ДП «Дер­жбан­кви­до­бу­ва­н­ня»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

Ви­тра­ти бан­ків на цю ді­яль­ність, як пра­ви­ло, зна­чно ви­щі за при­бу­ток, отри­ма­ний від про­да­жу не­ба­га­тьох від­во­йо­ва­них за­став. Тоб­то зби­тки най­ча­сті­ше не зни­ка­ють, а ли­ше на­ко­пи­чу­ю­ться. От­же, «сміт­тє­ві» кре­ди­ти най­сер­йо­зні­шим чи­ном отру­ю­ють жи­т­тя бан­ків, ста­нов­ля­чи, при на­дмір­но­му до­зу­ван­ні, по­стій­ну за­гро­зу їхньо­му існу­ван­ню за­га­лом. Са­ме то­му та­кі кре­ди­ти на­зи­ва­ють «то­кси­чни­ми»...

Дер­жбан­ки, на які ни­ні при­па­дає близь­ко 56% рин­ку, ве­ли­че­зні ді­ри в ба­лан­сах за­ла­та­ли до­сить лег­ко. Дер­жа­ва, яка зо­бов’яза­на їх під­три­му­ва­ти, про­сто здій­сни­ла для цьо­го гі­гант­ську емі­сію ОВДП (тоб­то гро­ші бу­ли взя­ті з по­ві­тря, про­те ж за­ра­хо­ва­ні в РЕ­АЛЬ­НІ зо­бов’яза­н­ня ни­ні жи­ву­чих і май­бу­тніх по­ко­лінь).

Бі­да «тіль­ки» у то­му, що, на від­мі­ну від іно­зем­них «до­чок», у дер­жав­них не­має аде­ква­тно­го ме­ха­ні­зму по­ря­тун­ку від «сміт­тє­вих» акти­вів, спи­са­н­ня яких — спра­ва під­су­дна. Ка­та­стро­фі­чною си­ту­а­цію ні­би­то й не на­звеш — у дер­жбан­ках сфор­мо­ва­но ре­зер­ви під 80% їхньо­го кор­по­ра­тив­но­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля, тоб­то біль­шість мо­жли­вих втрат держ­бю­джет уже по­крив. Але як роз­ра­хо­ву­ва­ти на нор­маль­ну ро­бо­ту бан­ків і від­ро­дже­н­ня кре­ди­ту­ва­н­ня, якщо мі­ні­мум 57% усіх кор­по­ра­тив­них кре­ди­тів у кра­ї­ні — не­ро­бо­чі, при цьо­му 70% із них «ви­сять» у дер­жбан­ках.

Час для по­шу­ку опти­маль­но­го рі­ше­н­ня ще був би, як­би не пра­гне­н­ня НБУ до до­ско­на­ло­сті. Цен­тро­банк іні­ці­ю­вав пе­ре­хід уже з на­сту­пно­го ро­ку на 9-й Мі­жна­ро­дний стан­дарт фі­нан­со­вої зві­тно­сті. Який, якщо не вда­ва­ти­ся в скла­дні по­дро­би­ці, по­тре­бує від бан­ків пе­ре­гля­ду прин­ци­пів оцін­ки кре­ди­тних ри­зи­ків та істо­тно­го збіль­ше­н­ня сум ре­зер­вів, від­по­від­но. А ще — пе­ре­хо­ду на но­ву кла­си­фі­ка­цію фі­нан­со­вих акти­вів та, як на­слі­док, змі­ни по­треб у ка­пі­та­лі. Як свід­чать сві­то­вий до­свід і по­ки що при­бли­зні роз­ра­хун­ки мі­сце­вих бан­кі­рів та ау­ди­то­рів, це ви­ма­гає від бан­ків збіль­ши­ти су­ми фор­мо­ва­них ни­ми ре­зер­вів десь на 25% у се­ре­дньо­му по рин­ку. При цьо­му про­блем­на ча­сти­на бан­ків­ських ба­лан­сів, якщо ви­хо­ди­ти з не­об­хі­дно­сті оці­ню­ва­ти вже не тіль­ки фа­кти­чний стан, а й май­бу­тні (у то­му чи­слі кур­со­ві!) ри­зи­ки, ста­не ще то­кси­чні­шою. При­ро­дно, не тіль­ки для всьо­го рин­ку, а й для дер­жбан­ків із Мін­фі­ном — удар від­чу­тний і бо­лю­чий. Про­бле­ма оче­ви­дна, і ви­рі­шу­ва­ти її тре­ба, але те, як це про­по­ну­є­ться зро­би­ти, по­ки що ви­кли­кає сер­йо­зні за­пи­та­н­ня. Бри­тва Ок­ка­ма за­ту­пи­ла­ся В уря­ді, при всій йо­го мни­мій про­гре­сив­но­сті, вва­жа­ють, що опти­маль­ний ва­рі­ант — це пе­ре­да­ча про­блем­них кре­ди­тів: ком­па­нії з управ­лі­н­ня акти­ва­ми (КУА), бан­ку по­га­них акти­вів (badbank), ФГВ­ФО. По­трі­бне під­кре­сли­ти.

DT.UA не­о­дно­ра­зо­во пи­са­ло про те, як про­дає за­ста­ви Фонд га­ран­ту­ва­н­ня. Хо­ча, за­для об’єктив­но­сті, у йо­го чи­нов­ни­ків ко­ло­саль­ний до­свід оцін­ки та уцін­ки, про­да­жу і роз­про­да­жу. На­віть свій май­дан­чик для тор­гів. Так, з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю за­ста­ви бу­дуть про­да­ні за низь­кою ці­ною та в оста­то­чно­му під­сум­ку пе­ре­йдуть ко­ли­шнім вла­сни­кам, але, як вва­жа­ють у Мін­фі­ні, го­лов­на про­бле­ма не в цьо­му. Кон­це­пту­аль­но ФГВ­ФО управ­ляє май­ном уже ви­ве­де­них з рин­ку бан­ків, а тут ви­рі­шу­ють про­бле­ми фі­н­уста­нов, які пра­цю­ють. Са­ме то­му по­трі­бна но­ва стру­кту­ра. Але не bad-bank, то­му що до­свід «Ро­до­віду» Мін­фін бен­те­жить. За­те йо­го не бен­те­жить, що ба­га­то уча­сни­ків дис­ку­сії на­віть від­мін­но­сті між bad-bank і КУА не ба­чать.

У кла­си­чно­му ва­рі­ан­ті badbank ку­пує в бан­ків низь­кі за ці­ною або не­лі­кві­дні акти­ви (але які все ще ста­нов­лять ко­мер­цій­ну цін­ність!), за­без­пе­чу­ю­чи їх при цьо­му лі­кві­дні­стю. У на­шо­му ви­пад­ку лі­кві­дність бан­кам уже не по­трі­бна, а ко­мер­цій­на не­при­ва­бли­вість акти­вів, на­при­клад в ОР­ДЛО, оче­ви­дна. Але чи є КУА аль­тер­на­ти­вою бан­ку по­га­них акти­вів? Не має зна­че­н­ня, в яко­му ви­гля­ді, як держ­під­при­єм­ство, або дер­ж­агент­ство, або фонд, або дер­жде­пар­та­мент, не суть.

Мін­фін, зви­чай­но, по­си­ла­є­ться на сві­то­вий до­свід, аку­ра­тно ви­сми­ку­ю­чи з ньо­го са­ме ті при­кла­ди, які під­крі­плю­ють дум­ку са­мо­го Мін­фі­ну. І опти­маль­ним йо­му ви­да­є­ться са­ме ство­ре­н­ня спе­ці­аль­ної ком­па­нії з управ­лі­н­ня акти­ва­ми, яка ви­ку­пить у бан­ків «то­кси­чні» порт­фе­лі. За одну грив­ню, за ба­лан­со­вою або оці­но­чною вар­ті­стю — по­ки що не ясно. Хо­ча це пи­та­н­ня прин­ци­по­ве з по­гля­ду ви­да­тків держ­бю­дже­ту й ні­би­то має ці­ка­ви­ти Мін­фін перш за все. Адже йде­ться про су­му, яка по­тен­цій­но пе­ре­ви­щує 100 млрд грн! І це якщо не ра­ху­ва­ти «то­кси­чних» кре­ди­тів «При­ва­ту», тур­бо­та про які по­ки що по­кла­да­є­ться не на КУА, а на Rothschild&co. Однак у цьо­му ви­пад­ку осо­бли­во спо­ді­ва­ти­ся на­віть на Ро­тшиль­дів не вар­то. То­му, при­ки­да­ю­чи ці­ну пи­та­н­ня, до со­тні мі­льяр­дів про­блем­них кре­ди­тів «ста­рих» дер­жбан­ків кра­ще від­ра­зу до­да­ти 150–200 млрд «но­ва­чка» — най­біль­шо­го се­ред них.

У Мін­фі­ні, ма­буть, про це по­ки що во­лі­ють не ду­ма­ти, — за їхнім за­ду­мом, КУА так вправ­но й ефе­ктив­но управ­ля­ти­ме акти­ва­ми пі­сля ви­ку­пу, що змо­же під­ви­щи­ти їхню ін­ве­сти­цій­ну при­ва­бли­вість і по­тім ви­гі­дно про­да­ти. І якщо ке­ру­ва­ти­ся ло­гі­кою чи­нов­ни­ків, то ду­же сум­нів­ні успі­хи най­стар­шо­го й най­біль­шо­го ана­ло­га по­ді­бної стру­кту­ри — Фон­ду дер­жав­но­го май­на — ви­хо­дить, ні­ко­го не бен­те­жать.

Чи є рин­ко­вий по­пит, спро­мо­жний пе­ре­ва­ри­ти «не­сма­чні» акти­ви на 100 млрд грн (не ка­жу­чи вже про 300 млрд)? Є ци­ві­лі­зо­ва­ні по­ку­пці, ін­ве­сто­ри, го­то­ві бу­цка­ти­ся з ко­ли­шні­ми вла­сни­ка­ми за їхні за­во­ди­ки та па­ро­хо­ди­ки? Це в су­дах, у яких при по­трі­бно­му впли­ві й гро­шах мо­жли­во оспо­ри­ти будь-які нор­ми не те що юри­ди­чної, а й про­стої люд­ської ло­гі­ки? Про успі­хи по­ді­бних су­до­вих по­зо­вів мо­жна до­від­а­ти­ся в тих са­мих дер­жбан­ках.

З ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю, ні­яко­го управ­лі­н­ня та ін­вес­т­при­ва­бли­во­сті не бу­де. До­свід під­ка­зує, що всі хоч тро­хи цін­ні за­ста­ви з будь-якої КУА стрім­ко «уку­ку­ку­ють» за схе­ма­ми, уже об­ка­та­ни­ми у Фон­ді га­ран­ту­ва­н­ня. І до­бре, якщо хо­ча б за тре­ти­ну вар­то­сті. Ре­шта «гни­ти­ме» на ба­лан­сі й по­тре­бу­ва­ти­ме по­стій­них но­вих ули­вань держ­ко­штів, адже за­ро­бля­ти КУА на­вряд чи бу­де.

Зви­чай­но, є у сві­то­во­му до­сві­ді при­клад ма­лай­зій­ської ком­па­нії «Да­на­хар­та», яку спе­ці­аль­ним за­ко­ном на­ді­ли­ли ви­ня­тко­ви­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми. Тре­тім осо­бам за­бо­ро­ня­ло­ся оскар­жу­ва­ти пра­ва ком­па­нії на всі при­дба­ні акти­ви, по­зи­чаль­ни­ки не мо­гли за­пе­ре­чу­ва­ти про­даж їхньо­го бор­гу за про­блем­ни­ми кре­ди­та­ми тре­тім осо­бам. По­над те, ця ком­па­нія мо­гла й бра­ла на се­бе управ­лі­н­ня під­при­єм­ства­ми-бор­жни­ка­ми, вво­дя­чи сво­їх адмі­ні­стра­то­рів, які здій­сню­ва­ли по­вер­не­н­ня бор­гу всі­ма до­сту­пни­ми спосо­ба­ми, вклю­ча­ю­чи са­на­цію або про­даж май­на й кор­по­ра­тив­них прав. І по­ки адмі­ні­стра­тор «ке­ру­вав» та­ким під­при­єм­ством, за­про­ва­джу­вав­ся рі­чний мо­ра­то­рій на будь-які дії про­ти ньо­го з бо­ку тре­тіх осіб.

На­ша КУА — не «Да­на­хар­та», а Укра­ї­на — не Ма­лай­зія. Що дає ба­га­тьом пра­во не ві­ри­ти в ефе­ктив­ність ро­бо­ти да­ної ор­га­ні­за­ції ще до її ство­ре­н­ня з огля­ду на низ­ку об’єктив­них при­чин. Але най­біль­ше бен­те­жить, що КУА — це си­ту­а­тив­не ви­рі­ше­н­ня по­то­чної про­бле­ми ли­ше для ча­сти­ни се­кто­ра. Во­на не до­по­мо­же всім бан­кам, не ви­сту­пить га­ран­ті­єю то­го, що сфор­мо­ва­на си­ту­а­ція не по­вто­ри­ться в май­бу­тньо­му. І, як спра­ве­дли­во під час дис­ку­сії з Мін­фі­ном за­зна­чив пред­став­ник Сві­то­во­го бан­ку Єв­ген Гре­бе­нюк, не ви­рі­шує про­блем із ви­ни­кне­н­ням «то­кси­чних» за­бор­го­ва­но­стей.

На йо­го дум­ку, до пи­та­н­ня ство­ре­н­ня по­ді­бної стру­кту­ри слід по­вер­ну­ти­ся ли­ше пі­сля то­го, як бу­де за­кін­че­но ре­фор­му кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня в дер­жбан­ках й усу­ну­то пер­шо­при­чи­ну ви­ни­кне­н­ня «то­кси­чних» кре­ди­тів. По­ки в дер­жбан­ках не за­пра­цю­ють но­ві на­гля­до­ві ра­ди та не­за­ле­жне ке­рів­ни­цтво, КУА до­ве­де­ться що­рі­чно ви­ку­по­ву­ва­ти в них «то­кси­чний» порт­фель. Ба­га­то КУА не бу­ває Мін­фін, зви­чай­но, пе­ре­ко­нує, що він усі­ма ру­ка­ми за ре­фор­му дер­жбан­ків, але осо­бли­вих ру­хів у цьо­му про­це­сі не­має. При­чо­му по­при на­віть те, що від­по­від­ні ви­мо­ги вже тре­тій рік про­пи­са­но в ді­ю­чій про­гра­мі спів­ро­бі­тни­цтва офі­цій­но­го Ки­є­ва з МВФ. Ні­би­то прийня­т­тю стра­те­гії роз­ви­тку дер­жбан­ків за­ва­ди­ла на­ціо­на­лі­за­ція При­ват­бан­ку та не­об­хі­дність уре­гу­лю­ва­ти про­бле­му по­га­них кре­ди­тів. Але ми пам’ята­є­мо, що пер­ший ва­рі­ант стра­те­гії був го­то­вий і на­віть опу­блі­ко­ва­ний ще на по­ча­тку 2016-го, і то­ді «то­кси­чні» кре­ди­ти її по­яві не за­ва­ди­ли. Та й на­ціо­на­лі­за­ції «При­ва­ту» не­за­ба­ром рік, а стра­те­гії до­сі не­має... Злі язи­ки ка­жуть, що галь­мує про­цес ме­не­джмент де­яких дер­жбан­ків, який не ра­дий на­гля­до­вим ра­дам та ін­шим при­на­дам кор­по­ра­ти­за­ції. Ми, зви­чай­но, у це не ві­ри­мо. Адже як­би по­ді­бний са­бо­таж мав мі­сце, то обу­ре­не МФУ, перш ніж на­мі­ри­ти­ся ви­ку­по­ву­ва­ти в цих бан­ків по­га­ні кре­ди­ти, ба­жа­ло б пе­ре­ві­ри­ти й пе­ре­ко­на­ти­ся, що ме­не­джмент чи­стий, про­зо­рий і не фор­мує но­во­го про­блем­но­го порт­фе­ля.

Про­те ске­пти­чно став­ля­ться до іні­ці­а­тив Мін­фі­ну не ли­ше у Сві­то­во­му бан­ку. У Не­за­ле­жній асо­ці­а­ції бан­ків Укра­ї­ни, на­при­клад, за­зна­ча­ють, що очи­ще­н­ня ба­лан­сів дер­жбан­ків істо­тно ви­кри­вить кон­ку­рен­цію на рин­ку й... по­трі­бно ство­ри­ти кіль­ка КУА, щоб усі бан­ки бу­ли в рів­них умо­вах. Є по­бо­ю­ва­н­ня, пов’яза­ні з не­кон­ку­рен­тні­стю ство­ре­н­ня КУА, і в ре­гу­ля­то­ра бан­ків­сько­го се­кто­ра. У НБУ ні­би­то уже го­ту­ють за­ко­но­про­ект, який пред­ста­вить йо­го вла­сний по­гляд на про­бле­му.

На­справ­ді кри­зу пе­ре­жи­ва­ли всі рів­ною мі­рою, від­чув­ши як від­плив де­по­зи­тів, так і по­гір­ше­н­ня об­слу­го­ву­ва­н­ня кре­ди­тів. От тіль­ки дер­жбан­ки до­ка­пі­та­лі­зо­ву­ю­ться «за пер­шим по­кли­ком» (хто ті бю­дже­тні гро­ші ра­хує?), і від «то­кси­чних» кре­ди­тів їх зби­ра­ю­ться ря­ту­ва­ти теж, до ре­чі, за ра­ху­нок дер­жа­ви. Чи спра­ве­дли­во це сто­сов­но їхніх ко­лег по се­кто­ру, які та­ких при­ві­ле­їв не отри­му­ють?

А най­го­лов­ні­ше, пі­сля пе­ре­да­чі «то­кси­чних» кре­ди­тів у КУА, що ро­би­ти­муть дер­жбан­ки з ре­зер­ва­ми під ці «то­кси­чні» кре­ди­ти. Роз­фор­му­ють і по­вер­нуть у бю­джет? Чи по­чнуть на­ка­чу­ва­ти но­вий кре­ди­тний порт­фель? Ре­зер­ви ж ни­ні, як ми пам’ята­є­мо, сфор­мо­ва­ні на 80% їхніх кор­по­ра­тив­них кре­ди­тних порт­фе­лів, а для При­ват­бан­ку, на­при­клад, май­же на всі сто.

У черв­ні НБУ впер­ше опу­блі­ку­вав ста­ти­сти­ку з про­блем­них акти­вів. На 20 най­біль­ших груп по­зи­чаль­ни­ків, які об’єд­ну­ють кон­тро­льо­ва­ні спіль­ни­ми вла­сни­ка­ми при­ва­тні ком­па­нії, при­па­дає 49% ва­ло­вих і 32% чи­стих (за ви­ра­ху­ва­н­ням ре­зер­вів) кор­по­ра­тив­них бан­ків­ських кре­ди­тів. Най­біль­ші гру­пи по­зи­чаль­ни­ків — бі­знес-гру­пи зі скла­дною, ча­сто не­про­зо­рою стру­кту­рою, спіль­ни­ми бе­не­фі­ці­а­ра­ми та, як пра­ви­ло, акти­ва­ми в кіль­кох га­лу­зях. Зв’яз­ки між ком­па­ні­я­ми гру­пи за­зви­чай не­стій­кі: ре­гу­ляр­но ство­рю­ю­ться но­ві юр­осо­би, цен­три опе­ра­цій­ної ді­яль­но­сті та фі­нан­со­вих по­то­ків пе­ре­во­дя­ться з одні­єї ком­па­нії в ін­шу то­що. У ре­зуль­та­ті кри­зи 2014–2016 рр. рі­вень де­фол­тів юро­сіб, які вхо­дять у бі­знес-гру­пи, ви­явив­ся ви­щим, ніж в ін­ших бі­зне­сах. Час­тка не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів у 20 най­біль­ших гру­пах по­зи­чаль­ни­ків на 1 кві­тня 2017 р. ста­но­ви­ла 75%, що зна­чно ви­ще за се­ре­дній по­ка­зник по си­сте­мі, 49% кре­ди­тної за­бор­го­ва­но­сті бі­знес-груп при­па­дає на не­о­пе­ра­цій­ні ком­па­нії.

Про­бле­ма кон­цен­тра­ції ве­ли­ких по­зи­чаль­ни­ків осо­бли­во го­стра, за фор­му­лю­ва­н­ням НБУ, для двох «най­стар­ших дер­жав­них бан­ків», які фо­ку­су­ва­ли­ся на кре­ди­ту­ван­ні під­при­ємств і груп, на­бли­же­них до бі­знес-ін­те­ре­сів по­лі­ти­чних ді­я­чів. Час­тка де­ся­ти най­біль­ших груп при­ва­тних по­зи­чаль­ни­ків у су­ку­пних кре­ди­тах ста­но­вить 56% одно­го бан­ку та 38% — дру­го­го. Якість кре­ди­тів ве­ли­ким по­зи­чаль­ни­кам на­ба­га­то ниж­ча, ніж якість кре­ди­тно­го порт­фе­ля юро­сіб за­га­лом: час­тка не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів п’яти най­біль­шим гру­пам по­зи­чаль­ни­ків ста­но­вить для двох бан­ків 94%. По­годь­те­ся, ко­ли ці дер­жбан­ки по­збу­ду­ться «то­кси­чних» акти­вів, для за­по­бі­га­н­ня їхньо­го но­во­го на­ко­пи­че­н­ня жит­тє­во не­об­хі­дно, щоб їхню ро­бо­ту кон­тро­лю­ва­ла хо­ча б не­за­ле­жна на­гля­до­ва ра­да.

І хоч би які стан­дар­ти МСФЗ ми за­про­ва­джу­ва­ли, по­ря­дно­го бі­зне­су в кра­ї­ні не до­да­ло­ся, а бі­зне­сме­нів при вла­ді не змен­ши­ло­ся. Ком­па­ній, які мо­жуть і за­лу­ча­ють ко­шти на зов­ні­шніх рин­ках за­по­зи­чень і від­по­від­а­ють за­галь­но­прийня­тим кри­те­рі­ям про­зо­ро­сті, — від си­ли де­ся­ток. І для біль­шо­сті з них ви­тра­ти на під­го­тов­ку до ви­хо­ду на IPO пе­ре­ви­щи­ли еко­но­мі­чний ефект від са­мо­го ви­хо­ду. То­му що пу­блі­чність для укра­їн­сько­го бі­зне­су — це зав­жди ви­тра­тно й пра­кти­чно ні­ко­ли не ви­гі­дно. У ре­зуль­та­ті ком­па­ній, які за­ці­кав­ле­ні в кре­ди­ту­ван­ні на вну­трі­шньо­му рин­ку, ду­же ба­га­то, щоб не ска­за­ти — всі. І во­ни оче­вид­ці то­го, що в дер­жбан­ку мо­жна бра­ти гро­ші, не від­да­ю­чи, не не­су­чи від­по­від­аль­но­сті й не втра­ча­ю­чи за­став, які по­вер­та­ю­ться до вла­сни­ків за рі­ше­н­ням су­дів. Тож чи пра­виль­но Мін­фін роз­став­ляє акцен­ти, ре­фор­му­ю­чи дер­жбан­ки?

Уже зга­да­ний мі­жна­ро­дний до­свід ка­же про те, що ва­рі­ан­ти рі­ше­н­ня є — від пря­мих про­да­жів ін­ве­сто­рам до транс­фор­ма­ції «то­кси­чно­го» порт­фе­ля в сек’юре­ти­зо­ва­ні цін­ні па­пе­ри. І ці ва­рі­ан­ти не ви­клю­ча­ють один одно­го, а ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ком­бі­на­ція кіль­кох із них, що дає мо­жли­вість мі­ні­мі­зу­ва­ти вар­тість про­це­су для пла­тни­ків по­да­тків і справ­ді за­лу­чи­ти ін­ве­сти­ції в кра­ї­ну, а не про­сто збу­ти за­ста­ви. Але роз­по­ча­ти по­трі­бно все-та­ки з упо­ряд­ку­ва­н­ня са­мих дер­жбан­ків, з під­го­тов­ки рин­ку та за­хи­сту по­тен­цій­них ін­ве­сто­рів. Однак та­кі ідеї по­ки що зву­чать ли­ше з бо­ку МФО та при­ва­тно­го се­кто­ра, а не Мін­фі­ну, який сто­їть на чо­лі про­це­су. Там по­ки що дис­ку­сія на рів­ні як на­зва­ти ком­па­нію — КУА чи ДКУ­ПА?

Юлія Са­ма­є­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.