Банк-ре­ванш

Dzerkalo Tizhnya - - ТИ­ТУЛЬ­НЫЙ ЛИСТ -

Цифр не­має, але, су­дя­чи з фор­му­лю­вань, вкла­дни­ки ви­не­сли з бан­ку якщо не всі 148 млрд, то по­ло­ви­ну то­чно. На­справ­ді — ні. На­віть якщо по­ві­ри­ти у дво­мі­льяр­дний що­ден­ний від­плив за ти­ждень до на­ціо­на­лі­за­ції, то за­галь­ним під­сум­ком отри­ма­є­мо 14, а не 140.

На своє ви­прав­да­н­ня екс-вла­сник зга­дує кри­зу 2014 р., втра­ту крим­сько­го під­роз­ді­лу, де­валь­ва­цію грив­ні, від­плив де­по­зи­тів, під­ви­ще­н­ня Нац­бан­ком став­ки за кре­ди­та­ми ре­фі­нан­су­ва­н­ня та зни­же­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті бан­ку че­рез за­про­ва­дже­не НБУ обме­же­н­ня зро­ста­н­ня порт­фе­ля де­по­зи­тів фі­зо­сіб на рів­ні 2%, за­бо­ро­ну ін­ве­сти­цій у цін­ні па­пе­ри, а та­кож про­ве­де­н­ня актив­них опе­ра­цій з під­роз­ді­ла­ми бан­ку в Ла­твії та на Кі­прі.

Кри­за, ска­жі­мо, ні­ко­го не оми­ну­ла, та й на­ціо­на­лі­за­ція від­бу­ла­ся че­рез два ро­ки пі­сля пі­ків не­ста­біль­но­сті. А «осо­бли­ве став­ле­н­ня» НБУ мо­же бу­ти пов’яза­не з тим, що в бан­ку на­ре­шті по­ба­чи­ли пі­ра­мі­ду й по­ста­ра­ли­ся будь-яки­ми до­сту­пни­ми спосо­ба­ми обме­жи­ти її зро­ста­н­ня за ра­ху­нок за­лу­че­н­ня де­по­зи­тів і на­сту­пне ви­ве­де­н­ня ко­штів вла­сни­ка­ми. На­га­да­є­мо, що ще в черв­ні 2015-го DT.UA за­зна­ча­ло, що вар­тість за­лу­че­н­ня ко­штів фі­зо­сіб у де­яких бан­ків упри­тул пі­ді­бра­ла­ся до дис­кон­тної став­ки НБУ, і ко­ли «се­ре­дня по па­ла­ті» став­ка бу­ла 22% рі­чних, При­ват­банк за­лу­чав під 29%. Так, це бу­ла бо­роть­ба за лі­кві­дність і ви­жи­ва­н­ня. Але прин­цип «за бу­дья­ку ці­ну» у цьо­му ра­зі ви­сту­пає го­лов­ним ри­зи­ком, на­сам­пе­ред бю­дже­тним, адже на той мо­мент у Фонд га­ран­ту­ва­н­ня від­пра­ви­ли­ся вже 50 бан­ків. Ли­ше че­рез ві­сім мі­ся­ців НБУ за­про­ва­див обме­же­н­ня для «При­ва­ту». І тут ло­гі­чно бу­ло б за­пи­та­ти, не чо­му за­про­ва­див, а чо­му так дов­го зво­лі­кав?

І не тіль­ки в цьо­му ви­пад­ку. У лю­то­му 2016-го акціо­не­ри бан­ку по­го­ди­ли­ся на ре­стру­кту­ри­за­цію кре­ди­тно­го порт­фе­ля, у ре­зуль­та­ті якої по­тре­ба в ка­пі­та­лі бан­ку по­вин­на бу­ла змен­ши­ти­ся, що до­по­мо­гло б При­ват­бан­ку ви­ко­на­ти план до­ка­пі­та­лі­за­ції, до­ся­гнув­ши 5-від­со­тко­вої аде­ква­тно­сті ка­пі­та­лу. У НБУ ре­стру­кту­ри­за­цію на­зва­ли «транс­фор­ма­ці­єю», то­му що на­справ­ді опе­ра­ція пе­ред­ба­ча­ла пе­ре­ве­де­н­ня на­яв­ної кре­ди­тної за­бор­го­ва­но­сті на опе­ра­цій­ні ком­па­нії з про­зо­рою стру­кту­рою, за­ста­ва­ми та дже­ре­ла­ми по­хо­дже­н­ня до­хо­дів, до­ста­тні­ми для об­слу­го­ву­ва­н­ня бор­гів, при­ро­дно.

Для оцін­ки про­гре­су НБУ за­лу­чив до про­це­су E&Y, ре­зуль­та­ти хо­тів ба­чи­ти не пі­зні­ше 15 ли­сто­па­да 2016 р. На 1 ли­сто­па­да не­об­хі­дних до­ку­мен­тів ау­ди­то­ри та ін­спе­кто­ри в бан­ку одер­жа­ти не змо­гли, хо­ча банк уже по­чав транс­фор­ма­цію кор­по­ра­тив­но­го порт­фе­ля й до 20 жов­тня всти­гнув ви­да­ти 48 млрд грн но­вих кре­ди­тів. Ке­рів­ни­ки ін­спе­кцій­ної пе­ре­вір­ки та ау­ди­то­ри, на­ма­га­ю­чись про­ли­ти сві­тло на те, ко­му ви­да­ю­ться ці кре­ди­ти, зу­стрі­ли­ся з ке­рів­ни­цтвом бан­ку (десь у на­драх НБУ є про­то­кол ці­єї зу­стрі­чі). Банк за­пев­нив ау­ди­то­рів, що всі до­ку­мен­ти на­дасть, но­ві по­зи­чаль­ни­ки мо­жуть об­слу­го­ву­ва­ти бор­ги, їхній фі­нан­со­вий стан від­по­від­ає всім МСФЗ, і впро­довж мі­ся­ця транс­фор­ма­ція за­вер­ши­ться. І в НБУ їм по­ві­ри­ли. Зно­ву. Ігно­ру­ю­чи по­ві­дом­ле­н­ня ін­спе­кто­рів та ау­ди­то­рів, що ін­фор­ма­цію про­дов­жу­ють на­да­ва­ти із за­трим­ка­ми, пі­сля чи­слен­них на­га­ду­вань і в не­до­ста­тньо­му для ана­лі­зу об­ся­зі. Так, Нац­банк був упе­ре­дже­ний або над­то ло­яль­ний, якщо допу­стив пе­ре­о­форм­ле­н­ня 127 млрд грн кре­ди­тів на 36 фірм, з яких тіль­ки дві існу­ва­ли на рин­ку по­над два ро­ки, а в 15 кіль­кість спів­ро­бі­тни­ків не пе­ре­ви­щу­ва­ла одні­єї лю­ди­ни? І чо­му в НА­БУ змо­гли ви­яви­ти, що бе­не­фі­ці­а­ри всіх цих фірм — це екса­бо чин­ні спів­ро­бі­тни­ки При­ват­бан­ку, а ін­спе­кто­ри та ау­ди­то­ри ре­гу­ля­то­ра не по­мі­ти­ли?

Ма­буть, їх вве­ло в ома­ну те, що транс­фор­ма­ція все-та­ки роз­по­ча­ла­ся, кре­ди­ти пе­ре­о­форм­ля­ли­ся на но­ві ком­па­нії, про­цес ішов, щось від­бу­ва­ло­ся — й до­бре. У під­сум­ку транс­фор­ма­ції не фі­на­лі­зу­ва­ли — обо­ро­ти та мар­жу на но­вих по­зи­чаль­ни­ків так і не пе­ре­ве­ли, хо­ча офі­цій­но ре­стру­кту­ри­за­цію за­вер­ши­ли. Ни­ні у су­дах пе­ре­бу­ває по­над три со­тні справ від ста­рих по­зи­чаль­ни­ків При­ват­бан­ку, тих са­мих 193-х, бор­ги яких пе­ре­ки­ну­ли на 36 но­вих пу­сту­шок. Ко­ли­шні клі­єн­ти бан­ку хо­чуть су­до­ви­ми рі­ше­н­ня­ми за­фі­ксу­ва­ти, що в них не­має ні­яких зо­бов’язань пе­ред бан­ком, а весь бор­го­вий ван­таж ле­жить на пле­чах 36 пе­ре­кре­ди­то­ва­них ком­па­ній. Близь­ко 50 та­ких по­зо­вів НБУ ди­вом ви­грав. Але ви­ста­чить й одно­го рі­ше­н­ня на ко­ристь ко­ли­шніх по­зи­чаль­ни­ків, аби да­ти старт но­вим роз­гля­дам і пе­ре­гля­дам цих справ, а го­лов­не, по­зба­ви­ти чи­нов­ни­ків мо­жли­во­сті все-та­ки стя­гну­ти в ра­ху­нок не­ви­пла­че­них кре­ди­тів якесь май­но. Хо­ро­ший суд по­га­но­го не ви­пра­вить З 11 ве­ре­сня 2014 р. і до мо­мен­ту на­ціо­на­лі­за­ції в бан­ку на по­стій­ній осно­ві пе­ре­бу­ва­ли ку­ра­то­ри НБУ, і ні­би­то до­ступ до всіх до­ку­мен­тів і про­грам­но-те­хні­чних ком­пле­ксів ма­ли, і на за­сі­да­н­ня кре­ди­тно­го ко­мі­те­ту хо­ди­ли, і по­стій­ний кон­троль здій­сню­ва­ли, і на­віть на «окре­мих за­сі­да­н­нях за­галь­них збо­рів акціо­не­рів» бу­ли при­су­тні. На дум­ку тих са­мих екс-акціо­не­рів, це ви­клю­чає мо­жли­вість будь-яких зло­вжи­вань бан­ком.

Ви­снов­ки про те, з яких мір­ку­вань ку­ра­то­ри НБУ не по­мі­ча­ли то­го, що від­бу­ва­є­ться в бан­ку, не­хай ро­бить ГПУ. Але НБУ, ви­рі­шив­ши за­лу­чи­ти не­за­ле­жно­го ау­ди­то­ра до про­це­су транс­фор­ма­ції, хо­ча й по­бі­чно, але ви­знає, що п’ятьох спів­ро­бі­тни­ків не­до­ста­тньо для то­го, щоб три­ма­ти си­ту­а­цію в бан­ку під кон­тро­лем. Ку­ра­то­ри про­гле­ді­ли, но­вий ау­ди­тор тра­ди­цій­но не одер­жав не­об­хі­дних для ана­лі­зу да­них, ста­рий ау­ди­тор пе­ре­ко­ну­вав, що все чу­до­во.

По­зи­ція ко­ли­шніх вла­сни­ків ´рун­ту­є­ться на то­му, що во­ни ні на крок не від­сту­па­ли від ви­мог МСФЗ й са­ме згі­дно з ци­ми ви­мо­га­ми фі­ксу­ва­ли, що банк ви­ко­нує всі нор­ма­ти­ви. НБУ ж, на їхню дум­ку, не про­сто ке­ру­вав­ся ви­клю­чно сво­ї­ми нор­ма­ми, які МСФЗ не від­по­від­а­ють, а ще й спе­ці­аль­но по­си­лю­вав їх, щоб по­гір­ши­ти фі­нан­со­ві по­ка­зни­ки бан­ку. Основ­ні пре­тен­зії пред’яв­ля­ю­ться до кри­те­рі­їв ви­зна­че­н­ня ін­сай­де­рів, нор­ма­ти­вів до­ста­тно­сті (аде­ква­тно­сті) ка­пі­та­лу, ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру до­фор­му­ва­н­ня ре­зер­вів.

Справ­ді, від­со­ток ін­сай­де­рів бан­ку за вер­сі­єю НБУ та за вер­сі­єю ау­ди­то­рів зав­жди істо­тно рі­знив­ся. При­ро­дно, че­рез роз­бі­жно­сті цих оці­нок від­рі­зняв­ся й об­сяг ін­сай­дер­ських опе­ра­цій і, від­по­від­но, ви­зна­че­н­ня їх ри­зи­ко­ва­но­сті. Що, у свою чер­гу, впли­ва­ло на роз­ра­ху­нок і ви­зна­че­н­ня нор­ма­ти­ву до­ста­тно­сті ка­пі­та­лу бан­ку. Плюс до цьо­го, змі­нив­ши кри­те­рії облі­ку за­без­пе­чень, НБУ фа­кти­чно за­бо­ро­нив вра­хо­ву­ва­ти як за­ста­ву не май­но, а май­но­ві пра­ва. При­ват­банк втра­тив мо­жли­вість вра­хо­ву­ва­ти за­без­пе­че­н­ня на су­му по­над 142 млрд грн. Але хто ро­зу­міє, чим май­но­ві пра­ва від­рі­зня­ю­ться від май­на, то ви­знає, що ці 142 млрд мо­гли бу­ти не більш ніж ци­фрою у зві­тно­сті, за якою — по­ро­жньо.

Чи вин­ний ре­гу­ля­тор, що під май­но­ві пра­ва ви­да­ва­ли­ся кре­ди­ти в «При­ва­ті»? Чи при­ймав він свої рі­ше­н­ня з ура­ху­ва­н­ням ли­ше цьо­го фа­кту? І хі­ба по­га­но, якщо так і бу­ло? Чи по­ви­нен він ке­ру­ва­ти­ся ви­клю­чно МСФЗ, якщо до­бре знає ві­тчи­зня­ні ре­а­лії ве­де­н­ня бан­ків­сько­го бі­зне­су й не тіль­ки? На жаль, за­раз ва­жли­во ін­ше: по­при оче­ви­дні роз­бі­жно­сті ме­то­дик, НБУ жо­дно­го ра­зу не оскар­жив зві­тів зов­ні­шніх ау­ди­то­рів При­ват­бан­ку.

Ви­клю­че­н­ня PWC з ре­є­стру ау­ди­то­рів, які пе­ре­ві­ря­ють бан­ки, — це ма­ха­ти ку­ла­ка­ми пі­сля бій­ки. Не­за­ле­жний ау­дит При­ват­бан­ку за 2015 р. є, і в су­дах на ньо­го по­си­ла­ю­ться із за­ви­дною по­стій­ні­стю, а в ньо­му не­має ні «ді­рок» у ка­пі­та­лі, ні пов’яза­них осіб. А ау­дит E&Y за 2016 р. ні­чо­го не спро­сто­вує. От чо­му та­ке зна­че­н­ня мав су­до­вий роз­гляд Сур­кі­сів, зв’язок яких із екс-вла­сни­ка­ми бан­ку — се­крет на весь світ. І в цьо­му спо­рі ва­жли­вий не мі­льярд гри­вень, який хо­чуть по­вер­ну­ти бра­ти-бі­зне­сме­ни, а не­спро­мо­жність Нац­бан­ку до­ве­сти в су­ді оче­ви­дне. І ще ці­ка­вим є той факт, що юри­ди­чну під­трим­ку Сур­кі­сам, за ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, на­да­ва­ли юри­сти Гра­нов­сько­го, а ця ни­то­чка ве­де вже до пре­зи­ден­та.

Зви­чай­но, НБУ по­дав ка­са­цій­ну скар­гу у Ви­щий адмі­ні­стра­тив­ний суд і про­дов­жить су­ди­ти­ся, ми ба­жа­є­мо ре­гу­ля­то­ру успі­хів, але, по­клав­ши ру­ку на сер­це, у пе­ре­мо­гу не ві­ри­мо.

Від­по­від­а­ча­ми в «при­ва­тів­ських» спра­вах, за рід­кі­сним ви­ня­тком, є НБУ, При­ват­банк, Мін­фін і ФГВ­ФО. Два остан­ні, по су­ті, від­сто­ро­ни­ли­ся від про­це­сів, по­при те, що Мін­фін — чин­ний та єди­ний акціо­нер бан­ку. А ще — ві­дом­ство, яке впри­тул по­вин­не за­йма­ти­ся ре­фор­мою дер­жав­них бан­ків. Але в Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів не­має ні єди­ної по­лі­ти­ки, ні по­зи­ції від­но­сно дер­жбан­ків.

В аван­гар­ді бо­роть­би за від­нов­ле­н­ня спра­ве­дли­во­сті та по­вер­не­н­ня акти­вів — НБУ і При­ват­банк. Обо­ма управ­ля­ють ви­ко­ну­ва­чі обов’яз­ків. За ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, до рі­чни­ці на­ціо­на­лі­за­ції бу­де пред­став­ле­но но­во­го го­ло­ву прав­лі­н­ня При­ват­бан­ку, і ним, зви­чай­но, бу­де не­ре­зи­дент. На жаль, пі­сля су­до­во­го по­зо­ву екс­вла­сни­ків про­ти Шла­па­ка всі ві­тчи­зня­ні пре­тен­ден­ти на по­са­ду го­ло­ви хо­ті­ли одер­жа­ти від чин­ної вла­ди хоч якийсь іму­ні­тет. І те­о­ре­ти­чно по­ді­бні га­ран­тії їм мо­гли б на­да­ти на Бан­ко­вій. Але там, ма­буть, не го­то­ві ні­чо­го га­ран­ту­ва­ти. То­му го­ло­вою прав­лі­н­ня най­біль­шо­го в кра­ї­ні бан­ку, за­лу­че­но­го до со­тень су­дів з олі­гар­ха­ми, їхні­ми пар­тне­ра­ми, три­ма­ча­ми бон­дів і ко­ли­шні­ми по­зи­чаль­ни­ка­ми, ста­не іно­зе­мець. У НБУ ра­ді — вва­жа­ють, що це обме­жить мо­жли­во­сті для ма­ні­пу­ля­цій. За­о­дно, що­прав­да, зве­де до мі­ні­му­му ба­жа­н­ня бо­ро­ти­ся за ін­те­ре­си пла­тни­ків по­да­тків, та й уза­га­лі вплу­ту­ва­ти­ся в усю цю істо­рію. Не­ре­зи­ден­ти на цій по­са­ді до­ре­чні вже пе­ред про­да­жем бан­ку, а не за­раз, ко­ли тре­ба за­су­ка­ти ру­ка­ва й ви­грі­ба­ти ло­па­тою. Але охо­чих во­ю­ва­ти на­о­дин­ці не­має, а по­тен­цій­ні со­ра­тни­ки зайня­ті ін­шим — Мін­фін і НБУ ро­блять усе мо­жли­ве, щоб пе­ред­ба­чу­ва­ний про­даж бан­ку не від­був­ся, а бю­дже­тні ви­тра­ти на При­ват збіль­ши­ли­ся в ра­зи.

У са­мо­му НБУ ке­рів­ни­ка теж не­має. Юри­ди­чний де­пар­та­мент за­ва­ле­ний по­зо­ва­ми і на­віть як­би ду­же ста­рав­ся, одна­ко­во по­ми­ляв­ся б. А там ще й ста­ра­ю­ться не зав­жди. У спра­ві Сур­кі­сів, на­при­клад, юри­сти НБУ ви­ма­га­ли від­во­ду суд­ді на тій під­ста­ві, що у 2016 р. той одер­жав 121 грн від­со­тко­во­го до­хо­ду в При­ват­бан­ку й від­то­ді «упе­ре­дже­ний». Як до­каз то­го, що І.сур­кіс ін­сай­дер бан­ку, як ми пам’ята­є­мо, на­да­ли роз­дру­ків­ку сто­рін­ки сай­ту те­ле­ком­па­нії «ТЕТ», за­був­ши зві­ри­ти­ся з держ­ре­є­стром юро­сіб. Еко­но­мі­чну не­об´рун­то­ва­ність кре­ди­ту­ва­н­ня ФК «Ди­на­мо» бан­ком до­ве­сти не змо­гли, хо­ча умо­ви уго­ди рі­зни­ли­ся від рин­ко­вих.

По­зов Ко­ло­мой­сько­го, якщо опу­сти­ти сльо­зли­ву пре­лю­дію про «ін­фор­ма­цій­ні» ата­ки та «тиск НБУ», бу­ду­є­ться на про­ти­річ­чях двох за­ко­нів Укра­ї­ни, що ви­зна­ча­ють рі­зні про­це­ду­ри ви­зна­н­ня бан­ку не­пла­то­спро­мо­жним, під­ста­ви та умо­ви для за­без­пе­че­н­ня ка­пі­та­лі­за­ції бан­ку дер­жа­вою то­що. Пре­тен­зії до про­це­ду­ри на­ціо­на­лі­за­ції, не до су­ті. Тим про­сті­ше бу­де до­ве­сти її не­спро­мо­жність і скла­дні­ше від­сто­я­ти пра­во­ту чи­нов­ни­ків, які на­ціо­на­лі­за­цію про­во­ди­ли.

От із та­ким ба­га­жем ми ви­хо­ди­мо на Лон­дон­ський ар­бі­траж, у яко­му ін­те­ре­си Укра­ї­ни за­хи­ща­ти­муть не ли­ше юри­сти НБУ, а й ко­ман­да ви­со­ко­кла­сних фа­хів­ців Мін’юсту, очо­лю­ва­но­го чле­ном дру­жньої І.ко­ло­мой­сько­му пар­тії «На­ро­дний фронт».

Мі­жна­ро­дні су­ди на­пев­но вра­ху­ють і не­від­по­від­ність вну­трі­шніх ме­то­дик НБУ стан­дар­там МСФЗ, і по­ру­ше­н­ня під час про­ве­де­н­ня bail-in єв­ро­облі­га­цій, і рі­ше­н­ня укра­їн­ських су­дів від­но­сно ви­зна­н­ня пов’яза­них осіб. Го­лов­ним ко­зи­рем на­шої сто­ро­ни ма­ють ста­ти ре­зуль­та­ти Forensic ау­ди­ту При­ват­бан­ку, який мав за­вер­ши­ти­ся ще на­при­кін­ці ве­ре­сня, але, за ін­фор­ма­ці­єю DT.UA, НБУ йо­го дві­чі по­вер­тав ав­то­рам — де­те­ктив­но­му агент­ству Kroll і ком­па­нії Alixpartners, не зна­хо­дя­чи в ньо­му то­го, що хо­тів ба­чи­ти. Ре­зуль­та­ти ау­ди­ту по­ки що три­ма­ють у та­єм­ни­ці, щоб не да­ти су­пер­ни­ку мо­жли­во­сті під­го­ту­ва­ти­ся до су­дів. Зда­є­ться, та­ки­ми са­ми­ми на­ді­я­ми був спов­не­ний Нац­банк, очі­ку­ю­чи ау­ди­ту E&Y за 2016 р. От­же, не бу­де­мо за­ча­ро­ву­ва­ти­ся, ана­ло­гі­чні ау­ди­ти вже бу­ло про­ве­де­но для «Дель­ти» та «На­дра Бан­ку», а пра­кти­чно­го за­сто­су­ва­н­ня їм так і не зна­йшло­ся. І де­да­лі ча­сті­ше в кон­текс­ті на­ціо­на­лі­за­ції «При­ва­ту» обго­во­рю­є­ться, скіль­ки до­ве­де­ться за­пла­ти­ти три­ма­чам йо­го єв­ро­бон­дів, ко­ли, а не якщо, во­ни ви­гра­ють суд. На яку су­му до­ве­де­ться ще до­ка­пі­та­лі­зо­ву­ва­ти банк? Чи ви­ма­га­ти­муть ко­ли­шні вла­сни­ки ком­пен­са­ції? І якщо, ви­грав­ши су­ди, во­ни по­вер­нуть со­бі банк, що бу­де? На­сам­пе­ред бу­де со­ром­но.

Юлія Са­ма­є­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.