Жи­т­тя на лі­нії во­гню

Від ми­ру до вій­ни, від вій­ни до ми­ру

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Чим жи­вуть сьо­го­дні на­ші спів­ві­тчи­зни­ки на лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня, що їх тур­бує най­біль­ше? На пер­ший по­гляд, від­по­віді на ці за­пи­та­н­ня са­мо­о­че­ви­дні, адже на че­твер­то­му ро­ці вій­ни одні­єю з най­біль­ших за­ли­ша­є­ться про­бле­ма без­пе­ки — осо­би­стої, без­пе­ки рі­дних та май­на. Вій­на три­ває, і до неї мо­жна при­зви­ча­ї­ти­ся, але не­мо­жли­во зви­кну­ти.

Впро­довж ли­пня-сер­пня ни­ні­шньо­го ро­ку ми про­ве­ли в До­не­цькій обла­сті низ­ку фо­кус-груп та ін­терв’ю з на­ши­ми спів­ві­тчи­зни­ка­ми в на­се­ле­них пун­ктах, що по­тер­па­ють сьо­го­дні від об­стрі­лів із не­кон­тро­льо­ва­них Укра­ї­ною те­ри­то­рій. Участь у зу­стрі­чах взя­ло 44 уча­сни­ки та уча­сни­ці, біль­ше де­ся­тка осіб да­ли ін­терв’ю — всі во­ни ма­ли рі­зні по­гля­ди на си­ту­а­цію в ре­гіо­ні й на­ле­жа­ли до рі­зних со­ці­аль­них груп, де­які з них ре­гу­ляр­но від­ві­ду­ють не­під­кон­троль­ні те­ри­то­рії. Всім уча­сни­кам га­ран­ту­ва­ла­ся ано­нім­ність.

Лю­ди по наш бік лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня (до ре­чі, як і в ОРДЛО) ма­ють по­де­ко­ли ді­а­ме­траль­но рі­зні по­гля­ди на вій­ну, але про­бле­ми за­ли­ша­ю­ться спіль­ни­ми. Для міст і се­лищ на лі­нії роз­ме­жу­ва­н­ня ха­ра­ктер­ні ті ж са­мі ви­кли­ки, що й для ре­шти міст і се­лищ кра­ї­ни, тіль­ки тут во­ни ба­га­то­кра­тно по­си­ле­ні вій­ною. Ми на­ма­га­ти­ме­мо­ся опи­са­ти си­ту­а­цію, як її ба­чать ті, хто сьо­го­дні жи­ве на лі­нії во­гню. Це не про вве­де­н­ня ми­ро­твор­ців чи по­слі­дов­ність ви­ко­на­н­ня пун­ктів Мін­ських угод, це біль­ше про пов­сяк­ден­не. Про жи­т­тя, яке во­но є. По­бут, що за­їдає

Одна з го­лов­них про­блем, про яку го­во­рять лю­ди і яка зяє на ко­жно­го при­їжджо­го по­ро­жні­ми зі­ни­ця­ми ви­би­тих ши­бок та зруй­но­ва­ни­ми фа­са­да­ми стін, — це від­бу­до­ва по­ни­ще­них вій­ною бу­ді­вель. Cи­ту­а­ція гі­бри­дно­го на­пів­ми­ру­на­пів­вій­ни в Єв­ро­пі, до якої при­зве­ла но­ва агре­сив­на по­лі­ти­ка Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, по­ру­ши­ла зви­чний сві­то­вий по­ря­док і впли­ну­ла на по­лі­ти­ку окре­мих кра­їн.

Біль­шою мі­рою це сто­су­є­ться дер­жав з ко­ли­шньо­го ко­му­ні­сти­чно­го та­бо­ру. Поль­ща, яка та­кож ста­ла об’єктом гі­бри­дних атак Крем­ля (Смо­лен­ська ка­та­стро­фа, спри­я­н­ня акти­ві­за­ції уль­тра­пра­вих ра­ди­ка­лів та ін.), на­ма­га­є­ться де­мон­стру­ва­ти окре­мі­шню вну­трі­шню та зов­ні­шню по­лі­ти­ку, яка ін­ко­ли ви­хо­дить за ме­жі стан­дар­тів, узви­ча­є­них в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Су­ча­сна поль­ська вла­да, акцен­ту­ю­чи ува­гу на тра­гі­чних сто­рін­ках спіль­ної істо­рії, про­во­дить істо­ри­чну по­лі­ти­ку, яка ство­рює пев­ні ви­кли­ки на­ціо­наль­ній без­пе­ці Укра­ї­ни.

Пі­сля при­хо­ду до вла­ди пра­вих сил істо­ри­чна те­ма­ти­ка у Поль­щі стає ва­жли­вим еле­мен­том вну­трі­шніх та між­на­ро­дних від­но­син. Но­ва істо­ри­чна по­лі­ти­ка зу­мов­ле­на іден­ти­фі­ка­цій­ною кри­зою, при­чи­ни якої вба­ча­ю­ться у пост­со­ці­а­лі­сти­чних транс­фор­ма­ці­ях, всту­пі в ЄС і по­ши­рен­ні лі­бе­раль­ної еко­но­мі­ки, ети­ки спо­жи­ва­цтва і то­ле­ран­тно­сті, ні­ве­лю­ван­ні ка­то­ли­цьких та на­ціо­наль­них цін­но­стей, зна­чної мі­гра­ції по­ля­ків у за­мо­жні кра­ї­ни Єв­ро­пи (від­со­ток та­ких мі­гран­тів до­сяг 5% на­се­ле­н­ня), фор­му­ван­ні ко­смо­по­лі­ти­чних на­стро­їв та роз­ми­ван­ні поль­ської тра­ди­цій­ної іден­ти­чно­сті.

Вступ до НАТО акту­а­лі­зу­вав те­му па­трі­о­ти­зму, оскіль­ки, за твер­дже­н­ням кон­сер­ва­то­рів, для во­я­ків сти­му­лом ри­зи­ку­ва­ти жи­т­тям має бу­ти поль­ська на­ціо­наль­на ідея, а не єв­ро­пей­ські лі­бе­раль­ні мер­кан­тиль­ні цін­но­сті. На­плив у кра­ї­ну укра­їн­ських за­ро­бі­тчан (до 1,3 млн укра­їн­ців пра­цю­ють у Поль­щі)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.