Ака­де­мік Оле­ксандр Ни­ко­нен­ко: «Ге­мо­ді­а­ліз мо­жуть отри­ма­ти вп’яте­ро мен­ше па­ці­єн­тів, ніж йо­го по­тре­бу­ють»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Оль­га СКРИПНИК

За­про­по­но­ва­ну уря­дом ме­ди­чну ре­фор­му кри­ти­ку­ють з усіх бо­ків. І во­дно­час че­ка­ють її з ве­ли­че­зним не­тер­пі­н­ням. Осо­бли­во па­ці­єн­ти, які отри­му­ють спе­ці­а­лі­зо­ва­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу, без якої во­ни ні­як не мо­жуть обі­йти­ся. Мі­ні­стер­ство охо­ро­ни здо­ров’я обі­цяє, що в но­вих умо­вах гро­ші хо­ди­ти­муть за па­ці­єн­том, який ма­ти­ме пра­во сам оби­ра­ти со­бі і лі­ка­ря, і ме­ди­чний за­клад, де він хо­че лі­ку­ва­ти­ся. На пер­шо­му ета­пі це тор­кне­ться пер­вин­но­го рів­ня — сі­мей­них (діль­ни­чних) лі­ка­рів.

На дум­ку екс­пер­тів, ре­во­лю­ції тут не бу­де. У біль­шо­сті ви­пад­ків лю­ди звер­та­ти­му­ться до то­го лі­ка­ря, що й до ре­фор­ми, — че­рез де­фі­цит ка­дрів на пер­вин­ці осо­бли­во ви­би­ра­ти не до­во­ди­ться. А ті 300 грн, які весь рік хо­ди­ти­муть за па­ці­єн­том, по­го­ди не зро­блять, бо не йдуть у жо­дне по­рів­ня­н­ня з грі­шми, за­кла­де­ни­ми в бю­джет для лі­ку­ва­н­ня лю­дей з важ­ки­ми хро­ні­чни­ми за­хво­рю­ва­н­ня­ми. Але са­ме ця ка­те­го­рія па­ці­єн­тів на сво­є­му (не­рід­ко ду­же гір­ко­му) до­сві­ді знає, як ба­га­то зна­чить бу­ти віль­ним у ви­бо­рі і лі­ка­ря, і клі­ні­ки, де б хо­ті­ли лі­ку­ва­ти­ся.

«Па­ці­єнт, у яко­го ді­а­гно­сту­ва­ли хро­ні­чну хво­ро­бу ни­рок 5-го сту­пе­ня, по­ви­нен ре­гу­ляр­но — три­чі на ти­ждень — про­хо­ди­ти ге­мо­ді­а­ліз, — по­яснює за­сту­пник го­ло­ви За­по­різь­кої ор­га­ні­за­ції па­ці­єн­тів «На­дія на жи­т­тя» Сер­гій Ма­ка­рен­ко. — Мар­шрут ві­до­мий — звер­та­є­шся до так зва­ної ді­а­лі­зної ко­мі­сії, там вно­сять те­бе в спи­ски й ви­зна­ча­ють за­клад, де отри­му­ва­ти­меш се­ан­си ге­мо­ді­а­лі­зу (ГД).

Ме­дре­фор­ма роз­по­чне­ться з пер­вин­ної лан­ки. А ді­а­ліз — це ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чна спе­ці­а­лі­зо­ва­на ме­ди­чна до­по­мо­га дру­го­го або на­віть тре­тьо­го рів­ня. Ре­фор­му ці­єї лан­ки від­су­ну­ли на 2020 р. Від­су­ну­ли ті, хто з рі­зних при­чин не хо­че, щоб па­ці­єнт мав пра­во ви­би­ра­ти й отри­му­вав які­сну ме­ди­чну до­по­мо­гу.

Ми ду­же че­ка­є­мо то­го мо­мен­ту, ко­ли ста­не ре­аль­ні­стю один з прин­ци­пів ре­фор­ми — і гро­ші на­ре­шті йти­муть за па­ці­єн­том. — Що, на ваш по­гляд, галь­мує цей про­цес? — Як тіль­ки з’яви­ться мо­жли­вість ви­би­ра­ти, па­ці­єн­ти пі­дуть ту­ди, де пра­цю­ють за між­на­ро­дни­ми стан­дар­та­ми, за­без­пе­чу­ють па­ці­єн­тів усім, чо­го ви­ма­гає про­то­кол лі­ку­ва­н­ня.

Чим не вла­што­вує ни­ні­шня си­ту­а­ція? Па­ці­єнт зав­жди в ро­лі про­ха­ча. Тре­ба по­мі­ня­ти час ді­а­лі­зу, пе­ре­ве­сти­ся на ін­шу змі­ну — про­си, а ще кра­ще — за­пла­ти. Якщо впер­ше при­зна­чи­ли ге­мо­ді­а­ліз, тре­ба за­пла­ти­ти, щоб те­бе взя­ли, іна­кше дов­го че­ка­ти­меш. У нас за­раз ді­а­лі­зна чер­га 30 осіб. Вду­май­те­ся — лю­ди, які не мо­жуть жи­ти без ці­єї ме­ди­чної до­по­мо­ги, ма­ють че­ка­ти, ко­ли їм на­да­дуть мі­сце. Так мо­жна й по­мер­ти, не до­че­кав­шись.

Хтось з чи­нов­ни­ків за­ми­слю­вав­ся, звід­ки ві­зьме­ться мі­сце, якщо не від­кри­ва­ють но­вих від­ді­лень? Хтось по­мре — от і звіль­ни­ться мі­сце. Що гір­ший у від­ді­лен­ні ді­а­ліз, то швид­ше ру­ха­є­ться чер­га...»

На пер­вин­ній лан­ці, як ствер­джу­ють екс­пер­ти, ре­фор­ми по­чну­ться без осо­бли­вих про­блем і про­ва­лів. Ідеї пі­ло­тно­го про­е­кту, який спо­ча­тку про­хо­див у трьох обла­стях (До­не­цькій, Він­ни­цькій, Дні­про­пе­тров­ській) і Ки­є­ві, зго­дом ста­ли впро­ва­джу­ва­ти й в ін­ших ре­гіо­нах. Десь вда­лі­ше, десь зі скан­да­ла­ми. Та го­лов­не, що пі­лот по­ка­зав як пе­ре­ва­ги но­вої си­сте­ми, так і про­блем­ні мі­сця. Ду­ма­ю­чим лю­дям це до­по­мо­же змі­ню­ва­ти си­сте­му на­шої ме­ди­ци­ни.

Зов­сім ін­ша річ — вто­рин­ний і тре­тин­ний рів­ні. Як за­пу­ска­ти ре­фор­му, що сто­су­є­ться тих-та­ки не­фро­ло­гі­чних хво­рих, ко­ли в кра­ї­ні го­стро бра­кує су­ча­сних клі­нік цьо­го про­фі­лю?

Від­ді­ле­н­ня ге­мо­ді­а­лі­зу — це не но­ва ам­бу­ла­то­рія, що ви­бли­скує сві­жою фар­бою та бі­лим уми­валь­ни­ком у ку­тку, і яку мо­жуть зро­би­ти за два-три мі­ся­ці, а то й швид­ше, ко­ли ви­бо­ри на но­сі. Су­ча­сний ді­а­лі­зний центр — це скла­дний ін­фра­стру­ктур­ний про­ект, ін­те­гро­ва­ний те­хно­ло­гі­чно й ін­фор­ма­цій­но у все­єв­ро­пей­ський ме­ди­чний про­стір.

Сво­го ча­су єв­ро­пей­ський ін­ве­стор, най­біль­ший у сфе­рі охо­ро­ни здо­ров’я, за­твер­див про­е­кти цен­трів ГД для Схі­дної Єв­ро­пи. В Укра­ї­ні пла­ну­ва­ли ство­ри­ти 10 та­ких цен­трів. Стар­ту­ва­ли ра­зом із су­сі­да­ми. Ми­ну­ло сім ро­ків. Що ма­є­мо? У Поль­щі — 80 цен­трів, у Ру­му­нії — 30, у ма­лень­кій Сло­вач­чи­ні — 32. В Укра­ї­ні від­кри­ли всьо­го два.

Чи озна­чає це, що ре­фор­му ви­со­ко­спе­ці­а­лі­зо­ва­ної до­по­мо­ги до­ве­де­ться від­кла­да­ти до­ти, до­ки дер­жа­ва ство­рить ме­ре­жу клі­нік і від­ді­лень по всій кра­ї­ні?

Фа­хів­ці ствер­джу­ють, що в нас є всі умо­ви для то­го, щоб за­пу­сти­ти пі­ло­тний про­ект і за два ро­ки апро­бу­ва­ти всі ме­ха­ні­зми — ме­ди­чні, ка­дро­ві, ор­га­ні­за­цій­ні, фі­нан­со­ві. Це до­по­мо­же під­го­ту­ва­ти­ся до на­сту­пно­го ета­пу ме­дре­фор­ми, впро­ва­джу­ва­ти йо­го пла­но­мір­но й ефе­ктив­но. А не так, як це від­бу­ло­ся в клі­ні­ках Ака­де­мії ме­дна­ук, де ні­як не вда­є­ться за­пу­сти­ти ре­фор­му. Но­ва­ції тор­кну­ли­ся чо­ти­рьох ака­де­мі­чних ін­сти­ту­тів — ім. Ша­лі­мо­ва, Амо­со­ва, Ро­мо­да­но­ва і Стра­же­ска. Пер­ше, що за­галь­му­ва­ло про­цес змін, — від­су­тність роз­ра­хун­ку вар­то­сті ме­ди­чних по­слуг. За ін­фор­ма­ці­єю ін­сти­ту­ту Амо­со­ва, там усе пе­ре­ра­хо­ву­ва­ли, зда­є­ться, чо­ти­ри ра­зи. Ви­тра­ти­ли чи­ма­ло ча­су, зу­силь, нер­вів. В ін­ших ін­сти­ту­тах си­ту­а­ція ана­ло­гі­чна. Пі­лот ого­ло­си­ли з 1 ли­пня, але Мін­здо­ров’я до­сі так і не на­да­ло ме­то­ди­ки роз­ра­хун­ків ме­ди­чних по­слуг. А без цьо­го — глу­хий кут.

За­мі­сну нир­ко­ву те­ра­пію — про­грам­ний ді­а­ліз — є мо­жли­вість пла­ну­ва­ти на­пе­ред. По-пер­ше, по­трі­бен ре­єстр хво­рих. Бу­кваль­но дня­ми з’явив­ся до­ку­мент, що вклю­чає де­ся­тки та­блиць, без­ліч ін­фор­ма­ції ста­ном на 1 сі­чня ц.р. Ін­сти­тут не­фро­ло­гії На­ціо­наль­ної ака­де­мії ме­ди­чних на­ук ба­га­то ро­ків зби­рає да­ні, онов­лює і ви­пу­скає цей ре­єстр.

По-дру­ге, по­трі­бні про­то­ко­ли. Мі­ні­стер­ство охо­ро­ни здо­ров’я й НАМН сво­го ча­су роз­ро­би­ли «Стан­дарт і уні­фі­ко­ва­ні клі­ні­чні про­то­ко­ли на­да­н­ня ме­ди­чної до­по­мо­ги за фа­хом «не­фро­ло­гія». До­ку­мент за­твер­ди­ли 2011 ро­ку і від­то­ді він має ста­тус чин­но­го.

Чо­му так ва­жли­вий на­каз Мі­ні­стер­ства охо­ро­ни здо­ров’я №280/44, яко­го ду­же не лю­блять ке­рів­ни­ки ге­мо­ді­а­лі­зних від­ді­лень мі­ських та обла­сних лі­ка­рень? ¯х від­вер­то дра­тує те, що па­ці­єн­ти ви­ма­га­ють ви­ко­на­н­ня всіх норм, які в ньо­му за­кла­де­но. Най­пер­ше — три­ва­лість ді­а­лі­зу. Не се­крет, що ба­га­тьом хво­рим про­по­ну­ють на­пи­са­ти за­яву, що їм до­ста­тньо двох се­ан­сів на ти­ждень у зв’яз­ку «з по­лі­пше­н­ням са­мо­по­чу­т­тя». Пе­ре­ко­ну­ють, що про­це­ду­ра до­по­мо­же й за три го­ди­ни, а чо­ти­ри — це змар­но­ва­ний час. Хо­ча в на­ка­зі чі­тко на­пи­са­но: «три­ва­лість ді­а­лі­зної се­сії 4 го­ди­ни, 3 ра­зи на ти­ждень». За на­у­ко­вим да­ни­ми, це мі­ні­маль­но допу­сти­мий час ГД, який дає мо­жли­вість па­ці­єн­то­ві від­но­ви­ти­ся й по­чу­ва­ти­ся нор­маль­но.

Згі­дно з про­то­ко­лом, ГД та­кож пе­ред­ба­чає ре­гу­ляр­ний кон­троль рів­ня ге­мо­гло­бі­ну в кро­ві па­ці­єн­тів, а та­кож ЕКГ і низ­ку до­слі­джень кро­ві — біо­хі­мію, хо­ле­сте­рин, гор­мо­ни, те­сту­ва­н­ня на ві­ру­сні ге­па­ти­ти В і С, а та­кож ВІЛ/СНІД.

І тут з’яв­ля­є­ться тре­тє за­пи­та­н­ня: як роз­ра­хо­ву­ва­ти вар­тість ГД? Вклю­ча­ти тіль­ки чо­ти­ри го­ди­ни під апа­ра­том чи всі не­об­хі­дні до­слі­дже­н­ня, ви­тра­тні ма­те­рі­а­ли (зокре­ма 400 л во­ди на одну про­це­ду­ру), ва­кци­ну й лі­ки, без яких па­ці­єнт про­сто не ви­жи­ве? Хто їх по­ви­нен опла­чу­ва­ти — лі­кар­ня, яка за ра­ху­нок су­бвен­ції отри­мує гро­ші на про­ве­де­н­ня ГД, чи па­ці­єнт, який ро­зу­міє, чим мо­же обер­ну­ти­ся для ньо­го не­ви­ко­на­н­ня хо­ча б одно­го із цих пун­ктів? Ці­на пи­та­н­ня, як ствер­джу­ють обі­зна­ні лю­ди, — міль­йо­ни гри­вень.

Мі­ні­стер­ство охо­ро­ни здо­ров’я теж у кур­сі, як до­ро­го об­хо­ди­ться бю­дже­ту за­мі­сна те­ра­пія для хво­рих не­фро­ло­гі­чно­го про­фі­лю. Ши­ро­кий ре­зо­нанс ви­кли­ка­ла за­ява в.о. мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я У.су­прун, яка ска­за­ла, що «за одно­го па­ці­єн­та, який отри­мує ді­а­ліз, дер­жа­ва пла­тить 350 тис. грн на рік. Ко­ли ро­би­мо транс­план­та­цію, 50 тис. грн іде на опе­ра­цію і ще 100 тис. грн що­рі­чно на лі­ки. Та­ким чи­ном мо­жна за­оща­ди­ти ко­шти й зро­би­ти біль­ше опе­ра­цій».

Ду­ма­є­те, па­ці­єн­ти, які зму­ше­ні ви­тра­ча­ти 12 го­дин на ти­ждень на про­це­ду­ру ГД і ще кіль­ка го­дин на до­ро­гу, про­ти то­го, щоб їм транс­план­ту­ва­ли нир­ки?

«Ме­ні пе­ре­са­ди­ли нир­ку в 2003-му, і я май­же п’ять ро­ків об­хо­див­ся без ді­а­лі­зу, — роз­по­від­ає Сер­гій Ма­ка­рен­ко. — Це зов­сім ін­ша якість жи­т­тя, ко­ли ти не прив’яза­ний до апа­ра­та. Але по­тім нир­ка втра­ти­ла свої фун­кції, і я по­вер­нув­ся на ді­а­ліз. У на­шій гро­мад­ській ор­га­ні­за­ції не тіль­ки я про­йшов та­кий шлях. Тран­сплан­та­ція — це на­дія для хво­рих, але ні­хто не знає, як по­ве­де­ться пе­ре­са­дже­ний ор­ган. А як до­жи­ти до пе­ре­сад­ки, якщо не отри­му­ва­ти пов­но­цін­но­го ге­мо­ді­а­лі­зу? Якщо хво­рий у по­га­но­му ста­ні, йо­го не ві­зьмуть на опе­ра­цію — він її не ви­три­має. До ре­чі, іму­но­су­пре­сія, якщо її про­во­ди­ти пра­виль­но, теж до­сить до­ро­го ко­штує.

Та­ка за­ява з бо­ку Мін­здо­ров’я — лу­кав­ство. І ци­нізм — зва­жу­ва­ти, що де­шев­ше, а що до­рож­че, ко­ли йде­ться про жи­т­тя лю­ди­ни. Зна­є­те, як зму­ше­ні жи­ти па­ці­єн­ти, які по­тра­пи­ли на по­га­ний ді­а­ліз? У нас ка­жуть: за фор­му­лою 2д — ди­ван—ді­а­ліз. — Що і як мо­же змі­ни­ти си­ту­а­цію? — Я з 1998-го на ді­а­лі­зі — по­чи­нав на ра­дян­ських апа­ра­тах. До­бре знаю, яким бу­ває обла­дна­н­ня, як во­но впли­ває на са­мо­по­чу­т­тя. У нас у За­по­ріж­жі був час, ко­ли в лі­кар­ні сто­я­ло обла­дна­н­ня фір­ми «Фре­зе­ні­ус», то­ді се­сії ГД про­хо­ди­ли чі­тко за про­то­ко­ла­ми. Але по­тім во­льо­вим рі­ше­н­ням усе змі­ни­ли. Ко­жен го­лов­ний лі­кар від­сто­ює ін­те­ре­си сво­го за­кла­ду, а не пра­ва па­ці­єн­тів. Нам ка­жуть, що вар­тість одні­єї се­сії ге­мо­ді­а­лі­зу в обла­сній лі­кар­ні ниж­ча, ніж у при­ва­тно­му цен­трі.

Ми спе­ці­аль­но по­їха­ли в Чер­ка­си, щоб до­від­а­ти­ся, як лі­ку­ють у цен­трі й по­рів­ня­ти з на­ши­ми умо­ва­ми. В обла­сній лі­кар­ні одна про­це­ду­ра ко­штує близь­ко 1900 грн, в а цен­трі — май­же 2400. Але там аб­со­лю­тно все вхо­дить у вар­тість ГД. А го­лов­лі­кар за­мов­чує про те, що в дер­жав­ній клі­ні­ці па­ці­єнт сам по­ви­нен пла­ти­ти за всі ана­лі­зи, при­но­си­ти з со­бою ви­тра­тний ма­те­рі­ал і мед­пре­па­ра­ти. Ми не отри­му­є­мо ери­тро­по­е­тин, не­об­хі­дний для під­ви­ще­н­ня рів­ня ге­мо­гло­бі­ну. Сьо­го­дні я йду на ГД і маю при­не­сти бин­ти, шпри­ци, пре­па­ра­ти для ста­бі­лі­за­ції ти­ску, якщо ра­птом зна­до­бля­ться, і т. ін. Усе за свій кошт. — Ге­па­рин теж ку­пу­є­те? — В основ­но­му — так. Два остан­ні мі­ся­ці він був у клі­ні­ці, до цьо­го май­же пів­ро­ку ку­пу­ва­ли са­мі. Май­же пів­то­ра ро­ку ми від­сто­ю­є­мо свої пра­ва, бо си­ту­а­ція при­зво­дить до по­гір­ше­н­ня ста­ну па­ці­єн­тів. Ми до­ма­га­є­мо­ся, щоб у За­по­ріж­жі по­ста­ви­ли обла­дна­н­ня рі­зних фірм, щоб во­ни пра­цю­ва­ли в кон­ку­рен­тно­му се­ре­до­ви­щі і ду­ма­ли не тіль­ки про при­бу­ток, а й про якість. Але це не ви­гі­дно чи­нов­ни­кам — схе­ми дав­но від­пра­цьо­ва­ні, «від­ка­ти» ви­бу­ду­ва­ні.

Спо­ді­ва­є­мо­ся, ко­ли бу­де роз­ви­не­на ді­а­лі­зна слу­жба, па­ці­єнт отри­має мо­жли­вість ви­би­ра­ти. І то­ді фір­мам-одно­ден­кам на­ста­не кі­нець. Па­ці­єн­ти ж зна­ють, у ко­го по­га­не обла­дна­н­ня, де­ше­ві ви­тра­тні ма­те­рі­а­ли, не­ком­пе­тен­тний мед­пер­со­нал. По­стій­но тра­пля­ю­ться скан­да­ли — то у Ки­є­ві, то у Льво­ві. З’яви­ться пра­во ви­бо­ру — до них ні­хто не пі­де, бо це пи­та­н­ня жи­т­тя і смер­ті».

Те, що за кіль­кі­стю, та й за які­стю ді­а­лі­зних від­ді­лень Укра­ї­на від­стає від єв­ро­пей­ських стан­дар­тів, оче­ви­дно всім. Екс­пер­ти ствер­джу­ють, що за­пуск пі­ло­тно­го про­е­кту, ко­ли є всі по­трі­бні нор­ма­тив­ні до­ку­мен­ти, до­по­мо­же змі­ни­ти си­ту­а­цію на кра­ще. Це за­ці­ка­вить ін­ве­сто­рів, зму­сить обла­сні лі­кар­ні при­сто­со­ву­ва­ти­ся до но­вих умов — бо­ро­ти­ся за па­ці­єн­тів, пе­ре­гля­да­ти стат­ті ви­трат, ура­хо­ву­ва­ти кон­ку­рен­цію. Во­ни, зві­сно, зро­блять усе, щоб не пу­сти­ти клі­ні­ки-кон­ку­рен­ти в обла­сні цен­три. Але хто за­ва­дить па­ці­єн­там їзди­ти в су­сі­днє мі­сте­чко, якщо там від­кри­ють су­ча­сний ді­а­лі­зний центр? Гро­шам, як ствер­джу­ють у МОЗ, одна­ко­во, ку­ди йти за па­ці­єн­том — хоч у сто­ли­цю, хоч у рай­центр.

Стан­дар­ти лі­ку­ва­н­ня ма­ють бу­ти скрізь одна­ко­ви­ми. І вар­тість мед­по­слуг теж, не­за­ле­жно від апе­ти­тів мі­сце­вих го­лов­лі­ка­рів і чи­нов­ни­ків. Ни­ні во­ни ку­пу­ють ери­тро­по­е­тин (для одні­єї про­це­ду­ри) по 400 грн, то­ді як при­ва­тний ді­а­лі­зний центр — по 90.

До ре­чі, лі­кар­ням не­має по­тре­би ви­га­ду­ва­ти свою ме­то­ди­ку, щоб по­ра­ху­ва­ти вар­тість ГД. Ще 2011 ро­ку Мін­здо­ров’я сво­їм на­ка­зом №129 за­твер­ди­ло «Ме­то­ди­ки роз­ра­хун­ків вар­то­сті лі­ку­ва­н­ня хво­рих хро­ні­чною хво­ро­бою ни­рок 5-ї ста­дії із за­сто­су­ва­н­ням ге­мо­ді­а­лі­зу». Ци­ми ме­то­ди­ка­ми й ко­ри­сту­ю­ться ге­мо­ді­а­лі­зні цен­три, ко­жна по­слу­га, ви­тра­тний ма­те­рі­ал або лі­ки — усе про­ра­хо­ва­но до дрі­бниць.

Па­ці­єн­ти з рі­зних міст до­ма­га­ю­ться змін у цій сфе­рі, бо пе­ре­ко­на­ні — ге­мо­ді­а­ліз ціл­ком мо­же за­без­пе­чи­ти хо­ро­шу якість жи­т­тя. Ба­га­то хто з них пра­цює, на­вча­є­ться, ство­рює сім’ю. У Чер­ні­го­ві мо­ло­да па­ці­єн­тка ге­мо­ді­а­лі­зно­го цен­тру змо­гла на­ро­ди­ти здо­ро­ву ди­ти­ну. Са­ме на та­ку ме­ди­чну до­по­мо­гу спо­ді­ва­ю­ться ти­ся­чі па­ці­єн­тів не­фро­ло­гі­чно­го про­фі­лю, а осо­бли­во ті, хто в му­ках очі­кує сво­єї чер­ги на ГД.

«Сьо­го­дні ге­мо­ді­а­ліз мо­жуть отри­ма­ти вп’яте­ро мен­ше па­ці­єн­тів, ніж йо­го по­тре­бу­ють, — вва­жає, ре­ктор За­по­різь­кої АПО, ві­до­мий транс­план­то­лог ака­де­мік НАМНУ Оле­ксандр Ни­ко­нен­ко. — Ко­ли по­чне­ться ре­фор­ма на пер­вин­ці, хво­рих іще по­біль­шає — бо по­лі­пши­ться ді­а­гно­сти­ка. Ба­га­то па­ці­єн­тів очі­ку­ють пе­ре­сад­ки нир­ки, у нас ве­ли­че­зний лист очі­ку­ва­н­ня. Ма­ють роз­ви­ва­ти­ся і тран­сплан­та­ція, і ге­мо­ді­а­ліз — тут не­має жо­дних про­ти­річ. Хво­рий по­ви­нен отри­му­ва­ти лі­ку­ва­н­ня, яке за­без­пе­чує хо­ро­шу якість жи­т­тя. Але ме­ди­чна ре­фор­ма не за­чі­пає вто­рин­но­го й тре­тин­но­го рів­нів ме­ди­чної до­по­мо­ги. То­му все про­дов­жу­ва­ти­ме­ться в тих са­мих рам­ках, що й за­раз. Ва­жли­во, щоб пе­ре­хі­дний пе­рі­од ви­ко­ри­ста­ли для під­го­тов­ки зва­же­них рі­шень — від ухва­ле­н­ня за­ко­нів до про­гра­ми їх ре­а­лі­за­ції».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.