Хо­вай­те ва­ші гро­ши­ки по бан­ках і ку­тках

Хто і чо­му в Укра­ї­ні ви­ко­ри­сто­вує офшо­ри

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Укра­ї­на здри­гну­ла­ся від чер­го­вої звіс­тки про те, що 74% всіх екс­порт­них опе­ра­цій в кра­ї­ні здій­сню­ють за не­пря­ми­ми кон­тра­кта­ми, тоб­то че­рез офшо­ри.

Про­бле­ма на­ро­стає, і не ли­ше в Укра­ї­ні. Сві­то­ва спіль­но­та, яка та­кож дав­но стур­бо­ва­на мас­шта­ба­ми агре­сив­но­го по­да­тко­во­го пла­ну­ва­н­ня, вже вда­є­ться до екс­тра­ор­ди­нар­них за­хо­дів з про­ти­дії цьо­му яви­щу. Ав­тор бес­тсе­ле­ра «The Hidden Wealth of Nations» Ге­брі­ель Цу­кман, який сьо­го­дні є одним з най­впли­во­ві­ших до­слі­дни­ків офшо­рів, під­ра­ху­вав: якщо США змо­жуть зве­сти до ну­ля еро­зію ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня, що від­бу­ва­є­ться вна­слі­док офшо­ри­за­ції, це при­зве­де до збіль­ше­н­ня по­да­тко­вих над­хо­джень що­най­мен­ше на 20% для всіх пла­тни­ків і на­сам­пе­ред для най­більш за­мо­жних. Для остан­ніх зро­ста­н­ня по­да­тко­вих зо­бов’язань в аб­со­лю­тних роз­мі­рах бу­де най­біль­шим, оскіль­ки в США 1% най­за­мо­жні­ших гро­ма­дян за­без­пе­чує 40% усіх по­да­тко­вих над­хо­джень від спла­ти фе­де­раль­но­го при­бу­тко­во­го по­да­тку з гро­ма­дян.

Уже книж­ко­вим став кейc ком­па­нії Apple, яку Єв­ро­пей­ська ко­мі­сія зви­ну­ва­чує в отри­ман­ні шту­чних по­да­тко­вих пре­фе­рен­цій від уря­ду Ір­лан­дії, що при­зве­ли до змен­ше­н­ня су­ми по­да­тко­во­го зо­бов’яза­н­ня при спла­ті кор­по­ра­тив­но­го при­бу­тко­во­го по­да­тку в роз­мі­рі 13 млрд єв­ро. На­віть для за­мо­жної Ір­лан­дії це ве­ли­ка су­ма, і во­ни від­мов­ля­ю­ться її від­шко­до­ву­ва­ти до­бро­віль­но. Ни­ні спра­ва в Єв­ро­пей­сько­му су­ді спра­ве­дли­во­сті.

Ро­зу­мі­ю­чи, що в гло­баль­но­му сві­ті бо­ро­ти­ся з офшо­ра­ми са­мо­туж­ки одна кра­ї­на, на­віть та­ка по­ту­жна як США, не в змо­зі, кра­ї­ни ОЕСР у 2013 р. за­по­ча­тку­ва­ли на­дна­ціо­наль­ний про­ект BEPS (хо­ча до пев­ної мі­ри FATCA США є про­то­ти­пом BEPS), який пе­ред­ба­чає 15 кро­ків за від­по­від­ни­ми на­пря­ма­ми з ме­тою на­бли­зи­ти на­ціо­наль­ні пра­кти­ки опо­да­тку­ва­н­ня та під­хо­ди що­до адмі­ні­стру­ва­н­ня по­да­тків до єди­но­го «Как мы здесь жи­вем —

ве­ли­кая тай­на. Все кри­чат «ви­ра»,

а выхо­дит «май­на»…» стан­дар­ту. За оцін­ка­ми екс­пер­тів ОЕСР, що­рі­чні втра­ти бю­дже­ту кра­їн сві­ту в ре­зуль­та­ті еро­зії ба­зи опо­да­тку­ва­н­ня та пе­ре­мі­ще­н­ня при­бу­тків (це, вла­сне, й є роз­ши­фров­кою абре­ві­а­ту­ри BEPS) ся­га­ють від 100 до 240 млрд дол. США. То­му вже за­раз до цьо­го про­е­кту при­єд­на­ли­ся по­над 100 кра­їн сві­ту, 84 з яких уже за­де­кла­ру­ва­ли своє ба­жа­н­ня обмі­ню­ва­ти­ся в рам­ках цьо­го про­е­кту ре­ле­ван­тною по­да­тко­вою ін­фор­ма­ці­єю.

Під ти­ском сві­то­вої спіль­но­ти впер­ше за май­же сто ро­ків фун­кціо­ну­ва­н­ня офшо­рів у 2016 р. та­кі фі­нан­со­ві цен­три, як Швей­ца­рія, Лю­ксем­бург, Джер­сі, Гон­конг та ін­ші, по­ча­ли роз­кри­ва­ти ін­фор­ма­цію про об­ся­ги де­по­зи­тів, що роз­мі­ще­ні в їхніх бан­ках, не про­сто в агре­го­ва­но­му ви­гля­ді, а на дво­сто­рон­ній осно­ві. Мо­жна ба­га­то спе­ре­ча­ти­ся, який із чин­ни­ків ста­ло­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку основ­ний: ін­ве­сти­ції, спри­я­тли­вий ді­ло­вий клі­мат чи до­сту­пність кре­ди­тів…

Хоч би які ар­гу­мен­ти на ко­ристь цих по­сту­ла­тів ми на­во­ди­ли, го­лов­ним за­ли­ши­ться тру­до­вий вне­сок лю­ди­ни — під­при­єм­ця, ме­не­дже­ра, ін­же­не­ра, ро­бі­тни­ка. Від ідеї до вті­ле­н­ня, від куль­ма­на до хма­ро­чо­са, — без лю­ди­ни не обі­йти­ся ні­де, скіль­ки б ми не пи­ша­ли­ся ав­то­ма­та­ми і комп’юте­ра­ми. Є ма­те­ма­ти­чна за­ле­жність між кіль­кі­стю пра­цю­ю­чих та при­ро­стом ВВП, і ті кра­ї­ни, ко­трі від­ста­ють від кон­ку­рен­тів, на­сам­пе­ред на­ма­га­ю­ться на­ро­сти­ти ква­лі­фі­ко­ва­ну ро­бо­чу си­лу, до­да­ю­чи до неї і під­при­єм­ни­цькі умо­ви, і ін­но­ва­ції, і мо­дер­ні­за­цію.

А якщо кіль­кість лю­дей змен­шу­є­ться? Хто за­ми­слю­вав­ся над тим, що в та­ких умо­вах усі роз­мо­ви про май­бу­тнє зро­ста­н­ня, вда­лі ре­фор­ми та кві­ту­чу кра­ї­ну — мар­ні? Ко­му бу­ду­ва­ти лі­та­ки, на­вча­ти ді­тей, сі­я­ти і зби­ра­ти хліб? У на­шо­му укра­їн­сько­му жит­ті вже є та­кий факт, ко­ли єв­ро­пей­ський ін­ве­стор ви­рі­шив по­бу­ду­ва­ти в кра­ї­ні за­вод, але зго­дом від­мо­вив­ся від про­е­кту, бо… не на­зби­рав пер­со­на­лу, перш за все — лю­дей ро­бі­тни­чих про­фе­сій. Чи не та­ка до­ля че­кає ско­ро всю кра­ї­ну?

За да­ни­ми Держ­ста­ту, на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни що­рі­чно змен­шу­є­ться на 170–180 тис. осіб, — це так, як із ма­пи кра­ї­ни зни­кає до­во­лі ве­ли­ке мі­сто. При цьо­му тем­пи за­зна­че­но­го сум­но­го про­це­су зро­ста­ють: за сі­чень-сер­пень 2017 р. нас ста­ло мен­ше на 139,6 тис., то­му за під­сум­ка­ми ро­ку мо­жна очі­ку­ва­ти ско­ро­че­н­ня до 200 тис. ВООЗ на­зи­ває Укра­ї­ну в п’ятір­ці дер­жав із най­ви­щою ди­на­мі­кою ско­ро­че­н­ня на­се­ле­н­ня. Ни­ні на 100 смер­тей при­па­дає ли­ше 61 на­ро­дже­н­ня, а це є озна­кою де­по­пу­ля­ції. Зно­ву на­бли­жа­є­ться цей ко­ли­шній «чер­во­ний день ка­лен­да­ря».

Вже ко­трий рік йо­го не­має се­ред офі­цій­них від­зна­чень в Укра­ї­ні, і, на від­мі­ну від ін­ших ра­дян­ських ре­лі­ктів (23 лю­то­го, 9 трав­ня), цей день уже справ­ді по­сту­по­во від­хо­дить у ми­ну­ле. Ди­ви­шся на ка­лен­дар, ба­чиш да­ту «7 ли­сто­па­да», й ні­чо­го спер­шу не спа­дає на дум­ку, ли­ше по­тім: а-а-а-а, це ж той день… Який пам’ята­єш із ди­тин­ства уро­чи­сти­ми де­мон­стра­ці­я­ми, транс­па­ран­та­ми, вій­сько­ви­ми па­ра­да­ми. Па­ра­ди бу­ли, зві­сно, най­ці­ка­ві­ші. Струн­кі ше­ре­ги де­сан­тни­ків, си­зий дим від тан­ків, здо­ро­ве­зні ков­ба­си між­кон­ти­нен­таль­них ра­кет. По­ту­га, міць. Сві­то­ва мі­сія. Якісь го­лов­ні ді­ду­га­ни на Мав­зо­леї ви­ма­ху­ють на­зу­стріч ща­сли­вим облич­чям ра­дян­ських гро­ма­дян. По те­ле­ві­зо­ру — «Ле­нін у жов­тні», «Апа­сіо­на­та» або «Ко­му­ніст». Або щось ін­ше, так са­мо па­фо­сне й ідей­но без­до­ган­не. І во­но ми­ну­ло, хо­ча цей день справ­ді має все­сві­тньо-істо­ри­чне зна­че­н­ня. Тіль­ки пе­ре­ва­жно та­ке, що від­зна­ча­ти не ду­же кор­тить.

Остан­ні два па­ра­ди на Хре­ща­ти­ку на День Не­за­ле­жно­сті по­ка­за­ли: успад­ко­ва­на ра­дян­ська фор­ма за­мі­ни­ла­ся на­ре­шті на фор­му укра­їн­ську — з опер­тям на 100-рі­чну дав­ни­ну. Ба­чи­мо і «пе­тлю­рів­щи­ну», і «ско­ро­пад­щи­ну». Але яку епо­ху за­вер­шує цей акт уро­чи­сто­го па­ді­н­ня з укра­їн­сько­го ка­шке­та чер­во­ної зір­ки? Ту, яка роз­по­ча­ла­ся з її по­явою. Адже «Ве­ли­кій

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.