Зем­ля і лю­ди

Не­при­че­са­ні дум­ки на зе­мель­ну те­му

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ана­то­лій ТКАЧУК,

го­лов­ний екс­перт гру­пи «Де­цен­тра­лі­за­ція» Ре­а­ні­ма­цій­но­го па­ке­та ре­форм, ди­ре­ктор з пи­тань на­у­ки та роз­ви­тку Ін­сти­ту­ту гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства Укра­їн­ці — зем­ле­лю­би. Бу­де зем­ли­ця, не про­па­дуть.

Зав­жди, про­тя­гом на­пев­не ти­ся­чо­літь, укра­їн­ська зем­ля ря­ту­ва­ла на­ших пред­ків у рі­зних на­па­стях. За­во­йов­ни­ки при­хо­ди­ли і про­па­да­ли, а укра­ї­нець сі­яв «жи­то-пше­ни­цю й уся­ку па­шни­цю» та ба­чив тих за­во­йов­ни­ків «гли­бо­ко в но­сі». Зем­ля у нас ча­сто ста­ва­ла при­чи­ною жор­сто­ких пов­стань, ко­ли рі­зні оку­пан­ти чи прой­ди­сві­ти та­ки за­би­ра­ли в укра­їн­ців зем­лю. То­ді за­го­ни се­лян пе­ре­тво­рю­ва­ли­ся на без­стра­шних і жор­сто­ких во­ї­нів, яких до­сі з остра­хом та лю­т­тю зга­ду­ють на­ші де­які су­сі­ди.

Са­ме то­му зе­мель­не пи­та­н­ня бу­ло ду­же чу­тли­вим для укра­їн­ця в ми­ну­ло­му. Та­ким во­но за­ли­ша­є­ться і за­раз, в умо­вах на­ра­зі до­сить не­зви­чних: ви­со­кої ур­ба­ні­за­ції та пра­кти­чно від­су­тно­сті сіль­сько­го фер­мер­ства і кур­куль­ства.

Нав­ко­ло зе­мель­но­го пи­та­н­ня, чи­тай — «зе­мель­ної ре­фор­ми», існує ку­па спе­ку­ля­цій. Рі­зні по­лі­ти­ки чи, рад­ше, по­лі­ти­ка­ни на­ма­га­ю­ться здо­бу­ти со­бі ви­щі рей­тин­ги, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи щем­ли­вість укра­їн­сько­го ду­ху що­до зем­лі. От і ни­ні зем­ля зно­ву ста­ла те­мою чи не но­мер один пі­сля вій­ни на Схо­ді.

Про­да­ва­ти чи не про­да­ва­ти? Де­ри­ба­ни­ти за­ли­шки чи не… та­ки де­ри­ба­ни­ти? Хто це має ро­би­ти і як швид­ко? Си­ту­а­ція на сьо­го­дні: ци­фри для роз­ду­мів Зе­мель­ний фонд Укра­ї­ни (60,4 млн га) ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ви­со­ким рів­нем осво­є­но­сті. Осно­ву зе­мель­них ре­сур­сів скла­да­ють сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя, які за­йма­ють 41,5 млн га (68,8% фон­ду). У при­ва­тну вла­сність пе­ре­да­но 72,4% сіль­го­спу­гідь, у то­му чи­слі 80,9% ріл­лі для ви­ко­ри­ста­н­ня за ці­льо­вим при­зна­че­н­ням — сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва. Пра­во на зе­мель­ну час­тку (пай) на­бу­ли 6,9 млн осіб, з яких пов­но­прав­ни­ми вла­сни­ка­ми з отри­ма­н­ням дер­жав­них актів ста­ли 6,7 млн гро­ма­дян.

Тоб­то із 41,5 млн га зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня у при­ва­тній вла­сно­сті пе­ре­бу­ває 31 млн, у дер­жав­ній — 10,5 млн га сіль­го­спу­гідь, а та­кож май­же всі лі­си та во­ди. Ста­ном на 1 сі­чня 2010 р. за­галь­на пло­ща на­се­ле­них пун­ктів ста­но­ви­ла 7424 тис. га. На сьо­го­дні ця те­ри­то­рія ще де­що зро­сла, хо­ча основ­на ди­на­мі­ка роз­ши­ре­н­ня меж на­се­ле­них пун­ктів при­па­ла якраз на ро­ки бур­хли­во­го бу­дів­ни­цтва — 2002–2010-ті, ко­ли ще за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів бу­ло ба­га­то не­роз­по­ді­ле­них між при­ва­тни­ми осо­ба­ми зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня. Вклю­че­н­ня цих зе­мель у ме­жі се­ла да­ва­ло змо­гу швид­ко змі­ни­ти ці­льо­ве при­зна­че­н­ня зе­мель, роз­ді­ли­ти їх і розда­ти фі­зи­чним осо­бам для при­ва­ти­за­ції.

Пло­ща за­бу­до­ва­них зе­мель за ро­ки не­за­ле­жно­сті зро­сла ду­же сут­тє­во: з 566,6 тис. га, або 0,9%, у 1990 р. до 2550,4 тис. га, або 4,2% від усіх зе­мель, у 2015му. При­ріст ста­но­вив 1983,8 тис. га, або в 3,5 ра­зу! При цьо­му чи­сель­ність на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни змен­ши­ла­ся близь­ко на 8 млн осіб, або на 15%.

У 2017 р. Укра­ї­на уві­йшла з та­ки­ми основ­ни­ми «зе­мель­ни­ми» про­бле­ма­ми:

1. В Укра­ї­ні від­бу­ло­ся ма­со­ве роз­дер­жав­ле­н­ня зе­мель, і те­пер у при­ва­тній вла­сно­сті пе­ре­бу­ває пе­ре­ва­жна біль­шість зе­мель­но­го фон­ду.

2. Зем­лі при­ва­тної вла­сно­сті жи­тло­вої за­бу­до­ви, ко­мер­цій­но­го/ви­ро­бни­чо­го при­зна­че­н­ня віль­но про­да­ю­ться та ку­пу­ю­ться.

3. Зем­лі при­ва­тної вла­сно­сті сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня (паї), що на­ле­жать 6,7 млн укра­їн­ських гро­ма­дян, не мо­жуть про­да­ва­ти­ся-ку­пу­ва­ти­ся, то­му пе­ре­ва­жно пе­ре­да­ні в дов­го­стро­ко­ву орен­ду сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам, перш за все агро­хол­дин­гам.

4. Сіль­ське го­спо­дар­ство Укра­ї­ни пе­ре­тво­ри­ло­ся на до­сить ефе­ктив­не та кон­ку­рен­тне на сві­то­вих рин­ках ви­со­ко­то­вар­не ви­ро­бни­цтво, яке є до­ста­тньо мо­но­по­лі­зо­ва­ним і вузь­ко­спе­ці­а­лі­зо­ва­ним, тож дає обме­же­ну кіль­кість ро­бо­чих місць у сіль­ських те­ри­то­рі­ях.

5. 10,5 млн га сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті ви­гля­да­ють до­сить ла­сим шма­тком для їх швид­ко­го роз­по­ді­лу у при­ва­тну вла­сність, то­му ко­жен раз пе­ред за­вер­ше­н­ням тер­мі­ну дії мо­ра­то­рію на про­даж зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня з’яв­ля­ю­ться іні­ці­а­ти­ви по­ча­ти «ри­нок зем­лі» із про­да­жу са­ме дер­жав­них зе­мель.

6. Ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, які уже дав­но роз­да­ли зем­лі у при­ва­тну вла­сність у ме­жах на­се­ле­них пун­ктів, ви­ма­га­ють пе­ре­да­ти за­ли­шки зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті, що роз­та­шо­ва­ні за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів, у їхнє роз­по­ря­дже­н­ня.

7. Най­пер­спе­ктив­ні­ші при­бе­ре­жні зем­лі бі­ля мо­рів, озер і рі­чок уже при­ва­тні, і до­ступ до во­дойм для біль­шо­сті лю­дей за­кри­тий.

8. Уряд іні­ці­ює під­трим­ку сі­мей­них ферм. Ідея «пів­міль­йо­на сі­мей­них ферм» бро­дить Укра­ї­ною.

9. Ве­те­ра­ни АТО на­ма­га­ю­ться отри­ма­ти обі­ця­ну зем­лю, і це про­во­кує про­бле­ми і скан­да­ли.

От­же, про­бле­ми є, во­ни оче­ви­дні і по­тре­бу­ють ви­рі­ше­н­ня си­стем­но, а не «як ви­йде», адже віль­них зе­мель уже пра­кти­чно не за­ли­ши­ло­ся, про що свід­чать ци­фри, на­ве­де­ні ви­ще.

Те­пер про го­лов­не. Що з цим ро­би­ти? Яким має бу­ти за­вер­ше­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми, роз­по­ча­тої ще на по­ча­тку 90-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя?

По су­ті, сьо­го­дні основ­ні ідеї за­вер­ше­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми зво­дя­ться до двох по­зи­цій: за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та на­да­н­ня пра­ва на роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Пи­та­н­ня змі­ни па­ра­ди­гми сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва в Укра­ї­ні для роз­ши­ре­н­ня зайня­то­сті у сіль­ських те­ри­то­рі­ях якось са­мо со­бою ві­ді­йшло ку­дись да­ле­ко.

За фа­ктом по­трі­бно роз­гля­да­ти пи­та­н­ня рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та пе­ре­да­чі в роз­по­ря­дже­н­ня ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті ра­зом, адже тут ба­га­то вза­є­мозв’яз­ків. Про­да­ва­ти чи ку­пу­ва­ти? Що­до обі­гу зе­мель сіль­госп­при­зна­че­н­ня зла­ма­но вже ку­пу спи­сів. Ба­га­то хто з по­лі­ти­ків уже всти­гнув кіль­ка ра­зів змі­ни­ти свою по­зи­цію що­до пра­ва укра­їн­ців про­да­ва­ти чи ку­пу­ва­ти та­кі зем­лі. Ни­ні­шній уряд ні­би­то пла­ну­вав вне­сти за­ко­но­про­ект про обіг зе­мель на роз­гляд Вер­хов­ної Ра­ди у жов­тні. Про­те не­ві­до­мо, який за­ко­но­про­ект має на ува­зі за­сту­пник мі­ні­стра аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства.

Адже по­ки що уря­до­во­го за­ко­но­про­е­кту не­має, а за­мість ньо­го у пар­ла­мен­ті за­ре­є­стро­ва­но за­ко­но­про­ект про обіг зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня №5535, який аж над­то спро­щує під­хо­ди до ку­пів­лі-про­да­жу зе­мель с/г при­зна­че­н­ня і на­віть до­зво­ляє ку­пу­ва­ти та­кі зем­лі іно­зем­ця­ми, чо­го не бу­ло в жо­дно­му із за­ко­но­про­е­ктів, які з’яв­ля­ли­ся ра­ні­ше, на­віть у ча­си пре­зи­дент­ства Яну­ко­ви­ча.

У будь-яко­му ра­зі ми ма­є­мо си­ту­а­цію, ко­ли 6,7 млн укра­їн­ських гро­ма­дян во­ло­ді­ють 31 млн га зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але не мо­жуть їх про­да­ва­ти. Ще 10,5 млн га сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель пе­ре­бу­ва­ють у дер­жав­ній вла­сно­сті, які дер­жа­ва не мо­же про­да­ва­ти.

І при­ва­тні вла­сни­ки, і дер­жа­ва до­сить успі­шно біль­шість сво­їх зе­мель уже зда­ли в орен­ду. Але від­су­тність рин­ку зе­мель с/г при­зна­че­н­ня ви­гля­дає де­що не по-люд­ськи що­до тих се­лян, яким уже до­сить дав­но вру­чи­ли дер­жав­ні акти на пра­во вла­сно­сті на зем­лю, але так і не да­ли мо­жли­во­сті роз­по­ря­ди­ти­ся ці­єю вла­сні­стю. Ці­ка­вин­кою тут є на­віть не те, що вла­сник не має пра­ва про­да­ти свою вла­сність, а те, з яким за­па­лом на­ма­га­ю­ться по­дов­жу­ва­ти цю за­бо­ро­ну най­за­тя­ті­ші за­хи­сни­ки се­лян.

Пі­сля чер­го­во­го по­дов­же­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж зе­мель з’яви­ли­ся но­ві іні­ці­а­ти­ви — за­по­ча­тку­ва­ти ри­нок зем­лі не з обі­гу зе­мель при­ва­тних, а з про­да­жу зе­мель дер­жав­них. Але тут не все так про­сто. Про­даж дер­жав­них зе­мель, як і май­на, є до­сить ускла­дне­ним за про­це­ду­ра­ми, до ньо­го при­ку­то при­скі­пли­ву ува­гу кон­тро­лю­ю­чих і пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. На­пев­не то­му сьо­го­дні ми ма­є­мо ці­ка­ву си­ту­а­цію, ко­ли ін­те­ре­си зов­сім рі­зних суб’єктів що­до дер­жав­них зе­мель с/г при­зна­че­н­ня збі­гли­ся. Хто в цьо­му сьо­го­дні за­ці­кав­ле­ний най­біль­ше? По-пер­ше, агро­хол­дин­ги та по­лі­ти­чні гру­пи, які їх об­слу­го­ву­ють. Адже для них ду­же ва­жли­во ство­ри­ти та­кі умо­ви, за яких ри­нок зе­мель був би ма­кси­маль­но не­кон­тро­льо­ва­ний з бо­ку дер­жа­ви. А мі­ні­мі­зу­ва­ти вплив дер­жа­ви на ри­нок зем­лі мо­жна, по­зба­вив­ши дер­жа­ву вла­сно­го зе­мель­но­го бан­ку, аби во­на не бу­ла грав­цем на рин­ку. Са­ме то­му швид­ка при­ва­ти­за­ція дер­жав­них зе­мель на ру­ку та­ким суб’єктам.

По-дру­ге, ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад. ¯хня ло­гі­ка про­ста: ми тут жи­ве­мо, то­му ма­є­мо роз­по­ря­джа­ти­ся ці­єю зем­лею.

До цьо­го емо­цій­но­го сприйня­т­тя, яке вла­сти­ве всім укра­їн­цям, мо­жна до­да­ти й ба­га­то ін­ших ро­зум­них тез: зем­ля є основ­ним ре­сур­сом гро­ма­ди; отри­мав­ши зем­лю за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів, ми ма­ти­ме­мо мо­жли­вість за­лу­чи­ти но­вих ін­ве­сто­рів і за­жи­ве­мо ща­сли­во та ба­га­то.

Ло­гі­ку ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня мо­жна зро­зу­мі­ти. Але ва­жли­во по­ба­чи­ти і ри­зи­ки від та­ко­го альян­су са­мов­ря­ду­ва­н­ня та агро­ви­ро­бни­ків.

Тро­хи екс­кур­су. Го­лов­не обви­ну­ва­че­н­ня дер­жа­ви у не­ра­ціо­наль­но­му ви­ко­ри­стан­ні зе­мель пов’яза­не з ді­яль­ні­стю її ор­га­нів, які в рі­зні ча­си ма­ли пра­во на­ді­ля­ти осіб зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми без­пла­тно із зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів. При цьо­му ча­сто це дій­ство від­бу­ва­ло­ся у від­вер­то ко­ру­пцій­ний спо­сіб, а ке­рів­ни­ки ра­йон­них «зе­мів» осо­бли­во нав­ко­ло ве­ли­ких міст швид­ко ста­ва­ли міль­йо­не­ра­ми, а зго­дом фі­гу­ран­та­ми справ про ха­бар­ни­цтво. Аби зро­зу­мі­ти це, вар­то ли­ше по­гля­ну­ти на кар­ти де­яких при­бе­ре­жних те­ри­то­рій. На­при­клад Стра­хо­ліс­ся на Ки­їв­щи­ні, де вла­сни­ки но­во­бу­дов бі­ля Ки­їв­сько­го мо­ря про­ри­ли ка­на­ли від сво­їх га­ра­жів до во­ди. Та­ка ж си­ту­а­ція на Де­сні та Дні­прі бі­ля Ки­є­ва.

Чи не грі­ши­ли тим са­мим ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, роз­да­ю­чи зем­лі під за­бу­до­ву пря­мо на бе­ре­гах во­дойм? Грі­ши­ли та­кож. При­кла­дів ба­га­то і не тіль­ки на вну­трі­шніх во­до­ймах, а й на бе­ре­зі мо­ря в Оде­сі чи За­то­ці, чи де­ін­де на Дні­стрі або Бу­зі…

Що сто­су­є­ться де­ри­ба­ну зе­мель, то по­шу­ко­ва си­сте­ма Ін­тер­не­ту дає де­ся­тки та­ких при­кла­дів як ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди, так і ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Уза­га­лі мо­жна по­ба­чи­ти кіль­ка кла­си­чних спосо­бів швид­кої при­ва­ти­за­ції дер­жав­них зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, які ре­а­лі­зо­ву­ва­лись ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди або ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Спо­сіб 1. Отри­ма­н­ня зем­лі в ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди, який та­ки­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми на­ді­ле­ний (на­зви їх уже не­о­дно­ра­зо­во змі­ню­ва­ли­ся).

На­при­клад, ви­ді­ле­н­ня 2 га зем­лі одній осо­бі для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства за ме­жа­ми на­се­ле­но­го пун­кту, ба­жа­но десь не­да­ле­ко від мі­ста чи до­ро­ги. Зна­хо­ди­ться кон­такт з по­трі­бною по­са­до­вою осо­бою, по­да­є­ться за­ява… Да­лі де­які ви­тра­ти, і осо­ба ста­є­те вла­сни­ком зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, але ні­хто її ні­ко­ли не зму­шує тим сіль­ським го­спо­дар­ством на цій ді­лян­ці за­йма­ти­ся. Якщо во­на ба­жає там бу­ду­ва­ти­ся — не про­бле­ма, пря­мої за­бо­ро­ни не­має, ле­га­лі­зу­ва­ти бу­дів­ни­цтво по­тім та­кож не­скла­дно. Мо­жна змі­ни­ти ці­льо­ве при­зна­че­н­ня ці­єї зе­мель­ної ді­лян­ки, про­сто це тя­гне за со­бою до­да­тко­ві ви­тра­ти. Вар­то за­ува­жи­ти, що ча­сто ці­лі квар­та­ли ко­те­джних мі­сте­чок по­бли­зу ве­ли­ких міст бу­ли по­бу­до­ва­ні на та­ких зем­лях, ви­ді­ле­них по­ча­тко­во для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства і «без­пла­тно».

Спо­сіб 2. Отри­ма­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки в ме­жах на­се­ле­но­го пун­кту — під бу­дів­ни­цтво чи під осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство (го­род). Це про­сті­ший і ча­сто де­шев­ший спо­сіб отри­ма­ти зе­мель­ну ді­лян­ку за умо­ви, що осо­бі по­трі­бна ли­ше одна/кіль­ка ді­ля­нок, і у ме­жах на­се­ле­но­го пун­кту є віль­ні зе­мель­ні ді­лян­ки. Як пра­ви­ло, в ме­жах на­се­ле­них пун­ктів віль­них зе­мель ко­му­наль­ної чи дер­жав­ної вла­сно­сті не­ба­га­то, то­му ви­ни­ка­ють пев­ні скла­дно­щі. Але їх мо­жна здо­ла­ти шля­хом вклю­че­н­ня у ме­жі се­ла, се­ли­ща, мі­ста до­да­тко­вих зе­мель рі­зно­го ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня. Для се­ла та­ке рі­ше­н­ня при­ймає ра­йон­на ра­да, для се­ли­ща — обла­сна, для мі­ста — Вер­хов­на Ра­да. Ци­ми мо­жли­во­стя­ми в основ­но­му ско­ри­ста­ли­ся се­ла та се­ли­ща, що при­зве­ло до сут­тє­вої змі­ни їх те­ри­то­рії. На­при­клад, Шпи­тьки (пе­ред­мі­стя Ки­є­ва) збіль­ши­ли­ся з 592 до 1265 га, Лі­сне (пе­ред­мі­стя Ки­є­ва) — з 235 до 770 га. Та­ких при­кла­дів по Укра­ї­ні со­тні.

А да­лі зно­ву все про­сто. Змі­на ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня — ком­пе­тен­ція мі­сце­вої ра­ди… У ре­зуль­та­ті — ку­пів­ля-про­даж, за­бу­до­ва. І ра­птом ви­яв­ля­є­ться, що уже не­має зе­мель не тіль­ки для па­со­вищ, а й для роз­мі­ще­н­ня со­ці­аль­них за­кла­дів у се­лах, це при­то­му, що Укра­ї­на має до­сить низь­ку щіль­ність на­се­ле­н­ня по­рів­ня­но з ін­ши­ми кра­ї­на­ми Єв­ро­пи. Зем­лі у нас те­о­ре­ти­чно ду­же ба­га­то, а от віль­них ді­ля­нок пу­блі­чної вла­сно­сті пра­кти­чно не­має.

От­же, ко­ро­ткий ана­ліз роз­ба­за­рю­ва­н­ня зе­мель ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди та ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня по­ка­зує: про­бле­ма не у то­му, хто роз­дає зем­лю, а у то­му, що зем­лю мо­жна розда­ти «без­пла­тно», тоб­то отри­ма­ти на та­кій роз­да­чі ду­же ви­со­ку «рен­та­бель­ність». Са­ме це і штов­хає ба­га­тьох на по­ру­ше­н­ня за­ко­нів.

Ще одні­єю при­чи­ною без­дум­но­го чи, рад­ше, без­дар­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня зе­мель у при­ро­до­охо­рон­них, при­бе­ре­жних зо­нах є від­су­тність про­сто­ро­во­го пла­ну­ва­н­ня цих те­ри­то­рій. Те­ри­то­рії по­за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів не ма­ють де­таль­но­го пла­ну­ва­н­ня. Якщо схе­ма те­ри­то­рії обла­сті ще є, то у ра­йо­ні, як пра­ви­ло, цьо­го не­має вза­га­лі. А зе­мель­не за­ко­но­дав­ство не пе­ред­ба­чає жорс­ткої прив’яз­ки ви­ді­ле­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки, на­при­клад, «під осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство» із схе­мою пла­ну­ва­н­ня ра­йо­ну чи сіль­ра­ди. Та­кий вид до­ку­мен­та­ції, як схе­ма пла­ну­ва­н­ня те­ри­то­рії сіль­ра­ди, бу­ло ска­со­ва­но в 2010 р. у пе­рі­од Аза­ро­ва— Яну­ко­ви­ча. Це якраз і при­зво­дить до ха­о­су у тво­рен­ні про­сто­ру на­ших сіл, се­лищ і міст. Адже ви­яв­ля­є­ться, що бі­ля са­мо­го мі­ста чи се­ли­ща з’яв­ля­ю­ться ба­га­то­по­вер­хо­ві квар­та­ли, які не впи­су­ю­ться у ме­ре­жу до­ріг і для яких не пе­ред­ба­че­на на­яв­ність ди­тя­чих сад­ків чи шкіл.

На осно­ві до­сві­ду роз­по­ря­дже­н­ня пу­блі­чни­ми зем­ля­ми ор­га­на­ми ви­ко­нав­чої вла­ди та ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня мо­жна зро­би­ти пев­ні ви­снов­ки що­до май­бу­тніх кро­ків у зе­мель­ній ре­фор­мі.

Ви­гля­дає ло­гі­чним, що на­ді­ле­н­ня осіб зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми за ра­ху­нок зе­мель дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті має здій­сню­ва­ти­ся ви­ня­тко­во на осно­ві роз­ро­бле­ної мі­сто­бу­дів­ної до­ку­мен­та­ції — схе­ми пла­ну­ва­н­ня те­ри­то­рії чи ге­не­раль­но­го пла­ну.

Змі­на ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня зе­мель­ної ді­лян­ки, а та­кож її по­діл чи кон­со­лі­да­ція ма­ють від­бу­ва­ти­ся та­кож на осно­ві мі­сто­бу­дів­ної до­ку­мен­та­ції.

У ра­зі до­ціль­но­сті ко­ре­гу­ва­н­ня мі­сто­бу­дів­ної до­ку­мен­та­ції до по­треб вла­сни­ка зе­мель­ної ді­лян­ки має бу­ти прой­де­ний увесь цикл узго­дже­н­ня но­вих пла­ну­валь­них рі­шень з оцін­кою впли­ву мо­жли­вих змін на ри­зи­ки що­до роз­ви­тку гро­ма­ди, змі­ни се­ре­до­ви­ща про­жи­ва­н­ня лю­ди­ни.

Має бу­ти пе­ред­ба­че­ний ме­ха­нізм ді­є­во­го кон­тро­лю над ви­ко­ри­ста­н­ням зе­мель­ної ді­лян­ки по­за ці­льо­вим при­зна­че­н­ням та не від­по­від­но до пла­ну­валь­ної до­ку­мен­та­ції.

Про­це­ду­ри ви­ді­ле­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок ма­ють бу­ти зро­зумі­ли­ми, про­зо­ри­ми і та­ки­ми, що мі­ні­мі­зу­ють ко­ру­пцій­ні ри­зи­ки.

За­про­ва­дже­н­ня рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня мо­жли­ве пе­ре­д­усім із на­да­н­ням пра­ва ку­пів­лі­про­да­жу зе­мель при­ва­тної вла­сно­сті, із за­без­пе­че­н­ням при цьо­му актив­ної ро­лі дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ку зем­лі.

По су­ті, що ро­би­ти, ні­би ві­до­мо усім, але як розв’яза­ти про­бле­ми, ви­хо­дя­чи із по­лі­ти­чно­го фор­ма­ту­ва­н­ня пар­ла­мент­ських та по­за­пар­ла­мент­ських сил, — не­зро­зумі­ло. Ве­кто­ри по­лі­ти­чних та еко­но­мі­чних акто­рів рі­зні, а май­дан­чи­ка для пре­дме­тно­го обго­во­ре­н­ня озна­че­них ви­ще про­блем не існує.

Без від­кри­то­го діа­ло­гу між усі­ма клю­чо­ви­ми по­лі­ти­чни­ми та еко­но­мі­чни­ми грав­ця­ми, без роз­гля­ду про­бле­ми май­бу­тньо­го рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня ра­зом із під­хо­да­ми що­до роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми вре­гу­лю­ва­ти пи­та­н­ня за­вер­ше­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми в ін­те­ре­сах май­бу­тньо­го роз­ви­тку те­ри­то­рі­аль­них гро­мад та дер­жа­ви про­сто не­мо­жли­во. Про за­ко­но­про­е­кти №7118 та 7118-1 Пер­шу спро­бу за­ко­но­дав­чо пе­ре­да­ти пра­во роз­по­ря­джа­ти­ся дер­жав­ни­ми зем­ля­ми ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня (ОМС) бу­ло зро­бле­но у за­ко­но­про­е­кті №4355, який на­віть бу­ло прийня­то в пер­шо­му чи­тан­ні, але він так і не ви­йшов на дру­ге. Пер­спе­кти­ви йо­го ухва­ле­н­ня — над­то при­мар­ні, оскіль­ки у про­е­кті ро­би­ться спро­ба по­єд­на­ти ін­те­ре­си рі­зних ло­біст­ських груп: від ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня до агро­хол­дин­гів, узго­ди­ти які над­то скла­дно. По­лі­ти­чних за­яв про не­ми­ну­чість пе­ре­да­чі зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті у роз­по­ря­дже­н­ня ОМС бу­ло так ба­га­то, що від­сту­пи­ти від цьо­го уже не ви­йде.

Са­ме то­му з ме­тою роз­бло­ку­ва­ти те­му пе­ре­да­чі пра­ва роз­по­ря­джа­ти­ся дер­жав­ни­ми зем­ля­ми за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів до ОМС бу­ло під­го­тов­ле­но і по­да­но від уря­ду за­ко­но­про­ект №7118. Іні­ці­а­ти­ва Ка­бмі­ну тут ви­гля­дає рад­ше спро­бою ви­ко­на­ти обі­цян­ку що­до пе­ре­да­чі дер­жав­них зе­мель у роз­по­ря­дже­н­ня ОМС, а не ви­рі­ши­ти про­бле­ми за­вер­ше­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми.

У по­ясню­валь­ній за­пи­сці до за­ко­но­про­е­кту №7118 ме­та про­е­кту ви­гля­дає дій­сно над­то ло­каль­ною: «Основ­ною ме­тою про­е­кту За­ко­ну є роз­ши­ре­н­ня пов­но­ва­жень ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня у га­лу­зі зе­мель­них від­но­син, пе­ре­да­ти сіль­ським, се­ли­щним, мі­ським ра­дам об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад пов­но­ва­же­н­ня з роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми дер­жав­ної вла­сно­сті в ме­жах те­ри­то­рії від­по­від­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад».

Чо­му ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня по­вин­ні роз­по­ря­джа­ти­ся дер­жав­ни­ми зем­ля­ми і як це змен­шить ко­ру­пцію чи дасть по­штовх до стрім­ко­го роз­ви­тку гро­мад, так і не бу­ло по­ясне­но.

Ще одна те­за із по­ясню­валь­ної за­пи­ски по­тре­бує до­да­тко­во­го ко­мен­та­ря: «Для ре­а­лі­за­ції ви­зна­че­них Кон­це­пці­єю зав­дань, за­без­пе­че­н­ня по­всю­дно­сті мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, не­об­хі­дно роз­ши­ри­ти пов­но­ва­же­н­ня ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня у га­лу­зі зе­мель­них від­но­син, пе­ре­да­ти ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад пов­но­ва­же­н­ня з роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми дер­жав­ної вла­сно­сті в ме­жах те­ри­то­рії від­по­від­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад».

По су­ті, ав­то­ри за­пи­ски пі­шли на до­сить шту­чне та вузь­ке ро­зу­мі­н­ня по­всю­дно­сті мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня — роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми. Як уже за­зна­ча­ло­ся ви­ще, най­біль­ша кіль­кість зе­мель в Укра­ї­ні — це зем­лі при­ва­тної вла­сно­сті. Про­те ні­хто не по­ру­шує пи­та­н­ня про пра­во ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня роз­по­ря­джа­ти­ся зем­ля­ми при­ва­тної вла­сно­сті. Чи бу­де в та­ко­му ра­зі ре­а­лі­зо­ва­не по­ня­т­тя «по­всю­дно­сті», якщо то­таль­на біль­шість зе­мель пе­ре­бу­ває по­за ме­жа­ми роз­по­ря­дже­н­ня ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня?

На­справ­ді роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми та «по­всю­дність» мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня не зов­сім ко­ре­спон­ду­ю­ться. Адже «по­всю­дність» озна­чає по­ши­ре­н­ня юрис­ди­кції ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня на всю те­ри­то­рію гро­ма­ди, не­за­ле­жно від то­го, які ка­те­го­рії зе­мель роз­та­шо­ва­ні в ме­жах її те­ри­то­рії і який їхній пра­во­вий ста­тус. Клю­чо­вою про­бле­мою по­ру­ше­н­ня прин­ци­пу «по­всю­дно­сті» мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня є від­су­тність пра­ва те­ри­то­рі­аль­них гро­мад на про­сто­ро­ве пла­ну­ва­н­ня всі­єї сво­єї те­ри­то­рії, а не пра­во вла­сно­сті на зем­лю чи пра­во на роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми дер­жав­ної вла­сно­сті.

Те­пер про основ­ні но­ве­ли за­ко­но­про­е­кту №7118.

Клю­чо­вою по­зи­ці­єю за­ко­но­про­е­кту є змі­ни стат­ті 12 Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни, яки­ми на­да­є­ться пра­во ор­га­нам мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня роз­по­ря­джа­ти­ся дер­жав­ни­ми зем­ля­ми.

Ста­т­тя 12 до­пов­ню­є­ться та­ки­ми пун­кта­ми:

«а) роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми дер­жав­ної вла­сно­сті в ме­жах, ви­зна­че­них цим Ко­де­ксом;

б) пе­ре­да­ча зе­мель­них ді­ля­нок дер­жав­ної вла­сно­сті у вла­сність гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб від­по­від­но до цьо­го Ко­де­ксу;

в) на­да­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок у ко­ри­сту­ва­н­ня із зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті в ме­жах, ви­зна­че­них цим Ко­де­ксом».

На пра­кти­ці це озна­чає, що від­те­пер без­пла­тна пе­ре­да­ча дер­жав­них зе­мель у при­ва­тну вла­сність пе­ре­йде від ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди до ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад. Ко­ру­пцій­ний тиск з ме­тою отри­ма­ти без­пла­тно остан­ній ма­те­рі­аль­ній ре­сурс — зем­лю пе­ре­мі­сти­ться з ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди до ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Якщо до ухва­ле­н­ня та­ких змін в Укра­ї­ні всіх ор­га­нів Дер­жгео­ка­да­стру, які ма­ють пов­но­ва­же­н­ня що­до ви­ді­ле­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок, бу­ло менш як 500 на всю кра­ї­ну, то пі­сля впро­ва­дже­н­ня но­во­го за­ко­ну їх уже бу­де ба­га­то ти­сяч. Швид­кість роз­да­чі дер­жав­них зе­мель зро­сте у де­ся­тки чи со­тні ра­зів!

У ч. 3 стат­ті 20 Зе­мель­но­го ко­де­ксу ви­зна­ча­ю­ться ор­га­ни, що змі­ню­ють ці­льо­ве при­зна­че­н­ня зе­мель при­ва­тної фор­ми вла­сно­сті. Но­ва ре­да­кція пе­ред­ба­чає пра­во змі­ни ці­льо­во­го при­зна­че­н­ня зем­лі «за ме­жа­ми на­се­ле­но­го пун­кту в ме­жах те­ри­то­рії об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, що утво­ре­ні згі­дно із за­ко­ном та пер­спе­ктив­ним пла­ном фор­му­ва­н­ня те­ри­то­рій гро­мад Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим, обла­сті, — від­по­від­ною сіль­ською, се­ли­щною, мі­ською ра­дою».

На пра­кти­ці це озна­ча­ти­ме, що ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня отри­мує мо­жли­вість спо­ча­тку ви­ді­ли­ти фі­зи­чній осо­бі зе­мель­ну ді­лян­ку сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, а пі­сля її оформ­ле­н­ня у вла­сність дру­гим рі­ше­н­ням мо­же бу­ти змі­не­но ці­льо­ве при­зна­че­н­ня ці­єї зе­мель­ної ді­лян­ки, на­при­клад, під за­бу­до­ву чи про­ми­сло­ву зо­ну.

Ще одне но­ве по­ло­же­н­ня прин­ци­по­во­го ха­ра­кте­ру у за­ко­но­про­е­кті №7118 сто­су­є­ться змі­ни під­хо­дів до ви­лу­че­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок дер­жав­ної вла­сно­сті. Ста­т­тя 122 Зе­мель­но­го ко­де­ксу: «4. Сіль­ські, се­ли­щні, мі­ські ра­ди об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, що утво­ре­ні згі­дно із за­ко­ном та пер­спе­ктив­ним пла­ном фор­му­ва­н­ня те­ри­то­рій гро­мад Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим, обла­сті, ви­лу­ча­ють зе­мель­ні ді­лян­ки дер­жав­ної вла­сно­сті, ви­зна­че­ні ча­сти­ною дру­гою стат­ті 122 цьо­го Ко­де­ксу, які пе­ре­бу­ва­ють у по­стій­но­му ко­ри­сту­ван­ні, для всіх по­треб, крім ви­пад­ків, ви­зна­че­них ча­сти­ною де­ся­тою ці­єї стат­ті».

Це та­кож є ці­ка­вою но­ве­лою: зе­мель­ну ді­лян­ку у її вла­сни­ка — дер­жа­ви ви­лу­чає ін­ший, не­дер­жав­ний ор­ган — ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди отри­мує пра­во на­да­н­ня в орен­ду зе­мель дер­жав­ної вла­сно­сті.

За­кон «Про орен­ду зем­лі» отри­мує но­ву ре­да­кцію стат­ті 4 «Орен­до­дав­ці зем­лі»: «Орен­до­дав­ця­ми зе­мель­них ді­ля­нок дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті є Вер­хов­на Ра­да Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим, ор­га­ни ви­ко­нав­чої вла­ди та ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, які пе­ре­да­ють зе­мель­ні ді­лян­ки дер­жав­ної чи ко­му­наль­ної вла­сно­сті у ко­ри­сту­ва­н­ня від­по­від­но до пов­но­ва­жень, ви­зна­че­них стат­тею 122 Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни».

Це озна­ча­ти­ме, що те­пер пе­ре­да­ча в орен­ду зе­мель­них ді­ля­нок, в пер­шу чер­гу це до­ро­ги між па­я­ми, які є на кар­ті, але яких не­має ре­аль­но, і які обро­бля­ю­ться агро­хол­дин­га­ми та фер­ме­ра­ми, став­ків, ін­ших зе­мель­них ді­ля­нок дер­жав­ної вла­сно­сті, за ви­ня­тком не­зна­чних обме­жень, бу­де здій­сню­ва­ти­ся ОМС.

Див­но, але факт: за­ко­но­про­ект №7118 не мі­стить жо­дних норм, які прив’язу­ва­ли б пра­ва ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня на роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми по­за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів до не­об­хі­дно­сті роз­ро­би­ти та за­твер­ди­ти ни­ми про­сто­ро­вої пла­ну­валь­ної до­ку­мен­та­ції на всю те­ри­то­рію гро­ма­ди.

За­ко­но­про­ект №7118 за­про­ва­джує ці­ка­вий ме­ха­нізм роз­по­ря­дже­н­ням дер­жав­ни­ми зем­ля­ми. Зе­мель­на ді­лян­ка фор­маль­но за­ли­ша­є­ться у дер­жав­ній вла­сно­сті, але ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня отри­мує пра­во на пов­не роз­по­ря­дже­н­ня ці­єю ді­лян­кою, аж до її від­чу­же­н­ня. Це є сут­тє­вим обме­же­н­ням пра­ва вла­сни­ка, то­му ви­гля­дає ло­гі­чним пе­ред­ба­чи­ти пев­ні ін­стру­мен­ти кон­тро­лю вла­сни­ка над за­кон­ні­стю рі­шень ор­га­ну що­до від­чу­же­н­ня вла­сно­сті, не ка­жу­чи вже про ефе­ктив­ність чи по­трі­бність та­ко­го від­чу­же­н­ня.

При­кін­це­ві ко­мен­та­рі та де­які про­по­зи­ції:

1. За­ко­но­про­ект №7118 має до­сить ви­со­кі шан­си на ухва­ле­н­ня, оскіль­ки він ви­гля­дає до­ста­тньо ло­каль­ним, на від­мі­ну від за­ко­но­про­е­кту №4355, який ви­явив­ся за­кон­сер­во­ва­ним у пар­ла­мен­ті на три­ва­лий час. Про­те по­я­ва шир­шо­го за­ко­но­про­е­кту №7118-1, се­ред ав­то­рів яко­го є клю­чо­ві фі­гу­ри з ве­ли­ких агро­хол­дин­гів, ство­рює ри­зи­ки для ухва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту №7118. Адже прин­ци­по­ва від­мін­ність де­пу­тат­сько­го за­ко­но­про­е­кту від уря­до­во­го по­ля­гає у то­му, що тут пра­во на роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми отри­му­ють усі те­ри­то­рі­аль­ні гро­ма­ди, а не тіль­ки об’єд­на­ні, як в уря­до­во­му про­е­кті. Це озна­чає, що у ра­зі ухва­ле­н­ня уря­до­во­го про­е­кту пра­во «ді­ли­ти» дер­жав­ні зем­лі ма­ти­муть близь­ко 1000 суб’єктів, то­ді як де­пу­тат­сько­го — май­же сім ти­сяч! Це зна­чно швид­ше по­зба­вить дер­жа­ву дер­жав­них зе­мель.

2. Ухва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту не ви­рі­шує пи­та­н­ня по­всю­дно­сті юрис­ди­кції мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, як про це за­яв­ле­но у по­ясню­валь­ній за­пи­сці до до­ку­мен­та.

3. Є ве­ли­кий ри­зик, що пі­сля ухва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту (оскіль­ки в Укра­ї­ні так і не впро­ва­дже­но пла­ну­валь­ної до­ку­мен­та­ції на рів­ні те­ри­то­рі­аль­них гро­мад) зем­лі за ме­жа­ми на­се­ле­них пун­ктів, які ще за­ли­ши­ли­ся, до­сить швид­ко пе­ре­йдуть у при­ва­тну вла­сність, і їх ха­о­ти­чне ви­ко­ри­ста­н­ня ста­не ка­та­лі­за­то­ром су­спіль­но­го не­вдо­во­ле­н­ня у ба­га­тьох гро­ма­дах.

4. Не­зро­зумі­ло та­кож, на­скіль­ки пе­ре­да­ча дер­жав­них сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель у роз­по­ря­дже­н­ня ОМС спів­від­но­си­ться з май­бу­тнім за­про­ва­дже­н­ням рин­ку зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня. Адже від­су­тність дер­жав­них зе­мель с/г при­зна­че­н­ня, які ма­ли ста­ти ва­жли­вим еле­мен­том ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ку зем­лі, сут­тє­во ускла­днює про­цес та­ко­го ре­гу­лю­ва­н­ня і ла­має кон­це­пцію, яка до­не­дав­на бу­ла основ­ною при під­го­тов­ці до впро­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі.

5. Ухва­ле­н­ня за­ко­ну у ре­да­кції за­ко­но­про­е­кту на пер­шо­му ета­пі ви­гля­да­ти­ме пе­ре­мо­гою, але за де­який час си­ту­а­ція мо­же змі­ни­ти­ся, зокре­ма че­рез від­мо­ву на­да­ва­ти зе­мель­ні ді­лян­ки уча­сни­кам АТО, як це бу­ло обі­ця­но, та ре­аль­ну від­су­тність при­да­тних для цьо­го зе­мель близь­ко до на­се­ле­них пун­ктів. Що мо­жна зро­би­ти для мі­ні­мі­за­ції за­зна­че­них ри­зи­ків? 1. До ухва­ле­н­ня за­ко­но­про­е­кту №7118 не­об­хі­дно ухва­ли­ти про­ект №5223 від 7 жов­тня 2016 р. «Про­ект За­ко­ну про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до по­ши­ре­н­ня пов­но­ва­жень ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад на всю те­ри­то­рію від­по­від­ної сіль­ської, се­ли­щної, мі­ської те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди». Са­ме цей про­ект, який є по су­ті удо­ско­на­ле­ним про­е­ктом №4390 від 12 кві­тня 2016 р., за­про­ва­джує по­всю­дність мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­них гро­мад і на­дає їм пра­во на про­сто­ро­ве пла­ну­ва­н­ня всі­єї сво­єї те­ри­то­рії. Зро­зумі­ло, що ні за­бу­дов­ни­ки, ні агро­хол­дин­ги не хо­чуть пла­ну­ва­н­ня те­ри­то­рії, то­му ці про­е­кти уже по­над рік не роз­гля­да­ю­ться у Ра­ді. Хо­ча ра­ди те­ри­то­рі­аль­них гро­мад го­ту­ють свої пла­ну­валь­ні до­ку­мен­ти на всю свою те­ри­то­рію на­чеб­то аван­сом, аби вбе­рег­ти свої те­ри­то­рії від ха­о­су.

2. Якщо у Вер­хов­ної Ра­ди не ви­ста­чить му­дро­сті ухва­ли­ти спо­ча­тку за­ко­но­про­ект №5223, то­ді у за­ко­но­про­ект №7118 вар­то вклю­чи­ти не­об­хі­дні пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня, що пе­ред­ба­ча­ти­муть впро­ва­дже­н­ня пла­ну­валь­ної до­ку­мен­та­ції та мі­сти­ти­муть нор­ми, які да­дуть змо­гу дер­жа­ві за­ре­зер­ву­ва­ти у дер­жав­ній вла­сно­сті мі­ні­маль­но не­об­хі­дну кіль­кість зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня для за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зе­мель.

3. По­трі­бно та­кож ви­зна­чи­ти по­ря­док пе­ре­хо­ду пра­ва на роз­по­ря­дже­н­ня дер­жав­ни­ми зем­ля­ми від ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди до ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, адже з да­ти вве­де­н­ня за­ко­ну в дію ні­чо­го не змі­ни­ться. В ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня не має ні ін­фор­ма­ції про віль­ні зе­мель­ні ді­лян­ки, ні ор­га­ні­за­цій­ної спро­мо­жно­сті ви­ко­на­ти ці опе­ра­ції з ви­ко­ри­ста­н­ням су­ча­сних те­хно­ло­гій.

І на­о­ста­нок. За ве­ли­ким ра­хун­ком, нав­ко­ло міст, се­лищ і сіл віль­них дер­жав­них зе­мель пра­кти­чно не за­ли­ши­ло­ся. У цьо­му лег­ко пе­ре­свід­чи­ти­ся на сай­ті Дер­жгео­ка­да­стру. На жаль, від­мо­ва від си­стем­но­го та по­ета­пно­го роз­ши­ре­н­ня пов­но­ва­жень ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня на всю те­ри­то­рію гро­ма­ди, як це пе­ред­ба­ча­ло­ся низ­кою за­ко­но­про­е­ктів, що роз­гля­да­ю­ться в пар­ла­мен­ті уже по­над рік, при­ве­ла до по­яви за­ко­но­про­е­кту, ухва­ле­н­ня яко­го пра­кти­чно не мо­жли­во від­хи­ли­ти, але який по­ро­дить но­ві про­бле­ми, що їх не­об­хі­дно бу­де ви­рі­шу­ва­ти.

Са­ме то­му по­трі­бні зро­зумі­лі кро­ки усіх, ко­го тур­бує май­бу­тнє укра­їн­ських зе­мель, до ви­ро­бле­н­ня спіль­ної по­зи­ції що­до за­вер­ше­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми в ін­те­ре­сах ко­жно­го укра­їн­ця, те­ри­то­рі­аль­них гро­мад і дер­жа­ви.

Бе­ре­го­ва лі­нія Ки­їв­сько­го мо­ря у за­бу­до­вах Стра­хо­ліс­ся

Узбе­реж­жя Чор­но­го мо­ря, Оде­са

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.