Сім мі­фів про ре­фор­му по­лі­ції

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

7 ли­сто­па­да 2015 ро­ку — да­та на­бу­т­тя чин­но­сті За­ко­ном Укра­ї­ни «Про На­ціо­наль­ну по­лі­цію Укра­ї­ни» і по­ча­ток пов­но­цін­ної ро­бо­ти цьо­го но­во­го ві­дом­ства.

То­ді ж бу­ло при­зна­че­но пер­шу очіль­ни­цю На­цпо­лі­ції — Ха­тію Де­ка­но­ї­дзе, а за кіль­ка мі­ся­ців до цьо­го за­пу­ще­но па­труль­ну по­лі­цію — спо­ча­тку в Ки­є­ві, по­тім у Льво­ві й Оде­сі. От­же, сплив­ли два ро­ки від по­ча­тку ледь не най­ві­до­мі­шої ві­тчи­зня­ної ре­фор­ми.

Що ж на­справ­ді ми зна­є­мо про ре­фор­му по­лі­ції? Чи не є ми за­ру­чни­ка­ми сте­ре­о­ти­пів, нав’яза­них нам ме­діа? Про­по­ную ува­зі чи­та­чів сім най­по­ши­ре­ні­ших мі­фів про пе­ре­тво­ре­н­ня в си­сте­мі НПУ.

Міф пер­ший. У ре­зуль­та­ті пе­ре­а­те­ста­ції ста­рі про­фе­сій­ні ка­дри бу­ли звіль­не­ні, і те­пер не­має ко­му роз­слі­ду­ва­ти зло­чи­ни

Це міф, який спро­сту­ва­ти най­лег­ше. На­справ­ді за ре­зуль­та­та­ми ате­ста­ції звіль­ни­ли тіль­ки 7,7% по­лі­цей­ських (5257 з 68135), по­ло­ви­на з яких по­но­ви­ла­ся на по­са­дах че­рез суд. Це не озна­чає, що в по­лі­ції пра­цю­ють по­над 90% ко­ли­шніх мі­лі­ціо­не­рів, але, на­віть ура­хо­ву­ю­чи всіх, хто звіль­нив­ся за вла­сним ба­жа­н­ням і ви­йшов на пен­сію, одна­ко­во біль­шість по­лі­цей­ських — це ко­ли­шні мі­лі­ціо­не­ри. Зві­сно, до­свід ро­бо­ти в мі­лі­ції ав­то­ма­ти­чно не свід­чить про не­до­бро­че­сність і ко­рум­по­ва­ність. І нав­па­ки — про аб­со­лю­тні про­фе­сіо­на­лізм і сум­лін­ність. Те­за про те, що всіх про­фе­сіо­на­лів звіль­ни­ли з лав по­лі­ції, теж до­сить ма­ні­пу­ля­тив­на і не має ні­чо­го спіль­но­го з ре­аль­ні­стю.

Крім то­го, пе­ре­а­те­ста­ція з са­мо­го по­ча­тку ма­ла сум­нів­ні пер­спе­кти­ви. На­сам­пе­ред то­му, що Ін­стру­кція про по­ря­док про­ве­де­н­ня ате­сту­ва­н­ня бу­ла під­го­тов­ле­на ко­ман­дою МВС та­ким чи­ном, що будь який звіль­не­ний по­лі­цей­ський без осо­бли­вих зу­силь міг по­но­ви­ти­ся на по­са­ді, звер­нув­шись до су­ду. Уза­галь­нив­ши су­до­ву пра­кти­ку, юри­ди­чну ні­кчем­ність цьо­го до­ку­мен­та до­вів і Пле­нум Ви­що­го адмін­су­ду. Під­ста­ви для ате­ста­ції, стро­ки в який мі­лі­ціо­не­ри ма­ли бу­ти пе­ре­ве­де­ні в штат по­лі­ції, не­об´рун­то­ва­ність ви­снов­ків ко­мі­сій то­що — все це лег­ко бу­ло оскар­жи­ти й ви­гра­ти про­цес. За остан­ні­ми да­ни­ми, рі­ше­н­ня­ми су­ду на по­са­дах по­нов­ле­но 2 105 по­лі­цей­ських, які ра­ні­ше не про­йшли ате­ста­ції. При цьо­му по­нов­ле­ним по­лі­цей­ським за час ви­му­ше­но­го про­гу­лу ви­пла­че­но 54 893 тис. грн з ко­штів пла­тни­ків по­да­тків.

Міф дру­гий. У по­лі­ції є план/дов­го­стро­ко­ве ба­че­н­ня ре­форм

Жо­дно­го чі­тко­го пла­ну роз­ви­тку по­лі­ція не має, а то­чко­ві змі­ни не ли­ше не об’єд­на­ні спіль­ни­ми ці­ля­ми, а ча­сто ма­ють про­ти­ле­жну спря­мо­ва­ність. Є низ­ка до­ку­мен­тів у сфе­рі дер­жав­ної по­лі­ти­ки, які сто­су­ю­ться ре­фор­ми по­лі­ції, однак жо­ден не мі­стить кон­кре­ти­ки — чі­тких стро­ків і за­хо­дів, ін­стру­мен­тів для ви­мі­рю­ва­н­ня про­гре­су чи ефе­ктив­но­сті ре­форм, по­ка­зни­ків, за не­ви­ко­на­н­ня яких мо­жна бу­ло б кри­ти­ку­ва­ти ке­рів­ни­цтво по­лі­ції.

Про­цес змін у по­лі­ції умов­но мо­жна по­ді­ли­ти на три пе­рі­о­ди.

1. Від за­вер­ше­н­ня Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті і при­зна­че­н­ня Ава­ко­ва мі­ні­стром — до при­хо­ду «гру­зин­ської ко­ман­ди».

Ава­ков ство­рив Гро­мад­ську ра­ду, яка взя­ла­ся роз­ро­бля­ти план ре­форм. Ре­зуль­та­том її ро­бо­ти ста­ли Стра­те­гія ре­фор­му­ва­н­ня ОВС і план за­хо­дів до неї. Стра­те­гія бу­ла ви­пи­са­на аж до 2018 ро­ку, але план за­хо­дів за­вер­шу­вав­ся 2015-им. Цьо­го до­ку­мен­та й на­по­ло­ви­ну не ре­а­лі­зо­ва­но, а гу­чно роз­по­ча­ті в рам­ках Стра­те­гії пі­ло­тні про­е­кти, на кшталт «Сам­бір­сько­го екс­пе­ри­мен­ту», дав­но за­вер­ши­ли­ся, та­кі і не пе­ре­рі­сши в мас­шта­бні змі­ни.

2. Від при­хо­ду «гру­зин­ської ко­ман­ди» — до обра­н­ня С.кня­зє­ва го­ло­вою На­цпо­лі­ції.

У трав­ні-черв­ні 2016 ро­ку пре­зи­дент за­про­сив в Укра­ї­ну ко­ман­ду гру­зин­ських ре­фор­ма­то­рів. У сфе­рі по­лі­цей­ської ді­яль­но­сті це бу­ла спо­ча­тку Ека Згу­ла­дзе, за­сту­пник мі­ні­стра, яка ство­ри­ла па­труль­ну по­лі­цію й істо­тно впли­ну­ла на ухва­ле­н­ня за­ко­ну про На­цпо­лі­цію. Зго­дом пер­шою очіль­ни­цею На­цпо­лі­ції ста­ла Ха­тія Де­ка­но­ї­дзе, во­на роз­по­ча­ла пе­ре­а­те­ста­цію ко­ли­шніх мі­лі­ціо­не­рів. Ха­тія ма­ла вла­сний план змін — «100 днів яко­сті На­ціо­наль­ної по­лі­ції». Це ко­ро­ткий до­ку­мент з ам­бі­тни­ми зав­да­н­ня­ми. Се­ред них, на­при­клад, зни­ще­н­ня «па­ли­чної си­сте­ми» і за­про­ва­дже­н­ня но­вої си­сте­ми оці­ню­ва­н­ня ефе­ктив­но­сті по­лі­ції, орі­єн­то­ва­ної на бі­знес-мо­дель. На жаль, цей до­ку­мент спі­тка­ла ана­ло­гі­чна до­ля — пла­ну й на тре­ти­ну не ре­а­лі­зо­ва­но.

3. Від при­зна­че­н­ня С.кня­зє­ва ке­рів­ни­ком На­цпо­лі­ції — і до сьо­го­дні.

У лю­то­му но­вий го­ло­ва На­цпо­лі­ції ого­ло­сив курс на по­си­ле­н­ня бо­роть­би зі зло­чин­ні­стю і ре­фор­му «ядра» по­лі­ції — кри­мі­наль­но­го бло­ку. Однак пі­сля по­ча­тку екс­пе­ри­мен­ту зі ство­ре­н­ня під­роз­ді­лів де­те­кти­вів ста­ло зро­зумі­ло, що і до цьо­го зав­да­н­ня по­лі­ції бра­кує си­стем­но­го під­хо­ду. Кня­зєв уза­га­лі не має пла­ну ре­форм, а про­гра­ма з дов­го­стро­ко­ви­ми ці­ля­ми на 5 ро­ків (обов’яз­ко­вий до­ку­мент, який він як кан­ди­дат на по­са­ду ке­рів­ни­ка На­цпо­лі­ції по­да­вав до кон­кур­сної ко­мі­сії) так і не бу­ла опри­лю­дне­на. Мі­сяць то­му МВС ухва­ли­ло Стра­те­гію роз­ви­тку ві­дом­ства (Стра­те­гія 2020). У ній є чи­ма­ло пра­виль­них і по­трі­бних за­хо­дів і зав­дань, які вже не­о­дно­ра­зо­во ко­чу­ва­ли з одно­го до­ку­мен­та в ін­ший, але во­на не мі­стить ані пла­ну ре­а­лі­за­ції та від­по­від­аль­них, ані ін­ди­ка­то­рів ви­ко­на­н­ня.

Від­су­тність чі­тко­го й зро­зумі­ло­го усім пла­ну ре­форм у си­сте­мі МВС на­сам­пе­ред є на­слід­ком бра­ку ре­аль­ної по­лі­ти­чної во­лі мі­ні­стра до си­стем­них змін: адже він уже по­над три ро­ки пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті не­змін­но ке­рує ві­дом­ством і має в ру­ках всі не­об­хі­дні для цьо­го ін­стру­мен­ти.

Міф тре­тій. На­цпо­лі­цію ви­ве­ли з си­сте­ми МВС, яке пе­ре­ста­ло бу­ти «мі­ні­стер­ством мі­лі­ції»

За­кон «Про На­ціо­наль­ну по­лі­цію Укра­ї­ни» пе­ред­ба­чав утво­ре­н­ня На­цпо­лі­ції як цен­траль­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди. Мі­ністр вну­трі­шніх справ при цьо­му по­ви­нен був від­по­від­а­ти ви­клю­чно за фор­му­ва­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі пра­во­охо­рон­ної ді­яль­но­сті, а го­ло­ва На­цпо­лі­ції — управ­ля­ти са­мою по­лі­ці­єю. Це єв­ро­пей­ська мо­дель, яка ма­ла б ма­кси­маль­но змен­ши­ти вплив Ава­ко­ва чи будь-яко­го ін­шо­го май­бу­тньо­го мі­ні­стра на опе­ра­тив­не управ­лі­н­ня по­лі­ці­єю. Ме­та та­ко­го за­по­бі­жни­ка — уне­мо­жли­ви­ти ви­ко­ри­ста­н­ня пра­во­охо­рон­ців у по­лі­ти­чних ці­лях.

Але ре­аль­ність ви­яви­ла­ся ін­шою. До­ста­тньо зга­да­ти по­дії 9 трав­ня цьо­го ро­ку в Дні­прі, ко­ли по­лі­ція про­і­гно­ру­ва­ла по­би­т­тя ве­те­ра­нів в ін­те­ре­сах мі­сце­вих по­лі­ти­чних сил, або роль по­лі­ції і Нац­гвар­дії в істо­рії з за­три­ма­н­ням си­на Ава­ко­ва за зви­ну­ва­че­н­ням у так зва­ній спра­ві рюк­за­ків. А за­яви МВС про по­лі­ти­чну мо­ти­во­ва­ність дій НАБУ яв­но про­ди­кто­ва­ні во­лею мі­ні­стра, а не ви­мо­га­ми за­ко­ну.

Міф че­твер­тий. Па­труль­на по­лі­ція ре­фор­мо­ва­на і за її зраз­ком бу­дуть ре­фор­мо­ва­ні всі ін­ші під­роз­ді­ли

Па­труль­на по­лі­ція — це справ­ді хо­ро­ший при­клад спро­мо­жно­сті дер­жа­ви здій­сню­ва­ти стру­ктур­ні ре­фор­ми. Во­дно­час за­по­ру­ка успі­ху та­ких ре­форм не тіль­ки в до­бо­рі но­вих ка­дрів чи ви­со­кій зар­пла­тні, а й у но­вій яко­сті ро­бо­ти й від­мо­ві від ста­рих не­фор­маль­них пра­ктик. Із цим є про­бле­ми, які вза­є­мо­зу­мов­ле­ні ро­бо­тою ін­ших під­роз­ді­лів — ре­фор­ма одні­єї лан­ки не­мо­жли­ва без змін в ін­ших. Те са­ме сто­су­є­ться за­ко­но­дав­ства, яким ке­ру­ю­ться па­труль­ні в сво­їй ро­бо­ті.

Ін­форм­кам­па­нія «Моя но­ва по­лі­ція» ма­ла на ме­ті ото­то­жни­ти успі­хи пер­ших кро­ків па­труль­ної по­лі­ції і по­лі­цію в ці­ло­му. Ре­зуль­та­ти со­ціо­ло­гі­чних до­слі­джень спо­ча­тку справ­ді за­фі­ксу­ва­ли по­лі­пше­н­ня став­ле­н­ня до по­лі­ції — адже ми всі так че­ка­ли по­яви но­вих по­лі­цей­ських. Але не­вдов­зі буль­ба­шка за­ви­ще­них очі­ку­вань лу­сну­ла, і все зно­ву ста­ло, як і ко­лись.

Міф п’ятий. Пі­сля лі­кві­да­ції ко­рум­по­ва­них УБОЗ і ОБНОН уза­га­лі ні­хто не бо­ре­ться ані з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю, ані з нар­ко­зло­чи­на­ми

УБОЗ (управ­лі­н­ня по бо­роть­бі з ор­га­ні­зо­ва­ною зло­чин­ні­стю) бу­ло лі­кві­до­ва­но ще 2014 ро­ку, а ОБНОН (пев­ний час — Де­пар­та­мент про­ти­дії нар­ко­зло­чин­но­сті) — у гру­дні 2016го. Про не­ефе­ктив­ність і по­де­ку­ди зло­чин­ну ді­яль­ність са­мих цих стру­ктур ча­сто го­во­ри­ли на­віть ке­рів­ни­ки МВС, то­му та­кий крок у кон­текс­ті ре­фор­ми був ло­гі­чним. Однак лі­кві­да­ція під­роз­ді­лу не озна­чає, що всіх пра­ців­ни­ків звіль­ни­ли і що по­лі­ція цих зло­чи­нів біль­ше не роз­слі­дує. Фун­кції цих під­роз­ді­лів бу­ло пе­ре­да­но «на мі­сця», тоб­то опе­ра­тив­ни­ки да­лі пра­цю­ють на від­по­від­них по­са­дах, ма­ють ті са­мі аген­тур­ні сі­тки (кон­фі­ден­цій­не спів­ро­бі­тни­цтво з ін­фор­ма­то­ра­ми) то­що. Пев­ний час був пе­рі­од ада­пта­ції та пе­ре­під­по­ряд­ку­ва­н­ня, про­тя­гом яко­го, до ре­чі, змен­ши­лась і кіль­кість зло­вжи­вань з бо­ку пра­во­охо­рон­ців, але він дав­но в ми­ну­ло­му. Однак оскіль­ки ін­ших істо­тних змін у цьо­му на­пря­мі ро­бо­ти пра­во­охо­рон­ців (як і в ін­ших сфе­рах) не від­бу­ло­ся, то спосо­би і якість роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів не змі­ни­ли­ся.

Міф шо­стий. Ре­фор­ма по­лі­ції при­зве­ла до зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті

Цей міф пов’яза­ний із по­пе­ре­днім, і йо­го ча­сто по­ши­рю­ють по­лі­ти­ки.

Справ­ді, че­рез вій­ну на Схо­ді кра­ї­ни, збіль­ше­н­ня не­за­кон­но­го обі­гу бо­йо­вої зброї та со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних про­блем зло­чин­ність зро­стає. Це ба­зо­вий за­кон кри­мі­но­ло­гії — якщо в кра­ї­ні зро­стає без­ро­бі­т­тя, то ав­то­ма­ти­чно збіль­шу­є­ться кіль­кість кра­ді­жок, зокре­ма квар­тир­них. Однак зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті то­чно не є на­слід­ком ре­форм у си­сте­мі по­лі­ції.

Нав­па­ки, ство­ре­н­ня па­труль­ної по­лі­ції, ско­рі­ше, да­ло змо­гу пев­ний час зав­дя­ки пре­вен­ції стри­му­ва­ти зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті в су­ча­сних скла­дних умо­вах. Адже по­мі­тність па­труль­них на ву­ли­цях за­по­бі­гає вчи­нен­ню дрі­бних зло­чи­нів.

Крім то­го, як зга­ду­ва­ло­ся ви­ще, слід­чо-опе­ра­тив­ні під­роз­ді­ли як пра­цю­ва­ли, так і пра­цю­ють. Якість їхньої ро­бо­ти не по­лі­пши­ла­ся, то­му рі­вень зло­чин­но­сті або зро­стає у від­по­відь на со­ці­аль­но-еко­но­мі­чну си­ту­а­цію в кра­ї­ні, або за­ли­ша­є­ться та­ким са­мим.

Ін­шим ва­жли­вим фа­кто­ром у цьо­му кон­текс­ті є те, що, по­ка­зни­ки роз­кри­т­тя зло­чи­нів, яки­ми ча­сто опе­ру­ють у дис­ку­сії про зро­ста­н­ня зло­чин­но­сті, — по­га­не мі­ри­ло для оці­ню­ва­н­ня ефе­ктив­но­сті ро­бо­ти по­лі­ції.

Кри­мі­наль­ну ста­ти­сти­ку ро­ка­ми спо­тво­рю­ва­ли і спо­тво­рю­ють: зло­чи­ни при­хо­ву­ють від облі­ку, про­ва­дже­н­ня за­кри­ва­ють у ру­чно­му ре­жи­мі — і все це для отри­ма­н­ня «пра­виль­ної» ди­на­мі­ки роз­кри­т­тя. Ча­сто ці ци­фри ма­ють ма­ло спіль­но­го з ре­аль­ним рів­нем зло­чин­но­сті й від­чу­т­тям гро­ма­дя­на­ми се­бе в без­пе­ці. А ви­ще ке­рів­ни­цтво по­лі­ції і да­лі, на жаль, ви­ма­гає «по­біль­ше» роз­кри­тих зло­чи­нів і «яко­мо­га швид­ше». А пів­ро­ку то­му на спіль­ній ко­ле­гії МВС і прем’єр­мі­ні­стра на­віть В.грой­сман при­гро­зив звіль­ни­ти трьох очіль­ни­ків мі­сце­вої по­лі­ції, які ма­ти­муть най­мен­ші по­ка­зни­ки роз­кри­т­тя в пер­шо­му пів­річ­чі. Не­ві­до­мо, чи ви­ко­нав він свою обі­цян­ку, але ми вже й са­мі здо­га­да­ли­ся, що ро­би­ли ке­рів­ни­ки по­лі­ції для то­го, щоб уни­кну­ти звіль­не­н­ня.

На­ба­га­то ва­жли­ві­ши­ми кри­те­рі­я­ми ви­мі­рю­ва­н­ня ефе­ктив­но­сті є на­яв­ність від­чу­т­тя без­пе­ки в на­се­ле­н­ня, опе­ра­тив­не й ді­є­ве ре­а­гу­ва­н­ня по­лі­ції на ко­жне вчи­не­не пра­во­по­ру­ше­н­ня, збіль­ше­н­ня до­ві­ри до по­лі­ції з бо­ку лю­дей, які з нею ма­ли спра­ву. У за­хі­дних кра­ї­нах, до сло­ва, орі­єн­ту­ю­ться ще й на стан від­но­син під­при­єм­ців з дер­жа­вою (від­су­тність не­за­кон­но­го ти­ску на бі­знес), стан роз­гля­ду скарг на не­за­кон­ні дії по­лі­цей­ських то­що.

Міф сьо­мий. Ре­фор­му по­лі­ції за­вер­ше­но/про­ва­ле­но

Че­рез скла­дність ви­зна­че­н­ня по­ня­т­тя «ре­фор­ма» не мо­жна одно­зна­чно ска­за­ти, що її за­вер­ше­но, про­ва­ле­но або що во­на три­ває. Рік, три чи п’ять ро­ків — усе це зде­біль­шо­го умов­ні ци­фри, які не мо­жуть бу­ти орі­єн­ти­ром для за­вер­ше­н­ня ре­форм. Осо­бли­во скла­дно оці­ню­ва­ти в умо­вах, ко­ли на­пря­ми ре­фор­му­ва­н­ня по­стій­но змі­ню­ю­ться, а чі­тко­го, по­го­дже­но­го всі­ма від­по­від­аль­ни­ми за це в дер­жа­ві по­са­дов­ця­ми пла­ну та ін­ди­ка­то­рів змін — не­має. Єди­не, що мо­жна ска­за­ти на­пев­не: до­по­ки не ре­фор­мо­ва­не «ядро» по­лі­ції — кри­мі­наль­на по­лі­ція та слід­ство, го­во­ри­ти про за­вер­ше­ність ре­фор­ми то­чно за­ра­но.

На­сам­кі­нець до­во­ди­ться, на жаль, до­да­ти, що про­цес за­ра­ди про­це­су, во­че­видь, ціл­ко­ви­то вла­што­вує по­лі­ти­чне ке­рів­ни­цтво МВС. Адже ма­лень­кі пі­ло­тні про­е­кти та екс­пе­ри­мен­ти при­но­сять швид­кі ре­пу­та­цій­ні ди­ві­ден­ди. В умо­вах ко­ро­тких по­лі­ти­чних ци­клів — це зро­зумі­ла та ба­жа­на ме­та. А от си­стем­ні змі­ни не­о­дмін­но при­зве­ли би до руй­ну­ва­н­ня існу­ю­чих ко­ру­пцій­них схем і зви­чних пра­ктик ро­бо­ти, а от­же — до не­вдо­во­ле­н­ня се­ре­дньої лан­ки ке­рів­ни­ків і ви­хо­ду ста­рої вер­ти­ка­лі по­лі­ції з-під кон­тро­лю мі­ні­стра.

На жаль, це то­чно не те, чо­го пра­гне мі­ністр, який дав­но ве­де свою по­лі­ти­чну гру, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи вві­ре­ні йо­му ві­дом­ства як ва­же­лі впли­ву.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.