я­ли та­кож чин­ни­ки зво­ро­тно­го по­ряд­ку. В тих же 2000х різ­ко зро­сла кіль­кість укра­їн­ських за­ро­бі­тчан, які ви­ру­ши­ли пра­цю­ва­ти за кор­дон, і ма­ло хто з них ма­ти­ме пен­сію у тих кра­ї­нах, де во­ни пра­цю­ють. Дер­жа­ва дов­го зво­лі­ка­ла із за­про­ва­дже­н­ням для при­ва­тних під­при­єм­ців обов’яз­ко­вої спла­ти стра­хо­вих вне­сків, що до по­ча­тку 2012 р. від­бу­ва­ло­ся на до­бро­віль­ній осно­ві. Що ро­би­ти да­лі і як по­вер­ну­ти си­ту­а­цію на ко­ристь дер­жа­ви? Мо­жна про­гно­зу­ва­ти, що пе­ре­сі­чно­му укра­їн­цю, на­ро­дже­но­му у се­ре­ди­ні — на­при­кін­ці 60-х, не ви­ста­ча­ти­ме бу­кваль­но кіль­ка ро­ків стра­хо­во­го ста­жу. І цю си­ту­а­цію без­умов­но тре­ба ви­ко­ри­ста­ти на ко­ристь еко­но­мі­ці і лю­дям. Адже на­се­ле­н­ня, яко­му за­раз тро­хи біль­ше 50, об’єктив­но має ки­ну­ти­ся на по­шу­ки офі­цій­ної ро­бо­ти для то­го, аби та­кий стаж отри­ма­ти. А спри­я­ти цьо­му по­вин­на дер­жав­на со­ці­аль­на по­лі­ти­ка.

Дер­жа­ва по­вин­на роз­ро­би­ти від­по­від­ну про­гра­му зайня­то­сті для на­се­ле­н­ня ці­єї ка­те­го­рії, щоб со­тні ти­сяч лю­дей ще не по­хи­ло­го ві­ку, які актив­но пра­гнуть пра­цю­ва­ти, ма­ли та­ку мо­жли­вість. Це дасть дер­жа­ві мо­жли­вість за­лу­чи­ти про­ду­ктив­ні си­ли для ство­ре­н­ня об’єктів, які по­трі­бні для со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку кра­ї­ни. Йде­ться про бу­дів­ни­цтво до­ріг, транс­порт­них ву­злів, мо­стів, стан­цій, пор­тів то­що. І це бу­де не ли­ше фі­зи­чна пра­ця, адже роз­бу­до­ва до­ріг не обме­жу­є­ться роз­ки­да­н­ням бі­ту­му, це й ство­ре­н­ня при­до­ро­жньої ін­фра­стру­кту­ри, ін­же­нер­но-те­хні­чні ро­бо­ти, про­е­кту­ва­н­ня, тре­нін­ги, ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня пра­ців­ни­ків, які бу­ду­ють до­ро­ги, на­вча­н­ня ді­тей бу­ді­вель­ни­ків, куль­тур­не об­слу­го­ву­ва­н­ня.. Тіль­ки під одну та­ку до­ро­жню про­гра­му мо­жна за­ді­я­ти со­тні осіб рі­зних спе­ці­аль­но­стей. І та­ких про­грам мо­же бу­ти ба­га­то у рі­зних сфе­рах ді­яль­но­сті.

Ще одна ві­ко­ва гру­па —це ті, ко­му за­раз плюс-мі­нус 45 ро­ків. кіль­кість цих осіб по­стій­но зро­стає, і вже най­ближ­чи­ми ро­ка­ми в Укра­ї­ні бу­де по­над 600 тис. осіб ві­ком від 43 до 47, тоб­то тих, хто на­ро­див­ся з 1972-го по 1977 р. Ці лю­ди ма­ють са­мі усві­до­ми­ти не­об­хі­дність до­ста­тньо­го ста­жу у 60 ро­ків. Але дер­жа­ві вар­то уже за­раз їм про це на­га­ду­ва­ти, про­во­ди­ти від­по­від­ні ін­фор­ма­цій­но-про­сві­тни­цькі кам­па­нії і в ра­зі не­ста­чі ста­жу під­клю­ча­ти до ва­жли­вих для дер­жа­ви ви­дів ро­біт.

А для тих, ко­му 40 і мен­ше ро­ків, ма­буть, до­ціль­но про­ду­ма­ти впро­ва­дже­н­ня дру­го­го на­ко­пи­чу­валь­но­го рів­ня пен­сій­ної си­сте­ми та по­сту­по­во роз­ван­та­жу­ва­ти со­лі­дар­ну си­сте­му. В Укра­ї­ні вже сьо­го­дні спів­від­но­ше­н­ня пра­цю­ю­чих і пен­сіо­не­рів — один до одно­го, і кіль­кість остан­ніх ли­ше зро­ста­ти­ме. За при­бли­зни­ми роз­ра­хун­ка­ми, у 2018 р. пен­сій­но­го ві­ку до­ся­гнуть 630 тис. осіб, то­ді як на ри­нок пра­ці мо­же при­йти тіль­ки 410 тис. осіб 1997 р. на­ро­дже­н­ня.

Ці по­ка­зни­ки бу­дуть по­гір­шу­ва­ти­ся ви­їздом укра­їн­ських пра­це­зда­тних гро­ма­дян за кор­дон. У ре­зуль­та­ті цьо­го роз­рив між пра­цю­ю­чи­ми та пен­сіо­не­ра­ми зро­ста­ти­ме що­най­мен­ше на 200 тис. осіб що­ро­ку. Оче­ви­дно, що йо­го не­мо­жли­во по­до­ла­ти ви­клю­чно со­лі­дар­ною пен­сій­ною си­сте­мою. То­му для ці­єї де­мо­гра­фі­чної ка­те­го­рії у дер­жа­ви най­ближ­чим ча­сом має бу­ти чі­ткий ал­го­ритм впро­ва­дже­н­ня на­ко­пи­чу­валь­но­го стра­ху­ва­н­ня.

Та­ким чи­ном, при­йма­ю­чи цьо­го ро­ку клю­чо­ві ре­фор­ми, уряд і на­ро­дні де­пу­та­ти ма­ють та­кож ви­ро­би­ти від­по­від­аль­ну дер­жав­ну по­лі­ти­ку що­до на­слід­ків ре­форм. Усе це має від­бу­ва­ти­ся в па­ке­ті, оскіль­ки без мо­де­лю­ва­н­ня ре­зуль­та­тів і пла­ну­ва­н­ня сце­на­рі­їв роз­ви­тку по­дій та­кі со­ці­аль­ні змі­ни мо­жуть бу­ти вкрай не­без­пе­чни­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.