Жи­тло­ві суб­си­дії: по-но­во­му, як по-ста­ро­му

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Ви не отри­му­є­те жи­тло­вих суб­си­дій і вва­жа­є­те, що вас це не сто­су­є­ться? Роз­ча­рую — на жаль, сто­су­є­ться, та ще й як!

Ви мо­же­те не отри­му­ва­ти суб­си­дій або на­віть не зна­ти про їх існу­ва­н­ня, але ви за них пла­ти­те.

Пла­ти­те тим, що гро­ші з дер­жав­но­го бю­дже­ту йдуть на їх фі­нан­су­ва­н­ня, а не на фі­нан­су­ва­н­ня шко­ли для ва­шої ди­ти­ни, лі­кар­ні для ва­ших ба­тьків чи на­ших во­ї­нів. Пла­ти­те тим, що ваш су­сід не хо­че спіль­но уте­плю­ва­ти бу­ди­нок, бо йо­му це не­ці­ка­во — за все за­пла­тить дер­жа­ва, і йо­му зру­чно, що ви за­пла­ти­те дві­чі — ще й за пе­ре­ви­тра­ту те­пла в не­у­те­пле­но­му бу­дин­ку. Пла­ти­те тим, що не­ефе­ктив­на си­сте­ма суб­си­дій по­ро­джує не­ефе­ктив­ність в ін­ших сфе­рах — у га­зо­по­ста­чан­ні, те­пло­по­ста­чан­ні, та­ка со­бі лан­цю­го­ва ре­а­кція.

Суб­си­дії для ко­жно­го: одні їх отри­му­ють, ін­ші за них пла­тять

Скіль­ки це ко­штує?

Цьо­го­рі­чні ви­да­тки з дер­жав­но­го бю­дже­ту на жи­тло­ві суб­си­дії та піль­ги ста­но­ви­ти­муть що­най­мен­ше 80 млрд грн. Ба­га­то це чи ма­ло? Біль­ше, ніж ви­да­тки на Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни кра­ї­ни! Кра­ї­ни, яка че­твер­тий рік во­ює. Ко­жна сім’я за­пла­тить цьо­го ро­ку за суб­си­дії по 5000 грн.

Ли­ше цих двох тез бу­ло б до­ста­тньо, аби при­вер­ну­ти не­аби­яку ува­гу су­спіль­ства до ці­єї те­ми. На жаль, її не­має. Про­те ло­гі­чні­ше сьо­го­дні скон­цен­тру­ва­ти ува­гу су­спіль­ства на цій про­бле­мі, ніж по­тім ду­ма­ти, що не ско­ри­став­ся всі­ма мо­жли­во­стя­ми для цьо­го.

Для по­ча­тку вар­то від­по­ві­сти на про­сте за­пи­та­н­ня: чи мо­же уряд ска­су­ва­ти жи­тло­ві суб­си­дії? Адже не­має суб­си­дій — не­має про­блем?!

Ні, про­бле­ма не в жи­тло­вій суб­си­дії як та­кій! Нав­па­ки, суб­си­дія як фор­ма ці­льо­вої со­ці­аль­ної до­по­мо­ги ефе­ктив­ні­ша, ніж опла­та бі­дни­ми де­ше­вих га­зу та еле­ктро­енер­гії для ба­га­тих. Се­ред укра­їн­ських пи­сьмен­ни­ків-пре­тен­ден­тів на На­ціо­наль­ну пре­мію Укра­ї­ни ім. Т.шев­чен­ка — Во­ло­ди­мир Ра­фє­єн­ко (книж­ка «Дов­гі ча­си»).

В ін­терв’ю DT.UA по­пу­ляр­ний ав­тор, який три ро­ки то­му пе­ре­їхав із До­не­цька до Ки­є­ва, роз­по­вів про зов­ні­шній і вну­трі­шній «роз­ло­ми» че­рез вій­ну на Схо­ді, про свій остан­ній ро­ман «Дов­гі ча­си», про ни­ні­шнє жи­т­тя в Ки­є­ві.

Во­ло­ди­мир Ра­фє­єн­ко — по­ет і про­за­їк, ла­у­ре­ат лі­те­ра­тур­них пре­мій. За­кін­чив До­не­цький на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет, пра­цю­вав ре­да­кто­ром у рі­зних ви­дав­ни­цтвах, дру­ку­ва­ти­ся по­чав у 1992 р. Ав­тор ро­ма­нів — «Кра­ткая кни­га про­ща­ний», «Ка­ни­ку­лы ма­гов», «Ле­то на­про­лет», «Де­мон Де­кар­та»; йо­го опо­віда­н­ня й вір­ші вхо­дять до ба­га­тьох збір­ни­ків. — Во­ло­ди­ми­ре, ви­су­не­н­ня будь-яко­го пи­сьмен­ни­ка­ху­до­жни­ка на та­ку по­мі­тну й пре­сти­жну пре­мію як Шев­чен­ків­ська зав­жди про­во­кує у твор­чо­му се­ре­до­ви­щі

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.