До­ки не пі­зно…

(еко­но­мі­ка — еко­ло­гія — лю­ди­на)

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ми­хай­ло ХВЕСИК, Ана­то­лій CУНДУК,

ака­де­мік НААН Укра­ї­ни, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук,

до­ктор еко­но­мі­чних на­ук (Ін­сти­тут еко­но­мі­ки при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня та ста­ло­го роз­ви­тку НАН Укра­ї­ни) Що­дня із за­со­бів ма­со­вої ін­фор­ма­ції ми чу­є­мо про про­бле­ми, які бу­кваль­но 10—20 ро­ків то­му не бу­ли та­ки­ми акту­аль­ни­ми і бо­лю­чи­ми. Чи­та­ю­чи зве­де­н­ня CNN чи Reuters, пе­ре­ко­ну­є­мо­ся, що світ став більш не­пе­ре­дба­чу­ва­ним, і на­віть про­гно­зи ав­то­ри­те­тних агентств не в змо­зі то­чно ви­зна­чи­ти, з яки­ми про­бле­ма­ми (ста­ри­ми й но­ви­ми) нам до­ве­де­ться ма­ти спра­ву за кіль­ка ро­ків. Але ва­жли­во від­зна­чи­ти, що ці про­це­си від­бу­ва­ю­ться на тлі роз­гор­та­н­ня ін­фор­ма­цій­ної еко­но­мі­ки, яка кар­ди­наль­но змі­нює су­спіль­ні фор­ма­ції, у то­му чи­слі си­сте­му при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня.

Одни­ми з гло­баль­них є про­бле­ми, пов’яза­ні з еко­ло­гі­єю за­га­лом, то­чні­ше — ті, що пе­ре­бу­ва­ють на сти­ку ін­те­ре­сів лю­ди­ни і мо­жли­во­стей при­ро­ди. Під ти­ском зро­ста­н­ня по­треб при­ро­дне се­ре­до­ви­ще до­ве­де­не до кри­ти­чно­го ста­ну і по­тре­бує рі­шу­чих дій, спря­мо­ва­них на йо­го охо­ро­ну та збе­ре­же­н­ня. За оцін­ка­ми ООН, тем­пи ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів у XX і XXI ст. ста­ли за­гроз­ли­ви­ми. Крім то­го, про­це­си змі­ни клі­ма­ту, опу­сте­лю­ва­н­ня, на­ко­пи­че­н­ня від­хо­дів ли­ше по­си­лю­ють за­галь­ну не­га­тив­ну тен­ден­цію.

Осо­бли­во хо­ті­ло­ся б ви­рі­зни­ти клі­ма­ти­чні змі­ни, які, на дум­ку ба­га­тьох фа­хів­ців, про­во­ку­ють ка­та­стро­фі­чні при­ро­дні яви­ща. Во­ни ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться під­ви­ще­н­ням гра­ді­єн­та ри­зи­ків і за­гроз, а та­кож по­си­ле­н­ням те­ри­то­рі­аль­но­го мас­шта­бу, чо­го не спо­сте­рі­га­лось у ми­ну­лі де­ся­ти­лі­т­тя. На­при­клад, ура­га­ни «Ір­ма» та «Хар­ві» в пів­ден­них шта­тах США і кра­ї­нах Ка­риб­сько­го ре­гіо­ну (ве­ре­сень 2017 р.)

Зда­ва­ло­ся б, про­бле­ма оче­ви­дна, існу­ють чи­слен­ні кон­це­пції і шля­хи її ви­рі­ше­н­ня, але во­на тіль­ки по­гли­блю­є­ться. За­га­лом, скла­да­є­ться па­ра­до­ксаль­на си­ту­а­ція: чим біль­ше го­во­рять про збе­ре­же­н­ня при­ро­ди і до­кла­да­ють до цьо­го зу­силь, тим менш чі­ткою стає кін­це­ва ме­та ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми. По­ста­ють ло­гі­чні за­пи­та­н­ня: хто ви­нен, і що ро­би­ти? Від­по­відь на пер­ше з них — ци­та­та Во­ло­ди­ми­ра Іва­но­ви­ча Вер­над­сько­го, а пе­ре­хід до дру­го­го пи­та­н­ня, кон­стру­ктив­но­го, до­зво­лить сфор­му­ва­ти кон­ту­ри рі­ше­н­ня і пе­ред­умо­ви до транс­фор­ма­ції си­сте­ми при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня в ці­ло­му.

Слід за­зна­чи­ти, що про­бле­ма, якої ми тор­ка­є­мо­ся, — до­во­лі скла­дна. Су­спіль­ство роз­ви­ва­є­ться й по­тре­бує но­вих ре­сур­сів, яких уже не за­без­пе­чи­ти про­стим екс­тен­сив­ним шля­хом. Як свід­чать ре­а­лії, з та­ки­ми під­хо­да­ми і тем­па­ми ви­ко­ри­ста­н­ня са­ме се­ре­до­ви­ще про­жи­ва­н­ня лю­ди­ни опи­ня­є­ться під за­гро­зою. Тим ча­сом ли­ше роз­ви­не­ні кра­ї­ни (як G7) мо­жуть впро­ва­джу­ва­ти но­ві те­хно­ло­гії пе­ре­роб­ки і вто­рин­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня. Це са­ме сто­су­є­ться й рів­ня ком­па­ній: ді­яль­ність ли­ше та­ких гі­ган­тів, як ТНК, мо­жли­ва з ура­ху­ва­н­ням еко­ло­гі­чних прі­о­ри­те­тів (на­при­клад, у спи­ску най­кра­щих сві­то­вих зе­ле­них брен­дів ча­сто фі­гу­ру­ють кор­по­ра­ції Ford, Panasonic, Intel, Coca-cola).

За­га­лом, як свід­чить пра­кти­ка, еко­но­мі­ка по­тре­бує но­вих ре­сур­сів, при­ро­да на­ма­га­є­ться їх за­без­пе­чи­ти, пев­ні по­тре­би за­до­воль­ня­ю­ться, але остан­ні не­об­хі­дно що­дня по­пов­ню­ва­ти, і для цьо­го по­трі­бні ре­сур­си. Та­ким чи­ном, фор­му­є­ться за­мкне­не ко­ло, яке не­мо­жли­во ро­зі­рва­ти, йду­чи зви­чним шля­хом. Пи­та­н­ня, ма­буть, у змі­ні ми­сле­н­ня та не­стан­дар­тних рі­ше­н­нях. До­ціль­ні в цьо­му кон­текс­ті сло­ва Ейн­штей­на: «Ви ні­ко­ли не змо­же­те ви­рі­ши­ти про­бле­му, якщо збе­ре­же­те те са­ме ми­сле­н­ня і той са­мий під­хід, який при­вів вас до ці­єї про­бле­ми».

Слід за­зна­чи­ти, що клю­чо­ви­ми еле­мен­та­ми ци­клу при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня ви­сту­па­ють еко­но­мі­ка — еко­ло­гія — лю­ди­на. Ко­жна лан­ка ва­жли­ва, про­те тіль­ки еко­ло­гія за­без­пе­чує ре­сур­са­ми, ін­ші їх спо­жи­ва­ють. Між ци­ми то­чка­ми актив­но­сті існу­ють дво­сто­рон­ні ін­фор­ма­цій­ні по­то­ки і вза­є­мо­дії. Се­ред ін­ших са­ме еко­ло­гі­чна сфе­ра пе­ре­бу­ває під по­двій­ним ти­ском — лю­ди­ни й еко­но­мі­ки. Еко­ло­гія роз­гля­да­є­ться тут у ши­ро­ко­му сен­сі і ха­ра­кте­ри­зу­є­ться як ни­ні­шні­ми тен­ден­ці­я­ми ви­ко­ри­ста­н­ня, так і окре­мим бло­ком при­ро­дних ре­сур­сів, про що йти­ме­ться ниж­че.

Перш за все не­об­хі­дно роз­гля­ну­ти осо­бли­во­сті вза­є­мо­дії лю­ди­ни з еко­но­мі­чною сфе­рою, еко­ло­гі­чною си­сте­мою і ре­сур­сною скла­до­вою, щоб ви­яви­ти ба­зо­ві ха­ра­кте­ри­сти­ки, які ви­зна­ча­ють за­галь­ний ланд­шафт при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, а та­кож сфор­му­ва­ти ме­ха­ні­зми ко­ре­кції си­ту­а­ції, спря­мо­ва­ні на по­сла­бле­н­ня не­га­тив­них на­слід­ків.

Ро­з­гля­да­ю­чи лю­ди­ну та еко­но­мі­ку, від­зна­чи­мо, що на по­ча­тку XXI ст. в су­ча­сно­му сві­ті по­си­лю­ю­ться скла­дні й су­пе­ре­чли­ві про­це­си, які впли­ва­ють на роз­ви­ток усіх суб’єктів гло­баль­но­го про­сто­ру. По­лі­ти­чні про­ти­сто­я­н­ня, еко­но­мі­чні кри­зи й кон­флі­кти, спе­ку­ля­тив­ні опе­ра­ції, зда­тні по­ста­ви­ти на ме­жу бан­крут­ства, ста­нов­лять істо­тну за­гро­зу не тіль­ки для кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, а й для лі­де­рів сві­то­во­го рів­ня. Скла­дність си­ту­а­ції об­умов­ле­на тим, що та­кі яви­ща і про­це­си від­бу­ва­ю­ться на тлі зна­чних аси­ме­трій і кри­зо­вих про­я­вів со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку.

Один із ба­зо­вих трен­дів — по­си­ле­н­ня ро­лі фі­нан­со­вих опе­ра­цій і роз­ши­ре­н­ня від­по­від­них ін­стру­мен­тів ре­гу­лю­ва­н­ня. Однак за­зна­чи­мо, що швид­кі тем­пи роз­ви­тку і на­яв­ність дис­ба­лан­сів у цій сфе­рі пе­рі­о­ди­чно при­зво­дять до пе­ре­грі­ву та фор­му­ва­н­ня кри­зо­вих явищ.

Та­кож по­си­лю­є­ться зна­че­н­ня ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гій, які ста­ють зви­чним яви­щем для ко­жно­го з нас, се­ред них — комп’ютер­ні роз­роб­ки, га­дже­ти, Ін­тер­нет, вір­ту­аль­на ре­аль­ність. Як пра­ви­ло, чим ви­щий еко­но­мі­чний рі­вень кра­ї­ни, тим біль­ші мо­жли­во­сті впро­ва­дже­н­ня но­вих те­хно­ло­гій. Слід від­зна­чи­ти, що, згі­дно з гло­баль­ним ін­но­ва­цій­ним ін­де­ксом—2017 (The Global Innovation Index), Укра­ї­на по­сі­дає 50-ту по­зи­цію, між Ка­та­ром і Та­ї­лан­дом. За­га­лом, це прийня­тний ре­зуль­тат, однак він не впли­нув від­чу­тно на гло­баль­ну кон­ку­рен­то­спро­мо­жність кра­ї­ни.

Ва­жли­вим трен­дом є ви­со­кий спо­жив­чий по­пит. Пра­гне­н­ня при­дба­ти но­ві то­ва­ри та по­слу­ги ча­сто ні­ве­лює ро­зу­мі­н­ня їх не­об­хі­дно­сті. Актив­ний спо­жив­чий по­пит про­во­кує но­вий ви­ток рин­ку, який зно­ву ви­ро­бляє но­ві то­ва­ри. До­ціль­но за­пи­та­ти, що ко­жен із нас мо­же зро­би­ти в цій си­ту­а­ції. Не­об­хі­дно ли­ше змен­ши­ти вла­сні по­тре­би.

Се­ред ін­ших чин­ни­ків ви­со­кі по­ка­зни­ки еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня та зна­чний спо­жив­чий по­пит про­во­ку­ють мас­шта­бний вплив на сфе­ру еко­ло­гії. У про­це­сі еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті лю­ди­на зав­дає зна­чної шко­ди дов­кі­л­лю, хо­ча че­рез свою бу­ден­ність за­бру­дне­н­ня во­дних, лі­со­вих, зе­мель­них ре­сур­сів уже не спри­йма­є­ться як сер­йо­зна про­бле­ма.

Осо­бли­во не­без­пе­чні всі­ля­кі за­бру­дне­н­ня, які вже на­бу­ва­ють ка­та­стро­фі­чно­го ха­ра­кте­ру. На­сам­пе­ред іде­ться про ви­ки­ди ву­гле­ки­сло­го га­зу, що роз­гля­да­ю­ться як одна з при­чин гло­баль­но­го по­те­плі­н­ня. Від­зна­чи­мо, що, по­чи­на­ю­чи з 1990 р., йо­го сві­то­ві ви­ки­ди збіль­ши­ли­ся май­же на 50%. У цьо­му кон­текс­ті впро­довж 2014—2017 рр. фі­ксу­ю­ться рі­чні тем­пе­ра­тур­ні ре­кор­ди в рі­зних ча­сти­нах сві­ту, що акти­ві­зує низ­ку на­слід­ків, які звід­си ви­пли­ва­ють (зокре­ма опу­сте­лю­ва­н­ня, зро­ста­н­ня де­фі­ци­ту прі­сної во­ди то­що). За на­яв­ни­ми про­гно­за­ми екс­пер­тів ООН, у XXI ст. се­ре­дня тем­пе­ра­ту­ра по­верх­ні Зем­лі зро­ста­ти­ме, і, якщо не ре­а­лі­зу­ва­ти ком­пле­ксу за­хо­дів, це зро­ста­н­ня в по­то­чно­му сто­літ­ті, ймо­вір­но, пе­ре­ви­щить 3°С.

Пра­гне­н­ня лю­ди­ни до еко­но­мі­чних благ не­га­тив­но по­зна­чи­ло­ся на при­ро­дних ре­сур­сах, тем­пи їх ви­ко­ри­ста­н­ня пе­ре­вер­ши­ли всі ро­зум­ні ме­жі й по­ка­зни­ки. На­при­клад, тіль­ки за­галь­не сві­то­ве спо­жи­ва­н­ня прі­сно­во­дних ре­сур­сів у ти­ся­чу ра­зів ви­ще, ніж усіх ви­дів про­ми­сло­вої си­ро­ви­ни, ра­зом узя­тих, і за одну до­бу ста­но­вить 10 км3 — ве­ли­че­зна ци­фра! Скла­дна си­ту­а­ція і з ін­ши­ми при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми. На­при­клад, пло­ща лі­сів за остан­ні 200 ро­ків ско­ро­ти­лась удві­чі. Що сто­су­є­ться ко­ри­сних ко­па­лин, то, за оцін­ка­ми екс­пер­тів, з по­то­чни­ми по­ка­зни­ка­ми ви­до­бу­тку за­па­сів на­фти і га­зу ви­ста­чить на 50—60 ро­ків. Як на­слі­док, згі­дно з по­зи­ці­єю «Рим­сько­го клу­бу», впро­довж най­ближ­чих де­ся­ти­літь бу­де ви­чер­па­но та­кі ре­сур­си, як на­фта, при­ро­дний газ, мідь то­що.

Не­зва­жа­ю­чи на це (що па­ра­до­ксаль­но!), у XXI ст. збе­ре­же­ться тен­ден­ція до зро­ста­н­ня кон­ку­рен­ції за при­ро­дні ре­сур­си (До­по­відь ФАО «Май­бу­тнє про­до­воль­ства і сіль­сько­го го­спо­дар­ства. Тен­ден­ції і про­бле­ми», 2017 р.)

У цьо­му кон­текс­ті ва­жли­во за­зна­чи­ти, що ко­жна кра­ї­на в мі­ру сво­їх по­треб ви­ко­ри­сто­вує пев­ну кіль­кість ре­сур­сів. Для ха­ра­кте­ри­сти­ки осо­бли­во­стей цьо­го про­це­су опе­ру­ють ка­те­го­рі­єю еко­ло­гі­чно­го слі­ду. З йо­го до­по­мо­гою ви­зна­ча­ють, яка те­ри­то­рія (у гло­баль­них ге­кта­рах) не­об­хі­дна для ви­ро­бни­цтва ре­сур­сів та ути­лі­за­ції від­хо­дів на одну лю­ди­ну. Як пра­ви­ло, чим біль­ший слід, тим на­се­ле­н­ня мен­ше дбає про при­ро­дне се­ре­до­ви­ще, пе­ре­ви­щу­ю­чи спо­жи­ва­н­ня ре­сур­сів. За роз­ра­хун­ка­ми Global Footprint Network, най­біль­шим слі­дом ха­ра­кте­ри­зу­є­ться на­се­ле­н­ня США, ОАЕ та ін­ших, пе­ре­ва­жно ви­со­ко­ро­з­ви­не­них, кра­їн (близь­ко 10 гло­баль­них ге­кта­рів на одну лю­ди­ну), най­мен­шим — сла­бо­ро­з­ви­не­них.

По­зи­ції Укра­ї­ни ви­зна­ча­ю­ться по­ка­зни­ком близь­ко трьох гло­баль­них ге­кта­рів на одну лю­ди­ну, що, на пер­ший по­гляд, спів­від­но­си­ться з кра­ї­на­ми ЄС. Але, не­зва­жа­ю­чи на це, йо­го не­об­хі­дно змен­шу­ва­ти.

У рей­тин­гах з при­ро­дних ре­сур­сів ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ін­декс еко­ло­гі­чної ефе­ктив­но­сті (The Environmental Performance Index — EPI, 2016 р.), що фор­му­є­ться че­рез оцін­ку жит­тє­ді­яль­но­сті еко­си­стем (управ­лі­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми) та еко­ло­гі­чно­го здо­ров’я (оцін­ка впли­ву дов­кі­л­ля на здо­ров’я лю­ди­ни).

По­ка­зо­вий зв’язок між ін­де­ксом і ВВП на одно­го жи­те­ля кра­ї­ни. Як ба­чи­мо, еко­ло­гі­чна ефе­ктив­ність за­ле­жить від рів­ня ВВП (рис. 1). У верх­ньо­му пра­во­му ку­ті кон­цен­тру­ю­ться кра­ї­ни з ви­со­ки­ми по­ка­зни­ка­ми, в ни­жньо­му лі­во­му — з низь­ки­ми. По­зи­ції Укра­ї­ни, зві­сно, мо­жуть бу­ти й ви­щи­ми, однак по­то­чні вну­трі­шні при­чи­ни, во­єн­ні дії зни­жу­ють на­яв­ний по­тен­ці­ал.

Як свід­чить оцін­ка ба­зо­вих ха­ра­кте­ри­стик ланд­ша­фту при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, ви­со­кі по­ка­зни­ки еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня та зна­чний спо­жив­чий по­пит ра­зом з ін­ши­ми чин­ни­ка­ми при­зво­дять до істо­тно­го пре­син­гу на еко­ло­гію. Вплив лю­ди­ни на цю сфе­ру ча­сто при­зво­дить до ка­та­стро­фі­чних на­слід­ків, а ви­ко­ри­ста­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів пе­ре­вер­шує всі ра­ціо­наль­ні по­ка­зни­ки.

Який ви­хід із си­ту­а­ції, що скла­ла­ся: з до­по­мо­гою ло­гі­чних до­во­дів змен­ши­ти спо­жи­ва­н­ня — чи мен­ше ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти при­ро­дні ре­сур­си?

На на­шу дум­ку, не­об­хі­дно, щоб еко­но­мі­ка й еко­ло­гія ке­ру­ва­ли­ся (хо­ча б час­тко­во) спіль­ною ме­тою, то­ді при­ро­дні ре­сур­си гар­мо­ній­но бра­ти­муть участь у еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку, і шко­ду при­ро­дно­му се­ре­до­ви­щу, мо­жна змен­ши­ти. Це, сво­єю чер­гою, акти­ві­зує й ін­ші про­це­си, адже спіль­на ме­та — на­дій­на спо­лу­чна лан­ка на­віть для ді­а­ме­траль­но про­ти­ле­жних суб’єктів.

Пе­ред­умо­ви для та­кої мо­де­лі по­ве­дін­ки тя­жі­ють до кон­це­пції ста­ло­го роз­ви­тку, яка змо­же за­без­пе­чи­ти по­лі­пше­н­ня яко­сті дов­кі­л­ля в кон­текс­ті зна­чно­го ан­тро­по­ген­но­го пре­син­гу. Крім то­го, са­ме ця кон­це­пція — один із най­більш аде­ква­тних на­у­ко­вих на­пря­мів, які фор­му­ють пе­ред­умо­ви до­ся­гне­н­ня еко­ло­го­зба­лан­со­ва­но­го роз­ви­тку при по­зи­тив­них еко­но­мі­чних ре­зуль­та­тах.

Се­ред мо­жли­вих ін­стру­мен­тів кон­це­пції акцен­ту­є­мо ува­гу на зе­ле­ній еко­но­мі­ці, яка кон­цен­трує зна­чні пер­спе­кти­ви збіль­ше­н­ня еко­но­мі­чних по­ка­зни­ків з одно­ча­сною мі­ні­мі­за­ці­єю еко­ло­гі­чних на­слід­ків. За­хі­дні кра­ї­ни вже дав­но ви­ко­ри­сто­ву­ють її мо­жли­во­сті в про­це­сі ге­не­ру­ва­н­ня енер­гії, по­шу­ку аль­тер­на­тив­них ви­дів паль­но­го для ав­то­мо­бі­лів, зве­де­н­ня бу­дин­ків. Мо­жна ствер­джу­ва­ти, що те­хно­ло­гії зе­ле­ної еко­но­мі­ки при­йшли в до­мів­ки на­се­ле­н­ня роз­ви­не­них кра­їн.

Аль­тер­на­тив­на енер­ге­ти­ка роз­гля­да­є­ться як ядро зе­ле­ної еко­но­мі­ки. Ни­ні про­сте­жу­ю­ться по­зи­тив­ні тен­ден­ції у цій сфе­рі, зокре­ма чи­ма­ле збіль­ше­н­ня час­тки та­ких дже­рел енер­гії як со­ня­чна, ві­тро­ва, тер­маль­на то­що в за­галь­ній стру­кту­рі та зро­ста­н­ня ди­на­мі­ки ге­не­ру­ва­н­ня ни­ми еле­ктро­енер­гії. За оцін­ка­ми Єв­ро­пей­ської ко­мі­сії, до 2020 р. в ін­ду­стрії від­нов­лю­ва­ної енер­ге­ти­ки кра­їн ЄС очі­ку­є­ться ство­ре­н­ня 2,8 млн ро­бо­чих місць. Крім то­го, во­на фор­му­ва­ти­ме 1,1% ВВП.

Як свід­чить до­свід за­хі­дних кра­їн, аль­тер­на­тив­ні дже­ре­ла енер­гії вже не спри­йма­ю­ться як ін­но­ва­ція. По­ка­зо­вий у цьо­му пла­ні при­клад Шве­ції, де до 2020 р. пла­ну­є­ться пов­ні­стю пе­ре­йти на від­нов­лю­ва­ні енер­ге­ти­чні дже­ре­ла, а та­кож Ні­меч­чи­ни, де час­тка ві­тро­вої енер­ге­ти­ки ста­но­вить близь­ко 27% від за­галь­но­го об­ся­гу. У ці­ло­му, тя­жі­н­ня до чи­стої, з по­гля­ду еко­ло­гії, про­ду­кції ли­ше сти­му­лює роз­ви­ток еко­ло­гі­чної ді­яль­но­сті в бі­зне­сі. Пер­спе­ктив­не та­кож ви­ко­ри­ста­н­ня аль­тер­на­тив­них ви­дів енер­гії для ав­то­транс­пор­ту, що сто­су­є­ться на­сам­пе­ред еле­ктро­мо­бі­лів.

У кон­текс­ті єв­ро­ін­те­гра­ції існу­ють роз­ра­хун­ки не­об­хі­дних фі­нан­со­вих ре­сур­сів для впро­ва­дже­н­ня стан­дар­тів Єв­ро­со­ю­зу по окре­мих еко­ло­гі­чних ди­ре­кти­вах (див. табл. на сай­ті DT.UA) Як ви­дно, по­ка­зни­ки зна­чні, але ім­пле­мен­та­ція цих ди­ре­ктив до­зво­лить істо­тно по­лі­пши­ти еко­ло­гі­чну си­ту­а­цію в Укра­ї­ні.

Крім зе­ле­ної еко­но­мі­ки, ва­жли­вим ін­стру­мен­том є транс­фор­ма­ція ро­зу­мі­н­ня при­ро­дно­го ре­сур­су. Йде­ться про те, що ре­сурс — не тіль­ки си­сте­ма спо­жив­чих цін­но­стей, а й то­чка кон­цен­тра­ції ін­ших ва­жли­вих осо­бли­во­стей. Уя­ві­мо со­бі бу­дья­кий ре­сурс при­ро­ди — рі­чку під Ки­є­вом чи ліс у Львів­ській обла­сті. З по­гля­ду спо­жи­ва­ча, ми орі­єн­то­ва­ні на отри­ма­н­ня пев­них по­слуг че­рез ви­ко­ри­ста­н­ня пев­них ре­сур­сів, але ма­ло хто за­ми­слю­є­ться над подаль­шим ста­ном при­ро­ди.

Якщо йти аль­тер­на­тив­ним шля­хом, то основ­на фун­кція при­ро­дних об’єктів зво­ди­ться не тіль­ки до за­без­пе­че­н­ня ре­сур­са­ми, а й до ре­гу­лю­ва­н­ня клі­ма­ту, під­трим­ки ці­лі­сно­сті еко­си­стем та еко­ло­гі­чних зв’яз­ків. Крім то­го, в про­це­сі ін­те­гра­ції ре­сур­су в си­сте­му рин­ку він мо­же на­бу­ва­ти й ін­ших осо­бли­во­стей. Та­ким чи­ном, йо­го фун­кції роз­кри­ва­ю­ться на кіль­кох рів­нях, ко­жен із яких над­зви­чай­но ва­жли­вий.

Якщо ін­ду­стрі­аль­не су­спіль­ство орі­єн­ту­ва­ло­ся на ви­ко­ри­ста­н­ня зви­чай­них (спо­жив­чих) ха­ра­кте­ри­стик при­ро­дно­го ре­сур­су, то в епо­ху ста­нов­ле­н­ня по­стін­ду­стрі­аль­ної фор­ма­ції не­об­хі­дно змі­щу­ва­ти акцен­ти на но­ві осо­бли­во­сті. Це дасть мо­жли­вість змен­ши­ти пре­синг на ньо­го шля­хом ви­ко­ри­ста­н­ня (ви­віль­не­н­ня) ін­ших фун­кцій ре­сур­су.

З цим про­це­сом пов’язу­є­ться і мо­жли­вість еко­но­мі­за­ції при­ро­дних ре­сур­сів як ін­стру­мен­ту по­лі­пше­н­ня ха­ра­кте­ри­стик при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня. Кон­тро­льо­ва­ні па­ра­ме­три еко­но­мі­за­ції до­зво­лять як збе­рег­ти ре­сурс, так і за­без­пе­чи­ти за­до­во­ле­н­ня зро­ста­ю­чих по­треб су­спіль­ства.

У кра­ї­нах із ви­со­ким рів­нем роз­ви­тку (на­при­клад, G7), крім спо­жив­чо­го ін­те­ре­су, при­ро­дні ре­сур­си роз­гля­да­ю­ться як ва­жли­вий еле­мент рин­ко­вої еко­но­мі­ки. При цьо­му во­ни ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться на­бо­ром фун­кцій, що да­ють мо­жли­вість ре­сур­сам ін­те­гру­ва­тись у сфе­ру фі­нан­сів та еко­но­мі­ки і бу­ти пов­но­цін­ни­ми грав­ця­ми у скла­дно­му сві­ті бі­зне­су. Са­ме для цьо­го фун­кціо­ну­ють еко­но­мі­чні лі­фти (ін­стру­мен­ти). Слід за­зна­чи­ти, що тут ва­жли­ва під­трим­ка дер­жа­ви, яка фор­мує не­об­хі­дні умо­ви.

Для кра­їн За­хо­ду зви­чай­ни­ми ста­ли ко­ти­ру­ва­н­ня во­дних акцій на Нью-йорк­ській фон­до­вій бір­жі (які ні­чим не від­рі­зня­ю­ться від по­зи­цій, на­при­клад, акцій Microsoft чи Apple), лі­со­ві ін­де­кси, за­лу­че­н­ня при­ро­дних ре­сур­сів до ді­яль­но­сті бан­ків або ін­ших ком­па­ній. У цьо­му ви­пад­ку при­ро­дний ре­сурс роз­гля­да­є­ться в шир­шо­му аспе­кті.

Крім та­ких уль­тра­но­вих на­пря­мів, мо­жна ви­рі­зни­ти й більш кон­се­рва­тив­ні — за­лу­че­н­ня при­ва­тних опе­ра­то­рів або ін­ве­сто­рів у сфе­ру при­ро­дних ре­сур­сів. У цьо­му пла­ні Укра­ї­на вже має пев­ні ре­зуль­та­ти. Згі­дно з ін­фор­ма­ці­єю Мі­ні­стер­ства еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку і тор­гів­лі Укра­ї­ни за 2017 р., по­зи­тив­ний до­свід спо­сте­рі­га­є­ться в ре­а­лі­за­ції про­е­ктів дер­жав­но­при­ва­тно­го пар­тнер­ства, які тор­ка­ю­ться при­ро­дних ре­сур­сів. Так, на 1 сі­чня 20% про­е­ктів бу­ли пов’яза­ні зі збо­ром, очи­ще­н­ням та роз­по­ді­лом во­ди, близь­ко 60% — з пе­ре­роб­кою від­хо­дів (які мо­жна роз­гля­да­ти, зокре­ма, як вто­рин­ну си­ро­ви­ну). Сво­єю чер­гою, пар­тнер­ство ду­же пер­спе­ктив­не для мі­сце­вих гро­мад і зда­тне сти­му­лю­ва­ти бі­зне­со­ву ді­яль­ність.

Ве­ли­ке зна­че­н­ня має вар­тість ре­сур­су, на яку орі­єн­то­ва­ні бі­знес-грав­ці, адже, не зна­ю­чи її, скла­дно ви­зна­чи­ти мо­жли­ві шля­хи ре­сур­со­ко­ри­сту­ва­н­ня.

Як свід­чать укра­їн­ські ре­а­лії (на від­мі­ну від роз­ви­не­них кра­їн), пи­та­н­ня вар­то­сті при­ро­дних ре­сур­сів не є прі­о­ри­те­тним на­пря­мом, хо­ча, за роз­ра­хун­ка­ми еко­но­мі­стів, її по­ка­зни­ки в Укра­ї­ні ви­со­кі. Най­ви­щу вар­тість ма­ють зе­мель­ні ре­сур­си, ниж­чу — мі­не­раль­ні, ще ниж­чу — лі­со­ві та во­дні (див. рис. 2 на сай­ті DT.UA).

Опе­ру­ю­чи по­ня­т­тям вар­то­сті, слід акцен­ту­ва­ти ува­гу на ви­ко­ри­стан­ні ін­но­ва­цій­них під­хо­дів до її ви­зна­че­н­ня. Крім то­го, по­трі­бно вра­хо­ву­ва­ти і при­хо­ва­ні осо­бли­во­сті при­ро­дних ре­сур­сів, які мо­жуть про­я­ви­ти­ся за пев­них умов.

На на­шу дум­ку, чим ви­ща вар­тість ре­сур­су, тим біль­ше пе­ред­умов до йо­го ін­те­гра­ції у сфе­ру бі­зне­су. Ко­ли ре­сурс вклю­ча­є­ться у сфе­ру ді­ло­вих від­но­син, він по­чи­нає ге­не­ру­ва­ти при­бу­ток, ча­сти­ну яко­го мо­жна спря­му­ва­ти на від­нов­ле­н­ня йо­го осо­бли­во­стей або охо­ро­ну, що ва­жли­во.

Під­су­мо­ву­ю­чи, слід за­зна­чи­ти, що впро­ва­дже­н­ня зга­да­них ви­ще за­хо­дів як окре­мих на­пря­мів по­тре­бує зба­лан­со­ва­но­го дер­жав­но­го під­хо­ду та під­трим­ки. Тіль­ки ко­пі­тка й про­ду­ма­на пра­ця змо­же за­без­пе­чи­ти до­три­ма­н­ня ін­те­ре­сів при­ро­ди у та­ко­му скла­дно­му й не­пе­ре­дба­чу­ва­но­му сві­ті. Ва­жли­вим мо­мен­том є і ком­пле­ксність по­лі­ти­ки, по­лі­ти­чна во­ля, під­трим­ка гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, пра­гне­н­ня до змін, а не про­сто де­кла­ра­ції. Але по­трі­бно ре­а­гу­ва­ти вже за­раз, до­ки не пі­зно...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.