Пре­зи­дент Най­ви­щої ізби кон­тро­лю Поль­щі Кши­штоф Квя­тков­ський: «На­віть ду­рість дер­жа­ви ча­сто ко­штує ве­ли­ких гро­шей»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Не­скла­дно зна­йти де­сять від­мін­но­стей поль­ської Най­ви­щої ізби кон­тро­лю (НІК) від укра­їн­сько­го ана­ло­га — Ра­хун­ко­вої па­ла­ти.

НІК має без­пре­це­ден­тні пов­но­ва­же­н­ня, від­мо­ва від на­да­н­ня їй до­ку­мен­тів вва­жа­є­ться зло­чи­ном, як і будь-яке пе­ре­шко­джа­н­ня ау­ди­ту. Пре­зи­дент НІК аб­со­лю­тно не­за­ле­жний у сво­їх рі­ше­н­нях, а зня­ти йо­го з по­са­ди скла­дні­ше, ніж пре­зи­ден­та Поль­щі. Так са­мо не­за­ле­жні й кон­тро­ле­ри — ря­до­ві спів­ро­бі­тни­ки НІК. Ві­дом­ство на рік про­во­дить по­над три ти­ся­чі пе­ре­ві­рок. Зна­хо­дя­чи ко­ру­пцію, пе­ре­дає ма­те­рі­а­ли в про­ку­ра­ту­ру, зна­хо­дя­чи не­дба­лість, по­ру­шує пи­та­н­ня про про­ф­при­да­тність чи­нов­ни­ка, ви­яв­ля­ю­чи про­га­ли­ни в за­ко­но­дав­стві, змі­нює за­ко­ни, зав­жди че­рез де­який час пе­ре­ві­ря­ю­чи, як ре­тель­но бу­ло ви­ко­на­но йо­го ре­ко­мен­да­ції. Ав­то­ри­тет ана­лі­ти­ків та ау­ди­то­рів НІК та­кий, що з 2014 р. са­ме во­ни здій­сню­ють зов­ні­шній ау­дит Ра­ди Єв­ро­пи та ре­гу­ляр­но за­лу­ча­ю­ться в рі­зні ко­мі­сії Єв­ро­со­ю­зу як екс­пер­ти. Зви­чай­но, по­слу­ги та­ко­го рів­ня ко­шту­ють не­де­ше­во, але ви­тра­ча­ю­чи що­ро­ку де­ся­тки міль­йо­нів єв­ро на утри­ма­н­ня НІК, Поль­ща за­оща­джує со­тні міль­йо­нів у ре­зуль­та­ті її ро­бо­ти.

DT.UA по­спіл­ку­ва­ло­ся із Кши­што­фом Квя­тков­ським, який остан­ні чо­ти­ри ро­ки очо­лює НІК і від­ві­дав Ки­їв на за­про­ше­н­ня На­ціо­наль­ної ака­де­мії дер­ж­управ­лі­н­ня. Ми спро­бу­ва­ли ді­зна­ти­ся у поль­сько­го екс­пер­та, що по­трі­бно для то­го, аби ство­ри­ти по­ді­бну до НІК ор­га­ні­за­цію, а за­о­дно й при­ки­ну­ти, чи до­ро­сте ві­тчи­зня­на Ра­хун­ко­ва па­ла­та до та­ко­го рів­ня. — По­го­ди­ли­ся б ви ни­ні, че­рез чо­ти­ри ро­ки пре­зи­дент­ства, очо­ли­ти Най­ви­щу ізбу кон­тро­лю? — На­ша ор­га­ні­за­ція на­сту­пає на ба­га­то мо­зо­лів. Ні­хто не лю­бить, ко­ли до ньо­го при­хо­дять до­до­му та роз­по­від­а­ють, як пра­цю­ва­ти. Тут мо­жна бу­ло кра­ще, тут — де­шев­ше, а тут — ефе­ктив­ні­ше. Роз­по­вім вам кор­по­ра­тив­ний анек­дот. Кон­тро­лер НІК ка­же чи­нов­ни­ку: «Ми при­йшли вам до­по­мог­ти, па­не чи­нов­ни­ку!». А чи­нов­ник від­по­від­ає: «Ми та­кі ра­ді, па­не кон­тро­лер!». Скіль­ки чо­ло­вік бре­шуть у цьо­му анек­до­ті? Оби­два? Тіль­ки один? По­ки що бре­шуть оби­два. А ми по­вин­ні на­ма­га­ти­ся, щоб оби­дві фра­зи з цьо­го анек­до­ту зву­ча­ли прав­ди­во, і він пе­ре­став бу­ти смі­шним.

З по­гля­ду оби­ва­те­ля, на­ша ор­га­ні­за­ція ду­же ва­жли­ва: якщо лю­ди пла­тять по­да­тки, то ма­ють зна­ти, на що ви­тра­ча­ю­ться їхні гро­ші, чи ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться во­ни ефе­ктив­но та за при­зна­че­н­ням. Ва­жли­ва на­ша стру­кту­ра й для дер­жа­ви, то­му що зав­дя­ки НІК ви­дно, які ві­дом­ства ста­ра­ю­ться, а які — ні. Які за­ко­ни пра­цю­ють до­бре, а які — ні. НІК дає змо­гу

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.